Особливості використання інформаційно-психологічного впливу в індустріальному та постіндустріальному суспільствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості використання інформаційно-психологічного впливу в індустріальному та постіндустріальному суспільствах

Смола Л.Є.

Інформаційне суспільство відкриває можливості більш ефективного маніпулювання людьми, їх цінностями, нормами, установками. Подальше поширення інформаційних технологій, інтернетизація та комп'ютеризація суспільних відносин зумовлюватимуть поглиблене використання інформаційно-психологічного впливу як засобу політичної, економічної та зовнішньополітичної боротьби. Тому постає проблема необхідності проаналізувати, яким чином ці зміни вплинули на використання інформаційно-психологічного впливу, які задіються ресурси та можливі результати таких дій.

Дослідження інформаційно-психологічного впливу (ІПВ) буде неповним без аналізу розбіжностей у його використанні в індустріальному та постіндустріальному суспільствах, що є основним завданням статті. Окрім цього потребують визначення суб'єкти ІПВ в індустріальному та постіндустріальному суспільствах.

Частина дослідників (М.Гродненський, І.Панарін, М.Сенченко та ін.) суб'єктами впливу визначають лише офіційні військово-політичні органи країни, які здійснюють вплив, наслідуючи радянські підходи до аналізу проблематики[1;2;3]. В.Циганов та С.Бухарін розглядають суб'єкти ШВ як суб'єкти інформаційних війн, тобто як тріаду: органи управління (центри впливу), їх агенти впливу та зацікавлені особи [4]. Вони виходять за ідеологічні межі, зазначаючи, що методи та технології інформаційно-психологічного впливу можна застосовувати не тільки у зовнішньополітичній боротьбі, але й у бізнесі. Відповідно, суб'єктами можуть бути як органи влади окремої країни, так і бізнес структура, оскільки метою є оволодіння капіталом та владою над об'єктом. Окрім цього суб'єктами також виступають агенти впливу, яких знаходять всередині організації, що здійснює вплив, і виконують роль втілювачів стратегії інформаційної війни. Зацікавленими особами в такій моделі є особи, які отримують вигоду від втілення стратегії, це можуть бути всі громадяни країни, певна група осіб або власники акцій корпорації.

Аналізуючи основних носіїв ШВ, можна погодитися з думками Г.Грачова та І.Мельника, що ними можуть бути: держава, суспільство, окремі особистості. Дослідники виокремлюють такі основні засоби ІПВ на людину:

- засоби масової інформації;

- література (художня, науково-технічна, суспільно-політична, публіцистична, спеціальна тощо);

- мистецтво (зокрема, різні напрями масової культури тощо);

- освіта (система дошкільної, середньої, вищої, а також так званої альтернативної освіти тощо);

- виховання (усі форми виховання в системі освіти, громадських організацій формальних та неформальних, в сім'ї, система соціальної роботи тощо);

- особисте спілкування (ділове, професійне, повсякденне) [5,с.33-34].

Однак ключовою розбіжністю здійснення ІПВ в інформаційному суспільстві від попереднього етапу, на нашу думку, є чимраз більша кількість суб'єктів впливу. Якщо в індустріальному суспільстві за наявності таких ресурсів, каналів впливу та масштабів застосування суб'єктами виступали передусім військово-політичні органи влади та наддержавні утворення, за нинішніх умов їх контингент зростає. Суб'єктами інформаційно-психологічного впливу, на нашу думку, узагальнено виступають:

- держава (в тому числі іноземні держави), органи влади і управління та інші державні структури, заклади та відомства, а також спецслужби іноземних країн;

- глобальні організації (Світовий банк, МВФ, Римський клуб тощо)

- суспільство (громадські, політичні, бізнесові та інші організації, а також іноземні);

- транснаціональні корпорації;

- різні соціальні групи (формальні та неформальні, впливові та випадкові, великі (розгалужені) та локальні за сферою інтересів, за місцем проживання, роботи, навчання тощо);

- регіональні еліти, що прагнуть до більшої самостійності/незалежності своєї діяльності стосовно позицій центральних органів влади;

- окремі особи (представники державних, політичних та громадських організацій, соціальних груп тощо), які діють індивідуально (напр., блогери) або групами.

Змінюється також форма впливу як сукупність зовнішніх ознак, визначених змістом цього феномену. Доцільно типологізувати форму впливу за видами суб'єктів. Перший вид складає інституціональна форма. Це форма впливу різних соціальних інститутів та організацій, наприклад: інститут керівника держави, парламент, уряд, силові структури, церква, політична партія, ЗМІ, профспілки, тіньові угруповання тощо. Другий вид це форма впливу соціальних спільнот та груп. Мова йде про вплив етносу (напр., нації); великих соціальних груп: класів, прошарків (напр, інтелігенції), демографічних груп (молоді), малих соціальних груп (клану, сім'ї). Третій вид індивідуальна форма впливу (політика, громадського діяча, вченого, революціонера, полководця тощо). Складниками такого впливу можуть виступати конкретні інформаційно-психологічні операції, акції [6,с.18].

Наслідками (реакціями) на вплив є зміна поведінки людей, їх переконань, цінностей, установок, міфосфери тощо. Така зміна може: зумовлювати, в одному випадку, нівелювання прав та свобод людини, формувати загрози інформаційно-психологічної безпеки людини, посилювати дестабілізацію в соціумі тощо. В іншому випадку сприяти консолідації суспільства, створювати майданчики для формування консенсусу політичних позицій тощо. Відповідно, основною дилемою сучасної демократії стає, з одного боку, розуміння, що демократичний спосіб правління ґрунтується на довірі, що свобода слова, обмін ідеями можуть спричинитися до більш справедливого та кращого прийняття рішень. З іншої боку, ми частково беремо участь в обговоренні певних питань, не осмислюючи проблеми, а покладаючись на спрощені прийоми переконання та обмежені роздуми.

Аналізуючи феномен інформаційно-психологічного впливу, необхідно також визначити таку характеристику, як сила впливу. Застосовуючи фізичні парламенти, силу впливу можна визначити від нуля (повної індиферентності) до суб'єктивного максимуму (рівня, коли певний індивід перестає відчувати посилення інформаційного сигналу). Силу впливу визначають обсягом та інтенсивністю спрямованої інформації на об'єкт впливу. Якщо накреслити умовну шкалу сили впливу, її можна звести до таких рівнів:

- слабкий опосередкований вплив (на неосновний об'єкт впливу, на не референтну групу, випадкову аудиторію);

- слабкий спрямований вплив (поширення чуток, анекдотів, здійснення провокацій, латентні дії);

- сильний опосередкований вплив (метод «снігового кому», ефект натовпу, лобіювання);

- сильний цілеспрямований вплив (інтенсивна пропаганда в умовах тоталітарної держави, масована PR-кампанія, «промивання мізків», ;реклама, інформаційно-психологічні операції, інформаційно-психологічна війна).

Вагоме значення має класифікація впливу. Якщо врахувати, що вплив здійснюють політичні і не політичні суб'єкти, що переслідують найрізноманітніші цілі, часто далекі від політики, то навряд чи можна визначити вплив як чисто політичний феномен. Вплив можна розглядати в трьох напрямках:

- на державну владу;

- на політичний процес;

- вплив як самостійний процес.

Детермінантами впливу за цих обставин виступають умови, тобто сукупність внутрішніх та зовнішніх обставин, які впливають на розвиток самодетермінації певного явища. Узагальнено їх можна трактувати як:

- детермінанти, пов'язані з потребами людини (за А.Маслоу);

- детермінанти, що поєднують сукупність мотивацій та установок;

- систему диктату (регламентації, обмеження), відображену в людській психіці (від традицій, стереотипів до державної системи).

Аналіз особливостей використання ІПВ неможливий без розгляду питання щодо каналів впливу. Слушною є думка дослідників В.Ю.Мейтуса та В.В.Мейтуса, що канал є не лише засобом доставки інформацій, а завжди пов'язаний із середовищем, в якому він існує. Тому канал є технологічним компонентом процесу передавання інформації тій спільноті користувачів, на яку цей канал зорієнтовано. Тобто поширювана каналом інформація посилюється тією довірою чи недовірою, яку користувач відчуває до транслятора (журналіста, оглядача, політика тощо) [7,с.219].

Окрім вже традиційних каналів впливу (газет, радіо, наочної агітації, мітингів, демонстрацій тощо) пріоритетну роль відіграють телебачення, Інтернет та мобільний зв'язок. Окремо слід зупинитися на використанні соціальних мереж та блогування як ефективних та перспективних каналів впливу. Дослідження свідчать, що соціальні медіа стають все більш ефективним інструментом впливу. Інтернет-блоги (напр., «Живий Журнал») новий, але вже досить ефективний канал ІПВ. Він поліфункціональний, постійно розширюється, його використовують:

- для поширення ідей, ідеологій, громадських і політичних рухів (пропагандистська функція);

- для інформування, координування, стимулювання зацікавлених груп об'єктів впливу (організаційна та консолідаційна функція);

- для протидії офіційній ідеології, політичним опонентам чи іноземним спецслужбам (контрпропагандистська функція);

- для формування громадської думки чи поступової зміни усталених у суспільстві цінностей, стереотипів, міфів тощо (як елемент стратегії м'якої сили («soft power») та стратегії розумної сили («smart power»)).

Особливістю цього каналу впливу є його умовна «необмеженість». Навіть за авторитарного режиму та офіційної цензури опоненти влади чи зовнішні структури (спецслужби), які мають на меті дестабілізувати політичну ситуацію в країні, можуть донести потрібну інформацію до об'єкта впливу. Проблемою є необхідність зацікавити і знайти спільні позиції з аудиторією, на яку спрямовано вплив. Для здійснення зазначених кроків в індустріальному суспільстві було необхідно задіяти значні людські та матеріальні ресурси: друкування листівок, брошур, поширення радіопередавачів та радіопрограм, засилання агентури, залучення спеціальної техніки, що перешкоджала отриманню радіосигналів, формування складної системи поширення чуток тощо.

Політики на сьогодні активно використовують Інтернет-блоги для залучення своїх прихильників, та координування їх дій та пропагування власних ідей[8]. Суб'єкти впливу у блогосфері використовують т.зв. «ботів» найнятих користувачів, які висловлюють підтримку та захоплення ідеями/діями певного політика (суб'єкта впливу) або виступають критиками його опонентів і застосовують окремі методи ІПВ (дезинформування, маніпулювання, поширення чуток, переконання, психологічний тиск), але їх діяльність не є ефективною через низький рівень розуміння методики впливу та необхідність вивчення об'єктів впливу як зазначеними суб'єктами, так і виконавцями. Однак такі дії не перешкоджають подальшому застосуванню та розширенню блогосфери. Оскільки Інтернет характеризується найвищим рівнем поширення та отримання інформації, а також сформованим переконанням наявності «свободи вираження і можливості швидкого пошуку однодумців» [9] (відчуття власного контролю над ситуацією і, відповідно, блокування системи психологічного захисту та бар'єрів), можна прогнозувати подальше зростання ефективності такого каналу впливу та його використання суб'єктами впливу.

Соціальні мережі також стають ефективним каналом ШВ. Окрім прямої функції обміну та отримання інформації соціальні мережі часто мають кілька базових форм (або то пологій): ланцюгові (лінійні) мережі, у яких члени пов'язані між собою у ряд, а комунікації відбуваються через найближчий вузол; зіркоподібні (колісні) мережі, у яких члени пов'язані з центральним вузлом і мають через нього проходити для комунікації одне з одним; загальноканальні (повністю взаємопов'язані чи повно матричні) мережі, у яких кожен член пов'язаний з усіма іншими і може здійснювати комунікацію безпосередньо з кожним вузлом [10,с.298-299]. Вони сприяють організації соціальних комунікацій та реалізації базових соціальних потреб. Слушною видається аналіз соціальних мереж, зроблений російськими дослідниками щодо привабливості соціальних мереж, які надають такі можливості:

- отримання інформації/підтримки від інших членів соціальної мережі;

- верифікація ідей через участь у соціальній взаємодії;

- соціальна вигода від контактів (причетність, самоідентифікація, соціальне ототожнення, соціальне сприйняття тощо);

- рекреація (відпочинок);

- основними категоріями соціальної мережі є: довіра, думка, вплив, репутація [П.с.5].

Використовуючи методи структурно-функціонального і порівняльно-типологічного аналізу та визначаючи розбіжності здійснення впливу в індустріальному та постіндустріальному суспільствах, можемо прийти до висновку, що:

- інформаційний ресурс став основним засобом впливу;

- відбувається зростання кількості каналів впливу та зменшення можливостей об'єктів впливу щодо їх перекриття чи блокування;

- майже відсутні політичні та географічні обмеження у поширенні інформації; оперативності та масштабності її подання, неможливості централізованого контролю за нею і «критичних вузлів» та багатогранністю комунікації синтезом діалогових та монологових комунікацій; у складності розмежування інформації, що спрямована на цільову аудиторію (можливу аудиторію супротивника) та власну аудиторію;

- соціальні мережі, які активно розширюються, стають каналом для надання необхідної інформації суб'єктом впливу;

- формується чітка диференціація об'єктів впливу та охоплення масштабних аудиторій;

- відбувається зменшення здатності об'єкта впливу блокувати інформацію, оскільки вона надходить через емоційне сприйняття та впливає на несвідоме мислення;

- формується залежність об'єктів впливу від отримання необхідної інформації та стираються межі між реальними подіями і фактами та віртуальною реальністю і системою образів;

- методика здійснення ІПВ виходить з площини зовнішньополітичного застосування у сферу внутрішньополітичної боротьби;

- протидія здійснюється не тільки проти визнаних ворогів, але й проти задекларованих партнерів як на міждержавному рівні (напр., союзники по коаліції чи блоку), так і у політичній чи бізнесовій площині (політичні блоки, бізнес-асоціації тощо).

Підсумовуючи зазначимо, що в індустріальному суспільстві кожне нове покоління отримувало поступово адаптовану та визначену регламентацію свого способу життя. У результаті вирівнювалися соціокультурні відмінності поколінь. Зміни, що генеруються глобальними процесами, науково-технічний потенціал, дії ЗМК, здійснюють подвійний вплив на гуманітарну сферу. Вони сприяють її розвитку, проте одночасно руйнують попередню систему соціальних спільнот. Ще ніколи так швидко не змінювалися структура суспільної взаємодії, матеріальні та духовні чинники діяльності людини. Виникла дилема: з одного боку, велика кількість інформації дає можливість більш об'єктивного аналізу явища чи процесу, тобто на найвищому рівні вирішувати поставлені завдання, з іншого узалежнює індивіда чи соціум загалом, дає можливість впливати на нього, формувати відповідні настанови, цінності, переконання. Відбувається підміна реальності, виникає ефект заміщення, коли реальний світ починають ототожнювати зі світом, представленим ЗМІ. Електронні ЗМІ в режимі non-stop стимулюють політичну боротьбу, що набуває радше стилістичного, аніж сутнісного характеру. Все це зумовлює необхідність подальших наукових розробок в напрямі вивчення інформаційно-психологічного впливу.

інформаційний психологічний вплив суспільство

Список використаних джерел

1. Гродненский Н. Четвертая мировая: США в войне за мировое господство. Мн., 2004.

2. Панарин И. Информационная война и геополитика. М., 2006.

3. Сенченко И. Четвертая мировая «информационно-психологическая» война. К., 2006.

4. Цыганов В.В., Бухарин С.Н. Информационные войны в бизнесе и политике. Теория и методология. М., 2007.

5. Грачев Г., Мельник И. Манипулирование личностью: организация, способы и технологии информационно-психологического воздействия. М., 1999.

6. Власов В.И. Влияние (социально-политический аспект). М., 1999.

7. Мейтус В.Ю., Мейтус В.В.Массы, движения, революции. К., 2008.

8. Аксенов П. Зачем политикам «Живой Журнал?» ?// http://www.news.co.uk

9. Блоги набирают обороты. По материалам: Washington ProFile.// http://www. podrobnosti.ua/society/2007/07/12/439775.html.

10. Арквілла Дж., Ронфельдт Д. Мережі і мережеві війни. Майбутнє терору, злочинності та бойових дій. K., 2005.

11. Губанов Д.А., Новиков Д.А., Чхартишвили А.Г. Социальные сети: модели информационного влияния, управления и противоборства. М., 2010.

Размещено на Allbest.ru