Емпіричні дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Емпіричні дослідження -- спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.

Емпіричні дослідження використовуються для відповіді на емпіричні питання, які повинні бути точно визначені згідно з даними. Як правило, дослідник має певні теорії на тему, з якої ведеться дослідження. На основі цієї теорії пропонуються певні припущення або гіпотези. З цих гіпотез робляться прогнозування конкретних подій. Ці прогнозування можуть бути перевірені відповідними експериментами. Залежно від результатів експерименту, теорії, на яких гіпотези та прогнози були засновані, будуть підтверджуватися чи спростовуватися.

Розвиток методів емпіричних досліджень

емпіричний дослідження суспільний соціологія

Емпірична соціологія - позначення всього комплексу емпіричних соціологічних досліджень в рамках соціології міста, села, освіти, праці, сім'ї і так далі. Час встановлення цього напряму відноситься до 20 - 30 рр. ХХ ст Емпіризм - пізнавальний принцип позитивістського розуміння соціології як науки про суспільство, заснованої на конкретних, об'єктивних даних досвіду і сприяючої раціональному управлінню соціальними процесами. При цьому наукові функції соціології зводяться до обґрунтування практичної поведінки, а функції добування знань про суспільство - до технічних операцій з перевіреними даними, зібраними різними соціологічними методами. Тим самим теоретичне знання виводиться за межі соціології. Інакше кажучи, соціологія з точки зору прибічників цього напряму повинна стати наукою соціальних фактів. У найбільш явному вираженні емпірична соціологія формувалася як природно-наукова орієнтація в структурі соціологічного знання. Вона ґрунтувалася на деяких коштовних для соціологічної науки постулатах позитивістського толку:

1. соціальні явища підкоряються законам, кінець кінцем загальним для природної і соціально-історичної дійсності;

2. методи соціологічних досліджень мають бути такими ж точними, строгими і об'єктивними як методи природознавства;

3. соціологія має бути вільною від ціннісних думок ідеологічного типа.

Принципи емпіричної соціології зводилися до наступного:

1. істинність наукових пізнань повинна встановлюватися лише на основі емпіричних процедур;

2. всі соціальні явища мають виражені кількісними і якісними ознаками;

3. “суб'єктивні аспекти” поведінки можна досліджувати лише через відкриту, спостережувану поведінку.

Емпірична соціологія має дві основні течії - академічне і прикладне. Завдання першого - створення систем наукового знання про окремі області і явища суспільному життю (наприклад, соціологія міста, соціологія праці, соціологія засобів масової комунікації). Це знання використовувалося як методологічна основа конкретних соціологічних досліджень. Завдання другого - організація цих досліджень, направлених на вирішення чітко певних практичних завдань і безпосередньо пов'язаних з виконанням функцій соціальної інженерії. Відомий внесок у розвиток емпіричної соціології внесли американські учені, перш за все: Лестер Уорд, альбіон Смолл, Франклін Гиддінгс, Уїльям Самнер, Едвард Росс, Толкотт Парсонс . Величезний вплив на розвиток індустріальної соціології зробив Хоторнський експеримент, проведений під керівництвом професора Е.Мейо у «Вестерн Електрик Компані» поблизу Чикаго (1924-1932). Хоторнський експеримент включає ряд знаменитих досліджень, основний підсумок яких складають наступні виводи:

· передивляється ролі людського чинника у виробництві, виведення на перший план психологічних і соціально-психологічних аспектів трудової поведінки;

· відкриття явища неформальній організації. Ці дослідження поклали початок найважливішому напряму західній соціології - теорії “людських” відносин і внесли значний вклад до розвитку індустріальної соціології.

Особливе місце в американській соціології займає школа Чикаго, відома також як “рух соціальних досліджень”. Школа Чикаго в соціології - одна з шкіл в соціальних науках, що займала домінуюче положення в американській соціології в період 1915-1935рр. Її засновники - Роберт Парк і Ернст Берджесс. Основні риси школи Чикаго: широта теоретичних орієнтацій, поєднання різних методів дослідження, з'єднання теоретичних досліджень з емпіричними. Дослідження проводилися в Чикаго, який називався “Соціальною лабораторією”. Вони стосувалися життя різних общин, різних форм поведінки, що відхиляється, дезорганізації сім'ї. Школа Чикаго зробила великий вплив на розвиток соціології. До найвідоміших праць представників даної школи, кожна з яких була узагальненням певного дослідницького проекту, належать: "Негри у Чикаго" (1922) - (Р. Парк, У. Джонсон); "Бурлака" (1928) - (Н. Андерсон); "Гетто" (1928) - (Л. Вірт); "Негритянська родина у Чикаго" (1913) - (Ф. Фрезер) та багато ін. Та найвпливовішою у формуванні даного напряму стала праця Вільяма Томаса та Флоріана Знанецького, яка перетворилась на хрестоматійну - "Польський селянин в Європі та Америці" (1918). В цьому дослідженні, завдяки активному використанню методу вивчення документів із різних джерел - в основному особистого характеру (щоденники, автобіографії, спогади, листи селян, котрі емігрували з Польщі в Америку), проаналізовано життя людей у нових умовах. При цьому виділяються декілька основних проблем: "соціальна модель щастя", "індивідуальна та соціальна активність", "відносини між представниками різних статей", "злочинність", "проституція", "алкоголізм". Ця свого роду "піонерська" робота знаменує собою вступ до емпіричного розвитку соціології з усім її "методичним та технічним обладнанням".

Соціологія на зламі ХІХ-ХХ ст. вже чітко сформувалася і утвердилася як самостійна наука з широким обсягом досліджуваних проблем та глибиною їх аналізу. Вона не розвивалася однобічно, на суто теоретико-методологічному рівні. її становлення та розвиток відбувалися одночасно із поширенням соціальних досліджень різноманітних сфер суспільного життя. Емпіричні (практичні) дослідження політики, економіки, демографічних процесів істотно стимулювали розвиток соціального пізнання, надаючи цікавий матеріал для аналізу потреб, інтересів, цінностей, і разом з тим створили можливості для розвитку емпіричних соціологічних досліджень та обслідувань. Емпіричні обслідування того часу не можна було ще назвати повноправним соціологічним дослідженням з тієї причини, що такого роду процес наукового пізнання не вівся на основі чітких процедур, правил, програм, як це має бути, з причини відсутності таких. Натомість емпіричні дослідження того часу, незважаючи на всю свою активність, впевненість, зводилися до вивчення, перевірки, огляду локальних соціальних процесів та явищ з розкриттям істотних причиново-наслідкових зв'язків між ними, визначення закономірностей, тенденцій їхнього розвитку в даній системі. Основна мета такого роду наукового розгляду - констатація стану об'єктів або вузькообмежені дії практичного характеру.

Попередній процес інтенсивного розвитку соціологічного знання теоретико-методологічного та прикладного характеру накопичив значний потенціал, що в свою чергу слугувало лавинному поширенню соціальних обслідувань. Одними з перших виходять на якісно науковий рівень статистичні та демографічні дослідження.

Найвідомішим представником у цій галузі був франко-бельгійський вчений - математик, демограф, соціолог - Лам бер Кетле (1796-1874). Нам він відомий більше як засновник сучасної теорії статистики. Кетле вперше запровадив та використав точні математично-статистичні методи для вивчення соціальних явищ. Його ім'я як соціолога стало відоме Західній Європі завдяки точному прогнозу кримінальних злочинів. Кетле розробив ряд математичних методів обробки емпіричного соціологічного матеріалу, зокрема, розробки імовірних методів, які дають змогу робити чіткі прогнози розвитку суспільних процесів. Після тріумфу праць Кетле в країнах Західної Європи процес дослідження таких явищ, як злочинність, умови життя, культура та інші, набуває масовості. Дослідження А. Кетле піднесли статистику та демографію на вищий рівень, відкрили нові можливості для їхнього подальшого розвитку.

Активно досліджував проблеми злочинності у Франції правознавець А. Геррі. У своїх працях Геррі розкриває залежності між різними факторами, що впливають на вчинення злочину (рід, стать, освіта, пора року тощо), котрі визнані і сучасною кримінологією.

Подібні дослідження проводилися і в Англії, і притому дещо раніше. Вже наприкінці ХУШ ст. проводилися обслідування різних форм життєдіяльності робітничих прошарків Англії, Шотландії з використанням анкет, в яких число позицій (питань) сягало понад 100 (Д. Девіс, Ф. Мартон, Дж. Сінклер).

У цей період відбувається спеціалізація досліджень та їх розподіл на сфери "моральної статистики", яка займалася проблемами освіти, моралі, злочинності, та "соціальної гігієни", де ставилися питання соціального здоров'я, медичного обслуговування, умов проживання різних верств населення, особливо знедолених. Ці два предметних напрями досліджень відіграли неабияку роль у пробудженні інтересу громадської думки до становища широких мас у суспільстві.

У соціальних обслідуваннях в Англії XIX ст. зародилося майбутнє так званої урбаністичної соціології - соціологія міста. Одним із зачинателів цієї галузі був громадський діяч і підприємець Чарльз Бут (1840- 1916) ("Життя і праця людей у Лондоні"), Ч. Бут - один з перших соціологів, хто використав техніку включеного спостереження (будучи учасником), інтерв'ю (бесіди), документальної інформації (матеріали поліції). На основі власних обстежень Бут вперше виділив три суспільних класи: "вищий", "середній" та "нижчий", критерієм розподілу яких була наявність слуг, кількість житлових кімнат. Пізніше такого роду класифікація була перейнята світовою соціологією і взята за основу.

Примітною фігурою у дослідницькій діяльності був французький професор-природознавець Фредерик Лe Пле (1806-1882). Головним об'єктом аналізу Ле Пле була сім'я. Завдяки численним поїздкам багатьма країнами світу вчений зібрав чималий матеріал про сім'ї, звичаї, інститути приватного життя. Це допомогло йому вперше типологізувати сім'ї, визначити характерні риси, особливості кожної групи сімей, а саме:

¦ патріархальна (залежність усіх членів від глави роду, що характерно було для Росії, слов'ян середньої Європи);

¦ нестійка (поділ майна між всіма дітьми в родині, в разі їх самостійного життя і ведення господарства, характерна для Франції, Бельгії та ряду країн Західної Європи);

¦ корінна (пов'язана з наслідуванням батьківського майна одним з одружених синів, який залишається при ньому і продовжує родинну справу; такий тип сімей був характерний для США, Англії, Німеччини, країн Скандинавії; це найбільш раціональний тип сім'ї).

Лe Пле увійшов в історію соціології також як автор монографічного методу дослідження.

У Росії середини XIX ст. проблемами статистичних досліджень займався Д. Журавський - статистик. Його цікавила якісна сторона проведення подібних статистичних обстежень та виявлення факторів, що впливають на якість проведення дослідження.

У Сполучених Штатах вже перші соціальні дослідження мали більш "раціональний" характер, ніж у Європі. У XIX ст. з'являються перші спроби вивчення громадської думки (оцінка та ставлення до конкретних соціальних явищ). І пов'язані вони були із політичними реформаціями. Прийняття конституції, громадянська війна, боротьба за рівноправність громадян створили умови для формування демократичного суспільства. Дослідження громадської думки в США започаткували журналісти, використавши її як елемент демократичних, соціальних та політичних перетворень. Йшли пошуки шляхів і засобів прогнозування можливих результатів виборів і виборчих кампаній. Так, у 1895 р. в одному зі штатів було проведено обслідування в масиві близько 800 чоловік. Звичайно, ці перші спроби опитувань населення не опиралися на наукові принципи та засади. Та й історія вивчення громадської думки Америки містить багато фактів, які свідчать про тернистий шлях спроб та помилок у пошуках надійних засобів дослідження. Але все ж таки, вони дали великий поштовх до подальшого розширення досліджень у багатьох сферах суспільного життя.

Іншим великим тереном, результатом використання досягнень соціології та психології була рекламна справа. Вже на базі перших публікацій реклами у газетах виникали одне за одним рекламні агентства. Сьогодні реклама для американців є таким же елементом його життя, як і їжа, наприклад.

Сама по собі реклама на той час не була предметом соціології, однак вона дала поштовх для подальшого розвитку системи соціальних обстежень. У сьогоденні це знайшло вияв у формі соціального, товарного, рекламного маркетингу. Як соціальне явище, реклама надзвичайно цікавий для соціології феномен, завдяки якому можна дослідити багато проблем. Одна з основних соціологічних тенденцій XX ст. - розвиток емпіричної соціології. Її прийнято розуміти як дослідження, пов'язане зі збором та аналізом конкретних соціальних фактів, формуванням та використанням спеціальних методів: опитування (письмове та усне), соціологічне спостереження, експеримент, аналіз документів, соціометричні процедури та ін. Такого роду дослідження стали активно впроваджуватися у 20-30-ті роки спочатку в США, а потім і в інших країнах. Мали місце вони і в колишньому СРСР. Існує багато причин активного поширення емпіризму в соціології, які вбачаються, як правило, у нових потребах при розвитку як суспільних відносин, так і самої науки, і виході її на новий, більш високий рівень, наближений до зрілого стану.

На початку XX ст. емпіричні дослідження мали розрізнений характер, не існувало розробленої методології і методики їхньої підготовки та проведення. А тому для подальшого розвитку емпіричної соціології виявилося закономірним саме посилення методики та техніки досліджень, що забезпечували конкретне вивчення соціальних явищ.

З причини "відірваності від повсякденного життя" загальносоціологічні теорії розглядалися як дещо абстрактні. Однак соціологічний інструментарій, вимірювальні процедури та числові еквіваленти підвищували рівень доказовості та валідності (надійності, відповідності) отриманого соціологічного знання. Таким чином, корисна фактична інформація і практичні рекомендації отримували здебільшого аргументацію від методів, а не від змісту, тобто теорією починають нехтувати як у якості основи, так і в якості кінцевої мети дослідження. Необхідно також зазначити, що недовір'ю до теоретичної соціології сприяло і те, що багато дослідників виходили із власних позицій та методик, що ускладнювало узагальнення багатоманітної та неоднорідної інформації в загальну теорію.

З переходом тодішнього суспільства в менеджеральну епоху соціологія зіштовхнулася і з принципово іншою діяльністю - сферою виробництва.

Почала зароджуватися так звана індустріальна соціологія. Гасло "вся влада спеціалістам" та концепції "наукового менеджменту" Ф. Тейлора, А. Файоля, М. Фоллета та інших були визначальними в даному процесі. Директивний стиль управління та контролю, ставлення до людини як до економічної одиниці ("людина економічна"), механістичне уявлення про місце людини у виробництві, підкріплене веберівською бюрократичною моделлю організації управління і здійснення влади над людьми - стримували подальше підвищення ефективності виробництва. "Велика депресія", яку США пережили у 1929-1933 pp., висвітлила вади "наукового менеджменту" і стимулювала перегляд поглядів щодо трудових ресурсів та потребу переходу до нової системи організації виробництва та управління ним з урахуванням "людського фактора" та виробничої демократії. Крім того, дослідження в галузі психології праці також акцентували увагу на моментах взаємовідносин співробітників, рівні їхньої спаяності, корпоративного духу та ін. Поворот до гуманізації проблем менеджменту на межі 20-30-х років обумовив пошук соціально-управлінського механізму, який дозволив би задіяти моральні та психологічні фактори мотивації і заінтересованості людей у праці (типу "партнерського управління", "групового рішення", "співробітництва").

Особливу роль у розвитку теорії та практики "людських відносин" відіграв американський соціолог та психолог Елтон Мейо (1880-1949), який започаткував індустріальну соціологію. Він досить критично сприймав сучасне йому індустріальне суспільство, в якому відбувалися руйнівні процеси відокремлення та дезінтеграції людей. З 1927 до 1932 року Е. Мейо керував дослідженнями в одній з промислових фірм у м. Хоторні поблизу Чикаго, котрі отримали назву "хоторнські експерименти", якими було охоплено до 20 тисяч людей, і були визнані класикою емпіричної соціології. Дані експерименти починалися з визначення ступеня впливу сприятливих умов праці на рівень її продуктивності: освітлення, режим роботи, система оплати та ін. При цьому були отримані цікаві результати. Виявилося, що на зростання продуктивності праці впливають фактори, які не залежать від умов праці: "груповий дух", міжособистісне спілкування тощо. Спостереження Мейо показали, що члени колективу, бригади хочуть бути включеними у групу і при цьому відчувати себе вільними. Бажання бути включеним у певну спільноту він назвав відчуттям "соціабільності". Були виявлені закономірності міжособистісних стосунків у виробництві. В методичному плані до новацій у "хоторнських експериментах" слід віднести:

¦ виділення експериментальних та контрольних груп з метою спостереження за результатами перемінних та наявністю зв'язків між ними;

¦ проведення пілотажу програми інтерв'ю - методичних експериментів та пробних інтерв'ю з новими анкетами;

¦ теоретико-прикладний характер дослідження.

Проведені експерименти змінили обличчя менеджменту та сформували нове уявлення про організаційну поведінку людини у виробничих процесах. "Людина економічна" поступилася місцем "людині соціальній". З'явилося соціальне замовлення на інженера, який би мав якості управляючого виробництвом, соціолога та психолога. Виникла необхідність підготувати еліту лідерів організацій, здатних аналізувати групові відчуття, мотивувати поведінку людей і створювати умови для особистісного самовиразу у праці. Виникла необхідна, модна і добре оплачувана професія соціолога.

У певні взаємовідносини вступає вона і з технічними науками у процесі дослідження системи «людина--техніка» в межах окремих виробничих процесів, виробництв, галузей, зокрема при вивченні соціальних аспектів роботизації, автоматизації виробництва. Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи та теорії (шкільний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Таким чином, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, яка в кожному конкретному випадку має свої специфічні аспекти.

Соціологія породжує також нові напрямки, наприклад біосоціологію.

Біосоціологія -- система поглядів на громадське життя, заснована на законах еволюції органічної природи. Як наука -- виникла на стикові соціології та біології. Інша назва -- соціобіологія. Біосоціологія робить спроби пояснити розвиток і проблеми людського суспільства з точки зору принципів біології, зокрема теорії еволюції Дарвіна тощо.

В Україні протягом останнього десятиліття XX ст. сформувалися нові соціальні групи, верстви, нові соціальні відносини. Процес соціальної диференціації супроводжувався соціальними протистояннями, суттєво вплинув на соціальне самопочуття суспільства, особливості взаємодії суб'єктів вітчизняного соціуму. Це суттєво позначилося на зростанні ролі соціології в дослідженні та управлінні суспільними процесами.

Використана література

1. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. -- К.: АБУ, 2002. -- 480 с.

2. Використано матеріали зі статті "Empirical research" в англійській Вікіпедії.

3. Є.В. Сірий «Соціологія»

4. Социобиология - Биосоциология человека

Размещено на Allbest.ru