Жінки в глобалізованому світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жінки в глобалізованому світі

Власов В.І.

Природно, що розглядаючи велике коло питань глобалізації західні дослідники не могли не торкнутися проблеми жінки в умовах глобалізації, яким присвячена, на жаль, невеличка монографія німецького соціолога К. Віхтеріх, як представниці феміністського руху.

Вважаючи, що глобалізація це багатосторонній процес сучасного становлення суспільних відносин, К. Віхтеріх зазначила, що без феміністської критики глобалізації рух антиглобалістів не тільки неповний, але й неточно орієнтований. Оскільки, на її думку, процеси глобалізації за своєю структурою із самого початку є гендерно-кодованими, вона сформулювала низку критичних питань феміністського руху щодо уточнення аналізу неоліберальної глобалізації, які по іншому розставляють акценти її перспектив та альтернатив:

1. Намагання показати мнимість нейтральності глобалізації до статі.

2. Покласти кінець змішуванню лібералізму і патріархальних структур, суспільного устрою, світового економічного порядку і порядку відносин між статями.

3. В основу феміністської критики покладена цілісна наукова концепція, яка дозволяє розглядати окремі області особистої та суспільної поведінки у відповідному їм широкому контексті.

4. Вона базується на поширенні розуміння політики другої хвилі жіночого руху. Сфера особистого відноситься до політики; відношення між статями сконструйовані спільнотою і тому вони можуть бути погоджені та змінені.

5. Критика будується на феміністській економіці, яка ставить на перше місце роботу й економіку в цілому через зв'язок між репродуктивною і трудовою діяльністю, неоплачуваною та оплачуваною працею, ринковою економікою і соціальною економікою "турботи".

6. Нині на основі висунення на перший план питань суб'єктивності та ідентичності стоїть завдання знайти рівновагу між структурною та суб'єктивною стороною реальності та суспільної практики.

7. Потрібно покінчити з поширеною практикою замовчування несправедливості та насильства проти жінок і висвітлити специфічні для статей нерівність і несправедливість.

К. Віхтеріх на основі аналізу змін простору у системі виробництва визначила, що в результаті прискорення глобалізації та зростаючих можливостей вибору для розміщення філіалів і розподілу замовлень західні концерни змінили свою стратегію шляхом збільшення транснаціональної мобільності (виділено нами В.В.). Більше того, вони в багатьох випадках перестали бути виробниками, а сконцентрувалися на найбільш прибутковій діяльності - торгівельній. Крім того, якщо раніше інвесторами виступали компанії із розвинутих країн, то тепер із донедавна країн з низькою оплатою праці (Південна Корея, Тайвань) їхні компанії стають інвесторами в інших бідних країнах. глобалізація феміністський лібералізм патріархальний

При цьому змінилася також тактика виробництва, коли великі компанії розміщують свої замовлення у численних субпідрядників.

Автор зазначила також, що з середини 80-х років американські компанії, а з 90-х років європейські та японські частково переміщували свою офісну, адміністративну та касову діяльність відповідно на острови Карибського моря, в зони вільної торгівлі Малайзії, Китаю, Індії, Філіппін.

Все це дозволило створювати робочі місця в тому числі й для жінок, але, як зазначає К. Віхтеріх, навіть у сфері послуг розробки комп'ютерних програм левову частку роботи виконують чоловіки і це означає, що і ця сфера як і інші, є гендерно-кодованою та ієрархічним сегментом світового ринку, в якому жінкам навіть при їх високій кваліфікації немає можливості рівноправної праці і просування по професійних сходинках. Образно кажучи: "женщины паяют полупроводники, а мужчины собирают телевизоры" [1,с.25-27].

Відбулися значні зміни у праці жінок на виробництвах експортного спрямування в країнах з дешевою робочою силою. Якщо у 70-ті роки в країнах Південно-Східної Азії на роботі використовувалися тільки молоді жінки до одруження або до народження першої дитини, то нині все більше працюють заміжні жінки та матері, ставши фактично годувальницями своїх родин.

Проте в багатьох країнах з традиційними поглядами на жінок як домогосподарок, якщо працююча жінка покращує свої позиції у межах існуючого гендерного порядку і придбає повагу, то водночас виникають і негативи внаслідок того, що рідні підозрюють її в порушенні моральних норм внаслідок високих норм сексуального насильства у бідних країнах на роботі [1,с.27-30].

Торкаючись питань створення і функціонування організацій, що борються за права жінок, К. Віхтерх підкреслює, що більшість концернів зацікавлено у тому, щоб їх імідж на формування якого було витрачено мільярди доларів не був заплямований. Якраз це хворе місце й використовують організації, що виступають за справедливу торгівлю, дотримання базових стандартів і основних робочих норм в ланцюзі виробництва. Так, організація "No-Sweatshop" ("нет потовыжималкам") в Північній та Центральній Америці, є організацією громадянської спільноти, яка мобілізує споживачів тиснути на THK і торгові доми спортивних товарів та одягу, закликаючи їх до "соціальної відповідальності бізнесу" [І.с.36].

Streetnet міжнародна мережа торговельників, активістів, юристів і випускників вузів, що складається з жінок. Вони намагаються застосувати на практиці Міжнародну декларацію, яка була прийнята в Беладжіо у 1995 році, у політиці держав і допомогти жінкам, які торгують на вулицях, відстоювати свої права і добиваючись захисту [І.с.45].

Homenet заснована у 1994 році як міжнародна мережа базових організацій жінок, які працюють на дому з метою привабити увагу до таких робітниць і добитися визнання їх внеску в економіку, утвердження їх прав [І.с.48].

У цілому робота цих організацій при наведенні мостів між виробниками і споживачами через кордони, континенти, які пов'язують правозахисні, профсоюзні, церковні організації тощо це новий тип глобального фактора, який фактично є глобалізацією знизу, спрямованою на захист прав жінок.

За оцінкою К. Віхтеріх, новим у процесах міграції 90-х років стала зростаюча чисельність жінок-мігрантів, яка у 2000 році становила майже половину мігрантів. При цьому у розвинутих країнах Європи, Північної Америки, OECP вона перевищує 50% [2,с.146].

Водночас серед жінок-мігрантів значно зросла питома вага тих, що мігрують самі, а також тих, хто стає головними годувальниками родини. Тому К. Віхтеріх робить висновок, що в умовах глобалізації на жінок перекладаються обов'язки щодо забезпечення родини харчуванням.

Вона виділяє серед них три групи: 1) невелика група еліта, до якої входять висококваліфіковані спеціалісти (лікарі і медсестри, вчені, співробітниці ТНК); 2) легальні емігрантки з обмеженими за часом трудовими угодами в переробній промисловості, на плантаціях або у сфері послуг; 3) найбільша група жінок, які надають свої послуги у приватних домогосподарствах, сфері послуг і розваг, працюючи в "потовыжималках", надаючи свої послуги і виконуючи низькооплачувану роботу без будь-яких гарантій [1,с.63].

Розглядаючи процеси глобалізації, К. Віхтеріх торкнулася також того, що транснаціональна мобільність і міграція викликали новий розподіл репродуктивної діяльності, до складу якої, на її думку, входять нагляд за хворими і людьми похилого віку, дітьми, робота на дому та прибирання, а також і сексуальні послуги. При цьому, коли жінки-мігранти з Півдня чи Сходу починають займатися цією діяльністю, то відбувається її транснаціональний перерозподіл (виділено нами В.В.). Водночас на батьківщині рідні цих в основному жінок-матерів виконують за них репродуктивну діяльність. Найяскравіше за все ця система перерозподілу відбувається у сфері охорони здоров'я. Як зазначає К. Віхтеріх, у 70-ті роки якраз медсестри з Південної і Південно-Східної Азії допомогли Німеччині вийти із труднощів, викликаних з нестачею таких послуг.

Разом з тим, К. Віхтеріх підкреслює, що з розширенням світового ринку медичного персоналу і персоналу за доглядом. Global Care Chain, розвинуті країни отримують прибуток, а бідні мають збитки за рахунок того, що робоча міграція це величезний відтік капіталу із бідних суспільств в суспільства багаті, тобто Південь дотує багату Північ приблизно на 500 млн. євро на рік, не витрачаючи такі кошти на підготовку власних спеціалістів [1,с.65-68].

Зауважимо, що багата Північ має стрімку тенденцію до старіння і тому обсяги потреб у таких послугах зростатимуть, тобто зростатиме дотування багатої Півночі бідним Півдня і, додамо. Сходом.

Крім того, К. Віхтеріх торкнулася проблеми торгівлі жінок на ринку секспослуг, яка є "транснациональным преступлением с минимальным риском и большой прибылью для занятых в сфере экономики насилия" [1,с.70-76].

Міграція жінок, що виросли на одних культурних традиціях, а попали в зовсім інше культурне середовище фактично примушує все більшу кількість таких мігрантів ставати представниками двох різних культур. Ця нова ідентифікація особистості отримала термін "гібридність". При цьому жінки-культурологи, як культурні позитивісти, виступають проти тези щодо катка культурної гомогенізації, який робить увесь світ плоским. Гібридні культури розглядаються ними як спосіб життя, важіль подолання різниць між культурами та етносами [I.e.76-78].

Цікавим є те, що протягом останніх двох десятиріч у світі зростає питома вага працюючих жінок, у той час як питома вага зайнятості чоловіків падає. Водночас жінка стає гнучким менеджером домогосподарства, розриваючись між роботою по найму і роботою на дому. У цьому відношенні ми наводимо оригінальний вислів К. Віхтеріх: "Неолиберальная модель работающей женщины это всемерно гибкая, мультифункциональная и самостоятельная женщина-менеджер, повседневно прилагающая свои предпринимательские способности, чтобы рационально совмещать профессиональную деятельность и домашнюю работу, так сказать, каждодневная фирма "Я" [1,с.88].

Зазначимо, що жінки колишнього Радянського Союзу і теперішні жінки незалежної України вже давно були і є такими дотепними фірмами "Я" протягом багатьох років.

Цікавим є те, що крок за кроком робота на дому перетворюється у робоче місце для найманих робітників. При цьому ця праця у всьому світі процвітає, а ці робочі місця в основному займають емігрантки, насамперед нелегальні. глобалізація феміністський лібералізм патріархальний

Більше того, робота по догляду нині пропонується транснаціональними агентствами на світовому ринку, як експортний товар, що користується попитом. Так більшість із 5-6 млн. емігранток з Філіппін працюють у домогосподарствах і щорічно надсилають до Батьківщини 8 млрд дол. США, які Філіппінський уряд враховує у своїх розрахунках торговельної стратегії й стратегії політики розвитку країни.

Світовий ринок, формуючи "глобальний ланцюг догляду" приводить до перерозподілу цієї роботи між жінками різних регіонів планети і внаслідок міграції виникають мультилокальні структури споріднення при транснаціоналізації сімейних мереж [I.e.88-91].

У Європі, наприклад, сформулювалася мережа підтримки емігранток, що працюють в домогосподарствах: RESPECT Rights права. Equality рівність. Solidarity солідарність. Power сила, Europe Європа, Cooperation Today співробітництво сьогодні, яка виступає за визнання дипломів емігранток щодо вищої і професійної освіти, легальний в'їзд в країну помічниць по домогосподарству і видання їм дозволів на роботу [1,с.90].

К. Віхтеріх підкреслює щодо парадоксальної ситуації, коли жінка все більше несе соціальну відповідальність, а держава все більше стає чоловічою. При цьому в багатьох країнах якраз держава є найбільш значним роботодавцем для жінок. Але водночас для затикання дірок у бюджеті держава скорочує свою відповідальність у соціальній сфері у тих секторах, де превалює праця жінок, або також у сфері турботи щодо матерів-одиночок [1,с.96-100].

На світовому рівні країни намагаються зміцнити тенденцію до приватизації в державному секторі формуванням GATS Генеральною угодою щодо торгівлі послугами. Але переговори між урядами йдуть за закритими дверима без участі парламентів і громадськості, хоча торкаються прийняття рішень, що глибоко зачеплять національну політику, суспільні блага і блага осіб. При цьому ЄС, що має мандат вести переговори від імені всіх країн, відкрито заявляє, що GATS це, насамперед, інструмент для блага підприємництва. Як зазначає К. Віхтеріх, мови н цих переговорах щодо соціальної справедливості, соціальних й екологічних витрат, також як щодо положення жінок, які в усіх спільнотах, у першу чергу, надають послуги і забезпечують своє існування, не йде [I.e. 103].

За оцінкою К. Віхтеріх не враховується те, що забезпечення існування людини не можна розкласти яку супермаркеті продуктів і послуг з ринковими цінами, тому що охорона здоров'я, освіта, вода, соціальні гарантії і догляд за людьми похилого віку це спільне благо всієї спільноти, його людські і соціальні можливості, потенціал розвитку [I.e. 105].

У боротьбі за права жінок з перетворенням їх у життя де-юре, розробці формальних програм та інституціональних механізмів, за оцінкою Г. Франциско, члена мережевої жіночої організації Півдня DAWN, жінки "упустили момент, чтобы прореагировать на новые тенденции позиционирования на рынке, и пропустили консервативный ответный удар в ходе глобализации. Эти тенденции систематически отбирали у женщин, прежде всего у бедных женщин, шансы на пользование правами и свободами де-юре" [1,с.45-46].

Більше того, за оцінкою К. Віхтеріх, помилкою жіночого руху є те, що він перебільшив політичну силу OOH і надії на те, що прийняти політичні програми щодо жінок автоматично будуть запроваджуватися у життя. Реальну економічну і політичну силу представляють Global Players транснаціональні фінансові й торговельні організації, насамперед COT [I.e. 116].

Значну увагу у своїх дослідженнях К. Віхтеріх приділила участі жінок у вирішенні питань бюджетної політики, розглядаючи Проект щодо тендерних бюджетів, що розвивається за підтримки Фонду розвитку жінок OOH (UNIFEM).

При цьому К. Віхтеріх сформулювала 6 основних елементів гендерного бюджету від розподілу задач за принципом тендерної диференціації у різних відомствах до перевірки заходів економії в них щодо справедливості відносно статі.

Оскільки багато жіночих організацій приймають значну участь у русі антиглобалістів, К. Віхтеріх, сформулювала чотири позиції:

1. Феміністський супротив відбувається, насамперед на рівні держав, а феміністський аналіз неолібералізму часто-густо є уявленням того, що національні уряди це гаранти соціальних й економічних прав жінок і потенційні опоненти неоліберальної перебудови економіки.

2. Глобалізація неоліберальної системи вимагає глобального феміністського протистояння на транснаціональному рівні, проводячи "глобоцентричний" дискурс.

3. Інші феміністичні теоретики, дистанціюючись від цього "глобоцентричного" дискурсу намагаються, з одного боку, зруйнувати гомогенізацію неоліберального світопорядку, а з іншої уявлення щодо жінок, як про жертву.

4. Новим ключовим словом стала міжсекторність, коли категорія статі розглядається як точка перетину різних ризиків або практик дискримінації жінок, а ключові фігури цих процесів насамперед емігрантки, які конструюють нову самобутність, нові тлумачення і значення і, таким чином, формують нову реальність [I.e. 135-137].

У цілому К. Віхтеріх показала глобальну картину процесів змін положення жінок на багатьох рівнях, включаючи регіональні та країнові, і сформулювала низку позицій щодо подальшого розвитку феміністичного руху.

Список використаних джерел

1. Вихтерих К. Женщины в условиях глобализации: пер. с нем. / К.Вихтерих. М.: Общество "Мемориал". -Из-во "Звенья", 2005. 151 с.

2. Доклад о развитии человека 2009 : пер. с англ. М. : "Весь мир", 2009. -232 с.

Размещено на Allbest.ru