Народжуваність та репродуктивна поведінка

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«Народжуваність та репродуктивна поведінка»

Дисципліна «Основи демографії»

Спеціальність «Соціологія»

виконала:

студентка 263 групи

Круглова В.

перевірив:

кандидат наук

Олійник А. І.

Миколаїв - 2012

В даний час глибоко важлива роль сім'ї в охороні та зміцненні здоров'я населення, народження та виховання підростаючого покоління. Підготовка до шлюбу починається з сприйняття прикладу поведінки батьків в сімейному житті. Далі в цей процес включаються працівники дитячих дошкільних установ, шкіл та інших навчальних закладів.

Перехід від традиційної форми сім'ї, з єдністю шлюбної, сексуальної і репродуктивної поведінки, до сучасної, супроводжувався відокремленням даних видів поведінки: сексуальної від репродуктивної та їх обох від шлюбної. У свою чергу це знайшло відображення в зниженні віку початку статевого життя, зростання дошлюбних зачать і позашлюбних народжень. [8]

Народжуваність, як соціально-біологічне явище складає основу процесу відтворення населення. Саме народжуваність є найбільш залежною від національно-культурних чинників складовою процесу відтворення як людства загалом, так і окремих етнічних спільностей. [7]

Народжуваність у демографічному контексті -- це процес дітонародження у сукупності людей, що складають генерацію або у сукупності генерацій -- населенні. Взаємодіючи зі смертністю, народжуваність зумовлює неперервність процесу відтворення населення. Строго кажучи, народжуваність у демографічному розумінні, як один із компонентів відтворення населення, -- це частота дітонародження у тій чи тій сукупності населення. Отже, народжуваність -- поняття перш за все статистичне. Вона виражена завжди тільки відношенням кількості народжених дітей (звичайно народжених живими) до тієї чи тієї чисельності населення: його загальної чисельності, або тільки жінок, або жінок певного віку тощо. [3]

Народжуваність є соціальним процесом, що підкоряється дії соціальних сил і закономірностей, але розгортається у визначених, історично-конкретних межах, що задаються дією біологічних, фізіологічних факторів. [2]

Під природною народжуваністю розуміють шлюбну народжуваність за умови відсутності будь-якого прямого втручання в репродуктивний цикл. Однак природну народжуваність не можна вважати чисто біологічним феноменом. Вона також соціально зумовлена: її величина варіює залежно від середнього віку вступу в шлюб, тривалості грудного вигодовування та дії інших поведінкових факторів. Мінімум природної народжуваності був оцінений В. Борисовим для 1970-х рр. у 7,95 народженнь на одну жінку репродуктивного віку. Російський демограф X. Паллі, проаналізувавши показники ста авторів, оцінив рівень природної народжуваності в 10,54 народження на одну жінку репродуктивного віку. У будь-якому випадку реальна народжуваність у сучасному світі ніде не сягає зазначених вище значень природної народжуваності. [9]

Біологічним підґрунтям народжуваності є здатність людини до відтворення потомства; запліднення, зачаття й виношування плоду. Потенційна можливість дітонародження - плідність -- реалізується у сукупності жінок в результаті репродуктивної поведінки, яка в суспільстві детермінована системою соціально зумовлених потреб і регульована соціальними й культурними нормами, традиціями, громадською думкою. Плідність являє собою біологічну здатність жінки, чоловіка (або шлюбної пари) до зачаття й народження живих дітей. [3]

Поняття плідності пов'язане з рядом інших понять, що розкривають ті або інші її сторони. Ця сукупність містить у собі поняття стерильності, безплідності, інфертильності і бездітності.

Плідність залежить від наявних у певному суспільстві на відповідний момент часу соціально-економічних і санітарно-гігієнічних умов. Однак плідність є більш стабільною характеристикою порівняно з числом народжень. Останнє являє собою реалізацію плідності, реалізацію біологічного потенціалу народжуваності і є одним з результатів репродуктивної поведінки жінок або родин, регульованої у свою чергу системою відповідних соціальних норм. [2]

Для характеристики народжуваності на підставі остаточної кількості народжень у шлюбної пари використовують показник продуктивності шлюбу, який обчислюють як середню кількість народжених дітей на один шлюб у шлюбній когорті -- реальній або гіпотетичній. Значення продуктивності шлюбу коливаються від 11 -- 12 народжень на один шлюб у ранніх шлюбах за відсутності внутрішньосімейного обмеження дітонародження та низького рівня неплідності до дуже низьких величин для пізніх шлюбів. Фактично середні показники продуктивності шлюбу дуже рідко перевищують 8 живонароджень за все життя в шлюбі від 15 до 50 років. Виняток становлять представники і релігійної секти гуттеритів, які відрізняються надзвичайно високою плідністю й народжуваністю. [3]

Рівень народжуваності на тій або іншій території у той чи інший період часу залежить від низки факторів. Одним із них, що відіграє у сучасних умовах головну роль, є репродуктивна поведінка. Під репродуктивною поведінкою розуміють систему дій і відносин, які призводять до народження визначеного числа дітей у родині, або поза шлюбом. Автором цього визначення є російський демограф і соціолог В.Борисов. [2] Синонімами репродуктивної поведінки є терміни «генеративна» і «прокреативна поведінка».

Поняття «репродуктивна поведінка» застосовують зазвичай для позначення тих дій і стосунків, що пов'язані зі здійсненням повного репродуктивного циклу (зачаття -- вагітність -- народження живої дитини), з послідовною зміною репродуктивних подій. Дії і стосунки, що перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу, становлять інший бік репродуктивної поведінки і традиційно позначаються як регулювання народжуваності, внутрішньосімейний контроль за народжуваністю, планування родини. Якщо репродуктивний цикл переривається (використання контрацептивів, штучний аборт, мертво-народження), його називають неповним. [1]

Застосування контрацепції та штучного аборту, знижена плідність або неплідність шлюбної пари є причинами неповноти репродуктивного циклу. За нормальної плідності та відсутності внутрішньосімейного контролю за народжуваністю репродуктивний цикл розгортається послідовно й завершується живонародженням. [3]

Розрізняють три основні типи репродуктивної поведінки: багатодітна (потреба в 5 і більш дітях), середньодітна (потреба в 3-4 дітях), малодітна (потреба в 1-2 дітях). Середня кількість дітей у родині як показник інтенсивності дітородіння дає змогу оцінювати рівень народжуваності в країні.

Потреба в дітях -- найбільш інерційна складова репродуктивної поведінки, оскільки вона є результатом засвоєння репродуктивних норм і традицій, прийнятих у певній спільноті людей, успадкований репродуктивний досвід попередніх поколінь. [1]

Для розуміння специфіки репродуктивних практик велике значення мають категорії "репродуктивний вік" та "репродуктивний період", змістовне наповнення яких можливо тільки завдяки медичним показникам людей, які мають намір здійснювати репродуктивні стратегії.

Репродуктивний вік (генеративний вік) -- це вік жінки, у якому вона здатна до дітонародження. Як правило, доля жінок репродуктивного віку у загальному числі населення досить стійка і складає 25-30%. [4]

У демографічних дослідженнях активно розробляються категорії "репродуктивна мотивація" і "репродуктивна установка", що дозволяє виявляти психологічну націленість на певне число дітонароджень, на переважання подружніх орієнтацій на народження сина чи дочки, а також ставлення до контрацепції та штучних абортів.

Репродуктивна мотивація розкриває якісні сторони потреби у дітях, її зміст, а також являє собою збуджуючий компонент репродуктивної установки.

В свою чергу репродуктивна установка по суті означає готовність до певного результату репродуктивної поведінки, бажаність для особистості народження того або іншого числа дітей, в тому числі -- синів або дочок. [4]

Репродуктивна установка--це психічний регулятор поведінки, вона означає готовність до певного результату репродуктивної поведінки, прийнятність для особистості народження певної кількості дітей, відповідно синів та дочок. Як правило, виділяють два види установок: установки дітності, які регулюють досягнення головного результату репродуктивної поведінки, та установки, пов'язані з практикою контрацепції. Про наявність репродуктивної установки можна говорити, якщо індивід має нормальну плідність. У противному разі, за неплідності, збережена готовність мати дітей розцінюється як установка до всиновлення (удочеріння). [2]

Репродуктивна установка складена із трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляє себе у взаємодії всіх трьох компонентів. Когнітивний компонент відображається в орієнтації на ту чи ту кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку на бажану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершенні! Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов'язані з народженням тієї чи іншої кількості дітей. Поведінковий компонент репродуктивної установки характеризує інтенсивність спонук до народження, потужність або слабкість репродуктивної установки. [3]

Відомості про репродуктивні установки отримують при опитуваннях виключно жінок. Найпоширенішими у демографії є показники -- бажана кількість дітей, очікувана кількість дітей, планована кількість дітей. Найнадійніший серед них -- показник очікуваної кількості дітей. Емоції вимірюють, як правило, при вивченні репродуктивної мотивації, яка розкриває якісний бік потреби в дітях, її зміст і виражає спонукальний компонент репродуктивної установки.

Репродуктивна мотивація, або мотиви народження дітей, -- це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей через народження певної кількості дітей. Мотив народжування характеризує сенс появи дитини будь-якої черговості, а також певної статі. Розрізняють економічні, соціальні та психологічні мотиви народження дітей. [2]

Економічні репродуктивні мотивації пов'язані з намаганням особистості укріпити благополуччя сім'ї, з підвищенням економічного стану батьків, з різноманітними пільгами, що надаються при народженні певного числа дітей. Соціальні репродуктивні мотивації сприяють збереженню або підвищенню соціального стану батьків соціального авторитету і престижу індивідуальної спадкоємності роду і сім'ї. Всі психологічні репродуктивні мотивації можна умовно поділити на три групи. В першу групу входять мотиви, що обумовлені потребою у наповненні свого життя смислом, потреби батьків у синовній або дочірній любові, повазі, бажанням продовжити у дітях себе в цілому або якусь свою характерну рису, талант, особливу здібність, а також відкривати для себе невідомі до сих пір сторони життя. Друга група репродуктивних мотивів обумовлена потребою піклуватися про свою дитину, любити її та по мірі її зростання самому спрямовувати її розвиток, передавати свій життєвий досвід. У третю групу умовно можна об'єднати всі інші види психологічних репродуктивних мотивацій -- бажання уникнути самотності у старості, намагання подружжя зміцнити шлюб та інші. [4]

Емпіричні вивчення репродуктивних установок і мотивів свідчать, що для потреби у 5 та більше дітях провідними є економічні мотиви народжуваності; для потреби у 3-4 дітях - соціальні, а для потреби в 1-2 дітях - психологічні. Історичне зменшення потреби в дітях виявляє себе у зміні генерацій через механізм часткової, неповної реалізації наявного рівня потреби в дітях. На думку одного з провідних дослідників, котрі працюють у галузі соціології народжуваності, А. І. Антонова, головною причиною зниження потреби сім'ї в дітях є зменшення її опосередковуючої ролі в системі «суспільство - сім'я - особистість». [10]

Для різних історичних періодів пріоритетними були різні мотиви. Різними можуть виявитися й просторові складники репродуктивної мотивації. У минулому, коли в суспільстві переважала потреба у багатодітності й перевагу віддавали синам, пріоритетними були економічні репродуктивні мотиви. За умов малодітності народження одного або двох дітей пов'язане передусім з психологічними мотивами. Слід також зазначити, що мотиви народження дітей значною мірою диференційовані етнічною належністю батьків, національною традицією, релігійними нормами. [2]

народжуваність репродуктивна поведінка мотивація

Фактори народжуваності

Показники народжуваності в різних країнах значно варіюють залежно від комбінованого впливу багатьох факторів: фізіологічних, шлюбно-сімейних, соціальних, економічних, культурних, релігійних. Оскільки жінка може за своє життя народити лише обмежене число дітей, а максимум народжень зумовлений самою природою людини, то одним з факторів, що визначають народжуваність, є фізіологічний. Середній рівень природної народжуваності, тобто число дітей, що може народити жінка, складає приблизно 10 народжень. У випадках же декількох багатоплідних пологів (до яких деякі жінки генетично схильні) максимум дітей в однієї жінки може сягати 40.

Фізіологічний фактор народжуваності включає і тривалість репродуктивного періоду. У жінок цей період починається в 12 - 17 років і закінчується приблизно в 49 років. У чоловіків репродуктивний вік починається близько 15 років, а закінчується в 55-70 років, а іноді і набагато пізніше (іноді триває до 90 і більше років). До фізіологічних, а точніше, до генетичних факторів народжуваності можна віднести збіг або розходження в чоловіка і жінки резус-фактора.

Значно впливають на показники народжуваності шлюбно - сімейні фактори: вік вступу в шлюб, ступінь охоплення населення шлюбними відносинами, можливість розлучень і повторних шлюбів, форми шлюбу і типи родини. У більшості країн існують закони, що встановлюють мінімальний шлюбний вік: він варіює від 12 років в Іспанії, Греції, окремих країнах Латинської Америки і деяких штатів США до 18 років у більшості європейських країн. Також на рівень народжуваності сильно впливають існуючі в народу традиції та звичаї. У переважної більшості народів, хоча б у минулому, існувала традиція багатодітності. Вважається, що багатодітність підвищує престиж родини, мати велике число дітей, особливо синів, користується особливою пошаною. Звичаї, що впливають на репродуктивну поведінку, відіграють значну роль лише в традиційних суспільствах. У розвинутих народів набагато сильніший вплив на рівень народжуваності мають соціально-економічні фактори: освітній і загальнокультурний рівень, добробут, ступінь урбанізації, вид занять. Рівень освіти, як і культурний рівень у цілому, звичайно перебуває в зворотній залежності щодо показників народжуваності. Для одержання високої освіти потрібні роки навчання, і в цей час люди, як правило, намагаються не заводити дітей. З підвищенням освітнього і культурного рівня в людей росте коло інтересів, і вони часто не хочуть відмовлятися від цікавих для них занять заради народження ще однієї дитини. До того ж освіченіші люди краще інформовані про способи запобігання вагітності, і тому ефективніше практикують внутрішньосімейне планування народжуваності. [9]

Народжуваність в Україні

Суттєвою перепоною на шляху до підвищення дітородної активності населення у нашій країні є незадовільні житлові умови населення і, на мою думку, саме зняття цього бар'єра може дати значно більш відчутний і швидкий ефект щодо підвищення народжуваності порівняно з матеріальними методами стимулювання дітородної активності, зокрема, прямими грошовими виплатами. Однак для цього в Україні необхідно провести радикальну реформу житлової політики, яка б поєднала формування цивілізованого ринку житла з гнучким механізмом надання соціального житла певним категоріям населення.

Також, найбільш гострою і складною соціально-демографічною проблемою українського суспільства стосовно розвитку сім'ї наразі є не плюралізація форм шлюбу, не зниження рівня шлюбності (він залишається достатньо високим), не підвищення віку вступу до шлюбу і не зростання рівня позашлюбної народжуваності, а - нестабільність шлюбу, високий рівень розлучуваності, що негативно впливає на народжуваність в Україні. Проведені дослідження підтвердили, що дітородні орієнтації сім'ї залежать від міцності й гармонійності шлюбно-сімейних відносин. Повторна шлюбність лише частково компенсує зниження народжуваності внаслідок припинення шлюбів. Тож зміцнення шлюбу, зниження рівня розлучуваності мало б позитивний вплив як на загальну соціально-демографічну ситуацію (у тому числі на частку самотніх осіб, на кількість неповних сімей з дітьми тощо), так і на власне рівень народжуваності в країні.

Першочерговими завданнями держави та суспільства слід вважати: сприяння формуванню свідомого ставлення до сімейних і батьківських обов'язків, підвищенню відповідальності обох батьків за виховання й утримання дітей як в умовах стабільного шлюбу, так і у випадку його кризи, розпаду (розлучення), взяття повторного шлюбу; зменшення впливу на дітей негативних наслідків розлучення батьків; активізацію у навчальних закладах інформаційно-просвітницької роботи з батьками з питань виховання дітей; сприяння підвищенню рівня обізнаності батьків у питаннях збереження фізичного та психічного здоров'я дітей, формування сприятливого психоемоційного клімату у сім'ї, подолання кризових ситуацій; поліпшення інформаційно-консультативної допомоги (у тому числі у кризових і складних життєвих ситуаціях) сім'ям, дітям і підліткам шляхом розширення мережі та сприяння діяльності Центрів соціальної допомоги, Центрів сім'ї, статевого виховання тощо, широкої популяризації результатів діяльності відповідних інституцій.

Народжуваність у широкому розумінні за своїм змістом є масовим процесом не лише появи нових членів і соціальних властивостей, характерних для осіб, які входять до цих спільнот - це діяльність, в процесі якої відтворюються індивіди конкретно-історичної соціальної якості.

Список використаної літератури:

Димань, Т. М. Екологія людини: підручник / Т. М. Димань. - К.: Академія, 2009. - 376 с.

Муромцева Ю. І. Демографія: навчальний посібник /

Юлія Ігорівна Муромцева. - К.: Кондор, 2006. - 300 с.

Прибиткова І. М. Основи демографії: посібник [для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів] / Ірина Михайлівна Прибиткова. - К.: «АртЕк», 1995. - 256 с.

Подольська Є. А. Соціологія : 100 питань -- 100 відповідей: навчальний посібник / Є. А. Подольська, Т. В. Подольська. -- К., 2009.

Стеценко С. Г. Демографічна статистика: підручник / Софія Григорівна Стеценко. - К.: Вища шк., 2005. - 415 с.

Шнейдерман Н. А. Откровенный разговор: Рождаемость и меры ее регулирования / Неся Андреевна. - М.: Мысль, 1991. - 170 с.

Размещено на www.allbest.