Геополітичні знання як системна основа формування суспільної свідомості (соціально-філософський аспект аналізу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут вищої освіти

Академії педагогічних наук України

УДК 316.64 + 327

Геополітичні знання як системна основа формування суспільної свідомості (соціально-філософський аспект аналізу)

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Шевченко Микола Миколайович

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Національної академії оборони України, Міністерство оборони України.

Захист відбудеться “28” жовтня 2004 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України, 01014 м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розіслано “28”вересня 2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, доцент Горбунова Л.С.

глобалізованний геополітичний свідомість україна

АНОТАЦІЯ

Шевченко М.М. Геополітичні знання як системна основа формування суспільної свідомості (соціально-філософський аспект аналізу). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню трансформації геополітичних знань в системі формування суспільної свідомості в контексті зміни парадигм цивілізації та міжнародних відносин і визначенню на цій основі специфічних рис цієї трансформації у військовій сфері держави. У роботі проаналізовано наукові засади визначення предмету геополітики, його категоріально-понятійний аппарат, здійснено соціально-філософський аналіз проблем геополітичної індентифікації України та проблем формування геополітичної свідомості військовослужбовців Збройних Сил України.

Запропоновано та обгрунтовано пріоритети геополітичної індентифікації України, визначено фактори, що перешкоджають її здійсненню в сучасних умовах.

Ключові слова: геополітика, геополітична свідомість, геополітичний код, геополітична формула, геополітичний простір, геополітична парадигма, геостратегія.

АННОТАЦИЯ

Шевченко Н.Н. Геополитические знания как системная основа формирования общественного сознания (социально-философский аспект анализа). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Институт высшего образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 2004.

Тема и содержание диссертации обусловлены необходимостью глубокого и всестороннего осмысления современного состояния и тенденций развития общественного сознания украинского общества, а также необходимостью определения направлений решения проблем геополитической индентификации Украины.

Диссертация посвящена исследованию форм трансформации геополитических знаний в системе функционирования общественного сознания в контексте смены парадигм цивилизации, международных отношений и войны. В работе проанализированы научные основания определения предмета геополитики, его категориально-понятийный аппарат, проведен социально-философский анализ проблем геополитической индентификации Украины и проблем формирования геополитического сознания военнослужащих Вооруженных Сил Украины.

Выявлено, что геополитика может быть определена как обьективная зависимость внешней политики государства от его географического местоположения и совокупности материальных факторов, позволяющих ему, как субъекту международных отношений, осуществлять контроль над пространством. Обосновано, что социально-философская структуризация геополитики включает в себя такие составляющие как: 1) философско-мировозренческую концепцию геополитики; 2) геополитику как политический принцип; 3) геополитику как политическую практику. Утверждается, что понятие “геостратегия” выражает функциональный аспект трансформации геополитических знаний в системе практической деятельности, вчасности во внешней политике, а опредмечивание этих знаний происходят в конкретных условиях, в способах и формах, которые детерминируются субъектом деятельности.

Обосновано, что современные геополитические модели наиболее распространенные в литературе уже нерелевантные в контексте современных представлений о мировом порядке.

Показаны особенности функционирования геополитического сознания и механизма регулирования геостратегических процесов в США, КНР, СССР / РФ в контексте цивилизационных трансформаций второй половины ХХ столетия. Утверждается, что методологическим основанием содержания механизма трансформации геополитичних знаний в системе формирования геостратегии есть два подхода к темпам интеграции регионов-конкурентов. При этом геостратегии постепенной интеграции регионов-конкурентов обосновываются геополитическими концепциями однополярного и биполярного мира, а форсированной интеграции - многополярного мира.

В диссертации утверждается, что геостратегия государств индустриальной цивилизаци, международные отношения которых определяются геополитической парадигмой, предусматривает планомерное проведение мероприятий, которые нацелены на достижение концентрации управления в регионах-конкурентах с целью установления контроля над планетарными ресурсами. Силовые маневры этих государств традиционо сопряжены с ведением “гарячих и холодных” войн, которые разворачиваются в геополитическом и военно-стратегическом пространствах. Геостратегия государств постиндустриальной цивилизации, международные отношения которых определяются геоэкономической парадигмой, уже не предусматривает завоевание территорий, а нацелена на навязывание окружению своей политической воли и видения будущего, на установление и достижение стратегических горизонтов, которые определяются геоэкономической конкуренцией. Эти государства будут вести в основном геоэкономические войны, в которых прямое применение силы сопряжено с геополитической функцией дестабилизации пространства, подгатавлиемого ими к геоэкономическому освоению.

Показано, что особенностями переходных геополитических процесов в Украине есть системный кризис коллективной идентичности и синдром “лимитрофности”, основной проблемой геополитической индентификации есть определение магистрального направления общественного развития и снятия дилемы “Восток - Запад”. Обосновано, что геополитическая идентификация есть необходимой для нации в онтогенезе не только объективно, но и субъективно, с точки зрения внутренних механизмов развития.

В диссертации утверждается, что основными факторами, определяющими специфику системы формирования общественного сознания государственными и гражданскими институциями современной Украины есть глобальные, региональные и общественно-государственные факторы, которые определяют современное состояние геополитического сознания украинских военных кадров.

Предложены и обоснованы приоритеты геополитической индентификации Украины, вскрыты внутринние и внешние факторы, тормозящие их реализацию в современных условиях.

Ключевые слова: геополитика, геополитическое сознание, геополитический код, геополитическая формула, геополитическое пространство, геополитическая парадигма, геостратегия.

SUMMARI

Shevchenko M.M. The geopolitical knowledge, considering as the systematical base of public consciousness forming (the aspect of social-philosophical analysis). - Manuscript.

The thesis on the search for scientifie of Candidate of science (Philosophy) in speciality 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History; Institute of Higher Educaton of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

This dissertation is dedicated to research of geopolitical knowledge transformation into the system of public consciousness in context of civilization and international relations paradigm shifts and identification of peculiar features of this transformation in Ukrainian military sphere at this base.

In this work the author has analysed scientific basis according to which the subject of geopolitics, its categorial and conceptual apparat are determined, is made the public-philosophical analysis of Ukrainian geopolitical self identification and problems of Ukrainian Armed Forces military personnel geopolitical consciousness forming.

There were proposed and graunded priorities of Ukrainian geopolitical identification, showed the internal and external factors which slow down the realisation of these priorities in modern conditions.

Key words: geopolitics, geopolitical consciousness, geopolitical code, geopolitical formulas, geopolitical space, geopolitical paradigma, geostrategy

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На порозі третього тисячоліття Україна вступила у якісно новий етап самостійного розвитку. Суть його полягає у інтенсивному переході світового співтовариства до створення планетарного соціального організму. Як наслідок цих перетворень, соціально-філософське осмислення глобалізаційних процесів та геополітики вийшло в число провідних тем сучасних досліджень в Україні. Це обумовлено цілою низкою проблем, пов'язаних з динамікою зовнішніх та внутрішніх соціально-філософських вимірів державотворення України та її геополітичної ідентифікації. Зокрема, мається на увазі наступне:

- державі необхідно подолати синдром “лімітрофності” через визначення магістрального напрямку суспільного розвитку та зняття дилеми “Схід - Захід” шляхом здійснення геополітичної самоідентифікації;

- геополітичне становище України у сучасній Європі потребує чіткої, виваженої зовнішньої та внутрішньої політики щодо попередження і прогнозування політичних наслідків реалізації геополітичних та геоекономічних доктрин сучасних центрів впливу - НАТО, США, РФ;

- відсутність системи та досвіду формування геостратегії в структурах законодавчої та виконавчої влади в України спонукає до створення системи освіти та виховання, що враховує розвиток і зміни концептуальних систем геополітики, які відбуваються в залежності від зміни способів вирішення основних проблем геополітики - генези і розвитку геополітичних інтересів держав і націй;

- складність світових процесів трансформації суспільної свідомості, зміна всієї системи цінностей у зв'язку із формуванням інформаційного суспільства ставить перед Україною нагальну проблему реформування суспільної свідомості еліти та населення;

- особливої гостроти у соціально-філософській думці сучасної України набула проблема вибору між ідеологемами “західного лібералізму” та “євразійської соборності”, що робить українське суспільство заручником протистояння між мондіалізмом та геополітизмом;

- стоїть гостра соціально-філософська проблема формування нової матриці геополітичної свідомості українського суспільства, вирішення якої забезпечить входження України в коло розвинених країн і зайняття нею гідного місця у міжнародному просторі.

Аналіз робіт, присвячених сучасним проблемам геополітики, свідчить про помітне поглиблення й подальшу диференціацію знань стосовно геополітичних аспектів національної та міжнародної безпеки.

У вітчизняній та зарубіжній літературі маємо досить широкий спектр джерел, присвячених проблемам академічної геополітики. Серед іноземних учених цю проблему розглядали Р. Арон, П. Галлуа, М. Галуша, П. Кеннеді, В. Кузьмін, Дж. Модельські та ін. В їхніх працях обгрунтовано загальні підходи щодо визначення сутності геополітики як філософсько-світоглядної концепції.

Дослідженням проблем практичної геополітики, створенням геополітичних кодів держав займалися вчені З. Бжезинський, К. Гаджієв, О. Дугін, Ю. Кузнєцов, В. Нікольський, С. Хантінгтон та ін.

Питанням соціально-філософського обгрунтування практичної геополітики приділяли увагу українські вчені О. Бодрук, В. Дергачов, О. Дергачов, О. Дзьобань, С. Кримський, Ю. Павленко, Ю. Пахомов та ін.

Менш розробленим є питання підвищення ефективності геостратегії України і методології її раціонального здійснення (Д. Базів, В. Булгаков, Ф. Рудич).

Поряд із зазначеними, опубліковано ряд праць спеціалізованого характеру, присвячених дослідженню проблем воєнної безпеки України, що включають в себе аналіз значного кола соціально-філософських питань (В. Ананьїн, П. Демчук, Б. Мачульський, М. Мокляк та ін.).

Більшість вітчизняних дослідників свою увагу звертає на соціально-філософські аспекти пошуку нових ідеологічних точок опори в Україні (В. Абрамов, В. Андрущенко, В. Баранівський, Л. Губерський, В. Крисаченко, І. Надольний, Г. Темко, В. Шевченко, В. Ярошовець). Хоча й існують інноваційні наукові розробки соціально-філософських аспектів ідеології державного будівництва (В. Бех, М. Лукашевич), але вони присвячені аналізу глобальних факторів цього соціального процесу, а не визначенню факторів геополітичної індентифікації України.

Огляд соціально-філософської літератури з проблеми засвідчив, що є лише окремі праці, які присвячені питанню пошуку геоідеологічної парадигми розуміння місця України у світовому геополітичному просторі (М. Михальченко, З. Самчук).

Отже, недостатня теоретико-методологічна розробленість цієї проблеми у поєднанні з високою практичною значимістю зумовила вибір теми дисертаційного дослідження “Геополітичні знання як системна основа формування суспільної свідомості (соціально-філософський аспект аналізу)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах планової наукової тематики Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України, а також згідно плану наукової та науково-технічної діяльності Національної академії оборони України в межах науково-дослідних робіт: “Дослідження актуальних проблем реформування та функціонування Збройних Сил України” (шифр: “Сяйво”, 2002 - 2003 рр.); “Методика військово-патріотичного виховання особового складу в умовах переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями за контрактом” (“Патріот”, 2002 - 2004 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є соціально-філософіський аналіз способів і особливостей трансформації геополітичних знань в системі формування суспільної свідомості у зв'язку із зміною парадигми цивілізації та міжнародних відносин, а також встановлення специфічних рис цієї трансформації у військовій сфері. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких науково-дослідницьких завдань:

соціально-філософський аналіз понять “геополітична свідомість”, “геополітика” та “геостратегія”, статус останньої в концепції національної безпеки;

створення соціально-філософської моделі глобалізованого світу як підстави трансформації геополітичних знань;

встановлення специфіки функціонування геополітичної свідомості та механізму регулювання геостратегічних процесів в США, КНР, СРСР / РФ;

розкриття особливостей перехідних геополітичних процесів та особливості їх прояву в Україні;

визначення основних факторів, що зумовлюють специфіку системи формування геополітичної свідомості державними та громадськими інституціями на сучасному етапі розвитку української держави;

конкретизація структури та взаємодії її елементів в процесі формування геополітичної свідомості військових кадрів Збройних Сил України.

Об'єктом дослідження є трансформація геополітичних знань в системі функціонування суспільної свідомості.

Предметом дослідження є специфіка та взаємозв'язок елементів структури геополітичної свідомості суспільства та їх реалізація у виховній роботі з військовослужбовцями Збройних Сил України.

Методи дослідження. В процесі соціально-філософського аналізу проблеми автор спирався на творчі здобутки представників світової та вітчизняної філософської думки. В роботі використані загальні методологічні принципи аналізу філософської, соціальної, політичної та культурно-історичної спадщини - принципи об'єктивності, історизму, детермінізму тощо Багатоплановий характер теми дослідження вимагає залучення теоретичних положень не тільки соціальної філософії, а й з політології, соціології, історії, економіки, військової справи, теорії міжнародних відносин.

В цілому робота здійснена на основі комплексного підходу, загальнонаукових методів (структурно-функціонального, історизму, системного, інформаційного, синергетичного) і можливостей міждисциплінарного підходу. Під час дослідження використані роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали конференцій, а також розробки з соціально-філософських проблем військової сфери, проблем воєнної та національної безпеки та теорії міжнародних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в соціально-філософській літературі досліджено основні структурні елементи геополітичної свідомості та особливості їхньої взаємодії, конкретизована динаміка трансформації геополітичних знань в системі формування суспільної свідомості і визначені підстави зростання значущості геополітичних знань у розробці рекомендацій щодо забезпечення воєнної безпеки держави. Це виражено в тому, що:

- обгрунтовано методологічні і теоретичні засади змісту та механізму трансформації геополітичних знань в системі формування суспільної свідомості;

уточнено зміст понять “геополітична свідомість”, “геополітика” та “геостратегія”, а також місце останнього в категоріальній сітці соціально- філософської інтерпретації проблем національної безпеки;

- доведено, що геополітичні моделі загальнопланетарного рівня нині вже не відображають в повній мірі уявлення про світовий порядок. Відповідно в контексті цивілізаційних трансформацій на зламі тисячоліть центральним атрибутом соціально-філософського осмислення сучасного світового устрою і людського буття виступає геогенезис;

- показано специфіку функціонування геополітичної свідомості та її еволюція в системах здійснення геостратегій Сполученими Штатами Америки, Китайською Народною Республікою, Радянським Союзом / Російською Федерацією в річищі цивілізаційних трансформацій другої половини ХХ століття;

- розкрито особливості перехідних геополітичних процесів в Україні, якими є системна криза колективної ідентичності та синдром “лімітрофності”;

- окреслено основні чинники геополітичної ідентифікації, що слугують для нації орієнтирами в світовому геополітичному просторі;

- обгрунтовано об'єктивну необхідність для України вироблення шляхів та способів переходу від стереотипів догматичного геополітичного мислення та застарілих форм організації свого геополітичного простору до парадигми критичного геополітичного мислення, яке поволі перетворюється на домінуючу парадигму суспільної свідомості в Україні;

- запропоновано авторську модель системи формування геополітичної свідомості військових кадрів та механізму взаємодії її складових як динамічного організму, що чутливо реагує на будь-які зміни потоків інформації, що викликані економічними, соціальними, політичними, духовними та іншими процесами. Аргументовано положення, що основними факторами, які зумовлюють специфіку цієї системи, становлення і функціонування механізму регулювання державними та громадськими інституціями сучасної України є глобальні, регіональні і суспільно-державні інтереси з виділенням специфічних цілей, засобів, форм і методів впливу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють більш ефективно вирішувати питання методологічного обгрунтування проблем геополітики, оборонної політики, а також повніше формувати уявлення про еволюцію геополітичної самоідентифікації України та взаємозв'язок геополітики і військової сфери.

Аналіз, положення, висновки, рекомендації, пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані: державними органами влади України при розробці та реалізації концептуальних підходів геостратегії країни та розбудови Збройних Сил з врахуванням тенденції світової геополітичної думки і геополітичного становища країни; вченими, політичними діячами, військовими при подальшому уточнені і розробці оборонної політики України; викладачами вищих навчальних закладів у процесі викладання суспільно-гуманітарних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження проходили апробацію на круглому столі “Геополітичне майбутнє України” (КІТЕП, 2000), міжнародній науковій конференції “Філософія освіти і гуманітарно-технічна еліта” (Треті Кримські педагогічні читання) (ХТУ “ХПІ”, 2003), міжнародній науково-теоретичній конференції “Фундаментальне знання і нові виміри раціональності: єдність епістемологічного і соціокультурного аспектів” (ВДТУ, 2003), міжнародній науково-практичній конференції “Локальні війни та збройні конфлікти сучасності: проблеми розвитку теорії та практики” (НАОУ, 2003), міжнародній науковій конференції “Людина - Світ - Культура” (КНУ, 2004), семінарі “Удосконалення підготовки та застосування військ, озброєння і військової техніки” (НАОУ, 2003; 2004) та в процесі викладання навчальних дисциплін “Філософсько-методологічні проблеми воєнної теорії та практики”, “Філософсько-методологічні проблеми військово-соціального управління” в Національній академії оборони України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у чотирнадцяти наукових працях, чотири з них опубліковані у фахових виданнях за списком ВАК України.

Структура дисертації. Мета, характер та специфіка поставлених дослідницьких завдань зумовили структуру роботи. Дисертаційне дослідження містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. Обсяг дисертації складає 198 сторінок із них обсяг основного тексту складає - 180 сторінок, список використаних джерел складає 195 найменувань, обсягом 18 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об`єкт, предмет, мета, завдання дослідження, його методологія та методи, відображено також наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, сформульовано висновки щодо впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Геополітика як об'єкт соціально-філософського пізнання” - проаналізовано джерела, що розкривають процес становлення геополітичних знань та визначено місце геополітичного підходу у дослідженнях з проблем національної безпеки. Визначено методологічні передумови геополітичного підходу та коло геополітичних проблем, що потребують дослідження.

У першому підрозділі першого розділу - “Формування геополітики як об'єкта соціального пізнання і практики” здійснюється аналіз умов формування геополітичних знань. Простежено те, як формувались провідні ідеї геополітики з давніх часів до першої половини ХХ століття. В результаті зроблено висновки, що у формуванні та розвитку геополітики проглядаються три, різні за тривалістю та особливостями, етапи: загальнофілософський, географічний і власне геополітичний. Сутнісними ознаками зазначених періодів є: загальнофілософського етапу - зародження географічного детермінізму; географічного етапу - вивчення політики держави виходячи із географічного положення, із зайнятої нею території; геополітичного етапу - вивчення держав як просторово-географічних феноменів і осягнення природи їхньої взаємодії між собою.

Загальний огляд показує певну закономірність та спадковість в розвитку і становленні основних геополітичних ідей та їх тісний зв'язок із розвитком світу й конкретної держави, що й сприяло зародженню та розвитку за своїми власними законами національних геополітичних шкіл. Особливості останніх проглядаються в поглядах на геополітику і на її практичних рекомендаціях.

У другому підрозділі першого розділу “Зміст і структура геополітичних знань та їх відображення у суспільній свідомості” - визначається, що геополітичні знання поєднують у собі знання заради панування, сутнісне або освітянське знання і метафізичні знання. У дисертації зроблено висновок, що геополітика визначається як об'єктивна залежність суб'єкта міжнародних відносин від сукупності матеріальних факторів, що дозволяють цьому суб'єктові здійснювати контроль над простором.

Показано, що під механізмом трансформації геополітичних знань в системі формування суспільної свідомості варто розуміти цілісну систему норм, засобів і методів, які застосовуються суб'єктами суспільства з метою відстоювання національних інтересів на міжнародній арені. Структурними компонентами системи формування суспільної свідомості є: суб'єкти суспільства; норми діяльності суб'єктів, що містяться в геополітичних концепціях та доктринах, стратегіях; сукупність методів і засобів впливу геополітики на систему освіти та виховання.

У третьому підрозділі першого розділу “Методологічні засади аналізу функціонування суспільної свідомості в контексті цивілізаційних трансформацій другої половини ХХ століття” визначається, що в умовах переходу міжнародних відносин з геополітичної на геоекономічну парадигму спостерігається витіснення держави як головного актора міжнародних відносин зі сцени світової політики. Цей висновок суттєво підриває претензії геополітики на всеохоплюючу, глобальну супертеорію оскільки, всі її теоретичні міркування будуються в термінах міждержавних відносин із детермінуючою і домінуючою роллю силового фактору. В роботі показано, що в епоху постіндустріальної революції, коли руйнуються практично всі традиційні імперативи „класичної” геополітики, варто здійснювати поступовий перехід від лінійно-площинного сприйняття світу до методології геогенезису. Автор приєднується до уявлень про світ як глобальний простір, що складається із трьох головних просторів: геополітичного, геоекономічного і геостратегічного, що утворюють ієрархію динамічного характеру. Нині в зазначеній ієрархії геоекономічний простір виходить на панівні позиції. Саме тут визріває нова роль зовнішньої політики та військової її компоненти, місце останньої в стратегічному балансі сил та інтересів, які все більше від геополітичних переходять до геоекономічних. При цьому обстоюється ідея про геополітичний простір як цілісність у тому сенсі, що він співвіднесений з конкретною нацією.

У другому розділі “Специфіка функціонування моделей геостратегій великих держав” досліджено методологічні засади формування та здійснення геостратегій таких країн, як США, РФ, КНР.

У першому підрозділі другого розділу “Американська геостратегія як модель геостратегії великої держави” - простежено етапи формування провідних ідей американської геополітики. Показано, що розвиток американської геополітики відбувався еволюційним шляхом акумуляції теорій та ідей, які розвивалися як в США, так і в інших країнах. Підкреслюється, що американська стратегічна політика ґрунтувалася на визначеному незмінному наборі принципів: нарощування військово-морської присутності шляхом організації баз (А. Мехен); наявність в якості основного опонента держави, яка контролює материкову кайму (Х. Макіндер); необхідності контролю над “материковою каймою” (Н. Спайкмен); необхідність використання культурологічної складової геополітичного протистояння (Д. Майнінг); нарощування технологічних переваг в геополітичному протиборстві (З. Бжезинський). Підсумовується, що політична практика США приймає геополітичну теорію як керівництво до дії в досягненні світової гегемонії.

Загалом проведений аналіз свідчить, що теоретичним обґрунтуванням досягнення США інтегрованого контролю над світовим геопростором слугують однополюсні геополітичні концепції, розроблені З.Бжезинським, Г. Кіссінджером.

Стверджується, що за планами розробленими на стратегічному рівні, інтеграція Сполученими Штатами геополітичних сфер та регіонів світу здійснюватиметься за допомогою комбінованих методів, які включають елементи поступової та форсованої інтеграції. Теоретичним обґрунтуванням застосування цих методів є біполярні концепції світового устрою, розроблені С. Хантінгтоном, Ф. Фукуямою. Водночас, планам, розробленим на тактичному рівні, відповідає форсована інтеграція геополітичних регіонів та держав. Теоретичним обґрунтуванням реалізації цих планів слугують геополітичні концепції поліцентричного трактування сучасного світу розроблені С. Коеном, Б. Рассетом.

У другому підрозділі другого розділу “Формування моделі геостратегії СРСР / РФ: історичні традиції та сучасні тенденції” - з'ясовується питання трансформації геополітичних знань в системі формування та здійснення геостратегії зазначених держав в другій половині ХХ століття.

Показано, що розвиток російської геополітики відбувався еволюційним шляхом акумуляції теорій та ідей, які розвивалися в СРСР / Росії. Підкреслюється, що російська геостратегія ґрунтувалася на визначеному незмінному наборі принципів щодо створення поясу безпеки за рахунок розширення власної території.

Стверджується, що теоретичною базою для обґрунтування геостратегії Росії в тих чи інших аспектах слугують три геополітичні доктрини: панславізм, євразійство та правозахисна, які обґрунтовують необхідність поступового розширення сфер гарантованого політичного, економічного та військового впливу РФ на пострадянському просторі.

Підсумовується, що російський варіант геостратегії характеризується наявністю елементів наступальності й нав'язування, оскільки і досі діють чинники радянської інтеграції у галузі безпеки та економіки.

У третьому підрозділі другого розділу “Китайська модель геостратегії: принципи та сучасні тенденції формування” - з'ясовується питання трансформації геополітичних знань в системі формування та здійснення геостратегії КНР в другій половині ХХ століття.

Показано, що розвиток китайської геополітики відбувався еволюційним шляхом акумуляції теорій та ідей, які розвивалися в Китаї. Підкреслюється, що китайська геостратегія ґрунтувалася на визначеному незмінному наборі принципів: сумісності, “серединності”, опори на власні сили.

Стверджується, що теоретичним обґрунтуванням досягнення Китаєм інтегрованого контролю над світовим геопростором слугує геополітична концепція, розроблена Ден Сяопіном. При цьому планам, розробленим на стратегічному рівні, відповідають комбіновані методи, що включають елементи поступової та форсованої інтеграції геополітичних сфер та регіонів світу під егідою КНР. Теоретичним обґрунтуванням застосування цих методів є концепції світового устрою, розроблені Мао Цзедуном. Водночас планам тактичного рівня відповідає форсована інтеграція геополітичних регіонів та держав. Теоретичним обґрунтуванням реалізації цих планів слугує геополітична концепція “стратегічних кордонів та життєвого простору”.

Підсумовується, що китайський варіант геостратегії позбавлений елементів наступальності й нав'язування, оскільки базується на ідеї співпадіння стратегічних інтересів Китаю з об'єктивними законами розвитку світу та неминучістю його багатополярності.

У третьому розділі “Специфіка формування, організації та трансформації геополітичних знань у військовій сфері України” досліджено проблему самоіндентифікації молодої української держави в глобальному просторі та адекватного відображення цього у суспільній свідомості.

У першому підрозділі третього розділу “Геополітичний образ соціальної дійсності України” проаналізовано сучасні проблеми геополітичної самоідентифікації України та визначено основні напрямки їх вирішення, якими слід вважати: 1) подолання системної кризи колективної ідентичності та синдрому ”лімітрофності” шляхом впровадження нової геоідеологічної парадигми розуміння місця України в європейському та світовому геополітичному просторах; 2) здійснення переходу Україною від застарілих до новітніх форм організації свого геополітичного простору шляхом формування та здійснення геостратегії, яка б грунтувалася на парадигмі критичного геополітичного мислення.

Стверджується, що сприйняття традиційних моделей одновекторного чи двохвекторного вибору для формування геостратегії України є методологічно та політично застарілим. Оскільки, така вузька орієнтація потенційно ослаблює суверенітет нашої держави та перетворює її в напівколоніальну країну. Скориставшись синергетичним підходом, можна констатувати, що Україна на межі тисячоліть підійшла до “точки біфуркації”. Саме це передбачає реалізацію кількох геополітичних траєкторій, із синтезом на практиці елементів різних сценаріїв. Підсумовується, що найбільш ефективною геополітичною моделлю для формування геостратегії України є багатополюсний світ, при цьому державна стратегія має ґрунтуватися на геополітичній концепції межової держави (України). При цьому оптимальний варіант поведінки нашої держави передбачає здіснення геостратегії, що спрямована на встановлення взаємовигідних контактів як із Заходом, так із Росією.

У другому підрозділі третього розділу “Фактори, що визначають сучасний стан геополітичної свідомості військових кадрів Збройних Сил України” визначаються глобальні, регіональні та суспільно-державні фактори, що зумовлюють специфіку системи формування геополітичної свідомості державними та громадськими інституціями сучасної України.

Стверджується, що до факторів глобального характеру відносяться: розпад СРСР та створення незалежної держави України; здійснення геополітичного інформаційного протиборства сучасними центрами впливу. Регіональними факторами, що активно впливають на стан геополітичної свідомості військових кадрів, є: миротворча діяльність по блокуванню поширення збройних конфліктів; збройні конфлікти на територіях сусідніх держав; вирішення спірних питань між Україною та іншими державами. Суспільно-державними факторами є: синдром “лімітрофності” та системна криза колективної ідентичності.

У третьому підрозділі третього розділу “Система та механізми формування геополітичної свідомості військових кадрів Збройних Сил України” розглядається Україна як держава традиційної (локальної) цивілізації, якій найбільшою мірою притаманне відчуття культурної самобутності та геополітичний тип світогляду - “геополітизм”. Підкреслюється, що методологічними рисами останнього є консервативне ставлення до землі, що поширюється на специфічне ставлення до простору взагалі.

Стверджується, що основні напрямки формування геополітичної свідомості громадян України і військовослужбовців мають грунтуватися на основі критичного геополітичного мислення, виходячи із сучасних особливостей українського суспільства і Збройних Сил, характеру змін, що відбуваються, динаміки політичних подій на шляху утвердження державності.

Підсумовується, що ефективність дії механізму формування геополітичної свідомості суспільства залежить від узгодженої взаємодії його суб'єктів, від впливу об'єктивних факторів на макрорівні - успішного і стрімкого реформування суспільства і Збройних Сил.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження, проведене автором, дає підгрунття для висновків, які можуть суттєво доповнити концептуальні підходи до формування суспільної свідомості та системи здійснення геостратегії сучасної України:

1. Важливість поняття “геополітична свідомість” для соціальної філософії полягає в тому, що воно виражає, фіксує і функціонує як невід'ємний аспект суспільної свідомості та існування суспільства в цілому. Теоретичний та буденно практичний рівні геополітичної свідомості, що знайшли своє відповідне місце в геополітичних кодах держави та геополітичній формулі суспільної свідомості, зумовлюють формування світоглядних орієнтирів здійснення геостратегії сучасної держави. Суттєвим у визначенні поняття “геополітика” є сприйняття її як складного і багатовимірного явища, яке у різних площинах суспільного життя повинно набувати відповідних змісту й форми. Встановлено, що соціально-філософська структуризація геополітики включає в себе такі складові як: 1) філософсько-світоглядну концепцію геополітики; 2) геополітику як політичний принцип; 3) геополітику як політичну практику. Визначено, що поняття “геостратегія” виражає функціональний аспект трансформації геополітичного знання в системі практичної діяльності, зокрема у зовнішній політиці, а опредметнення цих знань відбувається за конкретних умов, у способах та формах, що детермінуються суб'єктом діяльності.

2. Приймаючи до уваги перебіг соціальних змін другої половини ХХ століття, а саме зміну парадигм цивілізації, міжнародних відносин та війни можна констатувати, що це корінним чином уплинуло на філософсько-просторове осмислення буття та спричинило відхід від “лінійно-осьового” часу та перенесення подій у внутрішній простір і внутрішній контекст, що характеризується гетерогенним світосприйняттям. Це, в свою чергу, впливає на концептуальні основи формування геополітичної свідомості, яка розглядається, на відміну від геополітичного знання, як аспект суспільної свідомості в її спонукальній іпостасі. При цьому традиційна матриця геополітичної свідомості ґрунтується на усвідомленні світу як диференційованого на сфери впливу, де кожна держава керується у своїх діях силовими підходами. Нова матриця геополітичної свідомості передбачає переструктурування традиційної матриці геополітичної свідомості відповідно до контексту інформаційного суспільства. Своєрідними полюсами геополітичної свідомісті є геополітизм та мондіалізм, які відображають основну політичну суперечність сучасного світу.

3. Соціально-філософський аналіз розвитку геополітичних теорій показує, що сучасні геополітичні моделі найбільш поширені в літературі вже нерелевантні в контексті сучасних уявлень про світовий порядок. Відповідно центральним атрибутом соціально-філософського осмислення світового устрою і людського буття виступає геогенезис.

4. Специфіка функціонування геополітичної свідомості та механізму регулювання геостратегічних процесів в США, КНР, СРСР / РФ в контексті цивілізаційних трансформацій другої половини ХХ століття полягає в тому, що методологічними та теоретичними засадами змісту механізму трансформації геополітичних знань у системі формування геостратегії є два підходи щодо темпів поглинання регіонів-конкурентів. Підгрунттям поступової інтеграції регіонів-конкурентів є стратегії, що ґрунтуються на геополітичних концепціях однополярного та біполярного світу, а форсованої інтеграції - стратегії, що ґрунтуються на геополітичних концепціях багатополярного світу. Наукове розуміння геостратегії як складного та багатогранного явища органічно поєднує вище окреслені підходи.

5. Геостратегія держав індустріальної цивілізації ґрунтується на геополітичній парадигмі міжнародних відносин, що передбачає планомірне широкомасштабне здійснення заходів спрямованих на досягнення концентрації управління у регіонах світу з метою встановлення контролю над планетарними ресурсами. Силові маневри цих держав традиційно пов'язані із веденням “гарячих та холодних” війн.

Геостратегія держав постіндустріальної цивілізації, міжнародні відносини яких ґрунтуються на геоекономічній парадигмі, вже не пов'язана із завоюванням територій, а націлена на нав'язування оточенню своєї політичної волі і бачення майбутнього, на встановлення і досягнення стратегічних горизонтів, які визначаються геоекономічною конкуренцією й масштабами управління ризиками. Ці держави будуть вести переважно геоекономічні війни, в яких пряме застосування військової сили пов'язане із геополітичною функцією дестабілізації простору, який вони готують до геоекономічного засвоєння.

6. Особливостями перехідних геополітичних процесів в Україні є системна криза колективної ідентичності та синдром “лімітрофності”, які можуть бути подолані через визначення магістрального напрямку суспільного розвитку та через зняття дилеми “Схід - Захід” шляхом здійснення геополітичної самоідентифікації. При такому аспекті розгляду актуальна геополітична ідентичність є одним з основних генеруючих механізмів, що пов'язані з внутрішніми настановами, механізмами, схемами та оцінками, які проходять переструктурування і тісно пов'язані з об'єктивними соціальними та геополітичними зв'язками та схемами. Дисертант пропонує виокремлювати чотири фази здійснення геополітичної ідентифікації: а) дифузія геополітичної ідентичності; б) дзеркальна геополітична ідентичність; в) відстрочена геополітична ідентичність; г) зріла геополітична ідентичність.

7. Основними факторами, що зумовлюють специфіку системи формування геополітичної свідомості державними та громадськими інституціями сучасної України є: а) глобальні фактори - розпад СРСР та створення незалежної держави України, здійснення геополітичного інформаційного протиборства сучасними центрами впливу; б) регіональні фактори - миротворча діяльність по блокуванню поширення збройних конфліктів, збройні конфлікти на територіях сусідніх держав, вирішення спірних питань між Україною та іншими державами; в) суспільно-державні фактори - синдром “лімітрофності” та системна криза колективної ідентичності.

8. За умов постання України як суверенної держави, українській геополітичній свідомості необхідно не лише визнати себе європейською державою, але й відмовитися від догматичного стереотипу геополітичного мислення та застарілих форм організації свого геополітичного простору. Виправити таке становище, на нашу думку, могло б критичне геополітичне мислення, яке поволі поширюється в Україні і з часом може перетворитися на домінуючу парадигму суспільної свідомості.

9. Найважливішими структурними елементами, які впливають на формування геополітичної свідомості українських військових кадрів є глобалізація менталітету і необхідність засвоєння нової філософії взаємовідносин людини з природою та нових філософських підходів до вирішення проблем війни та миру.

Безпосередніми суб'єктами механізму впливу геополітичного аспекту ідеології розвитку сучасного українського суспільства є держава та громадянське суспільство.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шевченко М.М. Лімітроф України // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 24.- К.: Український Центр духовної культури,2001. - С. 206-216.

2. Шевченко М.М. Геополітичні функції війн ХХІ століття (філософський аналіз) // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 27.- К.: Український Центр духовної культури,2002. - С.234-245.

3. Шевченко М.М. Модель світу початку ХХІ століття: філософський аналіз // Людина і політика. - 2003. - №3. - С. 90-96.

4. Шевченко М.М. Пошуки “нової раціональності у воєнно-політичному контексті” // Sententiae. - 2004. - №1. - С. 357-363.

5. Шевченко М.М. Геополітична свідомість як фактор формування геостратегії Росії // Морська держава. - 2004. - №1. - С. 6-9.

6. Шевченко М.М. Можливості подолання дестабілізуючого впливу геополітичного фактора: Україна і балканський досвід // Морська держава. - 2004. -№3. - С. 21-25.

7. Цюрупа М.В., Шевченко М.М. Україна в сучасних геополітичних концепціях американських політологів // Геополітичне майбутнє України: Матеріали “круглого столу” / Редколегія: М.І. Михальченко, В.С. Пазенок, Ф.М. Рудич. - К.: Вид-во КІТЕП, 2000. - С. 78-81.

8. Шевченко М.М. США та КНР: воєнно-політичні аспекти взаємовідносин у контексті сучасних азіатсько-тихоокеанських геополітичних трансформувань // Локальні війни та збройні конфлікти сучасності: проблеми розвитку теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 12 грудня 2002 р. - К.: УІВІ, 2003. - С. 129-137.

9. Шевченко М.М. Геологістика: роль і можливості системи освіти у підготовці офіцерських кадрів у вищих навчальних закладах післядипломної освіти // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. праць / За редакцією Л.Л. Товажнянського та О.Г. Романовського. - Вип. 2 (6). - Харків: НТУ “ХПІ”, 2003. - С. 114-123.

10. Шевченко М.М. Актуальні проблеми підготовки військових фахівців для ЗС України // Удосконалення підготовки та застосування військ, озброєння і військової техніки / Матеріали науково-технічного семінару. Випуск 1. - К.: НАОУ, 2003. - С.63-64.

11. Шевченко М.М. Війни ХХІ століття: цивілізаційний та геополітичний аспекти // Удосконалення підготовки та застосування військ, озброєння і військової техніки / Матеріали науково-технічного семінару. Випуск 2. - К.: НАОУ, 2003. - С. 27-32.

12. Башкіров О.М., Шевченко М.М., Сітовський О.І., Титаренко О.І. Обгрунтування проблем розвитку інформаційних технологій в системі здійснення геостратегії держави // Актуальні проблеми удосконалення підготовки та бойового застосування військ зв'язку, АСУ та РТЗ авіації / Тематичний збірник статей за матеріалами науково-технічного семінару “Удосконалення підготовки та застосування військ, озброєння і військової техніки”. Випуск 3. - К.: НАОУ, 2003. - С. 60-69.

13. Шевченко М.М. Методологічні засади формування геополітичної свідомості військових фахівців // Актуальні проблеми створення Повітряних Сил ЗС України та пропозиції щодо їх вирішення / Матеріали науково-технічного семінару. Випуск 6. - К.: НАОУ, 2004. - С. 59-68.

14. Шевченко М.М. Геостратегія Росії: історичні традиції та сучасні тенденції формування // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київськогго національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції “Людина - Світ - Культура” (20 - 21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 881-883.

Размещено на Allbest.ru

...