Соціальна захищеність підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут соціології

УДК 364.022+364.013 - 053.6

Соціальна захищеність підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства

22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Пірог Людмила Анатоліївна

Київ 2005

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап функціонування українського суспільства характеризується наявністю соціальних змін, що є складовими загального процесу суспільної трансформації. Внаслідок суттєвих перетворень в економічній, соціальній, політичній та інших сферах помітно актуалізується проблема соціальної захищеності окремих верств населення, зокрема особливої значущості набуває проблема соціальної захищеності підлітків. Відчуття дорослості, що достатньою мірою не підкріплене економічною самостійністю робить психологічно і соціально вразливими представників даної, особливої вікової категорії. Тому не випадково останніми роками, питання пов'язані з необхідністю соціальної захищеності підлітків потребують усе більшої уваги, передусім на законодавчому рівні. Уперше в України проголошується, що дитина є не лише об`єктом, але й суб`єктом правових відносин. Проте, значна частина нормативних актів з соціального захисту дитинства, як виявляється, не має ґрунтовного правового забезпечення, що часто-густо призводить лише до декларації тих чи інших прав дітей, без чітких механізмів їхньої реалізації.

Інтенсивність накопичення зазначених проблем, темпи їхнього розв'язання залежать як від діяльності різних суспільних інститутів, що беруть участь у процесі соціалізації, виховання і навчання дітей, так від економічних і соціальних дій, спрямованих на створення умов для найповнішого задоволення їхніх потреб. Захист дітей підліткового віку, в період духовного, морального, фізичного їх становлення є одним з головних завдань у формуванні стратегії розвитку сучасного українського суспільства. Відповідно, соціальна політика, що покликана вирішувати проблеми підлітків обов`язково повинна органічно пов`язуватися з розв'язанням демографічних питань, державною підтримкою інституту сім`ї, соціальним захистом материнства, зменшенням негативних впливів на дітей, що виникають у процесі трансформації суспільства.

Найважливішим чинником поліпшення становища та захисту підлітків в Україні безумовно є стабілізація економічної ситуації, зміцнення правової та матеріально-технічної бази дитячих закладів, впровадження в життя вимог і принципів, передбачених Конвенцією ООН з прав дитини та координація зусиль міністерств і відомств, покликаних вирішувати ті чи інші проблеми дітей і молоді. Підлітки - це майбутні активні учасники соціальних процесів. Але, слід зважати на обмеженість їхнього життєвого досвіду, не сформованість уявлення щодо морально-етичних цінностей. Більш того, проблеми пов'язані з особливостями віку, посилюються психофізіологічним дисбалансом, що виражається у неадекватності наявності "дорослих" потреб і бажань та можливостей їх задоволення. Проте, вважається, що саме ця вікова категорія є показовим "барометром" процесів, що протікають у суспільстві. Тому проблема соціальної захищеності підлітків в умовах сучасних трансформаційних процесів суспільства має посідати важливе місце в соціально-економічній політиці суспільства.

Утім, наукова проблема соціальної захищеності підлітків, що є невід'ємною частиною загального процесу соціалізації і соціальної адаптації молоді, з огляду на специфічність свого спрямування, бачиться порівняно новою і відповідно недостатньо розробленою в період нестабільності і соціальної деструкції сучасного українського суспільства, коли проблема соціального захисту в цілому постає надто гостро, вона набуває особливої актуальності і ваги.

Слід відзначити, що останніми роками з'явилася велика кількість публікацій, присвячених як окремим аспектам реалізації соціально-економічних програм у сфері соціального захисту підлітків, так і загальним закономірностям протікання цього складного і багатоаспектного явища. Проте, значна частина з них носить відверто публіцистичний характер і не містить наукового аналізу причин, що обумовлюють дане явище. Причому, як правило, розглядаються лише окремі сторони позначеної проблеми. У зв'язку з цим виникає багато суперечностей щодо концептуальних підстав аналізу даної проблеми, зокрема термінологічного плану, витоків і детермінант соціальної захищеності підлітків.

Теоретико-методологічний і конкретно-соціологічний аспекти дослідження даного явища знайшли відбиття в розробках таких відомих західних філософів, соціологів та соціальних психологів як П. Сорокін, Е. Дюркгейм, В. Парето, М. Вебер, Т. Парсонс, Г. Моска, Ч. Міллс, Р. Арон, Н. Смелзер та ін. Питання форм і механізмів соціального захисту на методологічному рівні опрацьовувалися вченими Х. Лампертом, Ю. Хабермасом, питання структурування суб'єктів соціального захисту - А. Бентлі.

Серед сучасних вітчизняних соціологів, що розглядають, безпосередньо або опосредковано, дану проблему, слід виділити таких, як Г. Батигін, А. Здравомислов, Є. Масленіков, Н. Лапін, М. Руткевіч, Б. Грушин, І. Кон тощо. Розробкою теоретико-методологічних проблем соціального захисту, перспективами його розвитку займалися В. Ворожцов, Л. Якушев, Л. Безлепкіна, Н. Слєпцов, В. Андрєєв, Г. Карелова, Г. Корепанов. Як повноправний суб'єкт соціального захисту індивід розглядається в роботах В. Афанасьева, В. Баруліна, В. Граждана. Сучасні механізми соціального захисту набули докладного аналізу в роботах Ю. Косарева.

Соціально-економічні заходи соціальної політики та соціального захисту досліджували Е. Ладів, С. Кадомцева, О. Осколкова. Як важливе джерело методологічних ідей та принципів щодо зазначеної проблеми розглядалися роботи Є. Головахи, Н. Паніної, А. Ручки, Л. Ази, О. Злобіної, В. Тихоновича, С. Макеєва, Є. Суіменко, Ю. Саєнко, В. Осовського.

Особливості підліткового віку набули досить широкого висвітлювання в роботах Д. Ельконіна, Л. Божовича, І. Кона, Д. Фельдштейна, Л. Виготського. Важливі проблеми формування, розвитку, виховання та соціалізації підлітків активно опрацьовувалися у дослідженнях соціологів: В. Лісовського, О. Балакірєвої, Л. Волинець, О. Яременка, Н. Лавриченко, М. Перепелиці, С. Толстоухової, А. Капської та ін.

Соціологічні аспекти впливу родини і школи на формування особистості підлітка і його професійну орієнтацію розкриваються в працях Е. Васильєвої, В. Голофаста, С. Голода, М. Мацковського, З. Янковой, А. Леонтьєва, В. Паригіна, Н. Юркевича, М. Руткевича, В. Новікова, А. Антонова, В. Борисова та ін.

Показники якості життя: демографічні, стан здоров`я, умови життя, безпека довкілля, що є досить важливими для дослідження соціального захисту знайшли своє висвітлення в роботах В. Стешенко, О. Рудницького, О. Хоіра, А. Стефановського, О. Лавриненко, А. Романюка.

Незважаючи на значну кількість робіт з зазначеної проблематики, майже всі вони присвячені або окремим аспектам соціальної захищеності підлітків, або розглядають дану проблему в контексті більш загальних соціально-філософських і соціологічних підходів. Тому, позитивно оцінюючи існуючі наукові напрацювання є сенс запропонувати комплексне соціологічне дослідження соціальної захищеності підлітків в сучасних умовах трансформації українського суспільства, з широким залученням емпіричних даних, отриманих в результаті проведених автором соціологічних опитувань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації не пов'язана з науковими планами організації, де виконувалась робота, а також із галузевими та державними програмами.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження стану соціальної захищеності підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства. Для досягнення поставленої мети слід розв`язати наступні завдання:

- уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження, визначити специфіку соціального захисту, як соціального іституту;

- визначити напрями та механізми розвитку форм соціальної захищеності підлітків у сучасному українському суспільстві;

- проаналізувати особливості соціалізації та соціальної захищеності підлітків в умовах суспільної трансформації;

- дослідити зміни яких зазнає сім'я як інститут соціалізації в контексті соціальної захищеності підлітків;

- виявити чинники, що впливають на соціально-професійне самовизначення підлітків;

- розкрити специфіку діяльності соціальних служб по запровадженню заходів, спрямованих на соціальну захищеність підлітків;

- довести необхідність підвищення статусу і престижу інституту соціального захисту в умовах сучасного українського суспільства, що трансформується.

Об`єктом дослідження є підлітки як вікова категорія, що потребує соціального захисту.

Предмет дослідження - механізми соціальної захищеності підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовувались такі методи: аналіз статистичних даних, вторинний аналіз соціологічної інформації з окресленої теми, кореляційний аналіз, математичні підрахунки показників та інтегральних індексів.

Основною емпіричною базою дослідження є результати соціологічних опитувань, проведених автором із застосуванням методу анкетування підлітків, учнів 8-9 класів загальноосвітніх шкіл м.Дніпропетровська у 2002р. (n = 636) та експертного опитування фахівців Центрів соціальних служб для молоді Дніпропетровської області у 2003р. (n = 31).

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером комплексного дослідження проблем соціальної захищеності підлітків в умовах трансформації сучасного українського суспільства і є складовою системи відносин між підлітком і суспільством, навчальним закладом і підлітком, родиною підлітка і суспільством. У процесі реалізації кожної з цих ланок захист якості життя підлітка має свою визначеність і свої специфічні закономірності, що в сукупності визначають зміст і спрямованість соціального захисту:

- вперше у вітчизняній соціології теоретично обґрунтовано і запроваджено систему понять (соціальна політика, соціальна гарантія, соціальний розвиток тощо) спрямованих на розкриття специфіки соціального захисту як соціального інституту;

- виявлено економічні (поліпшення економічної ситуації, створення умов для економічної самостійності родини), правові (удосконалення системи соціального захисту, дотримання вимог міжнародного права), психологічні (комфортність самопочуття підлітків, мікроклімат у сім'ї) чинники, що посилюють дійовість механізмів соціальної захищеності підлітків; показано, що соціальна захищеність, не дивлячись на самостійність свого характеру, має здійснюватися в комплексі заходів у сфері економічних, правових, національних, демографічних і шлюбно-сімейних відносин;

- доведено, що аскріптивні вікові властивості підлітків ототожнюються не лише з їхнім календарним віком, але і з відповідною соціально-психологічною ідентичністю;

- виявлено, що значне зниження матеріального рівня життя сучасної сім'ї потребує посиленого соціального захисту, оскільки на сьогодні, утримання і виховання дітей переважно більшою мірою покладено на батьків, ніж на відповідні суспільні інститути;

- показано, що низька ефективність профорієнтаційної роботи з підлітками обумовлює суперечності їхнього соціально-професійного самовизначення, внаслідок чого виникає потреба в розробці та реалізації спеціальних соціальних програм в рамках молодіжної політики країни;

- обґрунтована необхідність підвищення статусу і престижу інституту соціального захисту в умовах сучасного українського суспільства, що обумовлюється не лише створенням відповідних законодавчих актів, але й зростанням його цінності в суспільній свідомості.

Практичне значення одержаних результатів. Значущість дисертації полягає у тому, що результати дослідження дають можливість як найповніше з'ясувати проблеми соціальної захищеності підлітків у суспільстві, що трансформується. Основні положення роботи можуть бути використані в розробках спеціальних та факультативних курсів, що пов'язані з соціологією молоді, соціологією особистості, соціологією сім`ї, соціологією праці, соціологією освіти, тощо; у процесі наукового обґрунтування програм з молодіжної політики та забезпечення механізмів їх реалізації. Зокрема, матеріали дисертації застосовувались під час викладання спецкурсу „Соціальний захист дитинства” у рамках Інституту післядипломної освіти Дніпропетровського національного університету, за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів державного управління.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались на конференціях: V Міжнародна конференція “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1998), Перша всеукраїнська науково-практична конференція “Україна наукова `2001” (Дніпропетровськ, 2001), V Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта” - 2002 (Дніпропетровськ, 2002), Міжнародна науково-практична конференція “Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика” (Самбір, 2002), VІ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта `2003” (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 3 статтях у провідних фахових виданнях, 5 статтях, 5 тезах конференцій.

Структура роботи. Дисертація має вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (278 найменувань), 4 додатки. Обсяг основної частини дисертації - 193 с., на яких розміщено 8 таб., 6 рис. Список використаних джерел і додатки займають 53 с.

соціальний захищеність підліток

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, окреслено наукову новизну та практичну значущість роботи, наведена інформація щодо апробації результатів дисертації та публікацій.

Перший розділ - “Теоретико-методологічні засади дослідження соціальної захищеності підлітків” містить концептуальні засади соціального захисту в умовах трансформації сучасного українського суспільства. У розділі розкриваються особливості соціальної політики, що обумовлена становленням нових економічних умов розвитку суспільства, орієнтованих на ринкові відносини. Інтерпретується поняття "соціальне" з погляду двох методологічних підходів: символічного і речового. Визначається спрямованість соціальної політики, що здійснюється завдяки її провідникам (сім'я, ринок, держава). Поняття "інституціоналізація", “деінституціоналізація” доповнюють розуміння соціального захисту як соціального інституту у контексті сучасної України, який знаходиться в процесі свого розвитку. Але недостатність уявлення щодо характеру і змісту відповідного інституту веде до вільного тлумачення різноманітних категорій і термінів. Аналізується поняття "соціальний захист" і похідний від нього термін, "соціальна захищеність", акцентується увага на співвіднесенні цих понять. Ключовим моментом "соціального захисту" є характер намірів по реалізації соціальної політики, а для "соціальної захищеності" змістовне навантаження втілюється у визначенні стану, в якому знаходиться особистість чи соціальна група. Важливу роль в дослідженні соціального захисту як суспільного явища відіграє поняття “якість життя”. Таким чином, в основу соціального захисту закладене розуміння того, за яких економічних, соціальних, психологічних та інтегративних чинників необхідним є захист певної якості життя тієї чи іншої соціальної верстви.

Соціальні трансформації у суспільстві пояснюються за допомогою двох припущень: демонстративної деінституціоналізації та швидкого становлення нових соціальних інститутів. Виходячи з даного контексту, соціальна захищеність підлітків розглядається як реальна гарантія їхніх прав, зафіксованих в Конвенції ООН про права дитини. Окрім чисто юридичних заходів, що регулюють процеси виховання, освіти і діяльності підлітка, необхідним бачиться цілісний комплекс соціальних заходів, спрямованих на його становлення в суспільстві.

Розглядаються основні форми соціально-правової захищеності підлітків, проводиться розмежування між видами соціального захисту і його формами. У законотворчій діяльності щодо захисту, підтримки та допомоги дітям, Україна виходить з гуманістичних принципів і вимог Конвенції про права дитини, яка покладає на уряд правову відповідальність за їхню реалізацію. Положення цієї Конвенції зведені до чотирьох основних вимог, що мають гарантувати права дітей на виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті суспільства. Водночас започатковуються два принципи: дитина є самостійним суб'єктом права і пріоритетність інтересів дітей перед потребами сім'ї, релігії, суспільства.

З метою з'ясування рівня обізнаності підлітків щодо існуючих прав і свобод, форм боротьби за ці права, проводилося власне дослідження серед підлітків. Як виявилося, лише 19% підлітків змогли назвати документи, де зафіксовані їхні основні права як дитини та громадянина. Показано співвідношення прав, що використовуються підлітками і є найбільш значущими для них. У той час стан захисту прав дітей в Україні та перспективи його покращання оцінюються дорослим населенням досить негативно, це підтверджується також результатами інших соціологічних досліджень. Слід зауважити, що претензії підлітків стосовно своїх прав значною мірою поширюються на сферу їхніх стосунків з дорослими. Проте, найбільш прийнятними формами відстоювання своїх прав підлітки вважають участь у неформальних об'єднаннях молоді, створення самодіяльних суспільно-політичних організацій та звернення з вимогами до органів влади. Водночас спостерігається взаємозв'язок між важливістю для підлітків тих чи інших прав і свобод та активністю форм їх відстоювання.

Аналізуються і окреслюються вікові інтервали підліткового періоду життя (Э. Шпрінгер, Г. Грімм, Дж. Біррен, Д. Бромлей, Ж. Піаже, Д. Эльконін, Д. Фельдштейн). На думку таких дослідників, як Л. Божович, А. Леонтьев, А. Асмолов, І. Кон та ін. підлітковий вік визначається інтервалом від 12 до 17 років. Але більшість вчених погоджуються, що середньопідлітковим віком є період 13-14 років. Саме цій віковій категорії і приділяється основна увага. Запроваджено ряд характеристик для визначення покоління: демографічне, антропологічне, історичне, хронологічне, символічне. Здійснено його розподіл за віковими періодами.

Описано два основних типи позицій підлітка стосовно суспільства, умовно названих “я в суспільстві” та “я і суспільство”. Остання найбільш активно формується в підлітковому віці, супроводжуючись засвоєнням норм людських взаємин, реалізацією потреб дитини у визначені свого місця в суспільстві. Соціальна позиція - „я в суспільстві”, переважно реалізується у прагненні бути як інші, затверджені себе серед інших та власної самореалізації.

Стан взаємодії підлітків і суспільства найістотніше впливає на їхню соціалізацію. Так розгляд умов життя підлітків поєднується з розглядом середовища у широкому його розумінні і найближчого оточення, що безпосередньо впливають на процес формування особистості. З усіх інститутів соціалізації, безумовно, найважливішою й найвпливовішою була і залишається сім'я. Так, результати дослідження доводять, що саме батьки користуються у підлітків найбільшим авторитетом. Утім, домінуючі позиції в процесі соціалізації підлітків продовжує зберігати і школа. Значну роль в процесі соціального становлення молоді відіграють також дитячі й молодіжні об'єднання. За результатами експертного дослідження було з'ясовано, що реально допомагають підліткам у вирішені їхніх проблем організації молодіжного працевлаштування, виховання молоді, центри молодіжного співробітництва. У даному контексті особлива увага приділяється підлітковій субкультурі, що формує якості особи у зрозумілих їй значеннях і нормах. Розглядаються передумови виникнення та специфіка підліткової субкультури. Водночас дослідженням виявлено, що найважливішими цінностями для підлітків є сім`я, любов і друзі, тобто цінності, що забезпечують їм комфортність самопочуття. Утім, на думку експертів не менш значущою цінністю для підлітків є гроші та такі поєднанні цінності як любов і секс. Це певною мірою свідчить про те, що дорослі сприймають підлітків дещо поверхово, звертаючи увагу лише на зовнішній бік їхніх проблем.

Простежено значення формальних і неформальних груп у житті підлітків. Показано, що потяг їх до групового існування часто сприймається як “удавана колективність” не виключає появи різних видів девіацій, здатних певною мірою виконувати компенсаторну функцію. Отже, ставлення до підлітків має будуватися на концепції самореалізації у процесі соціальної діяльності за наявності активної допомоги з боку державних та громадських соціально-виховних інститутів.

Другий розділ “Механізми соціальної захищеності підлітків у сучасному українському суспільстві” присвячений аналізу соціальної захищеності сім'ї та підлітків у розрізі соціальної політики. Розглядаються проблеми соціально-професійної орієнтації та професійного самовизначення підлітків у контексті їхньої соціальної захищеності, розкриваються основні напрями реалізації політики соціальної захищеності підлітків.

Сімейна політика реагує на велику кількість факторів, важливу роль при цьому відіграє правове забезпечення функціонування інституту сім'ї. Невипадково соціально-сімейні відносини регулюються рядом Законодавчих актів, спрямованих на надання допомоги сім'ям, жінкам, дітям. Проте незважаючи на велику їх кількість у цій галузі, ефективність їх усе ж таки є недостатньою. Вони, як правило, спрямовані на різні типи неблагополучних та багатодітних сімей. Утім, доведено, що найбільш дійовим способом соціального захисту цих сімей є створення умов для їхньої економічної самостійності.

У зв'язку з цим особлива увага приділяється демографічній ситуації та стану здоров'я, що є визначальними показниками якості життя в суспільстві. Як показали результати дослідження 39% підлітків оцінюють стан свого здоров`я як добрий. У той же час, за твердженням медиків у підлітковому віці здоровими є лише 1,1% дітей, більш того, за період навчання кількість здорових дітей зменшується на 50%. Тому необхідно змінювати підходи до вирішення проблеми здоров'я дітей, концентрувати увагу на активній його профілактиці.

Певний наголос зроблено на поширені такого явища, як соціальне сирітство. Аналізуються основні його причини, що посилюються економічною нестабільністю, безробіттям, бідністю, зростанням злочинності та насильства у сім'ї. Показано, що відхилення у поведінці підлітків часто пов'язані саме з конфліктами в сім'ї. У світлі зазначеного розглядається класифікація типів виховання. З'ясовано, що у матеріально забезпечених сім'ях діти практично не зазнають жорстокого ставлення до себе. Відповідно простежено взаємозв'язок між матеріальним становищем сім'ї підлітка та причиною конфліктних ситуацій з батьками. Встановлено, що підлітки, які не мають проблем матеріального плану, у той час, вказують на дефіцит спілкування з батьками. Підлітки з сімей, що мають обмежені матеріальні можливості частіше конфліктують саме через матеріальні проблеми. Бідність сімей, як правило, зумовлює трудову зайнятість дітей до 15 років, що часто має вимушений характер і перешкоджає отриманню підлітками середньої освіти. Досить тісною виявляється залежність між рівнем матеріального становища батьків та задоволеністю життям підлітків (індекс задоволеності життям у цілому становить у підлітків 0,47 (в інтервалі від -1 до +1).

Тому профорієнтаційній роботі та професійному самовизначенню підлітків приділяється велика увага. Підкреслюється зростаюча роль молодіжних центрів праці та соціальних служб для молоді. Водночас результати дослідження вказали на недостатність уваги щодо профорієнтаційної роботи з боку закладів освіти. Більш того, дещо осторонь від вказаного напрямку опинилися і молодіжні організації. У зв'язку з цим докладного аналізу зазнали найбільш дієві елементи системи профорієнтації (професійна інформація, професіографія, професійна діагностика, професійна консультація, професійні проби). Так, у соціально-професійних орієнтаціях сучасних підлітків простежується тісна залежність від соціального статусу їхніх батьків. Особливо це стосується найближчих життєвих планів підлітків. Простежується тенденція, що чим вищим є соціальне положення батьків, тим закономірнішим стає бажання їхніх дітей набути відповідний соціальний статус.

Помітної ролі у працевлаштуванні молоді відіграють правові гарантії, що встановлені діючим законодавством України. Однак кількість служб, що спеціально займаються працевлаштуванням молоді не можна вважати достатньою, тим більше, що обсяги цієї роботи невпинно зростають. А відсутність в країні цілісної системи профорієнтаційної роботи серед молоді стає причиною виникнення цілої низки проблем щодо її працевлаштування.

Показово, що більшість підлітків успішне навчання у школі поєднують з успіхом і впевненістю в майбутньому дорослому житті. Бажання стати освіченими, професіоналами, успішними та упевненими у собі людьми здебільшого превалює у підлітків. Так, індекс задоволеності навчанням становить 0,45 (в інтервалі від -1 до +1), а освіта для молодого покоління стає засобом підвищення конкурентноздатності на ринку праці.

Аналізується молодіжна політика, окреслюється соціально-педагогічна робота з підлітками, де провідне місце належить соціальним службам. Встановлено, що молодь у вирішенні своїх проблем скоріше покладається на себе та на своє найближче оточення, ніж на відповідні служби. Особлива увага зосереджується на напрямах соціально-педагогічної роботи з підлітками (соціальній профілактиці, соціальному обслуговуванні, соціальних послугах, соціальній допомозі, соціальній реабілітації). Безумовно, одним із пріоритетних напрямів в діяльності центрів соціальних служб для молоді має бути профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Тут не обійтися без системи соціально-профілактичної діяльності, а саме соціально-педагогічної профілактики, соціально-психологічної допомоги, соціальної адаптації і реабілітації. До того ж, за результатами багатьох соціологічних досліджень, роль молодіжних організацій у вирішенні проблем молодих людей є явно недостатньою. Лише третина таких організацій спрямовує свої зусилля на вирішення різноманітних соціальних, професійних, освітніх питань молоді, забезпечення її соціального захисту. Утім, активно почали залучати до співпраці з Центрами ССМ добровільних помічників - волонтерів. Так, у рамках соціальної політики суспільство забезпечує та підтримує гарантії соціальної захищеності підлітків і тих, хто з нею працює.

У висновках наведено основні результати дослідження, визначено перспективи подальшого вивчення зазначеної проблеми. Окреслені різні сфери відносин між підлітком і суспільством, навчальним закладом і підлітком, сім'єю підлітка і суспільством. Висновки полягають у наступному:

В умовах трансформації українського суспільства важливим стає не лише своєчасне констатування чи передбачення можливих негативних наслідків різних соціальних змін, але й протистояння цим наслідкам завдяки системі соціального захисту. Проте, аналіз сучасного стану справ у цій сфері дозволяє зробити висновок про недосконалість існуючої в країні системи соціального захисту. Це пояснюється тим, що на сьогодні в Україні відсутня належна законодавча система соціального захисту не лише окремої особистості, але й різних категорій суспільства. У той час, даний інститут повинен виступати як цільова комплексна система, сформована суспільством для вирішення численних взаємозалежних соціальних і економічних проблем. У концептуальній розробці соціального захисту слід враховувати, поряд з досвідом соціальної роботи у світовій практиці, специфіку соціального захисту населення України і її регіонів.

За оцінками фахівців реально вимоги Конвенції ООН про права дитини в українському соціумі знають переважно ті, хто безпосередньо захищає ці права, та спеціалісти, що працюють із дітьми. Хоча результати досліджень свідчать про наявність тенденції підвищення рівня інформованості дітей про свої права, але така поінформованість має досить поверховий характер. Обговорення проблем правової захищеності ще не стало нормою для більшості дітей. Тому поінформованість учнів з основних положень законодавства є необхідною умовою захисту їхніх прав.

А найбільш прийнятними формами відстоювання своїх прав підлітки вважають участь у неформальних об'єднаннях молоді, створення самодіяльних суспільно-політичних організацій та звернення з вимогами до органів влади. Причому найдійовішими способами, на їхню думку, є саме колективні, організовані об'єднання. Більшість підлітків категорично відмовляються від таких форм правового захисту, як участь у недозволених демонстраціях та маніфестаціях, протест-голодування, участь у страйках, пікетування державних органів, і навіть участь у дозволених демонстраціях та маніфестаціях. Разом з тим, розвитку соціальної активності підлітків у суспільстві заважають відсутність уваги до них як до самостійних особистостей.

Труднощі в процесі соціального становлення підлітків, безумовно, зумовлені ускладненнями в діяльності провідних інститутів соціалізації - сім'ї, школи, засобів масової інформації, закладів культури, тощо. Процес опанування системи цінностей у підлітковому віці завжди має свою специфіку. Проте, серед цінностей на перше місце підлітки стійко виводять сім'ю, любов і дружбу, що певною мірою є свідченням нестачі для них сімейного тепла, любові, доброзичливого ставлення, того, що забезпечувало би їм психологічний комфорт. Відповідно закладені в дитинстві цінності, норми, уявлення не лише визначають подальший життєвий шлях, але й формують почуття її соціальної та психологічної захищеності. Не менш важливу роль у соціалізації підлітків відіграє школа, оскільки вона продовжує заохочувати, стимулювати і готувати учнів для виконання ними в майбутньому певних соціальних ролей. Через систему цих виховних організацій суспільство має забезпечувати рівні можливості для підростаючого покоління, для реалізації кожним підлітком своїх потреб, здібностей та інтересів.

На підлітковий період часто припадає зміщення акцентів у процесі спілкуванні, що обумовлюється особливостями психології зазначеного віку (з одного боку потяг до відокремленості, а з іншого - до включеності у ту чи іншу групу), а усвідомлення належності до групи створює власний соціальний статус підлітка. Внаслідок незахищеності підлітків у суспільстві, серед них часто-густо поширюються різні види девіації, що певною мірою виконують компенсаторну функцію. Порушуючи соціальні норми і вимоги, підлітки тим самим шукають найбільш прийнятні для себе форми поведінки. Відсутність відповідних заходів і гарантій в суспільстві здатні призводити до депрівації підлітків, що обумовлена обмеженням або недостатністю соціальних гарантій, необхідних для виховання, освіти, розвитку і в цілому соціалізації підлітків.

Інтереси підлітків, як особливої вікової категорії, значною мірою реалізуються в межах державної сімейної політики. Проте, за сучасних умов, цей інститут зазнає трансформаційних змін внаслідок чого значно деформувалася й виховна функція сім`ї. І передусім це позначається на спілкуванні підлітків з батьками, усе частішому прояві конфліктних ситуацій.

Встановлено, що головним чинником погіршення стану здоров`я підлітків є різке зниження рівня життя переважної більшості сімей. Недостатньою є медична профілактика, особливо що стосується відпочинку та оздоровлення дітей. Лише кожний третій підліток задоволений станом медичного обслуговування. Не випадково, індекс задоволеності станом медичного обслуговування у підлітків становить (-0,06) (в інтервал від -1 до +1). Обмеженість доступності медичного захисту погіршує показники здоров'я дітей, і як наслідок, набувають поширення соціально небезпечні захворювання. Виходом з цієї кризової ситуації може бути або надання можливості працездатним членам суспільства самостійно заробляти на гідне життя, або державна підтримка тих, хто не може себе забезпечувати.

У процесі соціалізації підлітків вирішального значення набуває свідоме професійне самовизначення. Третина з опитаних дітей визнали найголовнішим життєвим досягненням для себе здобуття якісної вищої освіти, на другому місці - бажання мати престижну роботу, на третій позиції - прагнення займатися улюбленою справою, стати професіоналом. Звичайно, пріоритети та мотиви вибору професії підлітками значною мірою залежать від попиту на ринку праці. Отже, їхню соціально-професійну орієнтацію необхідно розглядати в контексті соціального захисту.

Утім, про низьку результативність профорієнтаційної роботи з підлітками свідчать виявлені суперечності, що проявляються між їхніми інтересами, здібностями і вимогами професії, яка обирається, бажанням заздалегідь спробувати себе в професійній діяльності і відсутністю такої можливості. У нашій країні реальна система профорієнтації - це скоріше перспективний цільовий орієнтир, ніж реальна діяльність.

Молодіжна політика має формуватися як комплекс певних заходів для вирішення конкретних проблем молоді і подолання негативних проявів у молодіжному середовищі. Тим більше, що окремі молодіжні громадські організації не здатні істотно впливати на поліпшення становища молоді. Лише третина їх намагається спрямовувати свої зусилля на вирішення соціальних, професійних, освітніх питань підлітків, на забезпечення їхнього соціального захисту. На думку опитаних підлітків, найбільш дієвими є ті молодіжні організації, що займаються проблемами вихованням молоді і створені для вирішення їхніх соціальних проблем.

Дослідження автора, звичайно, не вичерпує багатогранності проблеми, але може слугувати підґрунтям для розширення наукового уявлення щодо характеру соціальної захищеності підлітків в сучасних умовах українського суспільства, що трансформується, та для розробки програм молодіжної політики.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

1. Пірог Л.А. Молодіжна політика держави щодо поширення серед молоді шлюбно-родинних знань // Грані. - 1999. - № 5(7). - C.98-101.

2. Пірог Л.А. Професійна орієнтація та професійне самовизначення підлітків як один з напрямів соціального захисту молоді // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків, 2002. - С.552-554.

3. Пірог Л.А. Передумови реформування системи соціального захисту в сучасному українському суспільстві // Грані. - 2004. - № 5 (37) - C.111-114.

4. Пірог Л.А. До питання про роль сім`ї і школи у формуванні фамілістичних орієнтацій молоді // Вісник Дніпропетровського університету: Соціологія. Філософія. Політологія. Випуск 5. - 1999. - C.131-135.

5. Пірог Л.А. Вдосконалення соціального захисту дитинства, заходи національної програми “Діти України” // Світова цивілізація і міжнародні відносини. - 2002. - №2 (4). - C.77-79.

6. Пірог Л.А. Суб'єкти соціальної політики та соціального захисту // Вісник Дніпропетровського університету: Соціологія. Філософія. Політологія. Випуск 8. - 2002. - С.168-170.

7. Пірог Л.А. Взаємозв'язок соціального захисту з соціальною девіацією підлітків // Вісник Дніпропетровського університету: Педагогіка і психологія. Випуск 8. - 2002. - С.146-149.

8. Пірог Л.А. Взаємозв'язок між соціальним захистом і соціалізацією підлітків // Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи / за заг. ред. канд. пед. наук, доцента В.В. Васильєва. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2003. - С.36-41.

9. Пирог Л.А. Подготовка подростков к брачно-семейной жизни как социальная проблема // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. V Міжнародна конференція. Том 2. Тези доповідей в трьох частинах. Ч.II. - Дніпропетровськ: Арт-Прес, 1998. - C.31 - 32.

10. Пірог Л.А. Соціальний захист якості життя особистості // Матеріали Першої всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова `2001”. Том 9. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - C.21.

11. Пірог Л.А. Соціальний захист дитинства і рівень соціальної стабільності суспільства // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта - 2002”. - Том 4. Історія та соціологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - C.55-56.

12. Пірог Л. Уявлення підлітків про своє соціальне майбутнє // Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Самбір, 2002. - C.170-173.

13. Пірог Л.А. Визначення проблеми дитячої праці в Україні // Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта `2003”. Том 19. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - C.47-48.

Размещено на Allbest.ru