Майновий стан в перехідному суспільстві як фактор соціального розшарування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

Чапська Ірина Рамиліївна

УДК 316.334.2

МАЙНОВИЙ СТАН В ПЕРЕХІДНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ЯК ФАКТОР СОЦІАЛЬНОГО РОЗШАРУВАННЯ

22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціальних наук Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Попова Ірина Марківна, Інститут соціальних наук Одеського національного університету, професор кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Оссовський Володимир Леонідович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри соціології;

кандидат соціологічних наук Харченко Наталя Миколаївна, Київський міжнародний інститут соціології, заступник директора.

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії та теорії соціології, м. Київ.

Захист відбудеться “25” жовтня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, Київ-21.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою 01021 вул. Шовковична, 12, Київ-21.

Автореферат розіслано “2” серпня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміни, які відбулися на пострадянському просторі, потребують наукового осмислення. Для побудови концепції, що пояснювала б трансформаційні процеси, необхідно звернутися до категорій та теорій, які дозволяють зрозуміти, осмислити та описати суттєві тенденції суспільної динаміки.

Найбільш помітним наслідком ринкових реформ стало майнове розшарування громадян, ступінь якого перебільшила усі допустимі норми. Оскільки майнові відносини тісно пов'язані з відносинами розподілу та споживання, вони зумовлюють диференціацію в суспільстві, створюючи тим самим об'єктивні умови для його структурування. Таким чином, дослідження тенденцій у сфері майнових відносин надає можливість як соціологічній науці, так і практиці соціального управління вносити корективи у соціальну політику держави.

Крім цього, дослідження майнових відносин як елементів речового, матеріального середовища особи в минулому проводились недостатньо. У наші дні нова реальність зробила актуальними питання особистих прибутків громадян та їхніх джерел. Умови життя людей, матеріальний рівень їхнього існування, комфорт їхнього повсякденного життя стали не менш вагомими для населення, ніж трудова діяльність, що покликана бути джерелом вищеозначених факторів.

Разом із фактичною відмовою нової держави від соціальних гарантій радянських часів люди особливо відчули втрати та нестабільність у досліджуваній нами області суспільних відносин. Зниження рівня прибутків більшості громадян зменшило для них доступ до матеріальних цінностей. У першу чергу це стосується придбання нерухомості, особливо житла, товарів тривалого використання, які стали знаковими для сучасного типу цивілізації.

Указані вище аспекти дослідження майнових відносин надають цій проблемі особливу актуальність.

Вирішення наукової проблеми дисертаційного дослідження передбачає відповідь на наступне питання. В умовах, коли основним диференціюючим фактором стає приватна власність, в якому ступені диференціюючу роль відіграє особисте майно населення і від чого це залежить? Постановка проблеми обумовлена наступними обставинами. Приватна власність стала привілеєм незначної частини населення і не може відігравати диференціюючу роль для більшості. Але в умовах, коли рівень життя та купівельна спроможність основної маси населення дуже низькі чи може таку роль відігравати особисте майно? На це питання треба було відповісти у ході проведення дослідження. А також необхідно було з'ясувати, які фактори є значущими для диференціюючої ролі особистого майна у сучасних умовах.

Запропонований у дисертації теоретичний підхід до вивчення майна як частини матеріально-речового середовища розроблявся в рамках соціологічних, філософських та економічних теорій, у яких аналізуються елементи речового середовища та саме середовище, споживча діяльність як вид соціальної поведінки. Об'єднання об'єктивно-предметної та суб'єктивно-цінностної методологій надало можливості використовувати уявлення, що містяться в концепціях соціологів, які дотримуються різних методологічних позицій: соціально-економічний аналіз К. Маркса та метод “соціології, що розуміє” М. Вебера, а також уявлення сучасних вчених - П. Бурдьє (особливо його теорію взаємодії соціального та фізичного просторів), Ж. Бодрійяра (про символічну природу споживчої поведінки у сучасних суспільствах) та ін. Таке об'єднання виявилось корисним також для визначення міждисциплінарного підходу до аналізу майнових відносин.

Класики соціологічної науки (К. Маркс, М. Вебер, П. Сорокін та ін.) звертались до майнових відносин як до засобу стратифікації суспільства. Майнова нерівність була досліджена ними як компонент соціальної нерівності. У соціологічній літературі радянських часів майнові відносини характеризувались як частина речового середовища. У роботах І. Травіна, І. Бєстужева-Лади, О. Саєнко, О. Мальгінової, Н. Римашевської майнові відносини розглядаються як система суб'єктно-речових відносин, де суб'єктом були індивід, родина, соціальна група. Майнові відносини (зокрема, відносини щодо особистого майна) аналізувались як основні фактори масового споживання, як елементи образу життя радянських людей. В умовах планової економіки формувались нормативи особистого споживання, які були основою, що дозволяла державі контролювати розміри майна (житла, садової ділянки та ін.)

У пострадянських умовах Т. Заславська, Н. Римашевська, Є. Головаха, М. Красильникова, О. Бочарова звертались до дослідження майнових відносин як до показника зниження рівня життя, потреб населення, його диференціації. Т. Заславська як основу стратифікації виділяє види товарів, які впливають на соціальний статус особи. Н. Наумова, Р. Ривкіна, В. Рукавишніков присвятили свої дослідження соціальним наслідкам та соціальній політиці в умовах “модернізації, що запізнюється” та “трансформації” пострадянського суспільства. У цьому аспекті розглядається співвідношення: “доход - власність”. Правовий контекст цієї проблеми представлений у роботах С. Братуся, М. Агарова, Є. Суханова, М. Єгорова, С. Корнєєва, П. Крашеніннікова. У дослідженнях одеських соціологів М. Кунявського, О. Князєвої, як і в роботах київських дослідників Інституту соціології НАН України, Київського міжнародного інституту соціології запропонована методика виміру майнової стратифікації, наведені розміри майнових груп, що зумовлені купівельною спроможністю родинних бюджетів.

Майнові відносини, таким чином, вивчались в економічному, правовому та соціологічному аспектах. Усі підходи традиційно поєднувались ідеєю соціальної нерівності. У дисертаційній роботі майнові відносини та процеси, які відбуваються у цій сфері, представлені як симптоми та наслідки “перехідних” процесів у пострадянських суспільствах. Ці симптоми є ознакою суспільної нестабільності та соціального неблагополуччя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації не пов'язана з науковими планами організації, де виконувалась робота, а також із галузевими та державними програмами.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення місця та ролі особистого майна серед інших факторів, які обумовлюють соціальне розшарування в перехідному суспільстві. Зростання нерівності в українському суспільстві потребує дослідження причин та прогнозування можливих наслідків цього явища.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення низки взаємопов'язаних теоретичних і прикладних завдань:

- визначити методологічні засоби опису та аналізу майнових відносин;

- визначити та співвідносити категорії: “речове середовище” - “майнові відносини” - “особисте майно”;

- виділити й охарактеризувати різні соціологічні аспекти аналізу майнових відносин: соціально-економічний, соціально-культурний, соціально-правовий;

- розробити та застосувати методи виміру майнового розшарування;

- охарактеризувати особисте майно як фактор соціального розшарування населення України в період реформування, а також як адаптаційний ресурс, що використовується в умовах виживання;

- розглянути соціокультурні умови та наслідки функціонування ринку житла.

Об'єкт дослідження - реальні відносини людей з приводу особистого майна, яким вони володіють, а також із приводу задоволення їхніх потреб у ньому.

Предмет дослідження - тенденції формування майнових відносин, роль та функції особистого майна в процесі розшарування населення в перехідному (пострадянському) суспільстві.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань у дисертаційному дослідженні використовувались наступні методи: аналіз статистичних даних; вторинний аналіз соціологічної інформації, яка була отримана в дослідженнях українських соціологів; анкетне опитування; неформалізоване інтерв'ю. Широко використовувались математичні методи обробки даних із врахуванням коефіцієнтів зв'язку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- здійснено міждисциплінарний синтез економічних, соціологічних, правових та культурологічних підходів до аналізу відносин власності у сфері особистого споживання;

- з'ясовано, що в умовах переходу до ринку особисте майно є не тільки фактором соціального розшарування, але й важливим адаптаційним ресурсом;

- на основі емпіричних даних виявлено, що значна частина населення не підготовлена до функціонування інституту приватної власності;

- виявлено, що в перехідний період в умовах зміни правового поля правова неусвідомленість та непідготовленість населення може суттєво впливати на зміни у соціальному статусі тієї чи іншої групи;

- виявлено, що в умовах функціонування ринку житла важливим фактором і одночасно наслідком соціального розшарування стає переміщення населення у міському просторі.

Практичне значення одержаних результатів. Значущість дисертації полягає в розширенні наукових уявлень про характер соціальних процесів у сфері особистого споживання та майнового стану як фактора розшарування суспільства. Розробки автора можуть бути використані як один із можливих теоретичних підходів, що створюють передумови для формування програми національної політики держави у сфері особистого споживання. Дані соціологічних досліджень доповнюють державну статистику, що дозволяє створювати більш усебічну картину аналізу рівня і якості життя людей в умовах політичних і економічних перебудов.

Результати дослідження можуть бути використані для викладання курсів: “Економічна соціологія”, “Соціальна структура та соціальна стратифікація”, “Соціологія права”, “Соціологія культури”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на міжнародній та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Человек и общество: тенденции социальных изменений” (Санкт-Петербург, 1997), “Харьковские социологические чтения - 97” (Харків, 1997), “Проблеми розвитку соціологічної теорії” (Київ, 2000).

Структура роботи. Дисертація містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, 2 додатки. Повний обсяг дисертації - 159 с. Список використаних джерел (150 найменувань), 19 таблиць, 7 рисунків, додатки займають 5 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета та завдання дослідження, розкрита наукова новизна та практична значущість отриманих результатів, наведені дані про їхню апробацію та публікації автора.

Перший розділ “Майновий стан як предмет соціологічного вивчення” має теоретико-методологічний характер. У розділі зроблено спробу багатоаспектного аналізу майнового стану із соціально-економічної та соціокультурної точок зору. Майнова диференціація населення - найбільш значуща та суттєва характеристика суспільства, оскільки саме глибина цієї диференціації має важливий соціальний, економічний та політичний сенс. Вивчення майнових відносин передбачає проведення міждисциплінарних досліджень, серед яких суттєве місце займають дослідження соціологічні. Останні характеризуються різними підходами та дозволяють висвітлити різноманітні боки взаємодії людини та майнового середовища, взаємовідносини різних груп, що обумовлені неоднаковим майновим забезпеченням. Важливу роль відіграють дані дослідження у вивченні взаємин, які виникають із приводу особистого майна, його об'єму та якості. Саме такий, багатоаспектний, підхід до розуміння ролі особистого майна, як ми вважаємо, має на меті широке залучення соціології до вивчення проблем, які цікавлять нас. Більш того, всебічне з'ясування місця та ролі майнових відносин у функціонуванні суспільства та відтворенні процесів споживання - є одним із центральних завдань соціологічного аналізу. Останній характеризується багатоаспектністю, поєднанням різних підходів до їх (майнових відносин) дослідження. Найбільше значення у даному випадку має соціально-економічний підхід, що дає можливість виявити характер впливу речового середовища на розподіл майнових позицій у стратифікаційній структурі суспільства, а також соціально-культурний підхід, що характеризує змістоутворюючу сторону соціальної стратифікації, що враховує символічний характер людських взаємин та взаємодії людини з майновим середовищем.

У межах соціально-економічного підходу автором були розглянуті види особистого майна за характером використання в сім'ї та за функціональним призначенням. Склад особистого майна був також розглянутий з позицій строку служби окремих його елементів, а також визначались місце та роль товарів тривалого використання у структурі особистого майна. Також були проаналізовані процеси формування майнових комплексів та накопичування особистого майна, проблеми визначення фактичного об'єму та складу майна, прогнозування його розвитку на перспективу. У роботі показано, що характеристика майнових відносин із соціально-економічної точки зору передбачає також аналіз процесу споживання, яке виступає, з одного боку, як система споживчої поведінки населення, що відображає його життєві орієнтації та статусні позиції, з іншого боку - як особливий соціальний інститут, функціонування якого залежить від сполучання попиту та пропозиції, організації побуту, реклами, системи обслуговування тощо. Споживання та споживацька діяльність - це необхідні умови формування індивіда, його смаків, оцінок, споживацьких стереотипів. Вони відтворюють сферу побуту й дозвілля людини. У соціальному плані речова, майнова диференціація, обумовлена споживацькою поведінкою, суттєво впливає на структурування (стратифікацію) суспільства. При цьому слід враховувати той факт, що майнові відносини, що визначаються об'ємом та якістю особистого майна, - це вид соціальних відносин, які складаються з приводу задоволення не тільки матеріальних, але й духовних потреб людини. Споживацька діяльність, яка здійснюється для задоволення різноманітних потреб, є особливим видом соціальних дій. Останні підлягають ціннісно-нормативному, зокрема, правовому, регулюванню та мають мотиваційну основу. Відповідно “особисто-майнові” відносини підлягають впливу не тільки з боку економічних, але й з боку правових, політичних та різноманітних духовних відносин. Їхня сутність виявляється в таких феноменах як матеріальна благополучність, життєвий рівень та умови життя, образ життя та його якість, стиль життя та культурна належність.

Значення речового середовища в житті людей, його вплив на їхні потреби, на споживацьку діяльність висвітлювались у вітчизняній соціології радянського періоду суперечливо. З одного боку, речовий світ як область матеріальних відносин признавався первинним фактором, що формує духовну сферу, з іншого - принижувалось значення речей як об'єкта споживання. Фактично ігнорувався той факт, що особисте майно громадян повинно не тільки задовольняти фізіологічний мінімум, але й створювати рівень комфорту, який відповідає сучасному рівню цивілізації, забезпечувати необхідні умови для різноманіття культурної поведінки, а також для підвищення ступеня самоповаги особи.

Соціокультурний підхід до аналізу функцій особистого майна дає можливість розглянути функціонування останнього в символічному полі як символу влади та певного соціального положення. У зв'язку з аналізом різноманітних функцій особистого майна було звернено також увагу на використання різними соціальними групами та спільнотами для демонстрування свого соціального статусу визначених стандартів одягу, житла, проведення вільного часу та ін.

Поряд із соціально-економічним та соціокультурним підходами, актуальне значення мають й інші аспекти соціологічного вивчення майнових відносин, що передбачають залучення уявлень інших, суміжних із соціологією, дисциплін, наприклад, правової науки. Своєрідним “стиком” останньої та соціології, як показано в роботі, є проблеми правового регулювання майнових відносин, визначення умов такого регулювання та пояснення ступеня його ефективності. При цьому автор виходить із того, що, по-перше, існує, як правило, розрив поміж нормою права та реальною практикою застосування норм (невідповідність різних норм права: “офіційних” та “реальних”); по-друге, має місце несхожий ступінь цієї невідповідності. Визначення припустимих або неприпустимих його меж у конкретних соціально-історичних та культурних умовах - вагома дослідницька проблема, що повинна вирішуватися, зокрема, засобами соціології.

Соціологічний аналіз правового регулювання майнових відносин передбачає всебічне вивчення правосвідомості та, зокрема, повсякденних його форм. Повсякденна правосвідомість є однією з умов, які здатні призводити до суттєвого впливу на виникаючі у суспільстві процеси та, в першу чергу, на результати соціального реформування. Автором було проведено дослідження, що мало на меті виявити, як відбилися в правосвідомості населення нововведення в економіці і громадянському праві, що регулює відносини власності. Результати цього дослідження наведені та проаналізовані в дисертаційній роботі.

Другий розділ “Майнове розшарування в перехідному суспільстві” присвячений аналізу майнового становища як фактора соціальної стратифікації в пострадянському суспільстві. Тут наведено, що майновий стан є важливим адаптаційним ресурсом населення при переході суспільства до ринкової економіки. У перехідному суспільстві особливо чітко визначається роль майнових відносин взагалі, та відносин стосовно особистого майна зокрема як своєрідної об'єднуючої ланки поміж економічною, правовою, політичною, та соціальною сферами. Припинення існування державних планово-розподільчих відносин, нерівність на ринку праці та в області грошового обігу призвели до нового порядку формування речового середовища людини, що суттєво відбивається на найрізноманітніших сферах життєдіяльності наших співвітчизників.

Соціологічний аналіз майнових відносин, зроблений у роботі, надав можливості зробити висновок про те, що серйозні зміни у структурі та формах особистого споживання актуалізують теоретичні питання, зв'язані із проблемами соціально-класових взаємин, а також із тими змінами, які відбуваються в них здебільшого під впливом процесів споживання. У західному індустріальному світі (що було розглянуто в роботі) дійсно спостерігається зріст впливу факторів культури, освіти, особистих досягнень, індивідуалізованих смаків та посягань на соціальне розшарування, межі якого стають все більш рухомими. Соціальний простір ускладнюється, стає більш багатомірним.

Однак це не свідчить, як вважає автор, про ослаблення пояснювальної сили концепту класу та класового аналізу, що виходить за межі аналізу “особисто-майнових”, споживацьких відносин і використовується для характеристики структурних позицій у сферах зайнятості та влади. Саме останні зберігають свою стратифікуючу силу в сучасних суспільствах і визначають суттєві відмінності життєвих шансів та, врешті-решт, обсяг і якість особистого споживання. Дійсно, в сучасному суспільстві вироблений механізм штучного культивування потреб, примусового стимулювання споживання, одним з елементів якого є перетворення речей у критерій гідності та життєвого успіху людини, його соціального статусу. Свідомо формуються, таким чином, стандарти споживання, які постійно підтримуються й культивуються модою, конкуренцією, рекламою та іншими факторами споживацького способу життя. Це створює враження, що саме споживання у сучасному суспільстві відіграє домінуючу роль відносно виробництва. Але ясно, що посилене стимулювання споживання здійснюється нині як раз із метою підтримки сучасного виробництва, яке функціонує в умовах товарної перенасиченості та дефіциту ринків збуту. Є підстави вважати, що “минуле” виробництво функціонувало та розвивалося для споживання в більшому ступені, ніж сучасне. На сьогодні споживання підпорядковано інтересам виробництва, у сфері якого виробляється прибуток. Саме для відтворення останнього культивується споживання. Цей висновок є актуальним й для пострадянських суспільств, особливо у зв'язку зі спостерігаємою в країнах Східної Європи поляризацією поміж працею та капіталом, вплив якої, як можна очікувати, призведе до формування та посилення традиційних для капіталістичного типу суспільств соціальних розколів.

Аналізуючи процеси, які відбуваються у сучасній Україні, ми виходили з того, що “стан перехідності” характеризується перш за все змінами соціально-класової структури суспільства, а майновий стан є одним з основних факторів соціально-класового розшарування. Як було з'ясовано, важливим адаптаційним ресурсом в умовах виживання, в яких опинилася основна маса населення, є об'єм та якість власного майна. Навіть у випадку, коли прибуток сім'ї є мінімальним або практично відсутнім, накопичене раніше (можливо, ще в радянські часи) майно дає можливість якийсь час підтримувати життя на сприятливому рівні.

Основна маса населення в перехідний період характеризується відносною недиференційованістю, що відбивається й на характері взаємодії населення з речовим середовищем. Було виявлено, зокрема, що в останні роки, незважаючи на те, що ринок пересичений різноманітними сучасними товарами тривалого користування, населення, у зв'язку зі зниженням купівельної спроможності, різко знизило свій споживацький попит. Це явище може бути пов'язано зі зниженням соціального попиту населення внаслідок поступового звикання з бідністю; зі скороченням споживацького попиту населення в цілому та зближенням споживацького попиту людей з різним рівнем доходів. Усі ці процеси відбуваються на фоні і з причини загального падіння рівня життя, що спостерігається в пострадянських суспільствах.

Соціокультурний підхід до аналізу “особисто-майнових” відносин використано в роботі не тільки у зв'язку з визначенням теоретичних засад для вивчення ціннісно-змістових аспектів функціонування особистого майна, але й для конкретного вивчення соціокультурних умов та наслідків функціонування ринку житла. Цей процес розглянуто автором у певному соціокультурному контексті, тобто з урахуванням соціокультурних умов та наслідків його функціонування. В умовах ринкового суспільства та існування ринку житла посування сімей у соціально-географічному просторі ґрунтується на конкуренції та економічному капіталі сім'ї, яка переміщується від одного типу житла до іншого, більш-менш престижного та такого, що має ціннісний відбиток. В Україні процес переміщення сімей від одного типу житла до іншого тільки-но почався, але тенденція вже достатньо чітко визначилась. Як було з'ясовано внаслідок проведеного автором експертного опитування нотаріусів, суперечність ситуації полягає в тому, що, з одного боку, внаслідок приватизації житла люди здобули можливостей, яких вони раніше не мали, а, з іншого - населення не було готовим до приватизації та не змогло в достатньому ступені здобути з цього користь.

В останній час своєрідним індикатором майнового розшарування городян стає престижність району міста, в якому вони мешкають. Зміни ж, що означились зі значним ступенем визначеності, стосуються розселення населення, переструктурування соціально-географічного простору міста. Значною мірою процеси просторової локалізації визначились після формування ринку нерухомості і в місті Одесі. Про це свідчить той факт, що можна вже з більшою або меншою визначеністю виділити серед районів міста найбільш престижні, у яких у нинішній час зосереджуються заможні групи населення. Про це свідчать отримані автором дані, які дозволяють зробити висновок про те, що у найближчі часи район, у якому мешкає людина, стане достатньо чітким показником рівня його добробуту, як це і спостерігається у Західному світі.

У роботі звернено увагу на серйозні соціально-культурні наслідки та проблеми, що обумовлені утворенням своєрідних міських сегрегацій. Поглиблене вивчення їх значно просуне нас в усвідомленні тих реальних соціальних процесів, які відбуваються в нашому суспільстві та може стати корисним для надання адресності соціальній політиці, яка проводиться в країні.

У висновках наведено основні підсумки проведеного дослідження, визначено перспективи подальшого вивчення проблеми. Висновки, що зроблені у результаті аналізу даних проведених опитувань, полягають у наступному:

- майновий стан виявився фактором, значущим для самоідентифікації і “ступеня терпимості”;

- майновий стан зв'язаний із суб'єктивними характеристиками, що свідчать про соціальну адаптацію респондентів: ставленням до ринку, очікуваннями, оцінкою майнового стану;

- в останні роки населення змушено жити “старим багажем”, зношення якого може призвести до ситуації, при якій телевізор, холодильник та пральна машина стануть предметами розкоші для більшості.

У ході проведених автором досліджень була підтверджена висловлена філософами та соціологами права думка про невідповідність між офіційними (“писаними”) нормами права та тими, якими керуються люди в повсякденному житті. Ця невідповідність, як ми припустили та як показало дослідження, особливо визначне в перехідні періоди розвитку суспільства. Саме в ці періоди зазначена невідповідність стає найбільш типовим явищем та характеризується особливою масштабністю. Співставлення наявних (“писаних”) норм права та результатів проведеного опитування дало можливість встановити, що зміст повсякденної правосвідомості стосовно області майнових відносин (відповідні знання та оцінки), суттєвим чином визначається практикою застосування законів, тими реальними можливостями, які існують у населення для реалізації своїх прав.

Відповідним чином було зроблено висновок, що спонукуване конкретними життєвими ситуаціями, а також проблемами, які виникли у зв'язку з дією Закону “Про приватизацію” (відчуження спільної власності, проблеми, зв'язані із спадкоємністю та ін.) населення розпочало активні дії у реалізації нових майнових прав. При цьому воно не володіло достатніми знаннями в цій сфері та готовністю до такого роду дій. Зважаючи на ці обставини, можна припустити, що у перехідний період в умовах зміни правового поля правова необізнаність та непідготовленість населення може суттєво впливати на зміни соціального статусу тієї або іншої групи. Для одних указана ситуація може стати засобом збагачення, для інших вона може стати значним зниженням рівня соціальної позиції. Саме соціологічний підхід до аналізу вказаної ситуації дозволив визначити соціальні наслідки існуючого стану правового регулювання майнових відносин.

Як показало проведене автором експертне опитування нотаріусів за активним переміщенням у міському просторі, яке спостерігається в останнє десятиріччя, відслідковуються серйозні соціальні проблеми, які є наслідком різкого погіршання соціального стану значної маси населення. Переміщуючись із престижних районів у непрестижні, до того ж, значно погіршуючи свої житлові умови, люди намагаються в такий спосіб створити деякий ресурс виживання, без якого прожити в нинішніх умовах неможливо. Необхідно, звичайно, володіти достовірною інформацією про те, хто саме та куди переміщується, з якими конкретно втратами та перевагами, аби визначити, які заходи необхідно вживати державним та суспільним організаціям для мінімізації негативних наслідків такого переміщення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У СТАТТЯХ, НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

майновий стан соціальний стратифікація

1. Чапская И. Имущественное положение граждан в трансформирующемся обществе // Социология: теория, методы, маркетинг. - 1999. - №3. - С. 63 - 75.

2. Чапская И.Р. Недвижимость в условиях реформирования (социологический аспект) // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, 2000. - С. 138 - 140.

3. Чапская И.Р. Проблемы и противоречия изменения имущественного положения населения в условиях реформирования (на материале экспертного опроса нотариусов) // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Випуск 10 - 11. - Одеса: Юридична література, 2001. - С. 506 - 510.

4. Чапская И.Р. Имущественное положение как фактор социальной адаптации в трансформирующемся обществе // Харьковские социологические чтения. Научно-методическое обеспечение преподавания социологических дисциплин. Доклады и сообщения участников семинара преподавателей социологии вузов Украины. Часть І. - Харьков: Основа, 1997. - С. 134 - 135.

5. Чапская И.Р. Вопросы типологии имущественного положения при исследовании социальных последствий реформ // Человек и общество: тенденции социальных изменений. Материалы международной научно-практической конференции. Выпуск І. - Санкт-Петербург - Минск - Ростов-на-Дону, 1997. - С. 86 - 87.

6. Чапская И.Р. Имущественное положение как объект политеоретического анализа. // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Матеріали першої Всеукраїнської соціологічної конференції. - Київ, 2001. - С. 338 - 340.

АНОТАЦІЯ

Чапська І.Р. Майновий стан у перехідному суспільстві як фактор соціального розшарування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини. - Інститут соціології Національної академії наук України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню майнового стану як фактора соціальної стратифікації в перехідному суспільстві. Здійснено аналіз майнових відносин як елементів речового, матеріального середовища особи. Основна увага в роботі приділяється соціальній функції особистого майна. Особисте майно громадян (особливо нерухомість) розглянуто як важливий адаптаційний ресурс в умовах переходу суспільства до ринкової економіки. Дана характеристика соціокультурних умов та наслідків функціонування ринку житла.

Ключові слова: особисте майно, майновий стан, майнові відносини, перехідне суспільство, речове середовище, ринок житла.

АННОТАЦИЯ

Чапская И.Р. Имущественное положение в переходном обществе как фактор социального расслоения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальные структуры и социальные отношения. - Институт социологии Национальной академии наук Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию имущественного положения как фактора социальной стратификации в переходном обществе. Имущественная дифференциация населения - наиболее значимая и существенная характеристика общества, поскольку именно глубина данной дифференциации имеет важный социальный, экономический и политический смысл. Изучение имущественных отношений предполагает проведение междисциплинарных исследований, среди которых существенное место занимают исследования социологические. Последние характеризуются различными подходами. Наибольшее значение в данном случае имеет социально-экономический подход, дающий возможность определить характер воздействия вещной среды на распределение имущественных позиций в стратификационной структуре общества, а также социально-культурный подход, характеризующий смыслообразующую сторону социальной стратификации, учитывающий символический характер человеческих взаимоотношений и взаимодействия человека с вещной средой.

Поскольку основное внимание в работе обращено на личное имущество, в рамках социально-экономического подхода виды личного имущества были рассмотрены по характеру использования в семье и по функциональному назначению. Состав личного имущества рассматривался также с позиций срока службы отдельных его элементов; а также определялись место и роль товаров длительного пользования в структуре личного имущества. Проанализированы были процессы формирования имущественных комплексов и накопления личного имущества.

В работе показано, что характеристика имущественных отношений с социально-экономической точки зрения предполагает также анализ процесса потребления, которое выступает, с одной стороны, как система потребительского поведения населения, выражающая его жизненные ориентации и статусные позиции; с другой - как особый социальный институт, функционирование которого зависит от сочетания спроса и предложения, организации быта, рекламы, системы обслуживания и т. д.

Социокультурный подход к анализу функций личного имущества дает возможность рассмотреть функционирование последнего в символическом поле как символа власти и определенного социального положения. В связи с анализом многообразных функций личного имущества было обращено также внимание на использование различными социальными группами и общностями для демонстрации своего социального статуса определенных стандартов одежды, жилища, проведения свободного времени и пр.

Наряду с социально-экономическим и социокультурным подходами, в работе используются представления, относящиеся к области социологии права. В рамках социологического анализа правового регулирования имущественных отношений автором было проведено исследование, которое имело целью выявить, как отразились в правосознании населения нововведения в экономике и гражданском праве, регулирующем отношения собственности. Результаты данного исследования приводятся и анализируются в диссертационной работе.

Социокультурный подход к анализу “лично-имуществнных” отношений использовался в работе не только в связи с определением теоретических предпосылок для изучения ценностно-смысловых аспектов функционирования личного имущества, но и для конкретного изучения социокультурных условий и последствий фукционирования рынка жилья. Этот процесс рассмотрен автором в определенном социокультурном контексте, т.е. с учетом социокультурных условий и последствий его функционирования.

Эмпирической базой исследования послужил экспертный опрос нотариусов Одесского городского нотариального округа (метод неформализованного интервью).

В работе обращается внимание на серьезные социально-культурные последствия и проблемы, которые обусловлены образованием своеобразных городских сегрегаций.

Ключевые слова: личное имущество, имущественное положение, имущественные отношения, переходное общество, вещная среда, рынок жилья.

SUMMARY

Chapskaia I.R. The property position in transitional society as a factor of social stratification. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of sociological science 22.00.03 - social structure and social relations. - Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation's subject-matter is to research the property position/status as a factor of social stratification in a transition society. An analysis of property relations as elements of property and material environment of a person has been done. The property status of citizens was found to be an important adaptation resource under the conditions of social transition to market economy as well as sociocultural conditions and results of real estate market functioning.

Key words: personal property, property position/status, property relations, transition society, property and material environment, real estate market.

Размещено на Allbest.ru