Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз)
Розробка соціологічної концепції соціального партнерства. Вивчення механізмів його становлення і функціонування в сфері соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства. Шляхи оптимізації управління процесом розвитку системи.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.09.2013 |
| Размер файла | 32,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук
Система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства (соціологічний аналіз)
Харків - 2001
Загальна характеристика роботи
партнерство соціальний суспільство український
Актуальність теми Трансформація соціально-економічних відносин супроводжується в Україні негативними наслідками в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Глибокі соціально-економічні, соціально-політичні та інші трансформації потребують зміни принципів, форм і методів, механізмів управлінського впливу. Держава не може вирішити соціальні протиріччя адміністративно-бюрократичними методами управління, що веде до зростання соціальної напруженості в суспільстві.
Все це актуалізує потребу соціуму в легітимних засобах вирішення соціальних конфліктів - зокрема, використання діалогових відносин у соціально-економічній сфері, в якій концентруються найбільш гострі протиріччя. Як свідчить досвід інших країн, система соціального партнерства виступає ефективним регулятором соціально-трудових відносин.
В умовах зростання соціальної напруженості в Україні реальна проблема полягає в протиріччі між потребами працездатного населення в ефективних засобах регулювання відносин у сфері соціально-трудової діяльності, на ринку праці між основними її суб'єктами - роботодавцями, найманими працівниками, органами державної влади і відсутністю, невідпрацьованістю відповідних механізмів у соціальній практиці.
Дослідницькою проблемою виступає протиріччя між потребою соціуму в оптимальних механізмах узгодження протилежних, часом суперечливих, інтересів найбільш дистанційованих соціальних груп - роботодавців, найманих працівників і держави, - і несформованістю, неефективністю системи партнерської взаємодії між ними.
У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення стану партнерських відносин, умов і чинників, що обумовлюють становлення системи соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин в транзитному суспільстві, можливостей її інституалізації та подальшого розвитку. Соціально-економічна ситуація в Україні обумовлює гостру суспільну необхідність узгодження інтересів основних суб'єктів - найманих працівників, роботодавців та держави, чого можливо досягти лише утвердженням принципів соціального партнерства, що дозволить застосувати легітимні, ненасильницькі заходи вирішення трудових спорів та конфліктів, досягти консенсусу, соціальної злагоди.
Саме впровадження системи соціального партнерства може сприяти подоланню деструктивних трансформацій у соціально-трудовій сфері, адже спроби економічного тиску загрожують загостренням соціальної напруженості, можуть привести до соціального вибуху.
Слід відзначити, що сьогодні йде утвердження розуміння необхідності переходу від конфліктологічної парадигми розвитку соціуму до альтернативних шляхів цього процесу - цивілізаційних, інтеграційних моделей, у межах яких розв'язання суперечностей відбувається шляхом їх інституалізації та легітимізації, що передбачає наявність певних механізмів соціальної взаємодії між суб'єктами, які виступають носіями соціальних протиріч.
Цивілізаційний підхід передбачає наявність в соціумі таких соціальних інститутів, дієвих механізмів, що забезпечують реалізацію демократичних принципів функціонування суспільства та управління усіма соціальними процесами, соціальний захист усіх громадян, зменшення розшарування населення з метою справедливого розподілу соціальних ресурсів.
Еволюційний шлях розвитку є найменш руйнівним для соціуму, зменшує соціальні втрати порівняно з революційними перетвореннями, що порушують стабільність суспільства, ведуть до знищення інституційних основ його життєдіяльності.
Саме ця концепція була покладена в основу розробки соціологічної парадигми соціального партнерства як оптимальної моделі регулювання соціальних протиріч між найбільш дистанційованими суб'єктами соціально-трудових відносин, що передбачає наявність певних умов його реалізації: розвинених ринкових відносин, діючого ринку праці, реалізації демократичних принципів управління; відпрацьованого правового поля; зрілості суб'єктивних чинників - сформованості соціальної відповідальності, сталої ідентифікації, усвідомлення єдності цілей, цінностей тощо.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженнями проблем становлення ринкової моделі соціально-трудових відносин, регулювання взаємодії основних її суб'єктів на ринку праці в пострадянському просторі займаються представники різних суспільних наук - економісти, соціологи, філософи, психологи, історики тощо.
В Україні дослідженнями процесів у соціально-трудовій сфері займаються Інститут соціології НАНУ (В. Пилипенко), Центр соціальних експертиз і прогнозів інституту соціології НАНУ, Науково-дослідницький інститут соціально-трудових відносин Міністерства праці та соціальної політики (А. Уманський), Академія праці і соціальних відносин ФПУ (В. Жуков), Інститут стратегічних досліджень (В. Шедяков), Академія муніципального управління (А. Садовенко), Координаційна рада Конфедерації роботодавців України (А. Мірошниченко) та інші.
Серед дослідницьких центрів слід відзначити Інститут світової економіки і міжнародних відносин РАН (Л. Гордон, Э. Клопов, В. Гімпельсон), Інститут порівняльних досліджень трудових відносин (В. Кабаліна), Інститут економіки РАН (Т. Четверніна та інші), Інститут праці і соціального розвитку Російської Федерації (Е. Антосенков), Новосибірський Інститут економіки й організації виробництва (В. Герчіков), Науково-дослідницький центр соціального партнерства і профспілкового руху (В. Сперанський) та інші.
За змістом і характером досліджень соціально-трудової сфери можна виділити чотири напрямки. Перший представлений аналізом закордонного досвіду, насамперед американського і японського менеджменту, з регулювання трудових відносин і визначення можливостей його використання в умовах сучасної України.
Другий напрямок пов'язаний з розглядом трудових відносин у сфері приватного бізнесу. Ці дослідження в основному базуються на вивченні статистичних матеріалів, що не завжди є репрезентативними через те, що збирання та аналіз останніх здійснюється за різними методиками, розробленими у різні роки, тому виявити динаміку реальних процесів у трудовій сфері практично неможливо.
Третій напрямок представлений роботами, які узагальнюють результати емпіричних досліджень, що відбивають зміни в сфері праці.
Четвертий присвячений аналізу взаємодії основних соціальних сил у цій сфері - роботодавців, найманих працівників і держави. Цей напрямок охоплює різноманітні аспекти становлення системи соціального партнерства в пострадянських країнах, особливості її функціонування і розвитку.
Розробкою методологічних проблем соціального партнерства як цивілізованого виду взаємодії суб'єктів сучасних ринкових відносин, його категоріального апарату займаються М. Баглай, Н. Гриценко, Г. Задорожний, В. Кісельов та інші.
Теоретичні основи розробки проблем соціального партнерства і його вихідного поняття - соціального діалогу - були закладені в роботах М. Бахтіна, М. Бубера, Г. Буша, М. Вебера, Г. Гіргінова, Р. Дарендорфа, А. Здравомислова, Е. Левінаса, А. Маршалла, О. Розенштока-Хюссі, М. Саппи, К. Ясперса.
Аналізу сутності і змісту, принципів функціонування системи соціального партнерства присвячені роботи М. Баглая, Л. Гордона, Н. Гриценко, А. Здравомислова, Е. Клопова, А. Крестянінова.
Вивченню ролі і функцій соціального партнерства як ефективного інструменту соціальної політики і управління, його місця в механізмі регулювання соціально-трудових відносин серйозну увагу приділяють Л. Гордон, Н. Данакін, Л. Дятченко, П. Друкер, Е. Клопов, Г. Семігін, В. Смольков, В. Сперанський та інші.
У працях А. Татарнікової розглядаються умови і фактори, які детермінують становлення та розвиток трипартизму у пострадянському просторі.
Представляють інтерес роботи В. Кісельова, Р. Кнаака та іншіх, які узагальнюють закордонний досвід становлення і розвитку соціального партнерства у розвинутих країнах.
Аналізу взаємодії суб'єктів системи соціального партнерства, характеристиці їх статусних позицій, предмета партнерської взаємодії, специфіці механізмів регулювання соціально-трудових відносин, його моделей присвячені роботи Ф. Гайнулліної, В. Жукова, М. Лушнікова, Е. Мачульської, В. Можаева, Г. Мура, В. Сіренко, А. Федуліна, Ф. Хофферста.
Специфіці соціально-трудових відносин, ринку праці, механізмам його регулювання, зокрема системі соціального партнерства, присвячені роботи С. Бакуменко, С. Брю, О. Колота, Е. Лібанової, К. Макконела, Г. Осового, Ю. Привалова, А. Рибака, В. Соболєва, І. Старікова.
Проблеми трансформації сучасного суспільства, аналіз особливостей стратифікаційних процесів, зміни соціальної структури, механізмів стабілізації соціально-трудових відносин знайшли відображення в дослідженнях А. Дмитрієва, Т. Заславської, О. Куценко, С. Малма, В. Пилипенка, Р. Ривкіної, О. Якуби, В. Ядова та іншіх.
Однак, у науковій літературі відсутня цілісна соціологічна концепція соціального партнерства, аналіз його сутності як суспільного явища, регулятора соціально-трудових відносин у суспільстві, яке трансформується. Не проаналізовані різноманітні теоретико-методологічні підходи щодо вивчення даного феномена, не розглянуті механізми становлення, функціонування і розвитку системи соціального партнерства, критерії оцінки її ефективності, що ускладнює розробку і впровадження її оптимальної моделі, саме це визначило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною державних бюджетних проектів, затверджених Міністерством освіти України, що були виконані кафедрою соціології праці і управління соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за участю автора: «Система соціального захисту населення в Україні: концептуальні основи її створення і реальний стан» (№2-10-98), «Соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення в Україні» (№2-10-00), «Становлення підприємництва як чинник відродження українського суспільства» (№2-10-96), «Умови розвитку підприємництва в Харківському регіоні» у межах проекту «Розвиток підприємництва до 2010 р.») тощо.
При реалізації теми дисертації були використані матеріали досліджень, що проводилися факультетом соціального управління Академії праці і соціальних відносин ФПУ (м. Київ) та факультетом соціального партнерства Харківського соціально-економічного інституту за участю автора (1997-2001 р.р.).
Ціль і задачі дослідження: мета дисертаційного дослідження полягає в розробці соціологічної концепції соціального партнерства, вивченні механізмів його становлення і функціонування в сфері соціально-трудових відносин в умовах трансформації українського суспільства, розробці шляхів оптимізації управління процесом розвитку даної системи.
Для досягнення поставленої цілі вирішені такі завдання:
уточнено теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу проблеми, поняття і сутність категорії «соціальне партнерство»;
визначено місце, роль і функції системи соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин;
вивчено особливості формування ринкової моделі соціально-трудових відносин, нових економічних суб'єктів в умовах трансформації українського суспільства;
проаналізовано механізми становлення і функціонування системи соціального партнерства в сучасній Україні, умови і фактори, що детермінують цей процес;
розроблена соціальна технологія оптимізації управління розвитком системи соціального партнерства як механізму узгодження інтересів основних суб'єктів соціально-трудових відносин, зняття соціальної напруженості, конфліктів.
Об'єкт і предмет дослідження
Об'єкт дослідження: представники найманих працівників, роботодавців та державних структур в особі профспілок, об'єднань власників і виконавчих органів державної влади як суб'єктів системи соціального партнерства.
Предметом дослідження є система соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин, механізми її становлення і розвитку, об'єктивні і суб'єктивні фактори, які детермінують її функціонування в умовах трансформації українського суспільства, технології оптимізації управління процесом становлення цього інституту.
Гіпотези дослідження
У дисертаційній роботі була сформульована така основна гіпотеза:
Можна припустити, що основними об'єктивними умовами, які детермінують процес становлення й ефективного функціонування системи соціального партнерства, виступають деформації соціально-трудових відносин і ринку праці, які виникають внаслідок нерегульованих структурних трансформацій, відчуженість основної маси економічно активного населення від власності, влади, управління, що призвело до маргінальної фрагментації суспільства, посилення експлуатації найманих працівників, екстремального збільшення соціально-економічної нерівності, поляризації інтересів різних соціальних груп і прошарків, які різняться за рівнем прибутку і статусу в суспільній ієрархії; суб'єктивним чинником детермінації є низький рівень соціальної зрілості суб'єктів системи соціального партнерства, їх слабка ідентифікованість зі своєю соціальною групою, усвідомленість спільності соціальних інтересів, соціально-значущих цілей і завдань, необхідності досягнення останніх легітимними засобами.
Гіпотези наслідку: можна припустити, що:
деформація соціально-трудових відносин, ринку праці, зростання соціальної напруженості, конфліктів в умовах кризового соціуму актуалізує підвищення ролі держави, її управлінського впливу на процес становлення системи соціального партнерства, що передбачає зміну її соціальних ролей, поширення регулятивних функцій;
усунення, зниження негативних наслідків соціально-економічної трансформації буде сприяти формуванню легітимних засобів вирішення трудових конфліктів між основними суб'єктами економічної діяльності, підвищенню ефективності функціонування системи соціального партнерства;
підвищення рівня соціальної зрілості економічних суб'єктів, їх групової ідентифікації буде активізувати процес створення представницьких організаційних структур, інституалізації останніх, сприяти посиленню їхньої ролі в системі соціального партнерства.
Теоретико-методологічні основи і емпірична база дослідження.
Теоретична база дослідження. Розробка соціологічної концепції соціального партнерства здійснювалася в поліпарадигмальних межах функціональної і конфліктологічної парадигм, системно-діяльнісного і цивілізаційного підходів.
Феноменологічна теорія дозволила розкрити сутність соціальної взаємодії як механізму, що забезпечує порозуміння суб'єктів, виявити чинники, суттєві для їх результативної комунікації.
Структурно-функціональний підхід дав можливість проаналізувати функції системи соціального партнерства в сфері соціально-трудових відносин, особливості її становлення і функціонування в транзитному суспільстві.
Конфліктологічний підхід значно розширив межі дослідницького поля, що робить можливим аналіз дестабілізаційних процесів, які ведуть до виникнення соціальних конфліктів; цивілізаційний підхід дозволяє виявити механізми, які забезпечують інституалізацію і легітимізацію конфліктів шляхом розробки певних процедур соціальної взаємодії між суб'єктами - носіями соціальних протиріч. Система соціального партнерства розглядається автором як інститут, що виконує функції регулятора взаємодії основних суб'єктів соціально-трудових відносин у суспільстві, яке трансформується, забезпечує можливість їх спільної діяльності щодо досягнення соціально-значущих цілей.
Емпіричну базу дослідження складають матеріали моніторингових соціологічних досліджень проблем трансформації соціально-трудових відносин українського суспільства, реального стану партнерських відносин між представниками основних суб'єктів ринку праці - найманих працівників, роботодавців і органів державної виконавчої влади. У роботі були використані матеріали соціологічного дослідження, проведеного в межах програми «Соціальний захист в Україні» ТАСIS-проекту в 1997-1998 р.р. та ряду інших, виконаних співробітниками соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за участю автора в 1997-2001 р.р., спеціалістами Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України та Центру соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України, Харківського соціально-економічного інституту.
У дисертаційній роботі були використані такі методи збору й аналізу матеріалів: вивчення статистичних даних, контент-аналіз документів, масове і експертне опитування, кореляційний та факторний аналіз емпіричної інформації.
Наукова новизна дослідження. У дисертації реалізовано соціологічний підхід до аналізу соціального партнерства як регулятивного механізму соціально-трудових відносин у соціумі, що трансформується. В цій сфері акумулюються гострі протиріччя між головними, найбільш дистанційованими суб'єктами економічної діяльності - найманими працівниками, роботодавцями і державою. Система соціального партнерства розглядається як інструмент узгодження суперечливих інтересів останніх легітимними, ненасильницькими методами. Наукова новизна роботи полягає в розробці соціологічної концепції соціального партнерства як соціальної взаємодії основних суб'єктів трудових відносин з приводу узгодження їх інтересів ненасильницькими, легітимними, демократичними засобами і методами. Новизна підходу виявляється в самому виборі проблеми дослідження, яка не знайшла відображення в науковій літературі, у комплексному системному аналізі механізму становлення нового для України соціального інституту, розкритті його функцій, місця і ролі в регулюванні відносин на ринку праці;
вперше соціальне партнерство розглядається як більш високий рівень соціального діалогу, який передбачає вирівнювання статусних позицій його суб'єктів шляхом відпрацьованості правових регуляторів, демократичних принципів управління, організаційної оформленості учасників соціально-партнерської взаємодії, їхніх представницьких структур, повної самоідентифікованості сторін зі своєю соціальною групою, усвідомленні спільності інтересів, цінностей, норм з останньою;
розроблена нова концептуальна модель системи соціального партнерства, яка охоплює суб'єктів соціально-партнерської взаємодії, сутнісними рисами яких є найбільш висока дистанційованість, що займають різні місця в соціальній ієрархії; предмет, механізми і форми їхньої соціальної взаємодії; умови і чинники, що безпосередньо визначають її характер і спрямованість;
вперше визначені критерії ефективності функціонування системи соціального партнерства з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних характеристик;
вперше проаналізована реальна практика функціонування системи соціального партнерства в умовах трансформації українського суспільства;
запропонована соціальна технологія оптимізації управління процесом становлення і функціонування системи соціального партнерства в Україні, що містить механізми подолання деформацій ринку праці, відпрацювання правового поля, впровадження демократичних процедур управління, підвищення соціальної зрілості основних суб'єктів системи соціального партнерства, тобто вперше здійснений комплексний системний аналіз управління новим соціальним інститутом, визначені напрямки удосконалення державного впливу на подальший розвиток партнерської взаємодії його суб'єктів.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження. Теоретичне значення отриманих результатів полягає в розробці соціологічної концепції соціального партнерства, методики, яка забезпечує вивчення цього складного соціального явища, механізмів його становлення, функціонування і подальшого розвитку, удосконалення умов і чинників, що детермінують інституціалізацію останнього в умовах трансформації соціально-трудової сфери.
Матеріали дисертаційного дослідження стануть у пригоді при розробці спеціальних курсів з економічної соціології, конфліктології, соціології управління і менеджменту, соціології організації, історії, теорії і практики профспілкового руху та інших.
Аналітична інформація, висновки автора можуть бути застосовані в управлінській діяльності державних і суспільних структур з метою подальшої демократизації, удосконалення механізмів управління соціально-трудовими відносинами, ринком праці, легітимізації взаємодії основних економічних суб'єктів, зниження соціальної напруженості, конфліктності між ними.
Технологічні розробки можуть сприяти переоцінці ролі, функцій основних суб'єктів системи соціального партнерства, особливо владних структур, створенню соціальних програм щодо удосконалення механізмів соціально-партнерської взаємодії, підвищенню ефективності його функціонування.
Ідеї автора були апробовані в процесі реалізації дослідницьких проектів: «Соціальний захист в Україні», «Соціальне партнерство в Україні», які виконувалися в межах TACIS-проекту; «Розвиток підприємництва як фактор відродження українського суспільства», «Умови розвитку підприємництва у Харківському регіоні», «Система соціального захисту населення в Україні: концептуальні основи створення і реальний стан».
Апробація результатів дисертації. Основні результати і положення дисертаційної роботи були представлені на міжнародних та українських конференціях і семінарах: «Проблеми формування системи переговорного процесу в трудових відносинах» (Харків, липень 1996 р.); «Система соціального партнерства: проблеми формування» (Київ, червень 1997 р.); «Жінки на ринку праці України» (Київ, лютий 1998 р.); «Соціальна освіта в Україні» (Київ, квітень 2000 р.); «Соціальна робота з безробітними» (Харків, червень 2000 р.); «Сучасний профспілковий рух та проблеми його консолідації» (Київ, серпень 2000 р.); «Соціальні аспекти підприємницької діяльності: погляд молоді» (Москва, грудень 2000 р.); «Діяльність профспілок по організаційному зміцненню своїх структур та посиленню мотивації профспілкового членства» (Харків, січень 2001 р.).
Крім того, результати та положення дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях Секретаріату Національної Ради соціального партнерства (Київ), експертної комісії Міністерства праці та соціальної політики з питань організації Національної Служби посередництва та примирення (Київ, липень 1998 р.). Матеріали дослідження були використані при вивченні проблем регулювання ринку праці сумісно з фахівцями Тель-Авівського коледжу управління (Ізраїль) в жовтні 1999 року; в дослідженні організаційної сформованості представницьких структур основних суб'єктів соціально-трудових відносин у співпраці з науково-дослідницьким Центром соціального партнерства та профспілкового руху московської Академії праці та соціальних відносин у грудні 2000 року та березні 2001 року; аналізі стабілізації соціально-трудових відносин в період трансформації суспільства з фахівцями Інституту соціології університету імені М. Коперника м. Торунь (Польща) в січні-лютому 2001 року.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, у якій викладено авторський підхід до соціологічного аналізу становлення, функціонування і розвитку системи соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин засобами легітимного вирішення конфліктів між суб'єктами соціально-економічної сфери. Запропонована соціальна технологія обгрунтовує необхідність посилення управлінського впливу з боку держави на процес становлення системи соціального партнерства в кризових умовах українського соціуму, пропонує деякі механізми оптимізації процесу утвердження нового соціального інституту, усунення перешкод об'єктивного і суб'єктивного характеру.
Публікації. За темою дисертації пошукачем було опубліковано 10 наукових праць, 5 з яких - у виданнях, що входять до переліку спеціалізованих фахових видань з соціологічних наук, затвердженого ВАК України; крім того було опубліковано авторські учбово-методичні матеріали за названою темою, навчальний посібник, розроблений з групою авторів та видані колективні монографії за участю автора.
Структура та обсяг роботи обумовлені метою й завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, переліку умовних скорочень, двох розділів, висновків, списку використаних джерел з питань, які розглядаються в роботі. Обсяг дисертації - 180 сторінок машинописного тексту. Робота містить 6 таблиць, 5 додатків.
Основний зміст роботи
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її розробленості, визначаються її ціль, задачі, об'єкт і предмет дослідження, надається характеристика теоретичної й емпіричної бази дослідження, розкривається теоретико-методологічне і практичне значення роботи і т.д.
У першому розділі дисертації «Теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу проблеми» розкривається специфіка соціологічного підходу до аналізу соціального партнерства, його поняття і сутності як суспільного явища, ролі і місця в механізмі регулювання соціально-трудових відносин.
У першому підрозділі «Поняття і сутність категорії соціального партнерства» уточнюється визначення поняття і сутності соціального партнерства на перетині різних концептуальних підходів, зокрема таких соціологічних теорій як феноменологія, функціоналізм, конфліктологічний і цивілізаційно-діяльнісний підходи.
Соціологічний підхід дозволив здійснити комплексний системний аналіз даного феномену, виявити взаємозв'язок і взаємодію системи соціального партнерства з іншими соціальними явищами. Автор визначає соціальне партнерство як соціальну взаємодію, яка здійснюється на основі певних норм, процедур щодо узгодження інтересів основних суб'єктів соціально-трудових відносин, їхніх цільових настанов, що сприяє досягненню загальних соціально-значущих цілей. Соціологічний підхід дає можливість розглянути соціальне партнерство крізь призму потреб і інтересів суб'єктів соціально-трудових відносин, які різняться за статусом у соціальній ієрархії суспільства, що визначає різний рівень доступу до соціальних ресурсів і, відповідно, їхнього добробуту, участі в управлінні тощо.
Соціальне партнерство виступає інструментом узгодження спільних зусиль в організаційно-управлінській діяльності соціальних суб'єктів у соціально-трудовій сфері, що забезпечує можливість досягнення консенсусу у вирішенні суперечок, конфліктів, які виникають між ними. Основою соціально-партнерських відносин виступає взаємозалежність соціальних інтересів суб'єктів, спільність їх стратегічних цілей - досягнення стабільності соціальної системи, її прогресивного розвитку.
В ідеальній моделі партнерська взаємодія базується на можливості справедливого розподілу соціальних ресурсів, гармонізації інтересів, вирівнюванні статусних позицій. У реальній ситуації суб'єкти соціально-трудових відносин різняться за статусом, місцем і роллю в соціальній ієрархії, а також рівнем прибутків, структурою особистого споживання, участю в громадському житті, що визначає специфіку їхніх інтересів, потреб і цінностей. Становлення системи соціального партнерства передбачає необхідність зміни як об'єктивних умов, так і суб'єктивних чинників, що детермінують процес утвердження даного інституту у транзитному соціумі.
Другий підрозділ «Місце, роль і функції системи соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин» присвячений визначенню місця соціального партнерства в регулюванні соціально-економічних відносин, управлінні ринком праці. Соціально-партнерські відносини покликані сприяти гармонізації інтересів основних суб'єктів соціально-трудової сфери, досягненню їх оптимального балансу цивілізованим шляхом, реалізації соціально-значущих цілей, заради яких суб'єкти повинні поступитися вузькогруповими, корпоративними, приватними інтересами.
Досягнення спільних соціально-значущих цілей забезпечується використанням соціального партнерства як одного з інструментів, що дозволяє легітимними засобами домогтися зниження напруженості, попередження конфліктів у соціально-трудовій сфері.
У дисертації розглядаються функції системи соціального партнерства як регулятора соціально-трудових відносин.
Третій підрозділ «Суб'єкти, предмет, моделі соціально-партнерських відносин у сфері праці» характеризує статус, роль учасників взаємодії в системі соціального партнерства. Її суб'єктами виступають представники учасників взаємодії в соціально-трудовій сфері - профспілки й інші об'єднання, які висловлюють та захищають інтереси найманих працівників; асоціації, об'єднання роботодавців, які представляють інтереси власників, підприємців; виконавчі органи державної влади, які покликані створити умови для конструктивного діалогу.
Предмет соціального партнерства відображає потреби й інтереси суб'єктів соціально-трудової сфери - зміст, характер, умови й оплату праці тощо. Суб'єкти системи соціального партнерства відрізняються за соціальними характеристиками, статусом, місцем у суспільній ієрархії, потребами, інтересами, цільовими настановами, пріоритетами і т. п., що визначає їх ставлення до вирішення суспільно важливих питань. У процесі соціально-партнерської взаємодії можливе вирішення проблем, що виникають внаслідок різного доступу до соціальних ресурсів, не однакових статусних позицій і виступають джерелами соціальної напруженості і конфліктів.
Моделі соціально-партнерських відносин розглядаються як можливі форми і засоби досягнення консенсусу між суб'єктами на ринку праці. Оцінка оптимальності моделей соціально-партнерської взаємодії здійснюється з урахуванням специфіки об'єктивних умов і суб'єктивних чинників, що визначають життєдіяльність її суб'єктів і означеної системи в цілому. Відповідно до їх соціального статусу, характеру проблеми, більш ефективною є модель, яка забезпечує можливість досягнення консенсусу, співробітництва між ними при вирішенні конфліктних ситуацій.
У другому розділі «Формування системи соціального партнерства в сфері праці в умовах трансформації українського суспільства» аналізуються об'єктивні умови і суб'єктивні чинники, які детермінують реальний стан партнерських відносин, сприяють або перешкоджають становленню останніх як механізму регулювання відносин на ринку праці.
Результати конкретно-соціологічних досліджень стану відносин у трудовій і управлінській сферах українського суспільства дозволили автору зробити висновки щодо ступеня розвиненості системи соціального партнерства.
Автором були запропоновані шляхи оптимізації управління системою соціального партнерства, її становленням, функціонуванням і розвитком.
У першому підрозділі «Соціально-трудові відносини у сучасній Україні: специфіка становлення ринкової моделі» аналізуються особливості трансформації соціально-трудової сфери в Україні, об'єктивних умов (становлення правового поля, демократичних механізмів управління і т. п.) і суб'єктивних чинників (низький рівень соціальної зрілості суб'єктів, відсутність чітких настанов на досягнення соціально-значущих цілей компромісним шляхом, орієнтація на вузькогрупові інтереси тощо), що виступає причинами деформацій, обмежує можливості використання принципів соціального партнерства, веде до зростання соціальної напруженості, конфліктності в цій сфері.
Історичний досвід свідчить, що система соціального партнерства є найбільш оптимальним регулятором соціально-трудових відносин, попередження соціальної напруженості, конфліктності в суспільстві.
У другому підрозділі «Ринок праці: його стан, функції, механізми регулювання» аналізується характер взаємодії між основними суб'єктами ринкових відносин - державою, представниками управлінських структур, бізнес-структур, найманих працівників.
Деструктивні процеси в цій сфері проявляються в порушенні балансу між попитом на робочу силу і її пропозицією, катастрофічним зростанням безробіття, посиленням експлуатації найманих працівників, погіршенням умов праці, що веде до соціального напруження, підвищення рівня конфліктності в організаціях. У роботі надається характеристика функцій ринку праці, обгрунтовується необхідність впровадження легітимних механізмів його регулювання.
У третьому підрозділі «Система соціального партнерства: особливості становлення і перспективи розвитку» визначаються фактори, що детермінують інституалізацію партнерських відносин у соціально-трудовій сфері. Перш за все, це необхідність створення організацій, що представляють інтереси найманих працівників і власників, розробки законодавчої бази як основи регулювання відносин між ними. Визначена необхідність впровадження оптимальних механізмів взаємодії між ними, узгодження соціальних потреб і інтересів сторін системи соціального партнерства легітимними шляхами. Об'єднання ролей роботодавця і посередника в особі держави обумовлює суперечливість її позицій в управлінні відносинами суб'єктів у сфері праці, усунення від виконання регулятивних функцій, в той час як в умовах транзиції необхідна активна державна політика підтримки партнерських відносин, як ефективного засобу зниження соціальної напруженості, вирішення протиріч цивілізованим шляхом.
У четвертому підрозділі «Соціальна технологія оптимізації управління становленням і функціонуванням системи соціального партнерства в Україні» пропонуються рекомендації щодо підвищення ефективності управління системою партнерських відносин у соціально-трудовій сфері, оптимізації умов і чинників їх формування.
Необхідними умовами становлення партнерських відносин є: інституалізація організаційних форм захисту інтересів суб'єктів, механізмів їх партнерської взаємодії, відпрацювання правового поля, підвищення соціальної зрілості, громадської активності сторін. Необхідним є створення оптимальних соціально-економічних механізмів регулювання взаємодії учасників на різних управлінських рівнях - національному, регіональному і місцевому.
Ефективне соціальне партнерство між суб'єктами ринку праці можливо в умовах демократизації управління, впровадження принципів взаємної відповідальності, зворотного зв'язку тощо.
У «Висновку» підведені підсумки, узагальнені результати дисертаційного дослідження соціального партнерства як суспільного явища, регулятора соціально-трудових відносин у транзитному українському суспільстві, визначені його основні характеристики і функції, перспективи подальшого розвитку. Зокрема, підкреслено, що система соціального партнерства як регулятор соціально-трудових відносин в сучасній Україні тільки починає розвиватися. В управлінській сфері простежується відчуженість інтересів владних структур і працездатного населення, зростання недовіри до інститутів влади і систем представництва інтересів власників. Соціологічні дослідження свідчать про те, що при прийнятті важливих управлінських рішень у сфері соціально-трудових відносин має місце дисбаланс статусних і ресурсних позицій основних суб'єктів ринку праці. Однак, у соціально-трудовій сфері йде активне утвердження діалогової взаємодії між її основними суб'єктами, поступово формуються інститути соціального партнерства. Для їх ефективного функціонування необхідні певні об'єктивні умови, зокрема - розвинуте громадянське суспільство, демократична правова держава, стабільно високий рівень соціально-економічного розвитку країни та інші.
Суб'єктивним чинником, що детермінує функціонування системи соціального партнерства, є соціальна зрілість її суб'єктів, ступінь усвідомлення ними спільності інтересів, наявність певного рівня знань, умінь, навичок, необхідних для ведення конструктивного діалогу.
Соціологічний аналіз проблеми дозволив розширити знання про сучасний стан системи партнерських відносин, визначити критерії її ефективності, намітити шляхи оптимізації управління її функціонуванням і розвитком в сучасній Україні.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Стратегічна мета та методи трансформації українського суспільства відповідно до теорії синергетики. Прогнозування соціального розвитку держави, шляхи його стабілізації. Соціальне партнерство й підвищення його ролі в соціально-трудових відносинах.
реферат [31,7 K], добавлен 04.07.2009Розвиток громадянського суспільства. Становище людини у світі праці. Структурні складові соціально-трудових відносин. Предмети соціально-трудових відносин і їхня структура, принципи і типи. Рівноправне партнерство. Конфлікт, конфліктне співробітництво.
контрольная работа [643,0 K], добавлен 22.03.2009Вивчення соціальних відносин у суспільстві - відносин між історично сформованими спільностями людей. Особливості соціальної структури суспільства - системи взаємозв'язаних та взаємодіючих спільнот або побудови суспільства в цілому. Теорія стратифікації.
реферат [29,7 K], добавлен 10.06.2010Загальна соціально-демографічна характеристика регіону, особливості ринку праці та принцип и оплати. Галузевий аспект та договірне регулювання соціально-трудових відносин. Професійно-кваліфікаційні характеристики працівників. Організація робочого місця.
курсовая работа [781,5 K], добавлен 09.07.2015Теоретичні підходи до освіти, як соціального інституту. Статус і функції освіти в суспільстві. Реформування освіти в умовах трансформації суспільства. Соціологічні аспекти приватної освіти. Реформа вищої школи України за оцінками студентів і викладачів.
курсовая работа [2,5 M], добавлен 26.05.2010Соціально–філософські погляди мислителів від давніх часів до сучасності. Класова структура індустріального суспільства. Теорії соціальної стратифікації. Проблеми регуляції суспільних відносин. Трансформація соціальної структури українського суспільства.
научная работа [83,4 K], добавлен 26.01.2010Характеристика передумов виникнення соціологічної науки. Дослідження типів суспільства та шляхів його розвитку. Специфіка соціологічного знання. Вивчення ролі соціології у пізнанні та розвитку суспільства. Етапи формування соціологічних ідей про працю.
контрольная работа [48,1 K], добавлен 25.03.2014Сутність соціологічної науки, її об’єкт, предмет, структура і функції. Особливості етапів становлення соціології. Аналіз суспільства й його системні характеристики. Проблема визначення головних рис розвитку суспільства. Культура як соціальний феномен.
курс лекций [106,2 K], добавлен 08.12.2011Сучасні моделі соціального партнерства, форми його прояву, значення в сучасному суспільстві. Правовий статус Національної тристоронньої соціально-економічної ради Організації роботодавців. Умови формування ефективного соціального партнерства в Україні.
курсовая работа [112,5 K], добавлен 04.11.2015Організаційно-правові основи соціально-трудових відносин у сфері зайнятості. Характеристика ринку праці. Безробіття, як соціально-економічне явище. Причини його виникнення. Аналіз структури державної та регіональної програм зайнятості населення України.
курсовая работа [239,8 K], добавлен 30.03.2013Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства, особливості його становлення та формування в Україні. Порівняння конституційно-правових актів органів державної влади України та країн світу. Аналіз проблеми консолідації українського суспільства.
магистерская работа [120,5 K], добавлен 24.05.2010Сутність соціальної стратифікації, основні категорії та системні характеристики. Теорія соціальної стратифікації та її критерії. Процеси трансформації структури населення та дослідження соціально-стратифікаційного виміру українського суспільства.
дипломная работа [140,2 K], добавлен 23.09.2012Характеристика масового суспільства. Масове суспільство як новий соціальний стан, соціальний характер людини в його умовах. Національна держава як форма існування масового суспільства. Теорія соціального характеру в масовому суспільстві Д. Рисмена.
реферат [40,7 K], добавлен 26.06.2010Концепт інформаційного суспільства як виявлення духовної культури сучасного соціуму. Концептуалізація інформаційного суспільства процесу в умовах глобалізації. Аналіз проблем інтелектуалізації. Виявлення місця соціальних мереж у комунікативному просторі.
статья [23,3 K], добавлен 07.08.2017Формування системи соціального захисту в Україні. Нормативно-правові акти, що регулюють відносини в сфері соціального захисту населення, пенсійне забезпечення як його форма. Діяльність Управління праці і соціального захисту Деражнянської міської ради.
дипломная работа [4,9 M], добавлен 11.03.2011Аналіз історії розвитку соціального проектування, процесу його формування в ХХ-ХХІ ст. Визначення поняття соціального проектування на кожному етапі розвитку. Дослідження процесу еволюції соціального проектування з метою його ефективного використання.
статья [935,5 K], добавлен 21.09.2017Соціально-класова структура України, поляризація суспільства. Поглиблення тенденції поляризації доходів і розшарування населення. Дві системи соціального світогляду, що перебувають у стані конфлікту. Формування умов для розвитку середнього класу.
реферат [24,5 K], добавлен 26.09.2009Дослідження етапів становлення та розвитку системи соціального страхування, та особливостей її нормативно-правового забезпечення. Аналіз сучасного стану системи соціального захисту та пенсійного забезпечення в Україні та їх фіскального забезпечення.
курсовая работа [728,5 K], добавлен 23.03.2016Дослідження історії розвитку соціального проектування. Розбудова незалежної української держави. Формування соціального проектування в ХХ-ХХІ століть. Реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства, підвищення стандартів та рівня добробуту населення.
статья [639,5 K], добавлен 19.09.2017Сутність, основні групи та критерії соціально-культурної діяльності. Історія розвитку соціально-культурної сфери в Україні. Основні "джерела" соціально-культурного процесу за Сасиховим. Особливості державного управління у соціально-культурній сфері.
курсовая работа [37,3 K], добавлен 03.01.2011
