Міжособистісні відносини у малій групі

P (A) =

де Р -- імовірність випадкової події (А) соціометричного вибору; N-- число членів групи.

Звичайно величина Р(А) вибирається в межах 0,20-0,30.11одставляя ці значення у формулу (1) для визначення d < відомою величиною N, одержуємо шукане число «соціометричного обмеження» в обраній для вимірів Групі.

Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити різноманіття взаємин у групі. Можливо виявити тільки найбільше суб'єктивно значимі зв'язки. Соціометрична структура групи в результаті такого підходу буде відбивати лише найбільш типові, «обрані» комунікації. Уведення «соціометричного обмеження» не дозволяє судити про емоційну експансивність членів групи.

Соціометрична процедура може мати на меті: а) вимір ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі; б) виявлення «соціометричних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаках симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються «лідер» групи і «відкинутий»; в) виявлення внутрігрупових підсистем, споєних утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Соціометрична картка або соціометрична анкета складається на заключному етапі розробки програми (табл. 1). У ній кожен член групи повинний указати своє відношення до інших членів групи за виділеними критеріями (наприклад, з погляду спільної роботи, участі в рішенні ділової задачі, проведення дозвілля, у грі і т.д.)

Таблиця 1. Соціометрична картка

При опитуванні без обмеження виборів у соціометричної картці після кожного критерію повинна бути виділені графа, розміри якої дозволили б давати досить повні відповіді. При опитуванні з обмеженням виборів праворуч від кожного критерію на картці креслиться стільки вертикальних граф, скільки виборів ми припускаємо дозволити в даній групі. Визначення числа виборів для різних по чисельності груп, але з заздалегідь заданою величиною Р(А) у межах 0,14-0,25 можна зробити, користуючись спеціальною таблицею (див. нижче).

Величини обмеження соціометричних виборів. Соціоматриця. Спочатку варто побудувати найпростішу соціоматрицю. Приклад даний у таблиці (таблиця 2). Результати виборів розносяться по матриці за допомогою умовних позначок.

Таблиця 2. Приклад результатів виборів

Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап їхньої математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний і індексологічний.

Аналіз соціоматриці за кожним критерієм дає досить наочну картину взаємин у групі. Примітка: + позитивний вибір; - негативний вибір (мал. 3).

Можуть бути побудовані сумарні соціоматриці, що дають картину виборів по декількох критеріях, а також соціоматриці за даними міжгрупповых виборів. Основне достоїнство соціоматриці -- можливість представити набори в числовому виді, що у свою чергу дозволяє проранжувати членів групи по числу отриманих і відданих виборів, установити порядок впливів у групі. На основі соціоматриці будується соціограма - карта соціометричних виборів (соціометрична карта), виробляється розрахунок соціометричних індексів.

Соціограма -- схематичне зображення реакції випробуваних один на одного при відповідях на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє зробити порівняльний аналіз структури взаємин у групі в просторі на деякій площині («щиті») за допомогою спеціальних знаків (мал. 3).

Соціограмна техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі соціометричного матеріалу, тому що вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ.

- суб'єкт зв'язків у групі (і - член)

- суб'єкт зв'язків у групі (j - член)

- сукупність об'єкта та суб'єкта у поведінці однієї особи (іj- член)

- позитивний вибір зроблений А - членів

- негативний вибір зроблений В - членів

- взаємний позитивний зв'язок А і В членів

- взаємний негативний зв'язок А і В членів

- рівень зв'язку ( член А обраний в першу чергу, член С - в другу)

Мал. 3 Схема відносного аналізу структури взаємовідносин у групі в просторі на деякій площині.

Аналіз соціограми починається з відшукання центральних, найбільш впливових членів, потім взаємних пар і угруповань. Угруповання складаються з взаємозалежних осіб, що прагнуть вибирати один одного. Найбільше часто в соціометричних вимірах зустрічаються позитивні угруповання з 2, 3 членів, рідше з 4 і більш членів (мал. 4).

Мал. 4. Схема аналізу соціограми

Розрізняють персональні соціометричні індекси (П.С.І.) і групові (Г.С.І.). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члена групи. Другі дають числові характеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі. Вони описують властивості групових структур спілкування. Основними П.С.І. є: індекс соціометричного статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена, обсягу, інтенсивності і концентрації взаємодії ij-члена, Символи i і j позначають ту саму особу, але в різних ролях; i-- обираний, j-- він же вибирає, ij -- сполучення ролей.

Соціометричниий статус -- це властивість особистості як елемента соціометричної структури займати визначену просторову позицію (локус) у ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими елементами. Така властивість розвита в елементів групової структури нерівномірно і для порівняльних цілей може бути обмірювано числом -- індексом соціометричного статусу. Елементи соціометричної структури -- це особистості, члени групи. Кожний з них тією чи іншою мірою взаємодіє з кожним, спілкується, безпосередньо обмінюється інформацією і т.д. У той же час кожен член групи, будучи частиною цілого (групи), своїм поводженням впливає на властивості цілого. Реалізація цього впливу протікає через різні соціально-психологічні форми взаємовпливу. Суб'єктивну міру цього впливу підкреслює величина соціометричного статусу. Але особистість може впливати на інших подвійно -- або позитивно, або негативно. Тому прийнято говорити про позитивний і негативний статус. Статус теж вимірює потенційну здатність людини до лідерства. Щоб вирахувати соціометричний статус, необхідно скористатися даними соціоматриці.

Індекс показує середню активність групи при рішенні задачі соціометричного тесту (у розрахунку на кожного члена групи).

«Індекс групової згуртованості», що обчислювався як відношення числа взаємних позитивних виборів до загального числа можливих виборів:

C_гр =,

де З -- згуртованість, r(+) -- позитивний вибір, N -- число членів групи.

Використання соціометричного тесту дозволяє проводити вимір авторитету формального і неформального лідерів для перегрупування людей у бригадах так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємну ворожість деяких членів групи.

Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає великих тимчасових витрат (до 15 хв.). Вона досить корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по удосконалюванню відносин у колективі.

2.2.2 Соціально-психологічна самоатестація малої групи як колективу (СПСК)

Ця методика дозволяє досліджувати всю систему відносин у малій групі, наприклад у класі, і сказати про те наскільки дана група психологічно розвита як колектив. Крім того, за допомогою цієї методики можна графічно представити систему відносин існуючих у групі, виділити серед цих відносин найбільше і найменш розвиті.

Методика дозволяє оцінити відносини:

1. Відповідальності.

2. Колективізму.

3. Згуртованості.

4. Контактності.

5. Відкритості.

6. Організованості.

7. Інформованості.

Основу методики складає список суджень про малу групу як про високорозвинений колектив. Усього таких суджень 75 з них 70 - робочі, а 5 - контрольні. За допомогою робочих суджень виробляється оцінка рівня розвитку групи як колективу, а за допомогою контрольних суджень оцінюється ступінь щирості і точності самих відповідей випробуваних. У наступному нижче списку контрольні судження відзначені праворуч знаком «+». На всі контрольні судження необхідно давати тільки одна відповідь, оцінюючи по них групу в 0 балів. По всіх інших судженнях оцінки групи можуть відрізнятися від 0.

Перед початком дослідження члени групи, що самі оцінюють свої відносини, одержали інструкцію. Їм запропонували список суджень, що описують відносини в деякому ідеальному колективі. Користаючись їм, стояло охарактеризувати свою групу, як колектив. Для цього необхідно ознайомитися із судженням, співвіднести його зі своєю групою (класом), якийсь час подумати і дати йому оцінку від 0 до 6 балів. 0 балів означає, що даний вид відносин зовсім не розвитий у класі, а 6 балів свідчить про те, що усі без винятку члени групи здійснюють даний вид відносин. Для диференціації оцінок пропонується наступна шкала: 0 балів - ніхто; 1 бал - майже ніхто; 2 бали - меншість; 3 бали - половина; 4 бали - більшість; 5 балів - майже всі; 6 балів - усі.

Якщо випробуваний не може дати точну оцінку, то замість цифри можна ставити прочерк. Це означає, що він не в змозі по даному судженню оцінити свою групу.

Всі оцінки проставляються в спеціальному бланку.У верхній частині цього бланка для нагадування ще раз приводиться оцінна шкала, а в нижній частині по рядках дані номери тих суджень, по яких учні будуть оцінювати свою групу як колектив. Оцінки проставляються прямо на бланку праворуч від номера судження, по якому оцінюється група. Спочатку вибирається словесна оцінка, а потім вона переводиться в бали, що виставляються на бланку [3].

2.2.3 Методика визначення групової згуртованості Сішора

Групова згуртованість - надзвичайно важливий параметр, що показує ступінь інтеграції групи, її зімкнення в єдине ціле, - можна визначити за допомогою методики, що складає з 5 питань з декількома варіантами відповідей на кожний. Відповіді кодуються в балах згідно приведеним у дужках значенням. Випробуваним пропонується вибрати найбільш придатну відповідь на кожне з п'яти питань. Максимальна сума балів, що може набрати людина -19, мінімальна - 5. У ході опитування бали не вказуються [7].

Висновок про рівень індексу групової згуртованості:

17-19 балів - дуже високий.

14-16 балів - високий

10-13 балів - середній.

8-10 балів - низький.

5-7 балів - дуже низький.

3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Дослідження проводилось на базі Загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 87 Ленінського району міста Харкова.

Формування вибірки досліджуваних

Вибірка досліджених проводилась з урахуванням наступних критеріїв:

1. Змістовні критерії - предмет дослідження визначає підбір дослідженої групи.

2. Критерій еквівалентності досліджуваних - результати, отримані при вивченні дослідницької групи повинні розповсюджуватися на кожного члена його групи.

Стратегія підбору досліджуваних - наближене моделювання. В дослідженні приймали участь 16 юнаків (8 - хлопчаків та 8 - дівчаток).

Щоб визначити індекс групової згуртованості за методикою Сішора підраховується сума всіх балів отриманих групою та ділимо її на кількість членів експериментальної групи. Таким чином знаходимо середнє арифметичне значення.

Індекс групової згуртованості у першій серії дослідження рівний 12-ти балам, у другій серії - 14,4 бала.

Відповідно до ключа отримані результати можна інтерпретувати як середній (від 10 до 13) та високий (від 14 до 16) рівні групової згуртованості.

Ключ до методики СПСК закладений у самому бланку випробуваного. Стовпці цифр, що випливають у ньому ліворуч праворуч, відповідають номерам суджень, за допомогою яких оцінюється розвиненість у групі відповідальності (стовпець1), колективізму (2), згуртованості (3), контактності (4), відкритості (5), організованості (6), і інформованості (7). Останній праворуч стовпець цифр відповідає контрольним судженням.

Якщо відповіді на всі контрольні судження відповідають стандарту (0 балів) і якщо випробуваний у своєму бланку для оцінки відносин у своїй групі використовував досить різноманітні цифри (не одну і не дві, а більше), то робиться висновок про те, що його оцінкам своєї групи можна довіряти. У противному випадку його відповіді не заслуговують довіри, а заповнений бланк при оцінці рівня розвитку групи як колективу в розрахунок не приймається.

Обчислюємо загальну оцінку досліджуваної групи як колективу. Для цього складаємо всі середні показники по підшкалам і поділяємо суму на число цих середніх (воно дорівнює 7).

(2,3+2,3+2,6+2,6+2,3+2,1+3,0)/7=2,5

У такий спосіб у результаті проведеного статистичного аналізу одержують при типу оцінок групи як колективу:

1. Приватні оцінки ступеня розвиненості в ньому 70 видів відносин, що відбиті у відповідних 70 судженнях методики.

2. Середні оцінки 7 видів відносин більш загального плану, відбитих у відповідних 7 підшкалах методики.

3. Одну загальну оцінку рівня розвиненості усіх відносин у даній групі, що одночасно є показником рівня розвитку даної групи як колективу.

У результаті нашого дослідження згідно вимогам методики на контрольні питання відповіли 6 чоловік з 16-и у першій серії, та 10 у другій. Їхні бланки бралися в розрахунок при оцінці рівня розвитку групи як колективу.

Рішення питання про те, на якому рівні соціально-психологічного розвитку як колективу знаходиться досліджена група, приймається на основі порівняння отриманої середньої оцінки з тими, котрі представлені нижче:

5,0 балів і вище - майже ідеальний рівень розвитку групи як колективу.

Від 4,0 до 4,4 бали - високий рівень розвитку групи як колективу.

Від 3,0 до 3,9 бали - середній рівень розвитку групи як колективу.

Від 2,5 до 2,9 бали - низький рівень розвитку групи як колективу.

Менше 2,4 бали - дуже низький рівень розвитку групи як колективу.

У даній групі, результати дослідження якої представлені на діаграмі можна сказати, що загальний рівень її розвитку як колективу характеризується величиною 2,5 бали - 1 серія, 3,2 - 2 серія.

Користаючись цією оцінною шкалою, робимо висновок про те, що на момент проведення першої серії дослідження розвиток даної групи, як колективу знаходиться на низькому рівні. А вже через рік, на момент проведення другої серії дослідження рівень розвитку групи як колективу, знаходиться на середньому рівні.

Отримані результати за обома методиками можна порівняти за серіями проведення дослідження та побачити достатньо високу динаміку розвитку групи (табл. 3).

Як вже було з'ясовано в першому розділі роботи, вчені виділяють багато факторів що впливають на динаміку розвитку групи як колективу. В даному випадку на досліджувану групу впливали такі чинники як:

- спільне виконання трудових задач (учбова діяльність);

- спільна участь у неформальних заходах (додаткові, святкові, секційні, культурно-виховні заходи);

- спільна мета (учбова діяльність - отримання позитивних оцінок).

Саме спільна діяльність членів даної групи для досягнення спільної мети в продовж тривалого часу (1 рік) вірогідно виступила головною причиною розвитку групи та росту рівня групової згуртованості.

Таблиця 3. Порівняння отриманих результатів

Висновки

У курсовій роботі на тему «Діагностика міжособистих відносин у малій групі» було зроблено аналітичний огляд літератури на предмет теоретичних надбань з цієї теми.

Людина, що розвивається в суспільстві, що володіє свідомістю і вступає в спілкування і взаємодію з іншими людьми, стає особистістю.

На психологію індивіда група впливає через систему відносин, що складаються в ній, зокрема через відносини даного індивіда з іншими учасниками групи. При різних відносинах індивіди виявляють собі з різної, позитивної чи негативний, сторони, тому для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особистість важливо домогтися того щоб міжособистих відносини в ній були сприятливими.

Дослідниками замічена така закономірність: чим ближче за рівнем свого розвитку група знаходиться до колективу, тим більше сприятливі умови вона створює для прояву кращих сторін в особистості і гальмування того, що в ній є гіршого. І навпроти, чим далі група за рівнем свого розвитку відстоїть від колективу, тим великі можливості вона надає для прояву гірших сторін особистості з одночасним гальмуванням кращих особистісних устремлінь.

Також у курсовій роботі розглянуті та використані методики що дають цінну інформацію для оцінки рівня розвитку в малій групі міжособистісних відносин, характерних для колективу.

Методів, за допомогою яких у психології вивчаються міжособисті відносини, досить багато і провести дослідження за допомогою всіх методів не представляється можливим. Для дослідження було використано методику визначення індексу групової згуртованості Сішора та методику Соціально-психологічна само атестація малої групи як колективу (СПСК).

Оброблені та аналізовані результати, отримані у двох серіях експерименту, у третьому розділі роботи. Виходячи з отриманих даних (таблиця 3) можна стверджувати що гіпотеза підтвердилася - рівень розвитку групи як колективу збільшився із плином часу.

Список літератури

1. Андреева Г.М. Ссоциальная психология. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 365 с.

2. Афанасьев В.Г. Общество системность, познание и руководство // М.: Просвещение, 1980.

3. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983.

4. Вусавицкий А.К. Розвитие личности в учебной деятельности. - М.: ”Дом педагогики”, 1996.

5. Куницына В.Н, Казаринова Н.В., Погольша В.М., Межличностное общение. Учебник для вузов. -- СПб.: Питер, 2001.

6. Корпік А.А. Міжособисте оці ... у малих групах. - Київ, 1982.

7. Карелин А.А. Психологические тесты. - Владос, 1999.

8. Кон И.С. Психология старшокласника // М.: Просвещение, 1980.

9. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. - 3-е изд. - М.: Гуманист. ВЛАДОС,1999. -Кн. 3.

10. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. - 3-е изд. - М.: Гуманист. ВЛАДОС,1999. - Кн. 1.

11. Смирнова Е.О, Калягина Е.В. Отношение популярных и непопулярных дошкольников к сверстникам // Вопросы психологии. -- 1998. -- № 3.

12. Робер М.А., Тильман Ф. Психология индивида и группы - М., 1988.

13. Цукерман Г.А. Виды общения в обучении // Томек: Пеленг, 1993.

14. Шостром Є. Анти-Карнеги. - Мн.: ТОВ ”Попури”, 1999.

15. Шпалинський В.В., Шелест Є.Г., Основы современной психологии - Харьков, ИВМО ”ХК”, 1997.

Размещено на Allbest.ru