Методологічні засади вивчення проблеми соціально-конструктивного мислення особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні засади вивчення проблеми соціально-конструктивного мислення особистості

Костенко Н.В

Актуальність дослідження методологічних засад соціально-конструктивного мислення особистості в суспільствознавчій думці обумовлена змінами в поглядах людей на систему усталених аксіологічних орієнтирів, які виступають одним із головних факторів процесів функціонування соціальної системи і окремого індивіда.

Феномен соціально-конструктивного мислення став в останній час об'єктом зростаючої уваги дослідників, але з їх полю зору випали питання сутності, критеріїв та спрямованості соціально-конструктивного мислення особистості. Метою написання цієї статті є аналіз методологічних засад вивчення проблеми соціально-конструктивного мислення особистості.

Філософські рефлексії щодо осмислення деяких аспектів соціально-конструктивного мислення та його ролі у становленні людської екзистенції з позицій визначення її методологічних засад, ментальної специфіки, культурологічного аналізу належать В. Борисову [1], М. Савєль'євой [2], А. Соколову [3].

Значний теоретичний вклад для осмислення проблем мислення містять праці Н. Андренова [4], М. Мамардашвілі [5], В. Саморукова, А. Паламарчука [6]. Дослідження стосуються особистості, її мислення, свідомості, світоглядних орієнтацій, самореалізації тощо. Але з полю зору дослідників випали такі питання, як сутність та соціокультурна детермінація формування соціально-конструктивного мислення. Дискусійність підходів у вітчизняному та зарубіжному суспільствознавстві не привела до формування цілісного уявлення про специфіку соціально-конструктивного мислення особи. Недостатність комплексного дослідження соціально-конструктивного мислення особи, яке б узагальнювало фрагментарні науково-теоретичні розробки даного питання і виходило на адекватний змісту сучасних подій рівень осмислення життєвих процесів потребує подальшого вивчення феномену соціально-конструктивного мислення.

Методологічний аспект дослідження проблеми соціально-конструктивного мислення особистості передбачає визначення сукупності пізнавальних засобів, прийомів, підходів до вивчення цього питання. На характер постановки та розв'язання проблеми соціально-конструктивного мислення впливають декілька головних чинників: розвиток сучасної пост-класичної та пост-модернової наукової методології; значні соціальні зміни в сучасному світі в останні роки (криза); розгортання глобалізаційних процесів. Соціальна реальність і світогляд людини можуть бути осмислені з різних методологічних точок відліку. Але обраний науковий методологічний комплекс, і як метод дій, і як принцип тлумачення, повинен бути спрямований на осягнення сутності досліджуваної проблеми, на висвітлення функціональних і змістовних засад об'єкта пізнання.

Дослідження соціально-конструктивного мислення особистості передбачає визначити сутнісні характеристики самої людини. Проблема аналізу структур особистості, глибинних засад її буття, світоглядних орієнтацій є наскрізною темою філософії протягом усього часу її існування.

Конструктивною є також ідея дослідження соціально-конструктивного мислення з урахуванням світоглядно-методологічного плюралізму, необхідності подолання суб'єктивістських підходів до зазначеної теми, спрямованості на інтерпретацію суспільства як динамічного соціального поля, необхідності взаємокореляції інтересів суспільства, держави й особистості в сфері світоглядних орієнтацій. Регулятивною методологічною ідеєю дослідження є також ідея зв'язку різноманітних дисциплінарних дискурсів про мислення, що дозволяє осмислити багатовимірність феномена соціально-конструктивного-мислення особистості та орієнтує на вихід за межі вузько-дисциплінарного бачення зазначеної проблеми.

Слушним при дослідженні соціально-конструктивного мислення особистості є використання таких відомих методів науково-теоретичного пізнання, як: аналіз і синтез, що буде слугувати виявленню складових соціально-конструктивного мислення, підстав щодо класифікації соціально-конструктивного мислення, об'єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, які сприяють розумінню соціально-конструктивного мислення в контексті дослідження даної проблеми; аналогія, що дозволяє при вивченні окремих видів світоглядних орієнтацій людей різних країн сформувати окремі положення парадигми соціально-конструктивного мислення, виявити детермінанти його формування.

Соціально-філософський аналіз соціально-конструктивного мислення особистості, на наш погляд, передбачає такі аспекти: визначення сутності та ґенези понять, що характеризують соціально-конструктивне мислення особистості; з'ясування критеріїв соціально-конструктивного мислення в цілому і регуляції соціально-конструктивного мислення з боку особистості, суспільства та держави зокрема; з'ясування об'єктивних та суб'єктивних чинників формування соціально-конструктивного мислення особистості; аналіз факторів оптимізації формування соціально-конструктивного мислення особистості; вивчення впливу соціально-конструктивного мислення на життєдіяльність людини зокрема та соціуму в цілому.

Рефлексія феномену соціально-конструктивного мислення може здійснюватися за допомогою таких методологічних підходів: історико-філософський, коли соціально-конструктивне мислення вивчається у відповідності до періодів у розвитку суспільства; системний, згідно з яким соціально-конструктивне мислення розглядається як комплексне соціальне явище, складові якого досліджуються як частина єдиного цілого; діалектико-матеріалістичний соціально-конструктивне мислення розглядається в розвитку та взаємозв'язку з іншими соціальними процесами та явищами; структурно-функціональний, в рамках якого визначається сутність та змістовна спрямованість соціальних функцій соціально-конструктивного мислення особистості; аксіологічний вивчення ціннісних орієнтирів соціально-конструктивного мислення; компаративистський порівняння соціального буття особистості та її мислення в різних соціокультурних системах.

З'ясування сутності соціально-конструктивного мислення особистості як соціального явища, форми активності людини потребує визначення факторів, що впливають на його стан і розвиток. Розглядаючи соціально-конструктивне мислення як об'єктивне соціальне явище, зазначимо, що з іншого боку, в сучасному плинному суспільстві воно виступає важливою формою реалізації людиною свого сутнісного потенціалу та життєвих сил на шляху від об'єктивно-детермінованого індивіда до переважно внутрішньо детермінованої вільної в своїх екзистенційних проявах особистості.

Слушним при філософський рефлексії соціально-конструктивного мислення є з'ясування, перш за все змісту, таких концептів як особистість, свідомість, мислення, соціально-конструктивне мислення. Розглянемо їх більш детально.

Становлення особистості є наслідком взаємодії трьох головних чинників: перетворення об'єктивних умов буття у власні форми життєдіяльності, свідомого та цілеспрямованого впливу суспільства та його інститутів на особистість, самоформування останньої як засвоєння світу культури. На цій підставі соціокультурна детермінація формування особистості є втіленням взаємозалежності розвитку соціуму та людини, який зумовлює зміни світогляду, стилю мислення та життя суспільства, притаманних йому стереотипів сприйняття та діяльності. Саме вони є безпосередньою основою виникнення нових рис та характеристик особистості, зумовлених соціокультурними чинниками принципових змін у розвитку особистості та її розумінні.

Як зазначає В. Ларцев, «особистість <...> втілює в собі найістотніші риси того певного типу людей, яким притаманна невгамовна біосоціальна активність, трансцендентне прагнення до свободи, особиста незалежність та творча діяльність в різних сферах суспільного буття, значущість персонального внеску в перетворення навколишнього світу, самоусвідомлення моральної і правової відповідальності»[7,с.9].

Необхідним компонентом самовизначення особистості є свідомість. Свідомість завжди є свідомістю про щось, спрямованою на світ, на буття, вона «знаходиться в світі». Положення «бути у свідомості» (а тільки так реалізується людська екзистенція), має цілком певний онтологічний смисл, фіксуючи реальне положення людини в світі, особливу форму життєвого процесу, котра знаходить вираз в його усвідомленні. Завдяки наявності свідомості, онтологічний статус якої полягає «в можливості здійснення в ній свідомого буття і всіх актів усвідомлення», людина «розташовується» в світі, стає суб'єктом діяльності. По відношенню до дійсності суб'єкт не тільки розкриває певним чином її зміст і здійснює вплив на неї, але й засвідчує власне, діюче й усвідомлене існування[8,с.11-12]. Сформоване «Я» в свідомості соціально-конструктивно мислячої особистості реалізується в можливості нею стати суб'єктом діяльності, що означає в першу чергу свободу вибору в орієнтаціях на об'єктивний зміст явищ і процесів, звільнення від впливу зовнішніх детермінацій. Це засвідчує смислову полізмістовність феномену свідомості.

Свідомість це суб'єктивний образ об'єктивного світу, універсальна здатність людини здобувати знання, перетворювати, берегти і відтворювати їх, спілкуватися й обмінюватися досвідом і передавати його від одного покоління до іншого. Свідомість це вища, властива тільки людям і пов'язана з мовою функція мозку, що полягає в узагальненому, оціночному і цілеспрямованому відбитку дійсності і конструктивно-творчому перетворенню дійсності, у попередній мисленнєвій побудові дій і передбаченні їхніх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролюванні поведінки людини. Будь яка окрема людина, індивідуум є носієм свідомості. І тому її свідомість унікальна, індивідуальна, особистісна. Свідомість є надбанням людства. Однак, носієм свідомості є конкретний індивід, особистість, що при народженні володіє лише психікою й уродженими задатками до мислення.

Мислення є одним із найважливіших компонентів свідомості. Біологічним субстратом мислення є високий рівень розвитку головного мозку, що історично сформувався в процесі становлення людини, людського суспільства, матеріальної і духовної культури. Мислення людини протікає в різних формах і структурах (поняттях, категоріях, теоріях), у яких закріплений і узагальнений пізнавальний і соціально-історичний досвід людства. Відштовхуючись від почуттєвого досвіду, мислення перетворює його, дає можливість одержувати знання про такі властивості і відношення об'єктів, що недоступні безпосередньому емпіричному пізнанню. Мислення незмірно розширює пізнавальні можливості людини, дозволяє проникнути в закономірності природи, суспільства і самого мислення[9,с.391].

Мислення виступає головним способом як вирішення завдань, питань, проблем, що постійно висуваються перед людьми життям. Вирішення завдань завжди повинно дати людині щось нове, нові знання. Пошуки вирішень іноді бувають дуже важкими, тому розумова діяльність, як правило, діяльність активна, потребуюча зосередженої уваги, терпіння. Реальний процес думки це завжди процес не тільки пізнавальний, але й емоційно-вольовий. Мислення розвивається протягом усього життя людини в процесі його діяльності. На кожному віковому етапі мислення має свої особливості. Розвиток мислення виражається в поступовому розширенні змісту думки, у послідовному виникненні форм і способів мисленнєвої діяльності і зміні їх в процесі загального формування особистості.

Важливою складовою такого типу мислення є гармонійне поєднання прагнень та бажань особистості та можливостей суспільства щодо реалізації сутнісних сил людини.

На нашу думку, критеріями соціально-конструктивного мислення виступають спрямованість життєдіяльності людини на самоакуалізацію сутнісних сил в соціально-конструктивних формах; зростання осмислення себе та повноти переживань, розширення особистого досвіду, відкритість інноваціям; дотримання загальновизнаних норм соціального співбуття, повага прав і свобод інших людей; підвищення соціальної ефективності діяльності людини, перерозподіл нею відповідальності з соціальних інститутів на себе; посилення духовних вимірів діяльності людини. На формування соціально-конструктивного мислення впливають об'єктивні фактори та суб'єктивні чинники. До об'єктивних умов належить свідомий та цілеспрямований вплив суспільства та його інститутів на особистість. До суб'єктивних світоглядні орієнтації, самоформування особистості та її спроможність перетворювати об'єктивні умови буття у власні форми життєдіяльності.

Нові соціальні реалії обумовлюють необхідність праці індивіда над власним розвитком з урахуванням національного та світового культурного надбання. Як зазначив Е. Фромм «<...> для нормальної людини суб'єктивний аспект його соціального характеру полягає в тому, щоб втілювати в життя ідеї та побажання в співвідношенні з його життєвими потребами й до того ж давати їй задоволення від такого роду активності»[10,с.362].

Підсумовуючи зазначимо, що соціально-конструктивне мислення це спосіб міркувань, які дозволяють людині досягати поставлених цілей і який базується на конструктивній взаємодії як із суспільством, так і його нормами, цінностями та соціальними інститутами.

Щодо подальшого дослідження даної проблеми, то слушним є аналіз специфіки соціально-конструктивного мислення особистості в різноманітних культурних системах.

соціальний індивід мислення свідомість

Список використаних джерел

1. Борисов В.В. Теоретико-методологічні основи формування національної самосвідомості. Краматорськ, 2003. 519с.

2. Савельева М.Ю. Введение в метатеорию сознания. К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. 334с.

3. Соколов А.В. Феномен социально-культурной деятельности / Санкт-Петербургский гуманитарный ун-т профсоюзов. СПб.: СПбГУП, 2003. 203с.

4. Андренов Н.Б. Что такое мышление?. Чита: ЗАбАИ, 2002. 116с.

5. Мамардашвили М.К. Формы и содержание мышления (К критике гегелевского учения о формах познания). М.: Высшая школа, 1968. 192 с.

6. Саморуков В.В., Паламарчук А.И. Метод развития мышления и общественного сознания / Одесский национальный политехнический ун-т. О.: ОНПУ, 2002. 116с.

7. Ларцев В.С. Формування особистості: детермінанти, проблеми, перспективи (соціальнофілософський аналіз): Автореф. дис... д-ра філос. наук: 09.00.03 / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. К., 2003. 31с.

8. Машталер А.А. Соціодинаміка свідомості у вимірах особистісного буття: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Інститут вищої освіти АПН України. К., 2003. 17с.Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф.Ильичев, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалев, В.Г.Панов М.: Сов. Энциклопедия, 1983. 840с.

9. Фромм Э. Бегство от свободы.Мн.: Харвест, 2003. 384с.

Размещено на Allbest.ru