Гендерна нерівність та соціальний статус жінки в сучасному українському суспільстві

Соціологічне дослідження гендерної нерівності та соціального статусу жінки в економічній, політичній та соціокультурній сферах українського суспільства. Вплив гендерного фактору на можливості формування та реалізації соціального потенціалу жінок.

Рубрика Социология и обществознание
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.09.2013
Размер файла 41,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 316.324 (477) - 055.2

22.00.01 - теорія та історія соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Гендерна нерівність та соціальний статус жінки в Сучасному українському суспільстві

Стрельник Олена Олександрівна

Харків ? 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор соціологічних наук Куценко Ольга Дмитрівна, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри соціології.

Офіційні опоненти:

- доктор соціологічних наук Макєєв Сергій Олексійович, Інститут соціології НАН України (м. Київ), завідувач відділу соціальних структур;

- кандидат філософських наук, доцент Карпенко Катерина Іванівна, Харківський державний медичний університет, доцент кафедри філософії, соціології, релігієзнавства.

Провідна установа - Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, Інститут соціальних наук, кафедра соціології, Міністерство освіти і науки України (м. Одеса).

Захист відбудеться 20 січня 2004 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-11.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 15 грудня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доц. Шеремет І.І.

Анотації

Стрельник О.О. Гендерна нерівність та соціальний статус жінки в сучасному українському суспільстві. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології. ? Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2003.

У дисертації здійснено комплексне соціологічне дослідження гендерної нерівності та соціального статусу жінки в економічній, політичній та соціокультурній сферах сучасного українського суспільства. Наукова новизна дослідження визначається тим, що для аналізу гендерної нерівності вперше у вітчизняній соціології застосовано концептуальну модель "статус - потенціал", яка ґрунтується на досягненнях діяльнісно-структурного підходу в соціології; у межах розробленого підходу запропоновано оригінальне визначення гендерної нерівності як розходження статусних позицій жінок та чоловіків у різних сферах життєдіяльності суспільства, зумовлене впливом гендерного фактору на можливості формування та реалізації їх соціального потенціалу; вивчення соціального статусу жінки здійснене на основі інтегративного підходу, що передбачає дослідження як об'єктивних, так і суб'єктивних його показників; одержало подальший розвиток соціологічне уявлення про поняття соціального потенціалу. На підставі результатів дослідження удосконалено модель системи факторів, що впливають на реалізацію соціального потенціалу жінок і, як наслідок, на їх соціальний статус.

Ключові слова: гендер, гендерна нерівність, гендерні ролі, соціальний статус, самооцінка статусу, соціальний потенціал, ресурси, соціальна активність.

Стрельник Е.А. Гендерное неравенство и социальный статус женщины в современном украинском обществе. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 - теория и история социологии. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. ? Харьков, 2003.

В диссертации осуществлено комплексное социологическое исследование гендерного неравенства и социального статуса женщины в экономической, политической и социокультурной сферах современного украинского общества.

Подчеркивается, что разнонаправленный характер исследований по проблемам гендерного неравенства и положения женщины порождает необходимость проведения четких методологических границ между их видами и выработки теоретической стратегии социологического изучения положения женщины в современном обществе. В этой связи исследуются методологические особенности женских и гендерных исследований; феминистской и гендерной социологии; социально-конструктивистского и статусного подходов к анализу гендерной проблематики.

Научная новизна полученных результатов определяется тем, что впервые в отечественной социологии для анализа гендерного неравенства применена концептуальная модель "статус ? потенциал". Выделяется несколько подходов к анализу гендерного неравенства: а) гендерное неравенство как естественное и обусловленное функциональной значимостью мужских и женских ролей (функциональный подход);

б) гендерное неравенство как отношения различия, социально сконструированные в качестве неравенства возможностей и жизненных шансов женщин и мужчин (социальный конструктивизм, гендерные исследования); в) гендерное неравенство как неравенство классовых позиций мужчин и женщин, позиций в системе социальной стратификации;

г) гендерное неравенство как обусловленное конфликтом между полами (конфликтный подход); д) гендерное неравенство как угнетение женщин и мужчин предписанными им традиционными ролями (либерально-феминистское направление); е) гендерное неравенство как угнетение женщин, насилие над ними (радикальный феминизм, социалистический феминизм).

В рамках диссертационной работы гендерное неравенство трактуется как расхождение статусных позиций женщин и мужчин в различных сферах жизнедеятельности общества, обусловленное воздействием гендерного фактора на возможности формирования и реализации их социального потенциала. Данный теоретический подход позволил конкретизировать социологическое представление о гендерном неравенстве.

В диссертации впервые в отечественной социологии для анализа социального статуса женщин применен интегративный подход, подразумевающий изучение как объективных, так и субъективных показателей статуса. Объективные проявления социального статуса женщин анализируются по таким критериям, как: уровень и источники личного дохода; наличие собственности, приносящей доход; уровень образования; характер занятости; профессионально-квалификационная позиция; наличие функций управления в профессиональной деятельности и другие. Среди субъективных аспектов социального статуса индивида выделяются следующие характеристики: самооценка материального положения; ретроспективные, актуальные и перспективные оценки изменения уровня личного благосостояния за определенный период времени; удовлетворенность своим положением в обществе; самооценка положения на условной социальной лестнице; самооценка престижности профессии и другие.

В диссертационной работе получило дальнейшее развитие социологическое представление о понятии социального потенциала. Социальный потенциал индивида рассматривается в объективном и субъективном его аспектах. На объективном уровне потенциал включает совокупность наличных ресурсов индивида (материальных, образовательных, профессиональных и пр.). Понятие социального потенциала анализируется в работе и с точки зрения субъективных его аспектов: осознания ценности наличных ресурсов, готовности индивида к их освоению с целью реализации жизненных притязаний.

На основании полученных результатов усовершенствована модель системы факторов, влияющих на реализацию социального потенциала женщин и, как следствие, на их социальный статус. В их ряду рассматриваются: статусные факторы (возраст, образование, профессия, семейное положение); социально-психологические и социокультурные факторы (ценностные ориентации, гендерные идеалы, гендерные стереотипы); уровень личной активности, направленной на улучшение (укрепление) своего положения в обществе; социально-политические факторы (социальная политика).

Ключевые слова: гендер, гендерное неравенство, гендерные роли, социальный статус, самооценка статуса, социальный потенциал, ресурсы, социальная активность.

Strel'nik E.A. Gender inequality and woman's social status in contemporary Ukrainian society . - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 22.00.01. - theory and history of sociology. - The V. N. Karazin Kharkiv National University. ? Kharkiv, 2003.

The complex sociological research of gender inequality and women social status in economic, political and cultural spheres of an contemporary Ukrainian society is accomplished. The scientific novelty of the research results is connected with using the conceptual model "potential - status" for the analysis of gender inequality; with the methodological approach to the women social status study which directed both of status's objective, and subjective features; and with the further development of social potential concept applied to gender inequality problem. On the basis of the received results the model of different factors influencing on realization of social potential by women and on their social status is advanced.

Key words: gender, gender inequality, gender roles, gender stereotypes, the social status, a self-estimation of the status, social potential, resources, social activity.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Затвердження принципів гендерної демократії розглядається сьогодні світовим співтовариством як необхідна складова демократичних процесів і розвитку громадянського суспільства. У рамках Програми розвитку ООН гендерна демократія визначається як система волевиявлення жінок і чоловіків, рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені та реально забезпечені в політико-правових принципах, діях, будівництві громадських і державних структур.

Міжнародний статус України та можливість інтеграції в Європейське співтовариство багато в чому залежать від характеру і спрямованості побудови гендерної демократії, формування якої вже кілька десятиліть є однією з важливих складових політики європейських держав. Принципи гендерної рівності закріплені в багатьох міжнародних документах, зокрема в Загальній декларації прав людини (1948), Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок (1967), Декларації ООН про викорінювання насильства щодо жінок (1993) і багатьох інших.

Конституція України (стаття 24) гарантує принцип гендерної рівності в суспільно-політичній і культурній діяльності, в отриманні освіти, у праці та винагороді за неї. Проте найбільш гострою проблемою, навколо якої відбуваються трансформації гендерної політики як у західних, так і в пострадянських країнах, є протиріччя між рівністю статей, що декларується, і реальним соціальним статусом жінки. Ця проблема стала особливо актуальною під час трансформаційних процесів у країнах Східної Європи і пострадянських країнах. Як відзначалося у зведеній доповіді в рамках Програми розвитку ООН за 1999 рік, один із найбільших кроків назад у перехідний період - значне посилення гендерної нерівності в політичній, економічній і соціальній сферах.

Отже, суть наукової проблеми, на аналіз якої спрямоване дисертаційне дослідження, полягає у протиріччі між законодавчим закріпленням принципів гендерної рівності і реальними соціальними процесами, що характеризуються збереженням гендерних диспропорцій практично у всіх сферах суспільного життя; у протиріччі між процесами демократизації суспільства, що відкривають широкі можливості для самореалізації жінок, для освоєння ними нових соціальних ролей, і реальним загостренням гендерних нерівностей, зниженням соціального статусу жінок в умовах трансформаційних змін українського та інших пострадянських суспільств.

Аналіз соціального статусу жінок у різних сферах життєдіяльності українського суспільства представлений сьогодні багатьма дослідниками. Проблеми гендерної нерівності і різних аспектів становища жінки розглядаються такими авторами, як О. Балакірєва, В. Довженко, І. Демченко, Т. Журженко, О. Забужко, О. Іващенко, К. Карпенко, А. Лантух, В. Лапшина, Є. Лібанова, О. Луценко, О. Макарова, І. Мироненко, С. Оксамитна, В. Онікієнко, С. Павличко, О. Піщуліна, М. Рубчак, Л.Смоляр, В. Суковата, В. Фесенко, Ю. Якубова, О. Яременко та інші. Необхідно відзначити роботу, підготовлену Українським інститутом соціальних досліджень "Соціальне становище сільської жінки в Україні" (1998р.); працю Н. Лавриненко "Жінка: самореалізація в сім'ї та суспільстві (гендерний аспект)" (1999р.); колективну монографію "Femina postsovietica. Українська жінка в перехідний період: від соціальних рухів до політики" за редакцією І. Жеребкіної (1999р.). Аналізу проблем соціального становища жінки сприяє також активна діяльність наукових центрів гендерних, жіночих досліджень, зокрема Харківського центру гендерних досліджень, Одеського наукового центру жіночих досліджень, Київського дослідницького і консультативного гендерного центру.

Вагомий внесок у розвиток досліджень гендерної нерівності у пострадянських суспільствах здійснили такі російські соціологи, як С. Айвазова, Л.Бабаєва, О. Балабанова, Г. Бєляєва, Г. Брандт, О. Вороніна, І. Горшкова, Т. Гурко, Л. Гусейнова, О. Здравомислова, В. Ільїн, Т. Клименкова, Т. Ковальова, І. Кон, О. Кочкіна, М. Малишева, С. Полєніна, Н. Пушкарьова, Л. Ржаніцина, Н. Римашевська, Г. Сергєєва, А. Синєльніков, Г. Сілласте, І. Тартаковська, А. Тьомкіна, І. Тюріна, З. Хоткіна, А. Чирікова, Н. Юліна та інші.

Серед зарубіжних авторів, які працюють у руслі соціологічного аналізу гендерних відносин, заслуговують уваги роботи C. Аккер (S. Acker), Е. Гідденса (A. Giddens), Р. Коннелa (R. Connell), P. Кромптон (R. Crompton), Дж. Ріглі (J. Wrigley), С. Уолбі (S. Walby), К. Уоллес (C. Wallace), П. Еботт (P. Abbott), Дж. Еспін-Андерсен (G. Esping-Andersen).

У дослідженні проблем соціального статусу, стратифікації та нерівностей ми спиралися на теоретико-методологічні положення, представлені в роботах П. Бурд'є, М. Вебера, Дж. Голдторпа, Є. Головахи, І. Гофмана, Т. Заславської, В. Ільїна, Р. Кромптон, О. Куценко, С. Макеєва, С. Оксамитної, Т. Парсонса, П. Сорокіна, Н. Тихонової, Бр. Тьорнера та інших.

Поряд з розмаїтістю та численністю опублікованих праць з гендерної проблематики, зокрема в українському суспільстві, спостерігається відсутність комплексного соціологічного бачення природи цього явища, бракує фундаментальних робіт, у яких був би представлений цілісний соціологічний аналіз різних аспектів статусу жінки в сучасному українському суспільстві. Так, практично не вивчаються суб'єктивні аспекти соціального потенціалу жінок України, співвідношення їх соціального потенціалу і статусу, особливості самооцінки жінками свого становища в суспільстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з науковими дослідженнями, що проводяться кафедрою соціології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, за темами: "Зміна соціально-класової структури українського суспільства в умовах його трансформації", "Соціальна структура українського суспільства на межі тисячоліть".

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та опрацюванні теоретичних засад соціологічного аналізу гендерної нерівності; у з'ясуванні основних характеристик та тенденцій закріплення гендерної нерівності щодо жінок в економічній, політичній, соціокультурній сферах життєдіяльності сучасного українського суспільства.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) уточнити сутність явища гендерної нерівності й особливості його прояву в пострадянських суспільствах;

2) систематизувати опрацьовані теоретико-методологічні підходи до вивчення гендерної нерівності;

3) здійснити теоретичну інтерпретацію понять гендерної нерівності, соціального статусу і соціального потенціалу як показників прояву гендерної нерівності щодо жінок;

4) для перевірки теоретичних положень здійснити аналіз та інтерпретацію емпіричних даних про статус жінки в економічній, політичній, соціокультурній сферах українського суспільства за об'єктивними та суб'єктивними показниками;

5) проаналізувати основні характеристики суб'єктивних аспектів соціального потенціалу жінок; визначити фактори, що впливають на реалізацію потенціалу жінок у різних сферах суспільства і, як наслідок, на їх соціальний статус.

Об'єкт дослідження - гендерна нерівність у сучасному українському суспільстві.

Предмет дослідження - розбіжність між статусними позиціями жінок та чоловіків в економічній, політичній, культурній сферах життєдіяльності суспільства, а також між соціальним потенціалом жінок та їх соціальним статусом як прояв гендерної нерівності.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети використано як комплекс загальнонаукових методів (методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, порівняльного аналізу, типологізації та систематизації), так і методологічні положення структурно-функціонального, діяльнісно-структурного та системного підходів. Зокрема, методологія системного та діяльнісно-структурного підходів дозволила виділити складові системи гендерних нерівностей та факторів, що на них впливають. Використання структурно-функціональної методології сприяло розкриттю особливостей прояву соціального статусу та потенціалу жінки.

Емпіричну базу дослідження склали дані статистики і статистичних обстежень Державного комітету статистики України, опубліковані дані українських і російських соціологічних досліджень із проблем гендерної нерівності; вторинний аналіз даних дослідження "Соціальні проблеми та політичні настрої населення України", здійсненого колективом соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна під керівництвом проф. О.Д. Куценко (2000 рік, загальнонаціональна вибіркова сукупність, n=1800), та дослідження за програмою Nuffield College, Оксфорд, польовий етап якого здійснено фірмою "СОЦИС", а адаптація інструментарію - співробітниками Інституту соціології НАН України (1998 рік, загальнонаціональна вибіркова сукупність, n=2500).

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вирішено важливе наукове завдання, а саме: розроблено оригінальний теоретико-методологічний підхід до аналізу гендерної нерівності як співвідношення соціального потенціалу та об'єктивних і суб'єктивних аспектів статусу жінок та чоловіків, на основі якого було здійснено дослідження феномену гендерної нерівності в українському суспільстві. У дисертаційному дослідженні отримано такі результати, які мають наукову новизну:

· уперше у вітчизняній соціології для аналізу гендерної нерівності застосовано концептуальну модель "статус - потенціал", яка ґрунтується на досягненнях діяльнісно-структурного підходу в соціології. Даний теоретичний підхід дозволив конкретизувати соціологічне уявлення про гендерну нерівність;

· у межах розробленого підходу запропоновано оригінальне визначення гендерної нерівності як розходження статусних позицій жінок та чоловіків у різних сферах життєдіяльності суспільства, зумовлене впливом гендерного фактору на можливості формування та реалізації їх соціального потенціалу;

· здійснено систематизацію теоретичних підходів, що сформувались у межах різних соціально-гуманітарних дисциплін, до вивчення та інтерпретації гендерних нерівностей;

· набуло подальшого розвитку соціологічне розуміння поняття соціального потенціалу, який розглядається в сукупності його об'єктивних та суб'єктивних аспектів;

· в аналізі соціального статусу жінок дістав подальшого розвитку інтегративний підхід, що поєднує вивчення як об'єктивних, так і суб'єктивних показників статусу;

· на підставі отриманих результатів удосконалено модель системи факторів, які впливають на реалізацію соціального потенціалу жінок і, як наслідок, на їх соціальний статус.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження розширюють можливості соціологічного пояснення гендерних нерівностей, форм та факторів їх прояву у сучасних суспільствах, зокрема в пострадянському українському суспільстві, що дає підстави для вдосконалення відповідної державної політики. Діяльнісно-структурний підхід та концептуальна модель "статус ? потенціал" у вивченні гендерних нерівностей може слугувати теоретичною та методологічною базою для подальших досліджень розбіжностей між соціальним потенціалом та об'єктивними і суб'єктивними аспектами статусу жінок та чоловіків у суспільстві.

Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці, удосконаленні державних і громадських програм із підвищення соціального статусу жінки на державному і місцевому рівнях; програм, що стимулюють розкриття її соціального потенціалу в різних сферах соціального життя, а також механізмів реалізації таких програм.

Дисертаційна робота може слугувати теоретичним підґрунтям при підготовці курсів з основ соціології, теорій соціальної стратифікації, гендерної соціології, соціальної роботи, соціології сім'ї тощо.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були представлені автором та обговорювались на таких наукових форумах: Міжнародні науково-практичні конференції "Харківські соціологічні читання" (м. Харків, 2001-2002рр.); VI міжнародна літня школа молодих соціологів-викладачів і дослідників "Суспільство в перехідний період: соціальні проблеми у фокусі соціології" (м. Ялта, 2002р.); Міжнародна зимова школа "Нетрадиційне викладання соціології" (за програмою СЕР, м. Харків, 2003р.); науково-методологічні семінари Харківського центру гендерних досліджень. Матеріали й результати дослідження також обговорювались на науково-методологічних семінарах кафедри соціології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційної роботи відображено в п'ятьох наукових публікаціях у наукових виданнях, включених до затвердженого ВАК України переліку наукових фахових видань, у яких можуть публікуватись результати дисертаційних досліджень на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок (основна частина - 169 сторінок), два додатки займають 20 сторінок, список використаних джерел (164 найменування) - 15 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, розкривається сутність наукового завдання та його значущість. З'ясовується зв'язок дисертаційного дослідження з науково-дослідницькими роботами, висвітлюється мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, формулюється наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію одержаних результатів.

Перший розділ - "Гендерна нерівність у сучасному суспільстві: теоретичні засади аналізу" ? присвячений аналізу теоретичних підстав дослідження гендерної нерівності та становища жінки в суспільстві: розгляду еволюції підходів, основних етапів виникнення й розвитку гендерної теорії в соціальних науках та особливостей гендерного підходу в соціологічних дослідженнях становища жінки.

Відзначається, що інтерес до гендерних відносин та проблеми гендерної нерівності стає сьогодні невід'ємною частиною більшості гуманітарних наук. На початку свого виникнення гендерна теорія набула міждисциплінарного характеру. Так, твердження про необхідність розрізнення понять "стать" і "гендер" первісно одержало розвиток у психологічних і антропологічних дослідженнях, поширившись згодом на інші соціальні науки. Сучасні дослідники вказують на неоднозначність власне поняття "гендер", що ускладнює визначення методологічної позиції дисертаційного дослідження.

Аналіз різних аспектів гендерної нерівності та становища жінки в суспільстві є одним із найбільш розвинених напрямків сучасних соціологічних досліджень гендерних відносин. Теоретична рефлексія щодо гендерної, зокрема жіночої, проблематики, в західній та вітчизняній соціології має досить серйозні методологічні розбіжності. Ці розбіжності зумовлені специфікою соціального й інтелектуального контексту, у якому відбувалося оформлення і розвиток гендерної теорії. Особливим внеском у розробку дослідницьких стратегій щодо різних аспектів становища жінки в суспільстві є досягнення західної соціальної теорії. Однак і у вітчизняних соціальних науках дослідження становища жінки мають досить багату передісторію. Зокрема відзначаються роботи І. Багрової, О. Вороніної, О. Котляр, Л. Кузнецової, Т. Машики, О. Новікової, Н. Римашевської, Т. Чумакової, Т. Шинелєвої, З. Янкової.

Різноспрямований характер досліджень з проблем становища жінки в суспільстві породжує необхідність з'ясування методологічних розбіжностей між їх засадами. Отже, в роботі досліджується специфіка та особливості методології різних напрямків дослідження гендерних відносин, зокрема: жіночих та гендерних досліджень, феміністичної та гендерної соціології, соціально-конструктивістського та стратифікаційного (статусного) підходів. Визначаються й основні методологічні принципи дисертаційного дослідження, а саме: орієнтація на статусний підхід при аналізі гендерної нерівності та використання поняття гендерa, котрий суттєвим чином впливає на соціальний статус індивіда в суспільстві, як категорії стратифікації.

Другий розділ - "Гендерна нерівність та соціальний статус жінки в сучасному суспільстві: методологія соціологічного аналізу" ? присвячений аналізу теоретичних підходів до інтерпретації поняття гендерної нерівності, розробці методологічних принципів соціологічного вивчення статусу жінки, визначенню стратегії соціологічного дослідження особливостей соціального статусу жінки в сучасному українському суспільстві.

У першому підрозділі ? "Гендерна нерівність: поняття та теоретичні підходи до інтерпретації" ? розглядається досвід аналізу взаємозв'язку понять гендера та соціальної нерівності в історико-соціологічному контексті. Згідно з проведеним аналізом теоретичних концепцій, існує декілька підходів до інтерпретації гендерної нерівності, а саме:

- гендерна нерівність як природна й обумовлена функціональною значущістю чоловічих і жіночих ролей (функціональний підхід);

- гендерна нерівність як відносини розходження, соціально сконструйовані як нерівність можливостей і життєвих шансів жінок і чоловіків (соціальний конструктивізм, гендерні дослідження);

- гендерна нерівність як нерівність класових позицій чоловіків і жінок, позицій у системі соціальної стратифікації;

- гендерна нерівність як зумовлена конфліктом між статями (конфліктний підхід);

- гендерна нерівність як пригнічення жінок і чоловіків традиційними гендерними ролями (ліберально-феміністичний напрямок);

- гендерна нерівність як гноблення жінок, насильство над ними (радикальний фемінізм, соціалістичний фемінізм).

У дисертаційній роботі запропоновано визначити гендерну нерівність як розходження статусних позицій жінок та чоловіків у різних сферах життєдіяльності суспільства, обумовлене впливом гендерного фактору на можливості формування та реалізації їхнього соціального потенціалу.

У другому підрозділі ? "Соціальний статус та потенціал у визначенні гендерної нерівності" ? здійснено теоретичний аналіз понять соціального статусу та потенціалу.

Аналіз різних концепцій соціального статусу дозволив виділити ряд важливих моментів. По-перше, у соціологічній теорії досить чітко окреслені два підходи до аналізу соціального статусу: об'єктивістський та суб'єктивістський. У контексті об'єктивістського підходу статус розглядається як позиція індивіда у структурі об'єктивних ресурсів (перш за все - зайнятості) і рівень соціальних можливостей та очікувань (престижу), пов'язаний з соціальною позицією (П. Блау, О. Данкен, Д, Трейман). Результати порівняльних досліджень, здійснених у розвинених індустріальних суспільствах (дослідження за програмами П. Блау і О. Данкена, Д. Треймана і Г. Гензбума та ін.), доводять, що найважливішими об'єктивними факторами статусу, майже незалежно від політичного режиму та культури конкретного суспільства, є освіта, зайнятість, професія та доход людини. У межах суб'єктивістського підходу статус інтерпретується як позиція - образ, що конструюється індивідами (Л. Уорнер, І. Гофман, Дж. Тумін, П. Бурд'є). Особливе значення з позицій такого підходу набувають уявлення людини про її соціальні можливості та домагання, а також конкретні практики щодо їх втілення.

По-друге, у сучасній соціологічній теорії посилюється тенденція до інтеграції різних шкіл і методологій, яка представлена, зокрема, діяльнісно-структурною теорією. У роботі підкреслюється, що інтегративний підхід, котрий передбачає вивчення як об'єктивних, так і суб'єктивних аспектів соціального статусу, статусу як структурних можливостей та статусу як образу можливостей, що сконструйовані індивідом, є найбільш продуктивним для досягнення мети дослідження. Такий підхід дозволяє висвітлити як особливості сприйняття людиною своїх можливостей у системі соціальних відносин, так і фактичні структурні ресурси, які можуть бути використані нею для реалізації своїх життєвих домагань.

Інтегративний підхід до аналізу проявів соціального статусу дозволив виділити такий комплекс його об'єктивних та суб'єктивних показників. Об'єктивні показники статусу: рівень і джерела особистого доходу; наявність власності, що приносить доход; рівень освіти; характер зайнятості; професія та її конкурентоспроможність; професійно-кваліфікаційна позиція в організації; наявність функцій управління у професійній діяльності. Суб'єктивні показники статусу пов'язані з самооцінкою індивідом статусу в суспільстві, самооцінкою наявних ресурсів (у порівнянні з ресурсами інших членів суспільства) з точки зору можливості їх використання для реалізації життєвих домагань. Виділяються такі його характеристики: самооцінка матеріального становища; ретроспективні, актуальні і перспективні оцінки зміни рівня особистого добробуту, соціальних можливостей за визначений період часу; самооцінка позиції на уявній соціальній драбині; задоволеність своїм становищем у суспільстві, можливістю самореалізації; пріоритетні соціальні самоідентифікації.

Соціальний потенціал індивіда аналізується в роботі на двох рівнях прояву. На об'єктивному рівні він включає сукупність наявних ресурсів індивіда (економічних, політичних, професійних, культурних), які він (вона) може використати для реалізації своїх життєвих домагань. Володіння цими ресурсами може безпосередньо визначати соціальний статус індивіда в суспільстві або використовуватися ним для подальшого підвищення його соціальної позиції завдяки механізмам соціальної активності.

На суб'єктивному рівні соціальний потенціал включає усвідомлення цінності наявних ресурсів і способів їх відтворення та збільшення, особисту готовність індивіда до їх освоєння з метою реалізації життєвих домагань. Виділено такі емпіричні показники суб'єктивних аспектів соціального потенціалу: відчуття можливості впливати на власне життя; готовність до активного конструювання свого життя; установки на економічну, політичну, професійну, духовно-культурну активність; наявність індивідуалістських або патерналістських установок; готовність іти на жертви заради збільшення наявних ресурсів самореалізації. Відзначається, що важливими складовими потенціалу є також рівень домагань, інтерпретація високого соціального статусу, місце цінності досягнення високого статусу в системі ціннісних орієнтацій індивіда.

У третьому розділі - "Соціальний статус жінки в сучасному українському суспільстві" - на основі розробленої методології здійснено дослідження статусу та суб'єктивних аспектів соціального потенціалу жінки в сучасній Україні.

У першому підрозділі ? "Соціальний статус жінки в сучасній Україні: об'єктивні показники" ? аналізується соціальний статус жінки в економічній, політичній та соціокультурній сферах українського суспільства. Вибір даних сфер обумовлений тим, що їх сукупність являє собою головні макроструктури суспільних відносин, а гендерні нерівності, що в них виявляються, істотним чином впливають на соціальний статус жінки в сучасному суспільстві.

У рамках дослідження об'єктивні критерії соціального статусу жінок згруповані за сферами їх прояву. Рівень і джерела особистого доходу; характер та позиція зайнятості; сфера діяльності; наявність власності, що приносить доход; професійно-кваліфікаційна позиція - критерії, що характеризують соціально-економічний статус. Обсяг владних, управлінських функцій, включеність до суспільно-політичних організацій та позиція в них характеризує соціально-політичний статус. Нарешті, освітній рівень, кваліфікація, особливі культурні практики є критеріями соціокультурного статусу. Крім того, проаналізовано реальну активність жінок в економічній, політичній, професійній сферах як один із найважливіших механізмів реалізації соціального потенціалу.

Аналіз соціального статусу жінки згідно з цими критеріями продемонстрував наявність значущих гендерних диспропорцій. Соціальній статус жінки в сучасному українському суспільстві характеризується низкою критеріїв: значною часткою жінок у складі економічно активного населення, зайнятих; істотною перевагою жінок у складі офіційно зареєстрованих безробітних; більш низькою, у порівнянні з чоловіками, часткою у групі реально безробітних; більш тривалими термінами безробіття у порівнянні з чоловіками; перевагою серед зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; більш високим, у порівнянні з чоловіками, рівнем освіти; збереженням істотного гендерного розриву в оплаті праці; збільшенням гендерного розриву в оплаті праці в міру збільшення прибутковості і престижності роду діяльності; гендерною диспропорцією рівня доходів; тенденцією зниження питомої ваги жінок у чисельності персоналу в міру збільшення управлінського рівня; зниженням частки жінок у представницьких органах влади у 1990-х роках; високою часткою жінок у складі студентів вищих навчальних закладів; збереженням істотного гендерного диспаритету серед учених із вищими науковими званнями; незначною часткою жінок, що підвищили свою кваліфікацію за роки реформ; невідповідністю освітнього рівня жінок і виконуваної ними роботи, зокрема у сфері неформальної зайнятості тощо.

У другому підрозділі ? "Суб'єктивні аспекти соціального статусу жінки (самооцінка соціального статусу) у сучасному українському суспільстві" ? на основі вторинної обробки даних емпіричних досліджень здійснено аналіз різних аспектів самооцінки жінками соціального статусу.

У рамках дослідження та аналізу суб'єктивних аспектів соціального статусу та соціального потенціалу жінок порівнювалися такі групи: жінки і чоловіки як цілісні сукупності; жінки і чоловіки із середньою спеціальною, вищою освітою; жінки і чоловіки із середньою спеціальною, вищою освітою та активною життєвою позицією за самооцінками; жінки і чоловіки різних вікових категорій; жінки і чоловіки з різним сімейним статусом.

Відзначається, що соціальний статус жінки в його суб'єктивному вимірі відображає об'єктивне становище жінки в суспільстві.

Як демонструють результати дослідження, фактор статі визначає самооцінку статусу у сукупності з факторами віку, освіти, сімейного стану, особистої активності, спрямованої на поліпшення свого становища в суспільстві. Проте характер цієї взаємодії для жінок і чоловіків різний. Це простежується в низці таких аспектів:

· спостерігається взаємовплив факторів віку і статі на самооцінку соціальної позиції індивіда як серед жінок, так і серед чоловіків. Проте у старших вікових групах самооцінка позиції на найнижчому щаблі соціальної ієрархії і самооцінка життя як украй важкого істотно переважає в групі жінок. Необхідно відзначити, що суттєвим фактором у цьому випадку можна вважати більш високу тривалість життя жінок порівняно з чоловіками і, як наслідок, більш розповсюджений для жінок статус вдови. У даному випадку особливу роль відіграють психологічні фактори (наприклад, почуття самотності) і відсутність підтримки;

· попередня теза підкріплюється й даними про залежність прогнозів динаміки рівня життя родини від сімейного статусу респондента. Жінки, які не перебувають в шлюбі з різних причин, не настільки оптимістично, ніж чоловіки аналогічної групи, оцінюють своє майбутнє;

· фактор освіти, у цілому, впливає на самооцінку соціального статусу як жінок, так і чоловіків. Однак практично в усіх групах за рівнем освіти жінки переважають серед тих, хто оцінює своє життя як украй важке;

· істотні гендерні розбіжності стосовно оцінки динаміки рівня життя сім'ї, задоволеності матеріальним становищем пояснюються специфікою гендерних ролей. Жінки, як правило, несуть основну відповідальність за сімейно-побутову сферу родини і тому гостріше відчувають коливання її матеріального добробуту.

Підтверджується теза, сформульована іншими дослідниками, про те, що соціальний настрій, самооцінка статусу свідчить про успішність (неуспішність) процесу соціальної адаптації індивіда, соціальної групи до перетворень, характерних для трансформаційного періоду пострадянських суспільств.

У третьому підрозділі ? "Соціальний потенціал жінок: суб'єктивний рівень" ? здійснюється аналіз та інтерпретація емпіричних даних про основні характеристики соціального потенціалу жінок за суб'єктивними показниками. Значні розбіжності статусних позицій жінок і чоловіків у різних сферах життєдіяльності суспільства є результатом ступеня реалізації їхнього соціального потенціалу. На об'єктивному рівні соціальний потенціал включає ресурси, що можуть бути використані індивідом для підвищення (зміцнення) своєї статусної позиції. У сучасному українському суспільстві є наявним протиріччя між рівністю в доступі до ресурсів, яка декларується, і реальними соціальними процесами, що характеризуються фактичним обмеженням доступу жінок до економічних, політичних, освітніх ресурсів. Так, зберігається висока концентрація жінок у галузях економіки з низькою оплатою праці, доступ до ресурсу зайнятості обмежений і фактичною нездатністю держави надати допомогу у працевлаштуванні безробітним жінкам, і структурною невідповідністю професійно-кваліфікаційного рівня безробітних жінок і наявними трудовими вакансіями, і практичною відсутністю державних програм із підтримки жіночого підприємництва, і дискримінаційними практиками стосовно жінок. Проблема несформованості соціального потенціалу жінок конкретизується в суб'єктивних його складових. гендерний жінка нерівність суспільство

За результатами дисертаційного дослідження, суб'єктивні аспекти соціального потенціалу жінок характеризуються такими критеріями:

· порівняно більш низьким, ніж серед чоловіків, рівнем установки на активність, спрямованої на поліпшення (зміцнення) свого становища в суспільстві. Активною (у тій або іншій мірі) у даному випадку свою позицію вважають 51% чоловіків і 34% жінок;

· збереженням гендерних диспропорцій в оцінках здатності впливати на своє життя, зокрема в групах освічених і активних респондентів. Останнє дозволяє говорити про те, що переконаність у переважному впливові зовнішніх факторів на життя є характерною для більшості жінок і не залежить від рівня їхньої освіти і ступеня установки на активність, спрямованої на зміцнення особистого положення в суспільстві;

· істотними гендерними розбіжностями у спрямованості проективної економічної активності. Через специфіку гендерних ролей жінки значно частіше за чоловіків уважають пріоритетним використання вільних коштів для задоволення потреб сім'ї, ніж для розвитку (створення) власного бізнесу тощо;

· менш конструктивними, у порівнянні з чоловіками, оцінками стратегій поліпшення свого матеріального добробуту;

· менш позитивною оцінкою ринкових перетворень у країні.

На думку багатьох соціологів, одним із найбільш важливих критеріїв стратифікації сучасних пострадянських суспільств є рівень адаптації індивіда, соціальної групи до трансформаційних перетворень. Дослідники процесів соціальної адаптації серед найбільш значущих її критеріїв у першу чергу називають стать і вік: успішні адаптанти - переважно чоловіки молодих вікових груп. У дисертаційній роботі підтверджено, що соціальний статус жінок сучасного українського суспільства з точки зору об'єктивних і суб'єктивних його показників є переважно результатом їх адаптації до трансформаційних змін, а його характеристики свідчать про успішність (неуспішність) даного процесу.

У рамках дисертаційного дослідження було виявлено, що жінки з досить високим освітнім рівнем і установкою на активну позицію щодо зміні свого становища в суспільстві мають характеристики успішних адаптантів. Це пов'язане не тільки з рівнем освіти й установкою на активність, а й із тим, що ця група представлена переважно молодими жінками. Отже, для цих жінок є характерною наявність ресурсів, що забезпечують успішну адаптацію: молодий вік, освіта, установка на активність. Проте найбільш гострою проблемою є невідповідність наявних ресурсів (потенціалу) індивіда та його соціального статусу. Саме ця невідповідність найбільш наочно характеризує гендерну нерівність у суспільстві. З метою фіксації цієї проблеми в рамках дисертаційного дослідження порівнювалися не тільки групи жінок і чоловіків, але і групи респондентів із двома важливими складовими соціального потенціалу - досить високим рівнем освіти й особистою установкою на активність, спрямовану на зміцнення (поліпшення) свого становища в суспільстві. Аналіз даних продемонстрував значні гендерні розбіжності в оцінці респондентами цих груп тих можливостей, якими вони змогли скористатися в останні роки. За результатами дослідження, у даній групі респондентів зберігається істотна гендерна диспропорція: ніякими новими можливостями тут не змогли скористатися 28% жінок і 19% чоловіків; нові можливості не отримали, старі втратили - 18% жінок і 14% чоловіків; можливість заробляти більше одержали 13% жінок і 23% чоловіків; можливість зайнятися раніше недоступною справою ? 18% жінок і 25% чоловіків. Стати власниками змогли 4% жінок і 9% чоловіків; їздити за рубіж ? 9% жінок і 14% чоловіків. Як бачимо, жінки переважають лише в двох групах: серед тих, хто ніякими новими можливостями скористатися не зміг, і серед тих, хто думає, що нові можливості не отримав, а старі втратив. Це дозволяє говорити про гендерну нерівність як нерівність життєвих шансів. Ми змушені відзначити, що статистичний аналіз не виявив у даному випадку значущих розходжень. Проте ми спираємося на думку деяких авторитетних фахівців з методики і техніки соціологічних досліджень про можливість демонстрації таких даних через їх важливість для дослідження [Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій. ? К.: Наукова думка, 1996. - С. 187]. Для підтвердження тенденції здійснено порівняння також груп жінок і чоловіків у віці до 50 років, які мають середню спеціальну, вищу освіту. Аналіз продемонстрував збереження гендерних диспропорцій у можливостях, якими змогли скористатися респонденти даної групи в останні роки.

Таким чином, ступінь впливу наявних ресурсів (віку, освіти, установки на активність) на життєві шанси жінок і чоловіків різний. Якщо наявність даних ресурсів у групі чоловіків істотно збільшує життєві шанси, можливості підвищення своєї статусної позиції, то в групі жінок цей вплив не має такого безпосереднього характеру.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та вирішення наукового завдання, спрямованого на аналіз проблеми, яка виявляється у протиріччі між законодавчим закріпленням принципів гендерної рівності, процесами демократизації суспільства, що відкривають широкі можливості для самореалізації жінок, і реальним загостренням гендерних нерівностей, зниженням соціального статусу жінок в умовах трансформаційних змін українського й інших пострадянських суспільств.

Вивчення проблем становища жінки представлене сьогодні багатьма дослідниками й дослідницькими напрямками. Актуалізація цього наукового інтересу пов'язана як з реальними соціальними процесами, так і з теоретичними передумовами, зокрема з формуванням гендерного підходу в соціальних науках. Проте фундаментальні роботи, у яких був би здійснений комплексний соціологічний аналіз соціального статусу жінки, майже відсутні.

Як продемонстрував аналіз, гендер, який є однією з важливих категорій стратифікації, істотно визначає життєві шанси індивіда, можливості формування й реалізації його соціального потенціалу, його соціальний статус. Як наслідок виникають значні розбіжності між формальним і реальним статусом жінок і чоловіків у суспільстві. Соціальний статус індивіда залежить від впливу цілої групи факторів: правових, економічних, політичних, соціально-психологічних, культурних, історичних та інших. Гендерна нерівність не є безпосереднім наслідком біологічних розходжень між статями. Ця форма нерівності виникає не стільки через ці природні розходження, скільки через те, яким чином вони інтерпретуються та впливають на створення та відтворення соціальної ієрархії.

На основі проведеного дослідження виділено фактори, що впливають на формування і реалізацію економічного, політичного, соціокультурного потенціалу жінок і на їх соціальний статус.

Статусні фактори. Вік є одним із найбільш істотних факторів, що визначають соціальний статус індивіда в суспільстві. В умовах трансформаційних процесів, економічної нестабільності та посилення конкуренції на ринку праці підвищується значення аскриптивних якостей особистості, а приналежність до старших вікових груп суттєво знижує життєві шанси індивіда на збереження (покращення) свого статусу. Це, безумовно, накладає відбиток на соціальне самопочуття як жінок, так і чоловіків. Так, самооцінка статусу в суспільстві, життя в цілому значно корелює з віком респондента: у групі як чоловіків, так і жінок самооцінка свого положення на уявній соціальній драбині наближається до найнижчого щабля в міру збільшення віку. Проте у старших вікових групах спостерігається особливо помітний взаємовплив факторів статі і віку на самооцінку соціального статусу. Так, згідно з результатами дослідження, у віковій групі респондентів старше 60 років 35% жінок і 26% чоловіків визначили своє положення на найнижчому щаблі соціальної ієрархії. Подібна тенденція виявляється і при оцінці респондентами життя в цілому: у даній віковій групі 56% жінок оцінюють своє життя як украй важке порівняно з 50% чоловіків. У цьому випадку варто брати до уваги не тільки структурні фактори, але й демографічні та психологічні аспекти.

Сімейний статус жінки подвійно впливає на можливості реалізації соціального потенціалу. З одного боку, наявність сім'ї корелює з більш оптимістичними поглядами на життя, зокрема з оцінками перспектив зміни його рівня. З іншого боку, конфлікт рольових вимог, що виникає через сімейний статус жінки, безумовно, обмежує можливості реалізації її соціального потенціалу.

Освіта, професія, кваліфікація є чинниками, що здійснюють вплив на соціальну позицію як жінок, так і чоловіків, проте цей вплив має гендерну специфіку. Життєві шанси реалізації освітнього потенціалу в жінок істотно нижчі. Це виявляється, по-перше, у співвідношенні освітнього рівня і рівня доходів чоловіків та жінок; по-друге, у невідповідності освітнього рівня жінок і виконуваної ними роботи у неформальному секторі економіки (зокрема у дрібнотоварній ринковій торгівлі); по-третє, у структурній концентрації жінок серед представників групи масової інтелігенції (зокрема учителів, медпрацівників), становище і статус якої є вкрай неблагополучним у пострадянських суспільствах; по-четверте, в обмеженні для жінок можливостей підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня через конфлікт рольових вимог.

Соціально-психологічні та соціокультурні фактори. У низці соціально-психологічних факторів, що здійснюють вплив на процес реалізації соціального потенціалу особистості, традиційно виділяються: потреби, інтереси, цінності, властивості характеру, що визначають життєву стратегію індивіда. Сукупність цих факторів у значній мірі зумовлює рівень особистої активності жінок в економічній, професійній, політичній сферах життєдіяльності суспільства.

Одне з важливих місць у низці факторів, що визначають можливості та спрямованість реалізації соціального потенціалу жінок, займають також моделі гендерної соціалізації, гендерні стереотипи, гендерні ідеали, які сформувалися в результаті тривалого процесу соціокультурного розвитку.

Рівень активності. Активність є одним із найбільш важливих механізмів реалізації соціального потенціалу індивіда. Стосовно жінок проблема гендерної нерівності конкретизується: по-перше, в обмеженні доступу до ресурсів, що можуть бути використані для підвищення статусної позиції; по-друге, не тільки особистісною, але і соціокультурною зумовленістю активності, спрямованої на реалізацію соціального потенціалу. Згідно з результатами дослідження, для жінок характерний більш низький, у порівнянні з чоловіками, рівень як реальної, так і проективної активності, спрямованої на підвищення своєї статусної позиції; на реалізацію потенціалу в економічній, політичній, професійній сферах. Відзначається, що даний факт зумовлений розходженнями в моделях гендерної соціалізації і гендерними ролями, ідеалами, що передбачають необхідність досягнення активної, спрямованої на підвищення статусу, життєвої позиції чоловіками, та її другорядність для жінок. При цьому спрямованість активності жінки обмежується, як правило, сімейно-побутовою сферою.

Соціально-політичні фактори. Ця група факторів являє собою особливості економічної, політичної ситуації в суспільстві. У низці соціально-політичних факторів особливе місце займає соціальна політика, спрямована на формування гендерної рівності. Ми цілком згодні з думкою деяких дослідників щодо компенсаторного характеру взаємодії вищевказаних факторів на адаптаційні можливості особистості. У даному випадку несформованість адаптивних характеристик (соціально-психологічних, статусних) вимагає трансформації і підвищення ролі соціально-політичних факторів для покращення адаптивних можливостей жінок.

...

Подобные документы

  • Гендер як соціальна конструкція системи соціостатевих стосунків. Гендерна нерівність та статус жінки в сучасному українському суспільстві. Статусні, соціально-психологічні, політичні та соціокультурні фактори. Гендерні підходи, стереотипи та конфлікти.

    курсовая работа [43,8 K], добавлен 15.09.2014

  • Соціальне положення жінки, її місце в суспільній ієрархії. Дослідження проблеми емансипації жінок. Підлегле становище жінок в історичному минулому, виконання ними лише своїх домашніх і материнських обов'язків. Статус жінки у Радянському Союзі і у наш час.

    контрольная работа [34,7 K], добавлен 13.12.2012

  • Спроба з’ясувати роль кооперації щодо формування "нового" жіночого образу як громадсько-активного соціального суб’єкта. Загальний аналіз теоретичних та практичних моделей використання потенціалу жінок в розбудові соціальної та громадської сфери держави.

    статья [17,5 K], добавлен 14.08.2017

  • Історія становлення фемінізму як соціальної проблеми, його вплив на розвиток сучасного суспільства та погляд на сім'ю. Місце сім'ї у нинішньому соціумі, трансформація традиційного укладу. Статус жінки в сьогоднішній родині крізь призму фемінізму.

    курсовая работа [104,7 K], добавлен 22.03.2011

  • Формування системи соціального захисту в Україні. Нормативно-правові акти, що регулюють відносини в сфері соціального захисту населення, пенсійне забезпечення як його форма. Діяльність Управління праці і соціального захисту Деражнянської міської ради.

    дипломная работа [4,9 M], добавлен 11.03.2011

  • Сучасні моделі соціального партнерства, форми його прояву, значення в сучасному суспільстві. Правовий статус Національної тристоронньої соціально-економічної ради Організації роботодавців. Умови формування ефективного соціального партнерства в Україні.

    курсовая работа [112,5 K], добавлен 04.11.2015

  • Поняття соціального капіталу як спроможності індивідів до узгодженої взаємодії заради реалізації спільних інтересів на основі самоорганізації. Роль громадських організаціый, формування та розвиток соціального капіталу, причини його слабкості в Україні.

    контрольная работа [20,4 K], добавлен 17.03.2011

  • Визначальні віхи розвитку феміністичного руху. Формування основ гендерної паритетності в економічній та соціальній сферах розвитку людства. Особливості та проблеми репрезентації жінок у міжнародному політичному просторі. Юлія Тимошенко як жінка-політик.

    магистерская работа [164,7 K], добавлен 10.07.2012

  • Соціальна дискримінація жінок означає обмеження або позбавлення прав по ознаці статі у всіх сферах життя суспільства: трудовій, соціально-економічній, політичній, духовній, сімейно-побутовій. Основні напрямки соціальної дискримінації жінок в Україні.

    реферат [18,1 K], добавлен 27.03.2008

  • Поняття, види та заходи соціального захисту населення. Соціальний захист як складова соціальної політики. Необхідність розробки Соціального кодексу України. Основні складові елементи та принципи системи соціального захисту населення на сучасному етапі.

    реферат [23,3 K], добавлен 12.08.2010

  • Види безробіття: циклічне, сезонне, панельне, структурне. Аналіз закону Оукена. Безробіття як стимулятор активності працюючого населення. Причини зростання соціальної нерівності. Методи визначення бідності: абсолютні, структурні, відносні, суб'єктивні.

    курсовая работа [846,2 K], добавлен 15.03.2012

  • Аналіз використання рейтингів у сучасній соціальній, економічній, політичній діяльності. Дослідження впливу рейтингів на громадську думку, ступені довіри до них. Чи відповідають вони дійсності. Визначення: хто більше піддається впливу жінки чи чоловіки.

    [16,2 K], добавлен 22.12.2010

  • Характеристика масового суспільства. Масове суспільство як новий соціальний стан, соціальний характер людини в його умовах. Національна держава як форма існування масового суспільства. Теорія соціального характеру в масовому суспільстві Д. Рисмена.

    реферат [40,7 K], добавлен 26.06.2010

  • Соціально-політичні й правові аспекти соціального захисту сім’ї з дитиною-інвалідом в Україні. Сутнісний аналіз поняття інвалідності. Соціологічне дослідження проблеми соціального захисту сім’ї з дітьми з особливими потребами у Хмельницькій області.

    дипломная работа [122,8 K], добавлен 19.11.2012

  • Успіх впровадження соціального проектування як сучасного інструменту в систему державного управління. Питання моніторингу та оцінювання в процесі соціального проектування. Контроль реалізації державної стратегії, програми, проекту та реформ суспільства.

    статья [20,8 K], добавлен 06.09.2017

  • Дослідження історії розвитку соціального проектування. Розбудова незалежної української держави. Формування соціального проектування в ХХ-ХХІ століть. Реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства, підвищення стандартів та рівня добробуту населення.

    статья [639,5 K], добавлен 19.09.2017

  • Дослідження щодо відношення опитуваних до лідерства жінки: риси ідеальної жінки-керівника, проблеми при поєднанні трудового і сімейного життя. Організація соціологічного дослідження: вибірка, розробка і логічний аналіз анкети, методика опитування.

    курсовая работа [99,2 K], добавлен 22.02.2010

  • Визрівання в надрах постіндустріального суспільства основ постекономічного ладу як найбільш глибока соціальна зміна останніх сторіч людської історії. Бідність і соціальна нерівність. Передумови виникнення існуючих в сучасній Україні суспільних прошарків.

    курсовая работа [49,3 K], добавлен 14.05.2014

  • Стратегічна мета та методи трансформації українського суспільства відповідно до теорії синергетики. Прогнозування соціального розвитку держави, шляхи його стабілізації. Соціальне партнерство й підвищення його ролі в соціально-трудових відносинах.

    реферат [31,7 K], добавлен 04.07.2009

  • Розгляд сутності, мети, завдань, державного регулювання, оптимальних умов і принципів реалізації соціальної політики як комплексу дій, спрямованих на зменшення бідності та нерівності у суспільстві. Її зв'язок з іншими науковими та виробничими напрямками.

    реферат [737,1 K], добавлен 26.10.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.