Особливості життєвих орієнтацій ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

Спеціальність: Соціальні структури та соціальні відносини

Кузьменко Тетяна Миколаївна

Київ, 2002 рік

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціологія катастроф вивчає характер, масштабність та довго тривалість пост катастрофічних соціальних наслідків. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (26 квітня 1986 р.) належить до великомасштабних катастроф. Тяжким і несподіваним її наслідком стало утворення “чорнобильської спільноти”, співтовариства постраждалих. Особливу спільноту утворили люди, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії і яких прийнято називати ліквідаторами. Сотні тисяч військових, рекрутів-військовозобов'язаних, рекрутованих спеціалістів та добровольців брали участь у ліквідації аварії на атомній електростанції, що було пов'язано з ризиком для власного життя та втратою здоров'я. Згідно з офіційними даними станом на 1.01.2001 р., в Україні проживало 377 тис. ліквідаторів.

Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визнані міжнародною спільнотою, зокрема ООН та МАГАТЕ, найбільш значущими, відчутними, масштабними й довготривалими. Йдеться про не адаптаційні й адаптаційні процеси, про реакцію населення загалом та окремих соціальних груп на саму аварію та зміни у соціальному житті, зумовлені катастрофою. Стійке погіршення фізичного та психологічного стану, соціального самопочуття, ризики соціального виключення, дестабілізація поведінки та свідомості притаманні потерпілим, зокрема ліквідаторам. Завданням соціологічних досліджень є не лише одержання знань про життєдіяльність постраждалих, а й прогнозування тенденцій та змін, очікуваних у перспективі, пом'якшення та мінімізація негативних наслідків, аналіз соціальних умов і факторів, які визначають зміни життєвих орієнтацій. Під особливостями життєвих орієнтацій потерпілих слід розуміти такі, відображені в орієнтаціях людей наслідки Чорнобиля, які суттєво вплинули на їхню життєдіяльність та вирізняють їх в окремі соціальні групи. Так, переважна більшість працюючих ліквідаторів орієнтована на роботу в державному секторі зайнятості, який забезпечує можливість реалізації чорнобильських пільг. Дослідження життєвих орієнтацій соціальних груп необхідні для передбачення загальних соціальних процесів. Особливої актуальності ця проблема набула для ліквідаторів. Її розв'язання передбачає:

- розкриття соціально-психологічних наслідків перебування у екстремальній ситуації;

- виявлення їх темпоральних змін з врахуванням впливу сучасних соціально-економічних реалій;

- окреслення впливу об'єктивних (екстремальних) умов та їх наслідків на основи життєдіяльності ліквідаторів.

Утворення сталої специфічної соціальної групи ліквідаторів вимагає визначення критеріїв виокремлення їх із загального соціального оточення, зокрема особливостей життєвих орієнтацій, зумовлених “чорнобильським фактором”, це має самостійне наукове значення як методологічна проблема, а також науково-прикладне значення для соціальної політики української держави. Період соціально-економічної кризи ускладнює і до того нелегкий процес адаптації та мінімізації наслідків участі в ліквідації аварії на ЧАЕС. Тому реабілітація чорнобильців потребує окремого науково-практичного підходу з метою відновлення активних позицій життєдіяльності, подолання соціального виключення ліквідаторів.

Отже, наукова проблема полягає у необхідності:

- аналізу впливу екологічної катастрофи на зміни в соціальній структурі суспільства;

- визначення факторів, що спричинили утворення соціальної групи ліквідаторів;

- виокремлення особливостей життєвих орієнтацій ліквідаторів, зумовлених “чорнобильським фактором”.

Проблема соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи розробляється досить різнобічно. Важливі орієнтири для аналізу загальної пост чорнобильської ситуації, дослідження особливостей формування і динаміки самопочуття і психологічного стану, змін ціннісних орієнтації, перспективних очікувань різних категорій постраждалих дають роботи В. Воловича, Є. Головахи, О. Злобіної, В. Поповича, Ю. Привалова, В. Приліпко, А. Ручки, Ю. Саєнка, Н. Соболєвої та ін., здійснені в межах комплексної моніторингової програми “Соціальні і психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи”, якою керує Ю. Саєнко. Вагомим є внесок в окреслення чорнобильських факторів робіт Г. Нєсвєтайлова, В. Панка, В. Поповича, В. Скребця, С. Яковенка, які розглядають Чорнобиль із точки зору соціології та психології катастроф. Зміни в суспільній свідомості, пов'язані з пост чорнобильською реальністю, - предмет дослідження Е. Москаленка, В. Полікарпова, В. Приліпко, Ю. Озерова, В. Ференц та ін.

Вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на соціально-психологічну сферу учасників ліквідаційних робіт як наукова проблема розглядався відразу ж після аварії (1986 р.). Одним із перших досліджень соціального самопочуття, динаміки психологічного стану, особливостей праці в екстремальних умовах та реакцій на власний статус стали роботи Є. Головахи, С. Макеєва, Н. Паніної та ін. Прикладом тривалого і систематичного вивчення соціального статусу ліквідаторів як соціальної групи є спеціальна програма, реалізована Центром соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка (В. Волович, В. Попович, Н. Шуневич, Б. Яковлєв та ін.). На основі матеріалів соціологічних опитувань, які проводилися у десяти областях України впродовж 1992-1999 р. за цією програмою, порівнюються економічні, соціальні чинники поведінки, самопочуття та ціннісні орієнтації ліквідаторів та їхнього соціального оточення. В 2001 р. питання соціально-економічного стану та їхнього соціально-психологічного самопочуття ліквідаторів, за єдиною анкетою для всіх груп потерпілих, досліджували науковці Інституту соціології НАН України. Результати опитувань, що становлять багатий емпіричний та теоретичний матеріал, використані дисертанткою як основна база дослідження.

Дані про специфічні аспекти життєдіяльності ліквідаторів - основа для з'ясування особливостей життєвих орієнтацій. Психологічно травмуючи дії участі в ліквідаційних роботах на ЧАЕС вивчалася Н. Ананьєвою, В. Бузуновим, А. Дружиніним, Є. Дружиніною, Ю. Олександровським, О. Панченко, Є. Петрухіним, Г. Румянцевою, О. Спринь, Н. Тарабріною, Л. Шестопаловою, Б. Щукіним та ін. Медичним наслідкам присвячено цілу низку досліджень (О. Безсмертна, О. Спринь, А. Нагорна, Т. Прокліна, А. Степаненко), які схиляють до висновку, що стан здоров'я ліквідаторів постійно погіршується. Окремими напрямами є з'ясування проблем біологічного віку (М. Ахаладзе, А. Полюхов, І. Кобзар, Н. Умовист), оцінка причин та динаміки втрати працездатності ліквідаторів (С. Аміразян, С. Роздільський, С. Філіппова), дослідження стану здоров'я їхніх дітей (Г. Траверсе, А. Романенко, Є. Бомко, Є. Кучер, А. Лагутин). У висвітленні документально-правових засад, які регулюють основні питання соціального захисту ліквідаторів, ми спираємося на роботи С. Брітченка, О. Вишняка, Є. Головахи, Г. Мімандусова, В. Пилипенка, О. Стегнія, М. Шульги, С. Яковенка та ін. Додаткову інформацію щодо наслідків катастрофи та їх відображення в суспільній свідомості містять документально-публіцистичні твори та газетні матеріали.

Теоретико-методологічною основою дослідження є роботи, які розкривають основні аспекти проблеми життєвих орієнтацій особистості. Аналіз поведінки через соціальні цінності та норми як регулювальні механізми пов'язаний з іменами класиків соціології: М. Вебера, Е. Дюркгейма, Ф. Знанецького, А. Маршала, В. Парето, Т. Парсонса, У. Томаса та ін. З 60-х років ХХ століття дана проблема - актуальний предмет дослідження радянських науковців. Обґрунтування орієнтацій механізмів діяльності міститься в концепціях “особистісних смислів” О. Леонтьєва, Б. Братуся, “ставлень” Н. Мясищева, “спрямованості” Л. Божович, “настанов” Д. Узнадзе, А. Прангішвілі, Ш. Надірашвілі, “диспозиційних утворень” В. Ядова, “цілеспрямованої поведінки” Н. Наумової, “рольових позицій” І. Кона. Серед робіт, які поглиблюють теоретичні розробки проблеми регуляції поведінки, ціннісних орієнтацій, особливо слід відзначити праці К. Абульханової-Славської, Г. Андреєвої, В. Доній, Є. Головахи, О. Злобіної, А. Здравомислова, Л. Когана, І. Мартинюка, В. Матусевича, В. Моляко, Г. Несен, А. Ручки, Л. Сохань, В. Оссовського, А. Тельнова, М. Тітми, В. Тихоновича, В. Хмелька та ін. Суттєве значення для окреслення об'єктивних умов життєдіяльності та їх суб'єктивного відображення мають розвідки Д. Пантіча, Н. Дряхлової, В. Давиденко, З. Голенкової, Є. Ігітханян, І. Казарінової, дисертаційні роботи останніх років (В. Абрамова, О. Гордієнко, О. Мартинюк, Л. Морозова, О. Каревіна, А. Світличний) тощо.

Опрацювання проблеми дає підстави виокремити два напрями наукової думки, які становлять теоретико-методологічну та джерельну базу даного дослідження: суто теоретичний, пов'язаний з теорією цінностей, та практичний, часто з теоретичними узагальненнями, що ґрунтуються на чорнобильському матеріалі. Широкий спектр підходів до теоретичного обґрунтування феномена життєвих орієнтацій, відсутність ґрунтовних теоретичних узагальнень є тлом для пошуків дисертанта у виробленні власного підходу. Оцінюючи вагомість та високий науковий рівень накопиченої інформації щодо соціально-психологічних наслідків катастрофи, слід вказати на обмаль комплексних досліджень саме з проблем ліквідаторів як специфічної групи постраждалих, де б на основі систематизації та аналізу соціологічної інформації, медично-психологічних та статистичних даних визначалися групи утворені критерії та специфіка сфери життєвих орієнтацій ліквідаторів порівняно з контрольною групою, подібною за основними соціально-демографічними ознаками. Стан розробленості проблеми зумовив обґрунтування вибору даної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з програмою “Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп потерпілих від Чорнобильської аварії: порівняльний аналіз та рекомендації” (№ держ. реєстрації 0199V003166), що виконується на замовлення Міністерства з питань надзвичайних ситуацій під керівництвом Інституту соціології НАН України. З 1992 по 1999 р., проблеми соціально-психологічного стану ліквідаторів досліджувалися Центром соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В 1997 та 1999 р. дисертантка брала участь у розробці інструментарію та проведенні опитування (Миколаїв, Кіровоград). В 2001 р. - член робочої групи Інституту соціології НАН України з підготовки програми, інструментарію, обробки та аналізу інформації та написання аналітичного звіту (розділ 1. Аналіз соціологічної інформації з питань досвіду ліквідаційних робіт на чаес).

Об'єктом дослідження є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які проживають на території України.

Предметом дослідження виступають життєві орієнтації ліквідаторів та респондентів контрольної групи.

Мета і завдання дослідження. На основі емпіричних та теоретичних матеріалів проаналізувати й порівняти структуру життєвих орієнтацій учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, їхнього соціального оточення та контрольної вибірки; виявити тенденції змін життєвих орієнтацій ліквідаторів. Для цього необхідно:

- проаналізувати теоретико-методологічні засади визначення поняття життєвих орієнтацій;

- розкрити основні об'єктивні детермінанти формування соціальної групи ліквідаторів;

- описати вплив Чорнобильської катастрофи на життєві цінності учасників ліквідації та інших соціальних груп, не причетних до ліквідації наслідків аварії;

- порівняти структуру системи ціннісних орієнтацій чорнобильців та контрольної групи;

- проаналізувати вплив змін соціально-економічних умов на оцінку життєвої ситуації та ціннісні орієнтації ліквідаторів;

- встановити основні напрями у змінах ціннісних пріоритетів, задоволеності різними аспектами життєдіяльності та оцінці власного статусу.

Основна гіпотеза: між ліквідаторами та контрольною групою існують відмінності, які виступають проявом наслідків перебування ліквідаторів у екстремальній ситуації, належать до сфери життєвих орієнтацій та мають статистично значимий довготривалий характер.

Методи дослідження. В дисертації використовуються традиційні емпіричні та теоретичні методи, адаптовані до специфіки предмета дослідження. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність застосування методів аналізу документальних джерел, анкетування, порівняння, аналізу, узагальнення первинних та вторинних даних. Для статистичної обробки первинної інформації застосовувалися методи математичної статистики: кореляційний аналіз, визначення середніх значень, формування індексів, оцінка значимості різниці процентів, коефіцієнтів кореляції, середніх значень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що завдяки здійсненню узагальнення й аналізу накопиченого матеріалу соціологічних досліджень, медичних, психологічних, статистичних даних розкрито особливості життєвих орієнтацій ліквідаторів аварії на ЧАЕС. До основних результатів, які визначають новизну, належать такі:

- як подальший розвиток існуючих концептуальних засад теоретико-методологічне потрактування життєвих орієнтацій розкриває їх як вищий рівень диспозиційної системи особистості, що забезпечує загальну спрямованість життєдіяльності, як фіксовану життєвим досвідом систему готовності сприймати, оцінювати та діяти відповідно до життєвих умов.

Вперше запропоновано включити до структури життєвих орієнтацій:

- самостійну ідентифікацію особистості - визначення нею власної соціальної позиції;

- самооцінку різних аспектів життєдіяльності та життя загалом;

- вибір життєвих цілей та засобів їх досягнення;

- дістали подальший розвиток дослідження соціально-психологічних наслідків екстремальних ситуацій: перебування в екстремальній умовах детермінує неоднозначні реакції та різноманітні стратегії пристосування особистостей; аварія на ЧАЕС займає особливе місце серед життєвих проблем, маючи пролонгований характер, вносить довготривалі зміни в спосіб життя, свідомість, особистісні риси та диспозиційні утворення постраждалих;

- як подальший розвиток існуючих підходів автором визначені основні фактори виокремлення учасників ліквідації аварії на ЧАЕС в особливу соціальну групу, а саме: участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, соціально-психологічний вплив Чорнобильської катастрофи, що спричинив утворення соціальної спільноти з відповідною системою цінностей, наслідки перебування в екстремальній ситуації, юридично-фіксований статус та правова база щодо цієї спільноти; сформований в суспільній свідомості образ ліквідаторів як специфічної спільноти, спільні підстави ідентифікації з іншими членами групи ліквідаторів (усвідомлення та відстоювання єдності інтересів та потреб);

- вперше емпірично доведено наявність особливостей життєвих орієнтацій ліквідаторів, які відрізняють їх від груп непотерпілих і проявляються як: сприйняття та оцінка Чорнобильської катастрофи як події порівняно вищої субєктивної значимості, проектування її наслідків на зміну життєвих поглядів та особисті втрати, відносно вища індиферентність щодо змін у ставленні до екологічних проблем та питань, пов'язаних із діяльністю АЕС, своєрідність асоціативної пам'яті про катастрофу, переважне визначення власної пост чорнобильської позиції як позиції потерпілого, більш критична оцінка різних аспектів життєвої ситуації та загалом життя, концентрація уваги на проблемах власного стану здоровя за рахунок зменшення уваги до стану здоровя близьких людей, гіпертрофовані патерналістські та занижені індивідуалістські орієнтації.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що узагальнено накопичений матеріал емпіричного та теоретичного характеру з проблеми соціально-психологічних наслідків участі в ліквідації аварії на ЧАЕС. Висновки, здобуті у результаті дослідження, розвивають нове бачення соціальної структури суспільства: у множині елементів соціальної структури утворилася нова структурна одиниця - соціальна група ліквідаторів зі специфічними характеристиками та особливостями у сфері життєвих орієнтацій. Результати роботи можуть бути застосовані в подальшій розробці теоретико-методологічних питань соціальної структури суспільства та її змін, детермінованих впливом об'єктивних факторів, зокрема великомасштабних катастроф та їх наслідків. Можливе використання основних положень роботи у науково-освітянській сфері, у лекційних курсах з соціології (“Соціальна структура”, “Соціологія особистості” та ін.).

Результати дослідження, які вказують на найбільш актуальні проблеми в життєдіяльності ліквідаторів і дають можливість їх прогнозувати, враховані при розробці науково-практичних рекомендацій, що має практичне значення для служб соціальної роботи, в організації допомоги ліквідаторам для полегшення їх реабілітації в соціальному середовищі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення у доповідях і повідомленнях на конференціях, зокрема:

- “Відродження України: проблеми і перспективи” (Кіровоград, 1993);

- “ІІІ науково-практична конференція викладачів та студентів Інституту муніципального менеджменту та бізнесу” (Київ, 2001);

- “Четверта науково-теоретична конференція, присвячена десятій річниці ІММБ” (Київ, 2002).

Структура дисертації.

Дисертація містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел (312 найменувань), два додатки. Обсяг основної частини дисертації 211 с., на яких розташовано 24 таблиці, 46 рисунків. Список використаних джерел та додатки займають 47 с.

2. Основний зміст роботи

У вступі викладено актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, формулюється мета та завдання, викладаються наукова новизна та практична значимість отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації.

Перший розділ “Поняття “життєві орієнтації” в концептуальних підходах” присвячений зясуванню методологічних засад визначення життєвих орієнтацій, їхньої структури, видів, обєктивних і субєктивних умов формування та змін.

Розглядаються існуючі підходи до розкриття основних внутрішніх регуляторів спрямованості соціальної діяльності особистості як:

- “установок” (Д. Узнадзе);

- “ставлення” - стійких, домінуючих мотивів діяльності (Н. Мясищев, Л. Божович);

- “особистісних смислів” - відносно стійкої конфігурації основних, внутрішньо ієрархії мотиваційних ліній (О. Леонтьєв, Б. Братусь);

- “диспозиційних утворень” (В. Ядов);

- “цілераціональної дії” (Н. Наумова);

- “смисложиттєвих орієнтацій” (О.Злобіна).

Умовно виділено два підходи до визначення життєвих орієнтацій. Перший базується на диспозиційній теорії В. Ядова. Вершину диспозицій займають загальна спрямованість інтересів та система ціннісних орієнтацій, які визначаються як життєві орієнтації. Другий напрям характеризується системним підходом у визначенні життєвих орієнтацій з обов'язковим включенням ціннісного компонента. В структуру орієнтацій включають:

- загальну задоволеність, ідентифікацію з об'єктом, ціль та “невідомий” елемент (Н. Наумова);

- цілі, насиченість життя та задоволеність самореалізацією (О. Злобіна, Л. Сохань);

- перцептивні, смисложиттєві, нормативні, цільові орієнтації (Т. Рєзнік, Ю. Рєзнік);

- інтегровану систему соціальної орієнтації за основними видами життєдіяльності - праця, пізнання, спілкування та світоглядна орієнтація.

Узагальнено визначається, що життєві орієнтації - це вищі рівні диспозиційних утворень особистості (експериментально доведено нероздільність загальної спрямованості та ціннісних орієнтацій). Поняття життєвих орієнтацій постає як родове щодо складових вищих рівнів диспозиційних утворень, які забезпечують орієнтування у життєвому просторі як системі суспільних відносин та структур, засвоєних та включених у життєвий процес особистості. Життєві орієнтації - це сприйняття власної позиції в життєвому просторі, зокрема в “пост чорнобильському”. Ставлення до життя загалом та окремих його аспектів. Оцінювання і приписування значень явищам і подіям, наприклад, Чорнобильській катастрофі, а також визначення спрямованості й характеру дій для досягнення особисті значимі результатів.

Для вирішення завдань дослідження обрано таку структуру життєвих орієнтацій:

- ставлення особистості до пост чорнобильської життєвої ситуації: оцінки впливу аварії на різні аспекти життя, на життєві погляди та на життя в цілому;

- визначення першочергових аспектів впливу аварії;

- оцінка особистісних втрат, ступінь співвіднесення хвороб дітей з наслідками аварії, готовність взяти участь у ліквідації наслідків лиха, подібного до Чорнобиля, ставлення до атомної енергетики, ставлення до найвагоміших сфер життєдіяльності та найзагальніших аспектів життєвої ситуації: оцінка власного життя, перспективні очікування, ставлення до: роботи, освіти, сім'ї, дітей, природного середовища, екологічної ситуації, безпеки життєдіяльності, житлових умов, стану здоров'я, побуту, добробуту, ставлення до безпосередніх соціальних умов та проявів життєдіяльності особистості: самоідентифікація - оцінка власного місця у постчорнобильському соціальному середовищі; оцінка ставлення суспільства.

Розглядаються фактори формування та коригування життєвих орієнтацій. Відзначена вагома роль об'єктивних (соціально-економічний стан, рівень та якість життя, дієвість соціальних гарантій тощо) та суб'єктивних (темперамент, характер, ставлення до керованості життя, сприйняття життєвої ситуації та власного соціального статусу, система потреб) умов. Визначальна роль належить об'єктивній ситуації, яка найбільшою мірою проявляє вплив на реформування орієнтацій в періоди суспільних криз, катастроф, критичних ситуацій. Визначено, що життєві орієнтації формуються шляхом накладання соціальної інформації на індивідуально-психологічну основу.

Другий розділ “Соціальний статус групи - ліквідатори аварії на ЧАЕС” присвячений висвітленню:

- основних аспектів соціально-психологічних наслідків аварії;

- соціального портрету ліквідаторів;

- документально-правових умов їхньої життєдіяльності;

- ставлення до них суспільства.

Обґрунтовується думка, що найбільш вагомими наслідками катастрофи є поява специфічних груп постраждалих, пост чорнобильська стигматизація. Станом на 01.01.2001 р., загальна чисельність постраждалих становила 3,3 млн. осіб, серед них 1,3 млн. дітей.

Соціально-психологічний стан постраждалих характеризується як багато модальна життєва криза:

- накладання чорнобильських проблем на загальносуспільні створює особливо напружену ситуацію. Постраждалим притаманні соціальна не адаптація;

- невдоволення заходами щодо ліквідації наслідків аварії, соціальним захистом;

- зростання стурбованості станом здоров'я; панування пасивної стратегії виживання;

- втрата довіри до органів влади;

- переважання ірраціонального сприйняття та реагування; визнання себе “жертвами”.

Автор розкриває основні риси соціально-психологічного портрету ліквідаторів на основі даних про соціально-статусні та психологічні характеристики, спосіб залучення, особливості реагування на екстремальну ситуацію, основні стресогенні фактори. Першими ліквідаторами стали пожежники з м. Чорнобиля та прилеглих територій, підрозділи МВС України (понад 18,5 тис. осіб), військова авіація, працівники ЧАЕС. З 1986 по 1987 р. було залучено працівників понад 40 міністерств та відомств. Загальна чисельність ліквідаторів - 600-800 тис. осіб. Станом на 1.01.2001 р. в Україні проживає 377 тис. ліквідаторів.

За соціально-професійною належністю (без урахування військовослужбовців):

- 38% ліквідаторів - робітники;

- 19% - інженерно-технічні працівники;

- 4% - спеціалісти невиробничої сфери;

- 8% - пенсіонери;

- 8% - службовці;

- 7% - підприємці;

- 4% - працівники сільського господарства;

- 8% - інші категорії.

Більшість - чоловіки (85%). Близько 30% мають вищу або незакінчену вищу освіту, що на 10% вище, ніж показник по Україні. Ліквідаторами стали переважно за наказом адміністрації (понад 50%), майже 35% - як військовослужбовці, понад 13% - як добровольці.

Умови виконання ліквідаційних робіт визначаються як екстремальні. Основні стресові фактори:

- радіація, специфічність умов та виду праці, тривалість роботи;

- незвичність побуту;

- висока особистісна відповідальність та ін.

Вторинні фактори:

- інформаційний;

- зміни стану здоров'я та їх очікування;

- підвищена тривожність щодо можливості аварій на виробництві;

- сімейні проблеми тощо.

Залежно від професійного статусу, способу залучення, впевненості в знаннях щодо діяльності в радіоактивних умовах, орієнтацій на вид стимулювання фіксуються відмінності психоемоційного стану ліквідаторів. Відносно кращі показники у професіоналів, добровольців, осіб упевнених у власних діях, орієнтованих на моральні стимули.

Законодавчо визнається специфічність ліквідаторів як постраждалих, однак їх не наділяють особливим статусом, пов'язаним з визнанням суспільної важливості здійсненого. Більшість ліквідаторів не задоволені ставленням влади. Понад третину (33-41%, 2001 р.) вважають, що Міністерство з питань надзвичайних ситуацій, місцева адміністрація, керівництво підприємств не виконують або погано виконують свої обов'язки. Існують вагомі вади в реалізації соціального захисту ліквідаторів.

У суспільній свідомості окреслюється перехід від сприйняття ліквідаторів як героїв до співвіднесення їх з роллю “жертв”, виокремлення на основі втрат.

Визначаючи соціальну групу як об'єднання людей за певною, соціально значимою ознакою, доходимо висновку, що аварія на ЧАЕС створила специфічну, зовнішньо утворену, соціальну групу ліквідаторів. Основні критерії її виділення:

- виникнення на основі специфічного виду діяльності з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- чітко окреслений, законодавчо фіксований принцип належності, що зумовлює визначення якісного та кількісного складу групи з вираженою однорідністю її представників (тобто наявністю ознаки, притаманної усім членам групи) та водночас різнорідністю (ліквідатори не лише розпорошені територіально, вони належать до різних соціальних груп;

- структурна однорідність, з виокремленням представницьких органів, які претендують на відстоювання спільних інтересів;

- відносна нетривалість існування, не відтворюваність;

- наявність та усвідомлення спільних інтересів, зумовлених належністю до групи;

- належність як структурного компонента до більш широкої групи постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- усвідомлення єднальної ознаки (належності до групи ліквідаторів), яка визначає діяльність групи, спосіб сприйняття, оцінки навколишньої дійсності, формування почуття “Ми” і “Вони”;

- виокремлення ліквідаторів соціальним оточенням, зокрема, науковцями.

Третій розділ “Життєві орієнтації ліквідаторів та непричетних до ліквідації аварії: порівняльний аналіз” базується на емпіричних матеріалах Центру соціологічних досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Інституту соціології НАН України (1993-2001 р.). Для порівняння на основі даних 1993 та 1995 р., шляхом ремонту вибірки створено контрольну групу респондентів, подібну за статтю, віком, освітою. Аналізуються особливості сприйняття Чорнобильської аварії та її наслідків ліквідаторами порівняно з населенням, непричетним до ліквідаційних робіт: респондентами контрольної вибірки та вибірки, репрезентативної для дорослого населення України. Переважна більшість респондентів усіх категорій ідентифікують “чорнобильський” вплив на життя та життєві погляди. Попри це для ліквідаторів аварія - більш вагомий фактор (помітний вплив аварії визнають 64% ліквідаторів та 36% осіб контрольної групи (1995 р.)). При визначенні першочергових наслідків ліквідатори вказують на здоров'я (74%), контрольна група - на ставлення до екологічних проблем (47%*) (1995 р.).

За рівнем відчутих втрат у ліквідаторів вибудовується така послідовність:

- стан здоров'я;

- ставлення до влади;

- до екологічних проблем;

- побут, звички;

- користування природою;

- ставлення до атомної енергетики;

- матеріальний стан.

У контрольної групи:

- ставлення до екологічних проблем;

- стан здоров'я;

- ставлення до влади;

- до атомної енергетики;

- користування природою;

- побут; звички;

- матеріальний стан.

Загалом оцінки втрат досить близькі, однак, окрім більшої вразливості у визнанні втрат у здоров'ї для ліквідаторів менш відчутні зміни у ставленні до екологічних проблем (30% проти 47% та 40% у контрольної групи та вибірці, репрезентативної для дорослого населення).

В оцінках зв'язку хвороб власних дітей з наслідками катастрофи ліквідатори критичніші (51% проти 23% у контрольній групі). Ретроспективні орієнтації подібні:

- висока актуальність Чорнобильських подій;

- переважно негативні асоціації, нервове напруження.

Однак ліквідатори частіше згадують безпосередні події, контрольна група - спричинені аварією обмеження.

Оцінки різних аспектів життя (окрім здоров'я) схожі; негативно вирізняє ліквідаторів узагальнена оцінка задоволеності тим, як склалося життя (на 23% більше незадоволених, 1993 р.). Порівнюючи вагомість життєвих проблем, доходимо висновку про подібність оцінок: актуалізація первинних, базових потреб, які витісняють нематеріальні потреби. Визначальною відмінністю постає відносно нижча актуальність для ліквідаторів проблем здоров'я близьких (64% проти 78%), більша стурбованість власним здоров'ям (73% проти 48%).

Особливістю устремлінь ліквідаторів є орієнтованість у розв'язанні власних проблем на підтримку держави (27% проти 6%), менший розрахунок на власні сили (38% проти 52%). Погіршення стану здоровя орієнтує їх на зовнішню допомогу, першочергово державну, а контрольну групу - на власні сили. Щодо бажаної спадщини для власних дітей та онуків:

- батьки з контрольної групи прагматичні, для них вагоміше дати гарну освіту;

- залишити дім, землю;

- навчити виживати в складних умовах;

- матеріально забезпечити.

Ліквідаторів більше хвилює, щоб діти виросли добрими, чесними, звичними до праці, допомагати їм (різниці значимі на рівні 1%).

У ставленні до проблем ЧАЕС ліквідатори категоричніші щодо безумовного закриття станції (на 11%), менше зважають на допомогу Заходу (на 13%) (1995 р.), вони демонструють вищу готовність знову стати учасниками ліквідаційних робіт.

Самостійна ідентифікація ліквідаторів зумовлює відмінності в актуальності життєвих цінностей. Окреслюється позиція ліквідатора - “потерпілого”: акцентування на матеріальних проблемах, питаннях здоров'я, вища орієнтованість на державну допомогу, апатія, нижча готовність стати ліквідаторами. Відносно кращі адаптаційні ресурси у ліквідаторів - “звичайних громадян”. Вони переважно інтервал, менш акцентовані на проблемах здоров'я, на визнанні впливу аварії, більше зорієнтовані на надання допомоги іншим.

У розділі визначаються темпоральні зміни оцінок життєвої ситуації, перспектив, суспільного ставлення, орієнтацій щодо шляхів розв'язання проблем, самооцінки впливу участі в ліквідаційних роботах.

Відзначається:

- погіршення матеріального та фізичного самопочуття ліквідаторів;

- наростання негативізму: більше третини оцінили свої життєві умови, порівняно з іншими людьми, як гірші (1999 р.);

- зростають критичні оцінки ставлення суспільства.

Зберігаються песимістичні перспективні очікування. Найбільшу актуальність мають фінансові проблеми, стан власного здоров'я. Вони значимо перевищують стурбованість здоров'ям рідних. Більшість ліквідаторів залишаються орієнтованими на державні підприємства, однак недостатність доходів змушує шукати додаткові заробітки. Окреслюється тенденція переходу орієнтацій, що спричинено послабленням захисної ролі держави.

Відзначено, що особливою детермінантою реформування життєвих орієнтацій ліквідаторів є погіршення стану здоров'я, яке посилює “чорнобильський” вплив, зміщуючи акценти на особисті проблеми.

У висновках сформульовані основні підсумки дослідження.

Проведений науковий пошук дає змогу відобразити проблемний спектр досліджень життєвих орієнтацій особистості, визначити основні чинники їх формування та реформування.

Доведено думку про існування негативного впливу аварії на життєвий устрій та свідомість ліквідаторів та їхнього соціального оточення, а також про його специфічний прояв у ліквідаторів. Наслідком участі в ліквідації наслідків катастрофи, особливістю життєвих орієнтацій ліквідаторів стала негативна настанова на сприйняття сучасного стану речей, актуалізація питання власного стану здоров'я. Особливо це характерно для осіб, які ідентифікують себе з “жертвами”, а такі сьогодні становлять більшість.

З огляду на самостійною ідентифікацію умовно виокремлюються три позиції: ліквідатори, які визнають себе: “потерпілим”, “людиною, що відзначилася в екстремальній ситуації” та “звичайним громадянином”. При цьому найкращі адаптаційні ресурси спостерігаються у ліквідаторів “звичайних громадян”. Окреслюється подібність структури ціннісних орієнтацій ліквідаторів та контрольної групи, їх відповідність кризовим суспільствам. Особливістю ціннісних спрямувань ліквідаторів є підвищена тривога за власне здоров'я. соціологія катастрофа життєвий

Зафіксовано тенденцію відносного погіршення соціально-економічного та соціально-психологічного самопочуття ліквідаторів. Наслідком цього є низькі конкурентні можливості, проблеми в працевлаштуванні, матеріальному забезпеченні.

Наголошується, що реабілітація ліквідаторів потребує:

- диференційованого підходу з урахуванням усіх аспектів їхнього самопочуття та регіональних особливостей;

- орієнтації на соціальні гарантії, що сприяють відновленню життєвої активності ліквідаторів.

Підтверджена основна гіпотеза дослідження: між ліквідаторами та контрольною групою існують відмінності, які виступають проявом наслідків перебування ліквідаторів у екстремальній ситуації, належать до сфери життєвих орієнтацій та мають статистично значимий довготривалий характер.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кузьменко Т.М. Під знаком лиха: ліквідатори аварії на ЧАЕС сьогодні // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 1998. -Вип. 6. - С. 23-25.

2. Кузьменко Т. Тенденції змін в оцінці життєвої ситуації учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1999. - № 3. - С. 76-88.

3. Кузьменко Т. Соціальні технології: забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи // Соціальні технології: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя-Одеса, 2000. - Вип. 4. - С. 74-89.

4. Кузьменко Т. Жертви чи герої?! Особливості життєвих орієнтацій ліквідаторів аварії на ЧАЕС // Чорнобиль і соціум. - Вип. 6. Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп, потерпілих від Чорнобильської аварії. - К.: Ін-т соціології НАН України.

5. Кузьменко Т. Соціальний портрет ліквідаторів // Чорнобиль і соціум. - Вип. 7. Соціально-психологічний моніторинг умов життя та діяльності соціальних груп, потерпілих від Чорнобильської аварії. - К.: Стилос, 2001. - С. 17-63.

6. Кузьменко Т. Соціальне самопочуття та життєві проблеми ліквідаторів аварії на ЧАЕС (регіональний аспект) // Харьковские социологические чтения - 98: Сб. науч. работ. - Харьков: ЦЭПП “Радар”, 1998. - С. 224-227.

7. Кузьменко Т. Життєві орієнтації особистості: об'єктивні та суб'єктивні фактори їх формування і змін // Нова політика. - 1999. - № 4. - С. 33-39.

8. Кузьменко Т.М. Соціально-екологічні проблеми Чорнобиля // Відродження України: проблеми і перспективи. - Вип. 2. Становлення соціально-економічних відносин. Принципи державотворення. - Кіровоград, 1993. - С. 114-115.

9. Кузьменко Т. Життєві орієнтації особистості: фактори формування та зміни // Збірник матеріалів третьої науково-творчої конференції студентів та викладачів (25-27 квітня 2001 р). - К.: ІММБ, 2002. - С. 106-110.

10. Кузьменко Т. Вплив екстремальних ситуацій на життєві орієнтації людини (на прикладі Чорнобильської катастрофи) // Збірник матеріалів четвертої науково-теоретичної конференції, присвяченої десятій річниці ІММБ (24 квітня 2002 р). - К.: ІММБ, 2002. - С. 156-160.

Размещено на Allbest.ru

...