Класифікація хвиль соціальних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація хвиль соціальних процесів

Кабачевська К.В.

У сучасній літературі з'являється велика кількість праць, автори яких розробляють різного роду циклічні й хвильові варіанти розвитку соціуму.

Недавно досить популярні лінійно-поступальні, стадійні схеми динаміки суспільного розвитку все яскравіше виявляють свою теоретичну неспроможність, неадекватність сучасним світовим реаліям. Дана стаття ставить за мету показати початковий варіант класифікації хвильових процесів у суспільстві.

В аналізі літератури по хвильовому розвитку суспільства виділяються два типи хвиль: хвилі коливального (періодичного) типу й хвилі типу "цунамі".

До хвиль коливального (періодичного) типу ставляться хвилі О.Л. Чижевського, М.Д. Кондрат'єва, С.Ю. Маслова, Ф. Броделя тощо. Особливістю таких хвиль є процеси або явища, що відбуваються в соціумі з певним ступенем повторювання у часі. Хвилі коливального типу можна розділити на окремі цикли так, що після закінчення одного повного циклу починається інший, такий, що за фазою його протікання повністю співпадає з попереднім, але "зміст" кожного циклу може бути різним.

Виділяються хвилі коливального типу з різною амплітудою (найбільше відхилення від положення рівноваги, що відбувається в процесі періодичного руху): від 24 годин до ста й більше років. Отже можна виділити у хвилях коливального типу надвеликі, великі, середні, малі й мікроскопічні хвилі.

Надвеликі хвилі це хвилі з періодом коливання від 500 років і більше. До п'ятсотлітніх хвиль можна віднести "розквіт" й "занепад" деяких культур і держав (Персія, Греція) або цілої епохи в історії народу, після чого починається нова, зовсім інша епоха.

Хвилі з періодом коливань більше тисячі років характеризуються епохальними подіями великими революціями та зміною цивілізацій.

О. Шпенглер згадує про ідеальну тривалість життя для кожної культури в одне тисячоріччя. У своїй праці "Занепад Заходу" О. Шпенглер виділяє 8 культур: індійську, китайську, вавилонську, єгипетську, греко-римську (античну), арабсько-візантійську, західноєвропейську й культуру майя. Докладно О. Шпенглер розглядає лише 5 культур: індійську (з 1500 р. до Р.Х.), єгипетську (з 3000 р. до РХ), античну ("аполлонівську" з 1100 р. до Р.Х.), арабську ("магічну") і західну ("фаустовську" з 900 р.). При цьому комплексний аналіз (духовне життя, мистецтво, політика) ведеться тільки на прикладі двох культур (античної й західної). Кожна культура, по Шпенглеру, подібно людині, переживає дитинство, юність, змужнілість і старість. Крім того, духовне життя проходить епохи "весни", "літа", "осіні" й "зими" [1].

Іншим прикладом надвеликих хвиль є концепція циклічності цивілізацій А.Дж. Тойнбі, яка розкривається у дванадцятитомній праці "Дослідження історії" [2]. Основною одиницею історичного буття А.Дж. Тойнбі вважає не державу, а "локальну цивілізацію". При цьому під цивілізацією розуміється стійка спільність людей, об'єднаних насамперед духовними традиціями й географічними рамками. Він розглядає історію людства як круговерть локальних цивілізацій, що змінюють одна одну.

А.Дж. Тойнбі намагався вивести емпіричні закони повторюваності суспільного розвитку. Він бачить розвиток суспільства у імітації. Якщо в примітивних суспільствах наслідують старих (що робить ці суспільства статичними), то в цивілізаціях наслідують творчих особистостей. А.Дж. Тойнбі говорить про те, що усяка цивілізація проходить 4 однакові стадії:

1. Генезис період зародження цивілізації.

2. Ріст період поступального розвитку цивілізації.

3. Надлам період з якого починається надлам і занепад цивілізації.

4. Дезінтеграція період розкладання цивілізації, що закінчується її загибеллю.

А.Дж. Тойнбі виділяє 21 цивілізацію. Критерієм для виділення цивілізацій є релігія. Генезис і ріст цивілізацій обумовлений відповіддю на виклики історії. Людина досягає цивілізації не в наслідок біологічного дарування (спадковості) або легких умов географічного оточення, а у відповідь на виклик ситуації особливих труднощів, що надихає на безпрецедентні зусилля. У якості "викликів" розглядаються несприятливі погодні умови, напад іноземців і гниття попередніх цивілізацій та інш. [2].

Яскравим прикладом аналізу надвеликих хвиль є праця Л. Гумилева "Етногенез і біосфера Землі" про життєві цикли етносів [3]. По Гумилеву, життєвий цикл етносу від моменту поштовху до виходу з динамічного стану (до повного зникнення або перетворення в релікт) триває не більше 1200 (1500) років. Цей період Гумилев ділить у такий спосіб: фаза підйому (юність) триває 300 років, стільки ж триває "акматична фаза" (розквіт), потім наступає фаза "надламу" (старості) вона триває близько 200 років, за нею йдуть "інерційна фаза" (старезність), що триває 400 років, потім фази "абскурації", "регенерації", "релікта", "гомеостазу", які всі разом тривають до 300 років і позначають різні варіанти смерті й зникнення етносу. Кінець кінцем, концепція Гумилева зводиться до традиційної схеми "життєвого циклу" (юність, зрілість, старість, старезність). Причиною початку життєвого циклу етносів (тобто процесу "етногенезу" є "пасіонарні поштовхи", тобто це здатність організму абсорбувати енергію зовнішнього середовища й видавати її у вигляді роботи [3,328].

Великі хвилі. Даний тип хвиль має період коливань від 100 до 500 років. Вивчено цикли тривалістю 110 120 років (подвійні цикли Кондрат'єва або цикли чотирьох поколінь). Такі цикли особливо популярні серед фахівців з політичної історії.

Італійський історик Дж. Ферарі одним з перших детально розвивав концепцію зміни поколінь. Відповідно до нього, цикл 110 120 років включає життя чотирьох поколінь, що послідовно переміняються.

• покоління "попередників" уважно вивчає й критикує існуючий політичний лад;

• покоління "революціонерів" намагається впровадити в практику результати "попередників" шляхом радикальної й переважно насильницької модифікації соціальних і політичних інститутів;

• покоління "реакціонерів" намагається нейтралізувати руйнівні дії революціонерів, але при цьому також руйнує підвалини в суспільстві;

• покоління "завершувачів" легко й успішно вирішують проблеми свого часу, установлюючи новий порядок.

Типовий приклад такого циклу, на думку Ферарі, стало встановлення християнства, що тривало 115 років (від Диоклетиана до Феодосія). Потім цю зміну періодичності циклів Ферарі послідовно застосовує до історії Франції [4].

У сучасних дослідженнях цикли періодом 110 120 років зв'язуються зі зміною стран-гегемонов у світовому співтоваристві. Кожен автор пропонує свій варіант періодизації. Поняття "гегемонії" трактується як політичне, економічне й культурне панування. Так, М. Уайт, Дж. Модельскі, П. Кенеді велику увагу приділяють політичним аспектам, а Уолерстайн й А. Медисон економічним, У. Томпсон і Дж. Голдстайн намагаються враховувати обидві характеристики.

Столітній період коливань мають й інші історичні процеси. Наприклад, Ренесанс і Реформація, великі соціальні перевороти подібні Французької революції й війнам Наполеона, світові війни й сучасні революції.

Р. Камерон пропонує концепцію великих циклів "логістик" (трендів) тривалістю від 150 до 350 років, виділяючи в європейській історії цикли, пов'язані з динамікою численності населення. Він вважає, що історія Греції (9 й 5 вв. до н.е.) і Середземноморського басейну (50 р. до н.е. 200 р. н.е.) є "протологістиками". По Камерону перша "нормальна логістика" демографічного й економічного росту почалася в 9 або 10 столітті, досягла максимального прискорення в 12 столітті, сповільнилася в 13 столітті й різко обірвалася в 1348 році через Велику чуму, у результаті якої населення Європи зменшилося більш ніж на третину [4]. Потім йшло сторіччя відносної стагнації, після чого (приблизно із середини 15 століття) почався новий ріст населення й крапкою максимуму з'явилося 16 століття, а крапкою мінімуму 17 вік. Наступний виток демографічного росту починається в 18 столітті й переривається війнами 20 століття. Після Другої світової війни виникає наступна "нова логістика". Кінцеві періоди всіх логістик, а також фази депресії й стагнації виявлялися часом соціальної напруженості, цивільної непокори й сильних руйнівних війн (Пелопонеські війни "протологістики" привели до кризи поліса, а занепад Рима до кризи античної цивілізації).

Фази акселерації, по Камерону, супроводжувалися підйомом інтелектуальної й творчої активності, після чого випливав період розквіту архітектури (середньовічні собори, барочні палаци, непроі псевдоготика 19 століття), хоча початок Ренесансу й сторіччя Галілея, Декарта, Ньютона, Лейбница й Локка довелися на періоди депресій. Камерон затверджує, що саме в ці періоди виникають нововведення світового масштабу, які й дають поштовх наступному росту. Як вважає Камерон, хвилі, або "логістики", росту численності населення в Європі супроводжувалися географічною експансією й в 19 столітті, завдяки еміграції й завоюванням вони встановили політичну й економічну гегемонію в усім світі [4].

У слід за Камероном Ф. Бродель обґрунтував наявність "вікового тренду" (trend seculaire) тривалістю від 150 до 350 років і думав, що не існує більше тривалих циклічних рухів. Бродель датує хвилі крапками максимуму в 1350, 1650, 1810(17), 1973(74) роках і крапками мінімуму в 1250, 1507(10), 1733(43), 1896 роках.

Кожен віковий тренд Бродель зв'язував з розквітом і занепадом європейських мирів-економік з переміщенням їхнього центра. Центр першого тренда Італія, центр другого Іспанія й Португалія, потім Голландія. Центр третього тренда Англія. У такий спосіб хвилі Броделя близькі до концепції циклів гегемонії [5].

Спроба створити синтетичну схему, що поєднує різні концепції великих хвиль була почата Дж. Голдстайном. Автор намагався одночасно використати "вікові тренди" Ф. Броделя, И. Уоллерстайна, А. Тойнбі тощо.

Середні хвилі мають амплітуду коливання тривалістю від 50 до 100 років. Найбільш чітко виявилися й всебічно вивчені в індустріальному суспільстві хвилі Н.Д. Кондрат'єва. До циклів з періодом коливань в 50 років став застосовуватися термін "цикли Кондрат'єва" після виходу у світ у 1939 році праці Й. Шумпетера "Ділові цикли". Спочатку цей термін використали в економіці, а пізніше він був включений у термінологічне поле соціальної й політичної історії. Хвилі довжиною в 50 років спостерігалися в різних сферах життя, наприклад, в інвестиційних процесах (перенагромадження капіталу, рух норми прибутку), грошово-кредитних (динаміка грошової маси, відкриття родовищ золота й срібла), інноваційних процесах (нерівномірність науково-технічного прогресу, цикли життя продуктів, винаходів), демографічних перегонах (зміна народжуваності й смертності, процеси міграції тощо). соціум циклічний хвильовий цивілізація

М.Д. Кондрат'єв видатний російський економіст у праці "Великі цикли економічної кон'юнктури" за допомогою методів математичної статистики досліджував динамічні ряди великої кількості економічних показників (індекс цін, рівень заробітної плати, обсяг зовнішньої торгівлі, видобуток вугілля, золота тощо) і виявив існування хвиль із амплітудою коливання від 48 до 55 років. За стосорокорічний період він виділив три хвилі [6].

Хвилі Кондрат'єва спостерігаються в економічному й технологічному розвитку й пов'язані із глибинними якісними зрушеннями в різних шарах життя суспільства, переходом до нового технологічного укладу, змінами в політичному й соціальному житті.

У науковій літературі прийнято вести відлік хвиль Кондрат'єва із промислової революції (кінець 17 століття). Дослідження Ф. Броделя відсувають крапку відліку на кілька сторіч назад (з 15 століття), а американські вчені Дж. Модельски й У. Томпсон пов'язують появу циклів Кондрат'єва з формуванням ринкової економіки Китаю з 930 року). Вони вважають, що хвилі нововведень вдихали нове життя в економіку за допомогою винаходу паперу, грошей, фінансової системи, вогнепальної зброї, компаса тощо. "Хвилі Кондрат'єва" зародилися в Китаї на рубежі першого й другого тисячоріч нашої ери, потім вони перемістилися по Великому шовковому шляху в Італію й набравши темп в 15 столітті досягли зрілості зі зміцненням океанської торгівлі, у якій панували Нідерланди й Бельгія. Таким чином, дослідники виділили 20 кондрат'євских хвиль більш ніж за 1100 років, ведучи відлік першої з них з 930 року й двох останніх з 1973 по 2026 роки [8]. Висновок очевидний довгі хвилі промислового розвитку, що досліджувалися М.Д. Кондрат'євьім були пізньою формою прояву процесу почавшогося задовго до того в іншій частині світа.

З численних моделей, що пояснюють феномен хвиль Кондрат'єва суто економічними причинами, найбільш поширеною є гіпотеза про визначальний вплив хвиль науково-технічного прогресу на динаміку економіки. Наявність даних хвиль економічної динаміки пояснюється нерівномірністю інноваційної активності. Базисні нововведення впроваджуються у виробництво нерівномірним, випадковим образом, вони самоорганізуються в кластери, що конституюють нові технологічні напрямки.

Неекономічні хвилі такого ж самого періоду спостерігаються в історії війн. А.Дж. Тойнбі виявив в історії починаючи з 16 століття 115-літній цикл війни й миру. На його думку, основним фактором, який спрямований проти війни є соціальна пам'ять. В своєї роботі "Дослідження історії" А.Дж. Тойнбі намагається показати, що великі війни мають строгу періодичність в 57,66 року. Він виділяє в історії три цикли (1568-1672 рр., 1672-1792 рр., 1792-1914 рр.), кожний з яких мав чотири фази: загальна війна, життєвий простір, фаза на якій підтримуються війни, загальний мир. Цю гіпотезу підтримували Шумпетер, Форестер, Голдстайн тощо. У цілому, цикли військової активності збігаються з 50 60 річними економічними циклами.

Наявність періоду довжиною у два покоління А.Дж. Тойнбі пояснював тим, що покоління, яке пережило війну, передає відчуття жаху від війни своїм дітям. Однак, коли військові історії розповідаються онукам, трудності війни вже стираються з пам'яті й у розповідях робиться наголос на героїчні й величні військові подвиги. Тому онуки знову готові до випробувань і мріють про військову славу.

Російські вчені С.Маслов, В.Петров, О.Данилова, Г.Голицин та інші досліджували 50-літні цикли змін у соціокультурній сфері зі зміною типів свідомості, пов'язаних певним чином з розходженням між функціями лівої й правої півкуль людського мозку. С.Маслов виділив два полярних типи творчого процесу, які називав "Л-типом" (лівокульовим) і "П-типом" (правокульовим). При домінуванні в психічній діяльності лівокульових процесів для творчості характерні риси аналітичності, раціональності, робота з локальною інформацією тощо, тоді як при домінуванні характерні риси синтетичності, інтуїтивності, робота з глобальною інформацією тощо [8,148-153].

Домінування "Л-типу" й "П-типу" вивчалося в різних галузях творчості: математика, образотворче мистецтво (живопис), але тільки в музиці й архітектурній творчості було почато спробу введення кількісної міри для опису ступеня спрямованості творчого процесу до одного з типів. Механізми освоєння дійсності, за С.Масловим, асиметрія лівокульового й правокульового типів можуть впливати на процес історичного розвитку не тільки через людину, але й через суспільство в цілому. Передбачається, що в суспільстві чергуються періоди "аналітичної" й "синтетичної" свідомості, які проявляються в соціально-політичному житті й у мистецтві (музиці, архітектурі, живопису). Певний стиль періодичності в социокультурной сфері задається поколінням людей, а зміна пануючого стилю стає можливою в результаті зміни поколінь.

С. Маслов проаналізував коливання в соціально-політичному кліматі Росії з 1790 року. Для періодів домінування аналітичного початку характерні відкритість суспільства для зовнішніх взаємодій, перевага добровільно-договірних початків, високий престиж знань. Синтетичним же періодам притаманні замкнутість суспільства, сепаратизм, авторитарний стиль і низький престиж знань [9,3-31].

Аналогічні дослідження в культурній сфері були проведені О. Даниловою і В. Петровим у живопису й музиці. При аналізі музичної творчості використався метод шкальних оцінок, що дається декількома групами експертів-музикознавців. У результаті вид тимчасових залежностей у порівнянні їх із хвилями Кондрат'єва показують практичну синхронність хвиль [10,54-59]. Періодичність обумовлена, на думку авторів, зміною поколінь. Кожне покоління панує 20 25 років, що й утворює хвилі періодом 40 50 років [10,54-59].

Зовсім незалежно до таких самих висновків прийшов професор соціології Мюнхенського університету В. Бюль. Він використовує для обґрунтування своєї моделі культурної динаміки навчання про нейрофізіологічну структуру роботи людського мозку. Хід європейської культури в XX столітті Бюль вважає відповідно циклічної моделі Кондрат'єва [11,141-145].

Американський вчений К. де Грін вважає, що життєвий цикл багатьох створень людини (концепцій, принципів, інститутів, технологій, продуктів і т.д.) тісно пов'язаний із хвилями Кондрат'єва, які відносяться не тільки до економіки, але також зачіпають соціальні, екологічні, психологічні й політичні сфери суспільства.

Малі хвилі. Період цих хвиль коливається від 10 до 50 років.

Ще наприкінці XIX на зорі ХХ століття цикли в 10 12 років стали погоджуватися з коливаннями сонячної активності. Так, видатний російський вчений О.Л. Чижевський зібрав і проаналізував матеріал з історії більш ніж 80 ти країн і народів за 2500 років. Статистичний аналіз історичних подій за участю народних мас показав, що у роки мінімальної сонячної активності спостерігається мінімум масових рухів (5%), а у роки максимальної сонячної активності відбувалося більше 60% соціальних катаклізмів.

О.Л. Чижевський стверджував, що плин всесвітньо-історичного процесу складається з безперервного ряду циклів, що займають проміжок часу, рівний у середньому арифметичному 11 рокам, і синхронних у ступені своєї активності періодичної плямоутворюючій активності Сонця [12,151]. У 11 річному історичному циклі О.Л.Чижевський виділяв 4 фази:

Мінімальна збудливість (3 роки).

Наростання збудливості (2 роки).

Максимальна збудливість (3 роки).

Падіння збудливості (3 роки).

Поворотні пункти всесвітньої історії, за Чижевскьким, в основному доводяться на третю, головну фазу циклу, у якій максимальний вплив вождів, полководців, ораторів, преси "... хоча історичне життя людства не вщухає ні на хвилину й постійно спалахує то в одній, то в іншій ділянці Землі у моменти максимумів сонцедіяльності вона одержує майже повний розвиток по всій поверхні планети" [12,142]. Крім того, Чижевський одним з перших звернув увагу на такі фактори історичного процесу як мори, посухи, епідемії, війни, зменшення численності населення, коливання клімату, масові психічні істерії, частота злочинів, нещасних випадків тощо.

Подібні гіпотези висловлювалися й іншими вченими. Історик й астроном Д.О. Святський доводив, що роки сильної сонячної активності (максимум плямоутворювальної діяльності Сонця) доводяться на 1830, 1848, 1860, 1870, 1905 й 1917 роки, які були відзначені найсильнішими суспільними потрясіннями (1830 р., 1848 р., 1870 р. революції у Франції; 1860 р. революція в Італії; 1905 й 1917рр. революції в Росії) [4].

У 30-і роки в США з'явилися перші праці, в яких аналізувалися 20 річні цикли. Нобелівський лауреат С.Коваль виявив цикли з періодом коливань 15 20 років у житловому будівництві. Вони пов'язані з періодичним масовим відновленням житлових і виробничих приміщень. У 50 60 ті роки ХХ століття дослідження в цій області ще більше активізувалися. Було продемонстроване існування "циклів Коваля" у Великобританії, Німеччині, Франції, а потім в Австралії й Канаді. Крім того, "цикли Коваля" пов'язуються із процесом міжнародної міграції, динамікою численності населення, з міжнародним рухом капіталів, у платіжному балансі, росту грошової маси, внутрішньо-странових інвестиціях. Основною причиною коливань Коваль вважав демографічні процеси, зв'язані зі зміною поколінь, ростом населення, зовнішньою й внутрішньою міграціями [4].

Відомий американський політолог А. Шлезінгер-молодший опублікував фундаментальну монографію про цикли американської історії. Демонструючи концепцію його батька, що виділив у політичному житті США 19 20 століть закономірність зміни двох хвиль: консерватизму (5 фаз) і лібералізму (6 фаз, у яких спостерігається ріст демократії). Середній період коливань становить приблизно 33 роки. Використовуючи цю схему, Шлезингер-старший правильно спрогнозував результати виборів (зміну правлячих партій) в 1924 р., 1939 й 1947 рр., причому прогнози були опубліковані за 2 3 роки до відповідних виборів.

Шлезінгер-молодший відзначає, що зазначені цикли не пов'язані з економічними, а обумовлені явищами самоорганізації. Для обґрунтування періодичності використовується теорія зміни поколінь в 30 років. Перші 15 років покоління бореться за владу зі старшим поколінням, а другі 15 років її втримує [4].

Інтерес представляють хвилі, які не одержали в літературі належного систематичного наукового розгляду. Мова йде про мікроскопічні хвилі, що поширюються в соціальному середовищі у зв'язку із круговими поворотними процесами соціального часу. Період коливання таких хвиль до 10 років.

Із соціологічної точки зору становить інтерес сприйняття соціальних категорій віку. У моделі соціального психолога Е. Еріксона життєвий цикл людини складається з 8 стадій. На кожній стадії в житті індивіда виникає специфічна криза, а перехід від однієї стадії до іншої відбувається в результаті подолання цієї кризи. Перші 4 стадії доводяться на дитинство. П'ята стадія юність (вибір професії, пошук підходящої праці, вибір супутника життя). Для шостої стадії характерні залицяння й шлюб. Сьома стадія (середній вік людини) освоєння певної діяльності, виконання батьківських функцій, а на восьмій стадії (старість) підведення підсумків всього життя, переосмислення й переоцінка основних її подій. Конкретизуючи модель Еріксона, Левінсон стверджує, що в процесі переходу від однієї фази до іншої індивід приймає ряд ключових рішень, що визначають його подальше життя на 5 7 років (до 10).

Інший приклад мікроскопічної хвилі чотирирічний цикл. Наприклад, олімпійські ігри здійснюються один раз у чотири роки. Це задає хвильовий характер спортивного життя багатьох народів. Наростання хвилі відбувається за графіком підготовки спортсменів до змагань. Тому пік максимуму спортивних досягнень і рекордів (тобто пік максимуму фізичної підготовки спортсменів) доводиться на момент проведення олімпійських ігор.

Ще один приклад чотирирічного циклу. Починаючи з 1970-х років цикли з періодом 4 5 років почали активно використовуватися в працях з політичної історії. Ці цикли збігаються зі строками виборів, організуючись в так звані "політичні ділові цикли" (political business cycles), відповідно до електорального циклу кожної країни. Прагнення правлячої партії триматися у владі визначає циклічність політичних процесів. Основний механізм політико-ділового циклу такий: перші роки свого правління уряд накопичує ресурси (в основному фінансові) для того, щоб перед виборами пустити їх у справу, домагаючись поліпшення показників безробіття й мінімального темпу інфляції. При цьому абсолютне значення даного показника за весь період знаходження у влади може знизитися. Але, вважаючи, що виборці "короткозорі" (здатні реагувати тільки на стан економіки, що спостерігається безпосередньо перед виборами), уряд широко рекламує свої досягнення. Одне із серйозних досліджень цієї проблеми було опубліковано Э. Тафтом у 1978 році. Американський вчений обґрунтував свої висновки на матеріалі Західної Європи. Зокрема, він відзначав, що зниження податків, що веде до швидкого зростання доходів на душу населення, відбувається найчастіше у рік перед виборами [4]. Пізніше аналогічні явища були виявлені в економіці США. За теорією ділового циклу в економіці присуджено кілька Нобелівських премій, а відповідні результати викладаються у всіх підручниках по макроекономіці.

Річні цикли сезонні коливання в русі трудових вимог і безробіття; різних хвороб (наприклад, грипу, ОРЗ, холери й т.п.); руху робочої сили, бізнесу, у сезонних змінах економічної активності населення, сільськогосподарські сезонні цикли в аграрних країнах (наприклад, посів і збір урожаю, сезонні збирання фруктів і т.п.); у сезонному ритмі навчання й канікул у школі й вищих навчальних закладах; в покупці й продажу сезонних товарів, у повторенні рік у рік певних свят (Новий рік, Різдво та інш.); проведення щорічних наукових конференцій, що активізують наукове життя тощо.

У сучасному світі прийнята за основу тижнева (семиденна) структура, як деяка одиниця соціального часу. Рахунок починається з понеділка. Сьомий день (неділя) день відпочинку. Сплеск ділової активності доводиться на початок і середину тижня, потім наступає спад, пік якого доводиться на суботу й неділю. Також потребують уваги і 24-х годинні цикли фізичної й соціальної активності людей. Приміром, візьмемо робочий день із 8 годин ранку до 16 годин. Максимум фізичної й соціальної активності у 12 годин дня, а години мінімальної активності припадають на нічний час (виключення становлять позмінний режим роботи й індивідуальні особливості організму деяких людей).

Таким чином, аналіз дослідниками процесів, що відбуваються у "відкритому суспільстві", дослідження стійкого розвитку суспільства з погляду хвильових процесів, потребують подальшого узагальнення результатів таких досліджень. Особливої уваги в хвильової концепції розвитку суспільства на даний час потребують мікроскопичні хвилі.

Література

1. Шпенглер О. Закат Европы. Новосибирск.: Наука, 1993.

2. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. Скорочена версія Д.Ч. Сомервелла. Тт.1 2. К.: Основа,1995.

3. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. М.: АСТ, 2001.

4. Савельева И.М., Полетаев А.В. История и время. В поисках утраченного. М.: "Языки русской культуры", 1997.

5. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм 15

- 18 веков. В 3х Т. М.: Прогресс, 1986 1992.

6. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. М., 1986.

7. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. М., 1999.

8. Голицин Г.А., Георгиев М.Н., Петров В.М. Показатели межполушарной асимметрии творческого процесса в изобразительном искусстве. //Вопросы психологии. 1989, №5.

9. Маслов С.Ю. Асимметрия познавательных механизмов и ее следствия. //Семиотика и информатика. М., 1983., Вып. №20.

10. Данилова О.Н., Петров В.М. Периодические процессы в музыкальном творчестве. //Природа. 1988, № 10.

11. Бюль В.Л. Изменение культуры: к динамической социологии культуры. //Общественные науки за рубежом. 1989, №3. С.141.

12. Чижевский А.Л. Ближе к солнцу ближе к истине. Из книги "Физические факторы исторического процесса" //Сибирские огни. 1990, №9.

Размещено на Allbest.ru