Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості функціонування морального фактора в системі бізнес-комунікацій

Убейволк О.О.

Актуальність теми дослідження обумовлюється ґенезою ринкових відносин в сучасному українському суспільстві, становленням нового типу підприємця в трансформаційному суспільстві, формуванням нових регулятивів підприємницької діяльності, що знаходяться не тільки в соціально-економічній, а й у духовній площині. Потреби соціальної практики і викликали необхідність звернутись до визначення особливостей морального фактора в системі бізнес-комунікацій.

Особлива увага, що приділяється співвідношенню моралі і економіки, а також чиннику моралі як механізму регуляції виробничих відносин, має давню історію. Ще Арістотель, розкривав складну структуру економіки і визнавав етичну нерівноцінність виробництва, торгівлі і лихварства. Філософ вважав етично прийнятним лише виробництво.

Середньовіччя також засуджувало самодостатню "працю грошей". Саме протестантизм визнає етичним прагнення до прибутку. Фінансовий успіх людини сприймається як критерій Божественної прихильності.

Світська версія протестантської етики стала важливою складовою сучасної західної економічної культури. Велику роль почало виконувати розуміння взаємозв'язку між економічним успіхом і суспільним благом, що віддзеркалилось в працях французьких матеріалістів (теорія "розумного егоїзму"), німецьких класиків, в марксизмі і багатьох етичних концепціях ХХ століття.

До вивчення морально-етичних засад підприємництва і бізнесу в свій час залучались такі західні теоретики, як А. Сміт, Д. Рікардо, Ж-Б. Сей, А. Маршалл, М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер, Ф. Найт, Ф. фон Хайек та ін. В українській суспільній думці проблеми морально-етичних якостей бізнесу і підприємницької діяльності вивчали В. Андрущенко, В. Акопян, А. Гальчинскьий, А. Геєць, А. Кредисов, М. Михальченко, В. Пилипенко, А. Чухно та ін.

Етика підприємця в сучасній науковій літературі співпадає з такими поняттями, як "ділова етика", "економічна етика", "етика бізнесу", "етика ринку" та ін.

Для розвитку етики підприємця потрібні певні умови: політична і економічна свобода, стабільність законодавства, наявність певних суспільних традицій тощо.

Ділова мораль формується в межах "економічного середовища" - трудового колективу. Службові відносини повинні будуватися на партнерстві, виходити із взаємних запитів і потреб, з інтересів колективної справи. Така співпраця, безперечно, підвищує трудову і творчу активність і є важливим чинником технологічного процесу виробництва та бізнесу.

При взаємодії з іншими діловими колами ці правила зберігаються. Повага до партнера не дозволяє маніпулювати їм у власних інтересах, принижувати його. Чесність, гідність і порядність збільшує ступінь довіри і взаєморозуміння між партнерами. Добросовісне відношення до своїх обов'язків і дисциплінованість сприяє виконанню намічених планів. Тим самим закладаються основи довгострокової взаємовигідної співпраці.

У цілому відповідальність, справедливість, чесність, раціональність, порядність, довіру, прагматизм можна віднести до головних особливостей морального фактора в системі бізнес-комунікацій. Розглянемо деякі з цих особливостей.

Відповідальність. Стосовно цієї особливості, перш за все, мається на увазі відповідальність за власні вчинки. Етика відповідальності формується паралельно з індивідуалістичною етикою успіху в період розвитку капіталізму.

Установку на досягнення успіху підтримує і протестантська етика, оскільки невдача інтерпретується нею як ознака неугодності Богу, а невдаха, може отримати клеймо знедоленого, приреченого на погибель у релігійному значенні і, таким чином, стає ізгоєм в значенні соціальному.

Уявлення про те, що кожна людина несе відповідальність за власну долю і, відповідно, сама винна в своїх невдачах, часто спонукає відмовляти в милосердній підтримці, мотивуючи це тим, що убогість - кращий спонукальний стимул до праці і заповзятливості.

Етика успіху, є головною для сучасних підприємців, вона радикально розходиться з етичними системами більшості світових релігій. Етика успіху заперечує любов до ближнього і солідарність з ним, що є етичним джерелом милосердя і добродійності [2, с.99].

Вчені Г. Йонас, Е. Агацці вважають, що принцип відповідальності повинний стати центром етики. Це, насамперед відповідальність за майбутнє як можливість запобігання негативним планетарним наслідкам діяльності людини [6, с.15].

Справедливість. Ринкова економіка, сучасний капіталізм має свою власну справедливість, яка найповнішим чином виражена в ліберальних ідеях еквівалентності взаємної подяки і формальної свободи. У цьому значенні експлуатація, відчуження і фетишизація споживання цілком відповідають капіталістичній справедливості. Але при капіталізмі взагалі, і ліберальному режимі зокрема, власна капіталістична справедливість дуже часто порушується. Це порушення може мати місце у відносинах обміну, коли не дотримується її головна умова - еквівалентність. Це порушення може мати місце у відносинах розподілу, коли, наприклад, робітникам систематично не доплачують за їх працю. Елементарна несправедливість капіталізму пов'язана з експлуатацією людини людиною, яка має систематичний й інституційний характер і одержує ідеологічну підтримку і виправдання з боку лібералізму [4, с.41].

Базові уявлення про справедливість, а також про її антипод - несправедливість в суспільному виробництві були закладені в філософії К. Маркса. Несправедливість у філософії марксизму пов'язана зі злом експлуатації.

моральний фактор соціальний комунікація

Повністю увібрав в себе критичний потенціал класичного марксизму сучасний лібералізм. В теорії справедливості Джона Ролза міститься своя концепція експлуатації. Її головне джерело полягає в тому, що ініціативні та здібні люди нерідко використовують не дуже ініціативних і талановитих, нав'язуючи їм кабальні умови угоди. Але значення принципів справедливості, які пропонує Джон Ролз, полягає саме в тому, щоб не допустити, у тому числі і витончену експлуатацію, не говорячи вже про більш примітивні різновиди, як експлуатація в результаті найму робочої сили [8].

Чесність. Чесність завжди належала до світу ідеальних, духовних цінностей. Оборотною стороною відношення до істини і чесності є поблажливе ставлення до брехні.

Можливість і бажання людини збрехати визначається не тільки соціальними причинами, що спонукають її вдаватися до маніпуляції, але і особливостями самого брехуна. Найважливішою категорією, за допомогою якої можливо багато що зрозуміти в суті даного феномена, є поняття "макіавеллізм".

Макіавеллізмом західні психологи називають схильність людини маніпулювати іншими людьми в міжособистісних відносинах. Йдеться про такі випадки, коли суб'єкт приховує свої справжні наміри; разом з тим за допомогою помилкових відволікаючих маневрів він добивається того, щоб партнер, і сам того не усвідомлюючи, змінив свої первинні цілі. Макіавеллізм як характеристика особистості в цілому відображає невіру суб'єкта у те, що більшості людей можна довіряти, що вони альтруїстичні, незалежні та мають силу волі [3, с.400].

Даних про виражені гендерні відмінності в макіавеллізмі немає. Проте для суб'єктів з маскулінним типом структури відносин до інших людей є характерними: високий рівень прояву відносин маніпулювання, домінування, підозрілості, агресивності, ворожості і низький рівень прояву відносин схвалення. Фемінний тип структури відносин, більшою мірою властивий жінкам, характеризується високо вираженими відносинами підпорядкування, емоційної близькості, схвалення і низько вираженими відносинами підозрілості і ворожості [3, с.401].

Раціональність. Прагнення до отримання максимальної вигоди від своєї діяльності є необхідною умовою існування будь-якого суспільства. В той же час економіка виходить з припущення про постійне намагання людини досягти достатку, про її економічний егоїзм та незміннє відчуття власності. М. Вебер виправдовував людський егоїзм тим, що економіка є сферою суспільного життя, в якій всі зусилля спрямовані на задоволення людських потреб. Економіка функціонує в умовах обмеженості ресурсів і можливостей. Саме тому в ній є закономірно необхідним раціональне планування. Економічну систему М. Вебер, вслід за А. Смітом, уявляв як результат взаємодії раціонально діючих індивідів, які, переслідуючи власну вигоду, здійснюють корисні соціальні функції. Таким чином, ставиться питання відносно орієнтації людини в економіці не тільки на задоволення потреб або виробництво прибутку, але і на певні позаекономічні чинники.

В економічній науці, як зауважує В.В. Смакота, досить популярна теорія споживача і споживацького суспільства відповідно до якої людина прагне до максимального задоволення своїх потреб. В принципі, на цьому базується все капіталістичне виробництво, що пропонує споживачам (часто нав'язує їм) все нові і нові товари. Homo economicus для цього необхідні такі риси поведінки, як незалежність, егоїстичність, раціоналізм та поінформованість. На відміну від нього homo sociologicus більшою мірою підкоряється нормам суспільства, кожна його дія детермінована цими нормами і зводиться до впливу соціальних інститутів. Він повністю залежить від навколишнього світу [9, с.130]. Будь-яка реальна людина, в тому числі і підприємець, знаходиться десь між цими двома ідеальними типами.

Російський соціолог Н. Зарубіна вважає, що "участь людини в матеріальному виробництві визначається не тільки її конкретними потребами в матеріальних благах, але також і уявленнями, що склалися, про значення і гідний спосіб життя, про соціально значущі цілі, про престижність і допустимість тих або інших видів діяльності, про власність, матеріальний добробут і багатство, про успіх і про взаємостосунки людей в процесі господарської діяльності" [1, с.12].

Довіра. Провідна роль довіри у формуванні суспільних зв'язків наголошувалася ще представниками німецької школи "розуміючої соціології". М. Вебер і Г. Зіммель називали її однією з найважливіших синтезуючих сил у суспільстві. Довіра - продукт досвіду окремого індивіда. За рахунок частого повторення цього досвіду і його інституціоналізації відбувається закріплення суспільної довіри як норми і як традиції, зокрема, і в економічній сфері. Дефіцит суспільної довіри створює ситуацію, в якій розвиток багатьох демократичних і ринкових інститутів стає неможливим, що робить дану проблему особливо актуальною для розвитку сучасного суспільства [10, с.36].

В соціальних дослідженнях виділяються три рівні довіри. Мінімальний рівень - довіра людини самій собі, внутрішня легітимація індивідуальної думки і поведінки. Другий рівень довіри ґрунтується на особистісному досвіді відносин людини з іншим суб'єктом. Третій рівень - інституційна довіра, що визначається відношенням людини до соціальних, економічних, політичних інститутів. Також виділяється два типи довіри: індивідуальна й інституційна [10, с.38].

Прагматизм. Похідною від довіри є така особливість морального фактора у системі бізнес-комунікацій, як соціальний прагматизм. Він є характеристикою соціально вигідних комунікацій у сфері підприємництва, зорієнтованих на встановлення відносин довіри та благонадійності. На думку О.В. Менделєвої, основні прояви соціального прагматизму в бізнес - комунікаціях становлять взаємовигідні форми соціального обміну, які є історично обумовленими та соціально визнаними формами комунікативної взаємодії. Становлення ефективних бізнес-комунікацій у сучасному підприємництві можливе за умови присутності соціально-прагматичних аспектів, які апелюють до соціальних інтересів та цінностей і сприяють установленню достатнього для співпраці рівня довіри. Це проявляється у тому, що бізнес-комунікації здійснюються за допомогою традиційних комунікативних каналів, які актори вважають надійними та оптимальними у конкретній ситуації. Інтенсифікація комунікативних процесів у бізнесі вимагає взаємодії між партнерами на такому рівні довіри, який є достатнім для подальшої співпраці, тому особливе значення надається саме формі комунікативної взаємодії, яка підтверджує благонадійність партнера та готовність до співпраці [5,c.8].

Історична еволюція взаємовідносин підприємців і суспільства в західній суспільній думці часто укладається в тричленну схему добродійність - етика служіння - етика відповідальності. Остання оцінюється як вища з форм етичної свідомості сучасних підприємців, тоді як дві перші - як етапи її становлення [2, с.96]. В сучасних пострадянських країнах проблема взаємовідношення бізнесу і суспільства встала вельми гостро: на фоні розквіту великих корпорацій і верхівки бізнесменів соціогуманітарна сфера суспільства поступово занепадає.

У контексті теорій модернізації 1960-1970-х рр., що ґрунтуються на радикально ринковій парадигмі, виведення засобів з господарського обігу, домінування позаекономічних цінностей в ім'я традиційної етики служіння, розглядалося як одна зі значущих соціокультурних перешкод для економічної модернізації. Проте, як підкреслює Н. Зарубіна, такий реальний перерозподіл засобів, швидше, сприяє модернізації, оскільки забезпечує соціокультурну легітимацію підприємництва і сприяє встановленню комунікації між різними сферами життєдіяльності суспільства. Там, де подібна комунікація відсутня, економіка, що модернізується, загрожує перетворитися на самодостатню сферу, зростання якої не тільки не забезпечує розвиток суспільства в цілому, але є деструктивним для нього [2, с.98]. Подібне спостерігається в пострадянській Україні, Росії й інших країнах СНД, де великий бізнес перетворився на субкультуру, яка розквітає на фоні загального занепаду освіти, охорони здоров'я, науки, культури.

Виходячи з цього, намітилася суперечність між традиційним і сучасним розумінням бізнесу і моралі в ньому. У традиційному розумінні бізнес виступає як виробництво і продаж товарів і послуг. Сучасному розумінню ближча концепція бізнесу як отримання прибутку з виробництва і продажу товарів і послуг. Це пов'язано з глибокими змінами в культурі: не стільки бізнес обслуговує суспільство з його реальними потребами, скільки суспільство є для бізнесу ареною задоволення потреб в нарощуванні прибутків і розкручуванні справ. За такою логікою запити реальних людей, найближчого соціального оточення, позаекономічні потреби суспільства представляють інтерес тільки в тому випадку, якщо вони так чи інакше служать діловим інтересам. Сучасний бізнес, особливо великий, не пов'язаний соціокультурними узами обов'язку і служіння з найближчим оточенням, яке несе відповідальність лише за власне підприємство. Саме тому сьогодні, серед найбільш дієвих мотивів до заняття бізнесом можна виділити такі: прагнення до самостійності (незалежності, автономності); незадоволеність попередньою діяльністю (її змістом, умовами, якістю); прагнення повторити або примножити чиїсь успіхи (батьків, родичів, друзів, знайомих тощо) [7, с.479].

Отже, здійснивши аналіз особливостей функціонування морального фактора в системі бізнес-комунікацій зробимо такі висновки:

Відповідальність, справедливість, чесність, раціональність, довіра, прагматизм, як головні характеристики морального фактора в системі бізнесу, насамперед залежать від економічних умов підприємницької діяльності, від особливостей взаємодії підприємців між собою та з державними органами влади.

В ідеалі еволюція моральних норм в умовах соціальних трансформацій в бізнес-комунікаціях в сучасному українському суспільстві повинна проходити шлях від здійснення підприємцями ризикованих і агресивних типів поведінки, через усвідомлення громадського обов'язку, до формування внутрішніх заборон щодо здійснення асоціальних дій.

Велика роль у формуванні моральних цінностей у підприємницькій діяльності відводиться державі і громадянському суспільству, що можна здійснити за допомогою економічної освіти населення, створення бізнес-інкубаторів. Теоретичну розробку механізмів економічної освіти населення визначимо за перспективу подальшого наукового дослідження.

Список використаних джерел

1. Зарубина Н.Н. Социально-культурные основы хозяйства и предпринимательства / Н.Н. Зарубина. - М.: ИЧП "Издательство Магистр", 1998. - 360 с.

2. Зарубина Н.Н. Этика служения и этика ответственности в культуре русского предпринимательства / Н.Н. Зарубина // Общественные науки и современность. - 2004. - № 1. - С.96-105.

3. Знаков В.В. Макиавеллизм и феномен вранья / В.В. Знаков // Социальная психология в трудах отечественных психологов (составитель Свенцицкий А. Л.). - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 512 с.

4. Кашиков Б.Н. Марксизм как радикальная критика либеральной справедливости / Б.Н. Кашиков // Вопросы философии. - 2005. - № 6. - С.37-50.

5. Менделєва О.В. Соціальний прагматизм бізнес-комунікацій: автореф. дис. канд. соціол. наук: 22.00.04/О.В. Менделєва; Харк. нац. ун-т ім.В.Н. Каразіна. - Х., 2008. - 18 с.

6. Мошинська О.Ю. Моральний потенціал постнекласичної науки: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.04/О.Ю. Мошинська / Харк. нац. ун-т ім.В.Н. Каразіна. - Харків. - 2002. - 22 с.

7. Новиков В.В. Характеристика общностей предпринимателей / В.В. Новиков // Социальная психология в трудах отечественных психологов (составитель Свенцицкий А. Л.). - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 512 с.

8. Ролз Джон. Теорія справедливості: Пер. з англ. / Джон Ролз. - К: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. - 822 с.

9. Смакота В.В. Экономическое поведение в социологии / В.В. Смакота // Соціологічна наука і освіта в Україні: Зб. наук. пр. / Уклад.В.І. Судаков, М.В. Туленков. - К.: МАУП, 2000. - Вип.2: Соціологія в контексті сучасних соціальних змін. - 2003. - 404 с.

10. Трапкова А.В. Доверие в российском малом и среднем бизнесе / А.В. Трапкова // Общественные науки и современность. - 2004. - № 4. - С.36-48.

Размещено на Allbest.ru