Догматичні аспекти Божественної Літургії святого Іоана Золотоустого

Християни з давніх часів схиляли голови, приймаючи благословення від єпископів або священників; під час усіх молитов до Бога зіслати благодать вірним або оголошеним; після закінчення всіх церковних молитовних зібрань⁵⁶.

Священник таємно виголошує молитву: «Дякую Тобі, Царю невидимий...», дякуючи Богові за все творіння, що Він із небуття в буття привів, і просячи всіх благ для вірних від Отця Небесного тільки заради безкінечних заслуг і любові до людського роду Його Єдинородного Сина; і виголошує: «Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого»⁵⁷. Після виголосу священник творить молитву, призиває Самого Ісуса Христа, Який сидить з Отцем на Престолі слави Царства Свого, і просить Його невидимо прийти освятити всіх і, як в Сіоні на вечері, державною рукою подати Тіло Своє і Кров у причастя йому, а через нього і всім людям.

Після молитов священник підносить Святий Агнець угору й виголошує: «Будьмо уважні. Святеє святим». Це значить, що освячені Дари, показані вірним, повинні подаватись тільки чистим, без гріха, достойним вірянам.

Усвідомлюючи свою гріховність і недостойність перед Богом, народ відповідає з хором: «Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь»⁵⁸, виражаючи смиренне усвідомлення, що ніхто з людей не може досягнути такої святості, яка б дозволяла їм без страху приймати Святе Тіло і Кров Христову. ⁵⁵ Дмитревский И. Историческое, догматическое и таинственное изъяснение Божественной Литургии. М.: Общество сохранения литургического наследия, 2009. С. 157.

^{5 6} Писання Мужів Апостольських. Літургійна спадщина ранньої Церкви. Ч.2. Чернівці: Видавництво Чернівецької єпархії, 2011. С. 48, 90.

^{5 7} Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 136. ⁸ Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 137.

Виголос священника і слова, які співає хор, знаходяться в літургіях Якова і Марка Писання Мужів Апостольських. Літургійна спадщина ранньої Церкви. Ч.2. Чернівці: Видавництво Чернівецької єпархії, 2011. С. 49, 92. Дмитревский И. Историческое, догматическое и таинственное изъяснение Божественной Литургии. М.: Общество сохранения литургического наследия, 2009. С. 264. ^{6 1} Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 138. та інших давніх службах. Тому святий Максим Сповідник відносить їх до часів апостольських. Учителі Церкви в піднесенні Агнця вбачали Таїнство піднесення на Хрест Ісуса Христа. Св. Герман пояснює: «Піднесення догори достойного поклоніння Тіла зображує піднесення Ісуса Христа на Хрест і Його смерть на ньому»⁶⁰.

Коли роздроблюється Святий Хліб, не треба думати, що Саме Пречисте Тіло дробиться і розділюється на частини. Ні! Воно безсмертне і руйнуванню не підлягає. Діляться тільки доступні чуттям видимі речі; але в усякій найменшій часточці Божественного Агнця цілковито присутній Христос і Божеством, і Людиною. Тому при роздробленні Агнця священник промовляє: ««Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує»⁶¹. І хоча цей Божественний Агнець вірними завжди приймається в причастя і споживається, але завжди дійсною силою благодаті Святого Духа всюди примножується на Таємничій трапезі і не перестане бути до кінця віку, за обітницею Самого Сина Божого: «... і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф 28:20).

Роздробивши Святий Хліб, священник хрестовидно ставить частини Агнця на дискос і бере верхню частину із зображенням ІС, робить нею знак хреста над святою чашею, промовляючи: ««Повнота Духа Святого», - і опускає її в чашу, у Кров, і тим самим робить поєднання Таїнства.

З'єднання Тіла Христового з Кров'ю звершувалось і в літургії Якова^{6 2} Писання Мужів Апостольських. Літургійна спадщина ранньої Церкви. Ч. 2. Чернівці: Видавництво Чернівецької єпархії, 2011. С. 49. ^{6 3} Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 143-144.. Це поєднання обох видів у Євхаристії відбувається з наступних причин. Плоть і кров не розділені в природі - відповідно повинні бути не розділені і тут, в Особі Спасителя. Хліб і вино при освяченні знаходяться окремо. Це вказує на страждання Спасителя та Його смерть. Воскресіння Його видимим чином, через дію Святого Духа, звершується при з'єднанні хліба і вина, перетворених у Плоть і Кров. Це воскресіння оспівується радісною піснею: ««Воскресіння Христове бачивши»⁶³.

Слова священника «Повнота Духа Святого» засвідчують, що Євхаристія звершується під Його Божественним навіюванням. З'єднавши Тіло і Кров, священник хрестовидно благословляє посудину з теплою водою (теплотою), промовляючи: «Благословенна теплота святих твоїх...», - і хрестовидно вливає в чашу, промовляючи: ««Теплота віри повна Духа Святого»⁶⁴.

За поясненням отців Церкви, вливання теплоти символічно означає зішестя Духа Святого на Церкву. Цими словами священник просить Бога зігріти Дар Божий Духом Святим. При цьому священнодійстві хор співає «Причастен.», а священнослужителі причащаються.

Приготовившись до причастя Святих Тайн, священник, узявши в праву руку нижню частину, що лежить на дискосі із зображенням ХС, Тіло Христове, і підклавши під неї ліву руку, за настановою святого Кирила Єрусалимського, наче зробив Престол безсмертному Цареві царів і Господу слави. Промовляючи молитву святого Іоана Золотоустого: «Вірую, Господи, і визнаю.», священник сповідує, що Христос є воістину Син Бога Живого, що прийшов у світ грішників спасти; що Дари є істинним Тілом Його і Кров'ю, та просить відпущення своїх гріхів, щоб причастя Святих Тайн було на зцілення його душі і тіла, і причащається. Тоді тричі п'є з чаші Божественну Кров і кожний раз тихо промовляє до триіпостасного Єдиного Божества: ««В ім'я Отця: Святий Боже! В ім'я Сина: Святий Кріпкий! В ім'я Духа Святого: Святий Безсмертний, помилуй нас». Цілує чашу і промовляє слова пророка Ісаї: « Це торкнулося вуст моїх, і відніме беззаконня мої, і гріхи мої очистить» (Іс. 6: 7). Як пророк Ісая був упевнений, що через торкання таємничого розпаленого вугілля очистилось все його єство, так і ми, причастившись Божественного Тіла і Крові і торкнувшись устами чаші, повинні твердо вірити, що отримуємо в Таїнстві цьому очищення наших гріхів.

Причастившись, священник читає подячну молитву святого Іоана Золоустого: ««Дякуємо Тобі, Владико Чоловіколюбний.», - і, сповідуючи воскресіння Христове, читає: «Воскресіння Христове бачивши. », «Світися, світися, Новий Єрусалиме..» і «О Пасхо велика і найсвятіша,.»⁶⁵.

Для причастя вірних священник роздроблює на малі часточки частини НІ, КА і кладе до святої чаші. Перед їхнім причастям він виходить з чашею до людей і промовляє: «Зі страхом Божим і вірою приступіть!»⁶⁶. Потрібно звернути увагу, що в давних рукописах і в нинішніх грецьких служебниках виголос «. і вірою і любов'ю приступіть» у слов'янських текстах слово «і любов'ю» опущено Там же. С. 140. Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 143-144. Там же. С. 145. ^{6 7} Архиепископ Аверкий. Литургика. Посмертное издание под редакцией Архиепископа Лавра, 2000. С. 301..

Явлення Святих Дарів народу означає явлення Самого Ісуса Христа апостолам після воскресіння. Християни з благоговінням вклоняються Святим Дарам, як Самому Ісусові Христу, і співають: «Благословен, Хто йде в ім'я Господнє... Бог Господь і явився нам» (Пс. 117,26-27).

Священник читає вірним молитву святого Іоана Золотоустого перед причастям і причащає їх.

Св. Єфрем (Сирін) у «Слові про животворящі Тайни» так навчає: ««Приступаючи, христолюбці, приймаємо страшне це причастя не як від чоловіка або від священника, але як від самого цього Серафима, з огняної тоїложиці (ложки), яку бачив Ісая: так приймаємо Плоть цю Святу! Як вустами нашими проникши до ребра Господнього і п'ємо з нього: так приймаємо животворчу цю Кров»⁶⁸.

Після причастя вірних священник висипає з дискоса в чашу часточки, вибрані за святих, за живих і померлих, і промовляє: «Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров'ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх»⁶⁹. Це робиться, щоб святі через найближче поєднання з Богом возрадувалися живою і великою радістю на Небесах; щоб живі і мертві, обмившись Пречистою Кров'ю Божого Сина, успадкували відпущення гріхів і життя вічне. Коли ми причащаємось Тіла і Крові Христової, тим самим звершуючи Таїнство погребіння Його, Він сходить нетлінною Плоттю Своєю в утроби наші, як у гріб. Потім воскресає в нас і нас животворить Собою.

««Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день... Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, у Мені перебуває і Я в ньому... Я живу Отцем, - так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене» (Ін 6:54-57), - запевняє нас Спаситель. Це показують як попередні, так і наступні дії Літургії. Піднесення Святого Хліба в час виголосу ««Святеє святим» знаменує Його піднесення на Хрест; роздроблення Агнця на частини - Його страждання на Хресті. Його погребіння, поховання і воскресіння звершується в нас причастям Тіла Його і Крові. Його вознесіння на небо згадується через віднесення Дарів з престолу на жертовник.

Після цього священник просить спасіння і благословення від Бога вірним, благословляє їх і виголошує богонатхненну молитву: «Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє» (Пс. 27:9). ⁶⁸ Дмитревский И. Историческое, догматическое и таинственное изъяснение Божественной Литургии. М.: Общество сохранения литургического наследия, 2009. С. 279. ⁹ Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 147.

Хор співає радісну пісню: «Ми бачили Світло істинне взяту з богослужбових духовних текстів святої П'ятдесятниці.

Священник тричі кадить Святі Дари і тричі промовляє пророчі слова Вознесінню Господньому: ««Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя» (Пс. 56: 6, 12) Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 147. Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 148-149.. Узявши чашу, робить нею знак хреста над антимінсом і про себе промовляє: ««Благословен Бог наш»; повернувшись до пастви, благословляє її чашею з Дарами, виголошуючи: ««Завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків». Вірні відповідають: ««Амінь», священник відносить Дари на жертовник. У цьому виголосі міститься обітниця Самого Спасителя, що Він завжди нерозлучно буде перебувати з вірними.

Учителі Церкви у священнодійстві перенесення Святих Дарів з престолу на жертовник вбачають образ вознесіння Господнього. Як Ісус Христос, вознісшись на небо, став невидимим для учеників, так і тут через перенесення Дарів на жертовник Він стає невидимим для очей народу, що при виголосі слів «Завжди, нині...» поклоняється Йому, як і апостоли, коли Він возносився з Оливкової гори (Єлеонської), і хор виголошує радісно: «Амінь!». На цьому закінчуються всі священнодійства щодо причастя Святих Дарів.

Під час переносу на жертовник Святих Дарів хор від імені причасників співає подячну пісню Василія Великого: «Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи.»⁷¹, якою просять Бога про збереження їх у святині цілими і непорочними, щоб увесь день навчатися правди Його, тобто з благоговінням роздумувати про Його премудрість, силу, доброту і людинолюбство, які вони споглядають вірою у священнодійствах Євхаристії.

Священник, спонукаючи людей до всезагальної подяки за прийняті Святі Тайни, виголошує малу подячну єктенію: «Станьмо побожно.». У ній даються найвеличніші найменування Святим Дарам, щоб показати при- часникам, яких величних Дарів сподобилися вони від Господа, і таким чином заохотити їх до сердечної ревної подяки Богові. У першому проханні Дари причастя називаються «Божественними, Святими, Пречистими, безсмертними, небесними» Христовими Тайнами; тому що під чуттєвим їх під виглядом причащаємося ми невидимо Плоті Його - «Цей і є хліб, який зійшов з небес. хто їсть цей хліб, житиме повік» (Ін 6: 58), та дорогоцінної Крові Христа - «. як непорочного і чистого Агнця» (1 Петр. 1:19); - «і животворчі страшні Христові Тайни», що є джерелом вічного життя; «єдиний, Який має безсмертя і живе в неприступному світлі» (2 Тим. 6:16); «Сам даючи усьому життя і дихання, і все» (Діян. 17: 25). Христові Тайни страшні, тому що «. хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крові Господньої. Нехай же випробовує себе людина» (1 Кор. 11: 27-28). Таким чином, причастя Христових Тайн не є бездієвим: коли ми духовно підготовлені через покаяння, сповідь і достойно з чистою совістю причащаємось, нам дарується спасіння. А коли без покаяння, у тяжкому гріховному стані, причащаємось нас чекає осудження: «Страшно впасти в руки Бога Живого!» (Євр. 10:31; 12:29; Пс. 93:1).

Оскільки Літургія вже закінчується, то перш ніж християни вийдуть з храму, Церква через священника в другому і останньому проханні подячної єктенії повеліває вірним просити ще від Господа заступництва, щоб увесь нинішній день вони провели в мирному благому стані і віддаленні від усякого гріха. Священник підносить моління їхнє до Бога і схиляє Його до подаяння їм святості життя. Священник, як і на початку Літургії, чинить Євангелієм знак хреста над антимінсом, виголошуючи: ««Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і навіки-віків»⁷². Цей виголос свідчить, що Бог у Пресвятій Тройці - єдине джерело нашого освячення.

Ці подячні молитви встановлені Церквою, за свідченням святого Іоана Золотоустого, на знак наслідування божественного псалмоспіву апостолів разом із Спасителем після закінчення Тайної вечері: ««І, проспівавши, пішли на гору Оливну» (Мф 26:30).

Священник, підготовляючи присутніх до виходу з церкви, виголошує: «З миром вийдемо». Цей виголос є звичайним закінченням усіх молитовних зібрань у всіх давніх літургіях апостольських, Якова, брата Господнього⁷³, апостола Петра та інших⁷⁴. Священник виходить з вівтаря за амвон і голосно читає заамвонну молитву Василія Великого: «Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють... »⁷⁵. Ця молитва є коротким повторенням усіх найголовніших і дуже важливих молитовних прохань, рівно ж і молитов Божественної Літургії, особливо прочитаних священником таємно, нечутно для пастви.

Після закінчення заамвоної молитви хор співає тричі. «Нехай буде благословенне ім'я Господнє віднині і довіку»⁷⁶. Священник таємно читає молитву на споживання Святих Дарів. Дяк читає 33-й псалом. Під час читання священник виходить з вівтаря і роздає антидор вірянам, які не причащалися. Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 149. Писання Мужів Апостольських. Літургійна спадщина ранньої Церкви. Ч. 2. Чернівці: Видавництво Чернівецької єпархії, 2011. С. 54. ^{7 4} Дмитревский И. Историческое, догматическое и таинственное изъяснение Божественной Литургии. М.: Общество сохранения литургического наследия, 2009. С. 286. ^{7 5} Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 150. ^{7 6} Там же.

Звичай роздавати антидор існує з того часу, коли ревність вірних ослабла, і вони перестали причащатись за кожною Літургією, як це було в перші віки християнства. Взамін причастя вірним, які не приймали їжу, стали давати антидор. Після закінчення 33-го псалма священник рукою благословляє вірних і промовляє: «Благословення Господнє на вас...» (Пс. 128:8).

Хор співає: ««Амінь».

Священник або архієрей висловлює славу і подяку Спасителю Христу, іменує Його надією нашою (і Тим. і: і), виголошує: ««Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі» Там же. С. 151..

Хор від імені всього народу підтверджує подяку священника, однодушно виголошуючи звичайне славослів'я з молінням Богу «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові...» та ««Господи помилуй» (тричі) і просить у священника посліднього напутнього благословення.

Літургія завершується відпустом - священник повертається до народу і з хрестом у руках промовляє молитву до Христа Спасителя, істинного Бога нашого, щоб Він послав їм усі блага не за грішні людські молитви, не за слабкі наші добродійства, а за клопотаннями, молитвами Божої Матері і святих угодників: «Христос Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері,... і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Чоловіколюбний» Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. С. 152..

Висновки. Підсумовуючи догматичне і таємниче тлумачення Літургії, дуже важко обмеженою людською мовою описати ширину і висловити глибину сокровенних Божественних дій на Богослужінні, які сягають у неосяжну вічність. Оскільки Літургія має видиму обрядову сторону, коротко можна сказати наступне. Літургія як видимо-духовний організм має Божественне походження, розвивалась у залежності від церковних потреб, викликів та історичних обставин. Сучасна Літургія, незважаючи на історичну трансформацію, в основних євангельських обрядах, догматичному вченні відповідає апостольським Богослужінням. Літургія невід'ємна, порою найважливіша складова Церкви - Тіла Христового. Зібрання вірних, священства на служіння Богові, священнодійство відбувається видимо за участі невидимих небожителів, святих ангелів і Самого Бога у Святій Тройці. Богослужіння втілило в себе пророцтва, спасенні події з життя та діяльності Христа: Його народження, проповідь Євангелія, чудеса, безкровну жертву, добровільні страждання і смерть за гріхи людства, сходження душею в пекло, воскресіння і вознесіння на небо, а також сходження Святого Духа на апостолів і первинну Церкву.

У першій частині Літургії, «приношення», через священнодійство, виголошування пророцтв при підготовці святого Агнця для Євхаристії та поминання святих Небесної і земної Церкви таємничо зображується Голгофська Жертва Христа. Практично розкривається догмат викуплення людського роду.

У другій частині Літургії, «оголошених», священнодійство просвітлює людей духом Божественної премудрості через служіння і слухання Слова Божого, таємниче але реальне явлення Христа народу і Його проповідь Євангелія. Проповідується догмат про втілення Сина Божого, Його Боголюдськість та спасенницьку місію.

У третій, найважливішій, частині Літургії вірних у видимому священнодійстві здійснюється: таємничий вхід Господній у супроводі архангелів у храм принести Себе в безкровну жертву Богові Отцю за гріхи людства; сповідування вірними в Символі віри всіх догм православного віровчення: Первосвященник Христос здійснює Таїнство Євхаристії, а Дух Святий освячує хліб у Тіло і вино в Кров Господню: причастя кліру та вірних і подяка Богові.

Таким чином, священнодійство Літургії - це живий реальний процес спілкування вірних і духівництва через молитву з Богом і небесною Церквою. Відбувається синергія співпраці людини з Творцем. Духівництво і вірні через свої молитви, співи підносять Святій Тройці славослів'я, подяки, прохання, сповідування. Святі небожителі поєднують людські моління зі своїми і підносять Всевишньому. Кожен виголос священника, прочитана тайно молитва закінчується прославленням і сповідуванням догми Святої Трійці. Господь у відповідь дарує вірним дорогоцінні Дари і запевняє всіх: «Хто їсть Мою Плоть і п'є Мою Кров, у Мені перебуває, і Я в ньому... житиме через Мене» (Ін 6:56-57). Таким чином, у священнодійсті вірні та духівництво отримують від Бога благодатну новизну, мир і радість у Духові Святому.

Список джерел і літератури

1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. 1416 с.

2. Настольная Книга Священнослужителя. Т. 1. Москва: Издательский отдел Московского Патриархата, 1992. 704 с.

3. Архиепископ Аверкий. Литургика. Посмертное издание под редакцией Архиепископа Лавра, 2000. 525 с.

4. Догматичні аспекти Божественної Літургії св. Іоана Золотоустого. Частина третя.

5. Никольский Константин, протоиерей. Руководство к изучению Богослужения Православной Церкви. Киев: Издательство имени святителя Льва, папы Римского, 2008. 328 с.

6. Дмитревский Иван. Историческое, догматическое и таинственное изъяснение Божественной Литургии. М.: Общество сохранения литургического наследия, 2009. 464 с.

7. Писання Мужів Апостольських. Літургійна спадщина ранньої Церкви. Ч. 2. Чернівці: Видавництво Чернівецької єпархії, 2011. 643 с.

8. Епископ Серафим Звездинский. Хлеб Небесный. Проповеди с толкованием о Божественной Литургии. Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2013. 94 с.

9. Вепрук Василь, протоієрей. Догматичне богослів'я: навчальний посібник. Івано- Франківськ: Симфонія форте, 2012. 516 с.

10. Служебник. Частина перша. Київ: Видавничий відділ УПЦ КП, 2011. 262 с.

11. Христианство. Энциклопедический словарь. Том 2. Москва. Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 1995. 670 с.

References

1. Bible. The Old and New Testament Scriptures. (2007). Kyiv: Vydannia Kyivskoi Patriarkhii UPTs KP [in Ukrainian].

2. The Cleric's Desk Book. (1992). T. 1. Moskva: Yzdatelskyi otdel Moskovskoho Patryarkhata [in Russian].

3. Arkhyepyskop Averkyi. (2000). Liturgy. Posmertnoe yzdanye pod redaktsyei Arkhyepyskopa Lavra [in Russian].

4. Nykolskyi Konstantyn, protoyerei. (2008). A Guide to the Study of Orthodox Church Worship. Kyev [in Russian].

5. Dmytrevskyi Yvan. (2009). A historical, dogmatic and mysterious explanation of the Divine Liturgy. M.: Obshchestvo sokhranenyia lyturhycheskoho nasledyia [in Russian].

6. The scriptures of the Men of the Apostles. The liturgical heritage of the early Church. (2011). Ch. 2. Chernivtsi: Vydavnytstvo Chernivetskoi yeparkhii [in Ukrainian].

7. Epyskop Serafym Zvezdynskyi. (2013). Bread of Heaven. Propovedy s tolkovanyem o Bozhestvennoi Lyturhyy. Sviato-Uspenskaia Pochaevskaia Lavra [in Russian].

8. Vepruk Vasyl, protoiierei. (2012). Dogmatic Theology: a tutorial. Ivano-Frankivsk: Symfoniia forte [in Ukrainian].

9. Missal. (2011). Chastyna persha. Kyiv: Vydavnychyi viddil UPTs KP [in Ukrainian].

10. Christianity. Encyclopedic Dictionary. (1995). Tom 2. Moskva. Nauchnoe yzdatelstvo «Bolshaia Rossyiskaia entsyklopedyia» [in Russian].

Размещено на Allbest.ru