Теорія наслідування Г. Тарда

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Теорія наслідування Г. Тарда

Введення

Розвиток наукового знання у XIX ст. все більше охоплював нові галузі. Психологія не стала винятком. Вектор її досліджень переходить від індивіда до вивчення механізмів діяльності, міжособистісної діяльності та поведінки. Психологічна наука поступово розмежовується від фізіології, філософії та біології. Неспроможність «натуралістичних» зусиль пояснити сутність соціально-історичних явищ шляхом аналогії та редукування змусила шукати нові підходи до розуміння соціального життя. В цьому плані соціологічна наука з усім її розмаїттям та відкриттями ще в достатньому обсязі не використовувалася для пояснення соціального. У зв'язку з цим деякі вчені намагалися через психологічні теорії, закономірності - одним словом, через «психічне» окреслити сутність «соціального». Так з'являється новий напрям у розвитку соціологічної думки - психологічний напрям соціології. З XIX ст. він набуває своїх повноважень. У соціології застосовують різні підходи в методиці і теоретичних орієнтаціях психологічних досліджень. Як основний елемент розглядаються: індивід, групи, натовп, маса, народ.

Психологічний напрям у соціології був набагато пліднішим у науковому відношенні, ніж ряд натуралістичних напрямів, що орієнтувалися на біологію. Цей напрям, насамперед, передбачав аналіз людини та суспільства як елементів соціальної системи. Однією з рис, властивих психологізму в соціології, є те, що предметом дослідження виступають емоції, інстинкти, навіювання, лібідо, несвідомі імпульси, а не інтелектуальний фактор людської діяльності (розум, свідома поведінка).

1. Психологізм Габріеля Тарда (1843-1904)

Французький кримінолог, соціальний психолог, соціолог, представник психологічного напрямку у соціології. Основні роботи вченого у сфері соціології: «3 акони наслідування», «Всесвітне протистояння», «Суспільна думка і натовп», «Особистість і натовп», «Соціальна логіка», у яких він стверджує, що фундаментом соціології слугує соціальна психологія, оскільки суспільство - це продукт взаємодії індивідуальних свідомостей. У цьому він вбачає принципову відмінність суспільства від природи і розглядає органіцизм та еволюціонізм як концепції, не здатні пояснити особливості соціальних явищ.

Соціологія повинна вивчати соціальну інтеракцію «інтерментальної діяльності» (способів мислення), бо у дії «одного духа на інший і треба бачити елементарний факт, з якого виникає усе соціальне життя»2.

Досліджує проблеми суспільної думки. Він критикує Лєбона за відрив «колективного духу» від свідомості індивідів і твердить, що не стихія дикої маси - юрба, а публіка виходить на арену історії XX ст. Тард класифікує такі поняття як «натовп» і «публіка», підкреслив роль формування останніх газет, які виконують у суспільстві інтегративну роль і регулятивну функцію. Публіка за допомогою ЗМІ перетворюється в духовну спільність з широким діапазоном вибору середовища спілкування та його форм.

Зробив внесок у становлення емпіричної соціології: виявляв соціальні причини делінквентної поведінки за допомогою статистичного методу3, С. 16-20; приділяв увагу аналізу історичного («археологічного») та статистичного методів в емпіричних дослідженнях1.

2. Положення теорії наслідування Г. Тарда

Габріель Тард як дослідник психологізму та один із засновників соціальної психології розвинув концепцію «масового суспільства», або «теорію наслідування»2.

В основі соціології, на думку вченого, є колективна психологія, чи «інтерпсихологія», яка вивчає відношення нашого «Я» з іншими «Я» та їх взаємовплив. З цього елементарного факту повстає все життя. Кожна людина - унікальна самобутня монада - неподільна єдність і першооснова всього; суспільство існує завдяки індивідам і в індивідах. Але коли б різні «Я» були цілком незалежними одне від одного, то що б їх тоді об'єднувало, тим більше що соціальні факти існують у матеріальних формах надіндивідуального буття?

Цю суперечність між неповторністю, «монадністю» індивіда та реальністю соціального буття з притаманною йому колективною інтерментальною психологією (взаємодією різних способів мислення) Тард намагається подолати за допомогою створеної ним теорії наслідування1.

Наслідування можна характеризувати як процес повторення різних форм буття2. Наслідування розглядалось вченим у якості пояснювального принципу усього життя - як індивідуального, так і суспільного. Він характеризує його як постійне, всесвітнє соціальне явище.

Головною рушійною силою розвитку суспільства, згідно з теорією Тарда, є непоборне психічне прагнення людей до наслідування - тобто, всі явища людського життя здійснюються під впливом сили прикладу і мають наслідувальний характер, тому і часто є схожими між собою2.

Головним об'єктом наслідування є винаходи та відкриття. Окремі індивіди - творчі особи - здійснюють ці новації в суспільстві. З цих новацій завдяки наслідуванню виникають нові відкриття, нові вдосконалення елементів матеріальної та духовної культури. Наділена актом творчої уяви обдарована особа - єдине джерело всіх новацій.

Становлення і розвиток суспільства безпосередньо пов'язані з цими відкриттями, оскільки вони зумовлюють три основні процеси в суспільстві: повторення відкриттів (завдяки наслідуванню), протистояння їм (опозиція) та пристосування (адаптація). Звідси випливають відповідні три закони наслідування.

Завдяки винаходам геніїв-одинаків відбуваються всі «соціальної модифікації». (Цим терміном Тард замінює поняття еволюції). Коли ж відкриття «зіштовхуються» між собою (бо члени суспільства поставлені перед вибором, чому наслідувати), починається зіткнення винаходів, їх єдиноборство. Цей стан у суспільстві Тард називає «опозицією», наслідком якої стають «дуелі наслідувань». Відбувається боротьба між індивідами, що вибрали різні об'єкти наслідувань. Ця боротьба за право власного вибору породжує конфлікти, дискусії або співпрацю, тобто може закінчуватися по-різному - від взаємоузгодження позицій до військового конфлікту. Але якими б не були відносини на етапі опозиції, рано чи пізно конфлікт дуелей наслідування приводить до відновлення соціальної рівноваги, і настає процес адаптації. На зміну одним новаціям приходять інші, знову наступає наслідування, опозиція та адаптація, і таким чином, згідно з уявленнями Тарда, розвивається суспільство1.

Самі наслідування виявляються у різних формах: звичай, мода, симпатії, виховання, навчання, відкриття та винаходи і т. ін. Виділяє також два основних типи наслідування: звичаї та мода, прив'язуючи їх як домінанти до типів суспільства. Так, у традиційному суспільстві домінує звичай, у сучасному переважає мода2.

Висновок

В історії соціальної психології наслідуванню приділено велике місце. Розгорнуту концепцію цього психологічного явища дав Габріель Тард. Дослідник психологізму та один із засновників соціальної психології розвинув концепцію «масового суспільства», або «теорію наслідування».

В основних рисах ця теорія зводиться до наступного: фундаментальним принципом розвитку та існування суспільства служить наслідування. Саме в результаті наслідування виникають групові норми і цінності. Наслідування виступає як окремий випадок більш загального «світового закону повторення». Якщо у тваринному світі цей закон реалізується через спадковість, то в людському суспільстві - через наслідування. Воно виступає джерелом прогресу: періодично в суспільстві відбуваються винаходи, яким наслідують маси. Ці відкриття та винаходи зумовлюють три основні процеси в суспільстві: повторення відкриттів (завдяки наслідуванню), протистояння їм (опозиція) та пристосування (адаптація). Звідси випливають відповідні три закони наслідування. На зміну одним новаціям приходять інші, знову наступає наслідування, опозиція та адаптація, і таким чином, згідно з уявленнями Тарда, розвивається суспільство. Виділяються наслідування-мода і наслідування-звичай, наслідування всередині одного соціального класу і наслідування одного класу іншому.

Список літератури

тард наслідування психологізм соціологія

1. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку ХХ ст.) М.В. Захарченко, О.І. Погорілий. - К.:Либідь, 1993. -336 с.

2. Сірий Є.В. Соціологія: заг. теорія:навч. посіб. Є.В. Сірий. - К.:Атіка, 2004. -478 с.

3. Пеньков В.Ф., Запороженко О.А. Емпірична соціологія: навч. посіб. В.Ф. Пеньков. - Тамбов, 2008. -204 с.

Размещено на Allbest.ru