Диференціація доходів як чинник соціальної напруженості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Диференціація доходів як чинник соціальної напруженості

Бабак Олена Володимирівна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України Ворона Валерій Михайлович, Інститут соціології НАН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Саєнко Юрій Іванович, Інститут соціології НАН України, завідувач відділу соціальної експертизи

кандидат соціологічних наук, доцент Коваліско Наталія Володимирівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра соціології

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії та теорії соціології, м. Київ

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

Анотація

соціальний напруженість диференціація

Бабак О.В. Диференціація доходів як чинник соціальної напруженості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена аналізу впливу процесів доходної диференціації на рівень соціальної напруженості у сучасній Україні. Обґрунтовано, що напруженість, викликана поляризацією доходів, породжується не стільки невдоволенням своїм становищем депривованої частини населення. Вектор напруженості пролягає, радше, між тими, хто сприймає нерівність як належне, та тими, хто її не сприймає. Визначено, що хоча в суспільстві має місце соціальна напруженість, яка проявляється через настрої суспільної неприязні та неузгодженість ціннісних уявлень різних соціальних груп про належне у сфері розподілу доходів, проте значення невдоволення диференціацією доходів як мотивуючого чинника розвитку протестної поведінки, посилення небезпечних виявів соціальної напруженості на загальносуспільному рівні, обмежене.

Ключові слова: диференціація доходів, соціальна напруженість, потенціал протесту, депривація, соціальна справедливість, легітимність нерівності.

Аннотация

Бабак Е.В. Дифференциация доходов как фактор социальной напряженности. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 - специальные и отраслевые социологии. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена анализу влияния доходной дифференциации на уровень социальной напряженности в современном украинском обществе. Предлагается новая дефиниция социальной напряженности - как характеристики социального климата общества, которая является предпосылкой возникновения и фоном протекания социальных конфликтов и предусматривает осознание или предчувствие социальными субъектами несовместимости или противоречия интересов, потребностей, ценностей друг друга. Если социальный конфликт выражается посредством действия, то социальная напряженность - это склонность к действию.

Приводится анализ основных подходов к изучению влияния экономического неравенства, в частности неравенства по уровню доходов, на характер протекания социальных процессов. Обосновано, что доходная поляризация общества вызывает недовольство членов сообщества посредством сравнения реальной ситуации расслоения как с предыдущим опытом жизненных практик, так и с представлениями об идеальном состоянии системы распределения материальных ресурсов. Легитимность неравенства зависит от распространенных в обществе представлений о справедливости разных форм дифференциации.

Существующее в Украине распределение доходов, которым определяется материальное расслоение населения, абсолютная и относительная экономическая депривация значительной части общества характеризует современную ситуацию в Украине как способствующую возникновению и развитию негативной социальной напряженности, накоплению конфликтогенного потенциала в сфере распределения материальных благ. Согласно распространенному утверждению, что значение децильного коэффициента по уровню доходов для сохранения социальной стабильности в обществе не должно превышать 10 кратных величин, Украина уже несколько лет находится на грани социальных потрясений. Вместе с тем, хотя неравенство по уровню денежных доходов действительно приобрело характер поляризации, оно нивелируется распространением так называемой “народной экономики”, когда помимо денежных доходов в структуре совокупных доходов домохозяйств большое значение приобретают натуральные поступления, а также установленные государством льготы по оплате услуг. Еще одним каналом перераспределения доходов в обществе является официально незарегистрированная трудовая деятельность. Благодаря этому, неравенство в совокупных доходах и расходах не выглядит так поляризовано, как неравенство в номинальном (денежном) измерении. Усилия населения, направленные на выживание в “параллельных” экономических отношениях, смягчают доходное неравенство и тем самым уменьшают вероятность перерастания социальной напряженности в открытые акции протеста по поводу недовольства системой распределения.

Установлено, что определение меры неравенства по уровню доходов, превышение которой обуславливает возрастание социальной напряженности, достаточно условно и зависит как от уровня жизни самых бедных слоев, так и от представлений о легитимности той или иной формы распределения материальных благ. Вектор социальной напряженности пролегает между теми, кто принимает новое неравенство, воспринимая рыночные представления в распределении материальных благ, и теми, кто его не принимает. На основе анализа общественного мнения населения Украины относительно существующего экономического неравенства, представлений о справедливости в сфере распределения общественного дохода доказано, что стремление к выравниванию доходов приобретает все более инертный характер. Происходит постепенная “адаптация” населения к новым представлениям о легитимности неравенства конечных результатов, что выступает сдерживающим фактором напряженности, вызванной доходной поляризацией.

Определено, что хотя в современной Украине имеют место социальная напряженность, проявляющаяся посредством настроений общественной неприязни (эмоциональный компонент напряженности), и несоответствие (противоречие) ценностных представлений разных социальных групп о надлежащем в сфере распределения доходов, однако значение недовольства существующей дифференциацией доходов как мотивирующего фактора развития деструктивного протестного поведения и, соответственно, усиления опасных проявлений социальной напряженности на общенациональном уровне, ограничено.

В работе получили дальнейшее развитие анализ и обобщение известных мировой практике средств уменьшения социальной напряженности, вызванной значительной дифференциацией доходов. Определено, что в Украине при дальнейшем несоблюдении принципов равенства возможностей и пропорциональности усилий и вознаграждений атмосфера напряженности, враждебности, вызванная доходной поляризацией, не уменьшиться.

Ключевые слова: дифференциация доходов, социальная напряженность, потенциал протеста, депривация, социальная справедливость, легитимность неравенства.

Annotation

Babak O.V. Income Differential as a Factor of Social Tension. - Manuscript.

Thesis for awarding the degree of the Candidate in Sociology. Speciality 22.00.04 - Special and Branch Sociology. Institute of Sociology at the NAS of Ukraine, Kyiv, 2002.

This thesis analyses the impact of income differential upon the level of social tension in a contemporary society. Considering that most of the general public perceive the manifestations of inequality, the social conflict in Ukrainian society should be seen as one between those who adjusted to the new realities and those who failed to adapt to a market society rather than between the rich and the poor. There is a certain level of social tension in Ukrainian society. It manifests itself in latent hostility of various social groups to one another and a gap in values of these social groups that reflect different understandings of wealth distribution. However the level of dissatisfaction of the existing system of wealth distribution is quite low. That means there is limited potential for active protest action at least at the national level.

Key words: income differential, social tension, protest potential, deprivation, social justice, legitimacy of inequality.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Чинник нерівності у володінні матеріальними ресурсами здавна виділений суспільствознавцями в числі основних, що можуть призвести до дестабілізації суспільного життя. Існуюча в сучасній Україні диференціація населення за ознакою матеріальної забезпеченості, що набуває характеру поляризації, абсолютна та відносна економічна депривація частини суспільства, характеризує ситуацію, як таку, що сприяє розвитку негативної соціальної напруженості, накопиченню конфліктогенного потенціалу у площині розподілу матеріальних благ.

Економічний ефект інтенсифікації праці в умовах конкуренції і, відповідно, економічної нерівності безумовний. У цьому сенсі доходна й майнова нерівність дає позитивний ефект. Разом з тим соціальне невдоволення абсолютно чи відносно депривованих груп, а також тих, хто вважає нову соціальну структуру та розподіл не справедливими в силу ідеологічних переконань, уявлень, стереотипів, хоча не обов'язково належить до малозабезпечених, за певних умов (впливу політичних, інформаційних, соціальних чинників) може призвести до відкритого соціального протистояння. У такому випадку варто говорити про негативний ефект соціальної напруженості, викликаної економічною нерівністю. Визначення межі матеріальної нерівності, яка сприяє розвитку позитивної соціальної напруженості та не дозволяє надмірно розвиватися негативній (якби це було здійсненним завданням) справляє істотний вплив на одвічні пошуки рівноваги між соціальною справедливістю та економічною ефективністю. Важливого значення набуває аналіз громадської думки щодо легітимності тих чи інших форм економічної нерівності як чинника легітимності соціальної системи загалом, уявлень про справедливий розподіл благ та пошук механізмів, що стримують розвиток напруженості з-приводу нерівності у матеріальному становищі різних соціальних груп.

Наукова проблема полягає в необхідності всебічного вивчення впливу існуючої диференціації населення сучасної України за рівнем доходів на протікання соціальних процесів, оцінці ймовірності ескалації різних проявів соціальної напруженості з причини доходної поляризації та пошуку чинників, що запобігають зростанню соціальної напруженості, викликаної нерівним розподілом доходів у суспільстві.

Диференціація за рівнем матеріальної забезпеченості як чинник дестабілізації суспільних відносин у різних аспектах розглядається в роботах суспільствознавців “протосоціологічного” періоду Ф. Бекона, Н. Макіавеллі, Т. Гоббса та ін., у класичних працях К. Маркса, П. Сорокіна, М. Вебера, Е. Дюркгейма, О. Конта, Г. Зіммеля, А. де Токвіля, Л. Козера та ін. Пошук компромісу між рівністю та ефективністю міститься в роботах економістів А. Сміта, А.-М. Окуна, Дж. Мінцера, П. Тобмена та ін.

На соціальну стратифікацію, що характеризується посиленою економічною нерівністю, як джерело соціальної напруженості та причину можливих конфліктів указують і соціологи пострадянських держав: З. Голенкова, А. Дмитрієв, А. Зайцев, В. Ядов, А. Здравомислов, Л. Куликов, Ю. Левада, Л. Зубова. Про соціальну напруженість та конфлікти на ґрунті великих розривів у реальних доходах різних груп населення пишуть В. Ворона, В. Пилипенко, В. Тарасенко, І. Бєкєшкіна, В. Рукавишніков, Т. Заславська, В. Іванов та ін. Сучасні дослідження бідності та її впливу на соціальний клімат відображені в роботах А. Арсеєнка, В. Мандибури, Є. Головахи, Е. Лібанової, О. Яременка, В. Паніотто, І. Прибиткової та ін.

Концепції справедливості у сфері розподілу, розмаїття уявлень щодо легітимних форм нерівності, її причин представлені у творах Арістотеля, Ч. Беккаріа, Т. Парсонса, К. Девіса, М. Фрімена, Р. Нозіка, К. Поппера, Х. Перельмана, Дж. Роулза, А. Печчеї та багатьох ін. На ряд сприяючих ворожості та напруженості стереотипів суспільної свідомості стосовно сфери розподілу матеріальних благ вказується в роботах Н. Паніної, Л. Іоніна, О. Шкаратана.

Аналіз причин та чинників соціальної напруженості та окремих її проявів (протестна активність тощо) в сучасному українському суспільстві і зокрема чинників економічної нерівності міститься в роботах В. Небоженка, В. Чорноволенка, М. Міщенка, Е. Клюєнка, М. Чурилова та ін.

Разом з тим лишилася не вирішеною низка проблем, пов'язаних з визначенням характеру впливу процесів доходної диференціації на рівень соціальної напруженості у сучасному українському суспільстві. Чітко не визначено механізм формування та особливості прояву соціальної напруженості, викликаної нерівним розподілом доходів. Не узагальнено і не систематизовано відомі суспільній практиці засоби стримування напруженості, спричиненої доходною поляризацією. Фрагментарно висвітлена ситуація розподілу населення сучасної України за рівнем доходів, тенденції доходної диференціації. Практично відсутній аналіз громадської думки населення України щодо існуючої системи розподілу матеріальних благ, уявлень про справедливий суспільний розподіл з точки зору їх впливу на соціальну стабільність. Не повною мірою вивчено потенціал соціального протесту, що може бути викликаний поляризацією населення за рівнем доходів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація з науковими програмами, планами та темами організації, де виконана робота, а також галузевими планами та програмами не пов'язана.

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення характеру впливу процесів доходної диференціації, її сприйняття громадською думкою на рівень соціальної напруженості у сучасному українському суспільстві.

Реалізація мети вимагає розв'язання таких задач:

проаналізувати існуючі у соціології, а також суміжних науках основні підходи до вивчення впливу економічної нерівності взагалі та нерівності за доходами зокрема на характер протікання соціальних процесів;

використовуючи результати узагальненого аналізу й синтезу досвіду вітчизняної та зарубіжної соціології в дослідженні окремих аспектів соціальної напруженості (причин, факторів, проявів, наслідків), визначити механізми формування та особливості проявів соціальної напруженості через оцінювання громадською думкою процесів розподілу матеріальних благ;

проаналізувати відомі світовій суспільній практиці механізми стримування ескалації напруженості, викликаної нерівним розподілом суспільного доходу;

вивчити ситуацію розподілу населення за рівнем доходів, тенденції в динаміці диференціації та порівняти показники диференціації доходів населення України з відповідними показниками інших країн;

дати узагальнюючу оцінку громадським настроям та уявленням щодо справедливості існуючої системи нерівності у розподілі доходів з точки зору їх впливу на соціальну стабільність;

вивчити наявний потенціал соціального протесту, що може бути викликаний невдоволенням певних груп населення України своїм місцем у доходній ієрархії суспільства, принципами й критеріями існуючої системи розподілу матеріальних благ.

Об'єктом дослідження є диференціація доходів населення сучасної України.

Предметом дослідження є прояви соціальної напруженості в українському суспільстві, викликані негативним сприйняттям значною частиною населення існуючої доходної диференціації.

У дисертації авторка спиралася на теоретико-методологічні засади (понятійний апарат, методологію та методики), визначені в наукових працях соціологів, філософів, політологів та економістів, основна увага яких зосереджена на теоретичному, методичному та емпіричному аналізі соціальної стратифікації, нерівності і депривації, диференціації добробуту і доходів, суб'єктивного сприйняття існуючої системи доходної диференціації та їх впливу на соціальний клімат суспільства, детермінацію соціальної напруженості та конфліктів.

У роботі використано методи вивчення статистичних матеріалів, аналізу результатів масових соціологічних опитувань і порівняльного аналізу. Емпіричною базою дисертації є результати досліджень, проведених у 1993-2001 рр. Українським інститутом соціальних досліджень, Центром “Соціальний моніторинг”, Інститутом соціології НАН України та компанією “СОЦИС” на вибірках, репрезентативних за основними соціально-демографічними ознаками для дорослого населення України. До переліку завдань цих досліджень входило дослідження матеріального становища населення, зокрема рівня доходів та суб'єктивної оцінки власного добробуту, а також дослідження деяких аспектів соціальної напруженості (причин, факторів мотивації до участі в акціях протесту тощо). До розгляду також було включено дані вибіркових обстежень домогосподарств, що проводяться Державним комітетом статистики України з 1999 року та ін. статистичні дані. Використано також результати ряду досліджень, проведених в інших країнах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації узагальнено підходи до вивчення соціальної напруженості, викликаної поглибленням доходної нерівності, визначено механізм її формування та прояву, з'ясовані тенденції у динаміці диференціації населення України за рівнем доходів, проаналізовано характер впливу процесів доходної диференціації на соціальну напруженість у сучасному українському суспільстві. Дисертантом обґрунтовано такі положення, що містять наукову новизну:

в результаті узагальнення підходів до визначення соціальної напруженості запропоновано нову її дефініцію - як характеристики соціального клімату суспільства, що є передумовою виникнення та фоном протікання соціальних конфліктів і передбачає усвідомлення або передчуття соціальними суб'єктами несумісності чи суперечності інтересів, потреб чи цінностей одне одного;

виявлено з аналізу даних статистики та соціологічних опитувань, що розшарування населення України за рівнем доходів протягом останніх років поглиблюється і залежить не тільки від індивідуальних характеристик - рівня освіти, статусу на ринку праці, ступеня економічної активності, але й від особливостей територіально-поселенської структури, гендерної нерівності;

доведено, що хоча поляризований розподіл доходів, економічна депривація значної частини суспільства характеризує сучасну ситуацію в Україні як таку, що сприяє виникненню та зростанню негативної соціальної напруженості, проте особисті зусилля населення, спрямовані на виживання у “паралельних” економічних відносинах (натуральні надходження, незареєстрована трудова діяльність), пом'якшують визначену доходну нерівність і тим самим зменшують ймовірність переростання соціальної напруженості у відкриті акції протесту (конвенційні та не конвенційні) з приводу невдоволення системою розподілу;

встановлено, що визначення межі нерівності доходів, перевищення якої веде до збільшення соціальної напруженості, досить умовне і залежить як від рівня життя найбідніших верств, так і від уявлень про легітимність тієї чи іншої форми розподілу матеріальних благ;

обґрунтовано, що в силу опосередкованості проявів суспільної поведінки особливостями суспільної свідомості вектор соціальної напруженості пролягає, радше, між тими, хто приймає нову нерівність як належне, сприймаючи ринкову справедливість у розподілі благ, та тими, хто її не сприймає;

на основі аналізу громадської думки населення України щодо існуючої соціальної нерівності, уявлень про справедливість у сфері розподілу доходу вперше доведено, що прагнення до зрівняння набувають все більш інертного характеру, відбувається поступова “адаптація” населення до уявлень про легітимність нерівності кінцевих результатів (доходів), що виступає стримуючим чинником напруженості, викликаної доходною поляризацією;

визначено, що хоча в сучасному українському суспільстві має місце соціальна напруженість, яка проявляється через стримувані настрої суспільної неприязні (емоційний компонент) та неузгодженість ціннісних уявлень різних соціальних груп про належне у сфері розподілу доходів, проте значення невдоволення існуючою диференціацією доходів як мотивуючого чинника розвитку деструктивної протестної поведінки, а відтак посилення найбільш небезпечних виявів чи результатів розвитку соціальної напруженості на суспільному, у масштабах країни, рівні, обмежене;

проаналізовано та узагальнено відомі світовій практиці засоби зменшення соціальної напруженості, викликаної диференціацією доходів населення. Визначено, що в Україні за подальшого недотримання принципів рівності можливостей та пропорційності зусиль і винагород атмосфера напруженості і навіть ворожості за вектором “багатство - злиденність” не знижуватиметься.

Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для оцінки рівня матеріального розшарування в Україні, визначення його впливу на соціальну стабільність і, відповідно, для розробки практичних рекомендацій щодо запобігання зростанню соціальної напруженості, викликаної доходною поляризацією суспільства. Узагальнення, зроблені під час аналізу методологічних засад вимірювання та дослідження диференціації доходів, а також соціальної напруженості можуть бути застосовані в практиці вивчення добробуту населення, характеристики та прогнозування змін соціального клімату. Теоретичні та емпіричні висновки роботи можуть бути включені до відповідних тем підручників та посібників з економічної соціології та соціології конфлікту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені на Міжнародній науково-методичній конференції “Харківські соціологічні читання - 2001” (Харків, 2001), а також на ІІ Всеукраїнській соціологічній конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії” (Київ, 2002).

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, два додатки. Повний обсяг дисертації - 174 с. Список джерел (189 найменувань), додатки займають 25 с.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано мету, задачі, розкрито наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації.

У першому розділі “Економічна нерівність як чинник суспільного життя” міститься аналіз існуючих у соціології та у суміжних науках основних підходів до вивчення впливу економічної нерівності взагалі й нерівності за доходами зокрема на характер протікання соціальних процесів; узагальнюється доробок вітчизняної та зарубіжної соціології у дослідженні окремих аспектів соціальної напруженості, визначаються механізм формування та особливості проявів соціальної напруженості через оцінювання громадською думкою процесів розподілу матеріальних благ (ресурсів); обґрунтовується, що диференціація доходів є найважливішим проявом та відображенням існуючої в суспільстві економічної нерівності і що використання показників доходу дозволяє кількісно визначити міру цієї нерівності, відстежувати її динаміку та використовувати для міжнародних порівнянь. Окрема увага приділена аналізу відомих суспільній практиці механізмів стримування ескалації соціальної напруженості, зумовленої нерівністю в розподілі доходу.

Дослідники суспільства однією з основних причин або ж навіть передумов появи та поширення напруженості називають порушення гармонії у сфері розподілу матеріальних ресурсів. Зокрема мова йде про ескалацію процесів надмірної поляризації населення за рівнем добробуту та особистих доходів. Проте майнова та доходна поляризація суспільства, якої б межі вона не сягала, може викликати невдоволення членів спільноти лише через порівняння реальної ситуації розшарування як з попереднім досвідом, так і з уявленнями про ідеальний стан системи розподілу. Міра легітимності принципів розподілу доходів визначає якою буде реакція на зміну диференціації за цими ознаками. Легітимність нерівності залежить від поширених у суспільстві уявлень про справедливість різних форм диференціації, що формують емоційне сприйняття реальності.

Огляд концепцій справедливості у сфері розподілу суспільних благ дозволив виділити такі підходи: 1) “егалітарний”; 2) “утилітарний”; 3) “роулсіанський” - підкреслюється необхідність перерозподілу коштів на користь найбідніших (принцип компенсації); 4) “ринковий” - справедливою є така величина доходу, яка відповідає ефекту від вкладення праці й капіталу. В реальному житті уявлення про справедливість далеко не такі чіткі, як теоретичні схеми. Сучасні концепції щодо обґрунтування засад більш досконалого суспільства (“новий гуманізм”, “соціальна держава”) містять в собі сплетіння декількох образів справедливості у розподілі суспільних благ. Говорячи про рівність, зазвичай мають на увазі 1) рівність особистісну; 2) рівність можливостей (шансів); 3) рівність умов життя (добробут, освіта тощо); 4) рівність результатів (винагород). Кожна концепція справедливості у сфері розподілу благ надає відповідь на запитання про співвідношення цих форм нерівності у суспільному житті.

Перехід, який здійснює наше суспільство, пов'язаний зі зміною уявлень про справедливість у сфері розподілу: від соціалістичних мрій про досягнення повної рівності під патронажем держави - до ринкових уявлень про втілення справедливості, що в принципі базуються “на філософії нерівності” кінцевих результатів, проте ставлять умовою рівність можливостей. В українському суспільстві втілення уявлень про соціальну справедливість через максимальне вирівнювання можливостей для самореалізації кожної особистості ускладнюється несформованістю відповідних механізмів компенсації стартової нерівності.

Невдоволення частини населення своїм матеріальним станом, сприйняття своєї позиції в суспільстві як наслідку несправедливості впливає на оцінку соціальної системи, яка таку несправедливість відтворює, породжує напруженість у суспільстві, підживлюючи ґрунт потенційних конфліктів.

Усі дослідження українських та зарубіжних соціологів, що надавали дефініції соціальної напруженості, об'єднує прагнення відділити поняття соціальної напруженості від поняття соціальний конфлікт, а також упевненість у необхідності виявлення причин та характеристик напруженості задля розуміння (запобігання) ескалації соціальної напруженості у відкрите протистояння. Автор пропонує власну дефініцію: соціальна напруженість, як деяка характеристика соціального клімату суспільства, є передумовою виникнення та фоном протікання соціальних конфліктів і передбачає усвідомлення або передчуття соціальними суб'єктами несумісності чи суперечності інтересів, потреб чи цінностей одне одного. Якщо соціальний конфлікт виражається через трансакцію, то соціальна напруженість - це схильність до дії.

Умовно можна виділити “макро-“ і “мікропідходи“ щодо вивчення проявів соціальної напруженості у суспільному житті, що взаємодоповнюють одне одного і спрямовані на дослідження різних її рівнів та аспектів. Прихильники “макроінтерпретації” феномену вживають термін “соціальна напруженість” для узагальнення багатьох негативних тенденцій у поведінці, взаєминах або самопочутті соціальних груп та індивідів або ж навіть глобальних негативних змін у суспільстві. Соціальна напруженість виступає визначальним поняттям для ледь не всіх негативних проявів сучасного суспільного процесу. На думку автора дисертації, багато з цих явищ виступають корелятами існування соціальної напруженості, проте не можуть вважатися її складовими, оскільки напруженість передбачає визначення суб'єктів потенційних конфліктів, а визначені явища подекуди мають надсуб'єктний характер. Концептуальні схеми прибічників “мікропідходу“ попередньо орієнтовані на можливість вимірювання конкретних проявів соціальної напруженості. Зокрема, акцент на виявленні напруженості через вербально виражений потенціал протестної поведінки і використання індикаторів, які дозволяють оцінити готовність населення до участі у масових виступах, робиться багатьма дослідниками. Протестний потенціал (поширеність установок щодо участі в масових акціях протесту та оцінка ефективності цих акцій) допомагає визначити вектори напруженості на загальносуспільному рівні, оскільки визначає конфліктогенний потенціал, пов'язаний із невдоволенням рішеннями влади. Але зниження потенціалу протесту не означає зниження напруженості в суспільстві. ЇЇ проявами стає масове порушення конвенційних та законодавчих норм.

Механізм виникнення напруженості з приводу розподілу матеріальних благ та роль такого роду напруженостей на загальному тлі суспільної конфліктності науковці описували по-різному, проте практично всі підкреслювали конфліктогенний потенціал зубожіння та невідворотність напруженості у соціальних структурах, де нерівномірний розподіл матеріальних благ не визнається легітимним. Розвиток ідей щодо матеріальної нерівності та незадоволеності базових потреб як джерел масового протесту, оформився у деприваційному підході. Як доводять дослідження протестної активності населення, залежність “депривація - протест” не настільки очевидна. Готовність до протестної поведінки не є прямою реацією на фрустрацію, економічну депривацію, погіршання умов життя. Політологи виділяють інші фактори, що впливають на “політизацію невдоволення”, яке викликає протест, адже саме політичне відчуження, а не економічна депривація у кінцевому рахунку спонукає соціальні групи до активних виявів протесту.

У суспільстві не існує цілком ефективних засобів повного усунення конфліктів, пов'язаних з економічною нерівністю великих соціальних груп. Можна говорити про деяке пом'якшення напруженості з цього приводу, про перенесення її на інші рівні чи про розробку механізмів компенсації нерівності.

Основними вимірами економічного становища індивіда є обсяг власності та рівень поточного доходу. Майнова нерівність визначається доходною, оскільки належний рівень доходів визначає в кінцевому рахунку обсяг особистого майна. Саме рівень доходів здебільшого обумовлює якість поточного споживання. Себто доходна диференціація є показником загальної економічної диференціації, що існує в суспільстві.

Розділ містить критичний аналіз методик збору інформації стосовно рівня доходів, показників доходу та індикаторів диференціації доходів. Обґрунтовується доцільність використаних у роботі при аналізі емпіричних даних методик, показників та статистичних групувань.

Підкреслюється, що хоча за визначенням ряду соціологів існує певна межа нерівності доходів, перевищення якої веде до виникнення соціальної напруженості та містить у собі потенціал руйнівних соціальних конфліктів, автор дисертації вважає, що визначення цієї межі досить умовне і залежить як від рівня життя найбідніших верств населення, так і від уявлень про легітимність тієї чи іншої форми розподілу суспільного доходу. Диференціація доходів тільки через відображення у громадській думці населення, переломлюючись через поширені образи розподільчої справедливості, допустимої рівності (нерівності), суб'єктивні оцінки власного матеріального становища та їх співвідношення із рівнем домагань, може викликати соціальне невдоволення та напруженість.

Другий розділ дисертації “Диференціація доходів у сучасній Україні та її сприйняття громадською думкою” містить аналіз статистичних даних та результатів емпіричних соціологічних досліджень, задачею якого, зокрема, є з'ясування ситуації щодо розподілу населення за рівнем доходів, визначення тенденцій у динаміці доходної диференціації. Аналіз результатів опитувань громадської думки дозволяє дати узагальнюючу оцінку громадським настроям та уявленням щодо справедливості існуючої системи нерівності у розподілі доходів з точки зору їх впливу на соціальну стабільність, а також оцінити наявний потенціал соціального протесту, що може бути викликаний невдоволенням певних груп населення своїм місцем у доходній ієрархії суспільства, принципами й критеріями існуючої системи розподілу доходів.

За час існування незалежної України в її економіці відбулося масштабне поглиблення кризових явищ. Найхарактернішою особливістю динаміки інтегрованих показників рівня життя, які відображають досягнутий рівень доходів населення, є вищі темпи їх скорочення відносно більшості макроекономічних показників, котрі характеризують економічний стан країни. Ці негативні явища суттєво змінили систему розподілу в суспільстві, призвели до значної поляризації населення за рівнем особистих та сімейних доходів і, відповідно, споживання.

Розподіл за квінтильними та децильними групами практично за всіма показниками рівня життя, що їх розраховують фахівці Державного комітету статистики, наочно демонструє наявність значних перекосів у структурі доходів та споживання населення України, засвідчує існування значної економічної нерівності. Наприклад, на перший квінтиль населення (20% з найменшими грошовими витратами) припадає лише 6% від загальних грошових витрат, тоді як на верхній, п'ятий квінтиль - 43,2%. Такий розподіл майже рівний відповідному розподілу у США, країні, яка вважається “взірцем” економічної нерівності.

Згідно з твердженням, що значення децильного коефіцієнта за рівнем доходів для збереження соціальної стабільності у суспільстві не повинно перевищувати 10 кратних величин, Україна вже кілька років перебуває на межі соціальних потрясінь, соціальних катастроф. Проте хоча нерівність за рівнем грошових доходів та витрат справді набула надмірно поляризованих форм, вона нівелюється поширенням так званої “народної економіки”, коли, окрім грошових доходів, у структурі сукупних доходів домогосподарств значну роль відіграють натуральні надходження, а також встановлені державою різноманітні пільги з оплати послуг. Збіднілі верстви, пристосовуючись до кризової ситуації, виробляють стратегії виживання, серед яких основне місце посідає самозабезпечення продуктами харчування з присадибних ділянок. Саме за рахунок цього різниця між містом і селом у рівні загального споживання зменшується. Ще одним каналом перерозподілу доходів у суспільстві є офіційно незареєстрована трудова діяльність. Участь у такій зайнятості найбільше характерна для середніх доходних груп, зменшуючи для них ймовірність збідніння. Завдяки цим чинникам, нерівність у сукупних доходах та витратах не виглядає так поляризовано, як нерівність у номінальному (грошовому) вимірі.

Зміна принципів розподілу суспільного доходу, ескалація процесів поляризованої диференціації населення за розміром доходів та статків, по-різному сприймається представниками різних соціальних груп. Розшарування суспільства на багатих і бідних найчастіше викликає занепокоєння саме серед осіб, чиї самооцінки рівня добробуту та змін у матеріальному становищі знаходяться на крайніх позиціях. Мова йде про “суб'єктивні” бідність та багатство, оскільки серед груп із найменшими та найвищими доходами, тобто найбіднішими та найбагатшими, за більш об'єктивним показником - рівнем доходів, такої закономірності у посиленні занепокоєння розшаруванням не виявлено.

Уявлення населення України про суспільство, яке можна вважати справедливим, знаходяться на перетині принципів зрівняльного розподілу доходів, до якого змагає комуністична ідеологія, та принципу пропорційності винагород заслугам людини й рівності стартових можливостей, що лежать в основі ліберальної концепції справедливості. У суспільній свідомості ці в певному розумінні протилежні принципи переплітаються. Спостерігається своєрідний ціннісний “конфлікт поколінь”, вихованих на протилежних ідейно-політичних гаслах. Серед противників доходної поляризації та адептів розподільчої справедливості переважають представники старшого покоління. Для молоді ж характерним є ставлення до існування у складі суспільства багатих та бідних як до нормального соціального явища. Незважаючи на поширеність зрівняльних стереотипів розподілу, для більшості все ж характерне поступове сприйняття принципів ринкової справедливості, за якою головними стають вимоги рівності шансів, чесного змагання, а не результатів.

Невдоволення системою розподілу та прагнення до зменшення різниці у доходах пов'язане не тільки із переважанням уявлень про справедливість егалітарного суспільства, а обумовлюється поширеною переконаністю у кримінальному характері збагачення нових багатіїв. Значна частина населення підтримує провокаційні гасла на кшталт “я хочу, щоб багатії були покарані” та виступає за конфіскацію “нечесно нажитих статків”. Тобто на рівні суспільних настроїв існує соціальна напруженість, викликана неготовністю частини населення до нових принципів розподілу, орієнтацією не на егалітарне соціалістичне суспільство, а на ринкове регулювання результатів діяльності. Проте, як свідчать результати опитування населення України, що проводилося Центром “Соціальний моніторинг” та Українським інститутом соціальних досліджень у червні 2001 р., кількість тих, хто готовий узяти участь в акціях протесту з приводу стрімкого розшарування суспільства за рівнем доходів, порівняно незначна. Мотивуюча роль невдоволення існуючою матеріальною поляризацією в активізації гіпотетичної протестної поведінки населення порівняно з іншими причинами виглядає несуттєвою. Враховуючи розбіжність реальної та вербальної поведінки, можна дійти висновку, що прагнення частини населення до зменшення доходної диференціації не може стати вагомою причиною зростання поведінкового компоненту ескалації соціальної напруженості.

Низький рівень середньодушових доходів не має суттєвого впливу на радикальність підтримуваних засобів соціального протесту. Аналіз результатів опитування, що проводилося в рамках моніторингу ІС НАНУ в січні 2001 р., довів відсутність залежності між рівнем доходу респондента та його ставленням до тих чи інших форм протесту. Характер протестних установок більшою мірою залежить від віку, освіти, політичних переконань та життєвої активності, ніж від матеріального становища.

“Депривовані” щодо матеріального становища категорії населення орієнтовані переважно на легітимні вияви незгоди із політикою влади, що зменшує ймовірність виникнення деструктивних соціальних конфліктів з приводу невдоволення частиною населення динамікою власного добробуту. Відтак, хоча опитуванням було виявлено тенденцію до зростання орієнтацій на протестну поведінку із збільшенням відчуття негативних змін у рівні добробуту, пояснення поширеності та зростання протестних установок у сучасному українському соціумі за допомогою виключно теорії депривації (принаймні, стосовно матеріальних аспектів життя) було б не повним і обмеженим. Суттєвим є вплив ідеологічних орієнтацій, відповідності соціальної ситуації уявленням про належне.

Серед респондентів, яких турбує стрімке розшарування суспільства на багатих і бідних, тобто тих, хто не вважає такий розподіл доходів нормальним явищем, також більш поширені орієнтації на легітимні вияви соціального невдоволення, підтримка законних засобів впливу на рішення влади.

Як свідчать дані дослідження, незадоволеність діяльністю влади, недовіра до неї та готовність до змін, як ознаки соціальної напруженості у суспільстві, практично рівною мірою притаманні представникам усіх доходних груп та респондентам із різною самооцінкою власного матеріального становища. Не можна засвідчити ані особливої підтримки, яку мали б виявляти діючій владі люди із високим рівнем добробуту, ані посилення недовіри до державних органів та політичних лідерів із зниженням рівня доходів чи суб'єктивних оцінок матеріального становища респондентів. Відсутність статистично значимого зв'язку між оцінкою легітимності влади, що визначає ступінь соціальної стабільності у суспільстві, та матеріальним становищем соціальних груп доводить, що вплив майнового розшарування на розвиток соціальної напруженості опосередкований чинниками політичного, ідеологічного характеру. Умовно кажучи, вектор соціальної напруженості з приводу доходної поляризації проходить не між багатими і бідними, а між тими, хто вважає доходну нерівність необхідною умовою економічного розвитку, та тими, хто дотримується протилежної точки зору, ідеалізуючи егалітарне суспільство.

У висновках подаються підсумки дисертації, сформульовано основні висновки, визначено перспективи подальшого вивчення проблеми. Унаслідок проведеного аналізу вдалося вирішити задачі дослідження, перевірити основні гіпотези.

Українське суспільство переживає період зламу уявлень про справедливий суспільний розподіл, за якими прагнення до “стирання граней” поміж соціальними класами відбувалося за рахунок нівелювання мотивуючої ролі доходної диференціації, переходу до принципів розподілу результатів суспільної праці, що наголошують на необхідності дотримання умов рівності можливостей та пропорційності винагород. Цей перехід здійснюється повільно і кількість прихильників рівності доходів переважає тих, хто не вважає рівність проявом справедливості. Проте прагнення до зрівняння набувають все більш інертного характеру і продиктовані, принаймні серед представників активної частини населення, переконанням у нелегітимності шляхів збагачення, а не негативним ставленням до процесів доходної поляризації в цілому. Водночас серед більшої частини суспільства, що зазнала втрат в результаті руйнації системи соціального захисту, поширені настрої, які свідчать про неготовність до нормального ставлення до доходної нерівності. Для цього середовища характерна невмотивована неприязнь до багатіїв та агресивна позиція щодо шляхів зменшення дистанції між класами. Має місце соціальна напруженість, що проявляється через стримувані настрої суспільної неприязні (емоційний компонент напруженості) та неузгодженість ціннісних уявлень різних соціальних груп про належне у сфері розподілу доходів.

Носіями протилежного сприйняття існуючої диференціації доходів є не стільки представники груп із полярним матеріальним становищем, а, радше, адепти різних політико-ідеологічних поглядів. Хоча вплив об'єктивних чинників, зумовлюючих матеріальне становище соціальних суб'єктів (рівень доходів, витрат тощо), на сприйняття доходної диференціації і визначення поглядів на справедливий розподіл у суспільстві беззаперечний, все ж більше впливає суб'єктивна оцінка власного матеріального стану та його динаміки. Знайшла підтвердження теорія значення відносної депривації у поясненні розвитку соціальної напруженості (емоційної та раціонально-оціночної її компонент).

Гасла зменшення дистанції у економічному становищі соціальних груп не можуть спонукати виникнення та розвиток деструктивних конфліктів, посилення нелегітимної протестної активності з цього приводу, принаймні, найближчим часом. Протестні установки як обділених у матеріальному сенсі груп, так і тих, кого не влаштовує доходна поляризація не тільки із прагматичних (невдоволеність рівнем власного добробуту та його динамікою), але і з ідейних міркувань (прихильність до ідеологем рівності), мають орієнтацію на цілком законні та відносно безпечні для суспільної стабільності форми протесту. Деструктивний потенціал протестних установок, детермінованих негативним ставленням суспільства до доходної диференціації, незначний. Схильні до найбільш радикальних дій мешканці України частіше відстоюють цінності економічної та політичної свободи, прав людини, суверенітету України, а не ідеали соціальної й економічної рівності.

Основні публікації

1. Бабак О.В. Диференціація доходів: становище “полярних” доходних груп населення України // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. праць - Харків: Видавн. центр Харківського ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2000. - С. 135-137.

2. Бабак О.В. Рівень доходів як критерій соціальної стратифікації // Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців). - К.: Ін-т соціології НАН України, 2001. - С. 298-306.

3. Бабак О. Сприйняття населенням дохідної та майнової диференціації: уявлення про справедливість нерівності // Соціальні виміри суспільства: зб. наук. праць. Випуск 5. - К.: Ін-т соціології НАН України, 2002.- С. 277-293.

4. Бабак О.В. Диференціація доходів населення України як соціологічна проблема // Соціологічна наука і освіта в Україні: зб. наук. праць - К.: МАУП, 2000. - Вип. І. Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. - С. 215-221.

5. Бабак О.В. Протестний потенціал процесів доходної поляризації в сучасному українському суспільстві // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. За матеріалами науково-методичної конференції “Харківські соціологічні читання - 2001”. - Харків: Видавничий центр Харківського ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2001. - С. 203-208.

Размещено на Allbest.ru