Український соціум: взаємодія глобального та локального

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український соціум: взаємодія глобального та локального

Дослідженню глокалізації як соціально-філософського феномена, що виявляється у реакції локального на глобальне, присвячений широкий спектр робіт (Бабенко С.С. [1], Гарник Л.П. [2], Железняков А.С. [3], Кравченко О.М. [4], Мазлиш Б. [5], Майструк Н.О. [6], Очеретяний Є. [7]). Ці дослідження охоплюють різні аспекти реалізації глокалізаційних тенденцій у різних сферах буття соціуму. При цьому глокалізація розглядається як процес реакції різноманітних сфер людського буття на локальному рівні на світову глобалізацію, що є результатом синтезу процесів глобалізації і локалізації. Глокалізаційні процеси у сучасному світі охоплюють всі сфери суспільного буття, трансформуючись на різних рівнях у залежності від характеру локальностей, з якими вони взаємодіють. У зв'язку з цим актуальними видаються дослідження характеристик таких взаємодій та їх впливу на суспільний розвиток. Проте, слід відзначити, що практично відсутні дослідження української специфіки реалізації феномена глокалізації та його впливу на різні сторони функціонування соціуму в Україні. Це визначає актуальність даного дослідження. З урахуванням зазначеного, метою даної публікації є визначення основних характеристик прояву глокалізації у бутті українського соціуму.

Для визначення особливостей глокалізаційного процесу в умовах України як форми взаємодії її локальної соціокультурної системи та глобальних процесів сучасності, на наш погляд, доцільно здійснити дослідження даного процесу з точки зору ступеня проникнення глобального у локальне у різних сферах суспільного буття.

Суттєвий вплив на зміни у співвідношеннях глобального та локального чинить динаміка змін у бутті конкретного соціуму. Основними показниками, що характеризують такі зміни, є підвищення значення феноменів науки, техніки та комунікації, подолання традиційних культурних норм, полісуб'єктність, плюралістичність позицій, підходів та, поряд із тим, широке розповсюдження різноманітних ідеологічних концепцій. У цілому сучасний стан соціуму в Україні характеризується значним прискоренням змін. Змінюється статус суспільних цінностей, індивіди усвідомлюють перехідний характер епохи, у якій реалізується їхнє буття.

Необхідність осмислення соціального розвитку вітчизняного суспільства висуває вимоги щодо чіткого вибору власної позиції відносно змін, що здійснюються у соціумі. Сучасні ситуація, у якій знаходиться український соціум, потребує вміння порівнювати різні позиції та вибирати, проте таке порівняння та вибір повинні здійснюватися на фундаментальних критеріях. Іншою характеристикою змін у соціумі є стрімкий розвиток глокалізаційних процесів, що супроводжують поширення глобалізації на українське суспільство. У зв'язку з цим великого значення набувають навички спілкування та взаємодії на різних рівнях суспільного буття, які у свою чергу впливають на політичні економічні та соціокультурні стереотипи кожного суспільства.

Фундаментом глокалізаційних процесів є ідея самобутності локальних культур, що не можуть бути зведені одна до іншої, або до певної загальної, оптимальної культури. Ця ідея безпосередньо впливає на соціокультурні стереотипи локального буття. У той же час у суспільстві позитивно сприймається діалог між окремими локальностями, визнається взаємовплив та взаємодія форм локального буття. Таким чином, серед найбільш продуктивних напрямків формування концепції стабільного розвитку соціуму потрібно виокремити два основних локальний, спрямований на визначення можливостей забезпечення суспільного розвитку шляхом використання можливостей конкретної локальності, та глобальний, згідно з яким, розвиток локальності повинен бути підпорядкований загальносвітовим глобалізаційним тенденціям.

Глобальний та локальний підходи до розвитку соціуму відображають діалектичну єдність проблем та протиріч, з якими має справу людство. Це різноманіття проблем проявляється як на глобальному, так і на локальному рівнях. Основою для такої структуризації є різні просторово-часові характеристики протиріч, своєрідність їх розподілу у географічному середовищі, їх відбиття на стані біосфери та якості життя людей. Діалектична єдність локального та глобального рівнів є однією з головних особливостей сучасних проблем (екологічних, демографічних, культурних, інформаційних тощо). Дана єдність визначається цілісністю географічного середовища, у якому функціонують окремі соціуми, наявністю складної системи взаємозв'язків у ноосфері Землі.

Безпосередній вплив на природні та соціоприродні системи здійснюється саме на локальному рівні. При цьому він розповсюджується, виявляюючись у глобальних змінах. Саме з локальних проявів складаються основні глобальні складові проблем, що виникають перед людством. Саме в локальному масштабі у результаті різноманітних видів людської діяльності породжуються проблеми як окремих країн, так і людства в цілому. Просторово-часові характеристики глобальних проблем визначають особливості їх соціокультурних вимірів. Відповідно до цього змінюється специфіка підходу до цих проблем, а також вибір засобів їх вирішення. Досліджуючи локальні прояви суспільного буття, слід мати на увазі, що локальність може бути реалізована на рівні окремих географічних територій, регіонів, окремих індивідів.

Закономірності процесу формування та функціонування соціокультурних феноменів на глобальному та локальному рівнях, з одного боку, містить у собі всю соціокультурну конкретику локального рівня, а з іншого є об'єктом дії глобальних тенденцій. Тому, незважаючи на різні тлумачення поняття локалізації, в узагальненому вигляді її можна визначити як процес виявлення внутрішньогрупової спільності, тобто загальних ознак, або спільних інтересів для конкретного соціуму.

Проблема взаємодії глобального та локального, тобто глокалізація, значною мірою виявляє прояв спільних тенденцій у процесах розвитку окремих локальностей в умовах багатофакторної глобалізації. Глобалізаційні процеси вносять суттєві зміни у стан окремих локальностей, їх потенційну готовність до інтеграції та взаємодії. На сучасному етапі локальності стають все більш залежними від глобальних процесів та впливів. Даний стан супроводжується посиленням глокалізаційних тенденцій як реакції локального на глобальність, що чинить на нього як позитивний, так і негативний вплив. Можливості, які створює глобалізація, дозволяють локальностям на рівні окремих регіонів не тільки змінювати свій стан, але й випереджати за розвитком країну в цілому. Включення окремих локальностей у глобалізацію здійснюється також шляхом формування розділеної у просторі мережевої системи виробництва та обміну. Саме таке включення і обумовлює соціально-філософський феномен глокалізації.

У наших попередніх дослідженнях було визначено основні можливі форми здійснення глокалізації у соціумі. Зокрема, йдеться про максимальну відкритість та некритичність, співіснування, адаптацію та трансформацію, а також повне заперечення.

Максимальна відкритість та некритичність локальної культури по відношенню до дії глобальних інститутів та інформаційних потоків не передбачає повне заміщення локальної культури якимись транснаціональними формами, оскільки у будь-якому випадку існуватиме певний ступінь, хоч і мінімальний, адаптації та трансформації цих глобальних форм в умовах локального контексту.

Співіснування локальної культури та глобальних культурних форм без суттєвих проявів взаємовпливу та інтеграції відбувається у тих випадках, коли глобальні потоки товарів, інформації, туристів тощо не впливають на глибокі рівні у структурі культурної ідентичності, у ціннісних орієнтаціях, у способі життя представників тієї або іншої культури. Вони взаємодоповнюються та існують паралельно.

Адаптація та трансформація глобальних процесів внаслідок потужної локальної реакції, що зумовлює виникнення гібридних форм, є найбільш поширеною формою глокалізації у сучасному світі. При цьому глобальні тенденції адаптуються під вже існуючу систему цінностей та інститутів.

Захист локальної культури від глобалізаційних процесів та боротьба з ними здійснюються через таку форму глокалізації, як повне заперечення. При цьому, рівень ізольованості і закритості локальності від глобального світу може варіюватися.

Досліджуючи модуси глокалізації в українському суспільстві, характер впливу глобалізації на його соціокультурну систему та особливості прояву феномена глокалізації у ньому, слід відзначити, наявність багатьох спільних тенденцій з іншими країнами пострадянського простору. Суспільний менталітет, що сформувався у радянські часи, до цього часу суттєво впливає на характер взаємодії локального та глобального у вітчизняних соціально-економічних умовах. На початку 90-х років ХХ ст. в українському суспільстві спостерігалися тенденції до повного сприйняття глобалізаційних інформаційних культурних потоків, що надходили з Заходу.

Розвиток українського суспільства є підпорядкованим загальним закономірностям розвитку сучасної світової системи, головною серед яких виступає тенденція глобалізації, що супроводжується посиленням глокалізаційних процесів у різних сферах суспільного буття. Саме тому в умовах надзвичайного зростання глобалізаційних впливів на економічне, соціальне, культурне і політичне життя українського суспільства проблема взаємодії глобального та локального стає одним із центральних питань подальшого розвитку українського соціуму. Вплив нової реальності, що виникає під тиском глобалізації, має потужний соціальний ефект, оскільки вимагає визначити ставлення до засад і динаміки глобалізації та виробити стратегію глокалізаційної поведінки українського соціуму відповідно до її парадоксів і викликів. Зараз можна спостерігати надзвичайно складну ситуацію, коли разом з інтенсивними процесами світової інтеграції, формуванням глобальних економічних, політичних, екологічних та культурних асоціацій, відбувається не менш активний процес глокалізації та фрагментизації світу, що у масштабах України супроводжується зростанням національної самосвідомості, посиленням культурної диференціації та відродженням її етнічно-національних цінностей.

Основні тенденції розвитку сучасної цивілізації у масштабах людства, що характеризуються видатними досягненнями науково-технічного прогресу, і, разом з тим, виникнення глобальних техногенних загроз стимулюють усвідомлення єдності людства як планетарної спільноти.

Україна не повинна стояти осторонь від загальносвітових процесів. У цьому аспекті явище глокалізації набуває нового змісту як об'єктивний процес реакції вітчизняного соціуму на глобальні можливості та виклики.

Специфіка проявів процесу глокалізації у вітчизняному повсякденні визначається пострадянським характером українського соціуму. Успішні життєві практики демонструють способи використання структурних можливостей та переборювання структурних обмежень, які виникають під час трансформації посткомуністичного суспільства. Особливості глокалізації в українському соціумі характеризується особливостями моделей виклику-та-відповіді у процесі глобалізації пострадянської культури та економіки.

Суспільні практики в Україні протягом останніх 20 років суттєво змінились під впливом структурної трансформації та глобалізації. Сучасний розвиток української культури повсякденного життя розгортається на перетині даних трендів. Особливості української культурної трансформації зумовлені її локалізацією саме у зоні взаємодії культурних мегавпливів західної та східної цивілізацій, а також пострадянського менталітету, що характеризується такими рисами як колективізм, з одного боку, та глобалізаційні впливи індустріальної та постіндустріальної культури консьюмеризму з іншого. Ці впливи взаємодіють також із процесами формування національної ідентичності у державах пострадянського простору та виокремлення життєвого простору повсякдення у відповідь на розмаїття зовнішніх впливів і глобалізації сучасного культурного та символічного простору.

Структурну трансформацію сучасного українського суспільства зумовлюють, поряд із внутрішніми системними закономірностями, що визначаються залежністю від історичного досвіду, ті інституціональними, інфраструктурними та соціокультурними ознаками радянського суспільства, які відтворюються та функціонують у сучасному суспільстві, також зовнішні виклики глобалізації економічного, політичного та культурного просторів, у які українське суспільство включається з часів розпаду СРСР.

Останнім часом на теренах глобалізаційного світового простору інтенсифікуються впливи зі Сходу, зокрема пов'язані зі зростанням потоків еміграції і трудової міграції, та поширенням впливів повсякденної культури східних цивілізацій. Можна зазначити, що сьогодні глобалізація призводить до поширення не тільки західних, але й східних культурних форм, які стають невід'ємною частиною повсякденної культури будь-яких локальностей. Важливим виміром взаємодії структур та практик у процесі глокалізації в українському соціумі є особливості культури, які зумовлюють впливи символічного середовища на сприйняття, рефлексію та легітимацію структурних компонентів і тих практик, які їх відтворюють та створювані діючими акторами. У цьому вимірі можна аналізувати впливи та виклики глобалізації в бутті українського соціуму як такі, що, з одного боку, його структурують за допомогою універсальних форм глобальної культури, економіки, політики, а з іншого, вступають у взаємодію з локальними структурами, практиками й образами дійсності та призводять до непередбачуваних наслідків і нових культурних форм.

Складність взаємин глокалізаційних реакцій локальностей на виклики глобалізації вкорінена у легітимованій повсякденній культурі та повсякденному знанні, яке в сучасному вітчизняному суспільстві є мозаїчним сполученням відродження традиційних цінностей та фрагментації цінностей радянської культури, а також впливу культурних викликів глобалізації.

Глобалізаційні впливи найбільш яскраво знаходять своє відображення у великих містах України. Саме у мегаполісах найбільшою є концентрація урбаністичної та міжнародної масової культури, міграційних потоків, засобів масової інформації, економічної інфраструктури виробництва та споживання тощо, а отже, моделей повсякденної практики, які вже майже не відрізняються у цивілізаційному просторі, наприклад, Франкфурта на Майні та Києва. Мегаполіси можна досліджувати як найпоказовіші центри глобалізації локальних культур в уніфікованому глобальному просторі, де симбіоз структурних змін із практиками повсякдення набуває універсального змісту. Водночас найбільш специфічні відповіді на глобалізацію структурних та культурних вимірів повсякдення виникають на рівні повсякденної практики людей.

У той же час, традиціоналізм, характерний для локальних утворень у регіонах України на рівні сіл, районів, невеличких містечок характеризується наявністю елементів традиційного способу життя, збереженням основних складових традиційної культури та соціальності. Це створює специфічну модель локальної вкоріненості, яка у взаємодії із викликами глобалізації формує локально зумовлені моделі повсякдення і, зокрема, успішні практики повсякденного життя, що є проявами глокалізаційних процесів.

Особливості глокалізації в українському соціумі значною мірою обумовлені особливостями його історичного досвіду буття у межах радянського суспільства. Саме такий досвід спричинив його ізольованість від інших суспільств та ізольованість від впливів глобалізації. Культурна специфіка пострадянського соціуму зосереджує множинні національні, радянські, домодерні особливості, які зумовлюють різновиди реакцій на глобалізацію структурних і культурних змін у межах локальності. В успішних життєвих практиках реалізується взаємозв'язок культури, соціальної структури та соціальної дії, застосування структурних можливостей та змінених структурних форм до реалізації власних цілей, цінностей, норм, які отримують позитивний зворотний зв'язок із суспільством. Завдяки цьому успішні життєві стратегії та практики демонструють способи використання структурних можливостей та переборювання структурних обмежень, а також формують зразки для соціальних практик інших локальностей.

Глобалізаційні впливи на буття українського соціуму характеризуються такими модусами, як впровадження міжнародних моделей політичної, економічної та культурної діяльності, зокрема таких як етнічний та «зелений» туризм, інфраструктура масових комунікацій (телекомунікації, мобільний зв'язок, Інтернет), нові моделі повсякденних практик тощо.

Особливості України щодо реакції на вплив глобалізації та взаємодію глобального та локального, виражену у глокалізаційних процесах, мають геополітичні, економічні та соціокультурні виміри. Відповідно, в Україні діють множинні актори глобалізації. З одного боку, можна виокремити внутрішніх акторів глобалізаційних процесів, таких як локальні органи влади, емігранти, середній клас, що формується останнім часом тощо. З іншого боку, в українському соціумі діють зовнішні актори глобалізації, такі як засоби масової інформації, іноземні туристи, вимоги до стандартів, що формуються під впливом ознайомлення з світовими стандартами, активність міжнародних організацій, діяльність підприємств з міжнародним капіталом, перспектива євроінтеграції України тощо.

Спостереження за різними типами акторів глобалізації дає підстави систематизувати їх за характером впливу на глокалізацію практик українського соціуму. Одним із таких типів акторів є великі міжнародні корпорації, що діють в Україні, наприклад, ТНК та мультинаціональні компанії. Їхній вплив є досить суттєвим за наслідками для тих, хто залучений у його зону. Вони привносять в українське буття нові стандарти, форми економічної діяльності, нові види зайнятості, іноземний капітал, а також нові вимоги до організації робочих місць і трудового процесу, структурування часу тощо. Прикладами такого впливу є впровадження світових стандартів виробництва, маркетингу, управління та організаційної культури на українських підприємствах таких корпорацій як «Кока-Кола», «Карлсберг груп», «Сан ін Бев» тощо. Мультинаціональні стратегії, що використовуються даними компаніями, обумовлені наявністю ефекту глокалізації у регіонах їхньої діяльності.

Значну роль у формуванні специфіки глокалізаційних процесів в українському суспільстві відіграють такі актори, як емігранти з України. Підтримуючи зв'язки з Батьківщиною, вони привносять у повсякденну практику нові установки та види активності, які частково змінюють якість життя, нові способи комунікації, життєві стандарти, нові моделі виживання та досягнення життєвого успіху.

До найвпливовіших акторів глобалізації в Україні можна віднести вітчизняних та іноземних туристів. Сучасна структура туристичних потоків виставляє множинні вимоги до якості та різноманітності послуг у сфері туристичного бізнесу. Ці вимоги зумовлюють суттєві зміни у повсякденних практиках мешканців вітчизняних локальностей, що у взаємодії з їхніми можливостями стають ареною глокалізації. Це спричиняє суттєві зміни у структурі вітчизняного ринку туристичних послуг та способах діяльності його суб'єктів, з'являються нові види туристичних продуктів (рафтінг річками Прикарпаття, зелений туризм тощо). При цьому провідні туристичні компанії досягають успіху, адаптуючи свої послуги з врахуванням специфіки регіональних умов. Розвиток партнерських відносин з західними компаніями сприяє формуванню у вітчизняних суб'єктів туристичного бізнесу світових стандартів ведення бізнесу, відношення до клієнтів тощо.

Сукупність описаних множинних акторів глокалізації зумовлює різноманітність викликів сучасному повсякденню українського соціуму. Слід відзначити, що поряд окремі представники локальностей зуміли опанувати та створити нові моделі повсякденного життя та соціальних практик під впливом процесів глобалізації. Тут доцільно виокремити такі види діяльності, як «зелений» туризм, етнокультурні центри, «fast-food» у межах традиційних туристичних послуг та економічної активності.

Особливості реалізації глокалізаційних процесів в українському суспільстві можна значною мірою охарактеризувати за допомогою концепції «поведінкових пакетів», запропонованої П. Бергером. Дана концепція дає можливість для опису та пояснення повсякденних практик людей у глобалізаційній множинній культурі. Моделі поведінки та свідомості людей визначені ним як набори «поведінкових пакетів», які використовують у певних життєвих ситуаціях та різних соціальних сферах. Ці «пакети» ґрунтуються на національній культурі, соціальному оточенні та інституційних межах суспільства. Під впливом процесів глобалізації деякі з цих «пакетів» можуть легко комбінуватися з новими моделями поведінки, які виникають у відповідь на виклики глобалізації, тоді як інші пакети вступають з ними у конфлікт.

Різні комбінації «поведінкових пакетів» та успішних практик повсякденної активності, в тому числі, виникають унаслідок локальних процесів міграції.

Феномен глокалізації змінює структури таких поведінкових пакетів, що пояснюється викликаними ним змінами у соціальній та культурній сфері. Так, широке розповсюдження користування глобальною мережею Інтернет призвело до появи нових типів соціальних комунікацій в українському суспільстві. Під впливом глобальних концепцій демократизації життя суспільства змінюються типи та форми окремих підсистем системи державного та муніципального управління в Україні, при цьому існуючі структури адаптуються до світових стандартів. У суспільну свідомість в Україні поступово впроваджується концепція мультикультуралізму, що передбачає паралельне співіснування культур, яке забезпечує їх взаємопроникнення, збагачення та розвиток у загальнолюдському руслі масової культури. У культурне поле України включаються елементи, характерні для глобального культурного простору (Євробачення, різноманітні культурні заходи та програми, аналогічні закордонним зразкам, знайомство з новітніми досягненнями світової літератури та мистецтва).

Таким чином, дане дослідження свідчить, що специфіка глокалізаційних процесів в українському соціумі визначається динамікою змін у його бутті, що характеризується їх значним прискоренням. Глокалізація як реакція локальностей на динамічні глобалізаційні процеси вносить суттєві зміни у їх стан і потенційну готовність до інтеграції та взаємодії. Особливості глокалізації в українському соціумі значною мірою визначаються наявністю суспільних поведінкових моделей виклику-та-відповіді у процесі глобалізації. Крім того, специфіка української культурної трансформації зумовлена її локалізацією у зоні взаємодії культурних впливів західної та східної цивілізацій, а також пострадянського менталітету.

Дослідження визначило основних множинних акторів глобалізаційних процесів в українському соціумі. При цьому можна виділити як внутрішніх акторів глобалізаційних процесів (локальні органи влади, іммігранти, середній клас, що формується останнім часом тощо), так й зовнішніх акторів глобалізації (засоби масової інформації, іноземні туристи, вимоги до стандартів, що формуються під впливом ознайомлення з світовими стандартами, активність міжнародних організацій, діяльність підприємств з міжнародним капіталом, перспектива євроінтеграції України тощо).

Отже, можна відзначити, що на сучасному етапі розвитку українського соціуму спостерігаються глокалізаційні процеси, що характеризуються адаптацією та трансформацією глобальних процесів на рівні локальностей, а також гібридизацією форм соціального та культурного буття.

Подальшого дослідження потребує визначення характеристик впливу глокалізаційних процесів на окремі сфери суспільного буття України.

глокалізація соціум глобалізація український

Размещено на Allbest.ru