Специфіка розвитку архетипічних образів в сучасній ірраціональній ментальності українського соціуму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка розвитку архетипічних образів в сучасній ірраціональній ментальності українського соціуму

Кувичко С.О.

Починаючи з проголошення незалежності України дуже гостро стоїть питання побудови єдиної "національної ідеї". Це є наслідком того, що, по-перше, Україна дуже довго знаходилася у складі інших держав. Подруге, під впливом глобалізації, яка супроводжується вестернізацією, втрачається почуття певної культурної приналежності. Все це породжує щось подібне до психологічного захисту. Тобто, коли існує страх втратити свою індивідуальність, необхідно чітко усвідомити відповіді на питання "хто я", "який я" тощо.

Пошук "національної ідеї" дуже часто абсолютизується. А іноді навіть має політико-ідеологічний характер. І це треба усвідомлювати. "Національна ідея" не зможе змінити економічний стан країни (якщо, звісно, не зміниться форма державного правління або якщо не буде великих соціальних чи природних катаклізмів). Вона може посприяти цьому, але це станеться на протязі не менше, ніж двох поколінь. Виробити "національну ідею" важливо. Однак, треба чітко усвідомлювати (бути чесним із собою) на що вона буде здатна і який період для цього потрібен. архетип змій інтерпретація соціум

Необхідно мати на увазі, що "національна ідея" потрібна перш за все для формування та підтримання національної й громадянської ідентичності та для підвищення морального рівня громадян. І вже потім слід очікувати відчутного впливу та позитивних змін в соціальній, економічній і інших сферах людської життєдіяльності, підґрунтям яких будуть національна та громадянська самосвідомість і високий моральний рівень населення. Та перетворення цих ґрунтовних засад потребує часу. Тим більше, що існує безліч чинників, які ставлять перешкоди реалізації "національної ідеї". Найважливіші з них - це нестабільність економічного та політичного стану країни, установки і стереотипи, що існують в сучасній ірраціональній ментальності українців і сприяють дезінтегруючим тенденціям.

"Національна ідея", як і будь-яка ідеологія, ґрунтується на символах і символічних інтерпретаціях. Багато символів сягають своїм корінням до архетипічних образів, що відображені в міфах та казках. Казки та міфи, як і будь-який твір сакрального характеру, мають щонайменше три рівні інтерпретації: буквально-історичний, морально-етичний, символічний. Перші два рівні доступні для сприйняття навіть побутовій свідомості. Третій - символічний, потребує спеціального розглядання. Він більше впливає на глибинні рівні підсвідомості. Саме на символічному рівні казки, міфи, перекази передають найважливішу для нащадків інформацію про створення світу, про його структуру, утворюють підґрунтя для формування того, що називають національним менталітетом тощо.

Тлумачення символічного змісту дає дуже важливий науковий матеріал. Але існує проблема інтерпретації архетипічних образів, які отримують різне символічне значення в залежності від контексту або застосування різних методологічних підходів до їх інтерпретації. Ці двозначні за своєю сутністю символи і архетипи, а точніше - їх інтерпретація, можуть бути загрозою єдності соціальної спільноти (дезінтегруючим елементом). Та чи інша інтерпретація отримує перевагу в ідеології й впливає на формування ірраціональної складової свідомості. Одним з найсуперечливіших архетипів є образ Змія. Тому, саме на його прикладі й буде розглянуто в цій роботі розвиток архетипічних образів.

Дослідженням міфів займалися Е. Кассірер, А. Аарне, О. Афанасьєв, М. Бахтін, В. Вундт, М. Грушевський, М. Еліаде, В. Іорданський, Дж. Кембелл, В. Клінкер, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Строс, О. Лосєв, Є. Мелетинський, В. Пропп, О. Ранк, М. Стеблін-Каменський, Дж. Дж. Фрезер, О. Фрейденберг, К. Юнг, Я. Грімм, Ж. Дюмезіль, Х.Е. Керлот, О. Маковський, Е. Ріс і Б. Ріс. Вивчення проблем міфу і міфології свідомості продовжується у сучасній українській науці О. Білокобильским, О. Кирилюком, В. Личковахом, С. Уманським, Н. Хамітовим, О.С. Колесніком.

Отже, мета даної роботи: на прикладі образу Змія проілюструвати специфіку розвитку архетипічних образів у сучасній ірраціональній ментальності українського соціуму.

Завдання роботи:

1. Розглянути поняття "архетип" і природу цього явища.

2. Визначити, які чинники сприяють формуванню позитивної інтерпретації образу Змія.

3. Визначити, які чинники сприяють формуванню негативної інтерпретації образу Змія.

4. Визначити, яка інтерпретація образу Змія властива сучасному українському соціуму.

Теоретичною основою роботи стали дослідження Леві-Строса К. [2], Юнга К.Г., Бурлачука В., Фон Франц М.-Л., Хендерсона Д.Л., Проппа В.Я. [9], Козирєва Г.І. [13].

Фактичний матеріал наводився з робіт Раєвського Д.С. [7], [8], Лозко Г.С. [10], Дяченко О. [12], Проппа В.Я. [9].

Архетипи (гр. archetypes - первообраз, модель) - універсальні образи та символи, які притаманні колективній свідомості та зумовлюють індивідуальні способи почуттів і мислення щодо конкретних об`єктів або ситуацій; за К.Г. Юнгом, архетипи - це первинні, вроджені психічні структури, зразки, які становлять зміст колективного несвідомого і лежать в основі загальнолюдської символіки сновидінь, міфів, казок та інших творінь фантазії, у тому числі й художньої [1, 25-26]. Архетипів існує стільки ж, скільки типових ситуацій у житті. При виникненні ситуації, що відповідає даному архетипу, він активізується і з'являється спонукання, що, як і інстинктивний потяг, прокладає собі шлях до реалізації всупереч усьому.

За Юнгом, архетипи успадковуються майже біологічно, як продукт еволюції розуму і вони діють на рівні інстинкту. Ми вважаємо, що таке успадкування малоймовірне. Будь-які образи справді приходять до нас з підсвідомості і ними підсвідомість намагається повідомити щось нашій свідомості, але ці образи закладені в підсвідоме вихованням, спільною діяльністю, спілкуванням тощо. Архетипічні образи зберігаються культурою і передаються в рамках культури або під час обмінних процесів між культурами.

Також, за Юнгом, архетипи мають універсальне значення для всього людства. Скоріше за все, можна говорити про єдині для майже всіх народів об'єкти символізації (наприклад, вогонь, сонце і місяць, найсильніші тварини тощо), а не їх значення. Бо є вдосталь прикладів, коли один і той же архетипічний образ чи символ у різних народів має прямо протилежні значення. Наприклад, Дракон на Сході, можливо, найшановніша істота, на сучасному Заході він, навпаки, вважається втіленням Зла. Сонце в зоні з помірним кліматом однозначно вшановується як податель благ, а в пустелі воно сприймається як вороже.

Таким чином, архетипічні образи - це певні зразки, що сформувалися у колективній свідомості і закладаються кожній людині у підсвідоме вихованням, соціалізацією, спільною діяльністю, спілкуванням тощо. Вони з`являються: у змінених станах свідомості (в сновидіннях, трансі), у відповідних архетипічних ситуаціях. Пояснення архитипічному образу треба шукати в контексті культури суспільства, в якому він використовується, а також культур оточуючих суспільств, особливо тих, з якими це суспільство знаходиться в тісних відносинах або між ними є спорідненість.

Міфологію вивчають різні наукові дисципліни. Для нашого дослідження ми умовно виділимо три методологічних підходи: психологічний, історично-соціологічний і філософський. Цей поділ ґрунтується різниці рівнів смислового значення казок та міфів. Психологічний підхід зосереджується на індивідуальному, історично-соціологічний - на рівні соціальної взаємодії, взятої в часовій перспективі, а філософський - на світоглядному рівні.

Для психологічного підходу все, що відбувається у казці або міфі, є відображенням психологічних процесів, що проходять у внутрішньому світі індивіда. Розробкою методів покращення психологічного стану на основі казок займається казкотерапія, що є галуззю психологічного напрямку арт-терапії. До речі К. Леві-Стросс звертав увагу на те, що діяльність шамана у примітивних суспільствах нагадує психоаналіз. Він приводить приклад тексту шаманської пісні й ритуал зцілення, аналізуючи їх, приходить до висновку, що в пісні використовуються символи-архетипи, взяті з міфології, які впливають на функції органів хворого, що разом з навіюванням і самонавіюванням дає позитивний результат [2,147-215].

Історично-соціологічний підхід буде використовуватися водночас із філософським, що повинно дати нам цілісну картину в розумінні походження і зміни казкових сюжетів, визначити чинники, які впливали на формування якостей архетипічних образів.

Міф (від гр. - переказ, сказання) - найчастіше розуміється як архаїчне оповідання про дії богів та героїв, за яким стояли фантастичні уявлення про світ, про керуючих ним богів і духів [3, 370]. Міфологія - це 1) форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння світу; 2) сукупність міфів певного народу [4, 456]. Це найдавніша форма світогляду, яка пройшла певну еволюцію в процесі розвитку людської свідомості. На ранніх етапах розвитку людства з'являється як спосіб світосприйняття, світовідчування, світорозуміння, що ґрунтується на смисловій спорідненості людини із світом, коли особистість не відрізняє психологічне значення й смисл речей від їх об'єктивних властивостей і сприймає явища природи як живі істоти. Міфологія виступає історично першою формою культури, яка впорядковує й регулює людські відносини, програмуючи несвідому сферу психіки за допомогою табу, обрядів та ритуалів. Міфологія втрачає свою всеосяжну силу з ростом усвідомлення людиною своєї автономії і свободи, коли порушується безпосередня злитість із життям суспільства і природи. Але, переставши бути єдиною домінуючою формою світогляду, міф не зникає зовсім, він укривається в глибинах несвідомого. Людина завжди зберігає потребу в позараціональній спорідненості зі світом, а це означає, що міфологічне вимірювання органічно властиве людській душі й культурі. В сучасних суспільствах міф функціонує, головним чином, в межах різного роду ідеологічних систем [5, 126-127].

Казка - архетипічний жанр фольклору, епічний твір, переважно прозаїчного характеру, в якому описуються фантастичні події, що натякають на колізії емпіричного світу й образно-символічно розв'язують їх [6, 181]. Казка представляє собою суміш фантастичного та реального.

Казка та міф можуть відображати різні аспекти життя соціуму, в якому народжуються. Це може бути відображення якихось дійсних значущих соціальних подій в історії етносу, змін в соціальній структурі: у багатьох індоіранських народів існує міф про трьох братів, в якому молодший брат стає царем, - це може відображати дійсні соціальні процеси: отримання влади кастою воїнів [7, 145-161; 8, 33-77]. Це може бути відбиток обрядів і культових дійств: ініціація (в багатьох казках, де є Баба-Яга, та в деяких, де є Змій), весілля (в казках, де йде боротьба героя за наречену) тощо [9, 150-285]. Може бути міфологічне відображення природно-соціальних процесів: у казках "Білосніжка і сім гномів" або "Сім богатирів" О.С. Пушкіна богиня весни й родючості живе в символічних представників семи місяців, у які проводилися основні сільськогосподарські роботи [10, 55].

Треба усвідомлювати, що багато казок, поки дійшли до нас, зазнали низки змін. Під тиском нової соціальної реальності, наприклад, зміни релігії, те, що спочатку мало позитивне значення, в новій інтерпретації отримало негативне забарвлення. Напевно, найсуперечливішим, з точки зору інтерпретації, є образ Змія або Дракона. Отже, розглянемо його крізь призму різних підходів.

У психологічному підході образ Змія має однозначно позитивну інтерпретацію. Він символізує внутрішню силу, яка включає в себе комплекс характеристик підсвідомого: агресія, бажання, задоволення первинних потреб, а також чутливість. Для психології завжди було дуже важливо знайти порозуміння з підсвідомим. Саме тому в багатьох казках тільки перемога над Змієм, тобто своїми інстинктами, дає змогу отримати руку й серце дами, тобто, у психологічному смислі, - душевну гармонію. Що цікаво, справжня перемога над Змієм не передбачає його повного знищення, а скоріше приборкання. Найяскравіший приклад приведений у Біблії, коли Бог не карає Люцифера, а відводить йому певне місце у своєму царстві для виконання певної функції. Психологічний підхід в цьому питанні наближається до архаїчного світогляду. Це результат його раціонального переосмислення. Подібно до цього образ Змія отримував позитивне значення в гностиків, філософів і містиків, діючих навіть в християнській традиції.

З точки зору інших підходів, інтерпретація образу Змія не є такою однозначною, вона змінюється в залежності від історичних ситуацій або трансформаційних процесів у колективній свідомості, які, в свою чергу, відображаються на світогляді. Змій, в сучасних західних суспільствах, найчастіше асоціюється з "ворогом". Але це було не завжди. Інтерпретація образу Змія змінилася під впливом соціальних змін, а ще більше - від перемоги християнства, в якому простежується чітка безкомпромісна опозиція Змію. В інших культурах образ Змія або Дракона може мати одночасно як негативний, так і позитивний характер, наприклад, у Китаї, Індії тощо.

По-перше, треба усвідомити, що, за В. Проппом, Змія в казках і міфах може бути представлено будь-якою холоднокровною істотою (рептилією чи рибою). Уявлення про Змія у вигляді дракона (або маючої дивні властивості істоти: декілька голів, крила тощо), скоріш за все, властиве народам, що вже відносно довгий час мають обмежену безпосередню взаємодію з дикою природою. Крім того, образу Змія властива природа, що включає в себе водяну, вогняну, повітряну та земну сутність одночасно.

Найархаїчніше уявлення про Змія представляє його як тотемічного предка, подателя благ. Первісний ритуал ініціації передбачав умовне поглинання чудовиськом (тотемним звіром), що представляло собою вхід у якусь споруду, що мала вигляд відповідної істоти. Там "неофіт" здобував магічні здібності, що допомагали йому потім займатись звичними для племені справами (мисливство, рибальство, а потім землеробство і т. і.) [9, 307-314].

У багатьох давніх культурах було уявлення, що світ народився з первородного Хаосу в результаті єднання жіночої та чоловічої першооснов (казкові Дід і Баба). І в деяких народів чоловіча першооснова була представлена в образі Змія. Виникнення подібного міфу й філософського вчення, що визнає дві першооснови світу, який організується з Хаосу та перетворюється в структурований Космос, дослідники зв'язують з епохою неоліту.

Світоглядна основа всіх (як давніх, так і сучасних) традиційних землеробських культур лежить у площині двох найголовніших культів: культу родючості та культу предків. Причому, втіленням культу родючості є Богиня, Мати-Земля. Її володіння - це все, що оточує людину. Представником культу предків у деяких культурах, зокрема в загальнослов'янському фольклорі і казках, виступає Змій (Дід, Дідух). Потойбічний (підземний, нижній) світ - це традиційно володіння змієподібних персонажів (Змія, Змія Горинича, Ящера, Кощія і т. д.). Але оскільки вже давно втрачено зв'язок з автохтонною міфологією, яка була переорієнтована на християнську традицію й асимільована нею, народні обряди виконуються майже механічно. Втрачені знання про сутність представника предків. Тільки в деяких творах фольклору існує натяк на зміїну природу владики потойбічного світу [11, 183-188].

Отже, в багатьох культурах, стародавніх і сучасних, образ Змія має позитивне значення. Він вшановується як символ мудрості, могутності, родючості, вічної молодості, йому надають якості захисника, деміурга, тотемного покровителя тощо.

Та, як вже вказувалося, образ Змія має й негативне тлумачення.

Негативна інтерпретація образу Змія. На наш погляд, найяскравіше ілюструє негативне ставлення до образу Змія його злиття з "образом ворога". Зв'язок образу ворога з образом Змія можна прослідити на прикладі загальнослов'янської міфології й змін світосприйняття слов'ян на протязі історії. Звісно, що цей приклад не може бути універсальним для всього людства. Але може бути застосованим як приклад при розгляданні деяких культур з подібною долею.

Отже, в слов'янських предків, імовірно, Змій вшановувався як деміург, володар потойбічного світу, представник культу предків. І тут треба звернути увагу на те, як уявляли наші предки потойбічний світ у просторовому відношенні.

Архаїчній міфологічній свідомості притаманна всеєдність: нема розділу на сакральний і профанний простір і час. Світ сприймається як течія де немає смерті, є тільки життя в іншому стані. Саме почуття безперервності життя як циклічності виявилося у шануванні предків. Для міфологічної людини життя не переривається ні у просторі, ні в часі. Вся природа для неї - це єдина стихія (субстанція). Минуле життя трансформується в теперішнє, теперішнє - в майбутнє, між генераціями не існує перерви. Попередні генерації, предки, продовжують духовно жити в нових генераціях, душі предків в омолодженому вигляді успадковуються їхніми нащадками. Відчуття безперервності життя настільки ясне і безумовне, що міфологізована людина заперечує й сам факт смерті.

У більш розвинених міфологічних системах сакральний простір звужується: сакральна сфера померлих предків усувається в потойбічний, трансцендентальний світ, а в світі земному, реальному вона репрезентована сакральними точками - могилами, курганами. В іншому просторово-часовому вимірі перебувають і боги як абсолютизовані сили природи. Спілкування з ними в земному профанічному просторі обмежене сакральними точками (священний гай, камінь, гора, мегалітичні споруди, храм тощо). Сакральні точки профанічного простору - це місця зв'язку між умовно-замкненим світом людей та умовно-замкненими потойбічними світами. При цьому розрив замкненості ірреальних світів відбувається в чітко визначені "сакральні моменти" профанічного часу, "піки сакральної активності" [12, 67].

У багатьох культурах існувала така модель світу: у вертикальній площині світ поділяється на три частини - світ богів (вирій), світ людей, підземний світ; у горизонтальній площині - від сакралізованого центру (світового дерева) на всі сторони світу простір людей розгортається колами, перші кола - простір своїх, а далі - простір чужих [12, 71-73].

Але в архаїчних суспільствах спочатку існувала тільки горизонтальна модель світу. Тобто потойбічний світ, володіння Змія, знаходився в горизонтальній площині та починався там, де закінчувалися освоєнні території племені. Таким чином, образ Змія зливався з "образом ворога", тобто "чужого".

Поняття "ворог" корінням сягає до родоплемінного періоду розвитку суспільства. Воно народжене співвідношенням "свій-чужий". Воно було необхідним для самоідентифікації соціальної групи і для розуміння, що виступає небезпекою для самого існування групи.

Для архаїчного соціуму навколишній світ був достатньо ворожий: небезпека підстерігала людину на кожному кроці. Тому "образ ворога" в масовій свідомості формувався як комплексне поняття, збірний образ, що включає в себе різні негативні явища. "Ворог" може персоніфікуватися як з реальною, так і з уявною загрозою. Він може асоціюватися з конкретною особистістю, племенем, етносом і навіть з природним явищем (засуха, саранча, епідемія), стихійними лихами або міфічною істотою.

"Образ ворога" - це якісна (оцінна) характеристика, сформована суспільною свідомістю. Сприйняття ворога й уявлення "образу ворога" можуть різнитися тому, що уявлення "образу ворога" включає в себе не тільки об'єктивну реальність, але й установки, забобони, стереотипи властиві масовій свідомості [13, 31-32].

Слід відзначити, що у казках, на відміну від багатьох міфів, просторове сприйняття світу немовби вертається до архаїчного, тобто світ людей і потойбічний світ існують в горизонтальній площині.

Можливо, негативний образ Змія має певний зв'язок з уявленням про час у традиційних суспільствах. У землеробських традиційних суспільствах зазвичай присутнє циклічне уявлення про час. Все у світі народжується, розквітає і помирає, щоб відродитись знову. Цей процес символічно представлений як змія, що кусає свій хвіст. І фразою: "Все вертається на кола свої". Змій, у цьому контексті, відображає зміни: перехідні фази циклів (ініціації), переселення, стихійні лиха, війни тощо. Зазвичай в традиційних суспільствах великі, значні зміни подібного характеру сприймаються в негативному забарвленні. У цьому смислі, мабуть, невипадково саме втручання Змія привело до вигнання Адама і Єви з райського гаю.

За В. Проппом, на певному ступені розвитку, в суспільстві відмирають архаїчні обряди. Міфи, що оживляли їх, стають незрозумілі, але по традиції продовжують переказуватися. І спочатку доповнюються подробицями, що повинні пояснити дії, що відбуваються в міфі, а потім, поступово змінюються згідно з пануючою ідеологією [9, 315-323]. Так відбулося й зі слов'янами. Єдиний натяк на зв'язок з тотемізмом у пізніх варіантах слов'янських казок про змієборців - це те, що Змія може вбити тільки Змій, тобто герой повинен бути зміїного роду. Часто, наприклад, він якимось чином народжений від риби або від поїдання риби, або герой піддається поглинанню (символічній ініціації). Дуже часто в казках Змій представлений як нездоланна істота, але він сам знає, хто його вб'є і натякає, що це буде людина з його роду [9, 356-359].

У слов'ян сприйняття Змія як "ворога" посилювалося протистоянням із степом, особливо в часи Київської Русі. У контексті подій тих часів деякі архаїчні казки, що, переважно, передавали символічну суть обряду ініціації отримують нове життя. Іноді, вони зберігають загальний смисл, але змінюються в деталях [14, 261].

Також, значний внесок у формування інтерпретації образу Змія як "ворога", як вже вказувалося, зробило християнство. У сучасних християн, особливо євангелістів, слова: "диявол", "змій", "дракон", "сатана", "ворог" - це синоніми.

Інтерпритація образу Змія в сучасній свідомості українського соціуму. В останнє десятиліття в ментальності українського соціуму відбуваються процеси, які можна назвати тільки духовно-ціннісною кризою. Вона проявляється у стиранні чітких меж у розумінні "добра" і "зла". Це продиктовано і нестабільністю в економічній, політичній, соціальній сферах життя, і впливом ЗМІ, що дуже часто неоднозначно ілюструє сучасних "господарів життя", легітимізуючи насилля, отримання прибутків нечесним шляхом тощо. Але, можливо, проблема криється в духовній специфіці сучасної західної культури, яку з таким завзяттям ми взяли за взірець. Бо ще Юнг зазначав, що в сучасному йому суспільстві з'явилася тенденція до бажання людей вшановувати не тільки Бога, але й Диявола (у смислі чогось темного, "жіночої іпостасі"). Це продиктовано інтуїтивною потребою гармонізації світоглядної ідеології, яка дасть змогу більш ефективної психологічної адаптації індивіда до стрімких змін сучасного світу.

Враховуючи вище сказане, треба зазначити, що образ Змія в сучасній українській свідомості здебільшого ще має негативне значення. Тим більше, що в Україні все більше розповсюджуються протестантські християнські течії (де образ Змія не вшановується). Але дедалі частіше він отримує і позитивні характеристики. Приводом для цього є поширення світоглядних концепцій Сходу, де інтерпретація образу Дракона-Змія хоча й має подвійне значення, але більш схиляється до позитиву. Також, треба мати на увазі поширення творів жанру "фентезі", у якому, до речі, дуже часто "переспівуються" казки та міфи, і в якому теж стирається чітка межа характеристики образу Змія (він може бути як позитивним персонажем, так і негативним). До цього треба додати розвиток психології, психологічного світогляду (як вже вказувалося, в психології образ Змія має позитивний характер) та відродження прихильності до язичництва, яке дуже часто виступає проти християнства і займає прямопротилежні ідеологічні позиції.

Специфіка сучасної ірраціональної ментальності українського соціуму. Ірраціональна ментальність формується в процесі виховання, соціалізації, "ідеологічної обробки" шляхом засвоєння емоційно навантажених установок, стереотипів, ярликів. Особливо сильно вкорінюються елементи, що торкаються питань "життя і смерті", безпеки, тобто ті, які в підсвідомості переплітаються з інстинктом самозбереження.

Подібно до образу Змія, деякі архетипічні образи в процесі свого розвитку змінюють своє значення в залежності від ідеології. Наприклад, архетип Воїна, на наш погляд, де в чому схожий з образом Змія: він єдиний, але містить в собі як "образ Захисника", так і "образ Нападника" (загарбника). Цей приклад пов'язаний з дезінтегруючою тенденцією в сучасній ірраціональній ментальності українців. На протязі десятиліть за радянської влади формувався потужний шар негативного сприйняття образу Західної України. Засобами для цього були фільми, книги де "бандерівці" - однозначні вороги на рівні з фашистами, розповіді "з перших вуст" про ненависть до "москалів" сучасних західних українців (дещо подібне існувало й стосовно східняків на заході), анекдоти про те ж саме тощо.

За перше десятиліття незалежності якось вдавалося уникати прориву всього цього негативу. Вдало працював об'єднуючий архетип "єдиної Неньки Батьківщини", взятий за ідеологічну основу. Та з 2004 - 2005 років в розпалі виборчої боротьби жадоба до влади підштовхнула політиків до застосування в агітації елементів, що розбуркали сплячий вулкан ненависті, що ледве не привів до соціальної катастрофи. Ці події показали, що потрібна цілеспрямована робота для викорінення негативних стереотипів із ірраціональної ментальності українців як Сходу, так і Заходу України, та пошуку шляхів до порозуміння між ними. Це безперечно потребує нових трансформацій, задіяних у ідеології архетипів.

Підбиваючи підсумки нашого дослідження, можна зробити такі висновки:

По-перше, міфи та казки містять в собі архетипічні образи та ситуації, що є зразками, виробленими колективною свідомістю в процесі розвитку суспільства.

По-друге, існує дуже багато архетипічних образів, що мають подвійне значення - як позитивне, так і негативне. Це залежить від контексту їхнього вживання, методології вивчення.

По-третє, одним з найсуперечливіших архетипічних образів є образ Змія.

По-четверте, психологічний підхід, на відміну від історично-соціологічного й філософського, пов'язаний з раціональним переосмисленням елементів архаїчної свідомості.

По-п'яте, в багатьох культурах Змій є символом сили, родючості, виступає як деміург, тотемний покровитель, предок, тобто має позитивну інтерпретацію.

По-шосте, негативна інтерпретація образу Змія у багатьох випадках є наслідком соціальних змін, змін у ідеології, світогляді.

По-сьоме, інтерпретація образу Змія у свідомості сучасного українського соціуму має неоднозначний характер. З одного боку, зберігається негативне забарвлення, продиктоване християнською ідеологією. Але з іншого боку росте позитивне значення образу Змія під впливом соціально-культурних трансформацій.

По-восьме, сучасна ірраціональна ментальність українців досі зберігає ідеологічні конструкти радянських часів стосовно образів "східняків" і "західників", що є дезінтегруючим чинником, котрий потрібно усунути.

Література

1. Соціологія: словник термінів і понять / За заг. ред. Біленького Є.А. і Козлова М.А. - К., 2006. - 372 с.

2. Леви-Стросс К. Структурная антропология / Пер. с франц. - М., 1985. - 535 с.

3. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильичёв и др. - 2-е изд. - М., 1989. - 815с.

4. Філософський словник соціальних термінів./ під заг. ред. В.П. Андрущенка. - Х., 2002. - 672 с.

5. Философия. Краткий тематический словарь. - Ростов н / Д., 2001. - 416 с.

6. Хамитов Н., Крылова С. Философский словарь. Человек и мир. - К., 2006. - 308 с.

7. Раевский Д.С. Очерки идеологии скифо-сакских племен: опыт реконструкции скифской мифологии. - М., 1977. - 215 с.

8. Раевский Д.С. Модель мира скифской культуры: проблемы мировоззрения ираноязычных народов евразийских степей I тысячелетия до н. э. - М., 1985. - 256 с.

9. Пропп В. Морфология волшебной сказки. Исторические корни волшебной сказки. (Собрание трудов В.Я. Проппа.) Комментарии Е.М. Мелетинского, А.В. Рафаевой. Составление, научная редакция, текстологический комментарий И.В. Пешкова. - М., 1998. - 512 с.

10. Лозко Г.С. Коло Свароже: Відроджені традиції. - К., 2005. - 222 с.

11. Сознание и социальная реальность. Монография / Научн. ред. И.Ф. Кононов. - Луганск, 2004. - 432 с.

12. Дяченко О. Простір і час фольклорних світів: пам'ять генерацій // Філософська думка. - 1999. - № 1-2. - С. 64-79.

13. Козырев Г. "Враг" и "образ врага" в общественных и политических отношениях // Социологические исследования. - 2008. - № 1. - С. 31-39.

14. Плетнева С. Образ "волшебного помощника" в одной русской сказке // Древности славян и Руси. - М., 1988. - С. 206-211.

Размещено на Allbest.ru