Наркоситуація в Україні та девіантна поведінка молоді

Мають місце також певні вікові та освітні відмінності стосовно причин залучення молоді до вживання наркотичних речовин. Залежно від соціально-професійного статусу респондентів простежується деяка специфіка в розумінні причин поширення наркоманії в молодіжному середовищі. Однак, загалом причини розповсюдження наркоманії з точки зору всіх соціально-професійних груп молоді розподілились наступним чином: невміння розпоряджатися вільним часом, втрата молоддю орієнтирів, неусвідомленість наслідків, а вже потім - пошук нових відчуттів і спроби забути особисті проблеми, вплив знайомих.

Найбільш поінформованими про наркоманію і наркотичні речовини є молоді люди, котрі проживають у південному і південно-східному регіонах України. Найменш інформована молодь Криму та південно-західного регіону. Можна відзначити певну залежність між рівнем освіти і поінформованістю молоді України про наркоманію та наркотичні речовини. Тобто, чим вища освіта, тим вищий рівень інформованості молоді про наркотичні речовини.

Найбільшою довірою (серед молоді) у питаннях наркоманії користуються лікарі-наркологи, особи, які вживали наркотики, а також друзі, знайомі, батьки, родичі, працівники правоохоронних органів. При цьому слід зазначити, що практично не користуються довірою респондентів засоби масової інформації. І цей факт досить красномовно свідчить про рівень ефективності антинаркотичної пропаганди в українських засобах масової інформації. Досить показовим є і те, що не користаються довірою у молодих людей (з точки зору інформації про наркоманію) і вчителі. З точки зору соціально-професійного статусу довіра джерелам інформації також має свою специфіку. Так, для учнів та студентів найбільш авторитетними є друзі, знайомі. Для фахівців-гуманітаріїв авторитетними є лікарі-наркологи. Правоохоронці користуються найбільшим авторитетом у військовослужбовців, найменшим - в учнівської молоді.

Результати дослідження свідчать, що, мотиваційними чинниками залучення молоді до наркоманії є невміння відмовитися від пропозиції спробувати наркотичну речовину, бажання одержати задоволення, а також інтерес. Автор розглядає основні мотиви залучення молоді до наркоманії також крізь призму віку, статі, освітнього рівня, соціально-професійного статусу респондентів.

У розрізі ціннісного підходу в дисертації відокремлюються дві грані наркопроблеми в українському суспільстві: 1) зростання соціальної потреби в наркотиках, можливостей вибору споживачем наркотичних засобів; 2) впровадження в соціальне життя елементів так званої "нічної культури", яка вимагає стимуляторів, у тому числі і наркотичних. Тобто, має місце наркосередовище, яке забезпечує безперешкодний рух наркотиків до споживача, передачу “наркосвідомості” і досвіду. Мова йде про молодіжну субкультуру, ядром якої є ціннісне ставлення до наркотиків, оточених аурою міфів, ілюзій, фантазій стосовно функцій і особливостей циркуляції останніх в суспільстві. Також, ми маємо споживача, котрий поєднує вживання наркотиків зі своїм світосприйняттям.

У четвертому, розділі “Вплив наркоманії на злочинність як девіантну поведінку молоді” автор аналізує вплив вживання наркотичних речовин на злочинність. При цьому проблема молодіжної наркоманії розглядається як форма соціального протесту, тобто, з точки зору конфліктного сценарію взаємодії молоді з суспільством і державою.

Проблема соціального протесту молоді (тісно пов'язана з конфліктом поколінь) має глибокі корні, тривалу історію вивчення і знайшла досить широке відображення у філософській та соціологічній літературі. Досить назвати роботи Шекспіра, Дідро, Гете, Фрейда, Фромма, Дарендорфа. Соціально-психологічний аналіз відносин між поколіннями зробив американський соціолог К. Кенністон, стверджуючи, що причиною конфлікту є “історична невідповідність” старшого покоління новим потребам.

До середини ХХ століття історія не мала яскравих прикладів автономних масових рухів молоді (як специфічної соціально-демографічної групи), її боротьби за свої права (проти катуваня батьків). Молодь кінця ХІХ-початку ХХ століть розшаровувалась швидше за класовими або соціально-груповими ознаками, за ознаками належності її представників до “верхів” чи “низів”. Першим чисто специфічним молодіжним рухом (який відображав інтереси і ідеали “дітей”) було так зване “втрачене покоління”. Його ідеологами виступали молоді західні письменники. Цей рух був не масовим, а швидше елітарним. І вживання наркотиків було швидше винятком, а не правилом. На другому етапі виникнення специфічних молодіжних рухів (в середині 50-х років ХХ століття) формується низка близьких між собою течій у різних країнах світу. У США - це “розбите покоління”, або “бітники”, або “хіпстери”. В Англії близьким до них було покоління так званих “сердитих людей”, у ФРН - “група-47”. Основною причиною цього руху було розчарування “дітей” у суспільстві “батьків”, неприйняття останнього за конформізм, брехню та лицемірство.

“Зародком” молодіжних рухів протесту у колишньому Радянському Союзі можна вважати так звану культуру “стиляг” (кінець 50-х-початок 60-х років ХХ століття). В основі своїй це було неусвідомлене наслідування західної моди, котре сприймалось державними, партійними і комсомольськими органами як виклик радянській культурі і моралі. Однак, це була швидше субкультура (а не рух), яка була замінена на радянський варіант “хіппі”. Але якщо на Заході “хіппі” передавали майже всім наступним молодіжним рухам і групам традицію вживання наркотиків, то в Радянському Союзі цього не відбувалось. Наркотики в молодіжне середовище масово “проникли” пізніше, в середині 80-х років. Отже, якщо на Заході злиття молодіжних рухів з наркоманією відбувалося стрибкоподібно на початку 60-х років (і було пов'язане в першу чергу з “хіппі”), то на Сході це злиття відбувалось повільно, починаючи із середини 80-х років і не було пов'язане з якимось специфічним і певним рухом молоді, для якої вживання наркотиків було не завжди усвідомленим (а швидше стихійним, неусвідомленим) протестом. Разом з тим у “молодіжній” наркоманії Заходу і Сходу багато спільного. По-перше, вона являє собою велику небезпеку для будь-якого суспільства. По-друге, наркоманія є формою індивідуального протесту, який здійснюється індивідом на мікрорівні. При цьому вживання наркотиків (в якості форми соціального протесту) може носити як свідомий, так і стихійний, неусвідомлений характер. Найбільшу загрозу має саме стихійний протест, адже в цьому випадку вживання наркотиків презентує собою спосіб життя.

Наркоманія є важливішою причиною (умовою) існування і розповсюдження злочинності, неодмінним супутником останньої. У самій гострій формі девіантність виступає як злочинність, як посягання на соціально-політичні і моральні основи суспільства, особисте життя, безпеку і добробут його громадян. Зростання злочинності приводить сьогодні не лише до посилення відчуття незахищеності людей, їх життя, прав, свобод, але й до криміналізації суспільних відносин, що знаходить своє відображення у найширшому спектрі всіх сторін життя. Всі прояви злочинності - це крайня форма девіантної поведінки. Якщо говорити про вплив наркоманії на злочинність, то можна констатувати, що злочинність серед наркоманів (і кількість злочинів, пов'язаних з наркотиками) безперервно зростає. Кількість осіб, залучених до злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків, постійно збільшується, майже половина їх складає молодь, п'ята частина колишні засуджені, а також підлітки. Серед злочинів переважають корисливі та насильницькі. Найвищий рівень злочинності, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків у таких регіонах України, як Одеська, Дніпропетровська, Полтавська. Херсонська області, АР Крим, Київ та Київська область. Найменший рівень злочинності у західних регіонах України. При цьому в основі “наркотизації” молоді України і розповсюдження цього явища - взаємодія соціальних, духовних, психологічних, економічних та екологічних чинників.

Як свідчать результати дисертаційного дослідження, одним із найбільш значущих мотивів залучення молоді до наркоманії є невміння відмовитися від пропозиції спробувати наркотичну речовину, що притаманне всім віковим, статевим, освітнім, соціально-професійним групам молоді. Це вельми актуалізує необхідність навчання навичкам (умінням) володіти собою, керувати спілкуванням, безконфліктно виходити із “наркотичних” ситуацій. На разі, наркотики стійко впроваджені у молодіжну субкультуру. Саме остання і функціонує в якості особливого каналу “розповсюдження” наркотичної свідомості, відповідних потреб і очікувань. І це ускладнює боротьбу з наркоманією як соціальним і соціально-психологічним явищем. Отже, нині конче актуалізується рання соціально-психологічна профілактика наркоманії, розробка антинаркотичних програм, об'єднання зусиль багатьох фахівців. Дисертант (виходячи з досвіду здійснення проектів антинаркотичних програм в Україні) робить висновок, що успішна профілактика і боротьба з наркоманією передбачає:

- розробку державних довготривалих (стратегічних) програм і їх впровадження в практику;

- створення відповідної матеріально-технічної бази;

- підготовку необхідних спеціалістів (медиків, педагогів, соціологів, психологів, юристів), надання профілактичній роботі цілеспрямованого і кваліфікованого характеру;

- поєднання зусиль державних і суспільних інституцій для ефективної реалізації антинаркотичних проектів.

У висновках підбиті головні підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано низку положень, що мають теоретичне і практичне значення для подальшого вивчення девіантної поведінки молоді, розробки і втілення в життя ефективних антинаркотичних молодіжних програм.

Публікації

1. Лазаренко В.И., Поддубный В.А., Сакада Н.А. Наркоситуация в мире и Украине // Молодежь Украины и наркомания / НАН Украины, Институт социологии, Инновационный центр; Министерство Украины по делам науки и технологий, Благотворительный фонд “Интеллектуальная перспектива” / Отв. ред. В.Е. Пилипенко, Ю.А. Привалов. - Киев: Стилос, 1998.- С. 7-21. - 0,7 друк. арк.

2. Лазаренко В.І. Наркоманія у молодіжному середовищі // Уряду України. Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Політична культура і політичні партії України. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Керівники авторського колективу А.І. Комарова, О.М. Рудакевич. - Київ, 1996. - Т. 6. - С. 486-492. - 1 друк. арк.

3. Лазаренко В.І. Молодь та соціально-психологічні чинники девіантної поведінки в умовах трансформації суспільства // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ, 2000. - № 3 (11). - С. 131-137. - 1 друк. арк..

4. Лазаренко В.И. Пути реинтеграции молодых наркоманов к полноценной жизнедеятельности и профилактика наркомании // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ, 2000. - № 4 (12). - С. 19-25. - 1 друк. арк.

5. Лазаренко В.І. Соціально-психологічні причини наркозалежності серед підлітків і молоді // Соціалізація особистості: Міжкафедральний збірник наукових статей // За загальною ред. А.Й. Капської. - К.: НПУ, 1999. Випуск 3. - С. 86-91. - 0, 25 друк. арк.

6. Лазаренко В.І., Бондаренко З.П. Вплив мікросередовища на формування девіантної поведінки підлітків // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2001. Том ХХVІ. - С. 35-45. - 0,5 друк. арк.

7. Лазаренко В.И. Профилактика социальной дезадаптации и наркомании в среде современной студенческой молодежи // Філософія, культура, життя. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 14. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С. 140-147. - 0,5 друк. арк.

8. Лазаренко В.И. Наркомания - источник особого эмоционального состояния // Материалы международной конференции “Роль эмоционального компонента в человеческой деятельности и мировосприятии”, 25-27 марта 1997, г. Днепропетровск.- Днепропетровск: ДГУ, 1997.- С. 57-59.

9. Лазаренко В.І. Проблема наркозалежності серед підлітків // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції “Діти в скруті: альтернативи вирішення проблеми”, 18 травня 1998, м. Дніпропетровськ. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 22-23.

10. Лазаренко В.І. Профілактика асоціальної поведінки серед студентської молоді // Психолого-педагогічні аспекти профілактики асоціальної поведінки серед студентської молоді. Тези доповідей на всеукраїнській науково-практичній конференції, 25-26 квітня 2001р. / Під ред. Л.М. Таберка. - Дніпропетровськ: ДТрТ, 2001. - С. 33-35.

Размещено на Allbest.ru