Інформаційне суспільство: закритість або доступність інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційне суспільство: закритість або доступність інформації?

Владленова І.В.

Актуальність обраної теми обумовлена поширенням, зростанням і величезним впливом інформації на суспільство і життєдіяльність людини. Цей процес має глобальний характер, безумовно, він стосується також України та пов'язаний з розвитком і впровадженням інформаційних технологій, що передбачає включення української держави в загальносвітовий інформаційний простір. Проте швидкі темпи, характерні для інформаційного суспільства, залишають невирішеними безліч питань, які стали актуальними у зв'язку з неможливістю тотального контролю, а також повноцінного аналізу всього надходячого чого об'єму інформації. Безумовно, необхідно провести методолого-філософський аналіз вивчення наслідків і перспектив поширення інформації, а також сприйняття її людиною.

Таким чином, актуальність дослідження підтверджує наступними чинниками: відсутня загальновизнана соціально-філософська парадигма інформаційного суспільства, не усвідомлені причини взаємодії «інформаційне суспільство-людина». Безумовно, наука в інформаційних процесах відіграє провідну роль. Її розвиток і фінансова підтримка, або, навпаки, занепад і відставання, можуть або привести до соціального процвітання, або до занепаду та деградації.

Серед авторів, роботи яких присвячені інформаційному суспільству, слід назвати Д. Бела, Е. Тоффлера, Й. Масуді, М. Пората, М. Маклюена, Е. Гидденса, М. Кастельса. Аналізуролі інформаційних технологій присвячені роботи зарубіжних авторів: Д. Брода, П. Броудера, Е. Бренськома, А. Кинга, Дж. Мартіна, А. Мейєра, С. Нора, Е. Роджерса, Д. Хессинга, Й. Шнеппеля та ін. Серед вітчизняних авторів слід назвати В.С. Лук'янца, Т.В. Дубкову, К.К. Коліна, І.С. Мелюхина, А.І. Ракитова, Е.П. Семенюка. Наукове осмислення питань формування нової інформаційної культури, інформаційної політики, інформаційної безпеки, інформаційного законодавства міститься в роботах у наступних авторів: Д.С. Авраамова, Б.Б. Багірова, І.М. Дзялошинського, Ю.А. Єрмакова, Б.Н. Лозовського, А. Ріхтера.

Безумовно, інформація одночасно визначає соціокультурне життя людини і його матеріальне буття. Для того, щоб більш повно розкрити питання розвитку людини, необхідно не лише розглянути, в які умови потрапляє особа в інформаційному суспільстві, тобто проаналізувати соціальні умови, передумови та наслідки інформатизації, виділити негативні та позитивні сторони та намітити шляхи вирішення виникаючих проблем, але і що, не менш важливо, проаналізувати саму природу людини, яка стимулює створення інформаційного суспільства й обумовлює його проблеми. Більш того, при всій великій кількості інформації, залишається відкритим питання про доступність всього об'єму інформації, а також про закритість/відкритість потрібної/непотрібної інформації. На тлі великої кількості наукових робіт, присвячених проблемам інформаційного суспільства, очевидна нестача соціально-філософських досліджень, які б аналізували інформаційне суспільство в даному аспекті, що і визначило мету даної статті.

Безумовно, становлення інформаційного суспільства пов'язане з розвитком інформаційних технологій, проте методологічні основи впливу, ролі інформації в суспільстві осмислювалися філософами досить давно. Особливо слід відмітити роботи Ф. Бекона, в яких він передбачав могутність науки та суспільства, побудованого на знаннях. Більш того, розробивши свою концепцію «ідолів», філософ обґрунтував і пояснив ті проблеми суспільства, які кореняться в самій природі людини. Проникаючи в усі сфери життєдіяльності держави, інформаційна революція, рухома науковим прогресом, розширює можливості розвитку міжнародної співпраці, формує глобальний інформаційний простір, в якому інформація набуває властивостей важливого елементу національного надбання, а головне - його стратегічного ресурсу. Суспільство стає залежним від інформації в реалізації економічних і політичних інтересів. Проте відразу слід зазначити, що інформація й інформаційні технології (як чинник поширення інформації) можуть відіграти як конструктивну, так і деструктивну роль (тому поширення, фільтрація інформації в суспільстві має бути політично регульованим процесом). Навіть існує новий практичний напрям - управління знаннями (knowledge management). Управління знаннями - це дисципліна, яка забезпечує інтегрований підхід до створення, збору, використання інформаційних ресурсів, організації та доступу до них [7,22].

Отже, в основі інформаційного суспільства лежить інформація. Що таке інформація? І чи можна її ототожнювати з поняттям «знання»? «Знання - це селективна, впорядкована, певним способом (методом) отримана, відповідно до яких-небудь критеріїв (норм) оформлена інформація, що має соціальне значення і що визнається в цій якості певними соціальними суб'єктами та суспільством в цілому [1,392]. В.Л. Абушенко відзначає, що в сучасних теоріях знання й освітніх (трансляціях) технологіях піддається критиці принцип наочної фрагментації знання, його спеціалізації до вузьких об'єктних областей. У сучасній науці ставиться питання про релевантність знання, як продукту проблемних полів і орієнтацій діючих суб'єктів. Акцентується заданість наперед продукованого знання, його динамічність і відкритість в інші практики, можливість переінтерпретації. Іншими стають уявлення про способи та механізми зміни знанієвих систем (концепція Куна про парадігмальну організацію знання порушила питання про неповноту коммулятивної схеми «накопичення» знань); аналіз логіко-гносеолого-епістемологічних форм знання доповнюється аналізом інтрасуб'єктивних механізмів забезпечення присутності знання в актуальному досвіді (практиках), у мотиваційному, операціональному, комунікаційному аспектах [1,395].

Геніальний філософ Ф. Бекон, чий афоризм «Знання - сила!» залишається дієвим гаслом інформаційного суспільства, декілька століть потому відзначав, що наука, її розвиток є основним стимулом для процвітання суспільства. У «Новій Атлантиді», передбачаючи наукові досягнення сучасного нам суспільства, він писав про людей, які змогли отримувати світло з різних тіл (атомна енергія), знайшли способи бачити предмети на великій відстані, як, наприклад, на небі та у віддалених місцях (телескопи); близькі предмети представляти віддаленими, а віддалені - близькими (збільшувальні скельца), штучно створювати враження будь-якої відстані, створювати скло і прилади, що дозволяють виразно розглянути найдрібніші предмети, зокрема, форму і забарвлення комашні, черв'яків, зерен, або брак в коштовних каменях (мікроскопи) [2]. Всі ці досягнення стали можливі завдяки усвідомленню того факту, що «знання і могутність людини одне ціле, бо незнання причини ускладнює дію» [2].

Філософ виділив чотири види ідолів, «які облягають розуми людей» [3]. Перший вид він назвав ідолами роду, другий - ідолами печери, третій - ідолами площі та четвертий - ідолами театру.

«Ідоли роду знаходяться в самій природі людини, в племені або самому роді людей, бо помилково стверджувати, що відчуття людини є міра речей. Навпаки, всі сприйняття, як відчуття, так і розуму покояться на аналогії людини, а не на аналогії світу. Розум людини уподібнюється нерівному дзеркалу, яке, домішуючи до природи речей свою природу, відображає речі у викривленому і спотвореному вигляді» [3]. Сприйняття інформації людиною дійсно залежить від безлічі чинників, що відіграють роль «нерівного дзеркала», це, перш за все, освіта, потім - вік, традиції та безліч інших. Більш того, сприйняття інформації носить ситуативний характер, що дозволяє при обробці інформації домислювати миттєве, конструювати й залучати нову інформацію, змінювати вміст інформації на індивідуально-особовому рівні.

Філософ Денієл С. Деннет, дослідник когнітивних процесів, відзначає, що свідомість є інтенциональною системою, яка залежна від багатьох параметрів: «щоб думати про що-небудь, ви повинні мати для цього якийсь спосіб - один з безлічі можливих способів мислення. Будь-яка інтенциональна система залежить від її конкретних чинників мислення - сприйняття, пошуку, ідентифікації, побоювання, спогаду, - про що б не були всі ці «думки». Саме через цю залежність виникає можливість плутанини, як практичної, так і теоретичної. Практично, кращий спосіб збити з пантелику яку-небудь інтенциональну систему - це використовувати недолік в її способах сприйняття або мислення, що стосуються того, про що їй потрібно думати» [5,44].

Далі Ф. Бекон виділяє ідоли печери. «Ідоли печери - суть помилки окремої людини. Адже в кожного, окрім помилок, властивих роду людському, є своя особлива печера, яка ослаблює та спотворює світло природи. Відбувається це або від особливих природжених властивостей кожного, або від виховання та бесід з іншими, або від читання книг і від авторитетів, перед якими хто преклоняється, або унаслідок різниці у враженнях» [3].

Слід зазначити, що символ печери, запозичений у Платона, Ф. Бекон узяв не випадково. Платон у «Державі» описував печеру, де сидять приковані люди, і тільки спалахи вогню освітлюють стіну, протилежну входу. Перед вогнем з'являються люди, звіри, птахи, але люди не бачать цих істот, оскільки не можуть повернути голови, а перед їх очима тільки тіні, що народились у світлі вогню. Тому люди не знають про наявність іншого світу, крім світу тіней. Таким чином, люди живуть у світі тіней і не бачать всього різноманіття світу [8].

Масова культура як семіотичний образ реальності - це і є «печера», в якій, образно кажучи, люди бачать лише тіні - відбитки речей. Будь-яка інформація, яка підноситься людині, - є тінь відображення дійсного знання, спотвореного і таким чином сприйнятого людиною. При всій легкодоступності та різноманітності інформації, що подається за допомогою ЗМІ, людина отримує однотипну, не різноманітну інформацію, це відводить від роздумів, аналізу оточуючого середовища, засмічує непотрібними відомостями. Наприклад, щодня у світі трапляється не менше мільйона цікавих, значимих подій, проте, по різних каналах в новинах даються відомості досить обмежені й однотипного змісту. При достатку журналів, газет і передач, різноманітності думок і стилів, створюється і використовується один і той же стереотип і всиляється один і той же набір бажаного. Відбувається відбір потоку інформації, фактів і проблем. Більшість газет і журналів мають багато фотографій поп-зірок та розповідають про їх однотипну життєву біографію, читаючи яку людина навряд чи зможе навчитися яким-небудь значимим речам або набереться мудрого досвіду. Інформація формується у вигляді готових думок у зручному для сприйняття вигляді. Певній масі явищ надається особлива вагомість, підвищується цінність однієї ідеї, знецінюється інша. Безумовно, замовчується непотрібна інформація та створюється таким чином інша («тіньова» в термінах Платона, «печерна» у Ф. Бекона реальність, в якій люди не «бачать» дійсного стану речей). Окрім замовчування, можливо також конструювання інформації з обривків висловів, при якому змінюється контекст, створюється новий сенс.

Ще один важливий момент, на який вказує Ф. Бекон: «отже дух людини, дивлячись по тому, як він розташований у окремих людей, є річ мінлива, нестійка і наче випадкова. Ось чому Геракліт правильно сказав, що люди шукають знань в малих світах, але не бачать їх у великому світі» [3]. Тут виникає проблема фрагментації. Потік інформації у сучасному світі настільки різноманітний та суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі не лише одна людина, але навіть група фахівців. Фрагментарність, або дроблення, інформації створює видимість різнобічності та оперативності подачі інформації, перешкоджає формуванню цілісної картини соціальних явищ або подій. Це дає можливість маніпулювати аудиторією, акцентуючи її увагу на одних сторонах події та замовчуючи інші. Фрагментарність подачі інформації кінець кінцем дезорієнтує або викликає політичну апатію, або вимушує покладатися на оцінки коментаторів. Відбувається спрощення, стереотипізація. Річ у тому, що мозаїчна культура сприймається людиною майже мимоволі, у вигляді шматочків, що вихоплюються з величезного об'єму інформації. Місце раціонального мислення посідає мислення асоціативне, яке безпосередньо засноване на прийомах асоціації ідей. За такої подачі інформації відбувається розділення цілісної проблеми на окремі фрагменти, внаслідок чого важко зв'язати їх воєдино й осмислити проблему в цілому.

Ще один вид ідолів Ф. Бекон називає ідолами площі. «Існують ще ідоли, які народжуються як би через взаємну зв'язаність і співтовариство людей. Ці ідоли ми називаємо, маючи на увазі спілкування, що породжує їх, і співтовариство людей, ідолами площі. Люди об'єднуються мовою. Слова ж встановлюються згідно розумінню натовпу. Тому неправильне та безглузде залучення слів дивним чином облягає розум. Визначення та роз'яснення, якими звиклися озброюватися та охороняти себе вчені люди, жодним чином не допомагають справі. Слова прямо насилують розум, ведуть людей до порожніх і незліченних паразитів та тлумачень» [3]. Ідоли площі в сучасному суспільстві артикулюються в рекламі та політичній пропаганді. У сучасному інформаційному суспільстві вельми поширена маніпулятивна семантика, тобто заміна сенсу слів і понять. Суть її полягає в тому, що комбінація інформаційних потоків, що відображають об'єктивні властивості об'єктів і процесів, може забезпечувати нові рівні синтетичного їх осмислення із здобуттям інформаційних потоків наступного рівня. Безумовно, що рівень достовірності інформації, передаваної в усному мовленні або письмово, у всіх випадках, якщо ця інформація являє собою не чисельні результати якихось спостережень або досліджень, завжди несе в собі нечіткий початок.

«Існують, нарешті, ідоли, які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також з мінливих законів доказів. Їх ми називаємо ідолами театру, бо ми вважаємо, що, скільки є прийнятих або винайдених філософських систем, стільки поставлено і зіграно комедій, що являють собою вигадані та штучні світи. Ми говоримо це не лише про філософські системи, які існують зараз або існували колись, оскільки казок такого роду могло б бути складено в безліч; адже взагалі у зовсім різних помилок бувають майже одні й ті ж причини. При цьому ми розуміємо тут не лише загальні філософські вчення, але і багаточисельні основи й аксіоми наук, які отримали силу унаслідок віддання, віри і безпроблемності. Проте про кожен з цих родів ідолів слід детальніше і зрозуміліше сказати окремо, щоб застерегти розум людини» [3]. У сучасній культурі ідоли театру функціонують у вигляді ідеології, соціальних міфів й установок. Сучасна міфологія здатна впливати на кожного конкретного члена соціуму. В умовах інформаційного суспільства важко відрізнити міф від реальності. Міфологія народжується в складній взаємодії маніпулятивних технологій, ідеології та аудиторії, що сприймає її. Люди сприймаючи міфи, живуть у світі традиційних колективних несвідомих вистав. Сучасні політичні міфи не забороняють якісь дії, а працюють зі свідомістю, тим самим регулюють і контролюють дії людей.

Висновки

Стрімкий розвиток глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, її засвоєння людьми впливають на самі різні сфери життя і діяльності людини; є можливість користуватись великим об'ємом інформації, ознайомитися з результатами наукових досліджень, відкрити доступ до безлічі книг і періодичних видань, вести ефективне листування. З іншого боку, не можна говорити про повну відкритість і доступність інформації. Інформація стає доступною за певних навичок роботи з інформаційними технологіями, наявністю професійної підготовки, знання іноземних мов. Можна виділити три основні питання, відповіді на які дозволяють знайти потрібну інформацію:

1. Що шукати?

2. Де шукати?

3. Яким чином шукати?

(Невміння повноцінного пошуку інформації редукується до однієї процедури: введення одного ключового слова за проблематикою, що цікавить, в пошуковій системі). Також, не дивлячись на велику кількість каналів і радіопередач, людина зрештою отримує однотипну інформацію, яка пройшла фільтрацію і відбір потоку матеріалу в ЗМІ. Більшість подій політичного й економічного характеру для середньостатистичного індивіда не мають вільного доступу. Таким чином, існує нагальна потреба подальшого вивчення двобічної дії «інформаційне суспільство-людина», а також вивчення сприйняття інформації, регулювання доступу до неї та багато інших питань, які стали на порядок денний у зв'язку з становленням інформаційного суспільства.

інформаційний суспільство соціальний філософський

Література

1. Абушенко В.Л. Знание / В.Л. Абушенко // Новейший философский словарь. Сост. и гл. н. ред. А.А. Грицанов. - 3-е изд., исправл. - Мн.: Книжный Дом - С.392-395. - ISBN 985-428-636-3.

2. Бэкон Ф. Новая Атлантида [Электронный ресурс] / Ф. Бэкон. - Режим доступа: http://www.ashtray.ru/main/lib/newatlant.htm.

3. Бэкон Ф. Новый Органон [Электронный ресурс] / Ф. Бэкон. - Режим доступа: http://lib.ru/FILOSOF/BEKON.

4. Гриценко О.М. Суспільство, держава, інформація / Олена Миколаївна Гриценко. - К. : РВЦ «Київський університет», 2001. - 165 с.

5. Деннет Д. С. Виды психики: на пути к пониманию сознания / Дэниел С. Деннет, [пер. с англ. А. Веретенников]. Под общ.ред. Л.Б. Макеевой. - М. : Идея-Пресс, 2004. - 184 с.

6. Інформаційне Суспільство. Шлях України / Авт.-сост. Андрій Вікторович Колодюк и Леся Валеріївна Березовець. Фонд «Інформаційне Суспільство України». - К.: Бібліотека інформаційного суспільства, 2004. - 289 с.

7. Клепко С. Ф. Наукова робота і управління знаннями: навчальний посібник / С.Ф. Клепко. - Полтава: ПОІППО, 2005. - 201с. - ISBN 966-721 5-32-6.

8. Платон. Государство. Законы. Политик / Платон [пер. с древнегреч.] ; предисл. Е.И. Темнов. - М. : Мысль, 1998. - 798 с. - (Из классического наследия).

Размещено на Allbest.ru