Організація харчування студентів УСРР у 20-ті роки XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація харчування студентів УСРР у 20-ті роки XX століття

Выполнил:

Лаврут О.О.

Матеріальні чинники відіграють значну роль у житті кожної людини. Від того, наскільки вона буде забезпечена, залежить її здоров'я і добробут. Особливо це стосується молодого покоління, зокрема студентства. Його фізичний стан тісно пов'язаний із матеріальним забезпеченням: житловим, грошовим тощо. He останню роль при цьому відіграє і правильно організоване харчування. У різні часи студентство чи не найбільше від цього страждало. Нехтуючи раціональним і збалансованим харчуванням, воно ризикувало власним здоров'ям у майбутньому. Цікавою сторінкою молодіжного руху стали 20-ті роки минулого століття. Молодь мала стати опорою радянської держави, яка прагнула якнайшвидше позбавитись загальної руїни в країні і відбудувати її. Переслідуючи високу матеріальну мету, забували про звичайну людину, на плечі якої лягало вирішення цього питання. харчування студент їдальня

Проблема матеріального забезпечення студентів 20-х років XX століття розглядалась у вітчизняній і зарубіжній історіографії. Історики акцентували увагу на тяжкому становищі у республіці, а студентство було тією силою, яка мала подолати ці труднощі[1]. Автори наголошували на постійній увазі уряду до проблем молоді[2]. Зокрема, це стосується радянської історіографії[3].

Сучасні історики проблеми матеріального характеру розглядали дещо поверхово: вони зупинились на вивченні деяких аспектів житлової проблеми, стипендіального забезпечення[4].

Зарубіжній історіографії не вистачає фактажу і конкретики під час викладу матеріалу. Автори скептично ставились до перетворень, що відбувались в УСРР. Проте дослідники не зупинились на вивченні проблеми організації харчування студентів 1920-х років[5].

Тобто, прогалини у історіографічній базі проблеми цілком очевидні. Виходячи з цього, метою написання нашої статті є вивчення організації харчування студентів 1920-х років. Досягти її можливо через виконання наступних завдань:

- вивчення історіографічної і джерельної бази проблеми;

- з'ясування причин важкого матеріального становища молоді вищих навчальних закладів УСРР;

- характеристику власне харчування і раціону студентів,

- аналіз роботи їдалень;

- показ ролі та значення студентських організацій у вирішенні цієї проблеми;

- зазначення власних пропозицій щодо шляхів подолання невирішених питань молоді;

- окреслення кола проблем, що потребують уваги у перспективі.

Джерелами до написання нашого дослідження стали матеріали центральних та обласних архівів У країни, які дали можливість прослідкувати ставлення центральних і місцевих органів влади до проблем молоді, шляхи їх подолання[6]; праці державних діячів, зокрема Я.П. Ряппо, який охарактеризував склад студентів У CPP та їх матеріальне забезпечення, вплив матеріальних факторів на їх фізичний стан[7]; статистичних обстежень, що дозволили охарактеризувати матеріальне становище студентської молоді: житлове, стипендіальне забезпечення, допомогу близьких, стан здоров'я і чинники, що впливали на нього[8]; та періодична преса 1920-х років, яка стала «живим доказом» будення юнаків і дівчат[9].

Tеоретичне застосування матеріалу можливе в курсах історії У країни, спецкурсах з історії вищої школи та молодіжного руху. Практичні рекомендації варто використати під час вирішення проблем матеріального характеру сучасної молоді.

В умовах загальних злиднів, що були зумовлені післявоєнною руїною, студентство виборювало право на власне існування. Воно було однією із соціально незахищених верств населення. Його забезпечення відбувалось за залишковим принципом. Грошові надходження із державного і місцевого фондів були недостатніми і не забезпечували основних потреб молоді. Особливо складною була ситуація на початку 1920-х років. У цей час студенти отримували пайки, що складались із м'яса, борошна, круп, овочів, перцю, солі, лаврового листя, чаю тощо[10,арк.10]. їх кількість та найменування встановлювались Народним комісаріатом продовольства. Tобто, із основного раціону були виключені або видавались у надто малій кількості такі продукти харчування як овочі, фрукти, цукор тощо[11 ,арк.3132].

Крім цього існувала диференціація під час розподілу пайків. Так, протокол засідання Колегії Українського відділу професійної освіти (Укрголовпрофосу) від ЗО вересня 1922 р. підтверджував, що продукти харчування у першу чергу отримують робітфаківці та стипендіати, а розподіл пайків між особами, які не отримували стипендії відбувався між студентами різних профілів, пропорційно кількості студентів у них[ 12,арк.22]. Студенти старших курсів, які працювали, фактично втрачали можливість допомоги з боку держави[13,арк.14].

Тобто, перевагу надавали студентам, які мали відрядження, а це за соціальним походженням - службовці і пролетарсько-селянські представники. He дивлячись на це, забезпечення було недостатнім. У грошовому відношенні на пайок у 1923 р. виділялось 2 крб. 16 коп. в місяць, але для задоволення потреб молоді необхідно було 4 крб.[14,арк.20].

У середньому студенти за день вживали продукти харчування, енергетична цінність яких складала 500 - 840 ккалорій, у той час як для здорового молодого організму необхідно вживати щонайменше 2 -2,5 тис. ккалорій. Треба враховувати і той факт, що крім інтелектуальної діяльності, більшість студентів підпрацьовували, як правило займаючись важкою фізичною працею.

З метою з'ясування матеріального становища та шляхів вирішення проблеми забезпечення вузівської молоді, у деяких містах УСРР провели обстеження студентів. У статистичній картці, де вміщувався перелік запитань до молоді, питання про харчування стояли першими після загальних відомостей. Проаналізувавши їх, можна зазначити, що це була одна із найболючіших проблем студентів, яка потребувала негайного вирішення. Так, лише половина студентів Одеси харчувалися тричі на день, інші - два або один. Якщо порівнювати частоту харчування на день чоловіків і жінок, то у перших вона була більшою, що пояснювалось прагненням останніх турбуватись про своїх близьких. Одинаки їли більше і частіше, ніж сімейні студенти[15,с.29].

По Харкову 85,4 % анкетованих студентів обідали щодня, причому більшість з них - гарячими обідами; м'ясне вживали більше 3 разів за тиждень 25 % опитаних, менше 3 разів - 40 %, м'ясного зовсім не вживали - 23 %. Опитування показали одноманітність, незбалансованість та низькокалорійність харчування. Раціон студентства складався з чаю, хліба, холодного або гарячого обіду. Тобто, значний відсоток студентства не вживали необхідної для їх організму харчів. На запитання: «Чи буваєте ви голодні?» 64 % студентів дали позитивну відповідь, що свідчить про їх напівголодне існування[ 16,с.27].

Якщо порівняти місце харчування студентів різних типів навчальних закладів, то загальна картина була такою. Молодь інститутів віддавала перевагу громадському харчуванню, юнаки та дівчата технікумів - домашньому. Це пояснювалось географічною близькістю останніх до місця проживання студентів та більшою перевагою у них студентів-українців за походженням, які прагнули зберегти родинні традиції. Разом з тим, у інститутах, згідно з переписом, що проходив у м. Харкові, був значний відсоток приїжджих, тому студенти не могли дозволити собі іншого місця харчування як їдальня.

Вирішенням питання харчування займались державні та місцеві органи влади, виділяючи деякі кошти та приміщення для його організації. Проте в основному це здійснювалося силами самих студентів. Харчування організовували комітети з допомоги студентів (копопучі), а де їх не існувало - виконавчі бюро, профкоми вузів, місцеві органи народного харчування. Так, майже половина молоді харчувалась у студентських їдальнях, у сімейному колі (вдома) - третина, інші - готували самі. Сімейному столу надавали превагу студенти соціально-економічних, медичних, педагогічних, сільськогосподарських закладів. Це пояснювалось географічною близькістю вузів до місця проживання студентів, національним та соціальним походженням. У цих інститутах і технікумах переважали представники службовців, селян, які у матеріальному відношення були забезпечені краще, ніж представники робітників, інтелігенції, кустарів[16,с.26].

Серед тих, хто харчувався у їдальнях, можна виділити молодь індустріально-технічних та мистецьких вузів. Перше пояснювалось тим, що студенти індустріально-технічних навчальних закладів були вихідцями з різних регіонів У CPP та СРСР, і допомога від близьких та рідних людей їм надходила досить рідко, держава перебирала на себе вирішення деяких матеріальних проблем, також - це пояснювалось пріоритетним ставленням до таких інститутів і технікумів. Щодо молоді мистецьких вузів, то до їх юнаків і дівчат держава ставилась як до знаряддя ідеологічного впливу, до тієї міри, до якої це необхідно було, і кошти, які виділялись на їх забезпечення, були надто мізерними. He маючи майже засобів до існування, студентська їдальня залишалась чи не єдиним місцем дешевого харчування[15,с.15].

Якщо ці показники порівняти із дореволюційними, то згідно з переписом 1909 p., що проходив у Харкові, 44 % студентів обідали вдома, і лише чверть опитаних - у їдальнях. Це пояснювалось соціальним походженням молоді, більшість якої складали діти «нетрудового елементу»: торговців, промисловців, землеволодільців, духовенства; та - «трудової інтелігенції», чиї батьки перебували на державній та приватній службі[ 16,с. 12].

Якщо порівняти дані про чоловіків та жінок, то вони надавали перевагу безкоштовній студентській їдальні (45 %), родинному столу (22 %), власному приготуванню (12 %), причому студентки готували частіше. Про раціон таких юнаків і дівчат зазначалось: «Питаются изо дня в день пшеном и пшеном»[16,с.27].

Загальну картину харчування двох статей демонструє наступна таблиця.

Табл.1. Місце харчування чоловіків та жінок (%) [1б,с.ЗО]

Таким чином, майже 45 % студентів харчувались у їдальнях, проте жінки рідше за чоловіків, що пояснювалось їх прагненням до заощадження та прагненням до сімейного оточення. Студентки за родинним столом сиділи частіше, ніж чоловіки: 22,2 проти 21,4 %; готували жінки більше (майже 20 проти 10 % опитаних), що свідчило про більшу самостійність, господарність і сподівання виключно на власні сили. У приватних їдальнях та інших закладах харчувалась незначна кількість молоді і тут теж питома вага жінок була більшою: 6 проти 4,6 % та 9,1 проти 5,2 % відповідно. Це пояснювалося невеликою й швидкою пропускною спроможністю їдалень, кращою «якістю» харчування, економією часу й невисокою платнею. Тобто, значна частина молоді харчувалась у їдальнях, що існували при навчальних закладах.

Ціни в студентських їдальнях були достатньо помірними. Так, в 1925-26 рр. в їдальні Донецького інституту народної освіти (м. Луганськ) сніданок, обід і вечеря коштували 11 руб. на місяць[ 17,арк.40], Одеського сільськогосподарського інституту - 13 руб. Пропускна спроможність їдалень складала 4 тис. студентів щодня[18,арк.287].

По містам УСРР кількість студентів, які користувались послугами їдалень була такою.

Табл. 2. Кількість студентів, які харчувались у їдальнях навчальних закладів у 1926/27 навчальному році[19,с.ЗО]

Таблиця показує, що послугами їдалень користувались 14461 студент. Найвищі показники мали старі культурно-освітні центри: Київ, Дніпропетровськ, Харків, Одеса, Кам'янець-Подільський (4954, 2100, 1335,733 відповідно) та необ'єднані вузи (3398). Незначна кількість молоді харчувалась у їдальнях Луганська, Волині, Вінниці, Херсоні та Чернігові: 520,331,290,240 та 40 осіб відповідно. Це свідчило про недостатню увагу радянського уряду до нових навчальних закладів, що функціонували, зокрема у Донбасі, півдні, невелику кількість студентів у них; та відношення до вузів як до периферійних. Відсоток задоволеної вузівської молоді, що харчувалася у їдальнях складав майже чверть від загальної кількості студентів. У навчальних закладах Кам'янця-Подільського, необ'єднаних вузів, Херсона, Вінниці обідало 94,3, 54, 42,1, 40,5 % юнаків та дівчат відповідно, що пояснювалось невеликою кількістю студентів у цих вузах, яких можна було забезпечити.

Студентським їдальнями користувались переважно стипендіати. У регіональних центрах ці заклади задовольняли потреби й інших студентів, серед них виділяємо міста: Вінницю (де відсоток задоволення у два рази перебільшив необхідну кількість), Кам'янець-Подільський (півтора рази),

Херсон та необ'єднані вузи (1,2), Київ, Волинь (де майже всі вузівці були забезпечені обідами). Найбільше страждали студенти Чернігова, Харкова. Перше пояснювалось економіко-географічним фактором, друге - неспроможністю держави забезпечити значну кількість студентів необхідним до життя. У середньому відсоток задоволених стипендіатів склав майже 64 %. Вартість обідів, що видавалась коливалась від 21 до 45 копійок. Більше коштів виділялось для студентів, які навчались у промислових та центральних регіонах (від 45 до 33 копійок).

Необхідно було збільшити кількість студентів, які обідали та пропускну спроможність їдалень, покращити якість харчування та санітарно-гігієнічні умови. Підтвердженням останнього стала стаття у одному із номерів часопису «Студент революції»: «У їдальнях підлогу треба лопатою відшкрібати, на посуді можна проводити досліди неозброєним оком, а столи - позакисали та смердять». Це свідчило про неохайність, невихованість та безвідповідальність студентів. He вистачало кухонних приладів: ложок, вилок, тарілок, ножів. Організація харчування залишалась на низькому рівні. Щоб молодь могла отримати сніданок, вона рано вставала, займала чергу і: «Чекають коло столу 10 чоловік і із заздрістю дивляться як інші п'ють чай»[20,с.45].

Тому, студентські організації, зокрема Центральне бюро пролетарського студентства, порушувало клопотання перед HKO у виділенні коштів для устаткування їдалень та поліпшення харчування студентів. У 1927/1928 pp. HKO УСРР на ці потреби виділив 25 тис. кро., у наступному - удвічі більше. Проте і цих асигнувань було замало. Щоденно у їдальнях чергували студенти. Вони часто цим зловживали: пропускали заняття, не виконували завдання. У середньому за місяць студенти однієї групи пропускали 1080 академічних годин, що негативно відбивалось на їх успішності. Проте це можна пояснити з одного боку, небажанням вчитись, з іншого - у вільний час молодь працювала на підприємствах, заробляючи засоби до власного існування[21,с.45].

Таким чином, у 1920-ті роки проблема організації і власне харчування студентів інститутів і технікумів в УСРР залишалась досить гострою. Це було зумовлено тяжким економічним становищем республіки, прагненням нашвидкуруч вирішити важливі буденні питання. Виходом із цього стало введення продовольчих пайків, але вони були недостатніми. Tому, студенти, місцеві органи влади власними силами організували допомогу молоді. При навчальних закладах функціонували їдальні, послугами яких могли скористатись в основному студенти-стипендіати. Проте кожен регіон намагався по-своєму вирішити це питання. Через невирішеність проблем матеріального характеру з'являлись нові - академічні.

Тому, насьогодні під час підготовки вітчизняних фахівців, необхідно врахувати минулий досвід з метою вирішення сучасних проблем молоді. Перспективою нашого дослідження є вивчення навчальної діяльності студентів технікумів та інститутів періоду 20-х років минулого століття.

Список використаних джерел

1. Історія Української РСР: в 10-ти томах / Гол. редкол. Ю.Ю. Кондуфор та ін. - Т.6. УРСР в період будівництва та зміцнення соціалістичного суспільства (1921 - 1941 pp.). - K.: Наукова думка, 1977. - 544 с.; Бистров М.А. Керівна роль КП(б)У в галузі вищої освіти в період будівництва соціалізму (1917 - 1937 pp.). - Харків: Вища школа, 1974.

2. Білодід І.К. Сорок років радянської освіти на Україні. - K.: Вища школа, 1957. - 198 с.; Ким М.П. 40 лет советской культуре. - М.: Издательство политической литературы, 1957. - 388 с.

3. Вища школа Української РСР. В 2-х частинах. Част. 1 (1917 - 1945 pp.). - К.: Вид-во Київського університету, 1959. - 341 с.

4. Липинский В.В. Кто защитит студента? Студенческие организации Украины: история и современность. - Донецк: Ред- изд. Отдел обл. упр. по печати, 1991. - 116 с.; Липинський В.В. Становления і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-ті роки. - Донецьк: Рекламно-видавнича агенція при ДонДТУ, 2000. - 248 с.; Історія Одеського університету (1865 - 2000) / Гол. ред. В.А. Сминчина. - Одеса: Одеський держ. ун-т ім. LI. Мечникова, 2000. - 226 с.; Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. Довідник: історія, факти, кафедри, навчальні курси. - К: Вид-во Київського ун-ту, 1999. - 160 с.

5. Гришко В.І. Молодь України пореволюційного сорокаліття під советами: загальний огляд і деякі підсумки боротьби молоді в підсовєтській Україні за 40 років (1918 - 1958 pp.). - Ульм: Україна, 1958. - 224 с.; Енциклопедія українознавства: Загальна частина: в 3-х томах. - Т.З. / HAH України Інститут української археографії; Наукове товариство ім. Шевченка у Сарселі (Франція); Фундація Енциклопедії України в Канаді; Під головною ред. В.Кубійовича. - K.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського HAH України, 1995. - С, 801-1232.

6. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі - ЦДАВОВУ України). - Ф.Р166. - Оп.4. - Спр.111; Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України). - Ф.Р 7. - Оп.1. - Спр.397.

7. Ряппо Я. Радянське студентство (Характеристика вузів України). - Харків: ДВУ, 1928.-42 с.

8. Відчит до Центрального бюро пролетарського студентства при ВУРПС. До II конференції пролетарського студентства України. - Харків: Український робочий, 1926. - 48 с.; Відчит до Центрального бюро пролетарського студентства при ВУРПС. До III конференції пролетарського студентства України. - Харків: Український робочий, 1928. - 80 с.; Одесский студент в цифрах (Сборник). - Одесса: Изд.-во КУБУЧ, 1923. - 40 с.; Жизнь современного украинского студенченства. По данным студенческих переписей и других обследований. - Харків: Червоний шлях, 1924. - 46 с.

9. Студент революції. - Щомісячний, загальнополітичний, науково-методичний, літературний журнал пролетарського студентства УССР. - 1922 - 1933.

10. Одесский студент в цифрах (Сборник). - Одесса: Изд.-во КУБУЧ, 1923.

11. Жизнь современного украинского студенченства. По данным студенческих переписей и других обследований. - Харків: Червоний шлях, 1924.

12. Лобода Архип. Господарі нові - життя старе // Студент революції. - 1930. - № 22.

13. Стальний Я. Час і сюди заглянути // Студент революції. - 1930. - № 15.

Размещено на Allbest.ru