Історична свідомість та соціальне прогнозування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історична свідомість та соціальне прогнозування

пролетарський держава соціальний постіндустріальний

He тільки молодь, а й усе людство хвилює майбутній розвиток цивілізації. Яким би ми не уявляли майбутній світ, за будь-якого песимістичного прогнозу завжди залишаються сподівання, що людство знайде засоби вирішення своїх проблем. Виключно важливим є те, що наші уявлення майбутнього і очікування є не лише мріями. Як свідчить світовий досвід ХХ Зстоліття, наші думки здатні визначати майбутні події.

Зародки футурологічних концепцій можна знайти вже з кінця доби пізнього Середньовіччя у працях Ш.Фур'є, Сен-Симона, Р.Оуена. Певною мірою ідеї цих мислителів визначили появу марксизму, який здійснив практичну реалізацію «філософії майбутнього» у вигляді виникнення пролетарських держав. Відтоді уявлення про майбутнє, будівництво ідеального суспільного устрою, історичний час і суспільний поступ, відіграють особливу роль в соціальній науці. На противагу ідеї «комунізму» на основі соціального аналізу виникають альтернативні концепції. Саме їх наукові розробки й отримали назву футурологи, тобто науки про майбутнє.

Масове захоплення футурологією відбулося у 60-70-ті роки XX століття, коли розробки соціально-філософських концепцій вийшли за межі філософії. Однією з перших організацій, яка запропонувала прикладні футурологічні дослідження був «Римський клуб», створений у 1968 році. Згодом було створено «Всесвітню федерацію досліджень майбутнього»,наукові центри при ООН, ЮНЕСКО, університетах, банках і міжнародних концернах тощо.

Так, у 1968 році колишній ректор Гудзонівського інституту Г.Кан спільно з А.Вінером опублікував працю «Рік 2000», в якій вперше за головну ознаку майбутнього суспільства було обрано статистичний показник «рівень доходу на душу населення». Ця ознака стала критерієм класифікації стадій суспільного поступу - передіндустріальної; перехідної; індустріальної; масового споживання; постіндустріальної [1,р.226].

Визначалося, що, окрім зростання доходу, майбутньому суспільству будуть притаманні соціальні мотиви виробництва, зменшення ролі ринку, високий рівень інформованості суспільства, а у загальнолюдському плані - зменшення відмінностей між народами.

Дещо схожою до наведеної є відома концепція «технотронної ери» (від грець. - t.echne) З.Бжезінського [2]. Технотронне суспільство (в радянських перекладах цей термін змінився на «технотронне», що не відповідає задуму автора - прим. В.В.) - це суспільство, на формування культурних, психологічних, соціальних та економічних аспектів якого впливають технології та електроніка, особливо в галузі комп'ютерної техніки та комунікацій. На думку вченого, провідну роль у майбутньому будуть відігравати саме СІЛА, які першими під впливом науково-техніч- ної революції вступили в «технотронну еру», де визначальними є освіта, техніка і передусім електроніка.

Згідно з такими поглядами, економічна система «технетронного суспільства» визначається наявністю трьох основних соціально-економічних секторів:

технетронний, в якому зосереджені нові галузі виробництва, засоби масової інформації, сфера науки;

індустріальний, з традиційними галузями виробництва, робітники яких є добре матеріально забезпеченими;

доіндустріальний, в якому робітники мають низьку кваліфікацію, низькі доходи.

Визначальними рисами «технетронного суспільства» є розширення сфери послуг, акцент на розвитку індивідуальних здібностей кожної людини, доступність освіти, підкорення науки моральним цінностям, ліквідація «персоніфікації» економічної влади, тобто втрата власником капіталу позицій в управлінні виробництвом. Управління стає виключно фаховою, а не майновою сферою. Сферу управління буде забезпечувати «еліта технетронного суспільства», тобто вчені та організатори виробництва.

Важливе значення, також, має розробка професора Гарвардського університету Д.Белла, який у праці «Прихід постіндустріального суспільства» оприлюднив однойменну концепцію. На його думку, перехід до «постіндустріального суспільства» зумовлюється не стільки матеріальними факторами, скільки соціальними інститутами. За основу аналізу суспільства Белл обрав схему «осі виробництва і типів використання знань». При цьому у «постіндустріальному суспільстві» настає панування «меритократії» - нової еліти, яка складається з обдарованих осіб з усіх соціальних верств і панує на лише у виробництві, а й у політиці.

Можливості подолання кризових явищ індустріального суспільства, яке переходить в нову стадію історичного розвитку, стадію технологічної цивілізації висловив в своїй концепції Е.Тоффлер. «Суперіндустріальна революція» створить «абсолютно нове суспільство», позбавивши народ від голоду та хвороб, створить можливості для самореалізації кожної людини, започаткує моралізацію усіх сфер суспільного життя. Корінні зміни відбудуться у сімейних і міжнародних відносинах, покращиться система освіти й виховання. Вчений наголошував на неминучості «революції влади», тобто зміни в управлінні державами, бо саме влада, на його думку, є рушійною силою соціальних змін. Багато уваги Е.Тоффлер приділив інформатизації суспільства, провідній ролі інформаційних технологій. З його погляду, сьогодні знання, інформаційна революція загрожують фінансовій владі більше, ніж профспілки. Той, хто контролюватиме знання, контролюватиме владу.

Французький економіст Ж.Фураст'є зазначив, що сучасна футурологія опікується саме проблемою відчуження людини. Він вважає достатньо обґрунтованою думку, що HTP повинна зняти проблему класової боротьби і забезпечити технологічне вирішення наявних соціальних проблем через створенню «суспільства споживання», в якому переважатиме сфера послуг. Ti самі ідеї ми зустрічаємо в загальновідомій концепції «інформаційного суспільства», прихильники якої наголошують на радикальних змінах у суспільстві, що викликані сучасною інформаційною революцією.

За даними соціологічного опитування, українці - доволі консервативний народ. 39% респондентів виступають за пріоритетність розвитку промисловості, 33,2% - за розвиток сільського господарства. Розвиток високих технологій підтримують лише 4,5% респондентів. Звідси і показник: 68,6% українців не користуються Інтернетом. Проте 77% респондентів мають мобільні телефони [3].

Усвідомлення цього вимагає передбачення відповідних умов функціонування системи освіти, її змісту й форм, які гарантували б людині здобуття високого професіоналізму й інтелекту. На практиці це означає підготовку, яка забезпечує ефективну взаємодію індивіда з суспільством, політичними і державними структурами, сім'єю, культурною спадщиною; виховання впевненості у своїх силах; бажання й готовність реалізувати себе у всіх сферах суспільного буття, передусім у праці.

Список використаних джерел

1.Kahn Н. TheNext 2000 Years. F Scenariofor Americaandthe World. -N.-Y., 1976.

2.Бжезинский 3. Великая шахматная доска: Господство Америки и его геостратегические императивы / Збигнев Бжезинский ; [О. Ю. Уральская (пер.с англ.)]. - М.: Международные отношения, 2002. - 254 с.

3.Бондаренко К. Проект країни [Електронний ресурс] / Кость Бондаренко; Українська правда. - 01.04.2009. - Режим доступу: http://t-r.dp.ua/novosti-i- analitika /proekt-krayini.html

Размещено на Allbest.ru