Бюрократія як соціокультурний феномен

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

УДК 316.3 (043.3)

22.00.03 - соціальна структура та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Бюрократія як соціокультурний феномен

Слющинський Богдан Васильович

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології НАН України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Ручка Анатолій Олександрович, Інститут соціології НАН України, завідувач відділу соціології культури та масової комунікації

Офіційні опоненти:

- доктор соціологічних наук, доцент Судаков Володимир Іванович, Міжрегіональна академія управління персоналом, завідувач кафедри соціології

- кандидат соціологічних наук, доцент Туленков Микола Васильович, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, проректор по науково-методичній роботі

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра галузевої соціології, м. Київ

Захист відбудеться 21.06.2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ

З дисератцією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ

Автореферат розіслано 15.05.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

Анотації

Слющинський Б.В. Бюрократія як соціокультурний феномен. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальна структура та соціальні відносини. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено аналізу бюрократії як соціокультурного феномена, який в умовах перехідного суспільства відрізняється своєрідним сплавом функціонально-групових та етосних властивостей. Бюрократія розглядається як адміністративно-управлінська, статусна група і як така, що володіє певною культурою чи певним етосом. Зберігаючи основні і набуваючи "нові" риси, виконуючи управлінськовиконавські функції, бюрократія постійно пристосовується до нових умов життя, доводячи, що вона "безсмертна". У дисертаційній роботі використані результати емпіричного соціологічного дослідження, здійсненого автором, а також досліджень Інституту соціології НАН України.

Ключові слова: бюрократія, соціокультурний феномен, етос, світоглядні виміри духовності, національна еліта, сучасна бюрократична еліта, правляча еліта, субкультура, статусна соціальна група.

Слющинский Б.В. Бюрократия как социокультурный феномен. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальная структура и социальные отношения. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена анализу бюрократии как социокультурного феномена, который в условиях переходного общества отличается своеобразным сплавом функционально-групповых и этосных свойств. Бюрократия рассматривается как административно-управленческая, статусная группа. Сохраняя основные и приобретая "новые" черты, выполняя управленческо-исполнительные функции, она постоянно приспосабливается к новым условиям жизни, доказывая тем самым, что она "бессмертна". В диссертации использованы результаты эмпирического социологического исследования, совершенного автором, а также исследований Института социологии НАН Украины.

Ключевые слова: бюрократия, социокультурный феномен, этос, мировоззренческие измерения, духовности, национальная элита, современная бюрократическая элита, правящая элита, субкультура, статусная социальная группа.

Sliushchinskiy B.V. Bureaucracy as a sociocultural phenomenon. - Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological Sciences. Specialized field 22.00.03 - Social Structure and Social Relations. - The Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2002.

The matters of bureaucracy analysis from the modern society point of view its transitional period as a part of common culture of society (the product of the culture of separate social group, subculture) were examined in the Thesis. Bureaucracy as a sociocultural phenomenon is examined as an active behaviour of the modern manager level, which is characterized by those aociocultural acquisitions, trasformed by the time, that are typical of nation and are aimed at the selfpreservation of the aociety rather than commanding requests. Thus, bureaucracy in the Thesis is considered not only as a specific formation of people, the function of which is the control of social processes, but as a society which has certain culture (subculture) and certain ethos. Preserving the main acquired features, realizing administrative - executive functions bureaucracy always accommodates oneself to the "new" living conditions, showing that it is "immortal".

The works of the classics of sociological thought such as K. Marx, M. Veber, R. Mikhels as well as modern Ukrainian and foreign scholars are summarized in the Thesis.

The raised problem is of broad interest today. Modern Ukrainian sociologists are being worked at it. The works under the guidance of Shulda N.A., are devoted to this subject; Pazenok V., Ruchka A., Tancher V., Mikhalchenko N., Panina N., Ossovski V. and others are involved in study of the elite problem. The articles which examine bureaucracy in the context of transitional period began to appear lately.

The important place in thesis is assigned to the results of author's own sociological researches which give the chance to draw a conclusion that disfunctions of bureaucracy get stronger. Every bureaucratic organization at some level (local, regional or central) aims to distance from social environment, which indeed has an influence on specific organization and as a result of it its effectiveness is reduced and new goals are set adapted to the environment in which the organization can be found. For present - day bureaucracy strict structure, insufficient exchange of information isolation adapted questions from the direct contacts with reality become typecal. Present-day bureaucratic elite that has no ideology, worked out at a higher level, works out its local ideology that has its characteristic features, its specific subculture in each region, though common culture of society hasan influence upon it.

Taking into concideration abovestated the author accentuates his attention on the fact that bureaucracy still remains as an administrative and management group and successful functioning of ruling elite in the country without it is impossible. At the same time depending on changes of character public situation, socio-political system political rhetoric of bureaucracy, its models of behaviour and technology of management is changed.

The author of present Thesis generalizes theoretical opinions as to the nature of bureaucracy, accenting his attention to the fact that bureaucracy is administrative-executive social group which combines the socio-status features of groups and standards of specific ethos of this group. The ethos of bureaucracy is a product of cultural progress of society.

Thus, bureaucracy preserving its quality and features of Veber's apparatus is simultaneously the certain ethos group, wich is different from other social groups by its system of specific values models of behaviour and by life style. It is not a social evial, but a certain socio-functional education, the existence of society without it is impossible.

In this work the results of empirical sociological investigation carried out in 1999 in Mariupol and in some regions of Donetsk oblast and the results of researches of Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine are used.

Key words: bureaucracy, sociocultural phenomenon, ethos, would outlook measuing of spirit, national elite, modern bureacratic elite, ruling elite, subculture, socio-status group.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми визначається цілою низкою порушених в дисертації проблем. Складний феномен бюрократії, суть якого намагались розкрити вчені різних країн і епох, полягає у зосередженні управлінсько-виконавських функцій в руках певної соціальної верстви, що стоїть якщо не над масами, то поза ними, є однією із центральних проблем сучасної соціологічної думки. По-різному підходили вчені до тлумачення феномену бюрократії, надаючи йому досить часто негативне забарвлення, чим пояснювали неефективну роботу установ чи організацій, характерним для якої були паперова тяганина, безвідповідальність чиновників, крутійство тощо. Ми будемо розглядати бюрократію у нейтральному розумінні, як ієрархічну, засновану на обумовлених контрактом відносинах службової залежності між керівником і підлеглим організацію, персонал якої визначається певними "законами", наділений певними правами і отримує постійну грошову винагороду за свою роботу.

Бюрократію можна розглядати і як тип колективу, який створений для виконання певних намірів і цілей, який характеризується формальною структурою правил, владними відносинами, розділом праці, обмеженим прийомом чи членством. У цьому розумінні термін "бюрократія" буде означати активний контроль над людськими відносинами. У такому визначенні бюрократію можна віднести до організації.

Організацію і бюрократію досить часто вважають синонімами, але це не відповідає дійсності. Хоч сучасна бюрократія виражає сутність організації, але не всі вони є бюрократіями, про що висловлюється у своїх працях німецький соціолог М.Вебер.

Основна проблема у визначенні терміну полягає у специфікації мети "організації". Організація виконує певні завдання, і, швидше групи і індивіди у її рамках передбачають певну множинність різних цілей. Керівники шляхом відбору, навчання, заохочення і покарань намагаються установити відповідні завдання і "культуру організації", що впливає на "культуру" певних груп. До таких груп і віднесемо бюрократію.

Своїми витоками бюрократія пов'язана із становленням товарно-грошових відносин, раціоналізацією податкових систем, упорядкуванням відносин між можновладцями й підлеглими. Ще Платон у "Законах" розглядав організацію ідеальної держави: посади, виховання і образ життя громадян, де до "державного упорядкування" він відносив дві речі: "установлення посад і майбутніх посадових осіб" і "якими законами буде відати кожна із посад". Бюрократія Платоном розглядалась як така, яка не повинна займатися приватною власністю, бюрократія (правителі) повинна бути при тимократії, олігархії, демократії, тиранії.

Цю ж проблему розглядало конфуціанство, опираючись на вчення китайського вченого Конфуція. У своїх працях він розглядав ранги правителів, їхні статуси, ролі і культуру. Як бачимо, питання феномена бюрократії порушувалось у працях цілого ряду визначних мислителів, які намагались визначити сутність бюрократії, її роль і місце у суспільстві. Воно залишилося актуальним і сьогодні.

Підвищений інтерес до бюрократії, обумовлений сьогодні ще тим, що довгий час у вітчизняній соціології її розглядали лише з класових позицій К.Маркса як форму політичного життя. Вчені, політологи, виконуючи певну ідеологічну лінію, вважали, що при побудові нового соціалістичного суспільства це явище само по собі зникне. Отже, не враховували те, що феномен бюрократії властивий будь-якому суспільному ладу і в період "розбудови" соціалізму він все більше входив в життя суспільства і пускав глибокі коріння у соціальні відносини.

Феномен бюрократії охоплює не якийсь один сегмент суспільства, він пронизує всі сфери людського життя. Тому в дисертації феномен бюрократії розглядається на підставі соціокультурного підходу. Останній, як відомо, враховує єдність форм соціальності і його культури. В контексті цього підходу бюрократія уявляє собою феномен соціокультурний, який за своїм змістом поєднує соціально-статусні риси і цінності та норми специфічного етосу цієї групи. Це вимагає розгляду різних аспектів прояву бюрократії. Вивчення прояву цих аспектів в суспільному житті, вимагають системного соціологічного аналізу, концептуальних розробок і науково обґрунтованих висновків.

Актуальність обраної теми щільно пов'язана з тією обставиною, що зараз відбувається становлення нових владних структур, формується нова політична система суспільства. Процес цей триває складно, суперечливо, напружено, внаслідок чого постає багато суттєвих питань, які потребують свого розв'язання.

Оскільки бюрократія виступає в якості носія управлінсько-виконавських функцій у всіх сферах життєдіяльності (як приватної так і державної) і як соціальна верства, що народжена державою, то вона у вигляді специфічної (бюрократичної) владної структури також стає одним із предметів подальшого розгляду.

Вивчення феномену бюрократії як певного засобу керівництва й управління людьми, як певної адміністративної влади на різних етапах розвитку суспільства класиками соціологічної думки увійшло в її спадщину не тільки як пам'ятний історико-науковий фрагмент, але й значущий орієнтир для сучасних дослідників. Як окрему соціальну групу бюрократію розглядали К. Маркс, М. Вебер, Р. Міхельс та інші вчені.

Проте, розглядаючи її як специфічну форму соціальної організації (К.Маркс), раціональну систему управління (М.Вебер) чи як організацію, яка опирається на "активну меншість" (еліту) (Р. Міхельс), все-таки, недостатньо, на наш погляд, приділяли уваги її соціокультурним характеристикам.

Бюрократія - це соціальна група, яка за своїми управлінсько-виконавськими функціями щільно пов'язана з характером політичної влади. Водночас характер політичної влади, а отже і бюрократії, залежить від їх виразних політико-управлінських якостей і функцій і від управлінської культури, що відображає етос суспільства.

Тому бюрократії як окремій соціальній групі, повною мірою властиві цінності і норми суспільства, його етосу, оскільки вона і є частиною суспільства. Як соціокультурний феномен бюрократія зазнає постійних змін, бо на неї впливають політичні, економічні, соціальні та інші суспільні чинники. Враховуючи те, що у суспільному житті, як і природі, все взаємопов'язане, бо суспільство розвивається за своїми законами, потрібно розглядати бюрократію як соціальну групу, яка також перебуває у постійному розвитку, що відбувається у певному соціокультурному просторі. Зберігаючи основні, набуті риси, виконуючи управлінсько-виконавські функції, бюрократія постійно пристосовується до "нових" умов життя, доводячи що вона "безсмертна".

У кожному суспільстві упродовж його розвитку відбуваються певні трансформаційні зміни економічного, політичного, соціального тощо характеру. Такі зміни не можуть не впливати і на бюрократію, як соціальну групу, надаючи їй певних характеристик. Однією із них є її характеристика як соціокультурного феномена, який, зрозуміло, тісно пов'язаний із економічною і політичною модернізацією суспільства. Відомий сучасний український політолог і соціолог М. Михальченко звертає увагу на те, що "суспільні зрушення в кінці ХХ століття привели до проблеми переосмислення систем цінностей…". Темпи трансформаційних змін наприкінці ХХ- початку ХХ 1 століть значно вищі, ніж будь-коли раніше. І справа тут не тільки в науково-технічних революціях. Відбувається певний злам у розумінні людства самого себе як конструктивної та деструктивної космічної сили. Тому і сучасна бюрократія в цьому розумінні теж змінюється. Отримавши "старі" світоглядні виміри, пристосувавшись до вимог часу, вона, так би мовити, створила "нову" правлячу еліту, якій притаманні всі ті риси, які були притаманні за довгі часи існування тих, хто управляє, і, тих ким управляють з додатком нових рис у відповідності до сьогодення. Якраз це й створює управлінську культуру, визначає модель сучасного керівника і демонструє його роль в управлінні і розвитку суспільства. Характерним стає те, що сьогоднішня бюрократія - це не тільки державні чиновинки, але і менеджери приватних підприємств, яким теж притаманні риси сучасної бюрократичної еліти.

Розгляд питань соціального управління, спонукає звернутися до концепцій класиків соціології, концепцій провідних теоретиків-елітністів, еволюції та сучасного стану цієї теоретичної традиції.

В контексті тенденцій нинішніх демократичних трансформацій розглядається й інша проблема: соціально-статусні характеристики бюрократії як соціальної групи та притаманний тільки їй соціально-культурний менталітет, особливості етосу бюрократії як продукту культурного розвитку. Намагання глибше вникнути в суть бюрократії, особливо за наших часів, визначити її характеристики як соціокультурного феномена і обумовили вибір теми.

Отже, наукова проблема полягає у необхідності дослідження бюрократії як соціокультурного феномена, який в умовах перехідного суспільства відрізняється своєрідним сплавом функціонально-групових та етосних властивостей.

В науковій літературі питання бюрократії, в основному розглядалися в контексті системи управління соціалістичним суспільством. При цьому до початку 80-х років висвітлювалася тема боротьби з бюрократією, точніше з бюрократизмом.

Означена проблематика була в центрі уваги фундаторів української соціологічної думки: М. Драгоманова, М. Грушевського, М. Шаповала, В. Липинського та інших. З 90-х років, відродження багатогранності соціального аналізу, ознайомлення, хоча все ще не достатнього і неповного, із світовим надбанням соціологічного, соціально-філософського, соціально-політичного знання, стають відомими ідеї В. Парето, Г. Моска, Р. Міхельса, М. Острогорського, К. Шумпетера, Дж. Гелбрейта та інших.

Більш детальне і всебічне ознайомлення з соціологічною класикою, яка дотична досліджуваної проблеми, все ще залишається завданням вітчизняної науки.

Це також справедливо відносно сучасних зарубіжних фахівців, що працюють над цією тематикою. Серед них можна назвати соціологів А. Гіденса, С.-М. Ліпсета, Р. Арона, Т. Боттомора, Г. Ласуелла, Дж. Ленскі та інших. Найбільший внесок у розгляд зазначеної проблематики внесли класики соціології К. Маркс, М. Вебер та Р. Міхельс. Саме їх теорії і концепції дали поштовх для подальшого дослідження бюрократії.

Сьогодні порушена тема представляє широкий інтерес. Над цією темою працюють сучасні українські соціологи. Із робіт, які вийшли останнім часом в Україні і були присвячені розробці проблем вітчизняних еліт, треба відзначити праці під керівництвом М.О. Шульги; вивченням елітистської проблематики займаються також В.Пазенок, А.Ручка, В.Танчер, М.Михальченко, Є.Головаха, Н.Паніна, В.Оссовський, Л.Бевзенко, Г.Сафонова та інші.

Водночас питання, які пов'язані з визначенням суті бюрократії, її соціальної природи, структури, форм, джерел відтворення і сьогодні залишаються предметом дискусій. Крім цього, і сьогодні ще немає спеціальних праць, в яких би предметом дослідження розглядалась проблема бюрократії в якості соціокультурного феномена, що створює і репрезентує певну суспільну цілісність. Досвід історії соціологічної думки, підтверджений також і в ХХ ст., свідчить про те, що жодна із багатьох соціологічних концепцій не може претендувати на абсолютну істину. Це стосується і соціологічної концепції бюрократії.

Останнім часом з'являються статті, які розглядають бюрократію в контексті перехідного періоду, де проблема виживання переважної частини суспільства є найбільш болючою. Зрозуміло, що в цих умовах процес адаптації бюрократії теж проходить не без проблем. Тому вивчення адаптаційних можливостей бюрократичних структур до трансформаційних реалій транзитного суспільства є важливим дослідницьким завданням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації з науковими планами організації, де виконувалася робота, а також з галузевими та державними програмами не пов'язана.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - вивчення бюрократії як соціокультурного феномену, з'ясування її соціальної природи та культурних форм прояву в суспільному житті.

Реалізація мети потребує розв'язання таких завдань:

- розглянути природу і особливості бюрократії як окремої статусної групи суспільства;

- охарактеризувати бюрократію як певний соціокультурний феномен;

- проаналізувати сучасні інтерпретації "бюрократії";

- дослідити характер управлінської культури сучасної бюрократичної еліти;

- визначити характерні риси сучасної регіональної бюрократії;

- виявити особливості адаптації бюрократії до системних суспільних перетворень.

Об'єктом дослідження виступає бюрократія як адміністративно-управлінська група.

Предметом дослідження є соціально-статусні та етосні характеристики бюрократії як соціокультурного феномена.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять класичні принципи аналізу бюрократії, які були опрацьовані К.Марксом, М.Вебером, Р. Міхельсом та основні положення, погляди, розробки сучасних українських соціологів.

При викладенні основних характеристик бюрократії як соціокультурного феномена використовуються також розробки М. Осовської, М. Масловського, Р. Арона, Є. Анчел, П. Мєшкова, Н. Лапіної та А. Чирикової. З урахуванням елементів системного та структурно-функціонального підходів до суспільних еліт; узагальнюються явища, що виникають у зв'язку з роллю і функціями правлячих еліт в умовах демократичної трансформації суспільства. Широке застосування в дисертації знайшли ідеї та висновки відомих спеціалістів, таких як Р. Арон, П. Блау, О. Гоулднер, Р. Мертон, Ф. Селзнік, які у своїх працях досліджували особливості історичного генезису та еволюції бюрократії, як певної соціальної групи, що формувалася згідно не тільки "раціональної" (Вебер), але й "природної" моделі, враховуючи стихійні тенденції розвитку соціальних організацій.

Методологічно важливими орієнтирами для дисертаційного дослідження стали нагальні проблеми сучасної демократії в сьогоднішній Україні, соціологічні узагальнення щодо її втілення в суспільному житті, урахування національних особливостей, які мають прояв в культурній ментальності людей, в тому числі і в культурі сучасної бюрократичної еліти. У цьому плані використовуються праці українських соціологів, таких як М. Михальченко, В. Танчер, М. Шульга та інші.

Методи дослідження. Емпіричною базою дослідження є результати соціологічного опитування: "Потенціал регіональної еліти" 1999р. (n = 100, респонденти - керівники, які працювали на керівних посадах різних рівнів до - і після 1991 року), які дали змогу орієнтовно оцінити характер змін, що відбулися у регіональному вимірі на Сході України в 90-х роках минулого століття після проголошення незалежності України.

В дисертації використані в узагальненому вигляді матеріали вчених різних періодів і країн, які висвітлювали бюрократію, її сутнісні характеристики та функціонування.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі аналізу наукової літератури про бюрократію, осмислення історичної еволюції та сучасної практики її функціонування, розроблена концепція визначення бюрократії як специфічного соціокультурного феномена. Згідно цієї концепції, бюрократія є не просто соціально-функціональною групою, яка діє у відповідності до розвитку ринкової економіки та політичної демократії в суспільстві, виконуючи необхідні управлінські та адміністративні функції. Історичний досвід показує, що бюрократія, зберігаючи якості та риси веберівської раціоналізованої моделі управлінського апарату, становить водночас й певну етосну групу, яка відрізняється від інших суспільних груп своєю системою специфічних цінностей, взірців поведінки та стилю життя. Зазначена концепція дає змогу репрезентувати бюрократію саме як соціокультурний феномен. Внаслідок розв'язання поставлених дослідницьких завдань досягнуто результатів, що характеризуються наступною науковою новизною:

- на підставі соціокультурного підходу до бюрократії, що враховує соціальну та культурну специфікації цього угрупування разом, встановлено, що бюрократія є не тільки окремою адміністративно-управлінською, але й специфічною етосною групою, яка відрізняється своєю специфічною субкультурою;

- на основі аналізу класичних творів К. Маркса, М. Вебера, Р. Міхельса з'ясовано природу та особливості бюрократії як адміністративно-управлінської групи, яка з марксистської точки зору обслуговує інтереси панівного класу, з точки зору М. Вебера - без її діяльності нормальне управління суспільством неможливе, а згідно до поглядів Р. Міхельса - бюрократія притаманна будь-якому суспільству, організаціїї (партії) в конкретно-історичному часі;

- показано, що за своїми статусними ознаками бюрократія наближається до елітних груп суспільства. Це підтверджується детальним аналізом праць сучасних соціологів, які зробили внесок до розуміння ролі та функції елітних груп у період трансформації суспільства України;

- з'ясовано особливості бюрократії як певної етосної групи, що пов'язано з репрезентацією специфічної субкультури цієї групи. На підставі цього стверджується, що етос бюрократії впливає на загальну культуру суспільства так само, як культура суспільства впливає на етос бюрократії. В цілому тут спостерігається певний взаємозв'язок;

- з'ясовано, що бюрократія як етосна група відносно легко адаптується до системних суспільних перетворень, в тому числі й до певних культурних змін, про що свідчить досвід успішної адаптації "нової" бюрократії в перехідний період;

- на підставі концепції бюрократії як адміністративно-управлінської та етосної групи, визначається характер управлінської культури сучасної бюрократичної еліти, яка в демократичному суспільстві стає все більш відкритою щодо громадянського суспільства; показано, що регіональна бюрократична еліта в умовах суспільних перетворень, що відбуваються в Україні, відрізняється підвищеним конформізмом відносно структур місцевої влади. бюрократія соціокультурний суспільство правлячий

Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в методологічних цілях для висвітлення актуальних питань як теорії, так і соціології управління, зокрема стиля поведінки керівників різного рівня в сучасних умовах. Запропонований методологічний підхід може бути використаним для подальшої наукової розробки даної проблеми. Це відкриває широке поле діяльності для дослідницької діяльності соціологів, політологів, психологів, юристів. Матеріали дисертації мають вихід і в практику управлінської діяльності, тому можуть використовуватися як самими керівниками, так і тими соціальними інституціями, що тією чи іншою мірою впливають на розвиток і організацію управлінської діяльності. Конкретні заходи, які пропонуються в дисертації, можуть мати певну практичну значущість для органів державної влади і бути використані в процесі законотворчої діяльності.

Апробація результатів. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції "Університет і місто" (Маріуполь, 2000) та на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціологічна наука і соціологічна освіта в Україні: шляхи становлення і тенденції розвитку" (Київ, 2000).

Структура дисертації. Дисертація містить вступ, 2 розділи, висновки і список використаних джерел (177 найменувань). Повний обсяг дисертації - 167 с. Список джерел - 12 с.

Основний зміст роботи

У вступі викладено актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, розкрито наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації.

У першому розділі "Класичне розуміння бюрократії в соціології" дається аналіз підходів до тлумачень поняття "бюрократія" як окремої соціальної групи на прикладах праць К. Маркса, М. Вебера і Р. Міхельса.

К. Маркс у розробці своєї концепції бюрократії підійшов до аналізу її як специфічної соціальної групи з класових позицій. Він показав, що бюрократія перш за все полягає у втраті організацією мети її існування, і підпорядкуванні правил її функціонування завданням збереження і укріплення її як такої. Він виводить і риси бюрократії, такі, як: формалізм, крутійство, бюрократичне свавілля і таке інше. Маркс розкрив класові основи бюрократії як форми політичного життя, тобто, він намагався звести політику з її конфліктами до класових відносин і класової боротьби. Акцентуючи увагу на класовому корінні її виникнення, існування і перспектив зникнення, класик марксизму абсолютизує роль цієї ідеї, тим самим обмежуючи можливості пізнання сутності суспільного феномену. Відійти від цього обмеження в дослідженні бюрократії вдалось М. Веберу. Він розглядає питання методології соціального пізнання, а також дає обґрунтування категоріального апарату соціологічної теорії, зокрема розробці понять соціальної дії, раціоналізації, соціальної структури, панування і влади, бюрократії і таке інше. Вебер вважав, що бюрократії притаманна тенденція виходу за межі своєї інструментальної функції і тому вона стає особливою у суспільстві силою, яка здатна вплинути на цілі і характер суспільства. Тобто, бюрократія стає ще однією владою всередині державної. Але Вебер вважав бюрократію раціональною, оскільки вона передбачала контроль на підставі знання, особливо спеціалізованого, бо вона діяла відповідно до здатних до аналізу правил та в силу передбаченості дій; і, накінець вона була спроможною до найвищих досягнень. Отже, бюрократична система управління більш ефективна ніж інші.

Вебер доходить висновку, що бюрократія стає не просто технічним інструментом, вона також виступає як соціальна сила зі своїми власними інтересами і цінностями, певною культурою і у якості такої викликає соціальні наслідки. Крім цього, оскільки бюрократія має певну владу, вона здатна впливати на цілі політичної системи; в якості статутного простору вона має можливість постійного впливу на цінності суспільства в цілому. Він вводить поняття легального панування, яке ґрунтується не на авторитеті традиції чи особи, яка її втілює, а на певній системі запроваджених правил, законів, які визначають, хто кому і яким чином підпорядковується, що і є найбільш цінним для нашого дослідження.

Слід зазначити, що Вебер розвиває свою концепцію бюрократії як продукта культури.

М. Вебер ставить і успішно розв'язує ряд теоретичних проблем, пов'язаних з техніко-економічними і культурно-історичними причинами бюрократизації, впливом правового раціоналізму на функціонування бюрократії, професіональним етосом (матеріальні інтереси і ідеали) чиновництва як окремої верстви, найважливішими напрямками впливу бюрократії на суспільство. Отже, Вебер вперше здійснив ґрунтовний аналіз механізму існування соціальних організацій, котрі породжують бюрократію і управляють нею.

Резюмуючи, слід сказати, що, за Вебером, процес бюрократії необоротний у всьому світі. Він бачить в бюрократії, з одного боку, інструмент для реалізації складних адміністративних завдань, а з другого - в політичному плані - потенціальну, незалежну соціальну і політичну сили, які втілюють специфічні цінності і здатні впливати на цілі і культуру суспільства.

Закладені М. Вебером основи соціокультурної методології дослідження бюрократії в цілому стали орієнтиром для конкретизації подальших досліджень бюрократії. Зокрема це відноситься до досліджень проблем бюрократії у сфері партійної організації німецьким соціологом Р. Міхельсом.

Р. Міхельс є одним із засновників політичної соціології. Він вважає, що для успішного функціонування великої організації, чи то політична партія, чи профспілка, необхідним є створення спеціального апарату управління, діючого на засадах розподілу праці, звідси, як наслідок - бюрократизація політичної партії, зосередження в руках лідера влади. Влада, за Міхельсом, - основний, організаційно і регулярно-контрольований початок політики, одна із найбільш важливих і найбільш старовинних проблем політичного знання, проблема культури суспільства і конкретного життя людини. Враховуючи те, що більшість членів організації, як вважає Міхельс, не володіють необхідними навиками для виконання завдань певної організації та й не мають вільного для цього часу, постає необхідність створювати управлінський апарат.

В результаті цього і виникає необхідність у розподілі праці, що дозволяє витрачати основний час на вирішення організаційних завдань. Таким чином, в організації поступово формується управлінський апарат, який складається із спеціальних чиновників і відбувається бюрократизація політичної партії, а це сприяє зосередженню влади в руках лідера.

Р. Міхельс виводить "залізний закон олігархії", відповідно до якого "панування меншості над більшістю, вождів над масами притаманне будь-якій політичній організації". Оскільки олігархія - це панування меншості над більшістю, тобто це управління, а управління - це завжди організована соціальна група, яка наділена певними правами, а отже, і привілеями, то очевидно, вона є теж бюрократією. Таким чином, Міхельс доказував теорію неминучості олігархії. Влада, на його думку, не може існувати без механізмів її реалізації, а це завжди виконавчі органи, службовці, чи чиновники, які наділені певними правами, оберігаються певними законами, мають певні професійні навики і ставлять перед собою певну мету.

Таким чином, Р. Міхельс доходить думки, що всі демократичні інститути: демократична держава, демократичні політичні партії і професіональні рухи - рано чи пізно будуть відзначені вождизмом, тотальною бюрократизацією.

Аналізуючи праці соціологів різних періодів, можна дійти висновку, що в оцінці бюрократії вони можуть бути об'єднані у дві групи: в одній вона розглядається як позитивне соціальне явище, а в іншій - як негативне, але бюрократію ще розглядають у нейтральному розумінні, як певний засіб керівництва й управління людьми.

У другому розділі: "Етос сучасної бюрократичної еліти" - бюрократія розглядається не тільки з огляду її соціально-функціональних характеристик, але як певна етосна група, яка відрізняється від інших суспільних груп своєю системою специфічних цінностей, норм поведінки і стилю життя. Визначення бюрократії як певної етосної групи пов'язано з поняттям"етосу". Тут за основу беруться праці польської дослідниці М. Осовської та угорської - Е. Анчел. Виходячи із зазначених праць, можна дійти висновку, що етос є суттєвою характеристикою певного соціуму, проте він ще недостатньо концептуально розроблений. Щодо бюрократії як певної етосної групи, то це питання також широко не розглядається в наукових працях, але те розуміння етосу, яке представлено в наукових працях, дає підстави для розгляду його як культурної характеристики бюрократії, а останню як певну етосну групу. Отже, для вивчення особливостей етосу потрібно об'єднати як теоретичні, так і емпіричні соціологічні дослідження. Тому у дисертації поряд з теоретичними аспектами використовуються соціологічні дослідження, що проводились в м. Маріуполі і деяких регіонах Донецької області. Дані дослідження дають можливість стверджувати, що бюрократія є одночасно продуктом і суб'єктом людської діяльності, існує в суспільстві (малих чи великих соціальних групах, наділена певною владою), а отже, також характеризує певну поведінку суспільства, набуває певних рис, тобто, "вписується" в узагальнену характеристику культури даного суспільства і є невід'ємним елементом останньої, тобто, вона стає окремою субкультурою. Субкультура, як і культура взагалі, - результат колективного творчого потенціалу і тому історично змінюється і перетворюється, що ми і спостерігаємо впродовж її розвитку.

Як окрема субкультура бюрократія формується згідно загальних соціально-культурних зразків поведінки, способів життєдіяльності, які є здобутками її соціального досвіду і сприяють виробленню певних суспільних цінностей. Разом з тим в процесі встановлення міжособистісних та групових виборів щодо соціокультурних уявлень у межах самої бюрократії, її зв'язків, норм і традицій виникають і власні групові бюрократії. Тобто, бюрократія формує і підтримує свої групові цінності та норми поведінки, традиції і соціокультурні уявлення.

Людина завжди відображає свою епоху. Залишаючись людиною, якій для існування необхідні культурні цінності (духовні і матеріальні), вона намагається створювати для себе належні умови життя, використовуючи можливості, створені державою. Якщо держава, її лідери не враховують цього, тоді особистості, які займають певне положення на сходинках влади, будуть використовувати свою владу для власних інтересів.

Отже, від суспільства, його загальної культури залежить побудова нашої держави, створення владних інститутів, вироблення тих законів, за якими жити суспільству. Тобто, етос, як узагальнена характеристика суспільства стає соціокультурною характеристикою бюрократії, бо бюрократія це частина загальної культури суспільства, його субкультура, а радикальні зміни в етосі сучасного українського суспільства (зміни в цінностях та нормах) викликали відповідні зміни в етосі сучасної української бюрократії, що підтвердили результи соціологічних опитувань "Потенціал регіональної еліти". Ці зміни притаманні не тільки кожній епосі і національності, але і кожній окремо взятій соціальній групі, хоч, як було зазначено вище, загальні особливості зберігаються. Таким чином, можна вважати, що кожній окремо взятій соціальній групі притаманна своя субкультура. Через різноманітність субкультур здійснюється культурний розвиток суспільства.

Проведені соціологічні дослідження дали змогу проаналізувати цінності і норми поведінки сучасної бюрократичної еліти, динаміку змін у стилі керівництва, моральні вимоги, тобто, створити діловий портрет сучасного представника бюрократичної еліти і порівняти його з веберівськими прогнозами. Як показали соціологічні дослідження, сучасність підтвердила веберівські прогнози щодо зростання бюрократії на всіх рівнях сучасного існування суспільства.

Дослідження сучасної бюрократії доказує існування не "раціональної", а "природної", реалістичної моделі бюрократії, моделі, адаптованої до сучасності, яка враховує стихійні тенденції формування соціальних організацій.

Емпіричні дослідження сучасної бюрократії дають підставу зробити висновки, що для сучасної бюрократії характерними стають жорстка структура, недостатній обмін інформацією, зацентралізована процедура прийняття рішень, ізоляція від прямих контактів з дійсністю. Сучасна бюрократична еліта, не маючи ідеології, виробленої на більш високому рівні, виробляє свою місцеву ідеологію, яка в кожному регіоні має свої характерні особливості, свою специфічну субкультуру. Сьогоднішні привілеї бюрократичної еліти розповсюджуються і на членів їх сімей, тобто, сучасна бюрократична еліта забезпечила для себе спадкоємність. Але сьогоднішня бюрократична еліта отримала ще й заступництво вищих керівників - це також дає можливість крім службових функцій, задовольняти свої власні потреби, тобто, стає чинником, заради якого індивід побажав займати певне місце у системі владних структур.

Таким чином, підводячи підсумок, можна сказати, що на сучасному періоді розвитку українського суспільства відбувається розростання бюрократії, що є неминучим; бюрократична влада є єдиним способом дати раду адміністративним потребам великомасштабних соціальних систем, але діяльність бюрократичної еліти залежить від ціннісної свідомості (громадянської і демократичної), від співвіднесення явищ культури з ідеями цінності.

Отже, соціологічні дослідження пітверджують думку, що бюрократія - соціокультурний феномен.

У висновках подаються підсумки роботи, висловлюються думки щодо сучасного трансформаційного періоду в Україні, (державних й суспільних інститутів), переоцінки цінностей, зміни духовних світоглядних вимірів, ролі та впливу на ці зміни у суспільстві бюрократії як соціокультурного феномена.

Таким чином, розглядаючи бюрократію як статусну групу, її сутність, функції та як етосну групу, яка є носієм певної субкультури і враховуючи результати проведеного емпіричного зондажа регіональної бюрократії, можна стверджувати, що в соціально-статусному відношенні її суть майже не змінюється в часі. Вона залишається, як і раніше, адміністративно-управлінською групою, без якої успішне функціонування правлячої еліти в країні неможливе. Водночас в залежності від зміни характеру суспільної ситуації, соціально-політичного устрою змінюється політична риторика бюрократії, її зразки поведінки та технологія управління.

Основні положення дисертації відображені у виданнях

1. Слющинский Б. Какая власть нужна менеджеру? // Персонал. - 1996. №1. - С. 98 114.

2. Слющинський Б.В. Влада і культура. Партнерство не відбудеться? // Віче. - 1996. - №4. - С. 125 - 129.

3. Слющинський Б.В. Особливості світоглядних вимірів української духовності (етосу) // Нова парадигма. - 1997 - №4. - С. 39 - 44.

4. Слющинський Б.В. Особливості процесу зміни правлячих еліт у період політичної та соціальної структуризації суспільства // Нова парадигма. - 2000. - Випуск 18. С. 161 - 171.

5. Слющинський Б.В. Психологічні аспекти динаміки керівництва у змісті професійної підготовки психологів // Актуальные проблемы профессиональной підготовки практических психологов. Приложение №10 (15) к научному журналу "Персонал". - 2000. - №5 (59) - С. 54 - 55.

6. Слющинський Б.В. Особливості процесу змін правлячих еліт у період політичної та соціальної структуризації суспільства // Материалы научно-практической конференции "Университет и город" (гуманитарный факультет) - Мариуполь: Приазовский государственный технический университет. - 2000. - С. 53.

7. Слющинський Б.В. Бюрократія як соціокультурний феномен // Соціологічна наука і освіта в Україні. Збірник наукових праць. Укл. В.І.Судаков, М.В. Туленков. - Київ: МАУП, - 2000, випуск 1. Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. - С. 110 - 113. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Соціологічна наука і соціологічна освіта в Україні: шляхи становлення і тенденції розвитку".

Размещено на Allbest.ru