Політична культура молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політична культура молоді

політичний свобода молодь патріотизм

Політичне життя завжди існує в конкретно-історичних формах, детермінованих соціокультурними та матеріальними чинниками. Водночас воно є сукупністю політичних явищ, що функціонують у суспільстві, керованих і спонтанних політичних процесів; результат діяльності соціальних суб'єктів класів, соціальних верств, груп, індивідів і створюваних ними політичних інститутів; сферу боротьби за реалізацію ідеалів, норм, цінностей, що концентрують у собі корінні потреби та інтереси соціальних суб'єктів; взаємодію і зміну при владі політичних сил для репрезентації владних інтересів усіх соціальних груп [2,с.7].

Значну роль у політичному житті відіграє молодь як найбільш мобільна соціальна група, яка схильна до інновацій. У політичній сфері саме вона здійснює значну підтримку новообраного політичного курсу, спримаючи західні демократичні цінності з урахуванням власних національно унікальних традицій, виступаючи не лише об'єктом, але й активним суб'єктом нової політики. Сучасний дослідник Ю. Терещенко виокремлює наступні якості української молоді:

економічна незалежність, ініціативність, активність, самостійна творчість, пов'язана з організацією нової справи і постійною кількістю можливостей докласти власні зусилля;

зацікавленість в особистій приналежності до політичних свобод, розвиненість правової і моральної відповідальності;

рел'єфно оформлена світоглядно-екологічна орієнтація;

національно зорієнтована свідомість, для якої рідна мова і культура народу є засобом національної самоідентифікації [6,с.27].

Поліфонічно цьому М.А Остапенко конкретизує визначальні особливості субкультури української молоді. Це, по-перше, усвідомлення свободи як невід'ємного права людини, по-друге, вплив змін в економічній, політичній та духовній сферах на ступінь сприйняття демократичних цінностей молоддю як суб'єкта політики, що впливає на активні форми політичної участі [4,с.14].

Серед сучасної молоді можна виділяються кілька вікових груп. Молодша до 17-років, «чиста пострадянська генерація юнацтва. Середнявікова група (18-24 років) свого роду «перехідний вік» від юності до стану «молодих дорослих». Старші в цій групі ще були піонерами або комсомольцями і пам'ятають своє радянське дитинство, але неоднозначно до нього ставляться, перебуваючи на етапі становлення, навчання, вибудовування власного життєвого сценарію. Старша вікова група ЗОрічні. Вони відчули на собі вплив наслідків реформування суспільства.

Слід зазначити, що в межах груп існує певний антагонізм і молоді люди з різницею у віці в 3 роки часто розмовляють різними суспільними та й політичними мовами (не лише у переносному, а й у буквальнім значенні).

Молодь чітко оцінює ставлення влади та суспільства до себе часто як байдужне або відверто споживче. Молоді люди часто поглинені внутрішньою проблематикою виживання в складний і жорстокий час. Вони прагнуть одержати ту культуру та освіту, що допоможуть вистояти та добитися успіху. Звідси явно споживче відношення до загальнолюдських, громадських та політичних цінностей. Таким чином, розвивається відчуження молодого покоління від культурно-історичних цінностей, політичної свідомості тощо. Відсутність у молодіжній свідомості політичної культури найчастіше заміщується поклонінням кумирам шоу-бізнесу або спорту, супроводжуючися « фетишизацією сфери споживання престижних товарів та послуг.

У даному контексті дедалі більшої актуальності набуває проблематика становлення та розвитку політичної культури української молоді.

Взагалі, категорія політичної культури розглядається як одна з ключових у процесі вивчення та прогнозування політичних процесів у конкретному суспільстві. Під політичною культурою розуміємо сукупність стійких компонентів політичної свідомості і політичної поведінки населення стосовно складових політичної системи: інститутів влади, політичного режиму, головних політичних цінностей. Політична свідомість є психічним відображенням політичної реальності. Вона виконує функцію орієнтації людини в сфері політики, тоді як політична поведінка представляє взаємодію індивіда з політичним середовищем з метою адаптації або з метою його зміни [3,с.7].

Політична культура молоді охоплює такі аспекти:

знання політики, зацікавленість фактами та явищами; вміння оцінювати політичні феномени, аналізувати політику влади;

емоційний компонент політичних переконань (зокрема, почуття патріотизму, любов до Батьківщини);

визнання зразків політичної поведінки, що унормовують життя у конкретному суспільстві [7,с.29-31].

Слід зазначити, що на розвиток української політичної культури молоді в історичній ретроспективі впливали чимало чинників. Зокрема,

тривала багатовікова бездержавність, упродовж якої вона була позбавлена можливості брати участь у політичному житті;

розчленування української території різними державами з окремими культурами, політичними системами і, як наслідок, психологічне, побутове та культурне відчуження між молодими українцями на геополітичному рівнях.

У XX століті радянська система поглинула незалежність та плюралізм розвитку політичної культури молоді, підпорядковуючи все життя уніфікованій комуністичній ідеології. При цьому існували альтернативні типи політичної культури в колах інтелігенції та молоді, які й стали визначальними у розвалі СРСР.

Такі суперечливі історичні «набутки» призвели до втрати сучасною молоддю ціннісних орієнтирів. Водночас якщо старше покоління досі перебуває у стані розгубленості, а його політична культура залишилася більшою мірою тоталітарною, то у колах молоді поступово формується новий тип політичної культури, за ознаками схожий із «цільовим», що підтверджує авторську гіпотезу про вплив глобалізаційних процесів на молодіжну політичну культуру.

В умовах незалежності Української держави проблемащолітичної культури сучасної молоді набуває дедалі більшої гостроти. Йдеться про політичну культуру якісно нового рівня -- культуру громадянськості, культуру реальної участі у процесах вироблення політики і державного управління.

Сучасна українська держава зацікавлена у цивілізаційній соціалізації молодого громадянина, формуванні в нього демократичної політичної культури, законослухняності тощо. Це, у свою чергу, нівелює прояви крайнощів, радикалізму, орієнтують людину на соціально активну життєву позицію, саморозвиток та самореалізацію.

Формування політичної культури молоді, набуття нею політичних знань і навичок політичної поведінки стає приорітетною умовою функціонування політики держави, в інтересах суспільства. У даному контексті важливими оптимізації політичної культури молоді є наступні.

По-перше, засвоєння політологічних знань у сучасних реаліях. Оволодіння систематизованими науковими знаннями про політику закладає основу демократичної політичної культури молоді. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Звичайно, формування у молодої людини почуття громадянськості потребує підвищеної уваги до її освіти, зокрема гуманітарної як основи формування розвинутої, ерудованої, політично освіченої особи.

Безперечно, у демократичному суспільстві мають існувати на засадах плюралізму різноманітні ідеологічні течії та партійно-політичні позиції. Водночас, їх вплив має бути інтегративним, безконфліктним. Цю місію виконує політологічна освіта у навчально-виховних закладах, змістом якої є неупереджене викладання знань про об'єктивні закономірності соціально-політичного розвитку українського суспільства. Необхідність забезпечення в У країні стійкого переходу до нового суспільного порядку та нового характеру взаємовідносин держави і громадянина диктує потребу засвоєння з раннього віку знань про політичну символіку української держави, історію країни з найдавніших часів, принципи ефективного державного устрою. Все це має сприяти формуванню у молодого покоління патріотизму, політичної толерантності та критичного ставлення до будь-яких форм політичної пропаганди.

По-друге, на формування політичної культури молоді активно впливають молодіжні організації. Існуючі Спілка молодіжних організацій України, Спілка піонерських організацій України, Спілка Української молоді, «Пласт», Український національний комітет молодіжних організацій, Українська студентська спілка, Союз Українського студенства та інщі мають високий авторитет серед молоді

При цьому, слід враховувати, що, з одного боку, молодіжні організації є своєрідним посередником між державними органами і молоддю, а з іншого серед усіх основних інститутів соціалізації юнаків і дівчат саме їм молоді люди виявляють досить високу довіру. Це ілюструють неодноразові соціологічні опитування (за останніми данними майже 40% респондентів віком 14-28 років повністю довіряли та скоріше довіряли громадським молодіжним об'єднанням). Нині в регіонах України дієблизько 5 тисячі молодіжних і дитячих об'єднань.

Відзначимо, що успішна робота з формування політичної культури молоді можлива за умови врахування ментальності української нації. Ментальність як інтегруючий духовний феномен, що складається протягом століть, є специфічним кодом нації. Головним засобом нівелювання негативних ознак і деформацій української ментальності є ідея розбудови цілісної суверенної та демократичної держави.

Слід мат на увазі, що в сучасному світі існує конкуренція між варіативними політичними течіями, ідеологіями, ціннісними системами, а також процеси взаємодоповнення політичних ідеологій, так звані синтетичні теорії, що віддзеркалюють певний суспільний консенсус відносно базових орієнтирів та принципів суспільного розвитку.

Суспільство, сім'я, освіта, громадськість неодмінно висувають завдання виховати людину-громадянина, тобто особистість із конкретними рисами, якостями та характеристиками, яка здатна знаходити спільну зі своїми співгромадянами мову, дотримуючись заснованих на історичному досвіді, традицій, надбань попередників норм співжиття тощо.

Особливістю свідомості сучасної української молоді є те, що вона переважно сформувалася в умовах незалежної Української держави, коли ідеї національного відродження вже стали домінуючою у суспільстві нормою, своєрідною ідеологією. Tаким чином, більшість соціально активної молоді орієнтує свою активність на підтримку та розвиток України, реалізацію принципів, що перебувають в основі парадигми національно-державного відродження. Від її участі у політичних процесах залежить характер розвитку політичної культури суспільства загалом.

Складовою індивідуальної культури молоді стає її політична свідомість як сукупність певних почуттів, стійких настроїв, ідей, традицій, що відображають корінні інтереси молодої людини, а також участь у діяльності політичних інститутів суспільства. Керуючись власними переконаннями про свободу, справедливість, демократичні засади та права людини, кожна молода особистість обирає власний спосіб поводження. Кожна людина має можливість формувати автентичні уявлення про політичну систему, механізми її дії, про управління країною та міру відповідальності за державні стратегічні рішення тощо.

Разом з цим, молода людина засвоює політичну культуру не лише для здатності розуміти політичний світ, знати закони та правила його функціонування, а й для власної участі у процесі владних відносин. Політична культура надає кожній людині моделі та алгоритми політичної поведінки, норми та ідеали. Йдеться про визначення комплексів орієнтацій та установок щодо існуючої системи в цілому та окремих її інститутів, і в першу чергу, своєї особистої ролі в системі «держава-суспільсво-людина».

Отже, політична культура молоді компонент загальної культури суспільства. Вона необхідна умова становлення України як суверенної держави. За таких умов, проблематику політичної культури молоді в У країні слід розглядати, враховуючи як істотні трансформації у суспільстві, так і особливості участі молоді в усіх державотворчих процесах.

Важливо усвідомлювати, що політична культура не є природно надбаним явищем: вона формується у процесі життєдіяльності, освіти, виховання, праці, спілкування. Означені чинники спрямовують молодь до норм демократичного життя, ознайомлюють її із структурою політики, конституційними правами та обов'язками громадян. Виробляти рівень політичної культури мають не оратори та політичні лідери, а науковціфахівці: політологи, філософи, педагоги, соціологи, історики, психологи, юристи, культурологи тощо [1].

Політична активність молоді останнім часом істотно зросла. Зріс рівень залученості молодих до роботи громадських організації, участі у політичних виборах. Змінилися ідеологічні преференції молоді: комуністичну ідеологію випередили націонал-демократична, соціал-демократична, ліберальна та екологічна; проросійські орієнтації змінилися на проєвропейські; формуються проринкові орієнтації як у питанні підтримки ринкової економіки, так і в особистих мотивах щодо вибору місця роботи. Намітилася чітка тенденція до одержання молоддю освіти та подальшого кар'єрного просування. У питанні захисту своїх прав серед молодих українців домінує думка про необхідність цивілізованих способів захисту інтересів (мітингів, петицій, звернень до суду), а не насильства.

Водночас залишаються невирішеними проблеми формування високої політичної культури молоді. Це передусім низький рівень політичних знань та рівень освіти загалом; фрагментарність політичної культури за територіальною ознакою («місто-село», «Захід-Схід»), У політичній соціалізації молоді спостерігаємо такі тенденції розвитку: Разом з цим наявними є тенденції поширення політичного нігілізму, аполітизму; фрагментарність, еклектичний характер входження в політику; поліцентризм політичних орієнтацій молодих людей; підвищення впливу ЗМІ на політичні уподобання молоді та інші.

У зв'язку з цим необхідно, перш за все, підвищити увагу до наукових досліджень із зазначеної проблематики й критичного використання досвіду інших країн. По-друге, слід вжити заходів для підвищення рівня політичної культури молоді. Політична культура здатна трансформуватися «знизу» під впливом зовнішніх чинників, якими за сучасних обставин є глобалізаційні, впливати на політичну систему в напряму її демократизації. Цей процес досить тривалий. Однак є об'єктивні підстави стверджувати: українське суспільство вийде з кризи, за умов активної позиції молоді з її цілком новими поглядами та політичною культурою.

У вивченні феномена політичної культури важливим залишається національний аспект. Дефініція політичної культури знаходиться в діалектичній єдності з поняттям нації, бо є частиною її загальної культури. Саме зі становленням нації передполітична потестарна участь громадян у відносинах влади, заснованих не на національних, а ірраціональних орієнтирах, спрямованість яким задає кругова порука етносу, земляцька міфологія, «єдина кров» громади, перетворюється на систему відносин з певним рівнем політичної культури [5].

Таким чином, політична культура сучасної молоді перебуває у стадії модернізації, відчуваючи вплив соціально-економічних, національних чинників та стану загальної національної культури, який відбивається на рівні політичних знань, динаміці зміни активності політичної поведінки.

Зрозуміло, що без розширення меж доступу молоді до політичної влади, сподіватися на істотні зрушення в У країні на шляху до демократичного суспільства досить важко. Молодь поважатиме владу (владні структури у державі) лише за умови, якщо ця влада дійсно моральна, етична і правова. Тут важливо акцентувати увагу на тому, що молоді українці зовсім не байдуже, чи є у державі власна молодіжна політика і якою мірою вона реалізується.

Для залучення молоді в політичну діяльність, формування в неї політичної культури необхідно вдосконалювання системи державної молодіжної політики, вирішення основних проблем розвитку українського суспільства. Крім того, слід розробити систему заходів освітньо-виховного та просвітницького характеру, наслідком яких стане новий механізм мотиваційних установок, що стимулюєть включення молоді в суспільно-значиму та політичну діяльність, сформують політичну активність належного рівня. У цьому полягає високий зміст політичної культури молодих поколінь, тотожний поняттю «збереження та розвиток суспільства, держави», а отже поняттю національної безпеки.

Список використаних джерел

1.Бебик В.М., Головатий М.Ф., Рехкало В.А. Політична культура сучасної молоді. K.: A.JI.Д., 1996. 112 с.

2.Безклетний С. Політична участь молоді та студентів як предмет політологічного аналізу // Вісник НТУУ-КПІ. Філософія. Психологія. Педагогіка. 2007. № 3 С, 7-12

3.Матусевич В. Політична культура: теоретично-методологічні проблеми дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №4-5. С.5-20

4.Остапенко М.А. Політична культура свучасної студентської молоді в Україні (на прикладі візів м. Києва).Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук: 23.00.03 -- політична культура та ідеологія. -15 с.

5.Проскуріна О.О. Політична культура як чинник прогнозування політичних процесів // Грані. 2009. № 3(65'). С, 131-135.

6.Терещенко Ю. Відправні засади філософії політики у сфері освіти // Вища освіта України. 2005. № 3. С. 27-31

7.Чальцева О.М. Прівняльний аналіз політичних культур: особливості, проблеми // Трибуна: Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал. K., 2004. № 5 -6. С, 29 31.

Размещено на Allbest.ru