Категорія гендеру: сутність, особливості та основні підходи до визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Категорія гендеру: сутність, особливості та основні підходи до визначення

Літвін Л.А

Демократизація суспільства не проходить осторонь гендерного питання, більше того, воно є одним з найважливіших, бо не можна говорити про забезпечення політичних та громадянських прав і свобод, якщо існує примітивна дискримінація за статевою ознакою. Саме на сучасному етапі розвитку українського суспільства, коли йде формування політичної культури та інтенсивний розвиток політичних інститутів, необхідно віднайти та втілювати в життя механізми забезпечення гендерної рівності (особливо на законодавчому та культурному рівнях).

У той же час спостерігаються певні проблеми з розумінням категорії гендеру (англ. gender, від лат. genus - рід). Дана категорія нещодавно з'явилась у науковій термінології, тому ще немає однозначно визначеної ніші в науковому категоріальному апараті. Aлe гострі тендерні питання сучасності потребують скорішого адекватного визначення даної категорії. Враховуючи складність та багатогранність категорії гендеру, не можна проводити тендерні дослідження в політичній сфері, без визначення даної категорії в першоджерелах та в різних контекстах. Саме тому питання теоретичної характеристики сутності, особливостей та основних підходів до визначення категорії гендеру є дуже актуальним сьогодні.

Тендерним дослідженням присвячено багато наукових робіт іноземних учених. Але українські вчені недостатньо приділяли увагу тендерній проблематиці, тільки останнім часом почалася активізація наукового інтересу до тендерних досліджень. Учені європейських країн та США (Дж. Мані, А. Ерхарда, Е. Маккобі, К. Джеклін, Дж. Роузнер, М. Хеннінг. С. Епстайн та ін.) розглядають гендер у контексті психології статі, соціокультурні детермінанти гендеру, вплив гендеру на управлінську діяльність, особливості тендерних стереотипів тощо. Російські вчені (О. Вороніна. О. Здравомислова, Т. Кліменкова, М. Малишева, Н. Абубікорова, С. Айвазовата ін.) розглядають етимологічні особливості поняття «гендер», особливості тендерної ідентифікації та диференціації, психологічні особливості жінок-підприємців тощо. Українські вчені (О. Авдєєнко, О. Іваненко, Н. Власенко, М. Пірен та ін.) розглядають проблему тендерної рівності, особливості ролі жінки в пострадянських країнах, «гендерний світогляд», роль жінок у політиці тощо. В той же час недостатньо обґрунтовані первинні для подальшого дослідження знання: немає чіткого визначення категорії гендеру, не розкрита її суть, не систематизовані теоретичні підходи вчених та генезис розвитку тендерних досліджень.

Метою даної статті є проаналізувати сутність, особливості та основні підходи до визначення категорії гендеру.

Для глибшого дослідження категорії гендеру необхідно прослідкувати генезис політико-філософської думки відносно тендерної проблематики. Російський учений Хоробрих О. С. визначає три підходи в історії політико-філософської думки відносно ролі жінок: біологічний, психологічний та соціальний. Адепти першої точки зору стверджували, що неповноцінність людських якостей жінки закладена вже в її фізіології. Прибічники другої концепції впевнені, що головна відмінність жіночої природи виявляється в її специфічній здатності думати та відчувати, тобто в специфічності жіночої ментальності. Наступні філософи робили акцент на культурному статусі жінок, а точніше на його відсутності, стверджуючи закономірність дихотомії: чоловік - культура, жінка - природа [10',с,49].

Автор визначає ще одну типологію підходів до ролі жінки в політико- філософській думці. Дана типологія уособлює три підходи. При першому підході спостерігається ставлення до жінки як до об'єкту (жінка-об'єкт), при другому - як до суб'єкту (жінка-суб'єкт), при третьому підході - як до ворога (жінка-ворог).

Так, Аристотель хоча й стверджував, що жінка - це «мистецтво природи», але асоціював жінку з рабом: пан та раб рівняється чоловік та жінка. За Аристотелем, чоловік вище за жінку вже за своєю природою, тому чоловік володарює, а жінка підкорюється. Цей принцип є закономірним і є основою всього людства. Жінка, за Аристотелем, - це істота, яка повинна створювати комфортні умови побуту чоловіку, народжувати йому дітей, займатися господарством. При цьому навіть мови не могло бути про те, щоб жінка приймала активну участь у соціально-політичному житті держави.

Інший відомий філософ Платон вважає що жінка слабша за чоловіка за своєю природою, але, на відміну від Аристотеля, Платон розглядає жінку як повноцінну людину зі своїми правами та обов'язками: «Для охорони держави й у чоловіків, і в жінок однакові природні задатки, тільки в жінок вони слабші, а в чоловіків сильніші» [8,с.400]. За Платоном, жінка має всі можливості займатися соціально-політичною діяльністю і повинна це робити.

В середньовічній теології жінка є ще більш приниженою, ніж у античній філософії. Фома Аквінський так пише про жінок: «Що стосується індивідуальної натури, жінки неповноцінні та зовсім тупі» [3]. Жінка - це в першу чергу плоть, яка не має ніяких прав та обов'язків. Про соціально- політичну діяльність жінки не могло бути й мови. Більше того, жінка - це певне зло взагалі та для християнства зокрема. He дарма саме на середньовіччя припадає «полювання на відьом». Святий Августин відзначає, що жінка - це спокусниця Єва, яку треба боятися.

Ane вже в Новий час починається переосмислення ролі жінки, хоча й зберігається протиставлення «чоловік-жінка», але вже не в такій радикальній формі. Так Ж.-Ж. Pycco в трактаті «Еміль» стверджує, що жінка - «це той же чоловік» тільки зі своїми особливостями. Жінка від природи є більш слабшою, але в цьому є її сила. За Руссо, жінка народилась для того, щоб подобатись і підкорюватись чоловікам, але це тільки на перший погляд. Саме слабкість та покірність жінки дозволяє їм керувати чоловіками. Нарешті, за Руссо, жінка - це в першу чергу особистість, яка має розум, таланти, бажання. Розвинуті суспільства - це суспільства, де слухають жінок, де використовують їх поради. Й хоча Pycco не розглядає жінку як особу на керуючих посадах у державі, саме жінка - це берегиня суспільства й усього людства.

Як пише російський учений Хоробрих О. C., на межі XIX - XX століть престиж жінок остаточно падає. А. Шопенгауер пише, що «жінки існують тільки для розповсюдження роду людського і цим вичерпується їх призначення» [ 11,С.200]. Жінка, за IIIопенгауєром, - це безмовне створіння без прав, яке не на що не здатне, зокрема на виховання власної дитини. Жінка повинна завжди знаходитись під опікою чоловіка, єдине її заняття - це домогосподарство.

Інший великий мислитель Ф. Ніцше вже не так категорично говорить про жінку. Ніцше також стверджує, що основні призначення та мета жінки - це народжування дитини. Але якщо за Шопенгауером жінка - слабке створіння, то для Ніцше - сильна особистість, підступності та хитрості якої треба боятися: «Ти йдеш до жінок? Візьми батіг!» [7,с.76].

Саме в цей час виходить скандально відома робота П. Вейнінгера «Стать і характер», в якій жінка виступає втіленням зла, ницості, лукавства, тобто всіх можливих негативних якостей. Жінка, за Вейнінгером, є винуватицею всіх нещасть людства, жінка - це річ, об'єкт, а не суб'єкт. Головна мета жінка - стати ідеальною, позбутися всього людського, стати моральною. Тільки тоді можна бути казати про емансипацію жінки.

Французький соціолог П. Бурд'є також зазначає, що жінки входять до діалектики виробництва й присвоювання відмінностей скоріше як об'єкти, ніж суб'єкти дій. За П. Бурд'є, для більш-меншої рівності жінок і чоловіків необхідний колективний контроль за соціальними механізмами панування. Вчений стверджує, що принцип панування чоловіків закладений саме в культурі суспільства - культурі панування³.

Фрейд у свою чергу пише про аморальність жінок, про те, що жінкам не властива справедливість, це пов'язано з «перевагою в її душі заздрості», а їх соціальні інтереси слабші, ніж у чоловіків. Tакож Фрейд зазначає, що роль жінок у формуванні світової культури та мистецтва незначна. Tобто можна побачити, що жінки, за Фрейдом, - не дуже розвинені в інтелектуальному сенсі індивіди, яки керуються своїми інстинктами та несвідомим. Але не можна забувати, що у Фрейда аморальні не тільки жінки, а й чоловіки. Доробок 3. Фрейда ще й в тому, що він вводить у науковий обіг поняття «ідентифікація», зокрема «статева ідентифікація».

Можна назвати кілька підходів до визначення гендеру. Перший з них - це рольовий підхід. Політологічний словник дає наступне визначення поняттю «гендер»: «гендер - це термін для позначення соціальної статі, під якою розуміють соціокультурний конструкт, що первісно приписує індивіду соціальну роль, стиль поведінки залежно від його статі» [9,с. 132].

У віртуальній енциклопедії Вікіпедії можна прочитати таке визначення гендеру: «гендер - це соціальна стать, що визначає поведінку людини в суспільстві й те, як ця поведінка сприймається» [ 12]. Гендер трактується як статево-рольова поведінка, яка визначається стосунками з іншими людьми: друзями, колегами, батьками, випадковими знайомими.

У психології та сексології поняття гендеру використовується в більш широкому сенсі, маючи на увазі під ним будь-які психічні чи поведінко- ві риси, що асоціюються з маскулінністю та фемінністю та відрізняють чоловіків від жінок.

Розповсюджена думка, що термін «гендер» ввели в науковий обіг американські феміністки, але це не так. Також певні джерела стверджують, що вперше термін гендеру був запропонований американським психоаналітиком Р. Столлером у його праці «Стать і гендер: про розвиток мужності й жіночності» в 1968 році як альтернатива поняттю «біологічна стать». Але першим почав використовувати даний термін американський сексолог Дж. Мані при вивченні гермафродитизму та трансексуалізму в 1955 році. Потім це слово з'явилося в лексиконі соціологів та юристів, а також науковців.

На відміну від поняття біологічної статі, яке фіксує фізіологічні детермінанти статевих відмінностей, гендер торкається психологічних, соціокультурних відмінностей між чоловіками та жінками, зважаючи на їх соціальне походження. Поняття гендеру сформувало розуміння того, що відмінність у поведінці, характерах, стосунках і соціальних ролях статей, їх нерівне становище в суспільстві - не вроджені характеристики й стани, а сконструйовані суспільством. Підпорядковане становище жінок зумовлено не біологічними чинниками, а створюється суспільством і постійно відтворюється за допомогою його символів і норм. Це положення покладено в основу концепції культурного поділу праці в суспільстві, яка розглядається адекватною демократичним формам життя на відміну від концепції статевого поділу праці Т. Парсонса, який за біологічною ознакою відводив чоловікам виключно інструментальну, а жінкам виключно експресивну роль.

Російський учений Абубікорова Н. І. гендер визначає як соціальні стосунки, не біологічну стать, а уявлення (репрезентація) кожної індивідуальності в термінах специфічних соціальних стосунків. Гендер приписує чи закріплює за будь-яким об'єктом чи індивідом позицію всередині класу, а також позицію відносно інших класів.

Вивчення значення терміну гендеру майже всі вчені починають з його етимологічних особливостей, але автор вважає, що етимологічні особливості даного поняття не впливають на його значення та визначення в сучасній науці. Абубіікорова Н. І. визначає, що сам термін не має в російській мові адекватного перекладу, а його написання та вимова скальковані з англійської. Т. де Лореті прослідкувала значення категорії «гендер» у різних мовах та країнах. Американський словник спадщини англійської мови визначає гендер (gender), по-перше, як класифікаційний термін, зокрема як морфологічна характеристика; по-друге, як стать, класифікацію статі. В романських мовах ніякої близькості між граматикою та статтю немає. Іспанське genero, італійське geneze й французьке genre не мають зв'язку з визначенням роду або статі. Замість цього використовується інший термін - sex (пол). Англійська мова (де немає ані чоловічого, ані жіночого роду) прийняв gender як категорію, що позначає стать [ 1,с. 125].

Інший підхід до визначення гендеру - стереотипний. Його представник - соціолог Е. Гідденс - зазначає, що гендер - це не фізичні відмінності між чоловіком та жінкою, а особливості чоловічності та жіночності, що формуються соціально. За Гідденсом, гендер визначається передусім як «соціальні очікування відносно поведінки, що розглядається як відповідне для жінок та чоловіків» [5,с. 17] .

За цим підходом гендер - це насамперед відображення суспільних стереотипів поведінки чоловіків та жінок, які нав'язуються від народження ще немовлятам. Наприклад рожевий колір для дівчат, блакитний - для хлопців, різні ігри відповідно для дівчат та хлопців. Дані стереотипи супроводжують особистість усе життя, наприклад, принцип, що жінка повинна займатися господарством, чоловік - працювати, «жіночі» та «чоловічі» професії тощо.

Наступний підхід до визначення гендеру - культурологічний. Ш. Бурн зазначає, що гендер не вичерпується тільки поняттям ролі або сукупності ролей, що надаються суспільством за ознакою статі. Саме тому І. Гофман ввів поняття «гендерного дисплею», тобто великої кількості проявів культурних елементів статі. За І. Гофманом, гендерний дисплей - це багатоманітні розмиті, часто непомітні культурні коди, що проявляються в соціальній взаємодії.

Ш. Бурн у книзі «Гендерна психологія» зазначає, що термін «гендер» має скоріше описовий, ніж пояснювальний характер та вводить поняття «гендерна система» й «гендерний контракт». Гендерна система уособлює методологічне розуміння гендеру як однієї із стратифікуючи функцій суспільства та певного початку, що організує навколишній світ. III. Бурн зазначає, що «жінки та чоловіки разом і окремо продукують цілісне людське життя, соціальні й культурні структури так же, як самих себе та один одного як істот певної статі» [4].

Інше поняття - гендерний контракт - застосовується до аналізу активності й прояв у суб'єктивності людини на її власних умовах, враховуючи індивідуальні особливості. Гендер у Ш. Бурна є складним конструктом, який включає в себе імплікативні та експлікативні чинники, індивідуальний та суспільний аспекти, ціннісні орієнтири та протиріччя. Ш. Бурн також говорить про стадії оформлення гендеру в русі від біологічного до соціального. Одна зі схем такого руху запропонована Д. Ломбер: стать як біологічна категорія; стать як соціальна категорія;

статева ідентичність - усвідомлення себе як представника даної статі;

стать як процес - навчання, прийняття ролі, опанування поведінкових дій;

стать як статус і структура - завершення оформлення гендерного статусу індивіда як частини суспільної структури.

Утворення гендеру проходить кілька етапів. Дж. Екер виділяє п'ять взаємодіючих тендерних програм:

побудова розподілу праці, місця перебування, фізичного простору, дозволеної поведінки, влади залежно від статевої приналежності;

утворення символів, образів, які пояснюють, виражають, закріплюють чи протистоять цьому розділенню; гендер соціальний чоловік жінка

відмінності у взаємодіях жінка-чоловік, жінка-жінка, чоловік-чоловік, що проявляються в мові, її перериванні, у веденні діалогу, в пропозиціях тем для обговорення, в невербальних компонентах поведінки;

формування тендерних компонентів індивідуальної ідентичності або тендерних особистісних структур; залучення тендеру до фундаментальних процесів створення та кон- цептуалізації соціальних структур.

Особливе значення має питання різниці між поняттями статі та гендеру. В рамках цього аспекту проблематики також існує два підходи: вивчення дихотомії стать - гендер та заперечення даної дихотомії. Російський вчений I. Kон робить акцент на даному питанні та зазначає, що стать - це сукупність взаємоконтрастуючих генеративних та пов'язаних з цим ознак, а гендер - це соціальна стать, тобто соціально детерміновані ролі, ідентичності та сфери діяльності чоловіків і жінок, які залежать не від біологічних статевих відмінностей, а від соціальної організації суспільства.

Але в той же час І. Кон стверджує, що справа не в словах, наукова термінології ще не є остаточною, категорії «стать» і «гендер» часто використовуються вченими як синоніми. Так робить, наприклад, фахівець з психології статевих відмінностей Е. Маккобі. Але й їх розмежування не є даремним. Як каже американський антрополог Кетрін Марч, стать співвідноситься з гендером, як світло до кольору. Стать та світло - природні фізичні явища, що допускають об'єктивний вимір. Гендер та кольор - історичні, культурно обумовлені категорії, за допомогою яких люди групують певні властивості, додаючи їм символічні значення.

Існує й інша точка зору на використання поняття гендеру, набагато ширша, - заперечення співвідношення понять гендер та стать. Наприклад, український дослідник С. Дацюк стверджує, що гендер - це соціально сконструйований кластер, який зі статтю в своїй основі ніяк не пов'язаний. Тобто розуміється «стать з гендеру, а не гендер зі статі». За Дацюк, сконструювати гендер, тобто провести гендеризацію, означає концептуально задати набір критеріїв, за якими проводити тендерне розмежування. Й тут можна використовувати вузьке розуміння гендеру як будь-який кластер, критерії якого не залежать від статі. Ширше розуміння гендеру припускає не тільки бінарні, але й одиничні тендери, наприклад, діти, студенти, пенсіонери. С. Дацюк продовжує, що стать - це приватний випадок гендеру (статева гендеризація), де набір критеріїв гендеризації заданий у трьох відмінностях:

біологічною статевою відмінністю (чоловік - жінка - гермафродит); психо-сексуальною орієнтацією статі (гомосексуал - гетеросексуал - бісексуал);

культурною орієнтацією статі (метросексуал - ретросексуал - асек- суал).

Дацюк вводить поняття активного та пасивного гендеру. Активний та пасивний тендери - це люди з активною та пасивною соціальними позиціями. Дані позиції не співпадають зі статевою гендеризацією. Tаким чином, якщо говорити про гендер у широкому сенсі, то нелогічно говорити про тендерну рівність, тому що не можна апріорі говорити про рівність прав дітей та дорослих, пенсіонерів та працюючих тощо [6].

В даному науковому дослідженні йдеться про вузьке значення гендеру. Більше того, автор вважає, що не можна гендер розглядати так широко, щоб це поняття уособлювало в собі стратифікацію суспільства. Особливістю категорії гендеру є саме те, що він пов'язаний зі статтю.

Сучасні вчені, такі як Ф. JI. Джеймс, К. Уест, С. Фаррел, К. Хорні, И. Лебединська, М. Пірен, та ін. розглядають уже характерні риси жінки-керівника, жінки-лідера, жінки-управлінця, особливості поведінки жінки розглядаються в порівнянні з чоловічою поведінкою, гостро ставляться питання самореалізації жінки, психологічні мотиви діяльності жінки- політика, бізнес-леді та жінок-домогосподарок, фізіономічні показники.

Але хоча політико-філософська думка й розглядала роль жінки в багатьох вимірах, гендерний підхід - це один з небагатьох наукових підходів, який сформувався майже «поза наукою» під впливом жіночих рухів та внутрішньосуспільних вимог.

Спираючись на дослідження, категорію гендеру автор може визначити наступним чином: гендер - це соціально-рольовий, стереотипний конструкт, тісно пов'язаний зі статтю, який формується під впливом ментальних особливостей культури й уособлює в собі зовнішні очікування та внутрішні характеристики поведінки чоловіків і жінок, що складалися історично. В той же час не можна тендерну проблематику розглядати як виключно жіноче питання, ототожнювати гендер зі статтю або соціальною роллю. Гендерний підхід - це підхід, який аналізує та пояснює соціостатеві відмінності та їх детермінанти.

Список використаних джерел

1. Абубикирова Н. И. Что такое «гендер»? / Н. И. Абубнкорова // Общественные науки и современность. - 1996. - № 6. - С.123-125.

2. Айвазова С. Гендерное равенство в контексте прав человека [ Пособие ] [ Электронный ресурс ] / С. Айвазова. - М. : Издание Консорциума женских независимых объединений, 2001. - Режим доступа: http // wcons.org.ru/about/ about.shtml

3. Аквинский Т. Сумма теологии. Ч. 1. Т. 3 / Т. Аквинский / [Пер. с лат., ред. и прим. С. И. Еремеева [ Электронный ресурс ]. - Киев : Эльга; Ника-Центр, 2005. - 576 с. - Режим доступа: http://www.krotov.info/spravki/persons/13person/ aquinat.html

3. Аристотель. Сочинения: В 4 т. Т. 4. / Аристотель / [ Пер. С. А. Жебелева ]. - М.: Мысль, 1983. - С,376-644.

4. Бурн Ш. Гендерная психология / Ш. Бурн / [ Электронный ресурс ] - СПб: «Прайм-ЕВРОЗНАК», 2001. - Режим доступа : http://www.genderhsycology. burn/ru

5. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. - М. : Эдиториал УРСС, 2005. - 532 с.

6. Дацюк С. Что такое гендер и гендерная политика? / С. Дацюк / [ Электронный ресурс ] // Украинская правда. - 2007. - 14 июля. - Режим доступа : http://www.pravda.com.ua

7. Кирилина А. О применении понятия «гендер» в русскоязычном лингвистическом описании / А. Кирилина // Филологические науки - 2000. - № 3. -

С,18-19.

8. Ницше Ф. Так говорил Заратустра: Книга для всех и ни для кого / Ф. Ницше / [ Пер. с нем. Ю. М. Антоновского ]. - Харьков : «Фолио», 2004. - 395 с.

9. Платон. Собрание сочинений в 3-х тт. Т.З / Платон / [ Перевод Е. Городецкий ]. - М.: Мысль, 1971. - 710 с.

10. Політологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / [ За енд. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка ]. -- К.: МАУП, 2005. - 792 с.

11. Хоробрых О. Вопрос о женской морали в истории философии / О. Хоробрых // София: рукописный журнал Общества ревнителей русской философии. - 2005. - № 7. - С,47-50.

12. Шопенгауэр А. Афоризмы и максимы/ А. Шопенгауер. - JI.: Издательство Ленинградского университета, 1990. -- 288 с.

13. Сайт електронної енциклопедії Вікіпедії. - Режим доступу : http://www. vikipedia.ua

Размещено на Allbest.ru