Актуальність теми. Сучасна ситуація в Україні характеризується глибокими соціально-економічними та демографічними змінами. Трансформація моделі шлюбу та зниження народжуваності, зміна соціального статусу жінки, зокрема, проблема поєднання зайнятості та сімейних обов'язків, ліберальне сприйняття суспільством розлучень - це лише деякі реалії сучасного українського суспільства.

Наслідком цих змін стала еволюція в поглядах на політику в області народонаселення, у тому числі на сімейну політику. Негативні тенденції в розвитку соціально-демографічних процесів обумовили формування сімейної політики як самостійного напряму в соціальній політиці.

Сучасні тенденції трансформації сімейних зразків поведінки особливо актуальні для молодої сім'ї. Вона, переживаючи процеси власного становлення, не завжди виявляється здатною до ефективної адаптації в середовищі, що стрімко змінюється. У сучасній Україні саме в молодіжній віковій групі найбільш сильно виражені глибинні зміни й протиріччя між традиційними цінностями та сучасними орієнтирами в системі шлюбно-сімейних відносин, у сфері репродуктивних настанов та поведінки, в оцінці ролі й цінності сім'ї як соціального інституту для людини, суспільства, держави.

У сучасних умовах, коли історичні процеси трансформації сім'ї поєднуються з найгострішими проблемами, обумовленими соціально-економічними трансформаціями, виникає необхідність модернізації соціальної діяльності відносно інституту шлюбу та сім'ї. Молода сім'я, яка в основі своїй є не досить стійким утворенням, особливо потребує підтримки й регулювання з боку держави. У зв'язку із цим актуальним є виділення спеціалізованого напряму державної політики - молодіжної сімейної політики, що розуміється нами як політика, спрямована на розвиток, соціальний захист та забезпечення гідних умов життя молодих сімей.

Ступінь розробки проблеми. Окремі аспекти зазначеної тематики знайшли відображення у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Зокрема, з дослідженням проблем забезпеченості, добробуту та соціально-економічного становища сімей в Україні пов'язані імена таких вчених, як Базилюк А.В., Войнаренко М.П., Кір'ян Т.М., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Надточій Б. Є., Новіков В.М., Онікієнко В.В., Палій О.М., Паніотто В.І., Ревенко А.П., Саєнко Ю.І., Яременко О.О. тощо. Проблемами економічної зайнятості молоді займаються Бандур С.І., Грішнова О.А., Заяць Т.А., Петрова І.Л. та інші. Соціальні-демографічні аспекти молодих сімей досліджують Балакірєва О.М., Галустян Ю.М., Головатий М.Ф., Комарова Н.М., Макарова О.В., Перепелиця М.П., Стешенко В.С., Чуйко Л.В. та інші вітчизняні дослідники.

Проблематиці молодіжної сімейної політики присвячені роботи зарубіжних авторів, особливо слід відзначити внесок російських вчених. Так, питання соціально-демографічної й сімейної політики були розглянуті в роботах А. Антонова, В. Бодрової, М. Мацковського, В. Медкова, О. Осколкової, Г. Сілласте, А. Харчева, М. Тольца та інших. Соціологічні й економічні аспекти сімейної політики представлені в роботах М. Гордєєвої, С. Дармодєхіна, Г. Клімантової. Питання розвитку народонаселення Європи та аналіз концепцій впливу держави на демографічні процеси та сім'ю представлені в роботах П. Демені, С. Камермана, А. Карлсона та інших зарубіжних вчених.

Аналіз робіт вітчизняних і закордонних дослідників показав відсутність комплексності в дослідженнях сімейної політики, неврахування взаємозв'язку економічних, соціальних і демографічних факторів при розробці й реалізації сімейної політики.

Водночас, слід відмітити, що на сьогодні в Україні молодіжна та сімейна політика існують як окремі напрями соціальної політики, тому на особливу увагу заслуговує розробка та обґрунтування напрямів та заходів молодіжної сімейної політики, направлених на забезпечення соціального захисту, поліпшення добробуту, вирішення різносторонніх проблем молодих сімей як окремо визначеної категорії.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з НДР, які виконуються в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема, з такими фундаментальними науково-дослідними роботами відділу соціальної політики, як "Формування соціально-демографічної політики в Україні" (номер державної реєстрації 0103U005818), "Розробка методики визначення соціально вразливих категорій населення з найвищими ризиками бідності" (номер державної реєстрації 0105U008805), "Вдосконалення системи соціальної допомоги населенню з метою зменшення масштабів бідності в Україні" (номер державної реєстрації 0105U008806), "Середньострокові перспективи фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери, охорони здоров'я та освіти" (номер державної реєстрації 0205U002944), "Конкурентоспроможність робочої сили в Україні" (номер державної реєстрації 0106U006345), "Моніторинг молодих науковців в Україні" (номер державної реєстрації 0105U006166), "Розробка механізму реалізації складових людського розвитку" (номер державної реєстрації 0107U003208). Роль дисертанта в цих розробках полягала у визначенні основних проблем молоді та молодих сімей в Україні, розробці та формулюванні пропозицій і пріоритетних напрямів державної політики стосовно актуальних питань розвитку молоді та становлення молодих сімей.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування молодіжної сімейної політики та практичних рекомендацій щодо шляхів реалізації молодіжної сімейної політики в Україні. На основі демографічного аналізу шлюбно-сімейної ситуації в країні та аналізу соціально-економічного становища молодих сімей відповідно до визначеної мети в дисертаційному дослідженні передбачено розв'язання таких наукових завдань:

уточнити сутність, мету, суб'єкт та об'єкт сімейної політики;

запропонувати визначення категорії "державна молодіжна сімейна політика";

здійснити аналіз впливу сімейної політики на демографічну поведінку, спираючись на сучасні теоретичні здобутки європейських країн;

визначити демографічний аспект шлюбно-сімейної ситуації в Україні та оцінити соціально-економічне становище молодих сімей;

спираючись на розрахунки чисельності та складу населення розробити довгостроковий аналітичний прогноз шлюбно-сімейної ситуації в Україні;

на основі інноваційного розвитку економіки країни запропонувати нові підходи державної політики стосовно молодих сімей та розробити нові напрями державної молодіжної сімейної політики із врахуванням завдань концепції людського розвитку.

Об'єктом дослідження є молодіжна сімейна політика в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні аспекти формування та реалізації молодіжної сімейної політики, напрями та заходи державної політики стосовно молодих сімей.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в дисертаційному дослідженні мети були застосовані загальнонаукові та спеціальні методи. При визначенні основних демографічних та соціально-економічних проблем використані методи структурного аналізу та синтезу, при розгляді теоретичних засад та міжнародного досвіду застосовувались конкретно-історичний та порівняльний методи. За допомогою системного підходу розроблено систему індикаторів для аналізу шлюбно-сімейної ситуації в країні, з використанням графічних та статистико-економічних методів було охарактеризовано сучасне демографічне та соціально-економічне становище молодих сімей, а залучення методу експертних оцінок дало можливість зробити довгостроковий прогноз шлюбної ситуації в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів.

Дисертаційна робота є одним із перших комплексних досліджень формування та впровадження молодіжної сімейної політики в Україні, з обґрунтуванням теоретичних та практичних рекомендацій щодо її реалізації. Наукова новизна дослідження полягає у такому:

· на основі узагальнення теоретичних положень уточнено трактування понять "молодіжна політика", "сімейна політика", в яких, на відміну від існуючих, робиться акцент на активізацію, самореалізацію та самостійне вирішення проблем життєдіяльності молодих сімей;

· вперше в Україні автором запропоновано поняття "державна молодіжна сімейна політика" як політика держави, що спрямована на молоду сім'ю, метою якої є її розвиток, соціальний захист та забезпечення гідних умов для виконання її соціальних і демографічних функцій та побудована схема моделі державної молодіжної сімейної політики;

· запропоновано систему соціально-економічних, фізіологічних та психологічних характеристик молоді, що дозволило встановити нові вікові рамки для молодих сімей;

· набув подальшого розвитку порівняльний аналіз сімейного складу населення України за даними переписів населення 1989 і 2001 рр., зокрема, автором запропоновано систему показників для осіб обох статей за шлюбним станом та побудована таблиця шлюбної ситуації в Україні, оцінено динаміку зареєстрованих шлюбів та розлучень, запропоновані і розраховані показники аналізу шлюбності та розлучуваності;

· запропоновано власну систему індикаторів для моніторингу та оцінки державної політики стосовно молодих сімей на основі даних офіційної статистики;

· визначено соціально-демографічні та економічні причини кризи інституту сім'ї в Україні та запропоновано шляхи виходу із даної ситуації;

· на основі прогнозу чисельності населення автором запропоновано нові методичні підходи та розроблено прогноз стану шлюбно-сімейної ситуації в Україні до 2050 р.;

· визначено перспективи розвитку державної підтримки молодих сімей та запропоновано напрями удосконалення молодіжної сімейної політики в Україні, зокрема, щодо економічної підтримки та соціального захисту молодих сімей, забезпечення гідних умов життя та реалізації соціальних функцій, розробки соціальних стандартів та гарантій як базової умови для реалізації молодіжної сімейної політики у контексті концепції людського розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та науковому обґрунтуванні пропозицій щодо підтримки молодих сімей та їх реалізації за такими напрямами: економічна підтримка і соціальний захист сімей, допомога сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, формування здорового способу життя сімей та підтримка виконання демографічних функцій.

Наукові розробки здобувача, викладені у дисертаційному дослідженні, використано у практичній роботі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту (довідка № 5/21093 від 05.11.2007 р.; довідка № 5/21094 від 5.11.2007 р.), Міністерства праці та соціальної політики України (довідка № 27/10/136-08 від 20.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є оригінальною, одноосібно виконаною науковою працею. Всі опубліковані наукові праці є самостійними доробками здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях та семінарах, серед яких: Всеукраїнська науково-практична конференція "Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці" (м. Тернопіль, 2004 р.); круглий стіл "Актуальні проблеми становища молоді та реалізація державної молодіжної політики в Україні" (м. Київ, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Соціальна робота і сучасність: теорія і практика" (м. Київ, 2004 р.); Друга Міжнародна науково-практична конференція "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики" (м. Київ, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Соціальні технології: соціологія та соціальна робота" (м. Запоріжжя, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики" (м. Київ, 2005 р.); П'ята міжнародна науково-практична конференція "Мотивація інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств на ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС" (м. Хмельницький, 2005 р.); Науково-практична конференція "Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в Західному регіоні України" (м. Моршин, 2005 р.); Третя Міжнародна науково-практична конференція "Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє", Міжнародна конференція Федерації всесвітнього миру "Відродження сім'ї, країни та світу" (м. Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи" (м. Київ, 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Парадигма соціальної політики на зламі тисячоліть" (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені в дев'яти наукових працях, з них п'ять входять до переліку фахових видань, загальним обсягом 2,61 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Її повний обсяг становить 191 сторінку. Робота містить 28 таблиць та 12 рисунків. Список використаних джерел включає 197 найменувань, що викладені на 23 сторінках, 12 додатків розміщені на 13 сторінках.

Основний зміст роботи

В першому розділі "Теоретико-методологічні засади молодіжної сімейної політики" на основі аналізу наукових робіт з предмету дослідження розглянуто загальнотеоретичні питання досліджень молодіжної сімейної політики, визначено основні підходи щодо її формування та проаналізовано нормативно-правову базу молодіжної сімейної політики в Україні.

молодіжна політика україна шлюбний

Молодіжна сімейна політика є складовою державної соціальної політики, вона впливає на становище молодої сім'ї та є засобом створення необхідних умов і гарантій для її соціального становлення та розвитку, тобто повинна розглядатися як механізм, через який держава вступає у взаємовідносини з молодою сім'єю та сприяє її соціалізації. Нині процеси формування та життєдіяльності молодої сім'ї в Україні реалізуються в рамках двох напрямів державної політики - сімейної та молодіжної. Однак обидва ці напрями не приділяють достатньої уваги проблемам молодої сім'ї.

Основними напрямами сучасної державної сімейної політики є правове забезпечення та економічна підтримка сім'ї, створення умов для поєднання сімейних і виробничих функцій, забезпечення здоров'я та соціальне обслуговування сім'ї, підтримка сімей, що опинилися в складних умовах. Однак сімейна політика в нашій країні недостатньо торкається молодих сімей і практично не займається молоддю, яка є об'єктом діяльності окремого напряму соціальної політики - молодіжної політики. Проте, аналізуючи державні заходи, що здійснюються в рамках молодіжної політики й спрямовані на вирішення основних проблем життєдіяльності молоді, можна зробити висновок, що молодіжна політика в нашій країні також недостатньо торкається проблем молодих сімей, обмежуючись лише деякими аспектами. Тому хоча робота з молодими сім'ями є одним із напрямів молодіжної політики, діяльність державних органів в даній сфері практично не зачіпає проблеми формування сім'ї, обмежуючись допомогою вже утвореним сім'ям.

Молоді сім'ї перебувають у складному матеріальному становищі, мають потребу в підтримці, вони, як правило, не забезпечені нормальними житловими умовами, мають підвищені запити духовного розвитку. За такої ситуації необхідно забезпечити молодій сім'ї такі умови її життєдіяльності, за яких вона, спираючись на власний потенціал, одержуючи стратегічну підтримку з боку держави та суспільства, буде здатною самостійно реалізовувати свої соціальні функції та репродуктивні установки. Поєднання первинної державної підтримки молодих сімей з розвитком їхньої самостійності у вирішенні проблем життєдіяльності є першочерговим завданням. Ця підтримка передбачає, насамперед, формування та реалізацію державної політики відносно молодої сім'ї.

Тому на сьогоднішній день велике значення мають розробка та реалізація політики відносно планування й функціонування саме молодої сім'ї. Виходячи з цього, пропонується вирізнити молодіжну сімейну політику як окремий інститут. Виділення молодих сімей у самостійну соціальну групу та формування державної політики щодо них сприятиме підвищенню стабільності молодих сімей за рахунок реалізації комплексу заходів такої політики.

Запропоновано визначення даної категорії: "Державна молодіжна сімейна політика - це політика держави, спрямована на молоду сім'ю, метою якої є її розвиток, соціальний захист та забезпечення гідних умов для виконання її соціальних та демографічних функцій". Мається на увазі соціальна підтримка, поліпшення добробуту, вирішення проблем молодих сімей у сфері освіти, професійної підготовки, продуктивної зайнятості, охорони здоров'я, соціального захисту тощо, направленість на поліпшення демографічної ситуації та на ефективність реалізації соціальних функцій молоді, серед яких основними є репродуктивна, виховна та господарчо-економічна, що є найважливішими чинниками стійкого розвитку суспільства, важливою умовою успішної реалізації здійснюваних в Україні політичних та економічних реформ, оптимізації процесів відтворення населення, виховання здорового покоління майбутніх громадян.

В дисертаційній роботі запропоновано модель реалізації державної молодіжної сімейної політики, що представляє собою систему взаємопов'язаних елементів і націлена на оптимізацію запропонованого напряму соціальної політики (рис. 1).

Рис. 1. Модель реалізації молодіжної сімейної політики

Враховуючи психологічні та соціально-економічні умови, які впливають на формування та становлення молодої людини, норми та визначення, які прийняті в більшості країн, пропонується розглядати молоду сім'ю як подружжя, вік членів якого не перевищує 30 років.

Запропонована модель дозволяє сформувати комплексне уявлення про сутність і роль молодіжної сімейної політики. Основою для методичних підходів до дослідження молодіжної сімейної політики в країні є аналіз демографічного та соціально-економічного становища молодих сімей.

Аналіз чинної нормативно-правової бази молодіжної сімейної політики в Україні дає можливість зробити висновки, що останнім часом в діяльності держави щодо сім'ї формуються певні позитивні тенденції. Суспільством усвідомлюється необхідність глобальних заходів щодо зміцнення сім'ї, сімейної політики. При цьому необхідно доповнити традиційну концепцію сімейного законодавства, істотно розширити його предмет, прийняти комплекс правових норм, що визначають соціальні відносини держави та молодої сім'ї. Принципово важливо не тільки закріпити права та взаємну відповідальність, але й розробити відповідні механізми реалізації.

У другому розділі "Аналіз соціально-економічного становища молодих сімей в Україні" здійснено аналіз демографічного та соціально-економічного становища молодих сімей в Україні та порівняльну оцінку соціального захисту молодих сімей в окремих країнах СНД, Європи та США.

В Україні останнім часом руйнуються традиційні стереотипи і відмічається перехід до західної моделі шлюбності, зокрема спостерігається збільшення незареєстрованих шлюбів, нуклеарізація сімей, зростання віку вступу до першого шлюбу тощо.

За міжпереписні роки у сімейному стані населення України відбулися значні зміни. Порівняно з даними перепису населення 1989 р. питома вага чоловіків, які перебували в шлюбі, у загальній чисельності населення у віці 15 років і старше у 2001 р. зменшилась на 8,2 % (з 73% у 1989 р. до 64,8% у 2001 р.), а жінок - на 5,6 % (відповідно з 59,8% до 54,2%). Особливо помітно це серед молоді, найбільше - серед чоловіків у віці 25-29 років. В цій віковій групі за міжпереписний період часка одружених чоловіків зменшилась на 16,6%, а серед жінок вікової групи 20-24 роки - на 17,7%.

Останніми роками як чоловіки, так і жінки не поспішають одружуватися. Частка жінок, які уклали шлюб у віці до 18 років, зменшилась протягом 1994 - 2007 рр. у 3,5 рази (відповідно з 11,63% до 3,28%), шлюби серед чоловіків даного віку і в попередні роки складали невелику частину, а зараз їх частка становить лише 0,12% від загальної кількості зареєстрованих шлюбів (рис.2). Частково це пояснюється матеріальною невлаштованістю молоді, низьким рівнем життя, житловими проблемами тощо.

Рис. 2. Питома вага ранніх шлюбів (за даними Держкомстату України)

Водночас значна частина пар, які живуть разом, не реєструють шлюб. Поширюються так звані консенсуальні шлюби (шлюби за згодою, але без реєстрації). Це відбувається в умовах радикальної переоцінки цінностей, змін у ставленні молоді до шлюбу та сім'ї. Поряд з тим, необхідно відмітити грамотну політику в області контрацепції, яка запроваджується останнім часом в країні, так як велика кількість ранніх шлюбів укладалася раніше через вагітність нареченої, що говорить про необізнаність в питаннях планування народження дітей. Крім того, різко зріс попит на життєві блага, на високий соціальний статус, який молоді люди хочуть займати в суспільстві, тому спочатку намагаються отримати гідну освіту та високооплачувану роботу.

Під час Всеукраїнського перепису населення 2001 р. вперше було визначено чисельність осіб, які перебували у незареєстрованих в органах РАГС шлюбах. У цілому по Україні, за даними Всеукраїнського перепису, в незареєстрованому шлюбі перебували 7% усіх одружених чоловіків та понад 7% заміжніх жінок. Найбільш поширеною є така тенденція серед молоді, найвищий відсоток таких шлюбів у чоловіків і жінок у віці 15-19 років.

Водночас зростає середній вік вступу до шлюбу як серед жінок, так і серед чоловіків (рис. 3), що пояснюється впливом культури та способу життя в західних країнах, де прийнято спочатку зробити кар'єру, а потім вже створювати сім'ю. У всіх розвинених країнах тенденції до більш пізнього вступу в шлюб і народження дітей проявилися ще наприкінці 60-х років минулого століття, коли там відбувалися бурхливі молодіжні революції. Їхньою передумовою була відмова від цінностей традиційного суспільства, зокрема, від батьківської опіки.

Рис. 3. Середній вік вступу до шлюбу по Україні в цілому (за даними Держкомстату України)

Нині в Україні спостерігається поступове зменшення абсолютних показників зареєстрованих розлучень (їх кількість за 1994-2007 рр. зменшилась на 14%).

Найбільша кількість розлучень припадає на молоді сім'ї, тобто такі, в яких вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років. Частка розлучень у віці до 34 років становить більшу половину від загальної кількості розлучень (рис. 4).

Рис. 4. Розподіл розлучень серед молоді (розраховано за даними Держкомстату України)

Проблема розлучень особливо актуальна для молодих сімей, в яких є маленькі діти. Оскільки в переважній більшості випадків годувальником у сім'ї залишається мати, часто такі сім'ї називають "материнськими". Внаслідок розлучення одинока матір потрапляє в ситуацію, в якій вона стикається з різноманітними матеріальними та психологічними проблемами.

Установити точне число "материнських" сімей досить важко. До складу офіційних статистичних даних не входять фактичні (тобто без юридичної реєстрації шлюбу) сім'ї й, навпаки, оформлені юридично, але які реально розпалися, сім'ї з дітьми. У випадку позашлюбних народжень установлене батьківство може бути зафіксоване в момент реєстрації дитини, але в дійсності батько може не приймати ніякої участі в її утриманні та вихованні. З іншого боку, деякі самотні матері згодом виходять заміж, але в актах запису громадянського стану статус їхніх дітей не змінюється (за винятком фактів усиновлення/удочеріння), і вони продовжують вважатися позашлюбними дітьми.

За офіційними даними частка дітей, народжених жінками, які не перебувають в незареєстрованому офіційно шлюбі, зростає (рис. 5). Згідно з даними Держкомстату України питома вага їх зросла за період 1990-2007 рр. на 10,2 відсоткових пунктів (з 11,2% у 1990 р. до 21,4% у 2007 р.).

Рис. 5. Частка дітей, народжених жінками, які перебували у незареєстрованому шлюбі (за даними Держкомстату)

Якщо раніше народження позашлюбних дітей в основному відбувалося через "непередбачені" обставини, то нині дедалі більша кількість жінок свідомо, для реалізації власних потреб в материнстві народжують дітей, не перебуваючи в шлюбі.

Зростання кількості неповних сімей безпосередньо пов'язане зі сферою шлюбно-сімейних відносин, зокрема, зі зміною моральних норм в сфері взаємовідносин статей, поширенням дошлюбних зв'язків, зміною традиційних сімейних ролей чоловіка та дружини, непідготовленістю молоді до шлюбу, зростанням вимог стосовно шлюбного партнера.

Становище молодої сім'ї в Україні в сучасних умовах можна охарактеризувати як кризове. З переходом на ринкові відносини в значній мірі знизився життєвий рівень населення країни. Особливо погіршилося матеріальне становище багатодітних сімей, самотніх матерів, сімей з дітьми-інвалідами, студентських сімей тощо. Практично всі грошові доходи зазначених сімей витрачаються на продукти харчування. У структурі економічних проблем найгостріші - низький рівень реальних доходів більшості сімей та відсутність житла.

Соціальний захист молодої сім'ї сьогодні набув особливої актуальності у зв'язку з процесами, що відбуваються в суспільстві, і зміною статусу сформованих раніше соціальних категорій населення. Це проявляється в значних масштабах зубожіння сімей з дітьми, зниження рівня здоров'я, підвищення захворюваності й смертності населення. Нині сім'ї, що мають дітей, як правило, перебувають на найнижчій сходинці за рівнем реальних доходів, належать до бідних верств суспільства.

Аналіз системи допомог та пільг сім'ям дозволяє констатувати, що їхня роль у рівні матеріального добробуту, рівні соціальної й економічної ефективності захисту сім'ї невелика. Рівень життя малозабезпечених сімей з дітьми не зазнає якісних змін, незважаючи на те, що в доходах цих сімей допомоги на дітей становлять значну частку. У забезпечених сім'ях ці допомоги й пільги тим більше не грають ніякої ролі у визначенні рівня їхнього життя. Особливої уваги вимагають неповні сім'ї з одним годувальником: самотні матері, розлучені жінки та чоловіки з дітьми, а також опікунські сім'ї.

У третьому розділі "Перспективи розвитку державної підтримки молодих сімей в Україні" визначено основні шляхи подолання кризи інституту сім'ї в Україні, розроблено прогноз стану шлюбно-сімейної ситуації в Україні до 2050 р. та запропоновано напрями удосконалення молодіжної сімейної політики в Україні.

В останні десятиліття в нашій країні помітно змінилося ставлення до сім'ї загалом. У системі цінностей значної частини молоді сім'я вже не займає ключового місця, орієнтація на кар'єру та життєвий успіх призвела до того, що діти найчастіше сприймаються як перешкода для особистісного росту. Дошлюбні та позашлюбні статеві зв'язки, так звані вільні стосунки, навіть одностатеві сім'ї у молодіжному середовищі нині часто сприймаються як норма. Наслідком цього стали зниження народжуваності, зменшення кількості дітей у сім'ях, збільшення кількості розлучень та неповних сімей, зростання позашлюбної народжуваності тощо.

За такої ситуації на державному рівні актуальним є проведення заходів, спрямованих на зміцнення сім'ї, сімейних цінностей, залучення уваги суспільства до проблем сім'ї, необхідним є відновлення колишніх цінностей дбайливого ставлення до сім'ї.

Водночас не слід зводити несприятливу ситуацію в демографічній сфері лише до ціннісних настанов. Основними причинами демографічної кризи є також низькі доходи, відсутність нормальних житлових умов, невпевненість у власних можливостях забезпечити дітям гідний рівень життя.

Зважаючи на ситуацію, що склалася, та враховуючи демографічний прогноз чисельності населення, очікується збільшення консенсуальних шлюбів, що, в свою чергу, призведе до незначного зниження кількості офіційних шлюбів. Поряд з цим, очікується зростання шлюбного віку як у чоловіків, так і у жінок, особливо після 30 років, зростання кількості шлюбів у більш зрілому віці, особливо серед чоловіків. Водночас прогнозується тимчасове незначне зростання народжуваності, викликане ростом допомог при народженні дітей та входженням у дітородний вік осіб, народжених на початку 1980-х років, коли також були введені допомоги на дітей.

Стрімке старіння населення та несприятливі демографічні тенденції змусять суспільство вже в найближчому майбутньому пред'явити сьогоднішнім молодих сім'ям підвищені вимоги: молодь стане основним трудовим ресурсом країни, її трудова діяльність стане джерелом коштів для соціального забезпечення дітей, інвалідів та пенсіонерів.

Тому в нинішній ситуації необхідне переосмислення та практичне вирішення завдань соціально-політичного забезпечення життєдіяльності молодої сім'ї на державному рівні, зокрема, це законодавче надання молодій сім'ї самостійного соціального статусу об'єкта державної сімейної політики; необхідність комплексного дослідження становища молодої сім'ї для визначення проблем її життєдіяльності та виявлення тенденцій розвитку; прогнозування та розробка концептуальних основ молодіжної сімейної політики як самостійного напряму державної сімейної політики; удосконалення системи державних соціальних гарантій для забезпечення досягнення рівня добробуту молодих сімей тощо.

Виходячи із запропонованої моделі реалізації державної молодіжної сімейної політики, пропонується поступово впроваджувати нову модель соціальної політики, що містить такі форми реалізації, як соціальний захист, забезпечення гідних умов життя та реалізація соціальних функцій, спирається на соціальні стандарти та гарантії як базові умови для реалізації, має відповідне нормативно-правове та організаційне забезпечення.

Враховуючи великий обсяг завдань, що постають перед державою, пріоритетними повинні стати такі напрями, як виділення молодої сім'ї в самостійний суб'єкт реалізації державної сімейної політики, надання допомоги молодим сім'ям у вирішенні матеріальних, фінансових, житлових, демографічних, психологічних, соціально-педагогічних проблем, впровадження моніторингу та контролю за впливом державних рішень на життєдіяльність молодої сім'ї, що забезпечить молодим сім'ям можливості для самостійного вирішення проблем, що виникають.

Зокрема, вважаємо за необхідне першочергово забезпечити ефективний державний контроль за дотриманням законодавства в частині захисту прав та інтересів молодої сім'ї, працюючих членів сім'ї; розробити програми комплексної підтримки молодої сім'ї, приділивши особливу увагу молодим сім'ям із сільської місцевості та студентського середовища; ввести в освітніх установах навчальні програми щодо підготовки до сімейного життя, спираючись на традиції сімейних цінностей; сприяти формуванню системи соціальних служб з метою розширення сфери освітніх, медико-соціальних, соціально-правових, психолого-педагогічних, інформаційних, консультаційних та інших послуг молодим сім'ям; надавати допомогу молодій сім'ї у вихованні дітей шляхом поширення спеціальної літератури із проблем сімейних стосунків, розробити та запровадити облік статистичних даних, що характеризують стан молодої сім'ї в Україні.

Основними напрямами реалізації молодіжної сімейної політики повинні стати: пропаганда сімейних цінностей серед молоді; формування основ педагогічної культури в молодих батьків; розвиток форм суспільного об'єднання молодих сімей та підвищення їхньої соціальної активності, розвиток самодопомоги та взаємодопомоги у вирішенні проблем молодої сім'ї; сприяння в забезпеченні житлом молодих сімей, у підвищенні рівня їх матеріального й соціального благополуччя.

Висновки

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт демографии и социальных исследований НАН Украины, Киев, 2008.

В диссертационном исследовании разработаны теоретико-методологические основы формирования молодежной семейной политики, исследованы общетеоретические вопросы молодежной семейной политики, определены основные подходы относительно ее формирования, проанализирована нормативно-правовая база молодежной семейной политики в Украине.

Предложено новое понятие "государственная молодежная семейная политика", под которой подразумевается политика государства, направленная на молодую семью, целью которой является ее развитие, социальная защита и обеспечение достойных условий для выполнения ее социальных и демографических функций. Имеется в виду социальная поддержка, улучшение благосостояния, решение проблем молодых семей в сфере образования, профессиональной подготовки, здравоохранения, социальной защиты, направленность на улучшение демографической ситуации и повышение эффективности реализации основных социальных функций молодежи.

Учитывая психологические и социально-экономические условия, которые влияют на формирование и становление молодежи, возраст молодой семьи предложено лимитировать 30 годами.

Проведены анализ демографического и социально-экономического положения молодых семей в Украине и сравнительная оценка социальной защиты молодых семей в некоторых странах СНГ, Европы и США. В работе определены основные демографические и социально-экономические проблемы молодых семей, среди которых - увеличение доли малообеспеченных слоев населения, изменение традиционных ролей членов семьи, особенно женщины, рост количества неполных семей, снижение рождаемости, низкий уровень реальных доходов большинства семей, отсутствие жилья.

Предложена система показателей по брачному состоянию, построена таблица брачной ситуации в Украине, прослежена динамика зарегистрированных браков и разводов, предложены и рассчитаны показатели брачности и разводимости; на основе данных официальной статистики предложена система индикаторов для мониторинга и оценки государственной политики относительно молодых семей.

Опираясь на расчеты численности и состава населения, разработан долгосрочный аналитический прогноз брачно-семейной ситуации в Украине до 2050 г.

Исходя из полученных результатов, сформулированы и обоснованы перспективы развития государственной поддержки молодых семей в Украине, предложены конкретные пути и механизмы реализации молодежной семейной политики. В частности, особого внимания требуют неполные семьи с одним кормильцем: одинокие матери, разведенные женщины и мужчины с детьми, опекунские семьи. Важно сосредоточить внимание на политике, относительно поддержки молодой семьи, которая обеспечит комплексный и всеобъемлющий подход в социальной политике.

Обосновано, что при планировании изменений в социальной сфере все мероприятия должны разрабатываться, оцениваться и реализовываться с точки зрения обеспечения их положительного влияния на семью, в частности на молодую. Главными потребностями молодой семьи, удовлетворение которых предусматривает государственную поддержку, являются: социальная защита и социальное обслуживание молодых семей согласно действующему законодательству; материальные гарантии, стимулирующие реализацию репродуктивной функции, социально-экономические условия для объединения репродуктивной и профессиональной ролей; жилищные условия; механизмы ориентации семьи на самообеспечение и саморазвитие.

Ключевые слова: семья, молодежь, молодая семья, молодежная семейная политика, социальная политика, брачность, разводимость.

Nychyporenko S.V. Policy on young families in Ukraine: forming and ways of realization. - Manuscript.

The thesis for obtaining of Scientific Degree of Candidate of Economic Sciences by Specialty 08.00.07 - Demography, Labour Economics, Social Economy and Policy. - Institute for Demography and Social Studies of the NAS of Ukraine, Kyiv, 2008.

Theoretical-methodological bases of forming of policy on young families in Ukraine are developed in the thesis; analysis of demographic and social-economic position of the Ukrainian young families and comparative estimation of international social protection of young families are realized.

Based on summarizing of theoretical provisions, the author has defined a term "the state policy on young families" and proposed a model of the state policy on young families in Ukraine.

The long-term analytical projection of marital and family situation in Ukraine up to 2050 has been developed based on estimations of the population number and structure.

In accordance with the obtained results, the prospects of development of the state support of young families in Ukraine have been formulated and substantiated, the detailed ways and mechanisms of realization of the policy on young families have been proposed.

Key words: family, youth, young family, policy on young families, social policy, marriages and divorces.

Размещено на Allbest.ru