Переклад твору преподобного Максима Сповідника "Тлумачення на молитву"

Адже нічого нерозумного не доводиться вбачати в логосі природи, який, будучи законом природним і божественним, приймає рух волі, що діє узгоджено з нимЦю думку підтверджує і схолія: "Логос природи стає і законом природи, приймаючи співзвучну з ним волю для реалізації природних властивостей".. Якщо ж у логосі природи немає нічого нерозумного, то, зрозуміло, що й воля, яка рухається за ним, в усьому діятиме узгоджено з Богом: вона й буде діяльним налаштуванням душі, що через благодать доброго за природою (Бога) спричиняє народження чесноти.

Отже, так налаштовується молитвеник, який просить пізнавального хліба, а вслід за ним налаштується подібним чином й усякий, хто змушений природою шукати лише щоденного хліба. Оскільки знає, що за природою є смертним, він, простивши винуватцям провини і потім, унаслідок необізнаності, щодня очікуючи на визначене природою Тобто очікуючи на смертну годину., випереджує її думкою і стає добровільним мерцем для світу згідно сказаного: "За Тебе вбивають нас щодня; нас уважають за овець, призначених на заріз" (Пс.43:23). І через це він, переходячи до нестаріючого життя, мириться з усіма, щоб не супроводила його жодна ознака порочності нинішнього віку і щоб прийняти від Судді і Спасителя всіх рівну відплату за те, що тут (на землі) дав у борг Мається на увазі прощення, як позика іншій людині, за яку відплатить Господь. Тобто для ображених і винуватців.. Бо щире ставлення до тих, хто завдав (нам) смутку, є необхідним для одних та інших заради їхньої власної користі¹¹; заради всього цього, а найбільш через значення промовлених (у Молитві) решти слів, які мають такий вигляд:

"І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого"

Через ці слова стає зрозумілим: хто не дійшов згоди зі своїм кривдником і не виявив перед Богом свого серця чистим від смутку й осяяним світлом примирення із ближнім, той буде позбавлений благодаті вимолених ним благ і буде відданий праведним судом спокусі та лукавому, щоб навчитися очищатися від помилок, звільняючись від власних нарікань на інших.

Спокусою ж називається нині закон гріха, якого не мала перша людина, прийшовши до буття, "лукавим" же називається диявол, який підмішав цей закон до природи людей і хитрим обманом переконав людину скерувати прагнення душі від дозволеного до забороненого та схилитися до порушення Божої заповіді, унаслідок чого відбулося позбавлення її дарованого за благодаттю нетління.

І знову, "спокусою" називають вільну схильність душі до плотських пристрастей, а "лукавим" же спосіб діяльного довершення пристрасного стану (душі). Від них жоден праведний Суддя не звільнить того, хто не прощає боргів боржникам, а лише голослівно просить цього в молитві. Такій людині попускає Господь осквернитися законом гріха й залишає її, немилосердну та сувору душею, бути охопленою владою лукавого¹, оскільки пристрастям безчестя, які насіяв диявол, вона віддала перевагу над природою, Творцем якої є Бог. І справді, Бог не перешкоджає людині, яка добровільно схиляється до пристрастей, і не визволяє її від можливого способу реалізації її душевного стану, тому що людина, визнавши природу нижчою нездоланних пристрастей й опікуючись ними, не пізнала логоса (природи). А щодо цього, то варто людині, бувши спонуканою, пізнати, що таке закон природи і що таке тиранія пристрастей, яка виникла, народившись не з природи, а за свідомим вибором; і слід зберегти (цей закон), дотримуючись його природними вчинками; (тиранію ж пристрастей) вигнати геть зі свідомості, а розумом зберегти природу, що сама по собі стала чистою й бездоганною, позбавленою ненависті та розділення; і знову приставити думку, яка не міститиме зовсім нічого з того, чого не дає логос природи, в супутниці до природи. А через це варто ухилятися від усякої ненависті та спорідненого з нею за природою розділення, щоб, коли (людина) промовлятиме цю Молитву, вона була почутою й отримала від Бога замість однієї подвійну благодать: і колишніх помилок прощення Або: "підпасти під владу лукавого". Дослівно: CTUYXWpcci? - поступка, згода., і від майбутніх захист і визволення, щоб не попустив їй Господь увійти у спокусу й не дозволив бути поневоленою лукавим за одне (лише) готовність відпустити ближнім гріхи.

Через це й ми, трохи повертаючись, коротко викладемо суть сказаного. Якщо бажаємо бути визволеними від лукавого і не ввійти у спокусу, віруймо Богові і прощаймо провини винуватцям нашим. "Якщо бо, говорить, не прощатимете людям їхніх гріхів, то й Отець ваш небесний не простить вам" (Мт.6:15); щоб не лише отримати нам відпущення скоєних гріхів, але й перемогти закон гріха, бо не дозволить Дослівно: "бо не залишить нас (Господь), щоб ми пізнали його". нам (Господь) пізнати його; і здолаємо батька гріха, лукавого змія, від якого благаємо визволитися. (Все це станеться нам) через Воєводу-Христа, Який переміг світ й озброює нас законами заповідей, а за цими законами, відкинувши пристрасті, через любов прив'язує (ці заповіді) до самої природи; і до самого Хліба життя, мудрості, знання і праведності (прив'язує) невпинне прагнення кожного з нас; виконуючи волю Отця, Він робить нас співслужителями ангелів, і ми через уведення в життя небесних задоволень легко наслідуємо (останніх); потім знову зводить нас на найвищу сходинку Божественного до Отця світла і перетворює нас через благодатне єднання з Духом Дослівно: "через благодатну участь у Дусі". на причасників Божественної природи, унаслідок чого ми всі без обмеження назвемося дітьми Божими, бездоганно носячи (у собі К. О.) всього Творця цієї благодаті Самого Сина Божого за природою, від Якого, через Якого і в Якому ми маємо і будемо мати буття, рух і життя.

Отже, нехай метою Молитви стане для нас споглядання Таїнства обоження, щоб ми пізнали, замість яких і якими зробило нас виснаження Як уже зазначалося, "кенозіс" - буквально "умалення", "пониження", "виснаження", "спорожнення"; слов.: "истощание". Тут доцільно вжити саме "виснаження". через плоть Єдинородного; звідки та куди нас, що посіли найнижче за всіх місце, у яке скинув нас тягар гріха, підніс Господь силою людинолюбної руки. І ще більше возлюбімо Того, Хто так мудро приготував для нас це спасіння. Через вчинки наші покажімо, що Молитва виконується, і станьмо справді проповідниками Бога Отця (нашого) по благодаті. Та не показуймо явно, що через безчестя пристрастей маємо отцем життя лукавого, який завжди прагне тиранічно і всеосяжно панувати над природою людини. І не отримаймо смерті, промінявши на неї життя. Бо кожен з них Це, очевидно, Бог і диявол. зазвичай винагороджує тих, хто приєднується до нього: Один наділяє люблячих Його вічним життям, а інший, навіваючи навмисні спокуси, спричиняє смерть тих, хто наближається до нього.

Згідно з Писанням, різновид спокус буває подвійним: один приємний, а інший болючий (страдницький), один добровільний, а інший ненавмисний. Перший із них народжує гріх, від пізнання якого благаймо визволитися за вченням Господа, який промовляє: "І не введи нас у спокусу" і "Пильнуйте та моліться, щоб не ввійти у спокусу". Другий, виправляючи гріхолюбне налаштування (душі), додає невільні страждання й карає за гріх. Якщо ж хто витерпить спокусу і понад усе не буде прикутий цвяхами пороку, той точно почує великого Якова, що взиває: "Вважайте за велику радість, брати мої, коли переживаєте різні спокуси, знаючи, що випробування віри вашої розвиває терпіння, а терпіння нехай має досконалу дію" (Як.1, 2-4). Обома (цими) спокусами, вільною та невільною, підступно опікується лукавий: то він засіває і збуджує душу тілесними задоволеннями, бажаючи відволікти її від прагнення до божественної любові; то хитро припрошує (душу), бажаючи через страждання погубити природу (людини), щоб змусити душу, розслаблену бідами, налаштувати думки на ворожнечу із Творцем.

Проте ми, будучи обізнані з помислами лукавого, благаймо визволення від вільної спокуси, щоб не відволіктися від прагнення до божественної любові; а невільну спокусу, яка надходить за Божою згодою, мужньо витерпімо, щоб віддати перевагу Творцеві природи над природою. І нехай станеться, щоб усі ми, хто закликає ім'я Господа Нашого Ісуса Христа, звільнилися від нинішніх насолод лукавого і визволилися від майбутніх мук через причасність Інший варіант: "через причетність до...". образній сутності майбутніх благ, що відкрилася нам в Самому Христі Господі нашому, єдиному з Отцем і Святим Духом, славленому усім творінням. Амінь.

Список використаних джерел

Біблія. (2020). Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 1-ше вид. Українське Біблійне Товариство.

Dalmais, I. H. (1962). La fonction unificatrice du Verbe Incarne d'apres les oeuvres spirituelles de Saint Maxime le Confesseur. Sciences Eccliastiques, t. 14.

Madden, N. (1982). The Commentary on the Pater Noster: An Example of the Structural Methodology of Maximus the Confessor. Maximus Confessor. Actes du Symposium.

Maximi confessoris opuscula exegetica duo. (1991). Expositio orationis dominicae, ed. P. van Deun. Corpus Christianorum. Series Graeca 23. Turnhout: Brepols.

Patrologiae cursus completus / Series graeca. (1865). Ed. J.P. Migne. T. 90.

Sherwood, P. (1952). An Annotated Date-List of the Works of Maximus the Confessor. Studia Anselmiana, 30. Herder.

References

Bibliia. (2020). Suchasnyiperekladz davnoievreiskoi ta davnohretskoimov (1st vyd.). Ukrainske Bibliine Tovarystvo [in Ukrainian].

Dalmais, I. H. (1962). La fonction unificatrice du Verbe Incarne d'apres les oeuvres spirituelles de Saint Maxime le Confesseur. Sciences Eccliastiques, t. 14.

Madden, N. (1982). The Commentary on the Pater Noster: An Example of the Structural Methodology of Maximus the Confessor. Maximus Confessor. Actes du Symposium.

Maximi confessoris opuscula exegetica duo (1991). Expositio orationis dominicae, ed. P. van Deun. Corpus Christianorum. Series Graeca 23. Turnhout: Brepols.

Patrologiae cursus completus / Series graeca. (1865). Ed. J.P. Migne. T. 90. Sherwood, P. (1952). An Annotated Date-List of the Works of Maximus the Confessor. Studia Anselmiana, 30. Herder.

Abstract

The purpose of the publication is to introduce to the scientific circle of Ukraine a translation from the ancient Greek language of one of the best in terms of clarity of composition, rigor of style and depth of thought of the works of the venerable Maxim the Confessor "Interpretation of the Lord's Prayer". The extremely complicated syntax of the work is due to the powerful architecture of the author's thinking, which has repeatedly become the subject of research by theologians, philosophers, literary critics, linguists and other specialists researchers of the Byzantine literary heritage.

Keywords: Byzantine literary heritage, ancient Greek language, Maxim the Confessor, the Lord's Prayer.

Размещено на Allbest.ru