Інтернет як засіб інформаційно-психологічного та соціального впливу

Стрімке зростання та диференціація попиту на всі види інформації, а також підвищення вимог до змісту та форм надання даних є головними характеристиками сучасного суспільства та вагомим чинником його розвитку та цивілізованості. Відповідно забезпечення громадян, державних та громадських структур інформацією здійснюється, з однієї сторони, шляхом постійного удосконалення систем, технологій та засобів інформації, з іншої шляхом правового регулювання умов та гарантій цього процесу. Цілком очевидно, що можливості швидкого обміну політичною, економічною, науково-технічною та іншою інформацією, застосування нових інформаційних технологій в усіх сферах громадського життя і особливо у виробництві та управлінні є безперечним благом інститутів й громадян. Відповідно необхідність отримання інформації відчувається індивідуумом як потреба, без задоволення якої неможливо досягти успіху в будь-якій діяльності «як інформаційна спрага». І чим складніші наші потреби, мінливіше середовище, тим сильніше відчувається необхідність у поточній інформації. Вона слугує для перевірки правильності наших звичок, стереотипів, переконань тощо.

На сучасному етапі розвитку цивілізації інформація відіграє значну роль у функціонуванні суспільних, державних інститутів та в житті кожної людини. Інформація лежить в основі знань і є, по суті соціальним інструментом розвитку людства, а інформованість суспільства стала вагомим чинником його прогресивного розвитку та цивілізованості. Прагнення отримати більш повну інформацію зумовлюють використання ЗМІ: на основі власного чи чужого досвіду, людина дізнається, де слід шукати найбільш вагоме її джерело таким чином формується перевага, що надається тій чи іншій газеті, телепрограмі або Інтернету-сайту. Інформація стала засобом зменшення професійних та особистих ризиків. Тому інфопотреби стали виступати в якості своєрідної міри інших соціальних потреб, здійснюючи на них спрямований вплив [1, с. 179].

Однак з іншої сторони вагомий вплив інформації зумовлює активне використання її на різних рівнях людської взаємодії: від особистісних відносин до застосування на державному рівні стратегії м'якої сили («soft power»). Через оцінку сутнісних сторін явищ, що емоційно переживається людиною, здійснюється процес мотивації соціальної дії. Окрім здійснення впливу на систему цінностей, інформація виступає як передумова дій будь-якого політичного суб'єкта, що дозволяє взаємодіяти в політичній сфері та досягати певних цілей. Інформаційне суспільство якісно трансформувало як саму сферу політики, так і форми організації влади.

Американський соціолог 3. Бауман характеризує суспільство початку XXI ст., з однієї сторони, стрімким ускладненням економічних процесів, з іншої все більш явною фрагментарністю людського існування, називаючи його індивідуалізованим суспільство, де його ознаками є: втрата людиною контролю над більшістю значимих соціальних процесів та зростаюча у зв'язку з цим невизначеність і прогресуюча незахищеність особистості перед лицем неконтрольованих нею змін [2].

ЗМІ не просто інформують, повідомляють новини, а й пропагують і пов'язують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних установок, вони підштовхують особу до тих чи інших дій. Методи, що використовуються, можуть бути найрізноманітнішими: переконання, маніпулювання, дезінформування чи НЛП. І не лише здійснюється викривлення інформації від цілковитої брехні до часткових деформацій чи повного приховування. Сам спосіб подання інформації часто відіграє вирішальну роль в тому, щоб зміст повідомлення було сприйнято необхідним для відправника чином. Виникла дилема: з однієї сторони наявність великої кількості інформації дає можливість більш об'єктивного аналізу явища чи процесу на якіснішому рівні вирішувати поставлені завдання, з іншого узалежнює індивіда чи соціум загалом, дає можливість впливати на нього, формувати відповідні установки, цінності, переконання. Відбувається підміна реальності, виникає ефект заміщення, при якому реальний світ починає ототожнюватися зі світом, представленим ЗМІ. Ми можемо констатувати, що сьогоднішній світ став від телебачення, яке почасти замінило спілкування з іншими людьми, читання книг тощо. Телебачення нав'язало соціуму своє сприйняття світу: зануруючись в цей світ, індивід сприйнявши великий набір стереотипів, штампів, схем та шаблонів, перестає відрізняти реальні події від телевізійних[3]. Однак телебачення, маніпулятивна складова якого набула тотальних форм, почало поступатися своїми позиціями Інтернету.

Однією з причин успіху поширення Інтернету стало прагнення пошуку середовища максимальної творчої свободи та самовираження. В світі, де «інфляція інформації» є надвеликою, Інтернет запропонував найшвидшу її доставку. Інтернет створив свій світ, який навіть не прикривається реальністю. Ставши швидким засобом передачі інформації з широкими межами свободи та видимої анонімності, він об'єднав великі групи людей. За даними соціологічних досліджень Gallup group 93% громадян США користуються інтернетом. Під час останньої президентської кампанії в США, 46% громадян щоденно шукали інформацію та формували свої уподобання щодо перебігу виборів майже виключно через Інтернет [4, с. 16]. За даними фонду «Общественное мнение», Інтернетом користується кожний четвертий росіянин[5]. Українська Інтернет-аудиторія також демонструє високу динаміку зростання. Зокрема, в 2010 році за різними оцінками вона становила від 7 до 12 млн. користувачів.

Інтернет сприймається як джерело новин, середовище для самовираження та майданчик для спілкування чи дискусій, однак можна констатувати, що він став ефективним засобом інформаційно-психологічного впливу. І питання не лише у викиді «компромату», що стало звичним методом політичної боротьби. В інтернет-просторі в умовах пошуку необхідної інформації та удаваної самостійності й анонімності виникає ілюзія контролю над ситуацією, що в свою чергу послаблює психологічний захист свідомості індивіда. Образно кажучи, не лише комп'ютер наражається на небезпеку стати жертвою вірусу, а й його власник може стати об'єктом маніпуляцій.

В силу значної ефективності новітніх інформаційних технологій та методів управління великими масами людей, майже невідворотнім стало їх застосування на державному та міждержавному рівні. При цьому використання цих ресурсів вже офіційно визнається державними структурами США, Великобританії, Китаю, Німеччини, Франції та Росії. Зокрема, в США підготовлено законопроект, що надасть право президенту США доступ до т.зв. «червоної кнопки», за допомогою якої він зможе у надзвичайних випадках загроз національній безпеці відключати доступ до мережі Інтернет по всій території США. В нещодавній нараді міністрів внутрішніх справ країн Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) у Вірменії, особлива увага приділялась веденню операцій у мережі Інтернет. Міністр внутрішніх справ РФ РНургалієв засвідчив, що зараз, під егідою ОДКБ, активно здійснюється перша спільна операція «Проксі» у рамках «комплексу заходів, який спрямований на виявлення та припинення у національних сегментах мережі Інтернет інформаційних ресурсів кримінального характеру». Російська сторона визнала також те, що в національному масштабі MBC РФ здійснює подібні заходи протягом останніх 10 років під кодовою назвою «Сеть». Також під час нещодавно проведеної у Москві прес-конференції «Возрождение практики информационных войн и трансформация методов их ведения. Причины и следствия», експерти у сфері інформаційної боротьби стверджували, що Росія розпочала новий етап інформаційних війн. За їх твердженнями, сучасні інформаційні війни є «реальним фактором медійного процесу», причому інструменти PR-кампаній на сучасному етапі змінилися зменшилася роль телебачення на користь активізації застосування нових інформаційних технологій, зокрема технологій мережі Інтернет. Було визнано ведення в РФ внутрішніх та зовнішніх (в яких бере участь держава) інформаційних війн, а також надано прогноз щодо подальшого загострення інформаційних війн, як елементів «політичної та економічної війни».

Можна говорити про наростаючі тенденції активного використання зацікавленими сторонами можливостей інформаційних ресурсів для досягнення як політичних, так й економічних результатів. Суспільство ознайомилося з новими видами анексії через інформаційний простір. Зокрема, активне використання мережі Інтернет відзначалося під час організації антиурядових заходів в країнах Балтії Латвії, Естонії, в країнах СНД Грузії та Молдові, а також в Болгарії та Греції тощо. Крім того, можна виявити застосування цих методів й ресурсів «недержавними» структурами, зокрема, російською організацією «Прорив» під час заходів у м. Севастополь та у Молдові, а також аналогічними проросійськими організаціями у балтійських країнах. Революційні події в Північній Африці, яку в медійному просторі назвали «революціями Фейсбуку», продемонстрували можливості соціальних мереж у організації протестів.

Характерним для масштабних протестних заходів є й використання методів організації масових дій так званий «флеш моб», який дозволяє протягом незначного періоду часу мобілізувати значну кількість осіб для виконання добре спланованих заходів через залучення Інтернет-ресурсів. І хоча спочатку він носив жартівливий характер, створюючи кумедні ситуації, його можливості вже були випробовані в більш серйозному напрямі. Нещодавні події в Молдові, де за допомогою Інтернет-технологій та прийомів «флеш-мобу» у короткий час був мобілізований протестний натовп, а також організовані заворушення, що загрожували громадському порядку, є цьому підтвердження. Зазначений метод є надзвичайно ефективним при використанні мережевих організацій під контролем іноземних спецслужб та недержавних структур внаслідок скритності та короткочасності застосування.

Проте одними з найбільш перспективних напрямі розвитку Інтернету виступають соціальні мережі. Соціальні мережі це медіа, інформація в яких створюється загальною аудиторією (сайти, Інтернет-форуми, блоги, чати тощо). Специфіка цього виду медіа полягає в тому, що він надає можливість у спеціалізованому колі чи серед зацікавлених осіб обговорювати різноманітні теми, що стосуються як і суспільства загалом, так і конкретної проблеми. Поява та розвиток соціальних мереж є логікою впровадження інформаційних технологій в суспільне життя. Ця технологія максимально наблизилася до людини: своєрідна гра притягує маси. В цих спільнотах, спочатку, група перших користувачів надсилає запрошення членам власних соціальних мереж приєднатись до спільноти сайту. Нові члени повторюють цей процес, збільшуючи загальну кількість учасників та зв'язків в мережі. Сайти пропонують такі можливості, як автоматичне оновлення адресних книг, перегляд особистої інформації один одного, утворення нових зв'язків за допомогою «служб знайомств» та інших форм соціальних зв'язків у мережі. Соціальні мережі також можуть організовуватись навколо ділових стосунків, напр., «біржа безкоштовної ділової інформації», LinkedIn, яка є найбільш успішною діловою соціальною мережею. Мережа була створена в 2003 p., а вже в 2004 нараховувала 85 тис. учасників. У вересні 2008 р. на сайті було заявлено про 25 млн. користувачів

Дослідження кількох академічних наукових закладів показали, що соціальні мережі діють на багатьох рівнях від родини до націй, та відіграють важливу роль в тому, як розв'язуються проблеми, працюють організації, та досягають успіху на шляху до власних цілей індивіди. Мережі можуть також використовуватись для встановлення впливового соціального капіталу окремих їх учасників (напр. Б. Обама). Іншими словами, група знайомих, приятелів, колег, які переважно спілкуються один з одним й вже володіють спільними знаннями і можливостями та передають їх іншій групі осіб, із зв'язками з іншими соціальними спільнотами і отримують доступ до іншого ширшого діапазону інформації.

Користувач використовує мережу для того, щоб продемонструвати у свій спосіб як особистість переживає своє ставлення до світу та нагальних проблем. Починає працювати механізм «діаспори», коли неформальне «братство» сприяє росту можливостей кожного із «своїх». Довіра до соціальної мережі, за оцінками західних досліджень, значно вища, аніж до мережевих ЗМІ. Це зумовлено більшою довірою до людей свого кола (професійного чи соціального), аніж до журналістів, що себе дискредитували[6].

Ще однією особливістю, яка досить суттєво відрізняє соціальні мережі від звичних медіа, є створення віртуальної особистості. Якщо у звичайних медіа (чи то пресі, радіо, TB) завжди є автор матеріалу, джерело інформації і т.д., то віртуальна особистість не є суб'єктом географічних кордонів, чи тим більше юридичних законів. Такі новітні медіа забезпечують інтерактивність висловлення та багатовимірність і приваблюють значну кількість прихильників. В українському сегменті за популярністю найбільш вирізняються спільноти хорошого настрою, де люди обмінюються фото, відео чи анекдотами та соціально активні користувачі, які дискутують щодо політичних процесів. Найбільш популярними соціальними мережами стали: Facebook, twitter, Youtube, Вконтакте, flickr, Myspace, del.ieio.us, DiggTa StumbleUponetc. Можна прогнозувати, що політичні та бізнес структури продовжать активно просувати власні ідеї через своїх агентів соціального впливу в цей сенмент простору для реклами власного продукту як це відбувається в популярних соціальних мережах, таких як «Вконтакті», «Однокласники» та Connect (за даними Social Interactive Media, щоденно їх відвідують 3,37 мільйонів українців).

Активний розвиток та конкуренція соціальних мереж зумовлює появу вузько спрямованих спільнот, які спрямовані на користувачів одного міста або «друзів за інтересами». Великий успіх мереж MySpace, Facebook, «Одноклассники», «Вконтакте» та незначний бюджет для запуску причина появи нових «соціалок». Свою мережу Bike мають велосипедисти. Зростає кількість прихильників соціальної мережі київської громади zhyteli. net. З'явилося повідомлення про створення мережі для банкірів Banker та мережі для батьків Papamama. Все більш популярною стає мережа для науковців Scientific Social Community. Функціонує мережа Донецького регіону indonbass, готується до запуску проект VKieve. Соціальні мережі можуть впливати на формування громадської думки та політичних симпатій, особливо молоді. Вони є порівняно новим полем поширення політичної комунікації. Проте однозначно соціальні мережі будуть активно використовуватися у виборчих кампаніях. Слід зазначити, що використання технології мережевого управління та можливостей соціальних мереж, дозволяє мобілізувати для різних цілей значну кількість соціально і політично активних людей, що можуть стати основою для будь-якої масштабної акції.

Постала нагальна необхідність усвідомити новий і небезпечний характер загрози, який буде невідворотно набувати все більшого значення аж до нової ефективної форми бойових дій у сучасній війні. У цьому контексті доцільним є використання досвіду СІЛА, Великобританії, Ізраїлю, Росії, Білорусі та Китаю, які не тільки досить активно регламентують використання ресурсів Інтернету у власних країнах, але й здійснюють інформаційні операції різного характеру за межами національних сегментів мережі. Зокрема, в СІЛА розгорнулася полеміка щодо посилення державного регулювання Інтернету та прийнято кодекс поведінки в мережі. В CC розроблено закони щодо охорони приватної інформації та регулювання Інтернет простору [7].

Підсумовуючи слід зазначити, що на сучасному етапі Інтернет став новим психологічним середовищем та сферою життєдіяльності величезної кількості людей. У користувачів мереж виникає цілий ряд психологічних новоутворень. Інтернет сприймається як джерело новин, середовище для самовираження та майданчик для спілкування чи дискусій, однак можна констатувати, що він став ефективним засобом інформаційно-психологічного впливу. В Інтернет просторі в умовах пошуку необхідної інформації та удаваної самостійності й анонімності виникає ілюзія контролю над ситуацією, що в свою чергу послаблює психологічний захист свідомості індивіда.

В умовах, що склалися у вітчизняному інформаційному просторі, виглядає доцільним здійснення низка заходів юридичного, організаційного, технічного та іншого характеру із залученням урядових та неурядових структур з метою посилення контролю за використанням інформаційних ресурсів, в першу чергу мережі Інтернет в її українському сегменті.

інформаційний масовий спільнота інтернет

Размещено на Allbest.ru