Модернізація соціальної політики як фактор формування середнього класу в сучасному українському суспільстві
Специфіка модернізації соціальної політики як чинника формування середнього класу за умови її модернізації за пріоритетними напрямками: створення системи соціального захисту; забезпечення зайнятості населення; збільшення людського і трудового потенціалу.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.09.2013 |
| Размер файла | 21,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Модернізація соціальної політики як фактор формування середнього класу в сучасному українському суспільстві
Александрова О.С.
Актуальність теми дослідження обумовлюється специфікою трансформаційних процесів сучасного українського суспільства. Перехід із «соціалістичної» формації до постіндустріальної цивілізації, від закритої господарської системи до відкритої, від комунального матеріально-технологічного середовища до некомунального, призвів до панування подвійної інституціональної системи і бінарної системи цінностей. За таких обставин, особливо значущим є пошук стабілізуючого чинника в суспільстві, яким, на нашу думку, є середній клас. Саме соціальна політика може призвести до становлення чисельного середнього класу, за умов її модернізації в сучасній Україні.
Поняття «соціальна політика» було запроваджено в науковий обіг у Франції Ш. Фур'є теоретиком утопічного соціалізму. На його думку саме завдяки державні монополії могла бути реалізована соціальна політика. Водночас, Німеччина першою почала займатися соціальною сферою життєдіяльності суспільства наприкінці XIX ст. (1883 p.), поштовхом до чого були укази
О. Бісмарка про державну допомогу сім'ям німецьких робітників.
У сучасному розумінні соціальна політика це один з методів державного регулювання, що має назву «держава загального добробуту».
На сучасному етапі розвитку суспільствознавчої думки роль держави у реалізації соціальних програм, сутність і специфіку соціальної політки як чинника поліпшення добробуту населення досліджують такі вчені: В. Антропов, Н. Борецька, К. Горохова, І. Григор'єва, В. Капіцин, Н .Коваліско, В. Колков, Константинова, В.Куліков, Е.Лібанова, П. Манжола, С. Москаленко, В. Римський, І. Савченко, О. Сергієнко, Т. Сидоріна, А. Сіленко, І. Соболева, М. Стрежнєва, В. Студинський, В. Танци, Т. Ганслі, О.Шкаратан, Л. Якобсон, О. Яременко, В. Ярська, Е. Einliorn, G. Esping-Andersen, J. Meyer, K. Polanyi, J. Torfing та інші.
Разом з цим, специфіка модернізації соціальної політики як чинника формування середнього класу в сучасному українському суспільстві досліджена недостатньо, що і визначаємо за мету цього дослідження.
Соціальна політика є потужним фактором формування середнього класу при вирішенні наступних завдань: по перше, необхідно розробити певні штрихи до її концептуалізації, а по друге, виділити основні проблеми й напрямки реалізації соціальної політики в сучасному українському суспільстві. Ці питання детально розроблені в авторській монографії [1,с. 146-184]; у статті ж розглянемо найбільш суттєві моменти, що окреслюють шляхи розвитку середнього класу в сучасному українському суспільстві.
Штрихи до концептуалізації соціальної політики в Україні. Навколо цього питання постійно виникають дискусії, які ускладнюються відсутністю єдиних концептуальних рамок і теоретико-методологічних підстав розгляду проблеми. модернізація соціальний середній клас
Елементи суспільної системи вибудовуються у вигляді певної ієрархії, що постійно відтворюється й модифікується в континуумі «соціальний порядок соціальний дисбаланс». За своєю суттю соціальна нерівність виступає як відносини між індивідами й соціальними групами, що мають різний доступ до суспільних ресурсів.
Проблема життєздатності й забезпечення цілісності суспільства є проблемою регулювання відносин нерівності, метою яких стає знаходження оптимуму у співвідношенні двох його протилежностей: активізації здібності саморозвитку й нейтралізації потенціалу, що саморозвивається. Ефект від регулювання соціальної нерівності й, отже, можливість соціальної політики набуває реальності за наявності необхідних передумов, пов'язаних, у першу чергу, із загальною масою й сукупним об'ємом ресурсів у конкретному суспільстві.
Смислове призначення соціальної політики організоване регулювання соціальних відносин, здійснюване зацікавленими суспільними суб'єктами в напрямку формування стійкої, збалансованої соціальної структури суспільства. Як результат, досягається оптимальний рівень соціальної нерівності, забезпечується сприятливий морально-політичний клімат і закладаються потрібні умови для відтворення й розвитку людського потенціалу [7,с.37].
У сучасному суспільстві соціальна політика покликана, найперше, виконувати дві тісно поєднані між собою основні функції-захисту й розвитку [15,с.67-68]. їх можна номінувати як базисні, фундаментальні. Крім них, до головних функцій соціальної політики в сучасному суспільстві варто віднести такі:
- соціофундаментальну, пов'язану з виробництвом та вдосконаленням суспільства як цілісної соціальної системи, підтримкою його стабільності й упорядкованості;
- соціоінтегративну, завдяки якій людина, незалежно від її соціального статусу, етнічного чи релігійного походження, статі, стану здоров'я, по-перше, не відчуває себе «іншою», чужою, по-друге, має змогу реалізувати свій соціальний потенціал;
- соціально-адаптивну, завдяки якій суб'єкти соціальної політики та соціальних програм допомагають тим соціальним групам, які через певні причини не спроможні брати участь у суспільному виробництві, освоювати інші різновиди соціально-корисної діяльності;
- соціопродуктивну, зміст якої полягає в підтримці в людини потреби та здатності до активного життя;
- соціодинамічну, спрямовану на розвиток людини та соціальних спільнот і способів їх життя;
- вдосконалення соціальної інфраструктури, завдяки якій реалізуються цілі соціальної політики [6,с. 96-97].
За своєю природою соціальна політика допускає постійний багатосторонній діалог, явний або неявний, формалізований у рамках відповідних інститутів і такий, що ведеться в просторі суспільної думки [18,с.75].
Практична реалізація соціальної політики залежить від політичного ладу, рівня економічного розвитку, відносин власності, структури управління, культури, моралі, особливостей історії й традицій. Однак особливу роль відіграє спосіб розподілу суспільного продукту [18,с.75].
Умовно принципи розподілу суспільного продукту можна звести до таких: ліберальний підхід, що, зазвичай, спирається на індивіда з мінімізацією державного впливу на життя населення; соціально-демократичний (варіант соціальна ринкова економіка), що передбачає певну роль держави в перерозподілі доходів між різними групами населення, облік потреб соціально слабких груп; планово-економічний підхід (базується на централізованому регулюванні виробництва й розподілі).
В центрі реалізації соціальної політики лежать принципи справедливості й соціальної відповідальності.
У сучасній науці виділяються чотири методологічні трактування, які пояснюють соціальну справедливість: егалітаризм необхідність отримання всіма членами суспільства однакових благ; роулзіанський підхід можливість максимізації корисності найбільш забезпечених осіб; утилітаризм максимізація загальної корисності всіх членів суспільства; лібералізм справедливість, що встановлюється ринком [16,с.14].
Загалом, у сучасному розумінні справедливість є мірою відповідності між вчинком того чи іншого індивіда та його оцінкою в суспільній думці. Соціальна справедливість виражається у зв'язку «внесок-винагорода». Принцип об'єктивності визначає сутність справедливості, ідея якої може бути реалізована певною мірою тільки через всебічне врахування різних інтересів і потреб людей та їх спільностей [3,с.229].
Соціальна справедливість грунтується на таких засадах: 1) перехід до інформаційного суспільства, де основною формою власності і вищою цінністю є інтелектуальна власність, тобто власність на знання та інформацію, без якої неможливий розвиток інших форм власності й суспільства в цілому; 2) керівна та консолідуюча роль культурно-історичного суб'єкта в соціальній структурі суспільства. На нашу думку, це середній клас (культурно-історичний суб'єкт); 3) наявність багатоукладної економіки й регульованого ринку при провідній ролі державного сектора, тобто планово-товарна економіка; 5) реалізація принципу «від кожного за здібностями, кожному за працею», який, до речі, так і не був реалізований в умовах адміністративно-командної системи; 6) сильний соціальний захист тих прошарків населення, які з певних причин не можуть працювати; 7) демократичні форми організації в усіх сферах життєдіяльності суспільства; 8) високий рівень науки, культури (особливо правової й моральної) та ефективне використання досягнень духовного виробництва у вирішенні соціальних проблем [3,с.232].
Інший принцип, якого необхідно дотримуватися в процесі реалізації соціальної політики, принцип соціальної відповідальності. У зв'язку з цим необхідно пам'ятати, що, взявши на себе зобов'язання із забезпечення необхідних соціальних стандартів, держава не може самотужки гарантувати їх реалізацію. В цьому їй має допомогти громадянське суспільство в особах головних і найбільш зацікавлених його суб'єктів, тобто представників бізнесу. Саме в цій площині в контексті соціального діалогу і виступає інститут соціальної відповідальності бізнесу [10,с.32].
Соціальна політика в сучасній Україні: специфіка, основні проблеми й напрямки реалізації. Характерними рисами сучасної соціальної політики в Україні стали відмова від патерналістської моделі (через обмежені фінансові можливості держави) і відсутність чітких орієнтацій щодо вибору іншої оптимальної моделі (через залишковий принцип фінансування соціальних програм). В Україні держава виступає в ролі пожежника для попередження й гасіння можливих соціальних конфліктів.
Соціальна політика, що нині здійснюється в Україні, будується за таким принципом: держава, визнаючи ринкові відносини, лише доповнює та корегує ринкові механізми перерозподілу ВВП, орієнтуючись при цьому на гарантоване задоволення тільки мінімальних базових потреб і надання соціальної допомоги найбільш уразливим категоріям населення. Як результат Україна входить у нове століття з безліччю проблем, пов'язаних із безробіттям, нереформованими системами заробітної плати й пенсійного забезпечення, невирішеними питаннями щодо попередження та подолання бідності, запровадження соціального страхування, адресної допомоги. На сьогодні в Україні склалася ситуація, коли можна без перебільшення стверджувати: негативні наслідки соціально-економічних перетворень відчула значна частина населення нашої країни. Це 15 млн. пенсіонерів, 3,5 млн. інвалідів, люди похилого віку, робітники, що потребують вирішення питань, пов'язаних з безробіттям, охороною праці, заборгованістю із заробітної плати, пенсій тощо. Вирішення саме цих проблем, як справедливо підкреслює А.Сіленко, повинно стати пріоритетним у соціальній політиці України в XXI ст. [13,с. 122].
Однак вирішення всіх цих вище окреслених проблем ускладнюється такими чинниками: 1) складністю проблеми вибору господарської системи; 2) специфікою легітимації влади в Україні; 3) поглибленням проблем майнової диференціації в соціальній сфері; 4) вибором неправильної моделі конкурентоспроможності; 5) несформованістю культурно-історичного суб'єкта (на сьогодні жоден клас, жодна соціальна група, жодна політична партія як провідна сила суспільства не здатні ефективно вирішити суперечності перехідного періоду, оскільки зрілий культурно-історичний суб'єкт ні раніше, ні в епоху перемін так і не сформувався); 6) поширенням аномії; 7) специфікою української історичної політичної культури, яка визначається через концепт патерналізму; 8) необхідністю змінити або відкорегувати роль держави в реалізації соціальної політики; 9) існуванням інститутів непрозорої адаптації соціальних гарантій до розвитку соціально-економічного середовища; 10) проблемою вибору режиму реалізації соціальної солідарності й соціальної політики.
Отже, виділивши проблеми в реалізації соціальної політики в Україні, перейдемо до розгляду її сутності та змісту. Для цього необхідно вирішити такі завдання: виділити концептуальні засади соціальної політики; обгрунтувати її завдання; виокремити головні напрямки її здійснення.
Концептуальні засади соціальної політики в Україні'. 1) підвищення добробуту; 2) зростання оплати праці в кілька разів; 3) страховий принцип соціального захисту; 4) відмова від уявлень про державу як про власника страхових внесків громадян; 5) ринкова альтернатива натуральному пільгуванню.
Розглянемо їх грунтовніше. Сучасна економіка, по-перше, вимагає якісно нової робочої сили, висококваліфікованих працівників, а їх праця гідної оплати, по-друге, доходи населення формують платоспроможний попит, а останній головний двигун росту в ринковій економіці. Підвищення добробуту, таким чином, не тільки результат, але й абсолютно необхідна передумова економічного зростання. Таке становище підносить соціальні завдання до рангу пріоритетних, тобто є першою концептуальною основою ефективної соціальної політики [8,с.4-5].
При падінні виробництва неминуче зниження доходів працівників. Відповідно, зростання виробництва, згідно з концепцією соціальної держави, повинно супроводжуватися підвищенням не лише підприємницьких прибутків, але й оплати праці. Причому пріоритетним є не просте збільшення заробітної плати, але й скорочення її відриву від вартості робочої сили, підвищення її частки у ВВП.
Оплата праці, забезпечення її позитивної динаміки (кратного росту) і становлять сьогодні головний пріоритет. Саме з цього, а не з реформування ЖКГ, освіти й охорони здоров'я, не з маніпуляцій з пільгами, потрібно було починати соціальні реформи, якщо малося на меті підкорення їхнім інтересам населення й економіки. Реалізація цього пріоритету друга концептуальна передумова ефективної соціальної політики.
Домінуючий принцип соціального захисту в ринкових умовах страховий, і його слід реалізовувати, забезпечуючи в першу чергу підвищення рівня оплати праці. Це третя концептуальна обставина сучасної соціальної політики.
Привабливість страхових засобів у інвестиційному плані пов'язана з тим, що вони виступають як «довгі гроші», якими можна розпоряджатися протягом довготермінових періодів (10-40 років). Однак до практичної реалізації інвестиційного потенціалу пенсійних нагромаджень в Україні ще далеко. Так, усе ще відсутня відповідна правова база, не визначені напрямки надійного тривалого розміщення засобів у реальному секторі економіки на базі масштабних інвестиційних програм і проектів. Heстворені інститути, які б надавали вичерпну інформацію про активних суб'єктів фондового ринку. Немає належного державного й недержавного нагляду за використанням пенсійних нагромаджень і т.д.
Таким чином, необхідні відмова від уявлень про державу як власника страхових внесків громадян і визнання належних їм засобів як резервованої частини вартості відтворення працівника. Це четверта концептуальна передумова діючої соціальної політики.
Дійсна ринкова альтернатива натуральному пільгуванню не подачки у вигляді нееквівалентних грошових компенсацій і мізерних добавок до пенсій, а різке (до належного, об'єктивно необхідного рівня) підвищення заробітної плати й на цій базі страхових виплат. Така п'ята концептуальна умова ефективної моделі соціальної політики [8,с.9-17].
Завдання соціально-управлінської діяльності у сфері соціальної політики щодо успішної її реалізації в українському суспільстві.
1. Перетворення соціальних відносин у сфері праці й зайнятості. Йдеться про активну боротьбу з безробіттям, про розширення й реальне забезпечення соціально-економічних прав трудящих як у державному, так і в приватному секторах господарювання, про створення необхідних умов для поступового формування соціально-партнерських відносин між працею та капіталом.
2. Створення сприятливих інституційних умов для розвитку конструктивної та легітимної підприємницької діяльності і в соціальній сфері економіки, і в структурах громадянського суспільства.
З. Зміна характеру управлінської діяльності державної влади в напрямку її легітимації й демократизації. Доречно відновити колективну й персональну відповідальність представників влади за зміст та ефективність ухвалених рішень, за їх прямі й непрямі наслідки, поступово долати корумпованість державного апарату, домагатися реального розподілу влади та бізнесу, закладати систему незалежного правосуддя, здатного вести боротьбу з економічною злочинністю [6,с.96-97].
Виходячи з концептуальних засад і головних завдань соціально-управлінської діяльності у сфері соціальної політики, пріоритетні напрямки реалізації соціальної політики в сучасному українському суспільстві такі.
1. Створення системи соціального захисту. В умовах глибокої трансформації суспільства система соціального захисту, на думку науковців, повинна мати три найважливіші виміри [5,с. 191]:
1) Мережу соціального порятунку, яка б забезпечувала можливість психофізичного виживання людей за кризових соціально-економічних обставин.
2) Соціальне забезпечення, яке б гарантувало певний рівень життя людини (компенсація втрати регулярного доходу, компенсація «додаткових витрат», попередження причин відсутності регулярного доходу).
3) Соціальне обслуговування, яке б гарантувало певний рівень участі людей у суспільному житті.
2. Створення інституту підтримки середнього класу. До пріоритетів діяльності соціальної держави, що сприятимуть динамічному процесу формування в Україні нової системи соціально-класової структури і, насамперед, середнього класу, прискоренню процесів соціальної структурованості, відносимо:
- забезпечення нормативно-правових засад для посилення дієздатності держави в здійсненні соціальної, правової політики, спрямованої на посилення соціальної структурованості суспільства, основу якої складатиме середній клас;
- законодавче забезпечення формування такої стійкої соціальної верстви людей, як власників, зокрема, житла, нерухомості, землі, акцій, засобів виробництва тощо;
- створення нормативно-правової бази для підвищення рівня життя населення, збільшення рівня доходів, їх легалізації, зменшення розшарування населення за рівнем доходів (доходи 10% найзаможніших верств населення в Україні перевищують доходи такої ж кількості найбідніших у 12-15 разів);
- збереження позитивних тенденцій економічного зростання, динамізацію розвитку економіки на інноваційній основі, в першу чергу відносин власності, її детінізація, посилення антиінфляційної політики держави;
- удосконалення законодавчої бази для динамізації соціально-трудових відносин як чинника зміцнення добробуту населення, передусім його бідних і середніх верств;
- збагачення нормативно-правової бази та зміцнення інститутів капіталізації заощаджень населення; завершення формування нормативно-правової бази податкового законодавства як соціорегулюючого чинника розвитку суспільства, посилення добробуту населення, прискореного розвитку середнього класу;
- удосконалення законодавчого поля реформування системи соціального страхування, насамперед пенсійного забезпечення як умови підвищення доходів людей похилого віку;
- підвищення професійного рівня населення, їх освітнього, в тому числі правового, рівня як чинника посилення їх соціальної безпеки, соціальної структурованості суспільства [14,с. 190-191].
Український середній клас розвивається шляхом суперпозиції двох субкласів: «середнього класу за доходом» та «середнього класу за особливим здобутком» [2,с.172].
Для успішної організації середнього класу в Україні потрібні обгрунтування розробки та прийняття відповідних стандартів і створення належних соціально-економічних умов, побудова правової демократичної держави, що ініціює відповідну політичну та економічну поведінку середнього класу як цілком для нього зрозумілу. Правові норми мають бути адекватними економічним, соціальним та політичним умовам розвитку середнього класу й не відриватися від них. Узагальнюючи наявні пропозиції [4;17;11;12;6], можна запропонувати складові системи соціального захисту середнього класу.
Такими складовими є: економічні здійснення реформ та руху до ринку; податкові пільги; економічна свобода; свобода споживання; свобода виробництва й торгівлі; свобода вибору робочого місця; свобода володіння та розпорядження приватною власністю; система прямих та непрямих податків; забезпечення високим прожитковим мінімумом; забезпечення екологічної безпеки. Соціальні: соціальні права; соціальне страхування; нормальне становлення й розвиток особистості; гідний рівень життя; страхування на випадок хвороби; профілактичні огляди різних груп застрахованих; заходи з охорони праці, створення умов, які дозволяють громадянам заробляти кошти будь-якими засобами, що не суперечать закону. Політичні: гарант стабільності; соціальний стабілізатор суспільства; соціальний лідер суспільства; зацікавленість у збереженні соціального порядку; діє ринковий механізм взаємодії попиту та пропозиції; забезпечення дійсної конкуренції; захист від політичного переслідування та адміністративного свавілля; забезпечення максимальної стабільності громадського життя. Правові: розробка юридичних норм; нормативно-правові основи благодійності; система законодавчих актів; захист від злочинних намагань [2,с.174].
3. Забезпечення зайнятості населення. Зміна становища соціальних груп вимагає, насамперед, забезпечення зайнятості. Н. Коваліско пропонує такі заходи щодо реалізації цієї мети: по-перше, проведення реальної оцінки структури, причин і масштабів безробіття, перегляд положень про безробіття, про статус та права безробітного в Україні; по-друге, розширення доступу до мережі освіти й професійної перепідготовки для забезпечення конкурентоспроможності людей у просторі ринкової економіки; по-третє, підтримка великих підприємств державного економічного сектора, підприємств приватного та, передусім, малого й середнього бізнесу.
Одночасно подоланню почуття «зайвої людини» сприятимуть такі заходи: а) організація громадських робіт, б) створення системи додаткової освіти з набуття професій, які користуються попитом на ринку праці, і в) передбачають подальше працевлаштування.
Для того, щоб соціальна політика не знижувала трудову мотивацію людей і не стимулювала пасивність, потрібна визначеність меж бідності та малозабезпеченості. Програма скорочення бідності передбачає доступність, спершу, освіти, медичних і побутових послуг, а також розвиток системи «захищеної зайнятості», яка б надавала мінімальний доход за соціально корисну працю на спеціально створених державою та органами місцевої влади робочих місцях [6,с.96].
4. Збільшення людського потенціалу. На думку Е.Лібанової, роль і значення людського потенціалу, якості населення багаторазово збільшується з огляду на системну демографічну кризу та хвилю депопуляції, що охопила чи не всі розвинуті країни світу. Україна також вступила в цей період свого розвитку. Демографічні прогнози свідчать про практичну неможливість подолання тенденції скорочення чисельності населення в найближчій перспективі. Але відбуватиметься не просто зменшення загальної чисельності населення, а очікуються значні структурні зрушення: передовсім на тлі випереджального скорочення чисельності населення працездатного віку спостерігатиметься зростання чисельності осіб старшого віку. Демографічне старіння це закономірний наслідок зростання тривалості життя, тому не є негативним явищем. Однак цей процес потребує адекватних змін державної політики, зокрема реалізації низки заходів, які протидіятимуть соціальній ізоляції осіб похилого віку, поширенню серед них бідності та хвороб [6,с.9].
5. Формування трудового потенціалу. Необхідність швидкого економічного зростання в умовах скорочення чисельності населення вимагає покращення умов і посилення стимулів формування трудового потенціалу та максимально ефективного його використання. Основним напрямком політики, спрямованої на досягнення зазначеної мети, на думку Е. Лібанової, є розширення меж і підвищення вікових рівнів економічної активності, створення можливостей максимально великій частині населення брати участь в економічній діяльності, забезпечення належних умов праці, сприяння набуттю високого рівня освіти та кваліфікації, підтримання здоров'я нації [9,с. 11-18].
Виконати завдання щодо поліпшення добробуту населення за всіма пріоритетними напрямками держава зможе тоді, коли за її діями буде здійснюватися контроль з боку громадянського суспільства, основними суб'єктами якого є представники середнього класу. У сучасних українських умовах середній клас може віднайти власну нішу щодо проведення контролю за владною вертикаллю в органах місцевого самоврядування й саме таким чином взаємодіяти на базі партнерства та через діалог з державою в реалізації соціальної політики в Україні. Аналіз сутності місцевого самоврядування як інституту соціальної політики можна визначити за перспективу подальших наукових досліджень у запропонованому напрямку.
Список використаних джерел
1. Александрова О.С. Взаємодія конкуренції та партнерства як фактор розвитку середнього класу в Україні: філософський аналіз : монографія / О.С .Александрова. К.: ПАРАПАН, 2009. 252 с.
2. Борецька Н.П. Політика соціального захисту середнього класу / Н.П.Борецька // Демографія та соціальна економіка. 2007. № I. С. 170-183.
3. Гернего О. Ідея соціальної справедливості як важливий фактор регіонального та загальнодержавного розвитку / О.Гернего // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. -2001. -№ 2. С. 229-235.
4. Заборовський В. Еволюція соціальної структури: перспективи генерацій / В.Заборовський // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2005. № I. С. 8-35.
5. Изменение социально-классовой структуры общества в условиях его трансформации / [Якуба Е.А., Хижняк Л.М., Куценко О.Д., Безсонов М.А., Евдокимова И.А.]. Харьков: Основа, 1997. -230 с.
6. Коваліско Н. Соціальна політика у регулюванні процесів стратифікації в українському трансформаційному суспільстві / Н. Коваліско // Психологія і суспільство. Український теоретико-методологічний соціогуманітарний часопис. 2007. № З.-С. 92-97.
7. Константинова JLB. Социальная политика: штрихи к социологической концепции / JI. В Константинова // Социологические исследования. 2005. №2. С. 36-43.
8. Куликов В. Социальная политика как приоритет и приоритеты социальной политики/В Куликов, В. Роик//Российский экономический журнал. -2005. -№ 1. -С. 3-17.
9. Лібанова Е.М. Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку XXI століття/Е. Лібанова// Демографія та соціальна економіка. -2008. № 1 (9). -С. 9-22.
10. Мельник C. Становлення соціально орієнтованого бізнесу в Україні як складова державної соціальної політики / С.Мельник // Україна: аспекти праці. 2008. №
5. -С. 32-36.
11. Москаленко В. Середній клас і рівень доходів / В.Москаленко // Праця і зарплата.-2004.-№ 16.-С. 4-5.
12. Ситников А.И. Формируется ли «средний класс»? / А.И.Ситников //Российский экономический журнал. 1999. № 3. С. 26-35.
13. Сіленко А. Соціальна політика та її пріоритети у перехідному суспільстві / А. Сіленко // Людина і політика. -2003. № 1 (25). С. 1І8-128.
14. Скуратівський А. Правовий вимір діяльності соціальної держави / А.Скуратівський, В.Скуратівський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2007. № 4. С. 184-192.
15. Соболева И. Социальная политика как фактор устойчивого развития / И.Соболева // Проблемы теории и практики управления. 2003. № 3. С. 67-73.
16. Студінський В. Питання соціальної справедливості у контексті соціальної політики / В.Студінський // Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільний журнал.-2009.-№1.-С. 13-16.
17. Тресвятська Т. Умови та проблеми становлення середнього класу в Україні / Т. Тресвятська // Україна: аспекти праці. 2005. №7. С. 22-30.
18. Якобсон Л.И. Социальная политика: попечительство или солидарность / Л.Якобсон // Общественные науки и современность. 2008. № 1. С. 69-80.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття, структура і загальна характеристика середнього класу як соціальної групи суспільства, що має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого круга матеріальних проблем. Сучасні проблеми визначення і формування середнього класу в Україні.
реферат [30,9 K], добавлен 15.08.2014Поняття соціальної політики та соціальної держави. Концептуальні засади захисту населення. Формування системи соціальних допомог, її законодавче та фінансове підґрунтя. Вдосконалення системи фінансування соціального захисту за умов ринкової економіки.
дипломная работа [434,3 K], добавлен 29.04.2011Сутність соціальної політики, основні напрямки її здійснення. Характеристика системи соціального захисту та соціального страхування. Особливості функціонування соціальної політики в Україні та інших державах. Людина як суб'єкт соціальної політики держави.
учебное пособие [488,3 K], добавлен 03.05.2010Поняття, види та заходи соціального захисту населення. Соціальний захист як складова соціальної політики. Необхідність розробки Соціального кодексу України. Основні складові елементи та принципи системи соціального захисту населення на сучасному етапі.
реферат [23,3 K], добавлен 12.08.2010Середній клас як основа соціальної стабільності в сучасному світі, основний внутрішній інвестор держави, що створює масовий попит на споживчі товари і послуги. Структура та потенціал середнього класу в Україні, особливості процесів його становлення.
статья [13,4 K], добавлен 29.03.2010Соціальна політика як знаряддя реалізації системи соціального захисту. Еволюція системи соціального захисту у вітчизняній економіці. Аналіз нормативно-правової бази здійснення соціального захисту. Проблеми соціальної політики України, шляхи подолання.
курсовая работа [84,1 K], добавлен 08.03.2010Формування системи соціального захисту в Україні. Нормативно-правові акти, що регулюють відносини в сфері соціального захисту населення, пенсійне забезпечення як його форма. Діяльність Управління праці і соціального захисту Деражнянської міської ради.
дипломная работа [4,9 M], добавлен 11.03.2011Соціально-класова структура України, поляризація суспільства. Поглиблення тенденції поляризації доходів і розшарування населення. Дві системи соціального світогляду, що перебувають у стані конфлікту. Формування умов для розвитку середнього класу.
реферат [24,5 K], добавлен 26.09.2009Формування системи соціальних служб як важливий напрямок соціальної політики в будь-якому суспільстві. Соціальна робота: поняття, зміст. Загальні функції Державної служби зайнятості України. Зміст прогнозування, планування, регулювання та управління.
контрольная работа [21,0 K], добавлен 23.10.2014Здійснення всебічної індустріально-центрованої модернізації соціально-економічного організму. Феномен жорсткої монополії на пізнання і владу. Характеристика сталінської соціальної політики. Кадрова політика в державі. Прискорення соціального розвитку.
статья [29,4 K], добавлен 14.08.2013Сутність соціальної стратифікації, основні категорії та системні характеристики. Теорія соціальної стратифікації та її критерії. Процеси трансформації структури населення та дослідження соціально-стратифікаційного виміру українського суспільства.
дипломная работа [140,2 K], добавлен 23.09.2012Розкриття особливостей соціальної політики в Україні, її основних напрямів та пріоритетів. Державна політика зайнятості працездатного населення. Соціальний захист та допомога населенню. Державне регулювання доходів. Мінімальний споживчий бюджет.
контрольная работа [115,5 K], добавлен 02.08.2015Аспекти соціальної допомоги і пенсійного забезпечення. Інструменти та джерела формування коштів на соціальний захист населення в світовій практиці. Аналіз показників пенсійної політики в економіці України. Удосконалення політики пенсійного забезпечення.
курсовая работа [96,1 K], добавлен 02.12.2012Сутність і механізми соціального захисту на ринку праці, його державне регулювання. Стан активної і пасивної політики сприяння зайнятості населення. Соціальний захист незайнятої молоді. Пропозиції щодо підвищення ефективності системи соціального захисту.
курсовая работа [155,8 K], добавлен 25.03.2011Класифікація зайнятості на ринку праці Полтавського регіону. Три основні проблеми, існування яких потребує змін стратегії сучасної держави загального добробуту. Короткий зміст Конвенції 102. Основні параметри здійснення соціальної політики в суспільстві.
контрольная работа [134,1 K], добавлен 24.12.2010Проблеми зайнятості населення. Діяльність соціальних служб щодо захисту безробітних на прикладі аналізу роботи служби зайнятості. Державна програма забезпечення зайнятості населення. Види і форми безробіття. Напрямки соціальної роботи з безробітними.
реферат [23,5 K], добавлен 10.06.2011Сутність і мета соціальної політики. Система соціального захисту та соціальних гарантій. Соціальна безпека людини і суспільства. Єдність демографічних, економічних та соціо-культурних аспектів суспільства. Основні завдання забезпечення соціальної безпеки.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 23.02.2016Види державної соціальної допомоги окремим категоріям населення, порядок її надання, припинення виплати, визначення розміру. Кошторис доходів та видатків в управлінні праці та соціального захисту населення. Фінансування та сплата податків управлінням.
отчет по практике [43,5 K], добавлен 16.10.2009Інститут сім'ї в контексті соціології. Механізми соціальної захищеності сімей в суспільстві, що трансформується. Специфіка соціальної роботи з сім’єю. Роль центру соціальної служби у підтримці сімей. Особливості соціальної роботи з сім’єю закордоном.
курсовая работа [73,4 K], добавлен 09.09.2014Визначення соціально-психологічних особливостей професійної взаємодії працівників системи соціального захисту населення. Ролі соціальних працівників, форми соціальної роботи. Інтеракція у процесі професійного спілкування, етапи міжособистісного розуміння.
курсовая работа [207,2 K], добавлен 15.03.2011
