Політична активність студентської молоді у процесах державотворення

Размещено на http://www.allbest.ru

Політична активність студентської молоді у процесах державотворення

Хилько М.І

Активність політична (від лат. aktivus - діяльний) - одна з форм суспільної активності, діяльність соціальних суб'єктів, яка має на меті впливати на прийняття політичних рішень, здійснення своїх інтересів. Політична активність «властива як індивідам, що беруть участь у політиці, так і масам, буває усвідомленою і стихійною. Кожна сучасна держава, здійснюючи свою політику, намагається заручитися підтримкою якомога більшої кількості громадян. Навіть диктаторські й тоталітарні режими, які насправді до крайності обмежують можливість участі громадян у політичному житті, намагаються створити ілюзію політичної активності, примушуючи всіх брати участь у різноманітних політичних акціях. Демократичні держави вбачають у розвитку політичної активності одну з головних умов здійснення своєї політики, досягнення й забезпечення політичної стабільності взагалі>>[1,с,22-23].

Політичною активністю «позначена діяльність професійних політиків, у тому числі депутатів, чиновників різних ланок, лідерів політичних партій, організацій та їх членів, самих партій, націй та інших соціальних спільностей, аж до політики держав>>[2,с,27]. Політичною активністю позначена і студентська молодь. Вона є саме тим прошарком суспільства, яке дорослішаючи - творить світ, у якому живе, безпосередньо впливає на процеси та перетворення в різних сферах життя країни. Тому особливої актуальності набувають пошуки не тільки нових форм участі молоді в соціально-політичному житті країни, але й створення інноваційних умов та можливостей для вирішення особистих проблем та проблем держави в цілому. Молодь завжди гостро реагує на соціальні та політичні процеси і, як не парадоксально, є першою жертвою тих чи інших перетворень. «З молоддю, - зауважує І.Зязюн, - доводиться рахуватися як з силою, яка вже сьогодні в багатьох аспектах визначає політичний, економічний і соціальний, культурний розвиток сучасного суспільства. Водночас Комісія визнала молодь найбільш уразливою групою людей, чиє життя піддається загрозі, а благополуччя не відповідає мінімальним стандартам»[3,с.44]. Отже, цінності та пріоритети молоді завжди є актуальною темою, яка потребує до себе постійної уваги, вивчення та удосконалення, так як молодь має зрозуміти, що від неї залежить майбутнє її та суспільства. Наскількими зможемо це осягнути, настільки і буде залежати наше майбутнє та майбутнє нашої держави.

На тлі пожвавленого інтересу до перебігу об'єктивних процесів - економічних, юридичних, політичних, інформаційних - в нашій країні надзвичайно мало праць, присвячених дослідженню чинників і особливостей формування політичної активності громадян у нових умовах, і зокрема молоді. З огляду на це для дослідження даної проблеми мають неабияке значення праці Андрущенка, О. Бабкіної, Н. Гайворонюка, Є. Головахи, В. Горбатенка, П. Кононенка, В. Кременя, І. Кресіної, В. Лісового, О. Лузана, І. Миговича, М. Михальченка, О. Нагарної, Н. Паніної, Ю. Пахомова, В. Потульницького, В. Ребкала, Ю. Римаренка, Ф. Рудича, С. Рябова, В. Табачковського, М. Чурілова, М. Шульги та ін.

Власне молодіжному аспектові політичної активності присвячені дослідження В. Бебика, В. Боровика, М. Головатого, В. Драговця, В. Капіцина, Є. Красова, Є. Комарова, О. Корнієвського, В. Рябіки, Ф. Шереги, В. Щегорцова, В. Якушика та ін.

Серед праць, в яких аналізуються питання політичної культури студентської молоді, слід назвати публікації і дисертаційні дослідження В. Лісовського, М. Сужикова, Л. Топчія, М. Остапенко, Ю. Деркач, О. Клименко.

Праці вищеперелічених авторів присвячено переважно аналізу теоретичних засад політичної активності молоді, але бракує конкретних розвідок реального стану політичної активності студентської молоді та її вплив на перебіг державотворчих процесів.

Узагальнюючи наявні дослідження цієї проблематики М.Головатий виокремлює принципи, які лежать в основі політичної активності студентської молоді:

Принцип участі вказує на те, що суб'єктом політичної активності, насамперед, учасником розробки і реалізації державної молодіжної політики, мають бути самі молоді громадяни, їх об'єднання, організації, Практика державотворення в Україні підтверджує правомірність дотримання такого принципу, бо принцип участі передбачає обов'язкове входження самої молоді у всі владні структури, політичні об'єднання й організації, активну роботу в них. Тут важливе значення має те, у який спосіб у державі ведеться робота щодо підготовки майбутніх фахівців усіх галузей життєдіяльності суспільства -- економіки, культури, освіти тощо.

Принцип гарантій. Згідно з ним держава має надавати всім молодим громадянам певний перелік державних соціальних послуг, я кі стосуються освіти, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки і працевлаштування. Подальший розвиток особи, її самореалізація -- то насамперед зусилля самої людини, її самовдосконалення. Його можна стимулювати різними способами, в тому числі кредитуванням, системою раціональних пільг, визначенням і заохоченням кращих і кращої діяльності.

Принцип соціальної компенсації, У даному випадку йдеться про правовий та соціальний захист саме тих молодих людей, які за власним соціальним статусом та станом здоров'я самі не спроможні про себе подбати (діти з неповних чи багатодітних сімей, сироти, молоді інваліди тощо). Крім того держава, на нашу думку, не повинна брати на себе обов'язок дати максимум гарантій для молоді виключно з «власної кишені». Цей принцип може активно спрацювати лише тоді, коли держава, її структури, органи виконавчої влади активно підтримують інновації самої молоді, молодіжні програми і проекти, які молодь реалізує в першу чергу власними силами.

Принцип пріоритету. В ході здійснення державної молодіжної політики мають, в першу чергу, стимулюватися і підтримуватися ті молодіжні проекти, програми, ініціативи, які сприяють розв'язанню найпекучіших проблем молоді. На кінець XX ст. такими проблемами молоді України були і нині є: освіта, професійна підготовка, зайнятість, безробіття, охорона здоров'я, задоволення духовних потреб[4].

На думку В.Циби, більшість студентства пов'язують трансформацію українського суспільства та процеси українського державотворення з докорінними змінами економічної моделі суспільства та побудова соціальної держави. Так відповідаючи на запитання: «Які напрямки реформування нашого суспільства Ви вважаєте найбільш актуальними ?>> отримано наступні відповіді: реформи освіти, спрямовані на виховання національно свідомої молоді: так - 81 %, ні -19 %; перейменування вулиць, міст, підприємств тощо на честь борців за незалежність України, видатних постатей України: так --18 %, ні -- 82 %; прийняття податкового кодексу, легалізація тіньової економіки: так - 74%, ні - 26%; соціальний захист, зарплата не нижче прожиткового мінімуму: так - 93%, ні - 7%; скасування права недоторканості депутатів усіх рівнів: так - 71 %, ні - 29 %; скасування пільг чиновникам і депутатам: так - 76%, ні - 24%; скорочення чиновницько- управлінського персоналу: так - 79%, ні - 21 %; впровадження програми, спрямованої на забезпечення юридичного та соціального захисту дитини: так - 89 %, ні - 11 %; заохочення до видання україномовної літератури (наукової, технічної і художньої), преси, програм радіо, телебачення: так - 51%, ні - 49 %; боротьба з корупцією, криміналізацією суспільства: так -- 91%, ні -- 9 %; виведення церкви з московського підпорядкування і створення єдиної української помісної православної церкви: так - 45%, ні - 55 %; спорудження пам'ятників видатним постатям У країни, борцям і подіям боротьби українців за незалежність: так - 49%, ні - 51 %[5,с.270].

Так, справді рівень політичної свідомості, толерантності студентів помітно зріс, як і усвідомлення необхідності самостійно визначати власну долю. Однак говорити про політичну компетентність, політичну активність ще передчасно, позаяк у переважної більшості студентів домінує протестна мотивація політичної участі. Цей значний протестний потенціал суспільства не може бути знятий лише зусиллями, спрямованими на підвищення добробуту громадян та діяльністю неурядових організацій, які ситуативно докладають зусиль для підвищення політичної компетентності виборців. Потрібна система політичної освіти, орієнтована на всі вікові групи населення України, яка б підтримувалась і спрямовувалась державою, що проголосила європейський вибір і прагне поширення європейських політичних цінностей

Так, за результатами соціологічного моніторингу, проведеного у 2004 році. Відповідаючи на запитання «Чи вистачає Вам сучасних політичних знань ?>> відповіді були наступними: не вистачає - 34,6%; важко сказати - 22,1%; вистачає - 14,4%; не цікавить - 27,6%; не відповіли - 3%[6,с,28]. Отже, відповідь однозначна: рівень політичної освіченості молоді - низький.

Дослідник І.Фліс стверджує, що «в сучасному світі політична освіта здійснюється за різноманітними моделями. Для нашого випадку особливий інтерес представляє дилемно-контроверсивна модель, орієнтована на розвиток критичності, використання набутих знань для побудови прогностичних моделей майбутнього, залученість до процесу прийняття рішень на різних рівнях. Такий підхід пов'язаний з переходом на інноваційний тип навчання, пошук і розробку нових освітніх технологій, які сприяли б гуманістичній спрямованості політичної активності студентства. Все розмаїття освітніх технологій, які вже набули певного поширення і апробовані в навчальних закладах різних типів, можна умовно поділити на три групи:

технології участі, зорієнтовані на конструювання на основі життєвого досвіду моделей політичної поведінки; 2) когнітивно-розвивальні технології, зосереджені на формуванні когнітивного компоненту політичної культури; 3) репрезентативні, зорієнтовані на попереднє вивчення індивідуального досвіду і реалізацію індивідуального підходу при формуванні політичних уявлень, мотивації участі тощо. Вибір тих чи тих технологій здійснюється відповідно до завдань політичної освіти, основними з яких є: трансляція способів політичних взаємодій, відомих в світовій культурі з наголосом на традиційних для української політичної культури і домінуючих в конкретно-історичних умовах; навчання рольовим моделям політичної поведінки; забезпечення умов для формування ціннісних політичних уявлень і моделей ідентифікації>>[7,с.211].

За своїм змістом політична активність може бути: конструктивною і деструктивною; прогресивною, що веде до створення інноваційних, демократичних форм політичного життя, об'єднує суспільство й відображає його корінні інтереси; консервативною, що сприяє збереженню статус-кво й водночас збалансованості в суспільстві, у стосунках соціальних груп, окремих громадян і забезпеченню стабільності діяльності організацій та інститутів; реакційною (націоналізм, сепаратизм, екстремізм), що стримує поступальний розвиток соціуму і послаблює соціальні зв'язки. В основі політичної активності, як правило, лежать неординарні психологічні та соціальні якості суб'єкта (сильна воля, характер, холеричний і сангвінічний тип темпераменту), або за іншою класифікацією - екс- травертність, завищені претензії. Активна молодь звичайно керується такими мотивами: визначитися, вибитися в люди, домогтися певних благ, підняти професіоналізм влади, поліпшити соціальну практику. Активну особистість найчастіше характеризують такі риси, як розум, вміння зорієнтуватись, швидка реакція, мобільність. У її свідомості обов'язково наявні приватні або суспільні інтереси, ідеали, еталони громадянської поведінки, моральна позиція, а також завищене почуття власної гідності та справедливости 1,с.23;2,с.27].

Для визначення політичної активності студентів та її ролі у державотворчому процесі в У країні проводилося немало досліджень. Нащшклад, «відповідно до дослідницької мети в березні - травні 2002 року було обстежено 116 студентів двох вузів - Київського славістичного університету та Академії державної податкової служби України. Одержані результати свідчать, що за рівнем прояву інтересу до політики випробувані розподілилися на три групи: низький, середній і високий. Як і передбачалося, значна частина молоді (47%) має низьку зацікавленість політичними процесами в суспільстві. Tакий стан не випадковий, тому що в юнацькому віці відбувається становлення не лише соціальне, а й особистісне, саме в цьому віці приділяється значна увага професійному самовизначенню, подружньому виборові. І тільки для невеликої частини молодих людей (24%) юнацький вік стає періодом вироблення політико - ідеологічних цінностей»[7,с,212].

За даними опитування Н.Паніної. відповідаючи на запитання «Чи вистачає Вам рішучості в досягненні своїх цілей» 31,5% відповіли, що вистачає; 29,2% - не вистачає; 31,6% - важко сказати. 7,7% - не цікавить;

1% - не відповіли[6,с,28].

Серед причин низької зацікавленості молоді політикою виділяють політичне незнання, якому протиставляється добра обізнаність в інших сферах, висока раціональність, із якою добиваються поставлених цілей в особистому житті. Причиною такого незнання може бути складність, невизначеність соціальних, економічних і політичних питань для тих, хто не має безпосереднього доступу до відповідної інформації. Незнання і заміщення понять сприяють тому, що не формуються навички політичної участі, політичний досвід. Для більшості молоді політико - економічна сфера здається чимось «недосяжним», адже її не можна безпосередньо відчути і вплинути на неї (особливо таке ставлення характерне для групи з низьким інтересом до політики). Це - перше. Друга причина - особливість сприймання політичних новин, коментарів як розважальної інформації, а не до важливої сторони життя. Крім того, більшості громадян політика видається «брудною» справою для ледачих, нецікавих, зажерливих, примітивних людей. Таке розчарування призводить до зниження інтересу та негативізму як домінуючого модального ставлення до політики. Ще однією особливістю є тендерні відмінності. Серед осіб із низьким рівнем інтересу до політики дівчат майже втричі більше, ніж юнаків, а в групі з високим рівнем ми можемо спостерігати обернену тенденцію: юнаки переважають більш як утричі. Цю тенденцію можна пояснити, наприклад, впливом соціальних стереотипів, які орієнтують, що політика, участь у ній, політичне лідерство, політична активність є для жінок вторинними, бо для політичної сфери характерний маскулінний тип відносин, що характеризується домінуванням, упевненістю, незалежністю. Політична сфера вважається за непідхожу діяльність для жінок. Крім того, різна політична соціалізація орієнтує чоловіків і жінок на різні рольові стратегії поведінки, різні ставлення до політики[7,с,212-213].

Серед факторів політичну активність студентської молоді виділяють макрофактори (панівні світові тенденції, що звільняють чи закріпачують людину, характер політичного режиму, морально-політичне становище в країні); фактори середнього рівня (добробут окремої особи, взаємовідносини в колективі, сімейний стан); мікрофактори (освіта, минулий досвід, воля, мотиви, темперамент, самоідентифікація з референтною групою). Існує досить суперечливий зв'язок між політичною активністю громадян та ефективністю діяльності політичної системи. Різке збільшення кількості громадян і соціальних груп, залучених до політичної діяльності, що проявляється у зростанні числа партій та масових рухів, у політизації етнічних груп, страйках, політичних демонстраціях, призводить до зниження ефективності функціонування політичної системи і навіть може паралізувати її. І навпаки, політична активність допомагає підвищенню ефективності діяльності політичної системи, якщо вона проявляється в інституційних формах, регулюється правовими та політичними нормами[ 1,с,23;2,с,27-28].

За даними опитування студентів навчальних закладів Харкова у відношенні студентів до політичного життя суспільства простежується модель пасивної зацікавленості. Вони визнають, що не беруть активну участь у політиці, але 37,7% визначили, що хоча і не приймали участь у політичної діяльності, але цікавляться політикою регулярно. Ще 39,2 цікавляться політичним життям випадково. Свою активну участь у роботі політичних партій та рухів визнають тільки 2,3% опитаних, ще 13,9 брали участь у політичних акціях, мітингах, демонстраціях тощо. Є і такі, яких політика взагалі не цікавить -- 7,1%[ 10]. Переважна більшість, як це стверджують і інші дослідники, обрала демократичний режим як найкращій для сучасної України -- 67,1%; дехто висловився за повернення жорстких режимів влади, а саме 6,1 як найкращій обрали тоталітарний, а 5,6% -- авторитарний. He змогли відповісти 21,3%. Так само й організація політичного життя на думку більшості повинна здійснюватися на демократичних засадах -- 61,2% респондентів. Вважають, що політичне життя повинне знаходитися під владою сильного авторитарного лідера -- 25,6%. Для 13,2% це питання здалося надто важким[7,с.213].

Слід зазначити, що «демократичному світогляду студентської молоді притаманна двоїстість. Більшість визначає необхідність вільного вибору, відкидає обмеження з боку держави. Молоді люди цінують такі демократичні цінності як свобода, незалежність, справедливість, та не бажають контролю з боку держави за особистим життям. Зворотнім боком цього процесу є криза ідентичності, в якої знижується роль колективістських начал, наростає атомізація особистості у суспільстві без достатніх соціально-психологічних компенсаційних механізмів, що веде до поглиблення відчуження людей один від одного... Молодь, і особливо студентська, постає й осередком найгостріших проблем суспільства в стані невизначеності - притаманні соціальній системі суперечності дуже часто і, що важливо, в крайніх формах проявляються саме в студентському середовищі. Молоді люди знаходяться в такій життєвій ситуації, коли вони повинні робити вибір не просто між різними цінностями, що є нормальним явищем у будь-якому суспільстві, а й між багато в чому протилежними системами цінностей: соціалістичною та капіталістичною, тоталітарною та демократичною, релігійною та атеїстичною, моральною та кримінальною. Ускладнюється цей процес такими віковими особливостями молоді, як домінування емоційного сприйняття подій, відсутність необхідного життєвого досвіду та сформованих світоглядних принципів>>[8,с.25].

На вибір студентською молоддю світоглядних орієнтацій, - на думку В.Чопей, - впливають такі фактори:

великомасштабні соціальні структури, що відбиваються у змісті і формах виховання, механізмах соціалізації;

сила соціальних норм, звичаїв, мікросоціальних (регіональних, локальних) установок;

соціальні лідери, «кумири», приклад тих, хто досягнув соціального успіху сильних осіб;

пропаганда і агітація у засобах масової інформації;

ступінь відкритості суспільства, доступ до альтернативних джерел інформації;

індивідуальний досвід людини, її життєва стратегія, конкретна ситуація, що передує світоглядному вибору[8,с.26].

Загалом же можна констатувати, що студентська молодь бере активну участь у процесах державотворення, але ця активність проявляється більше у мітингових, протестних формах, молоді явно бракує політичної компетентності, інформованості, брак досвіду співпраці з органами місцевого самоврядування по виробленню рішень на місцевому рівні.

Список використаних джерел

політична активність молодь суспільство

Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П.Горбатенко; За ред. Ю.С.Шемчученка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - K.: Генеза, 2004. - 736 с.

Політологічний словник: Навч. посіб. для студ.вищ. навч. зал. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонюка. - K.: МАУП, 2005. - 792 с.

Зязюн.І.А. Молодь напередодні XXI століття // Цінності освіти і виховання: Наук. - метод, зб. / О.М.Павліченко (упор.); за заг. ред. О.В.Сухомлинської;

О.П.Ігнатенко, Р.П.Сухомлинський (ред.); АПН України, Центр інформ. та док. Ради Європи в Україні. - K.: - Б.в., 1997.

Головатий М.Ф. Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану // Український соціум. - 2002. - № 1. - С. 55 - 63.

Циба В. Філософсько - діалектичний і соціально - психологічний виміри демократичних перетворень / В. Циба // Соціально - психологічний вимір демократичних перетворень в Україні: 36. наук, праць. - К. - 2005.

Українське суспільство 1994-2004: соціологічний моніторинг / За ред.

Н.Паніної. - K.: «Заповіт», 2004. - 64 с.

Фліс І.М. Основні принципи формування політичної активності студентської молоді // Гілея [науковий вісник]: Збірник наукових праць. - K., 2008. - Вип.-С,208-216.

Чопей B.C. Формування демократичних цінностей у сучасної студентської молоді як соціальне завдання // Нова парадигма: [журнал наукових праць]. - Вип. 88. - K.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - С.23-31.

Размещено на Allbest.ru