Волонтерство як форма участі молоді в громадському житті держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волонтерство як форма участі молоді в громадському житті держави

Доля І.М

Державна політика надання соціальних послуг на сучасному етапі не є досконалою і потребує залучення альтернативних ресурсів для подолання кризових явищ. Особливої гостроти в українському суспільстві набувають проблеми молоді. Соціальне благополуччя молоді є фундаментом стабільного розвитку будь-якої держави. Проте досягнення ефективних результатів у соціальній сфері можливе лише при поєднанні зусиль держави і самої молоді. В Україні молодь не в повній мірі реалізує свій потенціал щодо участі у громадському житті свої країни. У молодіжному середовищі зберігаються тенденції до відчуження від держави і суспільства, що проявляється у зростанні недовіри до основних державних і громадських інститутів.

Світовий досвід розглядає волонтерство як форму соціальної роботи, яка здатна подолати ефект уникнення молоді від громадських проблем, сформувати модель колективної участі, відтворення цінностей милосердя, солідарності тощо. Молодь має можливість використовувати волонтерську роботу, як професійний старт і подальше кар'єрне зростання. Волонтерство це неоплачувана, добровільна діяльність на благо інших. Чинниками, які зумовлюють активізацію волонтерської діяльності є зростання соціальних проблем: безпритульність, алкоголізм, наркоманія, ВІЛ/ СНІД, соціальне сирітство. Участь молоді у соціально значимих справах і є допомогою державі у реалізації соціальної політики.

Молодіжна проблематика привертає постійну увагу науковців різних напрямків. Зокрема, тематиці молодіжних досліджень присвячені роботи: В.Бебика, М.Головатого, В.Головенько, Т.Голобуцької, В.Куліка, М.Пірен, М.Перепелиці, В.Ребкало. Зазначені автори в цілому дослідили проблеми формування та реалізації молодіжної політики, питання професійної та політико-ідеологічної соціалізації молодого покоління. Особливості роботи волонтерів у центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді висвітлено у роботах О. Кузьменка, Н. Романової, С. Толстоухової. Аналіз багаторічного досвіду волонтерства подано у роботах зарубіжнихавторів, зокрема Г. Каскеллі, Б. Левайн, Р. Лінча, М. Мерріл. Проте практика волонтерства не набула широкого розповсюдження в молодіжному середовищі країни. Одна з причин цього - недостатність інформації щодо сутності волонтертсва, його переваг для молоді.

Метою даної статті є спроба узагальнити світові тенденції волонтерства з можливістю їх впровадження в умовах українського суспільства.

Історія волонтерського питання засвідчує масштабність поширення та важливе значення у подоланні духовних, соціально-економічних криз. Після Першої Світовий, у 1920 у Франції, під Страсбургом, був здійснений перший волонтерський проект за участю німецької і французької молоді, у рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в районі місць найбільш запеклих боїв між німецькими і французькими військами. У 60-х виникають десятки волонтерських програм з миротворчою місією подружить Східну і Західну Європи. Екологічні проекти одержали широке поширення з 80-х. У 1998 р. було здійснено близько 2000 проектів у 84 країнах світу.

Особливої популярності волонтерська діяльність набула у країнах з розвинутою системою соціальних послуг таких, як США, Англія, Німеччина, Іспанія, Франція, Фінляндія, Швейцарія. Так, 19% дорослого населення Франції сприймають волонтерство як громадський обов'язок і хоча б раз у житті брали участь у волонтерських акціях. З них 60 % регулярно приймають участь у добровольчій роботі, віддаючи їй понад 20 годин на місяць. 46 % мешканців Франції визнали головним мотивом своєї волонтерської діяльності відчуття у собі великого бажання допомагати іншим [1, с.62-63].

У Німеччині за даними дослідження волонтерської діяльності у 1999 -- 2004 роках зберігається динаміка до зростання кількості громадян задіяній в цій сфері: в 1999 році волонтерством були охоплені приблизно 34% населення (21 млн. громадян), а в 2004 році -- вже 36% (22,2 млн.). Волонтерська діяльність в Німеччині здійснюється переважно на базі громадських організацій (43%), а також у релігійних та церковних общинах (15%). Порівнюючи результати досліджень European Social Survey ESS, відносно рівня волонтерської активності в організаціях впродовж 12 місяців 2007р. визначено, що найвищий рівень волонтерства серед скандинавських країн на рівні 30%, в Німеччині 20%.

У німецьких федеративних землях існують спілки волонтерських агенцій, на федеральному рівні діє єдина федеральна спілка BAGFA. Головним напрямком її діяльності є представлення інтересів своїх членів, залучення приватного сектору до волонтерства, волонтерство стосовно дітей, молоді, сім'ї, підвищення якості роботи волонтерських агенцій [2, с.20-22].

У даний час організації з 50 країн світу, об'єднані координаційною радою при ЮНЕСКО, щорічно проводять більш п'ятисот інтернаціональних молодіжних робочих таборів. Принцип, за яким працюють волонтери, один: проект повинний бути соціально-значимим, корисним людям.

14 вересня 1990 року в Парижі на Всесвітній Конференції Міжнародної Асоціації добровольчих об'єднань була прийнята Загальна декларація волонтерів. У ній визначено зміст, мета, основні принципи руху. У Декларації підкреслюється, що волонтерство - це добровільний вибір, що відображає особисті погляди і позиції. Волонтерство сприяє покращенню якості життя, особистому процвітанню й поглибленню солідарності, реалізації основних потреб на шляху будівництва справедливого і мирного суспільства, більш збалансованому економічному і соціальному розвитку, створенню нових робочих місць і нових професій [3, с.34].

Значний вклад у розширення волонтерської діяльності вносять громадські організації. Зокрема, міжнародні волонтерські організації (Армія порятунку, Корпус миру, Громада Червоного Хреста) мають філії в багатьох країнах, реалізовують проекти молодіжних обмінних програм, організовують соціальні акції, які сприяють об'єднанню світових ресурсів для вирішення проблем конкретних країн. Таким чином, узагальнена світова модель волонтерства сприймається як окрема модель добровільної соціальної роботи, але вона має підтримку з боку держави і входить до загальної державної системи соціальної допомоги.

В Україні практика доброчинності існувала завжди, оформлення ж волонтерства як специфічної форми участі у соціальній діяльності почало розвиватися на початку 1990-х років.За останні роки волонтерська діяльність набула значного поширення серед молоді, у тому числі за рахунок введення в дію чіткого законодавчого регулювання цього процесу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1895 «Про затвердження положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» було створено Координаційну раду з питань розвитку та підтримки волонтерського руху. З метою активізації волонтерського молодіжного громадського руху державою було втілено низку необхідних заходів відповідно до загальнодержавних програм підтримки молоді.

У Законі України «Про соціальні послуги» поняття «волонтер» трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Волонтерами можуть бути особи, які досягли 16 років або, як виняток (за згодою одного з батьків або особи яка, його заміняє), з 15 років.

12 квітня 2010 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні проект Закону України «Про волонтерський рух». Відповідно до документу, основні напрями волонтерської діяльності включають надання допомоги окремим соціальним групам, особам, сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Зокрема, у проекті розглянуто механізм надання соціальної допомоги та духовної підтримки, сестринського догляду пацієнтам відділень паліативної допомоги та геріатричних відділень і членам їх сімей.

У проекті зазначена участь волонтерів у діяльності, пов'язаній з захистом прав сімей, дітей та молоді, організацією масових спортивних і культурних заходів національного та міжнародного значення, охороною навколишнього природного середовища та культурної спадщини тощо.

Безперечно українська молодь має можливість залучатися і до міжнародного волонтерського руху. Програма «Волонтери ООН» (ВООН) була заснована в Україні в 1993 році з метою залучення громадськості до співпраці за Програмою розвитку ООН в Україні та підтримки волонтерства. Починаючи з 1993 року програма ВООН в Україні залучила до роботи 89 волонтерів (29 жінок і 60 чоловіків), з них 69 - для роботи за кордоном [3, с.45-49]. волонтерський молодіжний громадський рух

У травні 1998 року Україна серед інших країн Центральної та Східної Європи, а також кількох країн Азії розпочала реалізацію регіональної програми, «Ініціативи по роботі на добровільних засадах». Головною метою програми є відновлення руху волонтерів у згаданих країнах, як запоруки громадського суспільства та незворотності демократичних перетворень, збільшення частки добровільної праці громадян, спрямованої на розв'язання конкретних проблем [4, с.93].

У сучасній Україні символ волонтерів - жовтий колір вбрання - означає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити навколишній світ кращим. Більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь у одноразових акціях, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцнені позиції добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів.

Характерною особливістю волонтерського руху в Україні, є включення для добровільної діяльності молоді віком від 15 до 25 років. Саме ця категорія молоді займає і лідируючі позиції у поширенні наркоманії, вживанні алкогольних напоїв, тощо. І тому важливо консолідувати сили держави і громадськості щодо створення можливостей для зростання участі цієї молоді у волонтерстві і тим самим демонструючи і прапогуючи іншу модель поведінки у суспільстві

В Україні вже існує позитивний досвід впровадження державних підходів до розвитку волонтерства. Станом на 1 грудня 2008 р., відповідно до звітних документів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, функціонувало 540 шкіл волонтерів, які забезпечували теоретичну та практичну підготовку волонтерів для реалізації соціальних програм. Але ця робота має ряд недоліків, оскільки у 2008 р. на відміну від минулих років відбулося значне зменшення кількості волонтерів. Якщо кількість волонтерів, залучених до роботи при центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, протягом 2007 р. складала 25 033 особи, то у 2008 р. - тільки 19 263 особи. Загалом спеціалісти соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді зазначали, що серед залучених волонтерів протягом 2007-2008 рр. переважала учнівська молодь, на другій позиції була працююча молодь (від 18 до 28 років і старші) і тільки третю позицію займала студентська молодь.

Лідером щодо активізації молоді у волонтерському русі є громадські організації. Серед громадських центрів волонтерського руху в Україні відзначаються:

• Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»;

• Ресурсний центр розвитку громадських організацій «Гурт»;

• Коаліція громадських організацій та ініціатив за вільну від тютюнового диму Україну.

Позитивним прикладом залучення студентської молоді до волонтерської роботи з формування здорового способу життя стала діяльність Молодіжної волонтерської студії «Молодь обирає здоров'я», яка протягом чотирьох років працює при Центрі здорового способу життя Державного інституту розвитку сім'ї та молоді. За цей час науковцями було підготовлено майже 100 студентів-волонтерів, які отримали державні сертифікати тренерів із формування здорового способу життя і профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі.

Відповідно до даних дослідження «Волонтер-2009: соціальний портрет і життєві пріоритети», спостерігається більш позитивна тенденція щодо розвитку волонтерства серед студентів, оскільки переважна більшість волонтерів у цьому році (понад 80%) - молодь віком від 15 до 19 років, серед них 72% - жінки. Більше половини опитаних навчаються у вищих навчальних закладах.

Серед мотивів, які стали визначальними при обранні рішення стати волонтером більшість респондентів 85 % назвали: потребу допомогти іншим або бажання зробити щось корисне для суспільства. Ще 15% осіб відповіли, що для них це можливість навчатися, отримати нові знання та навички і лише 4,4% розглядають волонтерство як можливість отримати хорошу роботу після завершення навчання. Найбільш популярними видами волонтерської діяльності респонденти вважають просвітницьку роботу та надання соціальної допомоги молоді [5].

Разом з цим існує помітна розбіжність між роботою, яку волонтери виконують і роботою, яку вони хотіли б виконувати. Результати свідчать, що самі опитані вважають волонтерство, перш за все - допомогою бідним та нужденним. Половина респондентів зазначили, що планують продовжувати майбутню кар'єру саме в соціальній сфері, тому волонтерський молодіжний рух має гарні перспективи розвитку й поширення в майбутньому.

Таким чином, волонтерська діяльність маючи значний історичний досвід у світі намагається розвиватися і на теренах України. Незважаючи на певні позитивні зміні, труднощі у діяльності волонтерства зберігаються. Головною проблемою волонтерського руху в Україні залишається питання організації волонтерської діяльності. А саме впровадження законодавчих механізмів у практичне життя. Волонтерство - це потужний ресурс для реалізації соціальної політики в державі, існує лише потреба донести через засоби масової інформації можливості і користь цієї діяльності для суспільства. Для молоді волонтерство - це шлях для самореалізації і формуванню активної громадської позиції. Волонтерська діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Участь молоді у волонтерському русі є чи не єдиним шляхом подолання байдужості та повернення до традицій українського суспільства.

Список використаних джерел

1. Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді: Зб. Статей. - К.: Християнський Дитячий Фонд, 2006. - 96с.

2. Волонтерство без кордонів:інформаційна брошура. - Рівно: Фонд Роберта Боша, 2008. -46с.

3. Всеобщая Декларация волонтеров // Вестник благотворительности. № 5 (21), 1995 г.

4. Волонтерство: порадник для організатора волонтерського руху / Укл.: Лях Т. - К., 2001. - 176с.

5. Соціологічне дослідження «Волонтер-2009: соціальний портрет і життєві пріоритети» [Електронний ресурс] // Режим доступу до документу: http://www. dipsm.org.ua/all/3469#more-3469

Размещено на Allbest.ru