Теорія постіндустріалізму Даніеля Белла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія постіндустріалізму Даніеля Белла

Якщо заглибитися в історію виникнення терміну «постіндустріалізм», то відомо, що «на термінологічному рівні ідея постіндустріального суспільства» виникла майже сто років тому - десь на початку ХХ ст. Зокрема, сам термін «постіндустріалізм» було вперше введено у науковий обіг індійським вченим А. Кумарасвамі, дослідником проблем доіндустріального розвитку азійських країн, який ще 1914 р. виніс це поняття у назву своєї праці.

Наступним кроком розширення цієї термінології стала поява поняття «постіндустріальна держава», яке ввів у науковий обіг 1917 р. один з теоретиків англійського ліберального соціалізму А. Пенті, використавши цей термін у назві однієї зі своїх книжок. В наступній своїй праці під назвою «Постіндустріалізм» (1922 р.) він вже користувався обома цими термінами - «постіндустріалізм» та «постіндустріальна держава».

Основні положення теорії постіндустріального суспільства почали активно формуватися в середині 60-х рр. ХХ ст. у США. Найбільш помітний і вагомий внесок у цю справу зробив видатний американський вчений, професор Колумбійського та Гарвардського університетів, віце-президент Американської Академії мистецтв і наук Деніел Белл.

Сутність цієї теорії була викладена у спеціальному збірнику, очолюваної ним американської футурологічної комісії та в його численних працях. Ця поважна фахова комісія сформулювала прогнози до 2000 року, в яких, «концепція постіндустріального суспільства, - як підкреслював вітчизняний вчений В.М. Щербина, - була представлена в якості базової для вивчення перспектив розвитку суспільного прогресу».

Однією з найбільш відомих і впливових праць Д. Белла стала його фундаментальна праця «Прийдешнє постіндустріальне суспільство. Досвід соціального прогнозування», яка і досі є глобальним обґрунтуванням методологічної парадигми цієї теорії. Можна погодитися з оцінкою російського вченого А.А. Чернова, який зазначав, що ця книга Д. Белла «викликала всезагальний резонанс та інтерес до поставленої в ній проблематики. Починаючи з моменту її виходу в світ, з'являються численні праці, присвячені осмисленню історичної межі, на якій опинилося людство».

Слід зазначити, що поняття «постіндустріальне суспільство» тоді, як і зараз, сприймалося по-різному. Деякі вчені вважали його не досить вдалим. Російська дослідниця Н.Л. Полякова зазначала, що цей термін «визнати вдалим неможливо, оскільки він не несе в собі жодних позитивних визначень» та жодних конкретних ознак, «які б вказували на загальну характеристику або якусь сутнісну якість цього суспільства. Одного лише натяку на той простий факт, що дане суспільство приходить на зміну промисловому капіталістичному суспільству є недостатнім, щоб визнати наведену назву вдалою» і тим більш креативною.

«Подібні критичні зауваження можна висунути також і на адресу термінів «суперіндустріальне суспільство» або «суспільство третьої хвилі» Е. Тоффлера, а також по відношенню до терміну «посткапіталістичне суспільство». Доречним буде згадати і негативну думку американського вченого Дж. Нейсбіта щодо терміну «постіндустріальне суспільство», який визнавав його невдалим: «Збиті з пантелику і не бажаючи прощатися з минулим, навіть наші найкращі мислителі заходять в глухий кут, намагаючись описати прийдешню еру. Гарвардський вчений назвав її «постіндустріальною», і термін прижився.

Тому неабиякий науково-теоретичний інтерес становить питання, яке сам Д. Белл сформулював наступним чином: «Мене запитували, чому я назвав цю гіпотетичну концепцію «постіндустріальним суспільством», а не суспільством знань, або інформаційним суспільством, або суспільством професіоналів, хоча кожен з цих термінів описує значущі риси стану, що народжується» [1]. Відповідаючи на це запитання, американський вчений відверто визнавав: «Однаковою мірою я відкинув спокусу визначити цей народжуваний соціум якимось терміном на «суспільство послуг», «інформаційне суспільство» або «суспільство знань». Пояснюючи, чому вибір припав саме на термін «постіндустріальне суспільство» і чому цей термін «швидко прижився» в науковій літературі, Д. Белл зазначав наступне.

По-перше, тоді, в 70-х роках ХХ ст., «футурологічне чтиво» було «в моді». По-друге, він був під впливом ідей Р. Дарендорфа та У. Ростоу, які писали відповідно про «посткапіталістичне суспільство» та «постзрілу економіку», тобто вживали префікс «пост».

По-третє, схоже, що цей префікс і спокусив Д. Белла, який визнавав: «Я використовую термін «постіндустріальний» з двох причин. По-перше, щоб підкреслити проміжний або перехідний характер змін, що мають місце у суспільстві. І, по-друге, щоб виділити осьовий чинник, що визначає ці зміни - інтелектуальну технологію».

В контексті даного дослідження найбільший інтерес тут становить зізнання Д. Белла, що він мав спокусу і розмірковував над тим, а чи не назвати прийдешнє суспільство «інформаційним суспільством» або «суспільством знань». Пояснення причин, чому він зупинився на назві «постіндустріальне суспільство», не зовсім задовольняє автора. Причини, мабуть, лежать глибше. На час написання своєї праці «Прийдешнє постіндустріальне суспільство» (1973 р.) вже були висунуті і обґрунтовані концепції «інформаційного суспільства» Й. Масуди та «суспільства знань» Ф. Махлупа й П. Дракера. На думку автора, Д. Белл, як самодостатній і амбіційний вчений, не зміг чи не захотів скористатися вже існуючими назвами прийдешнього суспільства. Це припущення підкріплюється тим, що в зазначеній праці Д. Белла немає навіть згадок про Й. Масуду, Ф. Махлупа та П. Дракера.

Вибір терміну «постіндустріальне суспільство» був, на думку автора, не найкращим рішенням Д. Белла. Це підтверджується тим, що 1979 р. Д. Белл видрукував свою нову працю під назвою «Соціальні рамки інформаційного суспільства». Вже з її назви стало зрозумілим, що з того часу поряд чи замість поняття «постіндустріальне суспільство» він почав користуватися поняттям «інформаційне суспільство», хоча з позицій сьогоднішнього дня, більш коректним і перспективним було б поняття «суспільство знань». Однак, це не применшує його внеску в розвиток концепцій про прийдешнє суспільство. Тому можна погодитися з думкою відомого вітчизняного політолога О.В. Зернецької, що «праці Д. Белла дозволили говорити про нього як про теоретика концепції «інформаційного суспільства».

Можна погодитися із висновком російської дослідниці О.Л. Вартанової, що Д. Белл у своїй праці «Соціальні рамки інформаційного суспільства» практично зрівняв і ототожнив поняття «постіндустріальне суспільство» та «інформаційне суспільство». Подібну точку зору висловлював і відомий вітчизняний вчений В.В. Лях, який стверджував, що «Д. Белл, один з авторів концепції «постіндустріального суспільства», в статті «Соціальні рамки інформаційного суспільства», безпосередньо пов'язує концепцію «постіндустріального суспільства» з інформаційною революцією і, з його точки зору, «інформаційне суспільство» є лише різновидом «постіндустріального». Ще далі йде російська дослідниця О.М. Вершинська, яка досить слушно зауважує: «Поняття «постіндустріальне суспільство» Д. Белл ввів ще у 1950-ті роки, однак 1980 року замінив його на «суспільство інформації й знань».

На думку автора даної статті, праця Д. Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства» стала класичним прикладом конвергенції ідей постіндустріалізму та інформаційного суспільства і саме в ній він визначив «три аспекти постіндустріального суспільства особливо важливих для розуміння телекомунікаційної революції» та її наслідків:

1) «перехід від індустріального до сервісного суспільства»;

2) «вирішальне значення кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій»;

3) перетворення нової «інтелектуальної технології» у ключовий інструмент системного аналізу та теорії прийняття рішень» взагалі, й політичних рішень, зокрема.

Пояснюючи сутність своєї концепції, Д. Белл писав, що «концепція постіндустріального суспільства є широким узагальненням, а її зміст можна легше зрозуміти, якщо виокремити п'ять компонентів цього поняття». Одним з них він вважав «осьовий принцип суспільства: центральне місце теоретичних знань як джерела нововведень та формулювання політики». Уточнюючи місце і роль цього компонента, Д. Белл зазначав: «Постіндустріальне суспільство, зацікавлене в контролі за нововведеннями та ескалацією змін, складається навколо знань, що, в свою чергу, породжує нові суспільні відносини, які повинні управлятися політичними методами. Знання необхідні для функціонування будь-якого суспільства. Однак, постіндустріальне суспільство відрізняє те, що змінився сам характер знання. Головним при прийнятті рішень і управлінні змінами «стало домінування теоретичного знання» (курсив Д. Белла - О.М.).

Як слушно зазначає В.Л. Іноземцев, визначенню постіндустріального суспільства, сформульованому Д. Беллом, притаманна певна двозначність: з одного боку, це реальне суспільство, що щойно народжується, а, з іншого боку - це концепція й «інструмент теоретичного аналізу». Сам Д. Белл йшов ще далі, вважаючи визначення постіндустріального суспільства «парадигмою» та певним типом суспільства. «Поняття постіндустріального суспільства є аналітичною конструкцією, а не картиною специфічного чи конкретного суспільства. Вона є певною парадигмою», - стверджував він, додаючи, що це водночас і «ідеальний тип суспільства».

Таким чином, можна зробити висновок, що саме теорія постіндустріалізму Д. Белла, яка, схоже, увібрала частину основних положень концепції інформаційного суспільства Й. Масуди та концепції суспільства знань П. Дракера, стала передумовою і методологічною базою становлення і подальшого розвитку концепцій інформаційного суспільства та концепції суспільства знань. Досить коректно з цього приводу висловилась російська дослідниця С.І. Дука: «Концепція інформаційного суспільства, або суспільства знань, жодним чином не суперечить створеній раніше теорії постіндустріального суспільства, а є її логічним продовженням і конкретизацією. Методологічна гнучкість постіндустріальної теорії дозволяє розглядати основні соціальні тенденції ХХІ століття в її рамках». Ще більш точною була думка вітчизняного вченого В.М. Щербини про те, що з 60-х років теорія постіндустріалізму вважається «глобальною методологічною парадигмою». Тут, на погляд автора даної статті, можна лише додати, що теорія постіндустріального суспільства Д. Белла дає можливість розглядати не лише соціальні, а й політичні тенденції ХХІ ст. Як вже відзначалося, найбільш яскравим прикладом конвергенції теорії постіндустріалізму та концепції інформаційного суспільства стала робота Д. Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства», в якій він використовує поняття «інформаційне суспільство» як нову назву постіндустріального суспільства. Цю точку зору поділяє і Джон Нейсбіт, який ще у першому виданні своєї відомої книги «Мегатренди» (1982 р.) слушно зазначав: «Тепер вже зрозуміло, що постіндустріальне суспільство - це суспільство інформаційне, і так я його називаю у всій цій книзі». Варто зазначити, що досить слушно з цього приводу висловився відомий британський дослідник теорій інформаційного суспільства Ф. Уебстер: «Серед вчених, які поділяють ідею виникнення нового суспільства, заслуженим авторитетом користується засновник теорії постіндустріалізму, що характеризує інформаційне суспільство, Д. Белл. Дійсно, ці терміни використовуються практично як синоніми: інформаційна епоха трактується як вираження постіндустріального суспільства, а постіндустріалізм часто розглядається як інформаційне суспільство». Такої ж думки і Н.Л. Полякова, яка зазначала, що «ці два типи теорій мають багато схожих змістовних моментів, настільки багато, що Д. Белл вважав можливим заявити, що інформаційне суспільство - це постіндустріальне суспільство, в якому розгортається інформаційна революція».

Отже, не відмовляючись від своєї теорії постіндустріального суспільства, Д. Белл перейшов на позиції концепції інформаційного суспільства. Можна припускати, що тут не обійшлося без впливу праць японського вченого Й. Масуди, який значно раніше за Д. Белла почав ототожнювати поняття «постіндустріальне» та «інформаційне суспільство», а з часом і взагалі відмовився від поняття «постіндустріальне суспільство» на користь поняття «інформаційне суспільство». Сьогодні, за слушним твердженням В.Л. Іноземцева, теорія постіндустріального суспільства сприймається вже не стільки однією з течій в соціально - політичній теорії, «скільки широко визнаною методологічною основою» більшості сучасних західних соціально-політичних досліджень. «Унікальність цієї концепції» полягає в тому, що вона озброює дослідника «загальним інструментом соціального пошуку» і виконує «виключно цінну роль соціальної метатеорії». Цю слушну точку зору поділяє С.І. Дука, яка зазначає: «Новий історичний етап розвитку сучасної цивілізації знайшов відображення в теорії постіндустріального суспільства, яка вже кілька останніх десятиліть слугує методологічною основою західної соціології». Знов доводиться наголошувати на тому, що теорія постіндустріалізму Д. Белла заслуговує на те, щоб бути методологічною основою не лише соціології, а й політології.

Отже, «найбільш послідовно і наполегливо розробляв теорію «постіндустріального суспільства» Д. Белл, який справедливо вважається засновником цієї концепції». Такої думки дотримується Дж. Нейсбіт, який зазначав, що «як би там не було, Д. Белл був одним з найбільш ранніх і, напевно, найкращих мислителів, які займалися цією темою».

Д. Белл зробив вагомий внесок у становлення концепцій, присвячених сучасному і майбутньому етапу розвитку людської цивілізації. Надзвичайно важливе значення мала і має його теорія постіндустріального суспільства. Особливістю становлення цієї теорії стало те, що вона увібрала в себе багато положень, існуючих на початку 70-х рр. ХХ ст. ідей і концепцій, зокрема - концепції інформаційного суспільства Й. Масуди та концепції суспільства знань П. Дракера. Саме це обумовило сприйняття теорії постіндустріального суспільства Д. Белла абсолютною більшістю наукового співтовариства і перетворило її на теоретико-методологічну базу вдосконалення і розвитку багатьох концепцій існуючого і майбутнього суспільств, найбільш впливовими і перспективними з яких виявилися концепції інформаційного суспільства та суспільства знань. Водночас теорія постіндустріального суспільства Д. Белла відіграла дуалістичну роль: з одного боку, вона сприяла становленню основних концепцій сучасного і майбутнього суспільства, зокрема концепції інформаційного суспільства, а, з іншого, тривалий час гальмувала та ще й досі гальмує подальший розвиток концепції інформаційного суспільства та її остаточне перетворення на пануючу теорію.

постіндустріалізм теорія суспільство белл

Список літератури

1. Белл Д. Введення // Белл Д. Постіндустріальне суспільство: Досвід соціального прогнозування. [Пер. с англ.] / Під ред. В.Л. Іноземцева. - М.: Academia, 2004. - С. 1-60.

2. Белл Д. Соціальні рамки інформаційного суспільства. [Пер. с англ.] // П.С. Гуревича. - М.: Прогресс, 1986. - С. 330-342.

3. Вартанова Е.Л. Фінська модель на межі століть: Інформаційне суспільство. - М.: вид. МГУ, 1999. - 288 с.

4. Лях В.В. Постіндустріальне суспільство як нова парадигма соціального розвитку: проблеми і перспективи // Генеза: Філософія. Історія. Політологія. - 1994. - №1. - С. 61-79.

5. Щербина В.М. Образи інформаційного суспільства: соціологічний вимір. - К.: Інститут соціальних і культурних зв'язків ім. Святої княгині Ольги, 2005. - 248 с.

Размещено на Allbest.ru