До питання про походження роду прп. Паїсія Величковського і його зв’язки з Чернігівщиною
Дослідження генеалогій козацьких старшин Чернігівщини. Автобіографія та духовне становлення П. Величковського. Життя майбутнього преподобного при Любецькому монастирі. Вивчення питання генеалогічних зв’язків між старцем і священиком І. Величковським.
| Рубрика | Религия и мифология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.10.2023 |
| Размер файла | 60,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Щоб розуміти рівень спорідненості й становища сім'ї Величковсиких у Полтаві, варто також відзначити, що хрещеним батьком Петра Величковського (майбутнього старця Паїсія) був полтавський полковник Василь Васильович
Кочубей (+1743) Преподобний Паїсій Величковський. «Повість про святий собор» та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумила С. В. С. 68. - син генерального писаря і генерального судді Війська Запорізького Василя Леонтійовича Кочубея. Як вже було сказано, полки на той час в Україні були не лише військовими, але й адміністративно-територіальньїми структурами в державній системі Гетьманщини. Таким чином, Полтавський полк - це військова й адміністративно-територіальна одиниця України з центром у Полтаві, щось близьке до сучасної «області». Той факт, що хресним Петра Величковського доводилась людина, яка була першою особою Полтавського краю та однією з найвпливовіших людей в Лівобережній Україні, красномовно свідчить сам за себе щодо наявного стану та можливих перспектив кар'єрного росту Петра на майбутнє. До цього варто додати, що хресний, до всього іншого, був одружений з Анастасією Данилівною Апостол, донькою гетьмана Данила Апостола (нащадка молдавського боярського роду), а їх син і одноліток Петра Величковського - Семен Васильович Кочубей (1725-1779) згодом став ніжинським полковником, генеральним обозним Війська Запорізького, пізніше - генерал-майором, членом Малоросійської колегії і таємним радником. Інший його син - Павло Васильович (1738-1786) - мав звання статського радника і був одружений на Уляні Андріївні Безбородько, сестрі канцлера Російської імперії князя О. А. Безбородька. А внук Василя Васильовича і син Павла Васильовича, князь Віктор Павлович Кочубей (1768-1834), був міністром внутрішніх справ Російської імперії, головою Державної ради і Комітету міністрів, а також канцлером Російської імперії Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. Москва: Большая Российская энциклопедия, 2010. Т. 15. С. 533..
Оскільки прп. Паїсій у своїй «Автобіографії» акцентує увагу на тому, що його хрещеним був полковник Василь Кочубей, це може означати, що він цьому надавав якогось особливого значення. Якби для нього це був пересічний факт, то він міг обійти його стороною, як це було з багатьма іншими моментами в його біографії.
Швидше за все, Петро Величковський був близько знайомий, а може й дружив у дитинстві, з синами свого хрещеного. І якби він продовжив лінію свого батька і діда, ставши настоятелем головного «градського собору» Полтави (спадщина, яка була закріплена за ним спеціальною грамотою київського митрополита Рафаїла Заборовського) Преподобний Паїсій Величковський. «Повість про святий собор» та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумила С. В. С. 68., то можна тільки припускати, які перспективи могли обіцяти йому спорідненість і близькість з настільки впливовими людьми. Але Петро Величковський свідомо обрав інший шлях. Чи підтримував він зв'язки та листування з синами свого хрещеного, ми не знаємо. Але, з огляду на те, що не так давно було відкрите маловідоме листування прп. Паїсія з кошовим отаманом Війська Запорізького Петром Калнишевським Шумило С. В. Прп. Паисий Величковский и Запорожская Сечь. С. 11-15; Шумило С. В. Маловідомі листи прп. Паїсія на Запорозьку Січ. С. 15-36., не можна виключити, що таке ж листування у старця могло бути й з Семеном Васильовичем і Павлом Васильовичем Кочубеями. Питання це залишається відкритим для подальших пошуків та досліджень.
З «Автобіографії» прп. Паїсія відомо також, що його рідна бабуся по матері була настоятелькою Покровського монастиря під Полтавою, де пізніше монахинями стали його мати (в чернецтві Іуліанія) і тітка (в чернецтві Агапія), рідна сестра матері. Крім того, у сім'ї Величковських ще через покійного батька були досить хороші зв'язки з київським митрополитом Рафаїлом (Заборовським), Тимофієм (Щербацьким) і багатьма іншими видатними церковними ієрархами і представниками козацької старшини, що також може свідчити про статус і становище Величковських.
Цікаво, що навіть наприкінці XVIII - на початку XIX ст. представників роду Величковських, і серед них прп. Паїсія, поминали в стародавньому Софіївському соборі Києва поряд з багатьма покійними видними ієрархами, представниками духовенства та української козацької старшини. Про це ми дізнаємося з Пом'янника Софії Київської, який вівся ченцями Київського Софіївського монастиря з 1760-х рр. і продовжував поповнюватися навіть після його ліквідації в 1786 р. аж до початку XIX ст. У цьому пом'яннику зустрічається, серед іншого, такий запис:
«Род священноиерея Иоанна Величковского. Упокой Господи усопших раб Твоих во Царствии Твоем: Иакова. Афанасия. Феодора. Марии. Анны. Евдокии. Анастасии. Иеромонаха Лаврентия. Паисия. Климента. Леонтия. Акулины. Иеродиакона Виктора. Инокинь Евпрасии. Алимпиады. Соломониады. Симеона» ІР НБУВ. Ф. 312. № 377с/705. Арк. 106 зв..
Згадані тут ієромонах Лаврентій і ієродиякон Віктор, очевидно, це рідні брати діда прп. Паїсія. Більшість згаданих тут імен ідентифікувати поки що не вдалося. Ім'я ієромонаха Паїсія в цьому поминанні покійних записано як такого, що упокоївся. Значить, запис був зроблений вже після його смерті в 1794 р. З цього можна зробити висновок, що якісь родичі прп. Паїсія підтримували з ним стосунки, а може, навіть їздили до нього в Румунію і були своєчасно поінформовані про кончину старця.
Цікавий факт - незабаро мпісля відходу Петра Величковського в Молдавію і Валахію там же опиняється і його далекий родич по борзнянській лінії, згаданий вище ніжинський полковник Іван Васильович Величковський. Про це свідчить запис у Києво-Печерському патерику, подарованому ігумену молдавського Косоуцького монастиря:«Сей патерик Іоанна Величковского, обозного полкового ніжинского, доставшийся от родителя єго, покойного Василія Величковского, протопопа борзенского, року 1741. Сей патерик даровал всечестнейшому отцу Петру Яковлеву, ігумену монастиря Косоуцкого, землі Молдавскои, Іван Василієвич Величковский, обозній полковий нєжинский, рады спасенія и вічнои памяти году 1749 февруарія 16 числа» Там само. Ф. 225. № 580.. Цей факт О. Гейді дав привід припустити, що ніжинський полковник у 1749 р. міг розшукувати в молдавських і валаських монастирях свого далекого родича Петра Величковського Гейда О. Спадщина Івана та Паїсія Величковських... С. 382..
Духовні пошуки на батьківщині предків
У 17-річному віці у Петра Величковського стався якийсь внутрішній перелом, в результаті чого він, покинувши навчання у Києво-Могилянській академії, в жовтні 1740 р. відправився в подорож по Десні до Чернігова і Любеча на батьківщину своїх предків.
Ще під час навчання в Києві духовним наставником собі він обрав до свідченого старця ієросхимонаха Пахомія з Києво-Братського монастиря, який багато років провів у мандрах і пустині. Під його духовним керівництвом Петро ще більше зміцнився у своєму бажанні повністю залишити світ і віддатися чернечому подвигу і мандрам. Причому разом з другом він дає обітницю не постригатися і не жити в заможних монастирях, де неможливо наслідувати «бідність Христову» і жити в нестяжанні, нестатках та відчуженості від цього світу.
Хто був цей старець ієросхимонах Пахомій, який зіграв таку важливу роль в життєвому виборі прп. Паїсія Величковського, достеменно невідомо. Віднайдення більш докладних відомостей про нього допомогло б доповнити відсутні факти як у біографії прп. Паїсія, так і його наставника. Відомо лише, що цей старець у 1736-1739 рр. жив при Києво-Братському Богоявленському монастирі, потім у 1739-1740 рр. з благословення київського митрополита служив при колишньому Ясському митрополиті-молдаванині Антонії (Черновському-Пунтяну) Антоний (Черновский). Православная энциклопедия. Т. 2, С. 652-653; Чучко М. Жизнь и деятельность митрополита Антония Путняну-Черновского (+ 1748) в северных волостях земли Молдавской и в провинции Буковина. Русин. 2012. № 3 (29). С. 91-105., який залишив Молдавію в 1739 р. після укладення миру між Росією і Туреччиною і оселився в Києві при митрополичому будинку на Кудрявці. Уже в 1739-1742 рр. при тому ж колишньому Ясському митрополиті старець Пахомій жив при архієрейському будинку на території Борисоглібського монастиря в Чернігові, куди Антоній (Черновський-Пунтяну) був призначений правлячим архієреєм. Судячи з усього, старець Пахомій родом був з Чернігівщини і був близько пов'язаний з Любецьким монастирем та його ієросхимонахом Іоакимом, а може і сам якийсь час подвизався при Любецькому монастирі або його скитах. До цього старця Пахомія у Чернігів насамперед і відправився Петро Величковський, коли твердо вирішив стати на шлях чернецтва і странництва.
Свідомо чи ні, але в своїх мандрах на Чернігівщину прп. Паїсій повторив шлях свого знаменитого діда о. Іоанна Величковського, який був родом з Любеча і багато років служив у Чернігові при єпархіальній друкарні у високоосвіченого чернігівського архієпископа Лазаря (Барановича).
Поживши трохи у старця Пахомія в Чернігові, прп. Паїсій попросив у нього благословення на шлях странника (мандрівника), «щоб сподобитися святого чернечого образу». І знову збіг: старець Пахомій направляє його в Любеч, звідки родом був не тільки «засновник руського чернецтва» прп. Антоній Печерський, а й дід Паїсія о. Іоанн Величковський. Та й сам шляхетський рід Величковських, як зазначалося вище, саме в Любецькому старостаті здавна мав свої родові маєтки.
«Іди в святий монастир, недалеко віддалений від Любеча, батьківщини преподобного отця нашого Антонія Печерського. Знайди там всечесного ієросхимонаха отця Іоакима ... Він наставить тебе, бо дуже досвідчений», - такими словами напучував старець Пахомій Петра Величковського перед відправленням в мандрівку Преподобний Паїсій Величковський. «Повість про святий собор» та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумила С. В. С. 96.. І знову співпадіння: Любецький монастир на честь прп. Антонія Печерського був відновлений з руїн у 1694 р. за благословенням чернігівського архієпископа Лазаря (Барановича) близьким другом Іоанна Величковського (діда Паїсія) - видатним українським гравером по міді о. Іннокентієм (Іваном Щирським, 1650-1714). Від заснування й до самої смерті в 1714 р. він був ігуменом цієї обителі Степовик Д. Іван Щирський. Київ, 1988. С. 24; Гейда О. Спадщина Івана та Паїсія Величковських... С. 380.. Монастир височів на берегових кручах над Дніпром посеред дрімучих лісів чернігівського Полісся і цілком складався з дерев'яних будівель. До складу монастирського комплексу входили печера з дерев'яною церквою прп. Антонія, дерев'яний головний монастирський храм Воскресіння Христова, трапезна з дерев'яною церквою, келіїі неподалік від монастиря скит прп. Онуфрія Мицик Ю. Відновлення Антонієвих печер у Любечі 17 ст. Київська Старовина. 1996. № 2-3. С. 78-82; Бондар О., Веремейчик О., Кондратьєв І. До історії Любецького Антоніївського монастиря: результати та перспективи досліджень. Чернігівські старожитності: зб. наукових праць. Чернігів, 2016. С. 14-21; Бондар О. Веремейчик О. Осадчий Є. Онуфріївський скит біля Любеча. Могилянські читання. 2010. Збірник наукових праць. С. 335-338.. Число братії не перевищувало 7-8 осіб. З «Автобіографії» прп. Паїсія відомо, що на момент його прибуття до монастиря ігуменом у ньому був о. Никифор. Однак у Синодику Антоніївського Любецького монастиря о. Никифор вказаний як намісник обителі Синодик Антониевского Любечского монастыря. Черниговские губернские ведомости. 1857. Часть неофициальная. № 38. С. 321; К истории Любецкого Антониевского мужского монастиря. Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. 1888. Часть неофициальная. № 4. С. 104-105.. Цим, ймовірно, й пояснюється той факт, що обителлю він керував нетривалий час, поки не був присланий до Любеча новий ігумен. Про о. Никифора відомо, що прізвище він мав Кохановський і, судячи з усього, походив зі шляхетського козацько-старшинського роду Кохановських Кривошея В. В., Кривошея О. В. Українська козацька старшина. Станіслав Кохановський. Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. Київ, 2008. Вип. 16. С. 84-91.. Прп. Паїсій залишив найдобріші спогади про нього. Однак невдовзі ігуменом обителі був поставлений випускник Києво-Могилянської академії Герман (Загоровський) Синодик Антониевского Любечского монастыря. С. 321; Антониевский Любечский мужской монастырь. Черниговские губернские ведомости. 1860. Часть неофициальная. № 36. С. 261; 1860. отдел второй. Часть официальная. № 40. С. 289; 1860. Часть неофициальная. № 48. С. 347.. При ньому молодий подвижник не зміг вжитися з новими порядками і змушений був покинути Любецький монастир.
Також Паїсій серед братії Любецького монастиря згадує ієросхимонаха Іоакима та ієромонаха Аркадія. Імен інших братів він не вказує, однак видно, що їх було небагато. Найімовірніше, у свій час у Любецькому монастирі, як уже було сказано, подвизався ієросхимонах Пахомій, який і направив Петра Величковського до цієї обителі до свого близького друга і сподвижника ієросхимонаха Іоакима.
З усього видно, відвідування батьківщини діда не було випадковим у мандрах Петра Величковського. У його спробах розібратися всередині самого себе і остаточно визначитися з подальшим життєвим вибором це могло мати якесь особливе значення. І хоча даний момент не відображений настільки очевидно в «Автобіографії» преподобного, немає підстав вважати, що такі «збіги» були всього лише випадковістю.
Не виключено, що відхід Паїсія до Чернігова і Любеча був пов'язаний з якимись його внутрішніми пошуками. Рано втративши батька і, можливо, намагаючись позбутися материнської опіки, він йде на батьківщину своїх предків по батьківській лінії. Пошуки ці могли мати не тільки духовний характер. Розібратися з самим собою, зі своїм родоводом, хто він і звідки - це теж прояв внутрішніх шукань, які міг переживати молодий послушник.
Як би там не було, але свій шлях першого чернечого послуху Величковський почав саме на Чернігівщині, на батьківщині своїх предків, там, де колись народився і прп. Антоній Печерський. Звідси, подібно засновнику давньоруського чернецтва, він і почав свої мандри по Україні, Молдо-Валахії й Афону.
References
Antonijevskij Liubechskij muzhskoj monastyr [St. Anthony Liube^ Monastery for men]. (1860). Chernigovskije gubernskije vedomosty. Chast neofitsyalnaja - Chernihiv Province Bulletin. Part Unofficial. № 36.
Antonijevskij Liubechskij muzhskoj monastyr [St. Anthony Liube^ Monastery for men]. (1860). Chernigovskije gubernskije vedomosty. Chast ofitsyalnaja - Chernihiv Province Bulletin. Part Official. № 40.
Antonijevskij Liubechskij muzhskoj monastyr [St. Anthony Liube^ Monastery for men]. (1860). Chernigovskije gubernskije vedomosty. Chast neofitsyalnaja - Chernihiv Province Bulletin. Part Unofficial. № 48.
Bondar, O., Veremeichyk, O., & Kondratiev, I. (2016). Do istorii Liubetskoho Antoniivskoho monastyria: rezultaty ta perspektyvy doslidzhen [To the history of St. Anthony Liubech Monastery: results and prospects of research]. Chernihivski starozhytnosti - Chernihiv Antiquities.
Bondar, O., Veremeichyk, O., & Osadchyi, Y. (2010). Onufriivskyi skyt bilia Liubecha [Onu- frievsky monastery near Liubech]. Mohylianski chytannia - Mohyla lections. Kyiv, Ukraine.
Heida, O. (2015). Spadshchyna Ivana ta Paisiia Velychkovskykh ta poshyrennia idei isykhazmu na Chernihivshchyni u druhii polovyni XVII - na pochatku XVIII st. [Legacy of
Paicy and Ivan Velichkovsky and the spread of the idea of Hesychasm in Chernihiv in the second half of the 17th and early 18th centuries]. Afonskoje nasledije: nauchnyj almanakh - The Athonite Heritage: Scientific Anthology. Issue 1-2. Kyiv-Chernihiv, Ukraine: Izdanie Mezhdun- arodnoho instituta afonskoho nasledija v Ukraine.
Hordin, Y. A. (1999). Mistiki i okhraniteli. Delo o masonskom zagovore [Mystics and guards. The case of the Masonic conspiracy]. St. Petersburg, Russia.
Zhhun, P. B., & Zhhun, M. A. (2008). Skhyarkhymandryt Paysyy (Velychkovskyy) Nyametskyy [Schiarchimandrite Paisy (Velichkovsky)]. Prin ortodoxie si umanism spre reinte- grarea Moldovei. Materialele Conferinfei Stiinfifico-Teologice. Chisinau, Moldova.
Zhytije i pisanija moldavskogo startsa Paisija Velichkovskogo s prisovokuplenijem pre- dislovij na knigi sv. Grigorija Sinaita, Filofeja Sinajskogo, Isikhija Presvitera i Nila Sorskogo, sochinennykh drugom ego i sopostnikom, Startsem Vasilijem Polianomerulskim, o umnom trez- venii i molitve [The Life and Writing of the Moldavian Elder Paisy Velichkovsky...]. (1847). Moscow, Russian Empire : izdanye Kozelskoj Vvedenskoj Optinoj Pustyni.
Letopys sobytij v Yugo-Zapadnoj Rossii v XVII veke [Chronicle of events in Southwest Russia in the 18th century]. (1855). (Vol. 3). Kyiv, Russian Empire.
Lyst Varlaama Yasynskoho do Lazaria Baranovycha [The letter from Varlaam Yasinsky to Lazar Baranovich]. (1972). Ivan Velychkovskyi. Tvory - Ivan Velichkovsky. Works. Kyiv, UkrSSR: Naukova dumka.
Kobyshchanov, Y. M. (2011). Poltavskij rod v perepletenii kultur [Family from Poltava in interweaving cultures]. Moscow, Russia.
Kolosova, V. P., & Krekoten, V. I. (1972). Do pytannia pro zhyttia i tvorchist Ivana Velych- kovskoho [To the question about Life and creation of Ivan Velichkovsky]. Ivan Velychkovskyi. Tvory - Ivan Velichkovsky. Works. Kyiv, UkrSSR: Naukova dumka.
Kondratiev, I., & Kryvosheia, V. (1999). Narysy istorii Chernihivshchyny periodu kozatstva: Liubech [Essays on the history of Cossack period Chernihivland: Liubech]. Kyiv, Ukraine.
Kondratiev, I. (2014). Liubetske starostvo (XVI - seredyna XVII st.). Chernihiv, Ukraine.
Kryvosheia, V. V. (2008). Kozatska elita Hetmanshchynyn [The Cossack elite of the Het- manate]. Kyiv, Ukraine.
Kryvosheia, V. V., & Kryvosheia, O. V. (2008). Ukrainska kozatska starshyna. Stanislav Kokhanovskyi [Ukrainian Cossack Elder. Stanislav Kokhanovsky]. Hileia, 16.
Takhiaos, A.-E. (1994). Predvarytelnyy spysok polnoy byblyohrafyy o sv. Paysyy Velych- kovskom [Preliminary list of bibliography about the St. Paisy Velichkovsky]. Cyrillomethodia- num, 1993-1994, № 17-18.
Tachiaos, A.-E. N. (1986). The Revival of Byzantine Mysticism Among Slavs and Romanians in the XVIIIth Century. Texts Relating to the Life and Activity of Paisy Velichkovsky (17221794). Thessaloniki, Greece.
Ohiienko I. (1999). Paisii Velychkovskyi. Zhyttiepysy velykykh ukraintsiv - Biographies of great Ukrainians. Kyiv, Ukraine: Lybid.
Velychkovskyi, P. (2016). “Povist pro sviatyi sobor” ta malovidomi lysty [The story of the holy cathedral and little-known letters]. S. V. Shumylo (Ed.). Kyiv, Ukraine: Vydavnychyy viddil UPTS.
Poltavshchyna: Entsyklopedychnyy dovidnyk [Poltavaland: Encyclopedic reference book]. (1992). Kyiv, Ukraine: Ukrainska entsyklopediia.
Kryvosheia, V. V. (2012). Ukrainske kozatstvo v natsionalnii pamiati. Chernihivskyi polk : u 2 t. [Ukrainian Cossacks in national memory. Chernihiv Regiment : in 2 vol.]. (Vol. 1). Kyiv, Ukraine: DP «NVTS «Priorytety».
Modzalevsky, V. L. (1914). Malorossijskij rodoslovnik [Little Russian pedigree]. (Vol. 4). St. Peterburg, Russian Empire.
Sinodik Antonijevskogo Liubetshskogo monastyria [Synodic of the St. Anthony Liubech Monastery] (1857). Chernigovskije gubernskije vedomosty. Chast neofitsyalnaja - Chernihiv Province Bulletin. Part Unofficial. № 38.
Chetverikov, S. (2006). Moldavskij starets Paisij Velichkovskij: ego zhyzn, uchenije i vlilaanije na pravoslavnoje monashestvo [Moldavian Elder Paisy Velichkovsky: his life, teaching and influence on Orthodox monasticism]. Minsk, Belarus.
Chuchko, M. (2012). Zhyzn i deiatelnost mitropolia Antonija Putnianu-Chernovskogo (+1748) v severnykh volostyakh zemly Moldavskoy y v provyntsyy Bukovyna. Rusyn. № 3 (29).
Shumylo, S. V. (2016). Avtobiohrafiia prp. Paisiia - vyznachna pamiatka ukrainskoi dukhov- noi literatury XVIII st. [The autobiography of ven. Paisy Velichkovsky]. Prepodobnyi Paisii Vel- ychkovskyi. “Povistpro sviatyi sobor” ta malovidomi lysty. S.V. Shumylo (Ed.). Kyiv, Ukraine: Vydavnychyy viddil UPTS.
Shumylo, S. V. (2015). Prp. Paisiy Velichkovskiy i Zaporozhskaya Sech. Maloizvestnyye pisma prp. Paisiya Velichkovskogo k Koshevomu atamanu Voyska Zaporozhskogo Petru Kalny- shevskomu [Ven. Paisy Velichkovsky and Zaporizhzhya Sich. Little-known letters of Paisy Velichkovsky to the ataman Petro Kalnyshevsky]. Kyiv-Serpukhov: Mezhdunarodnyy institut afonskogo naslediya v Ukraine; «Naslediye Pravoslavnogo Vostoka».
Shumylo, S. V. (2017). Neizvestnoye pismo prp. Paisiya Velichkovskogo za 1763 g. i drugiye dokumenty, kasayushchiyesya yego igumenstva v monastyre Simonopetra. Afonskoje nasledije: nauchnyj almanakh - The Athonite Heritage: Scientific Anthology. Issue 5-6. Kyiv-Chernihiv, Ukraine: Izdaniye Mezhdunarodnogo instituta afonskogo naslediya.
Shumylo, S. V. (2017). Prp. Paisiy Velichkovskiy i popytka vossozdaniya Rusika v monastyre Simonopetra: neizvestnyye pisma s Afona. Rus-Svyataya Gora Afon: Tysyacha let duk- hovnogo i kulturnogo yedinstva. Materialy Mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii v ramka- kh yubileynykh torzhestv, priurochennykh k prazdnovaniyu 1000-letiya prisutstviya russkogo monashestva na Afone, 21-23 sentyabrya 2016 g. Moscow, Russia.
ARPMA (Arkhrv Ruskogo na Afom Pantelejmonova monastirja) - ARPMA (Archives of the Russian Panteleimon Monastery on Athos). Op. 10. Spr. 1. Dok. A000083.
BAN (Biblioteka Rosijskoij akademn nauk) - LAS (Library Russian Academy of Science). F. 13.3.26. (Yatsimirskiy № 58).
IR NBUV (Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I. Vernadskoho) - MI VNLU (Manuscript institute of the V. I. Vernadsky National Library of Ukraine). F. 160. Spr. 1114-1116.
IR NBUV - MI VNLU. F. 312, Spr. 377s/705.
TsDIAK Ukrainy (Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv) - CSHAK of Ukraine (Central State Historical Archives of Ukraine in the city of Kyiv). F. 51. Spr. 19422.
Abstract
To the question of the origin of the family of ven. paisy velichkovsky and his relation with chernihiv region
Shumylo Serhii V. - Editor-in-Chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Director of The International Institute of the Athonite Legacy (Kyiv, Ukraine).
The article is dedicated to the prominent Ukrainian ascetic, spiritual and cultural figure, writer and translator, Ven. Paisy Velichkovsky (1722-1794). In particular, the pedigree of Paisy Velichkovsky and his links with the Chernihiv region are explored in detail.
The article reflects that Paisii Velichkovsky and his family are the bright representatives of the families of Ukrainian Cossack priests and ecclesiastical and cultural figures of the late XVII-XVIII centuries who had an ancient noble lineage.
Although it is generally accepted that this genus comes from the Poltava region, studies of genealogies of the Ukrainian Cossack elders show that the original “nest” of the Cossack-noble family Velichkovsky is concentrated in Liubech, in the Chernihiv region.
In particular, the Poltava branch of the Velichkovsky family begins with the famous Ukrainian writer and priest Ivan Velichkovsky, who moved to Poltava from Chernihiv around 1687.
For many centuries, the ancestral nest of the noble Velichkovsky family was Liubech. Attention is drawn to the fact that the path of the first monastic obedience Paisii Velichkovsky started from the Chernihiv region, in Liubech. It was here, in the homeland of his ancestors, that he left first when he left his studies at the Kyiv-Mohyla Academy.
It is possible that Paisy's departure to Chernihiv and Liubech was related to some of his internal searches. Having lost his father early, and possibly trying to get rid of maternal care, he goes to his father's ancestral homeland. These searches could not only be spiritual in nature.
To deal with yourself, with your ancestry, who he is and where from - this is also a manifestation of the inner quest that a young novice could experience.
Keywords: Paisy Velichkovsky, Ivan Velichkovsky, Hryhoriy Magdenko, Rodovid, Chernets, Monastery, Poltava, Poltava region, Poltava regiment, Liubech, Chernihiv, Chernihiv region, Chernihiv regiment.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Житие преподобного Максима Грека. Исследование структуры собрания сочинений Максима Грека конца XVI – начала XVII вв. Высказывания и воззрения преподобного Максима Грека. Церковный собор 1549 года. Церковные учения в трудах преподобного Максима Грека.
курсовая работа [90,5 K], добавлен 11.03.2012Аналіз специфіки французької моделі розуміння свободи совісті в її розвитку. Проблемні питання у принципах лаїчності на рівні державно-церковних та освітньо-церковних взаємин. Становлення принципу свободи совісті та відповідного законодавства у Франції.
реферат [26,9 K], добавлен 06.02.2009Положення буддизму: народження Будди, історія його просвітлення. Складання канонічної книги буддистів Типітаки. Походження християнського та ісламського віровчень. Арістотелевський доказ буття бога. Бог як гарант духовності, моральний доказ його буття.
контрольная работа [17,6 K], добавлен 20.06.2010Індуїзм як система світосприйняття та спосіб життя в Індії: походження та духовні джерела світової релігії. Система варн та специфіка релігійних відправ і культу. Ведичний період: Рігведа, Яджурведа, Самаведа, Атгарваведа. Період Упанішад та Пурани.
реферат [23,0 K], добавлен 09.08.2008А. Шептицький - митрополит галицький. Бажання апостольства і мучеництва для прославлення Бога. Товариство української молоді в Києві. Цитати з листів А. Шептицького, його враження від подорожей. Аудієнція у Папи Римського. Покликання стати священиком.
реферат [31,8 K], добавлен 16.11.2009Релігія як суспільне явище. Підходи до з’ясування феномену релігії в науковому релігієзнавстві, його предмет та об'єкт. Теологічні та наукові теорії походження релігії. Сутність теологічного та наукового підходів до релігії. Релігійне життя України.
реферат [21,8 K], добавлен 20.11.2009Питання збереження та розвитку української національної культури. Роль міфології в житті сучасного українця на тлі політичних та соціальних течій. Міф традиційний і сучасний, його вплив на формування суспільної свідомості. Сучасна соціальна міфологія.
контрольная работа [66,0 K], добавлен 13.10.2011Короткий нарис життя, етапи особистісного та творчого становлення великого китайського мислителя Конфуція. Головні принципи життя за Конфуцієм та їх обґрунтування, основи соціального порядку, морально-філософська модель побудови державної влади.
реферат [17,2 K], добавлен 08.10.2012Історичний розвиток чину таїнства, перетворення протягом двадцяти століть. Становлення і походження таїнства Хрещення. Основні тенденції історичного і богословського розвитку Тайни хрещення, форми, наслідки. Місце таїнства Хрещення в сучасному екуменізмі.
магистерская работа [144,4 K], добавлен 30.05.2010Прославление преподобного Саввы Сторожевского - ученика Сергия Радонежского. Отношение знатных семейств к памяти основателя Саввино-Сторожевского монастыря. Спасение царя Алексея от медведя Саввой Сторожевским. Святой источник преподобного Саввы.
презентация [14,5 M], добавлен 23.02.2016Особливості становлення таїнства священства, його походження та основні тенденції розвитку. Причини виникнення та історичний розвиток целібату - стану безшлюбності католицького духовенства, аналіз сучасного ставлення католицького духовенства до нього.
магистерская работа [106,9 K], добавлен 30.05.2010Життєпис великого китайського філософа Конфуція, сутність його віровчень. Історія освіти та розвитку течії конфуціанства. Походження, релігійна концепція та духовні джерела. Сутність теорій походження моральної природи людини, суспільства і держави.
реферат [1,4 M], добавлен 19.12.2008Греко-католицькі сільські парафії Новосільського та Скалатського деканатів у XIX-XX ст. Релігійне життя сільських парафій та засоби релігійного виховання. Видатні постаті УГКЦ та їх душпастирська діяльність на Підволочиській землі. Життя ігумені Йосифи.
дипломная работа [33,9 K], добавлен 26.08.2014Дослідження біографічних відомостей намісників Свято-Михайлівського Видубицького монастиря та їхнього внеску у розбудову Видубицької обителі. Особливості проведення секуляризаційної реформи, за якою всі монастирі були позбавлені землеволодінь і селян.
статья [38,3 K], добавлен 19.09.2017Краткая история и описание Свято-Введенского монастыря "Оптина пустынь". Жития старцев Оптиной пустыни: преподобного Льва, основателя Оптинского старчества, старца Амвросия, преподобного Макария. История новомучеников, убиенных на Пасху 1993 года.
курсовая работа [7,6 M], добавлен 30.09.2010Мораль - одна із форм духовного життя. Етика як філософська наука про мораль. Християнська мораль. Проблеми християнської етики. Етика християнства на прикладі нагорної проповіді. Духовный, моральный розвиток людського роду.
курсовая работа [14,5 K], добавлен 03.04.2004Українські легенди про ті народності, з якими українцям доводиться стикатись на своєму історичному шляху. Історії про походження назв "москаль", "хохол", "кацап" в українській мові, і відбиття в них відношення як до руського, так і до інших народів.
реферат [33,5 K], добавлен 15.12.2010Онтологічна концепція буддизму: земне життя за вченням, його течії, особливості китайської традиції. Китайські "патріархи" та школи, церемонії та вірування. Вчення Типитаки, поняття про карму та Абсолют як форму буття, механізм життя в моделі універсуму.
реферат [30,9 K], добавлен 08.10.2012Пророк Мухаммад – творець "великої релігії" ісламу, його місце серед пророків ісламу. Дослідження діяльності Мухаммада як великого пророка та проповідника. Пророцтва про прихід Мухаммада, описані в Біблії. Відомі люди про особу та діяльність Мухаммада.
реферат [36,7 K], добавлен 27.04.2009Сутність та походження релігії. Релігія - феномен духовного життя людства. Основні світові релігії: буддизм, християнство, іслам. Біблія - першоджерело мистецтва. Фантастичні образи релігії. Одна з форм суспільної свідомості. Духовний Всесвіт.
реферат [25,9 K], добавлен 12.12.2006
