Науково-дослідна робота як ресурс розвитку творчого потенціалу особистості студента

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Овакімян Ольга Сергіївна

УДК 316.74: [378.147.88:378.03]

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА ЯК РЕСУРС РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія”, Міністерство освіти и науки України

Науковий керівник: кандидат соціологічних наук, доцент

Харківський національний автомобільно-дорожній університет, завідувач кафедри політології та філософії

кандидат соціологічних наук, доцент

Дікова-Фаворська Олена Михайлівна,

Економіко-гуманітарний інститут вищого навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна””, ректор

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра теорії та історії соціології

Автореферат розісланий “ 24 ” січня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапшина В.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У змінах соціальних систем останньої чверті XX - початку XXI століття особливе місце займає перехід до нової системи суспільних відносин, заснованої на цінності кожної людини. Суспільство висуває нові вимоги до особистості, детермінуючи той набір її життєвих стратегій і якостей, що дозволить їй максимально реалізувати свій потенціал.

Безумовним є те, що ці тенденції конкретизуються в різних сферах життєдіяльності суспільства. Активні зміни відбуваються в економіці, політиці, культурі, освіті. Однак загальною тенденцією є затребуваність індивідуальності, особистості як унікального поєднання цілого ряду якостей, здатної поряд зі стандартними схемами реалізувати у своїй соціальній практиці творчі стратегії. У результаті, об'єктивною стає потреба в пошуку ефективних механізмів розвитку творчого потенціалу особистості.

Формування й розвиток творчого потенціалу й підвищення активності особистості пов'язане з функціонуванням соціальних інститутів, особливе місце серед яких займає освіта. Від даного інституту залежать можливості здобуття знання, саморозвитку, самодіяльності, актуалізації інтелектуального потенціалу майбутнього фахівця.

Сучасна освіта значною мірою змінила свою мету та принципи функціонування. Іншою стає його ціннісна спрямованість, трансформується зміст. В сучасних умовах одним із завдань української системи вищої освіти є поєднання її “форматів” із вимогами суспільства, подолання протиріччя між замовленням на творчість з боку суспільства, творчою природою особистості та реальним вираженням творчих можливостей студентів.

Основним завданням подальшого розвитку вищої освіти виступає не стільки надання студентам максимуму наукової інформації, скільки формування здібностей до творчого мислення. Нова концепція вищої освіти припускає формування у студентів уміння самостійно, цілеспрямовано й відповідально вчитися. Створення у вищому навчальному закладі необхідних умов для розвитку у студентів творчих здібностей, виховання особистості, здатної до саморозвитку як під час навчання у вищій школі, так і в подальшій професійній діяльності є пріоритетним напрямком розвитку освіти.

Значний потенціал у вирішенні означених завдань належить науково-дослідній роботі, що може розглядатися як один із засобів розвитку творчого потенціалу особистості студента в умовах сучасності, що в цілому буде сприяти якісному розвитку українського суспільства.

Динаміка суспільного розвитку висуває нові вимоги до змісту й обсягу різних видів діяльності студентів під час їхнього навчання у вищому навчальному закладі. Слід визнати, що сьогодні науково-дослідна робота в ньому частіше розглядається як відокремлена від інших напрямків діяльності студентів. Саме тому, на різницю від навчальної, вона охоплює лише частину тих, хто навчається у ВНЗ. Беручи до уваги потенціал науково-дослідної роботи в формуванні особистості майбутнього фахівця відповідно до вимог сучасного ринку праці та суспільства, головним завданням, на наш погляд, повинно стати розповсюдження впливу науково-дослідної роботи як механізму розвитку та реалізації творчого потенціалу на кожного студента.

Не можна проігнорувати й той факт, що у вітчизняній вищий школі зберігається тенденція, відповідно до якої оцінка результатів діяльності студента домінує над оцінкою його потенціалу. В результаті система вузівських заходів спрямовується переважно на досягнення студентами певного результату, а не на розвиток потенціалу кожного студента, що звужує можливості впливу ВНЗ на розвиток особистості студента.

Слід зазначити, що в умовах навчання у вищий школі оцінка розвиненості творчого потенціалу особистості студента засобами науково-дослідної роботи здійснюється інтуїтивно. На наш погляд, назріла необхідність виявлення критеріїв та соціологічних індикаторів для виміру рівня розвитку творчого потенціалу особистості студента, що формується засобами НДР.

Ступінь наукової розробки проблеми. Відправною точкою аналізу даного кола питань є роботи В.С. Біблера, Д.Б. Богоявленської, Я.А. Пономарьова, М.Г. Ярошевського, М.С. Кагана, К.А. Абульханової-Славської, В.Є. Хмелька, А.Т. Шуміліна, О.К. Тихомирова, О.К. Чаплигіна і ряду інших авторів, присвячені питанням творчості особистості. Широкий пласт досліджень міститься у роботах О.О. Якуби, І.Д. Ковальової, І.Ю. Білохвостикової, в яких досліджуються питання сутності людської активності в творчому процесі, соціально-психологічні основи творчості.

Як одна з необхідних умов становлення майбутніх фахівців творчість досліджується в роботах В.А. Сластьоніна, Є.Н. Шиянова. Різні форми й методи залучення майбутніх фахівців до творчої навчальної діяльності представлені в працях В.І. Андрєєва, С.Н. Архангельського, Ю.Н. Кулюткіна.

Науково-дослідну роботу студентів як елемент підготовки майбутніх фахівців розглядають З.Ф. Єсарєва, Н.М. Яковлєва; проблеми проведення досліджень студентами висвітлені І.Л. Дагіте, М. В. Ковальовою; особливості організації науково-дослідної роботи студентів проаналізовані В.М. Сіденко, В.В. Шевченко; прикладне вивчення проблеми висвітлене Л.Г. Квіткіною, П.Ф. Кравчуком; місце й роль наукових досліджень студентів у системі вищої освіти визначені Л.Ф. Авдєєвою; можливості науково-дослідної й навчально-дослідної роботи показані Ф.Р. Філіпповим і В.Н. Шостаковським. Досліджується також сама наукова діяльність ВНЗ, її специфіка, види (Ю.В. Васильєв, Ф.Н. Волков, Г.А. Засобіна), а також система організації й управління вузівською наукою (В.І. Марєєв).

Аналіз наукових праць показує, що на сьогодні накопичений значний теоретичний матеріал, що дозволяє розробляти й впроваджувати різні технології розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців засобами науково-дослідної роботи. Однак недостатньо вивченими залишаються питання про критерії й компоненти розвитку творчого потенціалу особистості студента. Є гостра потреба в цілісному уявлені про систему розвитку творчого потенціалу студента засобами науково-дослідної роботи.

Отже стає очевидним, що, незважаючи на численні роботи, присвячені проблемам творчості, спеціального дослідження потребують механізми розвитку творчої активності в цілому й науково-дослідної зокрема, відсутні досить чіткі уявлення про критерії науково-дослідної активності особистості. Є потреба в соціологічному аналізі науково-дослідної активності студентів як складової творчої активності. Тому всебічна теоретична розробка питань формування творчо активної особистості майбутнього фахівця в умовах вищої школи набуває особливої гостроти, оскільки саме рівень підготовки фахівця з вищою освітою, розвиненість його творчого потенціалу реалізуються в його майбутній діяльності, створюють умови для творчої діяльності в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах теми науково-дослідної роботи кафедри соціології Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” “Освіта як цінність суспільства та особистості” (на підставі довгострокового перспективного плану науково-дослідної роботи Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” на 2001-2010 рр., затвердженого Міністерством освіти та науки України 12 жовтня 1999 р.), як складової комплексної наукової теми Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” “Формування інтелектуального потенціалу нації на межі століть: економічні, політичні, соціокультурні аспекти” (державний реєстраційний номер № 0199U004470).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є соціологічне обґрунтування системи розвитку творчого потенціалу студентів у процесі виконання науково-дослідних робот у період навчання у ВНЗ.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження передбачається розв'язання наступних задач:

1. Уточнити наукове уявлення про сутність поняття “творчий потенціал особистості студента”, виявити його структуру, визначити критерії й можливі рівні розвитку в контексті особистісно-орієнтованого підходу.

2. На основі переосмислення теоретичних уявлень про соціальну дію, її факторну обумовленість обґрунтувати сутність науково-дослідної діяльності як форми раціональної соціальної взаємодії.

3. Дослідити особливості змісту й різних форм організації науково-дослідної роботи як засобу ефективного розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців.

4. Розробити модель системи поетапного розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців засобами науково-дослідної роботи.

5. Виявити провідні мотиваційні фактори науково-дослідної роботи студента.

Об'єкт дослідження - творчий потенціал особистості студента.

Предмет дослідження - процес розвитку творчого потенціалу особистості студента засобами науково-дослідної роботи.

Методи дослідження. Вибір методів дисертаційного дослідження обумовлений складністю організації науково-дослідної роботи в умовах вищої школи, що впливає на процес розвитку творчого потенціалу особистості студента. Зокрема, теоретичне осмислення окремих аспектів проблеми зумовило використання загальнонаукових методів: аналізу і синтезу, моделювання і діяльнісно-структурного аналізу, абстрагування й узагальнення, аналогії. Серед кількісних методів збору соціологічної інформації використано анкетування, інтерв'ю, спостереження, математичні методи обробки соціологічної інформації. Для аналізу емпіричної соціологічної інформації застосовано типологічний, факторний, кластерний і кореляційний методи.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять ідеї теорії соціальної дії та раціональності (М. Вебер, П. Блау, Т. Парсонс), діяльнісно-структурної соціологічної парадигми (Е. Гіденс, П. Бурд'є, Ю. Хабермас); ідеї психологічної теорії діяльності про сутність активності людини як творчої самодіяльності (А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн); ідеї концепції особистісно орієнтованої освіти про розвиток особистості як вищої цінності та мети професійної діяльності (Н.А. Олексїїв, Є.В. Бондаревська, Є.А. Крюкова, В.В. Серіков, Є.Н. Шиянов); положення професійно-діяльнісного підходу про те, що навчальна діяльність повинна якомога повніше моделювати майбутню професійну діяльність (Б.С. Гершунський, Ю.А. Лавриков, Є.Е.Смірнова); наукові роботи, присвячені дослідженню загальних закономірностей навчально-виховного процесу у вищій школі, використанню ефективних методів і форм дослідної роботи студентів (С.І. Архангельський, А.А. Вербицький, В.Я. Ляудіс, Н.Ю. Посталюк).

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять матеріали соціологічних досліджень, проведених Лабораторією проблем вищої школи та кафедрою соціології Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” за безпосередньою участю автора: “Мотиви отримання вищої освіти: соціологічний аналіз в сучасному суспільстві” (2002 р.) - опитування студентів України (n=864), студентів приватних ВНЗ України, Казахстану, Польщі, Латвії (n=407), учнів випускних класів м. Харкова (n=280), експертів з питань освіти (n=22); “Виховна робота в сучасному українському ВНЗ: стан, проблеми, перспективи” (2004 р.) - опитування експертів: ректорів, проректорів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації (n=36) та опитування студентів 1 та 4 курсів харківських ВНЗ III-IV рівнів акредитації (n=2686); “Проблеми студентського життя очами студента” (2004 р.) - опитування студентів харківських ВНЗ (n=1205); опитування студентів харківських ВНЗ з питань залучення до НДР (2004 р.) - (n=902); Всеукраїнське опитування експертів з питань інтеграційних процесів у галузі освіти (2003-2004 рр.) - (n=38); опитування студентів 3-4 курсів Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” з проблем науково-дослідної роботи (2003 р.) - (n=116).

У роботі також здійснено вторинний аналіз результатів соціологічного дослідження, проведеного у 2002-2004 рр. Лабораторією соціологічних досліджень і кафедрою соціології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Вища школа як суб'єкт соціокультурної трансформації” - (опитуванню підлягало 1972 студентів українських ВНЗ).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що отримано низку наукових результатів та узагальнень, а саме:

· подальшого розвитку набув соціологічний підхід до аналізу творчості особистості в контексті особистісно-діяльнісної концепції освіти; дано авторську інтерпретацію поняття “творчий потенціал особистості студента”, що розглядається як динамічне структурно-рівневе утворення, яке відображає міру можливостей реалізації творчих сил особистості в навчальній та майбутній професійній діяльності, що виступає як єдність та взаємозв'язок мотиваційно-особистісного, інтелектуально-змістовного та процесуально-діяльнісного компонентів;

· вперше в соціологічній науці запропоновано та розкрито структурно-змістовні характеристики творчого потенціалу особистості студента, що формуються в процесі виконання науково-дослідних робіт: знання методології наукового дослідження та дослідницькі вміння, пізнавальний інтерес, самостійність і продуктивність дослідницької діяльності, рівні розвитку яких дозволяють говорити про низький (відтворювальний), середній (перетворювальний) та високий (творчий) рівень розвитку творчого потенціалу особистості студента;

· вперше у вітчизняній соціології розроблено соціологічні критерії та індикатори виміру рівня творчого потенціалу особистості студента, що формується засобами НДРС, на основі яких здійснено типологічний аналіз студентів Харківського регіону;

· подальшого розвитку набуло уявлення про можливості науково-дослідної роботи виступати засобом розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців; розкриті можливості реалізації есенціалістського принципу в системі науково-дослідної роботи студентів;

· розроблено й обґрунтовано систему поетапного розвитку та реалізації творчого потенціалу особистості студента в процесі виконання науково-дослідних робіт;

· сформульовано вимоги до організації творчо-розвивального середовища як умови розвитку творчої активності майбутнього фахівця; показано, що його творчий потенціал максимально розкривається в системі взаємодії освітнього середовища, особистісно-стверджувальної ситуації та евристичних складових особистості студента.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Подальшого розвитку набула теорія творчого потенціалу особистості. Представлені в дисертації теоретичні підходи до аналізу проблеми, понятійний апарат, основні ідеї та висновки можуть скласти основу для подальших досліджень специфіки умов розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців засобами науково-дослідної роботи в системі безперервної освіти та їх реалізації в практиці вищої школи.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці системи поетапного розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців у процесі виконання ними робіт науково-дослідного характеру; моделі практичної організації системи науково-дослідних робіт студентів, що дозволяє забезпечити поетапність, систематичність і наступність у виконанні дослідних завдань, із дотриманням структури й логіки наукової роботи. Запропоновано практичні рекомендації щодо оптимізації процесу залучення студентів у науково-дослідну роботу вищого навчального закладу.

Результати дослідження можуть бути використані при проведенні занять у рамках навчальних курсів “Соціологія науки”, “Соціологія освіти”, “Соціологія особистості”, “Соціологічний практикум”.

Особистий внесок дисертанта. Всі основні положення і висновки дисертації розроблялися автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Як нам упорядкувати нашу вищу школу (Харків, 2002 р., 2003 р., 2004 р.); “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2002 р., 2005 р.); “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2002 г.); “Життєві цінності студентства на початку XXI століття” (Харків, 2003 р.); “Харківські соціологічні читання” (Харків, 2003 р., 2004 р., 2005 р.); “Наша социология: опыт поиска и находок” (Москва, 2004 г.); “Євроінтеграція та освітня система України: проблеми і перспективи” (Харків, 2005 р.); “Ломоносов-2005” (Москва, 2005 г.); у роботі круглого столу “Трансформація науки і освіти в Україні: погляд молодих учених” (Харків, 2002 р.); у роботі науково-методичного семінару ХГУ “НУА” “Стратегія розвитку системи освіти в Україні” (2001 р.); методологічних “Ціннісні орієнтири освіти ХХІ століття” (2002 р.), “Модель сучасного фахівця” (2003 р.), “Соціальна регуляція навчально-пізнавальної активності студентів” (2004 р.) та методичних “Форми та методи контролю знань студентів” (2002 р.), “Організація самостійної роботи студентів” (2003 г.) семінарах кафедри соціології ХГУ “НУА”; на методологічному семінарі кафедри соціології ХНУ ім. В.Н. Каразіна (2005 р.).

Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження викладено у 14 публікаціях, з яких чотири статті опубліковано у фахових наукових журналах і збірниках із соціології, які входять до відповідного переліку ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, бібліографічного списку використаних джерел, що містить 211 найменувань, додатків. Повний обсяг дисертації - 215 сторінок (основний зміст - 180 сторінок, список використаних джерел - 19 сторінок, додатки - 16 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено провідну ідею дисертаційного дослідження, ступінь наукового опрацювання теми, з'ясовано зв'язок дослідження з науковими програмами, розкрито його мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, встановлено їх теоретичне і практичне значення, наведено відомості про особистий внесок дисертанта та апробацію результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі - “Творчий потенціал особистості студента: сутність та умови розвитку” - здійснено теоретичний аналіз підходів до розуміння творчості, творчої активності, творчого потенціалу, запропоновано авторську інтерпретацію поняття “творчий потенціал особистості студента”, що розглядається як динамічне структурно-рівневе утворення, яке відображає міру можливостей реалізації творчих сил особистості в навчальній та майбутній професійній діяльності, виступає як єдність і взаємозв'язок мотиваційно-особистісного, інтелектуально-змістовного та процесуально-діяльнісного компонентів. Виявлено основні характеристики розвитку творчого потенціалу особистості студента, серед яких знання методології наукового дослідження та дослідницькі вміння, пізнавальний інтерес, самостійність і продуктивність дослідницької діяльності.

Перший підрозділ “Методологічні основи аналізу творчого потенціалу особистості студента” присвячено з'ясуванню основних методологічних положень, що найбільш переконливо пояснюють розуміння із соціологічної точки зору такого поняття, як творчість, визначеного нами як вищий ступінь активності особистості, як діяльність, спрямовану на створення суттєво нового, як процес, включений у постановку та розв'язання проблем, нестандартних завдань; як форма пізнання дійсності та зміни самого суб'єкта творчості.

Запропоновані в роботі положення дозволяють стверджувати, що у процесі вирішення дослідних завдань студент не тільки самореалізується, але й саморозвивається, тим самим демонструючи вищий ступінь творчої активності.

Творча активність є, на наш погляд, одним із найважливих елементів феномена творчості. При інтерпретації поняття “творча активність” нами підкреслено необхідність урахування діяльнісного принципу. Таким чином, творча активність являє собою інтеґративну характеристику особистості, соціальну якість людини, що проявляється та формується в конкретних видах діяльності.

Можливості прояву творчої активності в діяльності студента доречно, на наш погляд, розглядати за допомогою категорії “творчий потенціал”.

У соціологічній науці склалися два напрямки, що характеризують творчий потенціал особистості: як прояв у процесі творчості сукупності творчих можливостей особистості та як прояв спрямованості, міри й взаємозв'язку творчих можливостей. Другий напрямок, на наш погляд, найбільш повно характеризує особистість, враховуючи не тільки факт наявності творчих можливостей, але й якісну, залежну тільки від особистості творця характеристику, причину, що спонукає до їх реалізації.

Реалізація творчих можливостей особистості здійснюється за допомогою прояву творчих сил, що являють собою сукупність особистісних функцій, спрямованих на розв'язання зовнішніх і внутрішніх проблем особистості з метою перетворення зовнішнього світу й самої себе. Розуміючи особистість студента як неповторну цілісність, ми вважаємо, що взаємозв'язок і єдність інтелектуальних, психологічних, світоглядних, моральних можливостей та безпосередній вплив соціального середовища забезпечують формування та розвиток творчого потенціалу особистості, що є її системоутворюючим елементом. Творчий потенціал зумовлює можливості майбутнього фахівця до творчої діяльності і визначається нами як інтеґративна якість особистості, що відображає міру можливостей реалізації її творчих сил.

Представлені в роботі результати свідчать про те, що складнощів у розвитку творчого потенціалу можна уникнути при залученні студентів до науково-дослідної діяльності, що безпосередньо пов'язана з проявом творчості.

В роботі представлено аналіз етапів реалізації творчого потенціалу студентів, що визначаються кількістю привласненого досвіду дослідної діяльності: орієнтаційно-дослідний; організаційно-дослідний та науково-дослідний. На першому, орієнтаційно-дослідному етапі, здійснюється накопичення досвіду пошуку та обробки наукової інформації, даних про актуальні проблеми в теорії та практиці, що потребують вирішення, про форми наукової творчості у ВНЗ і самостійність при виконанні елементів досліджень, що ґрунтуються на аналізі та систематизації наукової інформації.

На другому етапі, організаційно-дослідному, відбувається становлення досвіду методології наукового дослідження, оволодіння методами, формами та принципами наукової роботи, прийомами перетворення професійної дійсності, які знаходять реалізацію у виконанні творчих проектів.

Третій етап, науково-дослідний, базується на узагальненні та систематизації досвіду бачення актуальних проблем професійної дійсності, висуванні гіпотез, організації наукового дослідження та впровадження його результатів, виконанні більш складних видів і форм науково-дослідної діяльності, що пройшли апробацію в рамках проходження студентами різних видів практик.

Таким чином, творчий потенціал особистості студента знаходить вираження протягом усього строку навчання у ВНЗ, що сприяє розвитку всіх творчих сил майбутнього фахівця та забезпечує можливість вільно орієнтуватися в майбутній професійній діяльності.

Структура творчого потенціалу особистості студента припускає наявність та взаємозв'язок мотиваційно-особистісного, інтелектуально-змістовного та процесуально-діяльнісного компонентів, на основі яких можна провести оцінку визначення рівня розвитку творчого потенціалу. Для цього нами виявлено головні елементи в структурі творчого потенціалу, розвиток яких може служити показником розвитку як окремих компонентів, так і інтегральної характеристики творчого потенціалу в цілому.

Аналіз методологічних основ розвитку творчого потенціалу особистості студента дозволив говорити про те, що його формування й розвиток найбільш оптимально здійснюється в певному освітньому середовищі.

У другому підрозділі - “Освітнє середовище як умова розвитку творчого потенціалу майбутнього фахівця” - піддано аналізу освітнє середовище як складова (підсистема) соціокультурного простору. При цьому освітнє середовище представлено як сукупність соціальних, культурних, а також спеціально-організованих у вищому навчальному закладі психолого-педагогічних умов, в яких відбувається становлення особистості.

Формування розвиненого, творчо активного фахівця становить одне із головних завдань сучасного суспільства. Цей процес не відбувається автоматично. Він потребує певних зусиль, що спрямовуються як на створення об'єктивних соціальних умов, так і на виявлення нових можливостей для самовдосконалення, самореалізації людини. В цьому двуєдиному процесі реальна можливість розвитку людини як особистості забезпечується всією сукупністю матеріальних і духовних ресурсів суспільства.

У роботі показано, що освітнє середовище являє собою багатопланову систему, яка сприяє активному включенню студентів у вирішення соціально важливих завдань, обумовлює можливості розвитку студента як особистості за допомогою включення його в різноманітні форми спілкування. Цілеспрямована організація розвивального середовища як у вищому навчальному закладі, так і всередині студентської групи, на наш погляд, сприяє забезпеченню сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу майбутнього фахівця.

Другий розділ - “Науково-дослідна діяльність в системі розвитку творчого потенціалу особистості студента” - містить аналіз основних складових щодо розуміння соціальної дії як однієї з головних складових процесу науково-дослідної діяльності як соціальної взаємодії, пошук основних факторів, які детермінують соціальну дію, та критеріїв її раціональності, а також аналіз сучасних напрямків науково-дослідної роботи студентів.

У першому підрозділі другого розділу - “Теоретико-методологічні основи аналізу науково-дослідної діяльності як ресурсу розвитку творчого потенціалу особистості студента” - обґрунтовується діяльнісна методологія аналізу науково-дослідної роботи (студентів) як ресурсу розвитку творчого потенціалу особистості студента.

Проблеми оптимізації науково-дослідної діяльності студентів у сучасних умовах неможливо розглядати безвідповідно до концепту “соціальної дії”, що служить відправною методологічною точкою для виділення сутнісних аспектів розв'язання даної проблеми та є квінтесенцією діяльнісного підходу в соціології.

У цілому, детальний розгляд концепту “соціальна дія” як одного із ключових елементів процесу соціальної взаємодії та виділення критеріїв її раціональності обумовлює необхідність звернення до самих соціальних агентів, реальних учасників взаємодії. Уточнення потребують їх внутрішні характеристики, переважаючі інтереси, установки, настрої та домінуючі соціальні практики. Особливий дослідний інтерес викликають також наявні об'єктивні та суб'єктивні умови, в рамках яких реалізується процес соціальної взаємодії.

Звернення в роботі до аналізу факторів і умов реалізації соціальної дії дозволило нам виділити основні критерії раціональної дії соціальних агентів, що є важливим для аналізу науково-дослідної діяльності: рефлективність, об'єктивна оцінка власних ресурсів і можливостей; володіння інформацією про об'єкт орієнтування дії та про зовнішні умови, в рамках яких вона передбачається і реалізується; послідовність, наявність конкретної мети та результату передбачуваних дій; вибір на основі оцінки ситуації оптимальних стратегій дії, що забезпечать найуспішніший шлях до досягнення передбачуваного результату.

Виділені критерії раціональності соціальної дії допомагають визначити напрямки організації науково-дослідної взаємодії між суб'єктами освітнього простору, сприяють усвідомленню конкретних шляхів оптимізації науково-дослідної діяльності, а використання діяльнісної парадигми щодо визначення факторів, які детермінують соціальні дії як викладачів, так і студентів, дозволяє акцентувати увагу на активній, діяльнісній сутності особистості, що здатна змінювати наявні умови розвитку українського суспільства. Розгляд “соціальної дії” як одного із ключових аспектів науково-дослідної діяльності і виділення критеріїв її раціональності дозволив нам звернути увагу на самих агентів, реальних учасників науково-дослідної роботи у ВНЗ.

При розгляді процесів раціональної організації науково-дослідної роботи як основного ресурсу розвитку творчого потенціалу особистості студента у другому підрозділі “Місце та роль науково-дослідної роботи в розвитку творчого потенціалу студента” звертається увага на низький рівень залученості студентів до науково-дослідної діяльності в період навчання у ВНЗ (17,5% беруть участь у науково-дослідній роботі ВНЗ), що в цілому знижує реальні можливості розвитку творчого потенціалу особистості кожного студента.

Науковий пошук дозволив проаналізувати основні напрямки науково-дослідної роботи студентів, які, на наш погляд, сприяють накопиченню досвіду творчої, дослідної діяльності студентами різних курсів на кожному з етапів розвитку творчого потенціалу: навчальну науково-дослідну роботу студентів (ННДРС), яку розглянуто з точки зору комплексної системи інтенсифікації навчального процесу за допомогою впровадження в усі види навчальної роботи студентів протягом всього періоду навчання елементів наукової роботи; науково-дослідну роботу студентів, що виконується понад навчального плану, представлену як комплексну систему участі студентів у формах науково-дослідної роботи, що виконується суб'єктами науково-дослідної діяльності понад навчального часу і спрямована на поглиблення творчих, професійних якостей особистості майбутнього фахівця; практичну науково-дослідну роботу студентів (ПНДРС), що розглянута як комплексна система участі студентів у науково-дослідній роботі і спрямована на вирішення як суспільних, так і виробничих завдань з використанням наукових досягнень, ідей, принципів у конкретних умовах професійної діяльності.

Аналіз основних напрямків науково-дослідної діяльності дозволяє говорити про те, що рівень розвитку творчого потенціалу студентів досягає більш високих показників у тому разі, якщо до організації науково-дослідної роботи студентів застосовується дослідницький підхід з урахуванням особистих інтересів студентів. Це, у свою чергу, сприяє підвищенню самостійності, інтенсивному оволодінню дослідницькими знаннями та вміннями, розвитку пізнавального інтересу, вияву оригінальності в продуктах творчості.

Цьому сприяють розробка творчих програм за предметами, збільшення частки самостійних робіт, створення проблемних ситуацій на заняттях, дослідницьке викладання інформації, застосування нетрадиційних методів навчання, що ведуть до самореалізації та подальшого розвитку творчих сил особистості студента, відповідно, створюють умови для подальшого саморозвитку та самовдосконалення з метою досягнення вищих рівнів науково-дослідної творчості.

Таким чином, можна констатувати, що у вищій школі накопичено значний потенціал різних форм організації НДРС. В умовах сучасності активізуються нові форми організації науково-дослідної роботи студентів, які базуються на принципах самоорганізації, діяльності тимчасових творчих колективів та ін. Ефективність процесу розвитку творчого потенціалу особистості студента цілком залежить від уміння суб'єктів освітнього простору стимулювати участь студентів у різних напрямках вузівської науково-дослідної діяльності, спрямовуючи всі зусилля на вирішення основного завдання вищої школи - сформувати фахівця з творчим мисленням.

Функціонування системи НДРС у ВНЗ повинно бути не самоціллю, а служити формуванню та розвитку студентів як творчих особистостей, здатних обґрунтовано та ефективно вирішувати виникаючі перед ними завдання. Діяльність ВНЗ щодо розкриття та становлення потенційних особистісних здібностей студентів, їх творчих можливостей повинна стати провідною в системі навчання та виховання. При цьому адаптація системи НДРС до сучасних умов, стимулювання її учасників повинні базуватися не тільки на розробці нових шляхів і методів удосконалення системи, що, безумовно, важливо, але й на використанні багатолітнього позитивного вітчизняного досвіду підготовки спеціалістів і аналогічного досвіду інших країн.

Результати емпіричного виміру свідчать про те, що основними факторами, що перешкоджають накопиченню студентами досвіду дослідної діяльності є нестача інформації про організацію системи НДРС у ВНЗ; малий обсяг знань про теорії наукових досліджень; низький рівень дослідницьких умінь; епізодичність і відсутність наступності у виконанні наукових досліджень; недосконалість педагогічного управління НДРС; нерозробленість системи стимулювання суб'єктів науково-дослідної діяльності.

У дисертації зроблено висновок, що розвитку творчого потенціалу особистості студента в рамках НДР здебільшого буде сприяти єдиний режим виконання наукових досліджень (ЄРНД), що припускає розробку єдиних вимог при виконанні різних видів науково-дослідної роботи на кожному з етапів навчання у ВНЗ. ЄРНД, що спрямований на поетапну реалізацію й розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців, дозволить забезпечити певну динаміку розвитку творчого потенціалу як інтегральної якості.

Соціологічні дослідження продемонстрували, що залучення студентів до науково-дослідної діяльності на різних етапах навчання у ВНЗ має свої особливості. Перший (орієнтаційно-дослідний) етап характеризується виконанням більшістю студентів робіт дослідної спрямованості, які обов'язково включені в навчальний план. Для другого (організаційно-дослідного) етапу характерне зростання кількості студентів, залучених у науково-дослідну роботу різних напрямків (ННДРС, науково-дослідна робота студентів, що виконується понад навчальні плани, ПНДРС). На третьому (науково-дослідному) етапі поряд зі збільшенням групи студентів, що займаються НДР, збільшується й частка студентів, не залучених у науково-дослідну роботу, що виконується понад навчальний план, що свідчить про нестійкий інтерес до самостійної дослідної діяльності.

У процесі здійснення ЄРНД, поряд із традиційними методами викладання, доцільно використовувати інноваційні методи розв'язання виникаючих у процесі навчання суперечностей, а також дискусії, ділові ігри, що створює умови для прояву творчої активності, вироблення навичок наукової інтерпретації, ефективного розвитку пізнавального інтересу.

Отримані результати свідчать як про дієвість окремих етапів розробленої нами системи реалізації й розвитку творчих сил майбутніх фахівців, так і про ефективність її в цілому.

Таким чином, науково-дослідна діяльність є мегадіяльністю, що створює умови для реалізації особистості майбутнього фахівця як цілісності, у всіх її проявах. Виступаючи засобом реалізації й розвитку творчого потенціалу особистості студента, науково-дослідна робота створює умови для прояву її творчої активності, що виражається у прагненні пізнати суб'єктивно або об'єктивно нові факти, використовуючи теорію наукових досліджень.

У третьому розділі - “Реалізація творчого потенціалу майбутніх фахівців засобами науково-дослідної роботи в сучасному освітньому середовищі” - обґрунтовано вплив мотиваційної компоненти на розвиток творчого потенціалу особистості студента, проведено аналіз емпіричних даних щодо рівня творчого потенціалу студентів харківських ВНЗ.

У першому підрозділі - “Мотивація навчальної та наукової діяльності як передумова розвитку та реалізації творчого потенціалу особистості студента” - розглянуто мотивацію як один із найважливіших компонентів будь-якої діяльності індивіда, у тому числі науково-дослідної. Розуміючи мотив як те, що обумовлює дії людини, які властиві її внутрішньому світу, має “персональний” характер, ми вважаємо, що саме мотиви детермінують діяльність людини, в тому числі і спрямовану на зміну навколишньої дійсності.

Розгляд аспекту специфіки мотивів навчальної діяльності студентства, що має вихід у своєму аналізі на розгляд мотиваційних складових у науково-дослідній роботі, свідчить, що важливим мотивом у навчальній діяльності є потреба стати культурною, освіченою людиною, а також потреба в самовираженні й розвиткові особистості, що, безсумнівно, пов'язане з реалізацією творчої активності студента.

При аналізі й оцінці творчої активності й творчої діяльності студента необхідно враховувати мотиви різного рівня й плану в їх складному взаємозв'язку, що дозволяє розкрити домінуючий мотив, який формується під впливом чітко спрямованого фактору і має певне регулятивне значення.

Здійснюючи аналіз мотивів дослідної діяльності ми дійшли до висновку, що їх можна розділити на мотиви, що орієнтуються на дослідну роботу як засіб досягнення майбутньої мети, при цьому дослідна діяльність носить інструментальний характер (зовнішні мотиви), і мотиви, що виникають у площині власне дослідної роботи і мають термінальний характер (внутрішні мотиви). При цьому під зовнішніми мотивами розуміються такі, що відрізняються від стимулів, які діють із зовнішнього відносно людини середовища. На нашу думку, рівень розвитку дослідницьких здібностей особистості вище в тому разі, якщо смислоутворюючим мотивом відповідної діяльності є дослідницький мотив.

Аналіз мотивів науково-дослідної діяльності у співвідношенні з виокремленими нами етапами розвитку творчого потенціалу студента показав домінуючий вплив мотивів, що лежать поза самою дослідною діяльністю на першому (орієнтаційно-дослідному) етапі вузівського навчання (до них відносяться такі, як: бажання отримати схвалення, бажання уникнути поганої оцінки), і мотивів, що виникають у процесі дослідної діяльності на третьому (науково-дослідному) етапі (такі, як: прагнення отримати задоволення від виконаної роботи, інтерес до самостійного вирішення виникаючих питань). На другому (організаційно-дослідницькому) етапі рівною мірою впливають усі з перелічених мотивів науково-дослідної діяльності.

Питання формування дослідницьких здібностей особистості студента пов'язані із проблемою визначення мотиваційних детермінант, але разом із тим залежать від кола зовнішніх стосовно людини факторів. Однією з основних умов формування мотиваційної структури особистості є стратегії навчання: інноваційна, на відміну від традиційної, має більше шансів сформувати дослідницькі здібності особистості студента на більш високому рівні шляхом активного залучення до виконання робіт дослідного характеру. Саме тому необхідно враховувати особливості освітнього середовища як умови розвитку творчого потенціалу майбутнього фахівця.

У другому підрозділі - “Рівні реалізації творчого потенціалу особистості студента в сучасній системі науково-дослідної роботи” - на матеріалах емпіричних досліджень ілюструються можливості застосування розробленої методології аналізу розвитку творчого потенціалу особистості студента засобами науково-дослідної роботи для виміру рівня розвитку творчого потенціалу студентів.

Вимір виокремлених у параграфі 2.1. критеріїв рівня розвитку творчого потенціалу студентів засобами науково-дослідної роботи стосовно харківського студентства дозволив зробити висновок про те, що загальний рівень сформованості знань з методології проведення наукового дослідження серед студентів харківського регіону становить 0,65 (усі наведені показники можуть змінюватися від 0 до 1). Слід зауважити, що коефіцієнт сформованості рівня дослідних знань відрізняється залежно від курсу навчання: на першому курсі він становить 0,59 і до третього сягає найвищого показника 0,83, а на старших курсах, як свідчать результати самооцінки студентів, рівень знань з методології наукового дослідження знов знижується (0,68 і 0,65 на 4-му та 5-му курсах відповідно). Це, на наш погляд, може бути слідством постановки на старших курсах науково-дослідних завдань більш високого рівня, для виконання яких потрібний більший обсяг дослідних знань.

Результати опитування студентів харківських ВНЗ свідчать про безпосередній вплив НДРС на розвиток як окремих компонентів творчого потенціалу особистості студента, так і на розвиток творчого потенціалу як інтегральної характеристики. Так, усереднений коефіцієнт розвиненості творчого потенціалу студентів, не залучених у науково-дослідну роботу, дорівнює 0,5, тоді як у тих студентів, що активно беруть участь у різних формах і напрямках науково-дослідної роботи у ВНЗ, коефіцієнт розвиненості творчого потенціалу склав 0,76.

У висновках дисертації узагальнено результати теоретичного та емпіричного аналізу та концептуалізації дослідницької стратегії відповідно до розвитку творчого потенціалу особистості студента засобами науково-дослідної роботи.

Вирішення завдання підготовки майбутнього фахівця до професійної творчості на високому рівні пов'язане зі здійсненням студентами діяльності дослідного, творчого характеру під час навчання у ВНЗ, що створює умови для прояву творчої активності студентів. Вона поєднує в собі елементи репродуктивного й продуктивного, що змінює й розвиває особистість майбутнього фахівця, дозволяє реалізувати свої творчі сили й, тим самим, розкрити творчий потенціал. Творчий потенціал особистості студента являє собою динамічне структурно-рівневе утворення, що відображає міру можливостей реалізації творчих сил особистості в професійній діяльності.

Ефективним засобом розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців виступає, на наш погляд, науково-дослідна робота, яка забезпечує їх включення у творчу діяльність із метою пізнання суб'єктивно або об'єктивно нових фактів, використовуючи теорію наукових досліджень. Саме в дослідній діяльності реалізуються й отримують розвиток творчі сили, за рівнем актуалізації яких можна зробити висновок про рівень розвитку творчого потенціалу особистості в цілому. У зв'язку з цим структура творчого потенціалу являє собою єдність і взаємозумовленість мотиваційно-особистісного, інтелектуально-змістовного й процесуально-діяльнісного компонентів, провідними елементами яких виступають: дослідницькі знання, дослідницькі вміння, пізнавальний інтерес, самостійність, продуктивність.

Фіксація рівня розвитку наведених вище критеріїв творчого потенціалу дозволяє говорити про три групи студентів і три рівня розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців: високий, названий нами творчим, середній - перетворювальний, і низький - відтворювальний. Результати соціологічного дослідження свідчать про те, що кількісний склад груп, представлених нами залежно від рівня розвитку творчого потенціалу, практично однаковий, що дозволяє розробляти, принаймні, три ключових “траєкторії” інтеграції студентів до творчої діяльності в рамках ВНЗ.