Пасивне дозвілля у шахтарських родинах Донбасу у 1965-1985 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пасивне дозвілля у шахтарських родинах Донбасу у 1965-1985 рр.

Ізмайлова К.В.

У порівнянні з робочим позаробочий час складає значно більшу частину життя людини. Ta частина позаробочого часу, до якої не входять побутові справи і фізіологічні потреби, догляд за дітьми і ведення хатнього господарства, і є вільний час [І.с.6]. А дозвілля це лише одна з форм витрат вільного часу, коли людина може розпоряджатися ним суцільно за своїми уподобаннями. Отже, дозвілля це сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлюючого характеру [2,с.28-29].

У радянські часи проблеми вільного часу та дозвілля розглядалися більшою мірою соціологами, ніж істориками. Зокрема, досить відомі праці Т.Говорун, Л.Гордона, Б.Мосальова, присвячені цій тематиці. Що стосується історичних праць, то частково цього питання торкалися відомі історики Донбасу В.Гирло, З.Лихолобова та ін. Дослідники також мають у своєму розпорядженні досить широку джерельну базу, яка в основному представлена архівними документами, даними усної історії та матеріалами преси тих часів.

У представленій роботі автор ставить собі за мету виконання наступних завдань: виокремити основні форми проведення пасивного дозвілля у шахтарських родинах та проаналізувати причини превалювання саме цих форм у шахтарському повсякденні.

Якими ж були особливості і тенденції розвитку сімейного дозвілля у шахтарських колах? Поставлене питання необхідною мірою ще не вивчене. Ti дані, які зараз мають історики та соціологи, свідчать, що культура сімейного дозвілля (його зміст, структура, частота і розповсюдженість окремих видів занять) багато в чому залежали від належності родини тій чи іншій соціальній групі, місця її проживання. Особливість безпосередньо шахтарських родин полягала в тому, що величина їхнього вільного часу була значно меншою за середню по республіці [3,арк.40]. Це було пов'язано із специфічними умовами праці та графіком роботи на вугільних підприємствах. Шахтарі працювали у 3 4 зміни, їхні вихідні часто не співпадали з календарними, часто вони змушені були працювати понаднормово, а отже, організувати активний відпочинок було досить важко: неможливо сходити в кіно, якщо треба виспатися перед (чи після) нічною зміною, немає змоги виїхати з родиною на природу, бо вихідні шахтаря та його дружини не співпадають і таке інше. Зазначеніфактори частково пояснюють переважання серед гірників пасивних форм проведення вільного часу.

Під час опрацювання проблеми ми виділили кілька найулюбленіших занять шахтарів. Зокрема, у досліджуваний період до повсякденного життя шахтарських родин міцно увійшло телебачення: якщо у 1967 р. 63,2% шахтарів мали телевізори і 69% радіо, то у 1985 р. телевізор та радіо мали практично всі шахтарські родини [4,с.70].

Телевізійні смаки кожного з членів родини, як правило, різнилися. Зокрема, шахтарські дружини найбільше полюбляли дивитися фільми, розважальні передачі та фігурне катання, тоді як чоловіки віддавали перевагу новинам та іншим інформаційним передачам, а серед спортивних подій найбільше цікавилися футбольними та хокейними матчами. Що стосується дітей, то у малому віці вони полюбляли мультфільми, а у більш старшому переймали телевізійні уподобання батька чи матері [5,с.178]. Слід зазначити, що через високу завантаженість хатньою працею жінка не мала досить часу на перегляд телепередач. За підрахунками соціолога Б.Павлова, вона дивилася телевізор близько 4 год. 15 хв. на тиждень, тоді як чоловік-близько 9 шд 25 хв. [6,с.138]. Приблизно такі самі цифрові дані у своєму дослідженні наводять радянські соціологи Л.Гордон та Е.Клопов [7,с.160]. Тим не менш, затрати вільного часу на перегляд телепередач за розмірами перевищували час на читання і відвідування публічних закладів разом узяті і складали біля третини всього вільного часу шахтарів.

Цікаво співставити витрати на перегляд телепередач у гірників у будні та вихідні дні: у будні, згідно проведених досліджень, телевізор дивилося приблизно 35 50% шахтарських дружин і 50 65% шахтарів, у вихідні ці показники зростали до 80-90% у обох членів подружжя [8,арк. 11]. Специфічний зв'язок перегляду телепередач з дозвіллям вихідного дня виступає більш рельєфно, якщо порівняти його з іншим найбільш популярним у шахтарському середовищі видом домашнього дозвілля читанням книг, газет та журналів. В середньому читання кожного окремо взятого вихідного дня є більш тривалим, ніж у робочий день. Однак, по-перше, більша доля читання у порівнянні з переглядом телепередач, припадає все ж на робочі дні. А по-друге і це особливо важливо читання серед шахтарів у вихідний день триваліше за читання у будень лише у 1,5-2 рази, тоді як витрати часу на телебачення у вихідні зростали приблизно у 3 рази [8,арк. 11]. Більш тісний зв'язок телебачення у порівнянні з читанням з дозвіллям вихідного дня можна, на наш погляд, пояснити тією обставиною, що більшість телевізійний передач були цікавими лише в тому випадку, якщо дивитися їх повністю, не перериваючись і тим більше не зупиняючись (на відміну від читання, яке можна поділили на будь-які відрізки, перенести на інший день, можна перечитати заново певний розділ, якщо щось незрозуміло чи забулося і т. д.). А більш-менш тривалі проміжки часу у працюючих шахтарів та їхніх дружин з'являлися саме у вихідні. З цим, на наш погляд, пов'язане різке зростання часу, що витрачався на перегляд телепередач, у жінок.

Крім телебачення одним з основних видів дозвілля для шахтарських родин було читання. Ця форма проведення дозвілля більше, ніж будь-яка інша, сприяла напруженню розуму та почуттів і надавала шахтарям широкі можливості для власного, індивідуального сприйняття художніх образів і думок авторів, а отже, їхньому культурному і інтелектуальному розвитку. Слід зазначити, що читання газет та журналів та читання художньої літератури виконували різні функції: мета першого задоволення потреб у поточній інформації, другого у розвагах, естетичних переживаннях, отриманні більш глибоких знань.

У досліджуваний період значно зросла популярність газет. Газети активно і зацікавлено читали всі члени шахтарських родин незалежно від віку, а у чоловіків читання газет за витратами часу часто займало таке ж високе місце, як і перегляд телепередач [8,арк.31]. Що стосується шахтарських дружин, то вони приділяли читанню газет значно менше часу, ніж читанню художньої літератури і перегляду телепередач, не кажучи вже про хатні справи і виховання дітей. В газетах шахтарі перш за все шукали інформацію: про внутрішнє і міжнародне політичне життя, про стан економіки, про новинки техніки і наукові відкриття, рідше про події у світі мистецтва і т. д. саме інформацією визначалися не лише характер обраних ними газет, але й особливості їх читання у шахтарських родинах. У Донбасі найбільшою популярністю користувалися газети «Правда», «Известия», «Советская культура», «Труд», «Комсомольская правда», «Социалистический Донбасс», «Вечерний Донецк» [8,арк.39]. Шахтарі були активними передплатниками: наприкінці 1960-х років одну газету передплачували 23,2%, дві 26,9%, три і більше 43,7% шахтарів. У1980 р. ці цифри складають відповідно 18,6%, 28,1%та 51,3% [9,с.210]. Звичайно, не можна забувати про те, що передплата газет та журналів в радянські часи не була цілком добровільною: вважалося, що кожен працівник обов'язково має передплачувати хоча б одну центральну державну газету.

Що стосується характеру читання, то відмітимо перш за все, його систематичність: згідно проведених радянськими соціологами досліджень та даних усної історії, більшість шахтарів читали газети регулярно або дуже часто [10]. По-друге, слід зазначити, що у зв'язку з порівняно невеликою кількістю вільного часу читання газет для шахтарів часто було не самостійним, а суміжним видом використання часу наприклад, шахтарі часто читали газети у транспорті, по дорозі на роботу, під час їжі тощо [10].

В середньому шахтарі приділяли читанню газет 2-3 год. на тиждень. Проте, згідно віковій класифікації, шахтарі у віці до 20 років приділяли газетному читанню трохи більше 1,5 год. на тиждень, гірники у віці 20 29 років біля 2 год., 30-39 років 2,5 год., а шахтарі 40 років і старші більше З год. [11.С.220-221]. Можливо, така розшарованість за віком пов'язана з впливом такого специфічного прояву культури, як життєвий досвід гірників, який породжував сильнішу цікавість до інформації про події, що відбувалися у світі.

Трохи меншою популярністю користувалися журнали. Фактично, вони являли собою проміжний тип між книгами та газетами за характером інформації, що надавалася. На відміну від газет, журнали більше читали шахтарські діти-підлітки (80 90%), далі батьки та матері неповнолітніх дітей (70 80%), а найменше літні шахтарі (50 60%) [8,арк.75].

Які ж саме журнали користувалися найбільшою популярністю серед шахтарських родин? Згідно даних анкетувань, проведених у 1970-х pp., більше половини (56%) журналів, які виписувалися у сім'ях гірників, складали журнали «Работница», «Крестьянка», «Огонек», «Смена», «Советский экран». Серед них абсолютна першість належить «Работнице» більше 25% від всіх журналів, що виписувалися. На другому місці «Огонек» (біля 10%). Біля 20% від всіх журналів припадало на журнали науково-популярні «Техника молодежи», «Наука и жизнь», «Здоровье», «Вокруг света», «Знание-сила». I біля 7% складали гумористичні журнали «Крокодил» та «Перець», а також дитячі журнали «Веселые картинки» та «Мурзилка» [8,арк. 76].

Таким чином, обсяг журналів «розважального» профілю серед шахтарських родин займав приблизно 80% відсотків від усіх інших. На літературно-художні (так звані «товсті») журнали припадало лише близько 5 6% (серед останніх найбільшою популярністю користувався «Роман-газета») [8,арк.76]. А отже, шахтарі та члени їхніх родин у журнальному читанні надавали перевагу легкій, необтяжливій інформації. Можливо, така особливість була зумовлена високою інформаційною завантаженістю газет та телепередач і прагненням шахтарів хоч іноді «відпочивати» від неї за допомогою журналів розважального характеру.

Що стосується літературних смаків, то шахтарі в основному віддавали переваги художнім творам, присвяченим Великій вітчизняній війні, пригодницькій, історичній та фантастичній літературі, шахтарські дружини полюбляли книжки «про кохання»; підлітки з особливим ентузіазмом читали фантастику, детективи, літературу про подорожі і мандрівників, а також історичні книги [12,с. 167]. На жаль, класична література, як вітчизняна, так і зарубіжна, не користувалася популярністю у шахтарських родинах. Te ж саме можна сказати і про поезію [12,с. 167]. Трохи краще йшли справи з сучасною радянською прозою. Приблизно на аналогічному рівні популярності знаходилася і тогочасна радянська поезія. Досить рідко у родинах гірників читали книги з мистецтва, філософську і політичну літературу [13,с.21].

У поодиноких випадках члени шахтарських родин користувалися бібліотеками. В основному це були особи 26-30 років, які читали переважно художню і суспільно-політичну літературу, і дуже мало захоплювалися технічною (лише кожен 20-й читач) [9,с.211].

He зважаючи на переважання серед гірників родинних форм проведення вільного часу, останнє не було позбавлене і мінусів, оскільки в цілому воно мало статичний характер. Слід взяти до уваги і таку особливість домашнього дозвілля гірників, як його закритість. Хоча тогочасну шахтарську родину, яка жила в окремій квартирі, пов'язували із зовнішнім світом телефон, телевізор, радіоприймач, преса тощо, все ж вона більшу частину часу жила у незмінних чотирьох стінах, працюючи переважно на «прийом» інформації. А отже, цілком природно, що для шахтарських родин найбільш характерним типом дозвілля був пасивний відпочинок. Ця особливість пояснюється важкими фізичними навантаженнями для шахтарів «прийшов з роботи вже нічого не хочеться, так стомився» [10], нестачею вільного часу на активний відпочинок, низький рівень освіти та культури («що я там можу побачити, в тому театрі?» [14]) тощо. Взагалі, з декількох десятків способів використання вільного часу у домашніх умовах більш-менш регулярними для більшості шахтарських родин були лише біля десяти найпростіших видів дозвілля читання, перегляд телепередач, прийом гостей, прослуховування радіо і грамзаписів. Активні форми дозвілля були властиві шахтарям лише періодично походи у кіно або прогулянки з дітьми у вихідні, туристичні подорожі під час відпустки тощо.

Слід зазначити, що радянська держава та підприємства вугільної промисловості часто намагалися контролювати дозвілля гірників та брати на себе питання його організації. У якості прикладу можна відмітити так звані «тури вихідного дня», численні гуртки художньої самодіяльності та спортивні секції, надання путівок до різноманітних баз відпочинку для шахтарів та до піонерських таборів для їхніх дітей, організація концертів, спортивних змагань та масових свят у парках культури та відпочинку, організовані культпоходи до театрів тощо. Але родинне дозвілля у зазначений період залишалося для гірників на першому місці.

Звичайно, траплялися випадки, коли у шахтарських родинах сімейним дозвіллям просто нехтували. Батько розважався за місцем роботи, мати за місцем проживання, дочка за місцем навчання, син надворі. Особливо нестачу сумісного дозвілля відчували діти гірників. Так, дочка шахтаря ш. «Пролетарська-Глибока» писала у газету: «Як скучно у нас дома. Мама вічно в турботах по господарству, а тато завжди мовчить і нічим не цікавиться. А йому ж тільки 46 років минуло, він воював на фронті, був дуже сміливим і веселим. Як з ним важко в домі і мені його шкода» [183,с.4].

Отже, у середовищі гірників Донбасу пасивні форм проведення дозвілля, не зважаючи на піклування про нього держави та безпосередньо підприємств вугільної промисловості, були переважаючими. Причини цього досить повно пояснюють власне шахтарі: за даними анкетування, проведеного обласними статистичними відділеннями наприкінці 1970 х рр. на вугільних підприємствах Донбасу, 16,6% шахтарів зазначили, що повноцінному проведенню дозвілля заважають незручні зміни, 25,7% перевантаження роботою, 26,2% втома після роботи [9,с.212]. Таким чином, характерною для шахтарських родин рисою проведення вільного часу було превалювання пасивних форм дозвілля читання, перегляду телепередач, бездіяльного відпочинку і у зв'язку з цим переважання родинного дозвілля над суспільно-культурним. Тобто, можна сказати, що умови для дозвілля державою були створені, але скористатися ними шахтарські родини могли не завжди.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані при підготовці курсів історії України, краєзнавства та соціології, а також під час підготовки спецкурсів схожої тематики. Проблема також має перспективи подальших розробок, оскільки залишається низка мало досліджених аспектів, а саме: особливості дозвілля шахтарів, які проживали у гуртожитках, суспільно-культурні види дозвілля, форми відпочинку у неповних родинах, дитяче дозвілля тощо.

вільний час дозвілля шахтарський

Список використаних джерел

1. Мосалев Б. Г. Досуг: методология и методика социологических исследований: уч. пособие. М.: Изд-во Московского гос. ун-та к-ры, 1995. 96

2. Культура досуга/В.М. Пича, И. В. Бестужев-Лада, В. М. Димов. К.: Изд-во при Киев, ун-те, 1990. -240 с.

3. Державний архів Луганської області(далі-ДАЛО). -Ф.Р-2519.-Оп. 12/1. -Спр.4834.

4. Шевченко И. М. Соціальні проблеми вугільної промисловості України в 1965-2000 рр. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Донецьк, 2005. -261 с.

5. Касьяненко В. И. Советский образ жизни. Проблемы исследования. М.: Мысль, 1982. 156 с.

6. Павлов Б. С. Матери, отцы, дети. М.: Сов.Россия, 1984. 191 с.

7. Гордон Л. А. Человек после работы. Социальные проблемы быта и внерабочего времени: по материалам изучения бюджетов времени рабочих в крупных городах европейской части СССР / Л. А. Гордон, Э. В. Клопов. М.: Наука, 1972. 2689 с.

8. ДАЛО. Ф.Р-2519. Оп.12/1. Спр.5200.

9. Вугільний Донбас у другій половині XX століття/Під ред. З.Г. Лихолобової. Донецьк, 2001. 339 с.

10. Остащенко Микола Єфремович, 1946 року народження, місто Донецьк. Бесіда тривала 2 год. 49 хв. Запис зроблено автором 25 серпня 2010 року.

11. Этика и психология семейной жизни./ под ред. Н. Г. Юркевича. Минск.: Нар. асвета, 1989. -286 с.

12. Советский образ жизни: состояние, мнения и оценки советских людей. М.,1984 143 с.

13. Орбан Л.Э. Дети и общество. М., 1992. 148 с.

Размещено на Allbest.ru