Класифікація інформаційно-психологічної боротьби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація інформаційно-психологічної боротьби

Ноєвий Ю.М.

Із розвитком інформаційного суспільства та наростанням економічної конкуренції інформаційно-психологічна боротьба виступає як дієвий засіб вирішення конфліктів між різними суб'єктами та чинниками міжнародних відносин. Україна як держава постколоніального становища із триваючими процесами національного відродження є постійним об'єктом інформаційно-психологічної боротьби. Розвиток інформаційних технологій та соціальних наук дозволяє задіяти в інформаційно-психологічній боротьбі численні різноманітні засоби впливу. Відтак постає актуальність класифікації інформаційно-психологічної боротьби (ІПБ) для вітчизняного безпекознавства та політології як з теоретичних, так і з практичних - моніторингових та захисних - міркувань.

Вивченню цієї теми зокрема присвятили свої роботи такі українські науковці: О. Литвиненко, Г. Почепцов, В. Петрик, А. Кузьменко,

В. Остроухов, О. Штоквиш, колектив УЦЕПД імені Разумкова. Важливими джерелами аналізу теми були відповідні законодавчі акти України та військові польові керівництва США. А також роботи російських дослідників А. Манойло, С. Расторгуєва, Є Григор'єва та інших. Їхні розробки класифікації ІПБ підпорядковувалися загальній меті їх досліджень. Відтак невирішеною складовою цієї теми є систематизація наявних класифікацій ІПБ.

Мета статті полягає у систематизації класифікацій ІПБ. А завданнями є аналіз наявних у науковій літературі класифікацій ІПБ, їх узагальнення та систематизація.

Як вид боротьби, ІПБ має свою інтенсивність: від найменш напруженого протистояння, більш напружених протидії та протиборство до найбільш небезпечної війни[1,с.261]. Кожна стадія боротьби залежить від поставленої мети. І чим більше вона переслідує завдання якомога серйознішої шкоди, тим інтенсивнішою стає на кожній стадії. Відтак ІПБ може бути відповідно протистоянням, протидією, протиборством та війною.

Звернемо увагу на класифікацію А. Манойлом стадій конфліктів у інформаційно-психологічній царині:

1. Інформаційне протиборство;

2. Конфлікт інтересів суб'єктів інформаційно-психологічних відносин;

3. Інформаційно-психологічна агресія; 4. Інформаційно-психологічна війна. Як бачимо, в ній закладений той самий критерій інтенсивності конфлікту. Її автор наголошує на тому, що перша стадія є певним чином доконфліктна, бо хоч і включає експансію, але виключає агресію, тиск [2]. Таким чином ІП протистояння можна визначати як таку ІПБ, в якій у "м'якій" й активній формі іде комунікація між суб'єктами про наявність суперечностей і можливі конструктивні варіанти виходу з неї. Вони усвідомлюють свій та протилежної сторони інтерес, зміст суперечки, формують ставлення до суперечностей, визначають форми своєї діяльності у напрямі вирішення останніх. Тоді на стаді ІП протидії вирішення суперечностей не можливе у ході звичного, робочого режиму з огляду на довгостроковість їх вирішення, значні поступки для вироблення компромісу тощо, в наслідок чого кількість учасників збільшується, оформлюючись у союзи, коаліції і т. ін. Якщо причини конфлікту не усунуті, то він переростає у форму ІП протиборства, коли перевага надається агресивним, силовим засобам вчинення впливу з тим, щоб при формуванні компромісу отримати додаткові вигоди. ІП війна є заключною стадією ІП боротьби, на якій сторони намагаються завдати поразки одна одній за допомогою інформаційної зброї. інформація конфлікт суспільство конкуренція

ІПБ виконує у конфліктах дві провідні функції з огляду на місце у структурі його засобів: основну та допоміжну. ІПБ як основний засіб подолання конфлікту є тоді, коли предмет бажання може бути отриманий внаслідок перемоги у інформаційній царині. Допоміжна функція ІПБ полягає у підтримці ефективності інших засобів. У першому випадку ІПБ ведеться всюди, де це необхідно: і на території конкурента (ворога), і на території власній. У другому - ІПБ ведеться переважно на території супротивника [3,с.70]. Прикладами відповідно є спеціальні інформаційні операції, іміджеві кампанії тощо та ІП підтримка військових дій.

Виокремлення форм інформаційної війни (боротьби) М. Лібікі свідчить про те, що поняття "інформаційна війна" - загальне, родове і системо утворююче. Форми ІВ такі:

1. Боротьба командно-контрольна (пов'язана із нейтралізацією керівництва та руйнуванням системи управління);

2. Війна розвідки (захист своєї та руйнування ворожої системи збору відомостей для домінування у процесі боротьби);

3. Радіоелектронна боротьба (РЕБ та шифрувальні методи роботи з інформацією);

4. Психологічна війна (спрямована на зміну думки друзів, нейтральних суб'єктів та ворогів);

5. Хакерська боротьба (виведення інформаційних систем з ладу);

6. Економічна інформаційна війна (спрямована на або інформаційну блокаду, або на інформаційний імперіалізм щодо об'єкта ІВ);

7. Кібервійна (пов'язана із інформаційним тероризмом, семантичними атаками, симулятивними атаками, віртуалізацією боротьби (Гібсон-боротьба)).

Для М. Лібікі ці форми мало пов'язані між собою. Вони є тоді складовою інформаційної війни, коли мають на меті "боротьбу в інформаційних процесах, а не зусилля, спрямовані на отримання інформації" [4,с.8].

Мета ІПБ згідно поглядів військових США полягає у досягненні вигідного політичного рішення завдяки зміні емоційно-раціональної складової свідомості людини: "створити у нейтральних, дружніх чи ворожих іноземних груп емоції, ставлення чи бажану поведінку, які підтримують досягнення американських національних цілей та воєнної місії" [5,с.1-1]. Вона також спрямована не лише на політику і процес прийняття рішень, а й на здатність керувати та командувати.

Окремо звернемо увагу на психологічну війну. Вона спрямована на розум, свідомість людини. М. Лібікі виокремлює її чотири форми: операції проти національної волі, керівництва ворога, військ та культурна боротьба. Для першої характерне використання вимог, ультиматумів, погроз, демонстрацій тощо. Друга форма дослідником особливо виділяється, оскільки ніщо так не передбачає поразки як дезорієнтовані керівники, які приймають рішенні в умовах неочікуваних подій: подолання ситуації незнання забирає чимало часу. Третя форма пов'язана із деморалізацією, пониженням бойового духу, формуванням мотивацій для добровільного полону тощо. Четверта - із поширенням глобалізованої американської культури і її взаємодію із національними культурами [4].

До класифікації ІПБ застосуємо загально прийнятий поділ суспільно-державної діяльність за спрямованістю на саморегулювання та відносини із іншими державами або внутрішньо політичну діяльність та зовнішньо політичну діяльність [6, 165]. Відтак ІПБ може бути звернена усередину та назовні: внутрішня та зовнішня ІПБ.

Внутрішня політика - "діяльність держави та інших політичних інститутів, яка охоплює різні сфери суспільного життя і спрямована на збереження, реформування або докорінну зміну існуючих суспільних відносин". [там само] Внутрішня ІПБ - боротьба соціальних груп з приводу завоювання влади та її утримання, поділу і перерозподілу матеріальних та духовних ресурсів за допомогою впливу на емоції та розум людей. А. Манойло подає її як наслідок ІП конфлікту. Внутрішня ІПБ проводиться щодо всієї існуючої доцільної для суспільства інформації - щодо всіх царин суспільства: політики, економіки, культури тощо, - з огляду на їхню внутрішню логіку. Щодо внутрішньої ІПБ варто зазначити, що у демократичних країнах на неї існує заборона через визнання за пріоритет безпеки та свободи особи, про що зокрема ідеться в Польовому керівництві "Психологічні операції" для армії США FM 3-05.30, натоміть ІПБ власне розуміється саме як зовнішня і військова ІПБ [7]. Хоча для російського дослідника С. Расторгуєва внутрішня ІПБ присутня у формі політичних виборів, які стають простором для інформаційної війни [8]. Вибори 2004 р. та "Помаранчева революція" - яскравий приклад внутрішньої ІПБ.

Зовнішня політика - "закордонна діяльність держави" [6, 504]. Зовнішня ІПБ спрямована державою на сприяння досягненню національних цілей, інтересів за кордоном - у межах системи світової політики. Її можливість та необхідність обумовлені глобальною інформатизацією та інформаційним чинником геополітичного потенціалу країни. Світовий інформаційний простір - середовище, де значною мірою вирішуються ІП конфлікти. Це досягається зокрема у можливості поширювати свою культуру, мову, релігію, впливати на світові ЗМІ, формувати імідж своєї країни [9], стримувати інформаційну експансію іноземних держав та організацій. Зовнішня ІПБ спрямована на сприяння ефективності таких функцій держави як охорона суверенітету, представництво держави і суспільства та переговори й організація їх справ за кордоном. Вона також допомагає досягти зовнішніх цілей: забезпечення національної безпеки, зростання престижу та зміцнення міжнародних позицій держави [6,с.508].

Подальшу кваліфікацію ІПБ можна продовжити із врахуванням поділу суспільної діяльності на предметні царини. Щодо інформаційної діяльності їх перелік згідно ст. 13 закону "Про інформацію" такий: "політична, економічна, соціальна, духовна, екологічна, науково-технічна, міжнародна тощо" [10]. Очевидно, що до цього переліку входить і військова царина, адже інформація у сучасних конфліктах відіграє одну із провідних ролей. Всі ці царини мають відношення до інформаційної боротьби, оскільки є інформатизовані. Звернімося для їх вивчення до офіційних документів України щодо інформації. Серед них у першу чергу є Основи національної безпеки України (ОНБУ) [11], Доктрина інформаційної безпеки України (ДІБУ) [12] та інші законодавчі акти, аналітичні матеріали. Актуальність ІПБ у різних царинах суспільно-державної діяльності проявляється у загрозах інформаційній безпеці України, зокрема у тих, що стосуються недоцільного впливу на суспільну свідомість громадян України.

Згідно ОНБУ та ДІБУ першою такою цариною актуалізації ІПБ є зовнішньополітична. Ці документи конкретизують інформаційно-психологічну складову вже викладеного вище і спрямовують систему ІПБ держави на зменшення зовнішнього інформаційного втручання у внутрішні справи держави, підрив її суверенітету за допомогою ІП впливів, упередження і пришвидшення вирішення військових конфліктів, насамперед поблизу кордонів України, а також поширення доцільної для України інформації про неї у світі та позитивних інформаційних впливів на суспільну свідомість через ЗМІ та Інтернет.

ОНБУ та ДІБУ вказують на напрями ІПБ в царині державної безпеки, які пов'язані насамперед із наповненням інформаційного простору держави та світу повідомленнями про управлінську кризу державної влади України, про можливість втрати суверенітету над певною територією і поширення сепаратизму, розвідувальна і підривна діяльність іноземних держав, поширення конфіденційної інформації, що становить державну таємницю, інформаційні кампанії проти керівників держави.

У воєнній царині ІПБ покликана сприяти забезпеченню оборони держави, її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів, протидіє загрозам воєнного характеру [11]. ІПБ вороже налаштованих держав може бути спрямована на досягнення ефективного недоцільного впливу на свідомість керівництва та особовий склад Збройних Сил України та посилення у населення відчуття незахищеності, культивації неготовності оборонятися, погіршення іміджу військової служби.

Наступною цариною, де розгортається ІПБ, згідно цих документів є внутрішньополітична. У ДІБУ йдеться насамперед про те, що ІПБ має справу із поширенням та упередженням поширення негативних інформаційних впливів та викривлених неправдивих відомостей, маніпуляції суспільною свідомістю. ІПБ спрямована на "розхитування" політичної системи за допомогою формування розбіжностей між владою та громадською думкою, поширення різних форм асоціальної поведінки. Про це зокрема пише колектив українських дослідників, звертаючи увагу на жорстокість, насилля, порнографію [13,с.28], до чого можна додати ще і зневагу до суспільної моралі, державних символів, української мови.

Економічна царина є однієї із тих, в якій ІПБ проводиться найчастіше та найбільш послідовно. Основними об'єктами для ІПБ є: система збирання, обробки, зберігання і передачі статистичної, фінансової, біржової, податкової та митної інформації, система статистичної звітності [12], а також загалом фінансова система. Прикладом є дезінформація США у часи "Холодної війни" керівництва СРСР про свою програму "Стратегічні оборонні ініціативи", метою якої була економічне послаблення СРСР, змушування СРСР до додаткових витрат у царині оборони. Усунення конкурента з ринку - та мета, яку переслідують організатори ІПБ в економіці, практикуючи недобросовісну конкуренцію. Її перелік такий:

1. Поширення неточних, неправдивих, спотворених зведень, які здатні завдавати збитків іншому господарюючому суб'єкту або зашкодити його діловій репутації;

2. Введення споживачів в оману стосовно характеру, способу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;

3. Некоректне порівняння у процесі реклами товарів із аналогічними товарами інших виробників;

4. Самовільне використання товарного знаку, фірм енного найменування або маркування товару, а також копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару іншого господарюючого суб'єкта; отримання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої інформації, включаючи комерційну таємницю, без згоди її власника [14,с.63].

У соціальній та гуманітарних царинах ІПБ спрямована на підтримку чи підрив систем духовності і культури, мови, нормального функціонування засобів масової інформації, суб'єктів виробництва інформаційної продукції, монополізації інформаційного простору тощо [11,с.12]. Негативним для суспільної свідомості поширення культури споживацтва, трансляції багатого способу життя на фоні соціального розшарування в Україні. У гуманітарній царині важливим в умовах постколоніального стану суспільної свідомості та глобалізації збереження національної пам'яті, культурних традицій, української мови, православної віри та сімейних цінностей тощо.

ІПБ у польовому керівництві "Психологічні операції" для армії США FM 3-05.30 відіграє "важливу роль у втіленні всіх інструментів національної влади, включаючи дипломатичні, інформаційні та економічні заходи, а також військові операції [7,с.2-1]. Використання влади завжди має психологічний вимір, оскільки інструменти влади використовуються, щоб зачепити рішення і в кінці-кінців поведінку світових лідерів в інтересах США. ІПБ як «унікальна здатність збільшити ефективність інструментів національної влади" покликана у підсумку проведення спеціальних операцій вплинути на поведінку іноземних держав. Розглянемо шляхи, якими пропонується ІПБ підтримувати політику США.

ІПБ на підтримку дипломатії полягає у сприянні формування довгострокових політичних урегулювань та рішень в інтересах США. Інститути проведення ІПБ здійснюють різноманітні скоординовані із вищим політичним керівництвом США (Президентом, Міністром оборони та у випадку необхідності із керівниками дипломатичних місій або військових операцій) заходи, часто спільно із керівництвом держави, територія та процеси якої становлять інтерес, які "засновуватимуть важливі міжнародні зв'язки". ІПБ є частиною об'єднаних дій підтримки дипломатії як "частина плану співпраці із безпеки у регіоні" [7].

Інформаційні заходи як складова ІПБ на підтримку політики США полягають у проектуванні інформації для розповсюдження у світі. Вони також спрямовуються на підтримку дипломатії. Прикладом чого були заходи із пояснення цілей та позиції США щодо війни проти Іраку. У цій ситуації США намагалися також не допустити розповсюдження альтернативних версій причин війни, у тому числі і відомостей про відсутність зброї масового знищення. Всі справа у тому, що "Агресивні інформаційні програми на міжнародному рівні абсолютно необхідні для впливу на світову політичну думку та повідомлення про американські зусилля іноземним глядачам" [7,с.2-2].

Ефект впливу військових операцій збільшується за допомогою ІПБ. Саме тому вона так актуальна у сучасних збройних конфліктах. Їх тривалість, перебіг і власне прийняття рішення щодо умов миру залежить багато у чому саме від модифікації оцінки конфлікту та поведінки стосовно нього конфліктної аудиторії - тих, проти кого власне і ведуть бойові дії. Її треба переконувати і цим займаються органи ІПБ в складі армії.

ІПБ підтримує військові дії будь-якого типу - наступальні чи оборонні. Відтак є відповідні форми ІПБ. Її характеристики для них загалом однакові, які спрямовані на пришвидшення поразки ворога. Перелік завдань, які намагається виконати ІПБ у війні:

1. Підрив бажання ворога чинити спротив;

2. Збільшення хвилювання серед цивільного населення у ворожих областях;

3. Збільшення дезертирства чи переходу у полон;

4. Скорочення залучення цивільних у справи військових операцій;

5. Підрив ймовірності лідерства ворога;

6. Скорочення пошкоджень важливої інфраструктури;

7. Стримання втручання нейтральних чи сусідніх сил;

8. Контрпропаганда [7,с.2-3]

Важливим для ІПБ у війні є підтримка операцій зі стабільності та операцій підтримки. Перші спрямовані на просування американських цілей через формування вигідної стабільності. Другі полягають у підтримці тих чинників і суб'єктів, що сприяють досягненню цілей. Їх формами є антитероризм, не бойова операція евакуації, іноземний внутрішній захист, нетрадиційна війна та гуманітарна допомога.

ІПБ спрямована проти політичних сил, які використовуються тактику тероризму для досягнення своєї мети. Завдання ІПБ протистоїть терористам у напрямі унеможливленні досягненні їх цілей у інформаційному просторі та впливові на аудиторію:

1. Протистояння негативним наслідкам терористичного акту;

2. Зменшення суспільної підтримки дій терористів;

3. Інформування місцевого населення про терористичні групи.

ІПБ як антитерористична діяльність є сукупність скоординованих дій різних інститутів різних держав, бо тероризм має мережу всьому світі.

ІПБ підтримує не бойові операції евакуації. Останні спрямовані на те, щоб вивезти персонал уряду США, громадян та інших осіб третіх країн із району небезпеки. ІПБ мають організувати і підтримати інформаційний процес цих заходів для уникнення втручання у нього дружніх, нейтральних чи ворожих суб'єктів та надання відомостей про захід для евакуйованих.

Іноземний внутрішній захист полягає у повній системній - економічній, політичній, військовій тощо - допомозі іншій нації для допомоги їй у боротьбі проти підривної діяльності та повстань. ІП підтримка таким діям США полягає у допомозі персоналу цієї нації протистояти згаданим викликам. Вони полягають у протистоянні тим групам, які прагнуть скинути уряд союзної США держави, а також громадським безпорядкам, нелегальному обігові наркотиків, тероризму.

У нейтральній війні психологічна складова займає провідне місце. Бо скоординовані та об'єднані дії ІПБ збільшують бойову силу. Значення ІПБ у нетрадиційній війні у сучасності та майбутньому пов'язується із ідеологічним впливом та посилення ефекту ведення воєнних дій.

Гуманітарна допомога проводиться з метою полегшити жертвам природних та штучних лих, викликаних природою чи війною. Органи ІПБ тут власне займаються інформуванням аудиторії такої допомоги щодо програми, розташування рятівних центрів, продуктів харчування, медичного обслуговування, також вони сприяють підвищенню підтримки нею заходів і політики США та союзних держав чи політичних груп.

Операції підтримки спрямовані на допомогу військовими США урядам, зовнішнім чи своєму, які готують програми зменшення наслідків війни, конфліктів тощо. Царина дії таких операцій розповсюджується на ті соціальні та інші процеси, вплинути на які уряди не мають змоги, в першу чергу на ті, які вимагають застосування зброї. ІПБ у таких випадках сприяє інформуванню, роз'ясненню та переконанню аудиторії цілей та необхідної для їх досягнення поведінки.

ІПБ спрямована не в останню чергу на підтримку економічних заходів. США цікавить зручна світова економічна система для її національних інтересів та цілей. Світовий капіталізм - вільна торгівля, можливість інституційного втручання світових фінансових організацій тощо - в інтересах США не лише з огляду на можливість отримувати прибутки, а й поширювати ліберально-демократичній політичні системи у незахідний світ.

Військові США поділяються ІПБ також за рівнями війни на стратегічну, експлуатаційну і тактичну. А першому вона спрямована на підтримку дій Президента, Міністра оборони чи командуючого військовою операцією. На другому підтримка надається керівникам об'єднаних цільових груп у районі військових дій. Третя спрямована на підтримку військових підрозділів. ІПБ загалом має бути синхронізована у всіх підрозділах та за усіма напрямами, підпорядкована стратегічним цілям США, щоб досягти їх повного потенціалу помножувача сил.

ІПБ на стратегічному рівні війни доставляє інформацію до світової спільноти на підтримку цілей США. Стратегічна ІПБ планується як основна для всієї інформаційної політики цієї країни. Вона задіяна у разі участі США у події, яка викликає резонанс та суперечливе ставлення у світі, і коли з'являються суб'єкти, політика яких іде урозріз із планами США. Одним із основних напрямів ІПБ координують найвище керівництво у співпраці із численними державними інститутами.

Експлуатаційна ІПБ проводиться на підтримку виконання місії командуючого. Незалежно від інших військових операцій, ІПБ може використовуватися як невід'ємна частина інших операцій на всьому районі бойових дій.

Тактична ІПБ використовується, щоб підтримати здатність командуючого виграти бій. Її проводять як невід'ємну частину об'єднаних багатонаціональних і самостійних бойових операцій.

У класифікації ІПБ варто також звернутися до класифікації свідомості за її носієм. Виокремлюють індивідуальну та колективну (суспільну, масову) свідомість. ІПБ спрямована або на індивідуальну свідомість і її зміну для зміни поведінки її носія, або на суспільну свідомість для її зміни з метою зміни поведінки суспільних груп чи суспільства у цілому. Відтак ІПБ можна поділити на ІПБ проти особи та ІПБ проти спільнот (соціальних груп). Останнє поняття не претендує на наукову вичерпність і точність, але у ньому автор прагне об'єднати ті типи ІПБ, які спрямовані проти пов'язаних спільною свідомістю людей, тобто проти соціальних груп і проти суспільства певної країни загалом. Отже ІПБ спільнот можна поділити на ІПБ проти соціальних груп та ІПБ проти суспільства.

Особливим видом ІПБ проти суспільства є ІПБ проти її форми політичної організації - ІПБ проти держави. Класифікація за формами свідомості доповнює класифікацію за царинами суспільної діяльності.

ІПБ проти особи (у М. Лібікі це - війна команди і контролю) спрямована у першу чергу проти тих осіб, які приймають політичні, військові та інші соціально важливі рішення. Особливо важливим є цей тип ІПБ у царині управління - політики, національної безпеки, економіки. Її мета спрямована на руйнування управлінського зв'язку між керівниками і підлеглими та управлінським рішенням та соціальною дійсністю у напрямі їх неадекватності, неефективності, невиконання тощо. Важливим є також дискредитація, делегітимація авторитету особи, яка займає керівну посаду. Заходами ІПБ проти особи, які зосереджуються на нанесенні шкоди за допомогою впливу на у першу чергу її емоції, досягається руйнування організації колективів людей, соціальних інститутів. Уражене заходами ІПБ керівництво соціальної організації сприяє її загальній і пришвидшеній поразці. Прикладом ІПБ проти керівництва є, наприклад, інформаційна кампанія США та НАТО проти Президента Югославії С. Мілошевича під час їх війни проти цієї країни.

ІПБ проти соціальних груп - це чинник посилення впливу на внутрішньополітичну ситуацію у певній країні. Демонстрація чисельності й активності соціальних груп, що діють разом як єдине ціле, висувають політичні вимоги щодо свого місця й ролі у різних царинах суспільної діяльності є безпосереднім аргументом і актом тиску на систему прийняття рішень. Власне ІПБ звертає свою увагу на руйнування функціональної структури розподілу праці та гнучкості взаємних поступок, компромісів тощо для того, а також на унапрямлення соціального контролю з тим, щоб усунути групу зі змагання за певну цінність. Групу можна вважати такою, що програла боротьбу, якщо ІПБ досягла руйнації мети в інформаційному просторі (тоді група маргіналізується і відходить від участі у формування гегемонії) або виходу членів із групи, нав'язавши їм актуальність іншої мети. Цей тип ІПБ прагне вивести на рівень опозиційності чи реформізму таку частину суспільства, яка у нинішніх історичних обставинах зможе зробити свій внесок у зміну всього суспільства. Наприклад, студентство відіграло значну роль у подіях 1968 р. у Франції, процесах демократизації і розпаді соціалістичного табору наприкінці 80-рр. ХХ ст., подіях 2004 р. в Україні.

ІПБ проти певного суспільства - це частина засобів зовнішньої політики іншої держави; це - складова боротьби на міжнародній арені. Згідно поглядів військових США вона є помножувачем сили інших вище перерахованих заходів, у першу чергу воєнних шостого покоління. Для вирішення своїх зовнішніх, а також і внутрішніх, завдань держава проводить заходи ІПБ проти суспільства для впливу на державу і населення країни-супротивника. Для впливу на суспільство використовують ті ЗМІ, які є у структурі його інформаційного простору, а також глобальні західні ЗМІ. За їх допомогою намагаються применшити вагу національної культури, деформувати історичну свідомість, вказати на малорозвиненість мови, образити визначні постаті певного народу. А також підтримувати сепаратизм, пропагувати девіантну соціальну поведінку, культивувати шкідливі звички тощо. Важливим є також вплив на масову психологію, щоб сформувати страх, стрес, зменшити мотивацію громадської активності, підтримки своєї ідентичності та уряду, загалом - зменшити психологічний захист населення. Блокування вступу Македонії до ЄС Грецією через вимогу змінити назву країни, оскільки історично Македонія - одна із провінцій стародавньої Греції, одна із яскравих ілюстрацій ІПБ проти суспільства.

ІПБ проти держави. Вона спрямована проти зменшення реалізації геополітичного потенціалу і суверенітету, рівноправності у міжнародних стосунках певної країни, територіальної цілісності, населення, політичної влади і державного апарату. Система політичного управління у сучасному світі принципово залежить від інформаційного потенціалу (тобто від можливості вільно й ефективно здійснювати всі види інформаційної діяльності у спосіб, що сприяє безпеці держави), на зменшення якого і працюють органи ІПБ ворожих держав. Аналітики Центру Разумкова виокремлюють такі складові організації ІПБ проти держав:

1. Іноземна розвідка;

2. Міжнародне хакерство;

3. Присутність зарубіжних держав в її інформаційному просторі.

4. Інформаційні операції іноземних держав;

5. Рівень життя громадян [15].

Остання складова є тлом для ефективності проведення ІПБ проти держав: чим вищим є цей рівень, тим менш ефективним є вразливість держави. Щодо України вони зазначають, що "спрямований негативний інформаційний вплив на Україну та її суб'єктів може призвести до втрат політичного, економічного, воєнного та іншого характеру". [там само] Прикладом ІПБ проти держави є організація поширення конфіденційної інформації, відомостей про корупцію в органах влади, порушення міжнародного законодавства тощо.

Особливим видом ІПБ є ті, які проводяться проти підриву чинної гегемонії певної нації. Із приходом нового президента України у 2010 р. Росія активізувала цей вид ІПЮ проти України і підриву її ідентичності і національної пам'яті.

ІПБ можна класифікувати за інтенсивністю боротьби, функціями у конфлікті, формами (за М. Лібікі), спрямованістю державної політики та царинами суспільного життя, за напрямами державної політики (на прикладі США), за рівнями війни (стратегічна, експлуатаційна і тактична), індивідуальною та масовою свідомістю (проти соціальних груп та суспільства), ІПБ проти держави та чинної гегемонії. Як бачимо, класифікація залежить від мети ІПБ, характеристик суб'єкта, об'єкта, царини суспільного життя тощо.

Список використаних джерел

1. Ноєвий Ю.М. Поняття інформаційно-психологічної боротьби та систематизація пов'язаних понять // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. Ред.. В.М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Випуск 32. - С.259-268.

2. Манойло А.В. Государственная информационная политика в особых условиях / А.В. Манойло. - М.: МИФИ, 2003. - 388 с. - (Монография).

3. Почепцов Г. Пропаганда и контрпропаганда.

4. Libicki М.С. What is iriformation warfare. - Washington: NDU. - 1995. - 104 p.

5. Psychological Operations Tactics, Techniques, and Procedures. Field Manual No. 3-05.301. Headquaters department of army. Washington, DC, 31 December 2003.

6. Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів / П.П. Шляхтун - К.: Либідь, 2005. - 566 с.

7. Psychological Operations. Field manual. FM 3-05.30.

8. Расторгуев С.П. Философия информационной войны. М.: 2002. - (Монография).

9. Міжнародний імідж України: міфи та реалії. Журнал "Національна безпека та оборона". - УЦЕПД, 2000, №3. - 68 с.

10. Закон України "Про інформацію". Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 48, ст.650).

11. Закон України "Про основи національної безпеки України", Відомості Верховної Ради (ВвР), 2003, N 39, ст.351).

12. Доктрина інформаційної безпеки України. Указ Президента України від 8 липня 2009 року № 514/2009.

13. Соціально-правові основи інформаційної безпеки / [Петрик, Кузьменко А.М., Остроухов В.В., Штоквиш О.А. та ін.]. - К.: Росава, 2007. - 496 с. - (Навчальний посібник).

14. Григорьев Е.П., Лепский В.Е., Лобанов А.Н. Об информационном манипулировании биржевым рынком. Журнал "Рефлексивные процессы и управление". №1, Том 4, январь-июль 2004.

15. Актуальні проблеми інформаційної політики. Журнал "Національна безпека і оборона". - УЦЕПД, 2001, № 1. - 88 с.

Размещено на Allbest.ru