Місце і роль соціології у вивченні стану та перспектив розвитку сучасної студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце і роль соціології у вивченні стану та перспектив розвитку сучасної студентської молоді

Чопей B.X.

Існує кілька підходів до визначення поняття «молодь». Найпростішим з них є використання вікових ознак як головного параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Поширеним є підхід, за якого молодь розглядають як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи молодь розглядають як соціально-демографічну групу, головною характеристикою якої є процес соціалізації. Ця позиція передбачає, що найважливішими показниками, які дають змогу розкрити сутність молоді, є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. Представники такого підходу до молоді зараховують тих молодих людей, які ще не почали самостійне трудове життя (тобто учнів), а також працюючих, які ще не мають сім'ї.

Українські дослідники О. Вишняк, М. Чурилов, С. Макєєв визначають молодь як соціальну спільноту, що займає певне місце в соціальній структурі суспільства й набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально-класові, професійно-трудові, соціально-політичні тощо), мас спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.

Одне з перших визначень поняття «молодь» було сформульоване у 1968 році В.Т. Лісовським: молодь це покоління людей, що проходить стадію соціалізації, покоління, яке засвоює, а у більш зрілому віці вже засвоїло освітні, професійні, культурні та інші соціальні функції: залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років.

Молодь, на думку І.С. Кона, є соціально-демографічною групою, яка виокремлюється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і зумовлених тими чи іншими соціально-психологічними властивостями. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові межі, пов'язаний з нею соціальний статус та соціально-психологічні особливо стімають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації.

На визначення молоді впливає розуміння соціологами соціальної активності людини, соціальної дії, соціальної діяльності, соціальної взаємодії, соціальних відносин взагалі. Ми ж, на основі праць Г. Спенсера, Е. Дюркгайма, Т. Парсонса, П. Штомки та інших дослідників, виходимо з того, що наука соціологія є наукою про соціальну взаємодію людей між собою, що призводить до створення соціальних систем і соціальних організмів[1].

Розгорнуте та багатопланове визначення молоді подає відомий російський соціолог І.М. Ільїнський. На його погляд, молодь це соціально-демографічна група суспільства, що виокремлюється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і зумовлених тими чи іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного та культурного розвитку, особливостями соціалізації в даному суспільстві. Сучасні вікові межі поняття «молодь» лежать в інтервалі від 13-14 до 29-30 років.

Існує і таке більш складне і багатопланове визначення: молодь як соціальна група є специфічною соціальною спільністю людей, яка займає певне місце в соціальній структурі суспільства, характеризується процесом набуття стійкого соціального статусу в різних соціальних підструктурах (соціально-класовій, соціально-поселенській, професійно-трудовій, соціально-політичній, сімейно-побутовій), а отже, відрізняється спільністю проблем, що вирішуються, з яких випливає спільність соціальних інтересів та особливостей форм життєдіяльності.

Крім того, питання про характерні особливості і специфічні риси молоді тісно пов'язане з питанням про вікові межі періоду молодості, оскільки їх вирішення допомагає конкретизувати програми соціологічних досліджень, а значить сприяє одержанню репрезентативних (тобто таких, що описують всю сукупність) даних, посилених статистичною базою. Традиційно в радянській соціології вважалося, що межі молодіжного віку знаходяться у проміжку від 16 до ЗО років. Однак в останній час все більшого поширення набувають погляди, згідно з якими вік молоді своєю нижньою межею сягає 14, а верхньою 35 років.

Здійснюючи перехід від загального до конкретного, нам необхідно у категорії молодь виокремити студентство, оскільки цього вимагає головна мета дослідження. Спочатку нагадаємо, що студентство, як складова будь-якого народу або етносу, належить до когорти молоді. На жаль, в багатьох сучасних енциклопедіях і словниках філософського і психологічного призначення термін «молодь» взагалі не розглядається, а студентська молодь тим більше.

За таких умов необхідно звернутися до сучасних енциклопедичних видань і словників з метою встановлення сутності поняття «студентська молодь». У російськомовному енциклопедичному виданні «Новый энциклопедический словар» (2007), наприклад, читаємо: «Молодежь социально-демографическая группа, выделяемая на основе совокупности возрастных характеристик и обусловленных этим, а также характером культуры и свойственных данному обществу закономерностей социализации социально-психологический свойств. Современные возрастные границы от 14-16 до 25-30 лет»[2].

Більш розгорнуте визначення явища «молодь» подано у вітчизняному виданні «Соціальна робота. Короткий енциклопедичний словник» (2002), що належить перу вітчизняних авторів. Саме тут зафіксовано, що «молодь громадяни України віком від 15 до 28 років. Соціальне становлення та розвиток молоді ґрунтується на таких основних принципах: повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи; безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема; врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави; доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій; відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді; єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, політичних і громадських організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді; відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції України, законодавства України. Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету У країни передбачає в ньому кошти на соціальне становлення та розвиток молоді. Розпорядником цих коштів є спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади. Для практичного здійснення підтримки соціального становлення та розвитку молоді держава створює систему соціальних служб для молоді»[3].

Категорія «молодь» у виданні «Соціальна політика і соціальна робота: Термінологічно-понятійний словник» за редакцією М.Ф. Головатого (2005) тлумачиться так: «1) соціально-демографічна група, виокремлена за сукупністю вікових характеристик, соціальним статусом; 2) громадянин України віком від 16 до 32 років (за кордоном до 35 років)»[4].

Віковий ценз сучасної української молоді у Законі України 2004 року, корегується у бік збільшення і сягає нині 35 років. Це зафіксовано Т.В. Семигіною у виданні «Словник із соціальної політики» (2005), що формулює зазначений термін у такому вигляді: «Молодь, молоді громадяни громадяни України віком від 14 до 28 років (Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5.02.1993 p.). З 2004 року цей період подовжено до 35 років (Закон України «Про внесення змін до статті 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 23.03.2004 р.)»[5].

Таким чином визначення поняття «молодь» можна сформулювати наступним чином: це соціальна група, яку складають люди, (1) що засвоюють і привласнюють соціальну суб'єктність, тобто об'єктивно пов'язані на певному етапі свого життя переходом від переважної властивості бути об'єктом соціалізації до переважної властивості бути суб'єктом соціальної діяльності, (2) що мають соціальний статус молодих і (3) є за самоідентифікацією молодими, а також (4) розповсюджені в цій соціальній групі тезауруси (ціннісно-нормативні та інформацїйно-орієнтаційні комплекси) і (5) символічний та предметний світ, який їх виражає і відображає.

Тобто, молодь це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні та інші властивості, які характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною спільнотою, оскільки її характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.

Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є ступінь досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності.

Після з'ясування вікових параметрів ми маємо тепер уточнити значення поняття «студентська молодь», оскільки у діапазоні від 14 до 35 років знаходиться надто велика кількість юнаків і дівчат, що належать до різних соціальних і професійних груп і тому мають величезні розбіжності не тільки у основних рисах особистості, але й у мотивації і культурі поведінки, світоглядно-ідеологічних уподобаннях, економічних потребах, політичних інтересах, цілях і т. ін.

Для цього уточнимо, який сенс містить у собі термін «студент». У російськомовному виданні 2008 року, а саме в «Большом словаре иностранных слов» за редакцією О.М. Булико, термін «студент» подано від лат. studens, -ntis, тобто «усердно работающий, занимающийся учащийся высшего учебного заведения»[6].

У вітчизняному виданні «Енциклопедія освіти» (2008) термін «студент» подано так: «учень освітньої установи вищої професійної освіти. У Давньому Римі студентом називали кожного, хто займається пізнанням.

Із появою в XII ст. університетів термін «студент» застосовували до тих, хто навчався, і до тих, хто викладав там. Після введення вчених звань для викладачів (магістра, професора та ін.) студентами почали називати лише тих, хто навчається. Соціальний статус студента його близькість за характером діяльності, інтересами, орієнтаціями до соціальної групи інтелігенції, спеціалістів.

Певний інтерес становить визначення студентства, що подає М.П. Карпенко: «Студенчество это особая социальная группа, формирующаяся из различных социальных образований общества и характеризующаяся особыми условиями жизни, труда и быта, особым общественным поведением и психологией, для которой приобретение знаний и подготовка себя для будущей работы, в науке, культуре является главным и в большинстве случаев единственным занятием»[7].

П.О. Софронов акцентує увагу на тому, що студентство є складовою частиною такої соціальної групи, як молодь: «Студенчество особая общественная группа общества, резерв интеллигенции объединяет в своих рядах молодых людей примерно одинакового возраста, образовательного уровня представителей всех классов, социальных слоев и групп населения. Отличительными чертами студенчества как общественной группы являются: характер труда студентов, заключающийся в систематическом накоплении, усвоении, в овладении научными знаниями, и его основные социальные роли, определенные положением студенчества как резерва интеллигенции и его принадлежностью к молодому поколению молодежи»[8].

За даними ЮНЕСКО набір студентів у всьому світі в другій половині ХХ століття зріс більш ніж у 6 разів з 13 млн. у 1960 році до 82 млн. у 1995 році.

Така ж тенденція спостерігається і в Україні. Наприклад, у 1996 році в Україні було 922,8 тисяч студентів у вищих навчальних закладах III і рівня акредитації, а вже першого вересня 2000 року 1285,4 тисяч студентів. Відповідно у навчальних закладах I-II рівнів акредитації 617,7 та 503,7 тисяч осіб. Загальна кількість студентів в Україні за цей час зросла з 1540,5 до 1789,0 осіб або на 16,1%.

У 2008-2009 навчальному році в Україні вже функціонує 881 ВНЗ і навчається 3163205 юнаків і дівчат. У тому числі у 528 навчальних закладах I-II рівня акредитації навчається 399332 осіб, а у 353 ВНЗ III-IV рівня акредитації 2,763873 млн. юнаків і дівчат.

Отже, цілком зрозуміло, що студентство у нашій країні, а його питома вага у загальному вітчизняному молодіжному масиві складає біля 20% і воно є найбільш перспективним її прошарком локомотивом громадянського, економічного, соціального, політичного, ідеологічного і духовно-культурологічного розвитку, має право бути предметом спеціального соціологічного дослідження.

Це пов'язано з її високим особистісним інтелектуальним рівнем розвитку, завдяки якому молоді люди вступили на навчання до ВНЗ, державною молодіжною політикою, системною організацією вищої професійної освіти в нашій країні, широким доступом до сучасних джерел наукової і соціально-політичної інформації з питань розвитку світу, окремих його регіонів, наприклад, Об'єднаної Європи, врешті галузей народного господарства та іншими чинниками, що сприяють формуванню творчої особистості та створенню умов для її самореалізації.

Отже, у процесі дослідження нас цікавитимуть молоді люди віком від до 35 років, які навчаються у вищих навчальних закладах (ВНЗ), тобто здобувають професійні знання, уміння і навички, при цьому проходять етап індивідуальної і групової соціальної і професійної соціалізації до умов функціонування сучасного суспільства, вимог процесу державотворення у процесі становлення єдиного соціального простору Об'єднаної Європи і світу, що швидко глобалізується.

Місце соціології у структурі наукового знання визначається, як відомо, змістом предмету, який вона обрала для дослідження. При цьому ми виходимо з того, що хоча дискусія про предмет соціології на сьогоднішній день не завершена, але ця галузь наукового знання має свій предмет, що суттєво відрізняє його від предметів політології, культурології, демографії, психології, соціальної психології, педагогіки, юриспруденції та права.

Це зумовлено тим, що кожна з названих наук має своє проблемне поле у структурі особистості, наприклад політологія вивчає політичні ідеали, політичні потреби й інтереси, політичну культуру і поведінку особистості. Демографія виявляє тенденції кількісних змін серед молоді у структурі населення, рівень народжуваності, смертності, співвідношення молодих чоловіків і жінок тощо. Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особистості, процес акселерації, динаміку інтелектуального, емоційного розвитку тощо. Соціальна психологія розкриває специфіку механізмів спілкування, формування контактних груп, зміни соціальних ролей. Педагогіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молодої людини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різноманітних видів діяльності.

У такому випадку розмежувати ці науки не є надто складною проблемою. Значно важче розмежувати соціологію, а тим більше соціологію молоді, з молодою наукою про молодь ювенологією (у різних наукових концепціях вона має також назву юнологія, ювентологія).

Ідею необхідності формування комплексної науки, яка розглядає молодь у різноманітності її властивостей, досить давно висловлювали вчені різних наукових орієнтирів. Вона відображала загальну спрямованість до взаємодії дослідників, яких не задовольняв розподіл знання про суспільство за предметом і методом.

Одним з перших у цьому напрямку почав працювати польський соціолог Владислав Адамські (в 1971р.). Він базувався на визнанні як певної специфіки молоді (але підкреслював при цьому її диференціацію за соціально-класовою ознакою), так і особливостей її дослідження, не можливого в повному обсязі в межах якоїсь однієї з цих наук.

На користь юнології висловлював свої аргументи австрійський соціолог Леопольд Розенмайр, вплив якого на концептуальний розвиток соціології молоді, втім як і на тематику і характер інтерпретації емпіричних досліджень в цій галузі соціологічного знання, в кінці 60-х на початку 80-х років минулого століття був значним.

Пізніше схожу наукову позицію зайняли польський вчений С. Міка, болгарський Б. Німерко та інші. Найбільш послідовними стосовно цього питання були болгарський дослідник К. Господінов та румунський вчений Ф. Малер (останній є автором фундаментальної праці «Вступ до ювенології»).

Намагання створити комплексну науку про молодь у більшості випадків зводилось до більш широкого уявлення про соціологію молоді (що є цілком закономірним з урахуванням розвитку соціологічного знання). Таким шляхом пішли, зокрема, В. Адамські та Л. Розенмайр.

К. Господінов, трактуючи ювентологію як науковий синтез «загальної теорії соціалізації та загальної теорії реалізації», визнавав за нею статус науки знову ж таки соціологічного походження: для нього ювенологія це гіпотеза про виокремлення гранично широкої біосоціальної (соціобіологічної) науки про молодь і молоду людину, в якій структуровизначальним моментом є соціологія молоді. Ф. Малер у своїх наукових розробках репрезентував позицію прихильників «стрибка від багатоаспектності до глобального єдиного системного вивчення» молоді.

В цілому у Ф. Малера, К. Господінова та в інших прихильників ювенології не вистачало аргументів для виокремлення науки про молодь у комплексі соціальних наук відповідно до критеріїв, які сформувалися у наукознавстві. Проте не виключено, що ці критерії з часом можуть бути уточнені чи навіть переглянуті в силу розвитку досліджень неоднорідних соціальних об'єктів.

Все ж таки проблема виокремлення особливої науки про молодь є питанням, швидше, наукового конвенціоналізму, ніж питанням змісту дослідження. Базовому визначенню цієї дисципліни можна надати наступну форму: соціальна ювенологія є науковою дисципліною, об'єкт якої молодь, предмет соціальна суб'єктність молоді, метод комплексне вивчення молоді як соціокультурного явища з позицій науки про людину та суспільство.

Усе вищевикладене чітко вказує на те, що ми є прихильниками того, що студентську молодь, як специфічну молодіжну групу, повинна вивчати соціологія як комплексна наука про соціальний розвиток людини і соціалізацію особистості, тобто набуття людиною рис соціальності або людяності.

Молодіжні аспекти вивчають, як відомо, соціологія праці, соціологія освіти, соціологія особистості, соціологія виховання, соціологія девіантної поведінки. Ці галузі соціологічного знання вивчають молодь в окремих сферах її життєдіяльності, отримані відомості допомагають скласти повнішу картину молодіжних проблем, процесів, явищ.

Соціологія молоді не тільки запозичує цю інформацію, але й надає їй цілісного характеру, визначає її місце в структурі свідомості та поведінки як молоді загалом, так і окремих її груп. Це дає змогу соціології молоді виконувати функції цілісного систематичного аналізу молоді, досліджувати її з позицій динамічних змін у всіх важливих сферах: у соціальній структурі, політичному, економічному, соціальному й духовному житті.

Основні підходи до розробки критеріїв оцінки соціального розвитку молоді можуть розглядатися як вимоги досягнення необхідного консенсусу між суспільством і молоддю щодо її розвитку. До них належать:

баланс інтересів, що забезпечує суспільну злагоду різних груп населення, в тому числі молоді у процесі модернізації суспільства;

можливості, яка надана суспільством для вільного вибору чи іншого укладу в багатоукладній економіці:

умови, що створюються суспільством для реалізації особистої свободи і прояву особистої індивідуальності;

соціальні гарантії, надані суспільством молоді для компенсації зумовленої віком соціальної нерівності;

суспільна турбота про своє майбутнє (ресурси, здоров'я, інтелектуальний потенціал, екологія, навколишнє середовище та ін);

рівень усвідомлення молоддю суспільних стандартів і потреб майбутнього:

етичні норми стосунків у молодіжному середовищі і в суспільстві, що відповідають Всесвітній декларації прав людини:

ступінь сформованості історичної свідомості між минулим і майбутнім.

усвідомлення студентської молоді як специфічного об'єкту соціального впливу та надзвичайно активного суб'єкта соціальної діяльності у напрямку інноваційних змін у сучасному транзитивному суспільстві.

Отже, проблеми студентства повинні вивчатись у контексті соціології молоді, яка є окремою спеціальною соціологічною галуззю знання і яка у процесі свого інституціонального оформлення базується на сучасному розумінні соціології та її предмету. Соціологію сьогодні, на думку відомого російського соціолога В. Ядова, розглядають насамперед як науку про соціальні спільноти, механізми їх становлення, функціонування і взаємозв'язку.

Однією з таких спільнот є студентська молодь, об'єктивне становище якої та її суспільна роль вже давно переросли межі поняття «група», яке використовувалося стосовно до неї, а суспільні вимоги до молоді, які постійно зростають, потребують вивчення молоді, в першу чергу, як соціального суб'єкта, який знаходиться в процесі становлення і соціального дозрівання і який дедалі більше стає реальним фактором суспільного поступу. Це значно посилюється тим, що ми сьогодні формуємо, за визначенням 32-ої конференції ЮНЕСКО (Париж, 2003), суспільство знань як передумову становлення інформаційного суспільства[9].

Предмет соціології молоді як підгалузі теоретичного знання охоплює, за визначенням вітчизняного дослідника Ю.О. Тарабукіна[Ю], такі аспекти: вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєдіяльності у суспільстві; опис стану та виявлення динаміки ціннісних орієнтацій молоді; вивчення процесів формування політичних, моральних, професійних і естетичних інтересів та позицій; вивчення чинників, які впливають на формування свідомості та реальної поведінки різних груп молоді; визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж; вивчення механізму формування свідомості молоді, співвідношення біологічного та соціального, а також чинників, які впливають на свідомість і поведінку молодої людини; дослідження взаємодії поколінь та визначення ролі вікових етапів у структурі життєвого циклу особистості; вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, досягнення соціальної зрілості та становлення молоді як суб'єкта історії.

Однією з найбільш цікавих, теоретично обґрунтованих концепцій 90-х років XX століття, яка вивчала молоде покоління і стосунки між різними поколіннями, була теорія, розроблена Ігорем Михайловичем Ільїнським, відомим російським дослідником проблем молоді та молодіжних організацій, питань державної молодіжної політики. Він вважає молодь основною цінністю суспільства. Це поняття є не тільки демографічним, але й економічним, соціальним, політичним. Тому молодіжна проблематика розглядається ним в національному та глобальному контекстах.

Концептуальна основа досліджень молоді була подана І.М. Ільїнським в матеріалах до доповіді OOH про положення молоді в^світі, які готувалися під його керівництвом в 1991 році (видані в Нью-Йорку в 1993р. та в Москві в 1999р.). І.М. Ільїнський вважає:

Молодь об'єктивне суспільне явище, велика специфічна вікова підгрупа, частина суспільства. Вона має свої специфічні зумовлені віком проблеми: а)в будь-якому суспільстві молодь тісно пов'язана з ідеєю залежності; б)в будь-якому суспільстві більша частина молоді ще не залучена до виробничого процесу і тому вилучена з процесу розподілу продуктів цього виробництва, тобто живе в «кредит»; в)в будь-якому суспільстві більшість молодих людей не є самостійними в ухваленні рішень, які стосуються їхнього життя; г)в будь-якому суспільстві перед молодими людьми постає проблема вибору сфери трудової діяльності, вибору професії; д)в усіх суспільствах молоді люди вирішують проблему своїх життєвих планів, проблему морального та духовного самовизначення; є) в усіх суспільствах молоді люди вирішують проблеми вибору супутника життя (жінки, чоловіка), вирішують те, скільки дітей вони будуть мати та інші проблеми.

Молодь має подвійну природу, тобто одночасно є біологічним і соціальним явищем, що визначає зв'язок її психофізичного і соціального розвитку.

Молодь явище конкретно-історичне: скільки існує суспільств, стільки існує визначень молоді.

Молодь носій величезного інтелектуального потенціалу, особливої здатності до творчості.

Соціальний статус молоді в усіх конкретних суспільствах і в усі часи здебільшого однаковий: молодь одночасно і об'єкт, і суб'єкт соціалізації.

Молодь як поняття це абстракція. Молодь як реальне явище це частина населення, маса, сукупність індивідів. Молодь формує особистість у процесі самоідентифікації, самоусвідомлення своїх інтересів, зростання власної організованості.

Поняттям «молодь» сьогодні напряму пов'язане поняття «майбутнє». Проте це відбувається лише на рівні понять та уявлень, а не реальної практики та політики.

Молодь об'єкт комплексних міждисциплінарних досліджень, і вона, відповідно, володіє кількістю предметів, які лише в сукупності можуть дати досить правдиве уявлення про об'єкт в цілому.

Отже, предмет нашого дослідження органічно вписується у проблемне поле сучасної науки соціології. Для вивчення його атрибутивних характеристик потрібно звернутись до її специфічних підгалузей: соціології молоді, соціології особистості, соціології освіти, тобто використати міждисциплінарний підхід для комплексного висвітлення характерних рис сучасної студентської молоді.

молодь студентство соціологія

Список використаних джерел

1. Штомка П. Социология. Анализ современного общества: Пер. с польск. С.М.Червонной. М.: Логос, 2005. 664с. 32с.

2. Новый энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия: РИПОЛ классик, 2007. 1456 с.: ил. С.746.

3. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. К.: ДЦССМ, 2002. 536с. С.275.

4. Головатий М.Ф. Соціальна політика і соціальна робота: Термінол,понятійн. слов / М.Ф.Головатий, М.Б.Панасюк. K.: МАУП, 2005. 500с. С.255.

5. Семигіна Т.В. Словник із соціальної політики. K.: Вид. дім. «КиєвоМогилянська Академія», 2005. 253 с. Бібліогр.: с.221-233. С.116.

6. Булыко А.Н. Большой словарь иностранных слов. 35 тысяч слов. Изд. 2-е, испр. М.: «Мартин», 2008. 704с. С.554.

7. Карпенко М.П. и др. Социальный портрет студента не государственного вуза//Социс. 1999,-№8,-С,100-103.

8. Софронов П.А. Социально-психологический портрет студентов юридических специальностей РФ как объект педагогического менеджмента. // Юридическое образование и наука. 2003. №1,С.28-31.

9. Об итогах 32-й Генеральной конференции ЮНЕСКО: справка / Российский комитет Программы ЮНЕСКО “Информация для всех”. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.ifap.ru/pr/2003/011020b.doc. Заголовок з екрану.

10. ІО.Тарабукін Ю.О. Соціологія молоді. Курс лекцій. K.: Фітосоціоцентр, 2001.-376с/

Размещено на Allbest.ru