Вища гуманітарна освіта як механізм соціалізації молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вища гуманітарна освіта як механізм соціалізації молоді

соціалізація особистість громадянин суспільний

Людина унікальне творіння природи, суспільства і самої себе. Про її унікальність говорили і писали з давніх-давен. З огляду на неповторність, біологічні, соціальні, культурні, моральні та психологічні риси вона є об'єктом дослідження різних наук [7,с.371].

Однією з історичних умов поступального розвитку і загалом функціонування суспільства є узгодження, поєднання різноманітних інтересів наприклад, інтересів особистості, нації та загальнолюдських інтересів. Особистість від лат. persona маска, роль актора. В часи пізньої античності так називали індивіда, оскільки він не є лише природнім організмом, а проявляється в своїй людській якості.

З накопиченням знань про людину змінюється і поняття про особистість. У процесі історичного розвитку, особливо з початком Нового часу, чимало інтерпретацій особистості виступають у філософському вимірі. І майже всі вони так чи інакше зводяться до декартівського дуалізму душі та тіла, тяжіючи до його християнського витоку [8,с.243].

Одним із завдань формування особистості є прищеплення їй практичних навичок поєднувати свої інтереси з інтересами інших суб'єктів -зокрема, з інтересами держави. Взаємодія інтересів справляє істотний історичний вплив на формування особистості. Втім важлива також воля, рішучість особистості відстоювати свої духовні й матеріальні інтереси. Можливості такого відстоювання часто бувають обмеженими. В будь-якому разі особистість має знаходити шляхи поєднання власних інтересів та інтересів інших людей. На основі потреб та інтересів особистості формуються її уявлення про цінності. Кожна людина, свідомо чи несвідомо, генерує власну, індивідуальну ієрархію цінностей, складає своєрідний табель про їх ранги [7,с.378].

Суспільство активно впливає на процес формування і розвитку особистості шляхом виховання. Функцію вихователів виконують найрізноманітніші суспільні суб'єкти: суспільство, держава, нація, соціальна група, політична партія, громадська організація, трудовий чи військовий колектив, церква, школа, група однодумців, сім'я тощо. Специфічною і водночас дуже важливою формою виховання є самовиховання особистості.Система суспільного виховання включає в себе сукупність його взаємопов'язаних видів, які розрізняються за багатьма ознаками. Серед найважливіших виокремлюють такі види діяльності людей: трудова, економічна, екологічна, правова, моральна, естетична, релігійна, фізична, а також виховання. Глибоке розуміння людиною соціальної ролі й механізмів здійснення виховання сприяє активному процесу формування у неї нових рис і якостей суб'єкта громадянського суспільства [7,с.385-387].

Особливу увагу, привертає до себе категорія молоді зокрема, процес її соціалізації. Це цілком об'єктивно, адже молодь відіграє важливу роль у соціальній динаміці українського суспільства. Наше майбутнє значною мірою залежить від того, наскільки успішно молоде покоління виявиться спроможним осмислити і засвоїти не лише власні, а й загальнонаціональні інтереси, наскільки зуміє втілити їх у життя.

Молодь соціально-демографічна група, виокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації [5].

В Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в України» зазначено: «Молодь, молоді громадяни громадяни України віком від 14 до 35 років» [3, ст. 1].

Соціалізація є процесом засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють функціонувати в якості повноцінного члена суспільства, включаючи як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування [6,с.125].

Якщо метою і змістом освіти є формування особистості громадянина, що передбачає всебічну розвиненість, повноцінність, добросовісність та інші позитивні якості, то, безумовно, зрозумілою є актуальність філософії освіти: «З її позицій можна максимально сприяти соціалізації людини, її оптимальній адаптації до життя в суспільстві відповідно до вимог європейського вибору і завдань з реалізації національної освітньої програми. Необхідність філософії освіти зумовлена статусом освіти завданням учити і виховувати (в їх безперервній взаємодії). Мета будь-якої освітньої системи полягає у формуванні такого практичного світогляду людини, який би оптимально поєднував її професійну діяльність із загальними цивілізаційними цінностями, закладеними в основу цієї системи. Оскільки філософія завжди відігравала функцію теоретико-рефлексійного аналізу буття людини та її подальшого розвитку, то вона набула найважливішого значення і в становленні нових освітніх систем» [4,с.268-269].

Вища гуманітарна освіта це могутній інструмент, за допомогою якого формуються цінності та отримуються знання, котрі забезпечують молоді ефективну життєдіяльність. Освіта і суспільство утворюють єдину функціональну систему. На сфері освіти позначаються будь-які проблеми, з якими стикається суспільство.

Сфера освіти це сфера формування творчих здібностей людини, це «перенесення центру діяльності на людину її творчість, розум, уяву, волю. В нашому світі, який динамічно розвивається і трансформується, в якому стан хаотичності та нестабільності стає умовою порядку, особливо необхідно формувати здатність до нестандартних, якісно нових рішень і дій. Філософія людиноцентризму найбільш оптимально допомагає виявляти та усвідомлювати ті причини і соціально-культурні детермінанти, які сприяють розвитку цих здібностей» [4,с.503].

Якщо метою і змістом освіти є формування особистості громадянина, що передбачає всебічну розвиненість, повноцінність, добросовісність та інші позитивні якості, то, безумовно, зрозумілою є актуальність філософії освіти. Очевидно, з її позицій можна максимально сприяти соціалізації людини, її оптимальній адаптації до життя в суспільстві відповідно до вимог європейського вибору і завдань з реалізації національної освітньої програми.

Як аргументовано доводить В.Кремень, «необхідність філософії освіти зумовлена статусом освіти завданням учити і виховувати (в їх безперервній взаємодії). Мета будь-якої освітньої системи полягає у формуванні такого практичного світогляду людини, який би оптимально поєднував її професійну діяльність із загальними цивілізаційними цінностями, закладеними в основу цієї системи. Оскільки філософія завжди відігравала функцію теоретико-рефлексійного аналізу буття людини та її подальшого розвитку, то вона набула найважливішого значення і в становленні нових освітніх системо [4,с.268-269].

Важливим для визначення сутності філософії освіти є з'ясування того, чим відрізняються «освічена людина» від «людини знаючої і компетентної» і що таке «людина культурна» складний результат духовного розвитку чи просто «освічена або навчена». Реальна цінність цих «моделей» у суспільстві або знижується або звужується до рівня «ринкової потрібності», яка дуже низька. Динаміка цих процесів детально не досліджена, проте вони свідчать про необхідність їх подальшого виявлення, оскільки актуалізують проблеми освіти в цілому.

Проте освіта також здійснює істотний вплив на розвиток багатьох тенденцій у суспільстві, виступаючи інструментом, за допомогою якого, знаходяться можливості розв'язання глобальних та локальних проблем, запобігається небажаний розвиток подій.

Сфера вищої гуманітарної освіти несе значну частину відповідальності за негативні явища, адже причиною їх, зрештою, є сама людина, яка заблукала у великій кількості знеособленої інформації, тим самим відчутно знеособивши саму себе, а тому виявилася неспроможною зробити вдалий вибір з-поміж непростих життєвих альтернатив. Найважливішим атрибутом науки є знання, які отримує особистість. Виникає закономірне запитання: чи якісні знання надаються, якщо освіта значною мірою втратила свої культурні функції, свій вплив на моральні складові соціального та особистісного буття людини?!

Як слушно зазначає В. Кремень, «акцентуючи увагу на освіті, потрібно врахувати також якісні зміни в нашому суспільстві, які кардинально змінили ситуацію в країні та в сфері освіти зокрема. По-перше, зазнала руйнації сім'я старого, традиційного типу. Нині вона перебуває в стані розпаду. Сучасна сім'я в багатьох випадках не в змозі повноцінно виконувати функції соціального інституту. По-друге, зруйнувався традиційний патріархальний світогляд, на якому століттями трималася Україна. Відображення національної ідентичності, формував уявлення про сенс і цінності життя. Сьогодні цей світогляд втратив значення, набув ознак втілення віджилих соціальних ідентичностей. Як наслідок, відбулася деморалізація, деінтелектуалізація мас, їх патопсихологізація» [4,с.271].

Процес соціалізації засвоєння індивідом знань, норм і цінностей суспільства, котрі є значущими як для особистості, так і для соціуму. Допомагаючи індивіду стати ефективним членом громади таке засвоєння, набуває особливого значення, в перехідному суспільстві набуває драматичних ознак. Особистість втрачає стабільні соціальні пріоритети, знаходиться в перманентному стані пошуку і вибору. Часто постає питання про пріоритетні ціннісні орієнтації та життєві стратегії, що допомагають відповісти на запитання «хто я».

Лише ефективний механізм соціалізації, яким вища гуманітарна освіта, забезпечить студентові можливість адаптуватися до існуючого соціального середовища шляхом засвоєння суспільно-політичної, правової, етичної, естетичної, наукової, філософської та релігійної культури. Внаслідок взаємодії з цим середовищем студентська молодь отримує можливість сформувати уявлення про своє місце у світі, вибудувати світ своєї суб'єктивної реальності, де вона знайде відчуття внутрішньої впевненості й соціальної необхідності.

Соціалізація є необхідною умовою адаптації до соціального середовища, забезпечує стабільність соціальної системи. Вона дає можливість соціально актуалізуватися, визначити власні можливості та стратегію взаємодії з навколишнім світом.

Складовим механізмом соціалізації є проекція на інших, закріплення ідентичності засобом певних символів. Це дає можливість людині адаптуватися до соціального середовища і завдяки цьому сформувати уявлення про своє місце у світі, побудувати світ своєї суб'єктивної реальності, де вона знайде відчуття власної необхідності та впевненості у собі.

Тип суспільства обумовлює специфіку моделі соціалізації. Наприклад, соціалізація особистості у первісному суспільстві відрізнялася простотою механізмів і відносною сталістю, тому що домінувало відтворення попередніх форм соціальної поведінки, а девіації та новації були зведені до мінімуму. Соціалізація здійснювала на підставі навіювання.

В епоху Античності соціалізація особистості грунтувалася на імітації, в Середні віки на ідентифікації з певним соціальним станом. В індустріальному суспільстві Нового часу переважала цілісно-раціональна діяльність. Зумовленість соціального стану поступилася місцем необхідності усвідомленого самовизначення. Саме в цей час соціалізація особистості набула проблемного характеру і почала грунтуватися на моделюванні можливих життєвих ситуацій.

Соціалізація молоді в період трансформацій має важливу специфіку. Внаслідок змін у ціннісно-мотиваційній сфері особистість постає перед необхідністю перегляду своїх життєвих позицій. Це може призвести до негативних процесів, коли нові цінності не приймаються, а ідентифікація з ними відбувається на формальному рівні. У такій ситуації молодь переживає кризу ідентичності.

Характерною особливістю сучасного суспільства є поступова втрата духовно-моральних, історичних та культурно-гуманітарних пріоритетів і цінностей. Хоча Україна поступово перейшла до ринкових методів господарювання і значна увага приділяється розвитку новітніх технологій, проте, українське суспільство забуває, що прогрес сучасної цивілізації багато в чому обмежив можливості всебічного розвитку людини, поступово відбувається процес деформування загальнокультурної підготовки молоді, що призводить до стандартизації особистості.

Вища гуманітарна освіта за таких соціально-економічних умов, покликана сформувати особистість студента та сприяти розвитку його індивідуальних якостей і особливостей. Саме завдяки тому, що гуманітарна підготовка спрямована на виховання молоді як активного і вольового суб'єкта, здатного до самостійних зусиль у навчанні, тобто до самоосвіти, духовної самостійності, критичної спрямованості мислення, вона (вища гуманітарна освіта) виступає тим механізмом, який сприяє соціалізації української молоді в умовах втрати моральних і духовних цінностей.

На початку XXI століття розвиток і світогляд молоді зазнав значних змін. Порівняно з попередніми часами молодь стає більш розкутою і самостійною, динамічно орієнтується в сучасному суспільному бутті. Але не завжди самостійність є позитивним явищем стикаючись із суворими реаліями життя, підлітки часто стають цинічними і байдужими до навколишнього світу, погіршуються їх взаємини з батьками.

Сучасна молодь перебуває в екстремальних умовах: зміни в соціальноекономічному бутті супроводжуються світовими кризами в сфері ціннісної свідомості, духовності, економіки. Молоді доводиться самій вирішувати, що цінніше збагачення себе духовним чи набуття високої кваліфікації, що забезпечує можливість адаптуватися до нових умов; заперечення колишніх моральних норм чи гнучкість пристосування до нової дійсності; повна свобода міжособистісних, міжстатевих взаємин чи сім'я як запорука успішного існування.

Гуманітарні дисципліни допомагають людині зрозуміти себе, з'ясувати психологічні механізми власної поведінки, визначити сутнісні характеристики суспільства, основні його елементи, закони і принципи взаємодії між ними, місце й роль людини в суспільстві, норми соціальної взаємодії, засвоїти надбання світової і української культури, збагатитися вітчизняним соціальним досвідом, закономірностями історичного розвитку світового співтовариства і своєї батьківщини, навчитися цивілізованому спілкуванню з навколишнім середовищем, жити в злагоді з природою, оберігати і підтримувати її як умову спільного існування й розвитку, а насамперед навчитися мислити, зрозуміти цілісність і багатомірність світу, сенс людського буття.

Вища гуманітарна освіта виступає джерелом високої моральної цінності, формування здібностей, пріоритетів, преференцій, які визначають історичну долю людини і народу. Сучасна вітчизняна система вищої освіти потребує прискореного формування духовних цінностей молоді. Вирішальну роль тут покликана відіграти вища гуманітарна освіта, адже загальнолюдські культурні цінності мають ключове значення для розвитку українського суспільства. Нові завдання гуманітарної освіти вимагають розлогого філософського, етичного та ціннісного обгрунтування гуманітарної складової освіти України.

Гуманітарна освіта як складова духовного життя суспільства є не лише вирішальним фактором економічного процвітання, а й одним із важливих чинників духовної безпеки суспільства й особи. Своїм змістом гуманітарна освіта спрямована на людину в усій повноті її буття.

Інтереси людини, її добробут, здоров'я, благополуччя мають бути понад усе, незалежно від того, яка саме проблема економічна, природнича, соціально-політична чи соціокультурна розглядаються в конкретному навчальному предметі. Гуманітарна освіта формує в людині як об'єкті й суб'єкті соціалізації наукове бачення сутності й механізмів соціалізації, міру відповідності цим потребам власного потенціалу й зусиль.

Студентська молодь активна сила суспільних перетворень. Від того, які цінності вони вносять ці зміни, яку культуру впроваджують, багато в чому залежить майбутнє суспільства, його культура, напрямки трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб зазначенні цінності були демократичними. Проте в сучасному українському суспільстві доволі часто основною цінністю стає свобода доведена до абсурду аж до «свободи від совісті», тому вища гуманітарна освіта покликана донести молоді сутність і альтернативи проблемних аспектів буття.

Органічна спрямованість молоді у майбутнє не відсторонює її від минулого: «Минуле й майбутнє це дві сторони однієї медалі. Вони поєднуються сьогоденням. І якщо нині хтось і десь намагається ввійти у завтра, спираючись на фальсифіковане минуле, він матиме не що інше, як повторне майбутнєО [2.С.551].

Зважаючи на це, формування історичної свідомості студентської молоді одне з найбільш складних завдань, що стоїть перед суспільством загалом та перед системою освіти, зокрема, а в першу чергу перед гуманітарною освітою.

В.Вашкевич аргументовано зазначає: «Духовний світ молодої людини, що формується в умовах масштабних суспільних трансформацій, не може не бути складним і суперечливим. Саме такою є суспільна свідомість в Україні не просто «розколотою» та «розірваною», а атамізованою та амбівалентною. Вчені діагностують «гостро дискомфортну кризу самоідентифікації» (Михальченко М.І.) українського соціуму, його різних соціальних прошарків і молоді насамперед. Криза ідентичності є виявом стану невизначеності щодо оптимального напрямку розвитку суспільства, руйнуванням усталеної системи цінностей, конфронтацією суспільних сил» [І.с.6].

Процес становлення української державності ставить завдання всебічної підготовки і виховання людини й громадянина. Знаючи минуле, людина впевненіше сприймає сьогодення і об'єктивно моделює майбутнє. Вона розуміє, що нинішні процеси обумовлені історично, що українці це народ, який споконвічно прагнув незалежності, й виборовши її, повинен зберегти за складних глобальних проблем, які розгортаються в сучасному світі.

Процес соціальної адаптації молодої людини до нових суспільних реалій має свої особливості. Він відбувається дещо інакше, ніжу старших поколінь, що володіють чималим життєвий досвідом. Визначальним фактором адаптації молоді є панівні суспільні цінності, серед яких фундаментальне значення має самоідентифікація, сформована конкретними ідеалами та цінностями, генерованими попереднім історичним досвідом суспільства.

Повнота і глибина залучення молоді до скарбниці світового історичного досвіду залежить від долучення особи до національного історичного досвіду, який змістовно має поглиблюватися під час навчання. Оскільки сучасний світ став світом націй, національних міжнародних відносин, то національна освіта стає наріжною для людської цивілізації зразка XXI століття.

Вища гуманітарна освіта сприяє подоланню штучної відокремленості вузькопрофільних природничих, економічних і техніко-технологічних знань від людинознавчих. Тим паче, що духовно і морально людина набуває такі звички, які дають їй можливість чинити так, як підказує сумління, коригувати свою поведінку згідно з інтересами суспільства й держави, досягати своїх особистих цілей у нерозривному зв'язку із суспільними.

Наявність такої поведінки свідчить про моральну зрілість людини, для якої моральні правила стали частиною її духовного образу, а сумління не дозволяє здійснювати вчинки, несумісні з внутрішніми переконаннями. На жаль, відчизняна система освіти недостатньо ефективно формує високі духовні запити і естетичні уподобання молоді. Проте, саме вища гуманітарна освіта може виступити тим механізмом, який зможе плекати інтелект та вдосконалити духовно-моральні якості студентства.

Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті освіта визначена стратегічною основою розвитку особистості, суспільства, нації і держави. Досягнення освітою в Україні рівня освіти розвинених країн світу можливе шляхом реформування її концептуальних, структурних і організаційних засад, систематичного аналізу результатів діяльності ВНЗ, визначення пріоритетів щодо подальшої її трансформації на найближчий час і перспективу. Особливу роль відіграє структурна досконалість мережі ВНЗ, побудованої з урахуванням демографічної, етнічної та соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер держави, потреб ринку праці.

Нині молодь перебуває у непростій ситуації держава, система освіти та інші соціальні інститути з одного боку, реалії життя з іншого, декларують різні цінності. Процес соціалізації молоді ускладнюється ситуацією вибору. За таких обставин гуманітарна освіта є тим механізмом, який формує в людині як суб'єкті соціалізації наукове бачення сутності й механізмів соціалізації, допомагає їй адекватно оцінити можливості для своєї самореалізації і міру відповідності індивідуального потенціалу й зусиль.

Список використаних джерел

1. Вашкевич В.М. Історична свідомість студентської молоді: ціннісно-світоглядні орієнтири [Текст]: навч. посіб. для вшц. навч. зал./В.М. Вашкивич. -K.: Світогляд, 2010.-274 с.

2. Губерський JI. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз [Текст]: / JI.Губернський, В.Андрущенко, М.Михальченко. K.: Знання України,

3. -580 с.

4. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua

5. Кремень В.Г. Філософія людиноцентризму в освітньому просторів / В.Г.Кремень. 2-е вид. К. : Т-во «Знання» України 2010. 520 с.

6. Молодь. [Електронний ресурс] // Матеріал з Вікіпедії вільної енциклопедії. Режим доступу: http//uk.'wikipedia.org/wiki

7. Советский энциклопедический словарь [Текст] / А.М.Прохоров, М.С.Гиляков, Е.М.Жуков. М.: Советская Энциклопедия, 1980. 1600 с.

8. Філософія [Текст]: навч. посіб. / JIB. Губернський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін., за заг. ред.. І.Ф. Надольного,K.: Вікор, 2008. 534 с.

9. Философский энциклопедический словарь [Текст]: М.: ИНФРП-М, 2009. 570 с.

Размещено на Allbest.ru