Українські антиглобалістські організації як елемент глобального громадянського суспільства

Розвиток сучасного світу детермінується низкою факторів, одним з найбільш визначальних являються сучасні процеси глобалізації. Під їх впливом відбувається суттєва трансформація як на локальному, так й на глобальному рівнях: трансформуються національні держави та засоби їх співпраці (урядові організації різних рівнів). Відповідно зазнає суттєвих змін й така сфера життєдіяльності суспільства як громадянське суспільство. Завдяки сучасним техніко-інформаційним технологіям та можливості вільно та швидко оперувати інформацією окремі елементи громадянського суспільства виходять на глобальний рівень, формуючи новий феномен - глобальне громадянське суспільство.

Існує певна низка елементів громадянського суспільства, які вважаються структурним центром сучасного глобального громадянського суспільства. Це неурядові громадські організації, що характеризуються наявністю мережної децентралізованої форми організації і системою інформаційного обміну усередині співтовариства. В умовах глобалізацій окремі з цих організацій та рухів становлять собою платформу, яка дійсно об'єднує планету та вважаються найбільш глобалізованими елементами глобального громадянського суспільства, і які найбільш цікавлять дослідників. Зараз це - екологічні організації, культурно-просвітницькі, антиглобалістські рухи.

Особливо актуальними зараз вважаються антиглобалістські рухи. Кількість організацій і чисельність прихильників руху антиглобалізма зростають з кожним роком. Тільки за останні роки його поповнили більш 200 нових неурядових організацій з міжнародним статусом. Їхньою основною метою в більшості випадків являється боротьба за соціально - економічну рівність та рівні можливості для різних країн, незалежно від рівня їхнього розвитку. Зауважимо, що антиглобалістський рух ще не встиг організаційно оформитися та органічно об'єднати всі подібні структури, немає єдиних джерел фінансування та керування, однак він вже має своїх прихильників та активістів в більшості країн світу. Кожна така група незалежна і автономна. Цікавою відмінністю антиглобалістських рухів являється те, що бажання їх реалізовувати йде не з боку однієї країни, це навпаки - від глобальних антиглобалістських організацій походять вже й національні.

Для України подібна тематика також являється вельми актуально. В межах країни також функціонують антиглобалістські організації, але вони діють вкрай розрізнено. Українських антиглобалістів не можливо охарактеризувати якимись чіткими критеріями, більшість з подібних організацій, поділяючи ідеї антиглобалізма, не називають себе прямо антиглобалістськими рухами. Фактично у відповідності з міжнародними прикладами до українських антиглобалістських рухів належать ліві (та марксистські) організації, анархісти та суто антиглобалісти.

Враховуючи те, що антиглобалістські рухи являються одним з центральних елементів глобального громадянського суспільства, й безумовно діють на тернах країни, «витягуючи» її національне громадянське суспільство на глобальний рівень, існує необхідність розглянути особливості українських антиглобалістських рухів та їхню співпрацю з тими організаціями, які діють на глобальному рівні. Неабияким фактором необхідності розгляду цієї теми є світова фінансова криза, яка активізувала антиглобалістські рухи й можливо стане поштовхом для розвитку руху вітчизняних антиглобалістів як реакції на суспільні негаразди, або як засіб використання людського ресурсу країни з метою реалізації власних інтересів.

Історіографія подібної проблематики широко представлена працями, в яких досліджуються різні аспекти діяльності громадських організацій, вітчизняних та закордонних дослідників. Широко представлена наукова думка стосовно діяльності антиглобалістів російськими дослідниками: В. Аверьяновим., А. Бузгаліним, Л. Булавкою, В. Словеєм, А. Бедеєм, У. Беком, А. Вебером, В. Відеманом, Ю. Візгуновою, С. Ільіним, К. Клеманом, О. Шеіном, а також західними - P. Thullier, S. Sarkar, F. Whitaker, D. Rodrik, Y. Sacamoto, Ch. Dezhao, D. Forsythe, P. Girendin, Z. Hangsheng. Однаку нажаль серед вітчизняних дослідників тематиці антиглобалізму взагалі та українському антиглобалізму зокрема приділяється недостатньо уваги, відсутні фундаментальні дослідження з цієї проблеми.

Спершу звернемося до того, які організації українських антиглобалістів існують в країні. Вони діють в межах вже існуючих організацій, фактично не включаючи в свою назву термін «антиглобалізма», таким чином неможливо надати їх приблизну кількість. До антиглобалістських організацій належать, як було вище зазначено, різноманітні ліві рухи, соціальні рухи, анархісти. Активізація діяльності таких рухів припадає на 2002-2003 рр., протягом цього терміну українські антиглобалісти набули негативної окраски в очах суспільства та припинили бурхливу публічну діяльність внаслідок негативної або байдужої реакції з боку населення.

Мова йде насамперед про організацію «Рух антиглобалістів в Україні». ЇЇ керівники Т. Фролов, І. Голуб, К. Калашников і Р. Алієв підкреслювали, що її основна діяльність проходить «у бібліотеці», тому що завданням руху є науково-просвітницька робота. У буклеті й брошурі «ГлобаліЗАція - ПРОТИдія» [6] викладено теорію й історію глобалізації та виникнення антиглобалізму, шляхи розвитку світового співтовариства, місце України в сучасних глобалізаційних процесах і небезпеці, що несе нинішній стан речей. За словами Т. Фролова, українські антиглобалісти не проти світової інтеграції, але хочуть, щоб Україну на світовій арені розглядали як партнера, а не як «зону інтересів».

Перша акція цього руху відбулася в Києві 23 січня 2002 року: близько ста чоловік пікетували посольство США з вимогою скасувати запроваджені торгові санкції щодо України через недостатньо жорстке, на погляд США, українське законодавство у сфері ліцензування компакт-дисків. Пізніше відбувся акт передачі зібраних антиглобалістами грошей - дев'яносто трьох гривень 62 коп. - «зіркам американської естради», що голодують і страждають від українського «піратства». 23 лютого того ж року протест антиглобалістів викликали дії членів Міжнародного олімпійського комітету й дискримінація української команди на Олімпіаді в Солт - Лейк-Сіті. Об'єктом пікетування знову стало американське посольство в Україні. Антиглобалісти заявили, що не є політичною організацією, але сподіваються впливати на тих, хто прагне до влади і приймає політичні рішення. Наступного року про цю організацію вже не було чутно практично ніякої інформації, а її електронний сайт було ліквідовано.

Наприкінці 2002 року активні члени «Лівої ініціативи» біля будівлі МЗС України, розташованої на Михайлівській площі, заявили, що в Німеччині вже постраждали близько п'яти їх «колег», а потім зажадали від керівництва Німеччині «припинити насильство проти демонстрантів, публічно засудити неправомірні дії німецьких правоохоронців і покарати порушників закону». Інші антиглобалістські виступи мали місце в 2003 році, коли члени Всеукраїнського марксистського об'єднання «Робочій опір» провели акції перед американським посольством і концерт на Майдані проти війни в Іраку. В Харьковському регіоні й досі діє антиглобалістські організація «Революційний Антиімперіалістичний Фронт».

На Україні склалося достатньо специфічне уявлення про антиглобалістів як про молодь, яка просто не знає що їй робити в своїх упоряджених країнах. Рівень довіри українців до антиглобалістський рухів достатньо низький, як й щодо діяльності громадських організацій взагалі. Це переконливо доводить соціологічне дослідження, проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 17 по 24 грудня 2008 року. Було опитано 2017 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та Криму. На грудень 2008 року громадським організаціям не довіряло майже 30 відсотків респондентів [5]. Тому багато діючих українських організації антиглобалістів (наприклад, анархістська організація «Tigra-nigra») надають перевагу тому, щоб не називати себе прямо антиглобалістами, вважаючи що це шкодить їхньому іміджу та не є соціально привабливим.

Серед громадських організацій, легалізованих Міністерством юстиції України станом на 1 січня 2008 року немає жодного з антиглобалістський угруповань. Однак, серед 2678 організацій, зареєстрованих за цей період, зареєстровано 592 організації що мають міжнародний статус, деякі з яких потенційно можуть бути пов'язані з антиглобалістськими рухами [1].

Міжнародні та глобальні антиглобалістські організації самі йдуть до української громадськості, щоб залучити українців до активної діяльності. Це особливість вітчизняного антиглобалізма. Але подібна діяльність не має систематичного та упорядкованого характеру. Українці використовують міжнародні антиглобалістські рухи задля відмивання коштів, як це трапилося у 2003 році з відомою організацією «АТТАК». Участь українців в акціях антиглобалістів зводиться до приїзду на окремі заходи, як, наприклад, члени організації «Робочій опір», які приймали участь в акціях антиглобалістів в період саммітів Великої вісімки: зрештою їх було заарештовано за вуличні заворушення у Німеччині. Такий характер, на - жаль, має більшість зв'язків українських антиглобалістів з міжнародним рухом антиглобалістів.

Ці відносини не стійкі, участь в проектах неурядових міжнародних організацій антиглобалістів не потребує ніякої реєстрації, фактично всі контакти мають особистісний характер, мотивацією для видачі візи найчастіше стає бажання відвідати друзів. Ще раз наголосимо на тому, що антиглобалістські організації не схильні до юридичного оформлення власної діяльності, їм легше працювати у вільному «летучому» режимі. Так, наприклад, в якості децентралізованої мережі народних ініціатив діє організація «People's Global Action».

З нашого погляду в такому безвідповідальному відношенні до українських антиглобалістів є певна небезпека. Динаміка відкриття в країні організацій з міжнародним статусом залишається на рівні відкриття приблизно 50-ти організацій з міжнародним статусом в рік: (динаміку можна побачити в Табл. 1).

Табл. 1. Громадські організації 2006-2008 років*.

Міжнародні неурядові організації, які відкривають свої осередки в Україні зобов'язані згідно національного законодавства пройти процедуру реєстрації в Міністерстві юстиції. Але динаміку відкриття в Україні осередків міжнародних неурядових організацій, а особливо організацій, які мають відношення до антиглобалістів (окрім фактичних - АТТАК, асоціація «Ювілей 2000», Всесвітній соціальний форум РАГ (Рух за Альтернативну Глобалізацію, «Ліліпут» тощо) прорахувати неможливо, враховуючи відсутність подібних даних.

Окреслимо позитивні та негативні риси цього факту. Звісно позитивним являється небайдужість українців до гострих соціально-економічних проблем, намагання сприяти їх вирішенню, розширення контактів українців з отою чим світом та загальне підвищення рівня держави, в якій діє активне та сучасне громадянське суспільство. Водночас негативними тенденціями являються характерні для усіх антиглобалістів аспекти: розірваність, стихійність зв'язків та їх нестійкість, прикриття під обличчям антиглобалістів кримінальних та терористичних угруповань, наявність в їх лавах анархістів та прихильників силових засобів вирішення проблем. Ще однією цілком ймовірною загрозою може стати прикриття за антиглобалістським рухом терористів. Українських антиглобалістів відрізняє окрім цього намагання «відмити» кошти через такі організації, можливість потрапити закордон завдяки спеціальному запрошенню від подібних організацій. Також українські антиглобалісти діють в межах вже існуючих організацій. Їхні необережні дії на території інших країн під час проведення глобальних форумів можуть й погіршити дипломатичні відносини між країнами. Звісно зараз подібні факти здаються навіть смішними, але в розвинутих країнах та країнах з активними громадянами це створює досить серйозні проблеми.

Неабиякі наслідки для іміджу країни та для діяльності державних органів влади може мати антиглобалістські виступи, пов'язані зі світовою кризою. Ще влітку 2008 року один із активістів українського соціального руху В. Терещук наголосив на прес-конференції, що представники українського соціального руху виступають проти екстремізму та насильства, водночас визнаючи необхідність і дієвість вжиття адекватних жорстких заходів при відстоюванні своїх принципів [7]. Масштаби негативних наслідків, що мають місце при виступах антиглобалістів, є мізерними, у порівнянні з діяльністю тих, проти кого спрямована боротьба світового соціального руху загалом і українського зокрема. Якщо відбудеться злиття українських антиглобалістів зі своїми закордонними товаришами, в країні можливі великі соціальні заворушення.

Звісно зараз масштаби діяльності українських антиглобалістів не набули таких розмірів, але в майбутньому це можливо. Вивчення проблеми антиглобалістів та їхнього функціонування у глобальному громадянському суспільстві допоможе мінімізувати можливі негативні наслідки від їхньої дії. Також є елементом короткострокового та довгострокового планування розвитку країни, який зараз являється нажаль відсутнім.

Зазначимо, що безумовно позитивним є той факт, що до антиглобалістів в країні зараз не належить велика частка вітчизняних організацій. Математична оцінка ймовірності, що зі 64005 організацій країни є хоча б 1 відсоток діючих антиглобалістів, складає не більше 0, 015 відсотка. Такі дані було отримано за допомогою локальної формули Лапласа, яка використовується задля обчислення ймовірності існування/не існування певних явищ за умови обмежених даних:

Безумовно отримані дані свідчать про слабку інтегрованість українських організацій у світові процеси, однак внаслідок можливих негативних наслідків це є добрим показником. У вітчизняних науковців та урядовців з'являється певний термін часу для глибшого вивчення проблематики діяльності антиглобалістських організацій.

Окресливши принципові аспекти діяльності українських антиглобалістів, зазначимо, що для українського громадянського суспільства це є нова галузь діяльності. Враховуючи те, що в країні громадянське суспільство розвивається, проходячи, обумовлену об'єктивними історичними умовами стадію трансформації, одночасно відбувається його інтеграція в структури, принципово нові і для сталих країн з розвинутим громадянським суспільством. Перспективи антиглобалістського руху в країні, враховуючи недовірливе відношення населення до громадських організацій взагалі, в найближчі роки не надто гарні, однак поступово ця форма боротьби за реалізацію власних прав може стати популярною, враховуючи те, що за її «прикриттям» можлива зовсім інша діяльність. Тому на цьому етапі необхідне серйозне її вивчення з боку вчених. Дуже не хотілося б, щоб діяльності антиглобалістів, як в межах країни, так й закордоном мала б негативні наслідки.

антиглобалізм суспільство рух організація

Размещено на Allbest.ru