Соціальна політика та соціальний захист економічно активного населення України

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальна політика та соціальний захист економічно активного населення України

соціальний економічний ринковий політика

Недостатня обгрунтованість і непослідовність кроків у процесі ринкової трансформації економіки України, відсутність чіткого бачення української моделі соціально-орієнтованої економіки обумовили значні соціальні диспропорції та деформації у суспільстві. Через нерозробленість ясної і прозорої концепції соціальної політики розвиток соціальних процесів набув малокерованого характеру. Результатом економічних перетворень став лише демонтаж механізмів державного патерналізму і підтримки соціального балансу, звичних соціальних благ та ліквідація системи соціальних гарантій, що склались у минулі роки, без відповідної побудови нової системи соціального захисту населення. В умовах поглиблення економічної кризи посилюється соціальна напруга в суспільстві, особливо серед економічно активного населення. Соціальні наслідки реформ, які сьогодні вже абсолютно проявились, істотно перевершують допустимий для населення рівень. Тому особливої гостроти набуває необхідність формування цілісної, скоординованої та ефективної соціальної політики і системи соціального захисту економічно активного населення які сприяли б вирішенню назрілих соціальних проблем.

Висока актуальність зазначених вище проблем, а також зростаюча теоретична і практична значимість формування механізмів соціального захисту економічно активного населення, недостатня вивченість цих питань на етапі корінного реформування економіки України, необхідність осмислення взаємозв`язку тенденцій розвитку соціальної політики та систем соціального захисту в Україні і зарубіжних країнах визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Ступінь дослідженості проблеми. Важливі аспекти проблем ринкового механізму, соціального захисту громадян, зайнятості населення, формування і використання трудового потенціалу, функціонування ринку праці, управління трудовими ресурсами знайшли висвітлення та набули розвитку в працях українських вче- них - Базилюк А., Бандура С., Богині Д., Бондар І., Гнибіденка І., Данюка В., Заяць Т., Колота А., Купалової Г., Куценко В., Лібанової Е., Новікова В., Онікієнка В., Петрової І., Пирожкова С., Савченка В., Чернюк Л., Яцкова В.

Вивченню цих проблем присвячені праці зарубіжних економістів - Дж.Бьюкенена, Р.Дж.Еренберга, Дж.М.Кейнса, Я.Корнаї, П.Самуельсона.

Серед авторів близького зарубіжжя відмітимо роботи Безгребальної І., Брє- єва Б., Кадомцевої С., Нікіфорової А., Римашевської Н., Рофе А., Рутгайзера В.

Разом з тим, у перехідний період виникає потреба в грунтовному вивченні, всебічному аналізі і комплексній оцінці (як у методичному, так і в прикладному аспектах) сукупності процесів у соціальній сфері. Це диктує необхідність розробки і впровадження нових теоретико-методологічних і практичних підходів до формування якісно нової, побудованої на економічних засадах, активної соціальної політики та політики соціального захисту населення, особливо його економічно активної частини, вибору таких напрямків та механізмів їх реалізації, які б позитивно впливали на соціальну сферу.

Зв`язок роботи з науковими темами. Тема дисертації безпосередньо пов`язана з науково-дослідними роботами у РВПС України НАН України. Зокрема, в основу дисертації покладено результати досліджень, проведених автором по темі 3.1.5.58 "Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на 2001-2010 рр.".

Методологічною основою дослідження є положення сучасної ринкової економічної теорії, фундаментальні наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, законодавчі акти з питань соціальної політики та соціального захисту населення, ідеї, закладені в конвенціях Міжнародної Організації Праці. В процесі дослідження використані матеріали Міністерства економіки, Міністерства праці та соціальної політики населення, Державного комітету статистики, розробки Ради по вивченню продуктивних сил України, Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки України, Інституту економіки НАН України, а також власні розробки автора з цих питань. У роботі знайшли застосування методи системного аналізу, математичної статистики, порівняння, програмно-цільового, економіко-статистичного аналізу, балансовий, графічний, картографічний.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обгрунтування напрямів удосконалення соціально-економічних основ механізму соціального захисту економічно активного населення України в умовах економічного реформування та розвитку ринкових відносин.

Досягнення поставленої мети передбачає комплексно-системне дослідження теоретичних, методологічних та методичних проблем формування соціальної політики і соціального захисту економічно активного населення в період переходу до ринку і послідовне розв`язання таких основних завдань:

- дослідити теоретико-методологічні підходи до формування активної соціальної політики в державах з ринковими та перехідними економіками;

- розробити методичні принципи і рекомендації щодо побудови соціального моніторингу та обгрунтувати класифікацію соціальних індикаторів;

- розробити методичні підходи до класифікації факторів, що впливають на поширення бідності населення України;

- дати оцінку впливу демографічної ситуації на чисельність і структуру економічно активного населення України та розробити пропозиції і рекомендації щодо напрямів виходу з демографічної кризи;

- здійснити комплексну оцінку зайнятості, безробіття та якості життя економічно активного населення України та розробити конкретні пропозиції і рекомендації щодо підвищення рівня його життя;

- визначити та науково обгрунтувати напрями вдосконалення державної соціальної політики захисту молоді та жінок;

- розробити та обгрунтувати концептуальні основи активної державної соціальної політики захисту економічно активного населення України на період до 2010 року;

- визначити та обгрунтувати класифікацію елементів механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення України, а також обгрунтувати і розробити методолого-методичні підходи до його вдосконалення з урахуванням особливостей перехідного періоду.

Наукова новизна одержаних результатів. В процесі дослідження отримані такі наукові результати, що становлять його наукову новизну.

Розроблені концептуальні основи активної державної соціальної політики захисту економічно активного населення України на період до 2010 року, в межах яких обгрунтовані мета, принципи та напрями, а також концептуальні підходи до формування механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення з урахуванням особливостей перехідної економіки.

Визначена, в розвиток існуючих трактувань, соціально-економічна суть соціальної політики як системи заходів, принципів, рішень, дій держави та інших суспільних суб`єктів, що сформувалася в суспільстві на певному історичному етапі його розвитку і спрямована на забезпечення позитивних змін у соціальному просторі.

Розкрита сутність соціального захисту економічно активного населення, який розглядається як багаторівнева, ієрархічно організована система заходів, спрямованих на мінімізацію соціальної напруги, соціальних конфліктів і суперечностей у суспільстві, а також забезпечення ефективного розвитку економіки в перехідний період.

Розроблені методичні принципи і рекомендації щодо побудови соціального моніторингу, обгрунтована класифікація соціальних індикаторів, яка має блочну структуру і включає перелік конкретних економічних і соціальних показників, мету їх дослідження, періодичність і варіантність отримання інформації.

Розроблені методичні підходи до класифікації факторів, що обумовлюють поширення бідності населення України на сучасному етапі, та запропонована класифікація цих факторів, яка покладена в основу обгрунтування структурних компонент механізму соціального захисту економічно активного населення. Запропонована і науково обгрунтована система конкретних взаємопов'язаних заходів, спрямованих на ліквідацію причин бідності населення.

Визначена та обгрунтована класифікація елементів механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення України, а також розроблені концептуальні засади формування такого механізму з урахуванням особливостей перехідного періоду. Концептуальні засади передбачають, що цей механізм є складовою частиною загальної системи управління економікою; базується на бюджетному фінансуванні і, в свою чергу, справляє зворотну дію на нього; відповідає етапам економічного реформування та принципам функціонування економіки як цілісної системи; враховує наявні фінансові ресурси.

Розкриті сучасні тенденції та особливості вирішення соціальних проблем у країнах з різними соціально-економічними моделями розвитку, а також виявлені закономірності формування соціальної політики і системи соціального захисту населення в залежності від стадії економічного розвитку та ступеню впливу держави на економіку. Показано, що в різних країнах спостерігається зближення, конвергенція двох крайніх концепцій соціальної політики (ліберальна та суспільство добробуту), а при вирішенні єдиних національних задач у соціальній сфері важливе місце займає створення гармонійної системи соціального захисту населення, зокрема економічно активного.

На основі виявлених закономірностей та особливостей формування чисельності і структури економічно активного населення доведено, що демографічна криза найбільше позначається на цій категорії громадян. Запропоновані заходи по нормалізації демографічної ситуації в Україні.

Зроблена оцінка зайнятості, безробіття та якості життя економічно активного населення України. Виявлені негативні зрушення в якості життя населення України внаслідок катастрофічного зниження життєвого рівня громадян, у тому числі економічно активних. Доведено, що під впливом багатьох факторів ситуація в сфері зайнятості набула кризового характеру.

Обгрунтовані стратегічні напрями вдосконалення механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення, які включають удосконалення законодавчо-правового, економічного, соціально-політичного, адміністративно-організаційного та фінансового елементів його реалізації. Запропонована система конкретних заходів щодо соціального захисту окремих категорій незайнятого економічно активного населення.

Визначені і обгрунтовані економічно доцільні напрямки вдосконалення державної соціальної політики захисту жінок та молоді.

Відмінність одержаних наукових результатів від відомих підходів до соціальної політики та політики соціального захисту економічно активного населення полягає в комплексно-системному вирішенні теоретичних, методологічних та методичних завдань формування соціальної політики та соціального захисту економічно активного населення на основі гнучкого, диференційованого щодо кожної групи економічно активного населення, управління соціальними процесами в період переходу до ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в: обгрунтуванні системи конкретних взаємопов'язаних заходів, спрямованих на ліквідацію причин бідності населення; обгрунтуванні заходів, спрямованих на нормалізацію демографічної ситуації; розробці пропозицій щодо соціального захисту окремих категорій незайнятого економічно активного населення; визначенні економічно доціль

них напрямків вдосконалення державної соціальної політики захисту жінок та молоді. Крім того, практичну цінність має запропонована класифікація соціальних індикаторів, яка може бути використана при проведенні соціального моніторингу на державному та регіональному рівнях.

Запропоновані здобувачем наукові розробки мають адресну спрямованість і можуть бути використані Міністерством економіки і Міністерством праці та соціальної політики України при обгрунтуванні напрямів соціально-економічного розвитку, розробці концепції і програм зайнятості та соціального захисту економічно активного населення. Практичне значення дослідження полягає також у тому, що ряд його теоретико-методологічних положень і висновків може бути використаний у подальшій розробці державної соціальної політики та політики соціального захисту економічно активного населення, а також застосований в діяльності законодавчих та виконавчих структур.

Впровадження результатів дисертаційної роботи:

пропозиції щодо напрямків підвищення ефективності використання трудоресурсного потенціалу України були використані Міністерством праці та соціальної політики України при підготовці проекту Концепції розвитку трудового потенціалу України (Лист від 01.10.98р. № 01-3/1468-08-2);

пропозиції щодо координаційної діяльності органів виконавчої влади, установ і організацій та управління системою моніторингу соціально-трудових процесів були використані Міністерством праці та соціальної політики України при підготовці проектів "Концептуальних положень моніторингу соціально-трудових процесів в Україні", "Організаційно-технологічної системи ведення моніторингу соціально-трудових процесів в Україні" та при підготовці інформації Кабінету Мі- ністрів України про хід реалізації "Плану робіт на 1998-2000 роки по створенню системи моніторингу соціально-трудових процесів" (Лист від 01.10.98р. № 01-3/1466-08-2);

аналітичні матеріали і пропозиції наукової записки "Система пріоритетів і соціальних індикаторів регулювання зайнятості в Україні" були використані Головним управлінням комплексного аналізу, прогнозування соціального розвитку та інформації Міністерства праці та соціальної політики України при виконанні відповідних доручень Кабінету Міністрів України і Міністерства економіки України (Лист від 01.07.98 р. № 08-3822);

пропозиції щодо удосконалення державної соціальної політики захисту жінок та молоді були використані Управлінням державних цільових програм та науково-технічної політики Міністерства економіки України при виконанні доручень Адміністрації Президента України (Довідка від 26.08.98 р. № 12-41/681).

До дисертації додаються документи, що підтверджують реалізацію в економічній практиці наукових розробок здобувача.

Особистий внесок дисертанта:

розроблені концептуальні положення державної соціальної політики захисту економічно активного населення України на період до 2010 року;

уточнені і сформульовані поняття соціальної політики і соціального захисту економічно активного населення та розкрита їх суть;

розроблені методичні принципи і рекомендації щодо побудови соціального моніторингу та запропонована класифікація соціальних індикаторів;

здійснена класифікація факторів, що спричиняють поширення бідності населення України на сучасному етапі;

обгрунтована класифікація елементів механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення України, а також концептуальні підходи до його формування з урахуванням особливостей перехідної економіки;

виявлені сучасні тенденції та особливості вирішення соціальних проблем у країнах з різними соціально-економічними моделями розвитку, а також закономірності формування соціальної політики та системи соціального захисту населення в залежності від стадії економічного розвитку та ступеню впливу держави на економіку;

визначені закономірності та особливості формування чисельності і структури економічно активного населення, що потребує соціального захисту;

зроблена комплексна оцінка зайнятості, безробіття та якості життя економічно активного населення України;

обгрунтована система першочергових заходів, спрямованих на боротьбу з бідністю;

обгрунтовані стратегічні напрями вдосконалення механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення;

розроблена система конкретних заходів щодо соціального захисту окремих категорій незайнятого економічно активного населення;

визначені економічно доцільні напрямки вдосконалення державної соціальної політики захисту жінок та молоді.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції "Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів" (м. Хмельницький, травень 1998 р.); засіданні Круглого столу з питань соціального моніторингу, який проводився при підтримці Міністерства праці та соціальної політики України і Федерації Профспілок України (травень 1998 р.).

Публікації. За результатами дослідження по темі дисертації опубліковано 10 робіт загальним обсягом 2,9 друк.арк., в тому числі 8 самостійних та 2 у співавторстві. Загальний обсяг авторського матеріалу становить 2,5 друк.арк.

Обсяг і структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження визначено структуру роботи, яка складається з вступу, трьох розділів, висновків,

списку використаної літератури, що нараховує 199 найменувань. Робота викладена на 177 сторінках машинописного тексту, містить 13 таблиць, 4 малюнки, 27 додатків.

У першому розділі "Теоретико-методологічні питання трансформації соціальної політики та політики соціального захисту економічно активного населення в перехідній економіці" розкриті сучасні тенденції та особливості вирішення соціальних проблем у країнах з ринковими та перехідними економіками; виявлені закономірності формування соціальної політики та системи соціального захисту населення в залежності від стадії економічного розвитку та ступеню впливу держави на економіку; уточнені і конкретизовані для умов перехідної економіки поняття соціальної політики і соціального захисту економічно активного населення та розкрита їх суть; розроблені методичні принципи побудови соціального моніторингу та обгрунтована класифікація соціальних індикаторів.

Дослідження теоретичних концепцій соціальної політики розвинених країн засвідчило, що в світі йде активний процес адаптації соціальної політики до змінюваних реалій сьогодення, а також пошук найбільш адекватних й ефективних методів соціальної політики. Загалом, у 90-ті роки спостерігається зближення, конвергенція двох крайніх концепцій соціальної політики (ліберальна та суспільство добробуту) в різних країнах.

В умовах перехідного періоду, коли ставиться завдання формування дієвої, активної, конструктивної соціальної політики, здатної створити умови для досягнення балансу між суспільною інтеграцією та соціальною мобільністю, орієнтація тільки на одну із згаданих моделей соціальної політики може призвести до значних перекосів у соціальному розвитку, посилити суспільну та соціальну кризу. Тому необхідною для України є розробка власної інтегральної моделі соціальної політики, яка поєднувала б у собі елементи і ліберальної, і соціально орієнтованої соціальної політики. В рамках інтегральної моделі розвиток соціального сектору визначається, виходячи з його впливу на економічний розвиток. При цьому вирішальним первинним елементом суспільного відтворення є економіка, ефективний розвиток якої залежить від становища економічно активного населення. Привабливість цієї моделі обумовлюється реальною можливістю синтезу індивідуальної активності особистості та регулюючої ролі держави. Тому, на нашу думку, в центрі української моделі соціальної політики має знаходитись економічно активне населення, зокрема молодь і жінки. Крім того, важливе значення мають заходи соціального захисту щодо дітей та підлітків.

Модель соціальної політики України повинна базуватись на достатньо складному соціальному механізмі, дія складових якого має бути диференційована по групах населення. Тобто в межах такого механізму необхідно побудувати ієрархізовану систему, в якій закладені різні підходи до різних верств і груп населення. Ліберальні - для економічно активних громадян, патерналістські - для інших. При формуванні цього механізму необхідно передбачити чітке визначення переліку соціальних благ (включаючи їх обсяг і якість), які надаватимуться як державні соціальні гарантії.

В роботі визначено соціально-економічну сутність соціальної політики на перехідному до ринку етапі. Соціальна політика - це система заходів, принципів, рішень, дій держави та інших суспільних суб`єктів, що сформувалася в суспільстві на певному історичному етапі його розвитку і спрямована на забезпечення позитивних змін у соціальному просторі. Соціальна політика як частина загальної соціально-економічної політики має на меті досягнення соціального прогресу. Вона визначає ієрархію цілей соціального розвитку і пропонує шляхи і методи досягнення цих цілей, удосконалення форм та умов життя людей. Соціальний захист - важлива компонента соціальної політики держави, націлена на нейтралізацію негативних наслідків ринкової організації виробництва. Соціальний захист економічно активного населення розглядається як багаторівнева, ієрархічно організована система заходів, спрямованих на мінімізацію соціальної напруги, соціальних конфліктів і суперечностей в суспільстві, а також на забезпечення ефективного розвитку економіки. Дійовий соціальний захист та якісна соціальна підтримка населення є запорукою економічного росту. Вивчення умов і обставин формування соціальної політики в незалежній Україні дозволило виділити кілька етапів, пов'язаних з послідовним переходом держави на якісно нові рівні економічних перетворень, що вносили нові акценти у формування соціальної політики і змінювали методологічні підходи до її реалізації. Перший етап - це період з початку 1992-го до середини 1994 років, другий - середина 1994-1996 роки, третій - починаючи з 1997 року.

В умовах стрімкого поглиблення економічної кризи державна соціальна політика та політика соціального захисту економічно активного населення переважно зводились до пом`якшення її найгостріших проявів, а відповідні заходи вживалися із значним запізненням за рахунок грошової емісії та перерозподілу коштів при постійному зменшенні фінансової бази. Загалом, в Україні становлення соціальної політики та системи соціального захисту економічно активного населення характеризувалося стихійністю, аморфністю, невизначеністю. Необгрунтованість методологічних засад трансформації соціальної політики України гальмувала повноцінний процес соціального розвитку та сприяла зростанню соціальної напруги в суспільстві (табл.1).

В роботі доведено, що поглиблення кризових явищ у соціальній сфері вимагає створення механізму, який забезпечував би постійне відстеження визначальних показників соціального розвитку і служив би базою для грунтовного аналізу причин їх динаміки, а також давав би можливість на його основі розробляти відповідні виважені заходи для виправлення соціальних перекосів і деформацій. Цим вимогам найбільш повно відповідає соціальний моніторинг, який водночас є і умовою, і механізмом розробки та реалізації соціальної політики.

Таблиця 1.. Основні індикатори соціального розвитку України у 1992 - 1997 рр.

Головними принципами організації соціального моніторингу є: подібність (моніторинг повинен відповідати головним характеристикам об`єкту); цілісність об`єкту спостереження; комплексність; репрезентативність; економічність. Особливе значення для організації соціального моніторингу має побудова та класифікація системи мікрооб'єктів спостережень - соціальних індикаторів, яка включає перелік конкретних економічних і соціальних показників, періодичність та варіанти отримання інформації, з одного боку, і здатна ефективно реагувати на соціальні зміни у суспільстві під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів - з другого. Система соціальних індикаторів має бути тісно пов`язана з системою прийняття державних рішень. Відсутність такої ув`язки може призвести до неконтрольованого і необгрунтованого прийняття політичних, економічних та соціальних рішень. В дисертації проведене дослідження основних соціальних індикаторів і запропонована їх класифікація, яка має блочну структуру.

У другому розділі "Оцінка чисельності, структури, зайнятості економічно активного населення і його соціальної захищеності" розроблені методичні підходи до класифікації факторів, які обумовлюють поширення бідності населення України на сучасному етапі, та запропонована класифікація цих факторів; обгрунтована система першочергових заходів, спрямованих на боротьбу з бідністю; дана оцінка впливу демографічної ситуації на чисельність і структуру економічно активного населення України; зроблена комплексна оцінка зайнятості, безробіття та якості життя економічно активного населення України.

Проведений аналіз демографічної ситуації в Україні свідчить про наявність демографічної кризи, яка позначається на: віковій структурі населення, співвідношенні статей, структурі смертності, здоров`ї населення, його кількості, динаміці та генофонді. Негативні явища у процесах відтворення населення України та зовнішні міграції призвели до його істотного скорочення (депопуляції). Але депопуляція - це лише найбільш помітна сторона складного процесу зміни вікової структури населення, який називається постарінням. Постаріння населення знижує якісні характеристики трудового потенціалу - рівень здоров`я, освітній та професійно-кваліфікаційний рівень, територіальну, соціальну та професійну мобільність. Прискорені темпи зростання смертності серед найбільш економічно активних груп населення, які вже мають освіту та досвід, обумовлюють одночасне зменшення трудового потенціалу, наносять великі збитки економіці держави.

Виявлено, що негативні зрушення у якості життя населення України зумовлені катастрофічним зниженням життєвого рівня громадян, в тому числі економічно активних. За 1991-1997 роки відбулися такі негативні зміни:

- зросла соціально-економічна нерівність у суспільстві внаслідок прискореної диференціації населення за рівнем доходів. Швидко сформувались полярні групи "багаті" - "бідні" з надмірним переважанням останніх. Всього за 5 років різниця в доходах зросла майже у 3 рази;

- значно скоротилися реальні доходи населення, а в їх структурі зменшилася частка оплати праці. Випереджаюче зростання цін призвело до того, що реальні середньодушові грошові доходи населення на кінець 1997 року становили лише 29,6% від рівня 1991 року, а, враховуючи недосконалість офіційної статистики можемо припускати, що фактичне падіння є ще більшим (табл.2);

- погіршилася структура витрат сімей у напрямі значного зростання частки витрат на харчування з одночасним суттєвим зниженням та погіршенням структури споживання;

- прискорився перехід на натуральні форми господарювання: третина міських сімей та майже 100% сільських самостійно вирощує сільськогосподарську продукцію;

- збідніла значна частина зайнятого населення, зокрема, внаслідок збільшення розриву між оплатою праці та вартістю життя;

- заборгованість із заробітної плати та трансфертних платежів набула гіпертрофованих форм.

Дослідження показало, що український ринок праці характеризується розбаланс сованою структурою попиту і пропозиції робочої сили, негарантованою зайнятістю населення.

Таблиця

Таблиця

Крім того, надто помітною стала криза ціноутворення на ньому, що проявилась як криза заробітної плати. За 1991-1997 роки заробітна плата втратила всі свої основні функції - відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та інвестиційну. Аналіз основних форм та видів диференціації заробітної плати розкрив дві особливості - надмірність диференціації та її економічну необгрунтованість.

Через загострення такої великої кількості проблем в Україні актуальним стало розв`язання проблеми бідності населення, зокрема економічно активного. В роботі доведено, що бідність обумовлена дією комплексу взаємопов'язаних факторів, знання яких принципово важливо для розробки заходів по стабілізації та підвищенню рівня життя населення. Класифікація факторів, що формують бідність та групи населення, які підпадають під їх дію, представлені на рис.1.

Аналіз показав, що під впливом багатьох факторів значно зменшилась абсолютна чисельність зайнятих громадян, особливо у народному господарстві; відбулися зрушення регресивного характеру у секторальній та галузевій структурі зайнятості; поширилось безробіття; невпинно зростають надлишкова робоча сила, непродуктивна зайнятість, приховане безробіття; прискорився перетік трудових ресурсів у неформальний сектор економіки. До числа негативних явищ також слід віднести збільшення навантаження на 1-го працюючого непрацездатними членами суспільства; підвищення частки осіб пенсійного віку в структурі працюючих при значних темпах скорочення молоді; зменшення частки інтелектуального потенціалу серед працюючих.

У третьому розділі "Стратегічні напрямки вдосконалення регулювання механізму соціального захисту населення України" розроблені та обгрунтовані основні

концептуальні засади активної державної соціальної політики захисту економічно активного населення України на період до 2010 року, в межах яких обгрунтовані мета, принципи та напрями; визначена і обгрунтована класифікація елементів механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення; обгрунтовані стратегічні напрями вдосконалення цього механізму; запропонована система конкретних заходів щодо соціального захисту окремих категорій незайнятого економічно активного населення; визначені та обгрунтовані шляхи вдосконалення державної соціальної політики захисту жінок та молоді. Метою концепції визнано створення сильних мотиваційних механізмів до трудової діяльності, забезпечення соціальних гарантій і стабілізацію на цій основі життєвого рівня населення шляхом реалізації конституційних соціально-економічних гарантій громадян, широкого залучення ринкових регуляторів. Соціальний захист економічно активного населення має, передовсім, передбачати такі дії держави, які спрямовані на міцні гарантії зайнятості у відповідності з кваліфікацією, досвідом, здібностями. Підгрунтям концепції є її диференційованість як по групах економічно активного населення, так і за джерелами фінансування та формами реалізації соціального захисту. Основні напрями реалізації концепції - це заходи держави щодо забезпечення системи ефективної зайнятості відповідно до якісних характеристик робочої сили; реформування системи оплати праці; вдосконалення податкової політики; сприяння високій професійній та соціальній мобільності; покращання системи професійної підготовки та перепідготовки кадрів; удосконалення правового поля.

Відповідно до мети дослідження запропонована класифікація елементів механізму соціального захисту незайнятого економічно активного населення на макроекономічному рівні за принципом врахування етапів трансформування економіки в перехідний період. Цей механізм має складатися з законодавчо-правового, економічного, соціально-політичного, адміністративно-організаційного та фінансового елементів його реалізації. Виділені нами елементи охоплюють найважливіші напрями соціально-економічного регулювання. Формування згаданого механізму спирається на такі концептуальні положення: він є складовою частиною загальної системи управління економікою; базується на бюджетному фінансуванні і, в свою чергу, справляє зворотну дію на нього; відповідає етапам економічного реформування та принципам функціонування економіки як цілісної системи; враховує наявні фінансові ресурси; спрямовується на підвищення якості законодавчого та нормативно-правового забезпечення системи конституційних прав і соціальних гарантій; дозволяє звузити коло реципієнтів соціальних виплат від держави і за рахунок цього суттєво підвищити розміри допомоги тим, хто її справді потребує.

Аналіз становища жінок і молоді на ринку праці довів, що вирішення проблем їх соціального захисту також потребує диференційованого підходу, згідно з яким вони мають розглядатися як неоднорідне соціальне утворення, котре складається з відносно відособлених груп, що формуються під дією таких факторів, як віковий та статевий склад, освітній та професійно-кваліфікаційний рівень, соціальний статус тощо. Тому необхідне впровадження більш гнучкої політики зайнятості щодо різних жіночих і молодіжних груп та підсилення адресності державних заходів щодо їх соціального захисту. Результати дослідження державної соціальної політики захисту жінок та молоді вказують на необхідність перегляду діючих законодавчих положень щодо засобів їх підтримки з метою переорієнтації на переважне використання активних форм соціального захисту. На підставі проведеного аналізу в роботі обгрунтовані і диференційовані напрями соціального захисту щодо жінок і молоді.

Висновки

1.Внаслідок зміни економічних умов цілі та механізми здійснення соціальної політики в Україні зазнали істотної трансформації. Однак недостатня соціальна спрямованість реформ, малоефективна, а іноді й деструктивна діяльність держави, відсутність протягом тривалого періоду програми соціального розвитку призвели до критичного загострення соціальних проблем. Подальше зволікання з їх вирішенням може призвести до соціального катаклізму.

2. Аналіз дії факторів, які обумовлюють становище економічно активного населення, підтвердив, що вони негативно впливають на його структуру, зайнятість ефективність використання його трудового потенціалу. Наслідками їх впливу є невідповідність кваліфікації працівників характеру й змісту роботи; низька продуктивність праці через відсутність мотивації; високий рівень безробіття; швидкий розвиток деформалізації зайнятості і перехід до тіньової економіки; значне зниження якості життя більшості населення.

3. Дослідження показало, що стан і перспективи відтворення населення в Україні можна охарактеризувати як критичні. За таких умов необхідні заходи щодо регулювання процесів відтворення населення, формування активної державної демографічної політики як важливої складової всієї соціальної політики. Тому доцільною є розробка Концепції демографічного розвитку, яка передбачала б вирішення найголовніших завдань відтворення населення і передовсім завдання виходу з демографічної кризи, подолання депопуляції. Необхідно розробити систему поглядів, сучасну ідеологію демографічного розвитку України, яка поєднувала б об'єктивний аналіз реалій з науково обгрунтованими цілями та завданнями. Пропозиції автора щодо першочергових заходів по виходу з демографічної кризи можуть увійти до таких розділів концепції, як відтворення демографічного потенціалу, соціальний захист, міжнародне співробітництво.

4.Для запобігання подальшому викривленню соціальної структури суспільства необхідна розробка і впровадження спеціальної, глибоко продуманої і узгодженої з логікою реформ програми подолання та упередження зубожіння населення, особливо його економічно активної частини. В рамках такої програми першочергова увага повинна бути зосереджена на таких заходах:

- усунення заборгованості по заробітній платі, пенсіях, стипендіях, допомогах по безробіттю;

- прискорення розробки та реалізації заходів по забезпеченню мінімальних державних соціальних гарантій;

- формування виважених підходів щодо визначення рівня життєвих стандартів та бідності з урахуванням особливостей економічної ситуації в Україні та розробки і прийняття Закону України "Про прожитковий мінімум громадян";

- створення системи моніторингу бідності, що забезпечить аналіз бідності і соціальної маргінальності з різних позицій і сприятиме розробці більш ефективних заходів по боротьбі з бідністю;

- побудова мережі обліку та аудиту доходів сімей. З цією метою необхідно сформувати систему декларування доходів громадян про сукупний доход сім'ї (включаючи дані про майновий стан), що охоплюватиме всі верстви населення;

- Україні необхідно ратифікувати Конвенції МОП №95 про охорону заробітку, №173 про захист вимог працівників на випадок неплатоспроможності роботодавця і приєднатися до Конвенції МОП №102 про мінімальні норми соціального забезпечення.

5.В роботі обгрунтовується доцільність створення єдиного, підпорядкованого Уряду, Центра координації, узгодження та управління соціальним страхуванням, функціями якого були б: централізований збір та розподіл між страховими фондами страхових внесків; нагляд за сферою соціального страхування та запобігання зловживанням із страховими коштами; побудова загальної уніфікованої бази даних реципієнтів пенсій та допомог по соціальному страхуванню.

6.Вдосконалення законодавчо-правового елементу механізму захисту незайнятого економічно активного населення має спрямовуватись на підвищення якості законодавчого та нормативно-правового забезпечення системи конституційних прав і соціальних гарантій. Тому необхідно законодавчо закріпити статус "частково безробітного"; прискорити прийняття Закону України "Про страхування на випадок безробіття"; розробити механізми соціального захисту вивільнюваних у разі банкрутства підприємств працівників; внести зміни до чинного трудового законодавства щодо причин звільнення працівників. Доцільним є юридичне закріплення трьох причин вивільнення, а саме через: економічну необхідність; припинення строкового договору або контракту; за власним бажанням. В залежності від причини вивільнення визначатимуться форми соціального захисту.

7.Економічні важелі слід спрямувати на створення мотивацій до трудової діяльності. Для цього потрібно активізувати структурну перебудову економіки, створювати нові високотехнологічні замкнені цикли, захищати права та розширювати можливості вітчизняного товаровиробника, що дасть змогу забезпечити робочими місцями бажаючих працювати, створити могутній середній клас населення, зміцнити фінансову базу для надання допомоги бідним верствам населення. Розпочати ці заходи слід з реальної активізації розвитку сфери малого та середнього бізнесу.

8.Центральним напрямком вдосконалення соціальних елементів механізму захисту незайнятого економічно активного населення повинен стати розвиток інститутів соціального партнерства. Адже практика трипартизму, що склалася в Україні, не може замінити механізм соціального партнерства на рівні підприємств. Удосконаленню соціального партнерства сприяла б трансформація закритих акціонерних товариств у відкриті. Потребує покращання організаційна структура системи соціального партнерства на загальнодержавному, галузевому й територіальному рівнях. Водночас необхідним є законодавче закріплення прав дрібних акціонерів. Необхідно розробити механізм безпосередньої участі робітників в управлінні підприємствами й акціонерними товариствами.

9.Вдосконаленню фінансового елементу механізму сприятиме розробка нової концепції фінансування соціальної сфери взагалі та соціального захисту, зокрема; прискорення роботи по розробці та запровадженню соціального бюджету як складової частини Державного та місцевих бюджетів; пошук нових джерел фінансування та розробка сучасних механізмів їх акумуляції. Зокрема, необхідно ширше залучати кошти від приватизації, а також кошти, отримані від функціонування фондового та інвестиційного ринків. Ми вважаємо, що необхідно активізувати роботу по залученню нових, суто ринкових джерел - інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх, у визнані пріоритетними державні соціальні програми.

Список опублікованих праць

1.Карпилянская О.В., Скомарохова Е.И. Формирование минимального потребительского бюджета населения Украины. / Сб. "Информатика и новые информационные технологии".-К.:ИПИ Минэкономики Украины.-1992.-С.125-128.

2.Карпилянская О.В., Скомарохова Е.И. Информатизация расчетов минимальных потребительских бюджетов социально уязвимых слоев населения. / Сб. "Наука и практика информатизации Украины".-К.:ГоловНИИПИ Минэкономики Украины. -1993. -С.121-125.

3.Скомарохова О.І. Малі підприємства в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1997. - №3. - С. 27-29.

4.Скомарохова О.І. Підтримка малого бізнесу міжнародними організаціями // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1997. - №3. - С. 32-35.

5.Скомарохова О.І. Державна підтримка підприємництва в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1998. - №1. - С. 60-62.

6.Скомарохова О.І. Мале підприємництво в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1998. - №1. - С. 62-64.

7.Скомарохова О.І. Соціальна політика та демографічна ситуація // Зб. "Формування ринкових відносин в Україні". Вип.3. -К., НДЕІ Мінекономіки України 1997.-180с. -С.90-96.

8.Скомарохова О.І. Сучасні теоретичні концепції держав з ринковими та перехідними економіками // Зб. "Формування ринкових відносин в Україні". Вип.4. - НДЕІ Мінекономіки України К., 1997.-228с. -С.135-144.

9.Скомарохова О.І. Система пріоритетів і соціальних індикаторів регулювання зайнятості в Україні / Зайнятість та ринок праці: Міжвід.наук.зб., вип.6. -К., 1998. - С. 199-206.

10.Скомарохова О.І. Малий бізнес - фактор соціального захисту економічно активного населення в Україні // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. - 1998. - №4. - С. 60-64.

Размещено на Allbest.ru