Реакції українських адвентистів на Євромайдан

Цікаво навести приклад ставлення до подій Євромайдану. Роман Орловський є членом ЦАСД з 1996 р. Його особиста реакція на події 2013-2014 рр. така: «Я жив в центрі м. Рівного під час подій Майдану. Як і в інших містах Західної України, у моєму місті на центральній площі стояв місцевий наметовий майдан, де відбувалися щодня різні заходи. Під час резонансних подій у Києві в Рівному несанкціоновано [...] центральна частина міста була перекрита шинами. Особисто у мене ніколи не було [.] симпатії до Віктора Януковича. Однак у часи Майдану, в часи протистояння я намагався не бути присутнім на місцевому майдані та був проти явних висловів непокори чинному президенту. Це не означало, що у мене не було внутрішньої симпатії до протестувальників, симпатія була. Однак я був проти радикалізму та непокори місцевій владі [.] Більше того, у мене виникла дилема: я внутрішньо був проти влади Януковича, але одночасно вважав його чинним законно обраним президентом України. І я перестав Віктора Януковича вважати керівником держави, коли він самоусунувся від своєї посади [.]» Аудіозапис розмови з Романом Орловським, 1979 року народження, м. Рівне. Дата опитуван-ня: 12.12.2019. Особистий архів Валентини Куриляк..

Адвентисти сьомого дня покликані бути законослухняними громадянами. Святе Письмо вчить християн коритися владі незалежно від релігійних поглядів тих, хто керує країною (Римл.13:1). Апостол Павло, який писав ці слова, сам несправедливо страждав та в підсумку загинув від рук римської влади. Однак він завжди вчив, що обов'язок християнина - коритися владі, доти, доки вимоги володарів не суперечитимуть Божій волі, викладеній у Біблії. Звісно, коли християни посилаються на заклик апостола Павла коритися владі, проблема насправді глибша, бо згадані біблійні тексти описують ідеальну владу, яка захищає добро. Втім, для адвентистів головне в цих текстах - відсутність дозволу валити владу насильницьким шляхом. Навіть коли протестанти - прихильники Майдану - порівнюють Майдан український з виходом євреїв з Єгипту, адвентисти б відповіли, що у Єгипті втручався Бог, а самі євреї під керівництвом Мойсея не застосовували до єгиптян насильства. Раніше ж, коли Мойсей своїми силами хотів досягнути визволення народу через убивство єгиптянина, йому нічого не вдалося. Тож міра участі у Майдані для адвентистів, на нашу думку, буде визначатися мірою розуміння співвідношення людських ініціатив і Божих.

Також у контексті ставлення до подій Майдану важливим є питання геополітичного курсу країни. На думку деяких експертів, якби не Майдан, Україна б очікувано дрейфувала у бік Росії, де, як показав час, державна влада релігійну свободу не цінує. Тож багато хто з протестантів вдячний Майдану за курс на Європу, яка характеризується більшою релігійною свободою, ніж Росія. Адвентисти не висловлюють пряму офіційну підтримку Майдану, але вони підтримують курс релігійної свободи - і саме через неї оцінюють, і досі осмислюють таке явище, як Майдан. Зокрема, керівник Церкви АСД С. Носов у інтерв'ю після поїздки делегації ВРЦіРО у Норвегію перед референдумом, що мав тоді там відбутися, висловлювався про підтримку європейського курсу (Мєрєнков, Г 2016).

Отже, адвентисти сьомого дня вірять у те, що Бог їм відвів особливу місію проповідувати Євангеліє в останні дні земної історії людства. При цьому ЦАСД вважає соціальне служіння однією з важливих сфер своєї місії, яка не має нічого спільного з політикою, поваленням режимів і революціями, але завжди була звернена до людини, захисту її прав і гідності.

ЦАСД завжди зважено (нейтрально) ставилася до участі у політичних організаціях. Так, наприклад, ЦАСД відмовилася бути учасником громадської спілки «Всеукраїнський Собор» (координатор-секретарь Ради нацбезпеки і оборони О. Турчинов), створеної в контексті заходів Р-500. Хоча на початку існування об'єднання його статутом не передбачалась участь у політичній діяльності країни, але згодом його було вирішено трансформувати у політичний рух (об'єднання) «Всеукраїнський Собор», який мав за мету «об'єднання релігійних, громадських організацій та всіх небайдужих громадян навколо ідеї християнського розвитку України» (Турчинов, 2019). В той же час всі програми соціального спрямування, які ініціює держава чи Всеукраїнське об'єднання «Собор», ЦАСД по можливості підтримувала за умови, що вони не були забарвлені політико-агітаційним акцентом.

Зауважимо, що кожен член церкви мав право висловлювати особисту громадянську і політичну позицію як громадянин, але не як член Церкви чи в рамках церковних богослужінь. Тому до тих членів церкви, які брали участь у подіях Майдану, не застосовувались дисциплінарні заходи, ЦАСД не засуджувала їхні дії.

Церква не може дозволити внутрішньої політизації, розколу, тому вона виносить спірні питання, зокрема мовне, за межі своєї діяльності. Якщо якесь питання деполітизується, адвентисти приєднуються, але як тільки питання входить у межі політики - вони замовкають і відокремлюються від нього.

Висновки

Відокремленість церкви від держави й те, що церкви не повинні брати на себе функції держави, на наш погляд, пояснює, чому для адвентистів те, що Ісус Христос вигнав торгівців з храму, не може бути аргументом для участі Церкви у Майдані. Єрусалимський храм був фактично територією Бога на землі, тому Ісус цілком виправдано міг проявити у ньому Свою владу, в той час як держава, з погляду адвентистів, не є подібним хра- мом, і Церква не може претендувати діяти на її території з владою, подібною до старозавітної теократії.

Але, якщо феномен Майдану розглядається як народження нової парадигми - «церква - суспільство - держава», то бачимо, що співпраця адвентистів з державою якраз згідно з соціальним ученням церкви мислиться як праця саме на користь суспільства. Тобто суспільство в цій ланці не ігнорується, держава є лише посередником між ним і церквою. Що може спонукати Церкву відмовитися від такого посередництва, щоб діяти на користь суспільства, але всупереч державі? Лише пряме порушення з боку держави головного з прав людини - свободи совісті.

До того ж, як ми згадували на початку статті, суспільство у парадигмі соціального вчення АСД стоїть ближче до церкви, ніж держава. Втім, позиція суспільства в документі на папері може не збігатися з позицією в реальному житті, що призводить до критики адвентистської реакції на важливі суспільно-політичні процеси.

1. Оскільки українські адвентисти довго були поза політикою, і після отримання незалежності України політична теологія теж не була в центрі їхньої богословської уваги, культура політичного мислення, або політичне бачення в церковному середовищі майже не формувалася. Через це серед українських адвентистів і досі дуже мало людей, що йшли працювати у сфери, пов'язані з політичною діяльністю. Вплив на політику не заперечувався, але розглядався переважно як участь у виборах. Тож події Майдану 20132014 рр. стали для адвентистів викликом, на який не було зрозуміло, як відповідати. Можливо, ЦАСД підтримала б Майдан, якби знайшла такі форми участі в цій події, які б не суперечили основним адвентистським поглядам. Оскільки офіційного засудження Майдану з боку Церкви немає, як і його підтримки, а історія свідчить про можливість участі адвентистів без зброї в руках навіть у війнах (приклад американського адвентиста-медика Дезмонда Досса, про якого знято фільм «З міркувань совісті» - англ. назва «Hacksaw Ridge»), можна припустити, що теоретично для адвентистів можлива й участь у Майдані - для цього треба чітко розуміти не тільки мету такої участі, але й її форми. Проте на сьогодні Адвентистська церква в Україні не знаходить таких форм своєї участі, які б не суперечили загальній поза- політичній позиції церкви і її розумінню своєї місії.

2. Як патріоти України, віряни Церкви АСД можуть підтримувати мирні позиції Майдану, підтримувати ініціативи громадян за мирне реформування держави, але патріотичні позиції адвентист виявляє до тієї межі, до якої допускають релігійні переконання. Зокрема, адвентисти не можуть підтримати насильницьких дій з обох боків протистояння. Серед дій проте- стувальників на Майдані були виготовлення барикад, руйнування бруківки та спалення шин, що сприймається як те, що навіть за відсутності зброї вже виходить за межі мирного протесту. Безумовно, що напади на протестувальників, побиття та вбивства з боку силових структур також не знаходять підтримки адвентистів.

3. Хоча багато експертів і наголошують на тому, що участь християн у Майдані - це участь у мирному відстоюванні прав громадян, навіть за період мирного протистояння одним з популярних гасел значної кількості людей на Майдані було не тільки «Слава Україні!», але й «Слава нації! Смерть ворогам!», у той час як Церква виступає за віддання першочергової слави Богові, а також за любов до ворогів за прикладом Ісуса Христа. Гасло «Смерть ворогам!» сприймається як заклик до насильства, тож адвентисти, які чули це гасло від учасників Майдану, можуть не погоджуватися з тим, що протест був виключно мирним. У багатьох виникає питання, чи зможуть адвентистські місіонери, мета яких - славити Бога, діяти серед людей, метою яких є славити націю і бажати смерті ворогам. Більшість адвентистів, очевидно, не бачать доцільності такої присутності, бо не вірять, що в такій ситуації місіонера почують. Слід сказати, що доцільність присутності місіонера могла би виправдатися через його позитивний вплив, але адвентистські місіонери не мають такого досвіду.

4. На Майдані звучала екуменічна риторика, відзеркаленням якої були спільні молитви різних церков, і екуменічну мету відкрито схвалюють деякі дослідники. Зокрема, доктор філософських наук Михайло Черенков (Калениченко, Т 2015).

Подібна риторика відштовхує адвентистів як противників екуменізму від участі в подібних молитовних служіннях. Слід зауважити, що багато залежить від того, як ті чи інші віряни розуміють екуменізм. Бо й серед адвентистів існують різні думки щодо того, де та межа, яка відділяє екуменізм від співпраці з іншими конфесіями у тій чи іншій соціально корисній справі. Хоча Церква не проти молитов з представниками інших конфесій, але керівництву Церкви часто доводиться враховувати думку занадто консервативних вірян-антиекуменістів.

5. Фактор розчарування та його передбачення. Навіть волонтери й активісти Майдану зараз самі свідчать, що вони багато в чому розчарувалися, бо кажуть, їх зрадили або використали і Майдан не досяг мети, якої вони спочатку хотіли. Розчарування вже багато людей передбачили через подібний досвід Помаранчевої революції 2004 р., коли країна очікувала на великі реформи, але надії не справдилися, як результат відбувся реванш В. Януковича. Проходив час, велика частина українського суспільства розчаровувалась у В. Ющенку, потім, після Майдану, - в П. Порошенкові, що зумовило прихід до влади В. Зеленського. Церква тому й відсторонюється від прямої участі у подібних діях, що розуміє, що в більшості випадків буде розчарування і це використають не так, як задумувалося. А пляма може впасти саме на Церкву, що зашкодить її місії - передусім рятувати людей від гріха, як і перші християни не виступали проти римської влади, щоб не втратити загалом своєї місії. Після кількох років після Майдану такі неадвентистські богослови, як доктор богослов'я Роман Соловій, застерігають протестантів від надмірної участі в акціях разом з іншими політичними силами саме через загрозу використання християн у власних інтересах деяких політиків (Мєрєнков, 2018). Тож проблема участі у Майдані - проблема саме визначення, де та міра, та межа, коли християнин розуміє, що він захищає права людини, а не є використаним.

6. З огляду на історичний досвід розколів через різне ставлення адвентистського керівництва до певних політичних питань, і з огляду на мінливість політичного світу й досвід невиправданих сподівань на ті чи інші політичні сили чи уряди, Церква не може офіційно вказувати вірянам, яку політично-громадянську позицію вони повинні зайняти. Бо тоді, по-перше, Церква мала б розколи по всьому світу через ворожнечу одних країн проти інших, а по-друге, це було б насилля над совістю вірян - у той час як адвентисти звикли до певної демократичності в усіх питаннях, що не є теологічними доктринами. Тож ставлення до таких подій як Майдан - справа кожного вірянина і його совісті, кожний адвентист має право як підтримувати, так і не підтримувати Майдан, головне - щоб він діяв відповідно до адвентистських принципів ненасилля та миротворчості. Така позиція Церкви, хоча й видається деяким критикам слабкою та безхребетною, сама по собі уже дає адвентистам змогу виявляти особисту громадянську позицію, зокрема і як прибічників Майдану та його вимог до реформування держави.

Література

1. Алексеенко, В. 2014. Адвентистів закликають не брати участі в заходах, що можуть «очорнити добре ім'я церкви». Релігійно-інформаційна служба України. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y57l2h2q

2. Алексеенко, В. & Крупский, М. 2013. Руководство адвентистов Украины призывает реализовывать право на политические акции без использования насилия «с какой бы то ни было стороны». Релігія в Україні. [Online]. Available at: https://tinyurl. com/y26q5ysc

3. Антонюк, В. Майдан. Всеукраїнська молитва. Фото. Відео. Віктор Алексєєнко. 2014. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/yxfzhfql

4. Балаклицкий, М. 2016. Писание и политика. Публицистический сборник. Коростень: Триада С.

5. Ганущак, Ю. 2019. Революція Гідності, як каталізатор екуменічного діалогу між Церквами Володимирового хрещення. Львів: Український католицький університет.

6. Гордеев, А. 2015. Церковь на Майдане. Київ: Книгоноша.

7. Гордєєв, О. 2016. Майдан як виклик протестантській псевдоаполітичності. Доповідь на конференції «Бог на Майдані: реальність чи міф?». Львів.

8. Жукалюк, Н. & Любащенко, В. 2003. История Церкви христиан Адвентистов седьмого дня в Украине. Киев: Джерело життя.

9. Калениченко, Т. 2015. Михайло Черенков: під час Майдану релігія була миротворцем, а під час війни стала мобілізатором. Релігійно-інформаційна служба України. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y2e9nv5s

10. Крупский, М. 2015. Украина, мировая информационная война и новый вызов адвентистскому единству. Интернет-газета «Путь». [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y5f9gt7v

11. Майдан і Церква. 2014. Хроніка подій та експертна оцінка за редакцією Л.О. Филипович, О. В. Горкуші. Київ: СаммітКнига.

12. Меренков, И. 2016. Об итогах поездки делегации Совета Церквей в Нидерланды. Інформаційне агентство УНІАН. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y2kdazop

13. Мєрєнков, Г. 2018. «Християнам не варто розраховувати на політичні важелі для поширення Євангелія», - Роман Соловій. Релігія в Україні. https://tinyurl.com/yydyo7u4

14. Турчинов готує партію під вибори в раду: хто потрапив в команду. 2019. Апостроф. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y6ss7z5k

15. Чернушко, І. 2014. Державно-церковні відносини в контексті соціальної доктрини Церкви Адвентистів Сьомого Дня. Релігія та соціум. Вип. 3-4. С. 193-198.

16. Snyder, T. Bloodlands: Europe between Hitler and Stalin. Basic Books, 2012.

17. Alekseenko, V. 2014. Adventystiv zaklykaiut ne braty uchasti v zakhodakh, shcho mozhut «ochornyty dobre im'ia tserkvy» [Adventists Urged not to Participate in Activities that Could «Tarnish the Good Name of the Church»]. Relihiino-informatsiina sluzhba Ukrainy. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y57l2h2q [in Ukrainian]

18. Alekseenko, V. & Krupskij, M. 2013. Rukovodstvo adventistov Ukrainy prizyvaet realizovyvat' pravo na politicheskie akcii bez ispol'zovanija nasilija «s kakoj by to ni bylo storony» [The Leadership of Adventists in Ukraine Calls for the Realization of the Right to Political Action Without the Use of Violence «From any Side»]. RetiMa v Ukraine [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y26q5ysc [in Russian]

19. Antoniuk, V. Maidan. Vseukrainska molytva [All-UkrainianPraying]. Foto. Video. Viktor Aleksieienko. 2014. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/yxfzhfql [in Ukrainian]

20. Balaklickij, M. 2016. Pisanie i politika. Publicisticheskij sbornik [Scripture and Politics. Publicistic Collection]. Korosten': Triada S. [in Russian]

21. Hanushchak, Yu. 2019. Revoliutsiia Hidnosti, yak katalizator ekumenichnoho dialohu mizh Tserkvamy Volodymyrovoho khreshchennia [The Revolution of Dignity as a Catalyst for Ecumenical Dialogue Between the Churches of Vladimir's Baptism]. Lviv: Ukrainskyi katolytskyi universytet. [in Ukrainian]

22. Gordeev, A. 2015. Cerkov' na Majdane [Church on the Maidan]. Kyiv: Knyhonosha. [in Russian]

23. Hordieiev, O. 2016. Maidan yak vyklykprotestantskii psevdoapolitychnosti [Maidan as a Challenge to Protestant Pseudo-Apoliticalism]. Dopovid na konferentsii «Boh na Maidani: realnist chy mif?». Lviv. [in Ukrainian]

24. Zhukaljuk, N. & Ljubashhenko, V. 2003. Istorija Cerkvi hristian Adventistov sed'mogo dnja v Ukraine [History of the Seventh-day Adventist Christian Church in Ukraine]. Kiev: Dzherelo zhyttia. [in Russian]

25. Kalenychenko, T. 2015. Mykhailo Cherenkov: pid chas Maidanu relihiia bula myrotvortsem, a pid chas viiny stala mobilizatorom [Mikhail Cherenkov: During the Maidan Religion was a Peacemaker, and During the War it Became a Mobilizer]. relihiino-informatsiina sluzhba Ukrainy. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y2e9nv5s [in Ukrainian]

26. Krupskij, M. 2015. Ukraina, mirovaja informacionnaja vojna i novyj vyzov adventistskomu edinstvu [Ukraine, the World Information War and a New Challenge to Adventist Unity]. Internet-gazeta «Put'». [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y5f9gt7v [in Russian]

27. Maidan i Tserkva [Maidan and Church]. 2014. Khronika podii ta ekspertna otsinka za redaktsiieiu L. O. Fylypovych, O. V. Horkushi. Kyiv: SammitKnyha. [in Ukrainian]

28. Merenkov, I. 2016. Ob itogah poezdki delegacii Soveta Cerkvej v Niderlandy [On the Results of the Visit of the Delegation of the Council of Churches to the Netherlands]. Іnformacіjne agentstvo UNIAN. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y2kdazop [in Russian]

29. Mierienkov, H. 2018. «Khrystyianam ne varto rozrakhovuvaty na politychni vazheli dlia poshyrennia Yevanheliia», - Roman Solovii [«Christians Should not Count on Political Leverage to Spread the Gospel», Roman Solovyi Said]. Relihiia v Ukraini. https://tinyurl. com/yydyo7u4 [in Ukrainian]

30. Turchynov hotuie partiiu pid vybory v radu: khto potrapyv v komandu [Turchynov is Preparing the Party for the Parliamentary Elections: Who got into the Team]. 2019. Apostrof. [Online]. Available at: https://tinyurl.com/y6ss7z5k [in Ukrainian]

31. Chernushko, I. 2014. Derzhavno-tserkovni vidnosyny v konteksti sotsialnoi doktryny Tserkvy Adventystiv Somoho Dnia [State-Church Relations in the Context of the Social Doctrine of the Seventh-day Adventist Church]. Relihiia ta sotsium. Vyp. 3-4. S. 193-198. [in Ukrainian]

32. Snyder, T. Bloodlands: Europe between Hitler and Stalin. Basic Books, 2012.

Размещено на Allbest.ru