Важливим чинником, що визначає стресогенність ситуації для особистості, є цінність для неї того, що може бути втрачене. Соціальна нестабільність переживається як хронічний стресор, бо під загрозу потрапляють смисложиттєві цінності людини. Внутрішній конфлікт провокує розходження між бажаним і доступним, коли суб'єктивно значуща система цінностей стикається з труднощами об'єктивної реалізації. Щоб захистити і зберегти дійсно особистісно значуще, людина вдається до різних стратегій подолання труднощів. Стратегія когнітивного типу полягає в намаганні логічно осмислити ситуацію і чітко усвідомити можливі втрати; стратегія емоційного типу спрямована насамперед на те, щоб опанувати свої почуття і відновити емоційний баланс; стратегія прагматичного типу базується на практичних діях з метою подолання кризової ситуації. Емпіричний аналіз ситуації соціальних змін засвідчує, що в поведінці населення фіксуються всі ці типи стратегій.

Характер стратегічних дій дозволяє розрізнити активний і пасивний особистісні типи. До першого належать люди, які віддають перевагу конструктивно перетворюючим стратегіям подолання труднощів, тобто вважають ситуацію підконтрольною особистісному впливу; до другого - ті, хто намагається відійти від складних ситуацій, або покірно їх терплять, оскільки вважають себе нездатними контролювати оточення.

Однією з ключових проблем в ситуації нестабільності є для людей підтримка рівня самоінтерпретації, збереження цілісності "Я-концепції" і, водночас, її необхідна адаптація до умов суспільної кризи. Різні підструктури "Я-концепції" ("актуальне Я", "потенційне Я", "динамічне Я", "ідеальне Я") по-різному підпадають під негативний вплив фруструючих факторів. Найтісніше пов'язана з нормативною системою кризового суспільства і тому зазнає найінтенсивнішого фруструючого впливу підструктура "ідеальне Я". Дезадаптивні стратегії пов'язані як з намаганнями особистості зберегти в недоторканості "ідеальне Я" за рахунок модифікації "Я динамічного" і "Я актуального", так і навпаки.

Розвиток трансформаційних процесів засвідчує, що особистісний ресурс виявився сильнішим за ресурс соціальний. Якщо суспільство змінюється досить повільно, то криза ідентичності долається порівняно швидко. З одного боку, це вияв внутрішньої стабілізації, бо відчуття належності дає суб'єкту переживання захищеності. З іншого, сам характер позиціонування, належність до певних соціальних груп або протистояння з ними специфічно впливають на характер взаємодій, зумовлюючи почасти небажані для суспільства вияви поведінкової активності.

Якщо звернутися до соціологічної типологізації життєвих стратегій, то маємо спроби побудувати її, або відштовхуючись від стадій перетворення суспільства, які спричиняють масові зміни орієнтацій та способів поведінки людей, або базуючись саме на характері соціальної активності особистості, зміни якої пов'язуються із станом суспільства.

Проблему внутрішньої функціональності обраних стратегій пристосування осмислено в роботі, виходячи з запропонованої моделі життєвого простору як системи підпросторів, що визначаються мірою освоєності. Найближчим до суб'єкта є актуальний життєвий простір, в якому здійснюються його конкретні дії "тут" і "тепер". Цей простір знаходиться всередині реального життєвого простору, який охоплює освоєну суб`єктом частину соціальної реальності, що в ньому розгортаються соціальні практики, які утворюють певним чином спрямовану поведінку людей. Реальний життєвий простір перебуває всередині простору потенційного, який є резервом для освоєння. Особистість прагне впорядкованості власного життєвого світу і намагається розширити в ньому сектори, які підлягають її суб'єктивному контролю. В умовах зовнішніх трансформацій відбуваються такі перетворення в об'єктивній соціальній реальності, які спричиняють різке "звуження" контрольованої і освоєної частини життєвого простору. Виникає актуальна потреба у необхідності активних зусиль по підтримці стабільності життєздійснення.

Отже, стратегії трансформаційної поведінки віддзеркалюють ефективність внутрішніх перетворень: дезадаптивні й пасивно-адаптивні свідчать про втрату контролю особистості над життєвим світом і супроводжуються згортанням життєвого простору; активно-адаптивні пов'язані зі збільшенням освоєних особистістю секторів життєвого світу й підсиленням контролю над ним.

Емпіричне дослідження процесу адаптації дозволило окреслити особливості стартової позиції особистісних трансформацій. Якісний аналіз лейтмотивних інтерв'ю підтвердив, що на перетині суб'єктивних уявлень та особистісної активності формуються специфічні стартові позиції, які, залежно від місця центрованості суб'єкта в життєвому світі, поділяються на інтеграційні, що базуються на позиціонуванні типу "Я в суспільстві", та демаркаційні, що репрезентують позиціонування типу "Я і суспільство".

Оскільки перебіг соціальних перетворень визначається насамперед типовими масовими практиками, соціологічний аналіз особистості як суб'єкта соціальних змін здійснювався у дослідженні також за допомогою кількісних методів, спрямованих на вивчення впливу на ці зміни соціальних груп, утворених представниками різних особистісних типів, які скеровують власні поведінкові практики на підставі різних суб'єктивних образів об'єктивної соціальної реальності.

У дослідженні здобула підтвердження теза про те, що ситуації змін по-різному впливають на поведінкову активність. Вивчення процесів адаптації на прикладі потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС підтвердило, що не слід ототожнювати роль особистості як суб'єкта соціальних змін лише з інноваційними практиками. Вельми поширені також протилежні реакції - підсилення відчуття залежності від зовнішнього світу і згортання відчуття відповідальності за власне життя. Результати дослідження підтвердили, що групи добре психологічно компенсованого, частково компенсованого і декомпенсованого населення різко відрізняються як самосприйняттям, так і сприйняттям життєвої ситуації загалом, демонструють різні стратегії адаптації. Наявність і кількість груп дезадаптантів також впливає на перебіг соціальних перетворень, адже вони своєю інертністю блокують соціальні зміни. В такому разі доречно говорити про вплив на зміни особистісного чинника, який може бути не лише позитивним, а й негативним. Водночас активність ефективних адаптантів може бути спрямована й у соціальнокорисний, і в соціальношкідливий бік, тому активних не варто завжди розглядати як позитивний елемент соціальної реальності.

У четвертому розділі "Особистісна активність у контексті соціоструктурних перетворень" здійснено спробу з'ясувати символічні уявлення людини стосовно суспільства і спосіб, у який уявлення зумовлюють відповідні поведінкові стратегії особистості. З цією метою досліджено, як образ сучасного суспільства відбивається у типових картинах світу соціальних акторів, як вони уявляють власне позиціонування у соціальній структурі й, нарешті, якими в картині світу є образи інших суб'єктів трансформаційних процесів і відносини особистості із соціальними інституціями.

Аналіз результатів моніторингового дослідження (1994-2003) уможливив визначення типових особистісних позицій, що відбивали позитивне, негативне і змішане ставлення до перетворень. Оцінки сучасного життя розташувалися на шкалі, де полюсами виступали позиції: "з огляду на минуле" та "з поглядом у майбутнє". Зорієнтованим на минуле було притаманне бажання наділяти образ сучасного життя переважно негативними рисами, і навпаки, прихильники сучасного суспільства увиразнювали його позитивні риси й применшували особистісну значущість негативних.

Неузгодженість суб'єктивних уявлень із новими реаліями потребувала активізації когнітивних, емоційних, поведінкових складових диспозиційної структури особистості. Виявилося, що позитивне ставлення до перетворень супроводжується кращою відрефлексованістю подій, виразнішою орієнтацією на майбутнє, баченням у ситуації змін нових цінних можливостей. Представників групи змішаної орієнтації відрізняє від позитивно налаштованих гірше усвідомлення цінності нових можливостей життя. Негативне ставлення до змін пов'язане із низьким рівнем розуміння подій, орієнтацією на минуле, запереченням нових цінних можливостей.

Отже, динамізм соціальних змін активізував на особистісному рівні дію чинників, які суб'єктивно розширювали (адекватне розуміння подій, віра, надія, активне використання нових засобів пристосування) чи звужували (дезорієнтація в перетвореннях, центрація на проблемах сьогодення, згортання поведінкової активності) адаптаційне поле.

Ті, хто пристосувався, краще відчувають виникнення нових правил, нових вимог і нових можливостей. Проте світ нових правил у сучасній картині українського суспільства уявляється більшості людей радше як "неправильний" світ. Його типові постаті утворюють дві великі групи: успішних та аутсайдерів. До першої люди зараховують тих, хто встановлює особливі правила, добре грає за новими правилами або взагалі нехтує правилами, до другої - тих, хто не зміг пристосуватися до нових правил. Постаті, що уособлюють традиційну нормативність, у свідомості людей слабко пов'язуються із сучасним суспільством.

Парадоксальність ситуації, що виникає внаслідок соціальних трансформацій, полягає в тому, що перетворення соціального простору, яке супроводжується змінами функцій, а почасти й суттєвими втратами для різних соціальних груп, водночас сприяє актуалізації особистісної суб'єктності, відкриваючи для індивідів нові, раніше недосяжні, непривабливі або просто невідомі їм частини соціального простору. Ситуації суспільних трансформацій загалом характеризуються радше не зменшенням, а зміною соціальних ресурсів. При цьому нові можливості, які надає людині суспільство, почасти залишаються невикористаними. Перепонами можуть стати культурні цінності, тиск стереотипів, особистісні риси (наприклад, небажання зізнатися у власній слабкості або страх втратити незалежність) тощо. Водночас дисбаланс соціальної структури зумовлює не лише руйнацію, а й народження нових соціальних груп, які започатковують найбільш творчі та активні індивіди. Тобто групові втрати для індивідів можуть виявитися здобутками.

Перетворення соціальної структури запускають механізм особистісної пошукової активності з метою самовизначення в оновленому соціальному просторі. Внаслідок активних переміщень у соціальній ієрархії активізується потреба психологічного самовизначення особистості в соціальному світі. На особистісному рівні це втілюється або у прагнення легітимізувати своє становище в оновленій соціальній структурі, або у відмові від "релегітимації" власного статусу. Дефіцит відчуття власної суб'єктності поєднується з позиціонуванням себе як "зайвої" та "маленької" людини, відчуття обмеженості суб'єктивної перспективи визначає позицію людини "звичайної", органічне самопочуття у соціальному просторі характерне для позиції людини "сучасної". Отже, соціальна мобільність спрямовується не лише ззовні, а й зсередини, самими акторами, самовизначення яких у соціальному просторі впливає на характер самоздійснення як складову творення нового соціального порядку.

Динаміка соціальної структури активізує не лише процеси самовизначення, а й формування уявлень про типового представника інших соціальних груп. У соціально важливих координатах взаємодій відхилення такого образу від реалій суттєво впливає на перебіг соціальних змін. Дію особистісного чинника можна розглянути й в іншому ракурсі, через представників впливової соціальної групи та їхні образи щодо інших учасників соціального процесу, котрі визначають не так життєву, як професійну поведінку, що є, сказати б, "безумовною" складовою соціальних змін.

Дані свідчать, що і особистісна життєва позиція, і картина світу представників, зокрема, середньої ланки бюрократичної верстви суттєво відрізняються від бачення соціальної ситуації та свого місця в ній пересічної людини. Це заважає формуванню у представників влади адекватної картини реального соціального світу, прогнозуванню ними ставлення населення до дій державної влади, виробленню та здійсненню ефективної соціальної політики. Водночас особистісно ця група репрезентує високу суб'єктну готовність до перетворень, що визначає її позитивну роль у реалізації соціальних змін. Проте їхня активність спрямовується насамперед прагненням закріпитися в привабливій статусній позиції, а отже, не обов'язково спрямовуватиметься на впровадження у життя змін, які поліпшували б стан справ у суспільстві.

У п'ятому розділі "Особистісна активність у контексті образно-символічних перетворень" автор переходить від оцінки соціального простору як зовнішнього світу і з'ясування суб'єктивного образу об'єктивної соціальної реальності як середовища, де розгортається поведінка людини, до вивчення суб'єктивного образу життєвого світу людини, її сприйняття соціальних змін у контексті змін власного життя.

Аналіз перетворень особистісної моделі життєвого світу здійснюється у площині збалансованості втрат і надбань, через визначення того, які компоненти картини світу найбільше потерпіли й яким чином люди компенсують ці психологічні втрати. Виявилося, що головним чинником стабілізації "Я-концепції" є особистісний статус, який людина зберегла у своєму найближчому оточенні, що його репрезентують відчуття поваги з боку оточення і негіршості за інших. Зафіксовано певні переструктурації в особистісній картині світу, зокрема підсилення відчуття своєї відповідальності за власне життя. Загалом виявлено суттєвий дисбаланс втрат і надбань, кількість тих, хто втратив відчуття нормального розгортання особистісного життя, значно перевищує кількість тих, хто його здобув.

Таким чином, емпірично виявлено існування не лише по-різному психологічно наповнених, а й по-різному структурованих картин світу. Одні й ті самі відчуття та оцінки виникають у людей за різних, інколи протилежних обставин, наповнені різним змістом і відбивають специфічне поєднання різних компонентів картини світу. При цьому в свідомості людей утворюються різні причинно-наслідкові ланцюжки, які зумовлюють схожі реакції на ситуацію за зовсім різної вмотивованості їх. Отже, аналіз свідчить про ймовірність припущення, що психологічна складова є необхідним компонентом трансформації сучасної соціальної, групової структури, причому людей консолідують не лише певні погляди або спільні цінності, а й схожі переживання та відчуття, які породжує у них сучасна ситуація.

Перебіг трансформацій залежить від репрезентації у свідомості людей відносин особистості й суспільства. У дослідженні виявлено тенденцію до оцінювання соціального простору як несприятливого для життєздійснення. Проте емоційний баланс позитивних і негативних суспільних настроїв поступово поліпшується. Зафіксоване в аналізі згортання відчуття безвиході й зростання впевненості у майбутньому засвідчує збільшення суб'єктного потенціалу.

Важливою особистісною складовою, що визначає пріоритети поведінкової активності, є уявлення людей про успіх. Власне успіх є однією з фундаментальних культурних системотвірних категорій, навколо яких формується певний соціальний порядок. Сама ситуація трансформацій поєднує такі компоненти картини світу, як втрати і надбання, з уявленнями про успіх і поразки. У дослідженні з'ясовано, що ситуація успішності-неуспішності в соціальному контексті нині вельми суперечлива. В суспільстві існують певні орієнтири досягнення успіху, але водночас мало віри в те, що людина може його досягти. При цьому люди, які демонструють активні поведінкові стратегії, оцінюють власні шанси на досягнення успіху порівняно вище й підкріплюють це певним комплексом психологічних характеристик, які відповідають поширеним у суспільстві уявленням стосовно шляхів досягнення успіху.

Об'єктивні ускладнення життя актуалізують цінність власної активності. Готовність покладатися насамперед на власні сили стає домінантною диспозицією, що визначає реальну поведінкову активність. У свідомості наших співгромадян починає формуватися стереотип "сучасної" людини, який репрезентує нову ідентифікаційну модель, що поступово набуває статусу соціально-нормативної і перетворюється на підґрунтя для вторинної соціалізації дорослого населення.

Нині в суспільстві виокремлюються групи з різним рівнем розвитку особистісної суб'єктності, які демонструють різне ставлення до життя. Активні намагаються будувати його таким, яким хочуть, пасивні - сприймають таким, яким воно є. Сучасна успішна людина - це соціально-активна людина. Представники групи активних краще використовують свій особистісний потенціал, вище оцінюють можливість реалізувати себе як фахівця, власне вміння жити за нових умов, зацікавлені у можливостях підприємницької ініціативи, отже, демонструють високий рівень особистісної суб'єктності, бачать себе суб'єктом власного життєздійснення.

Типовий образ успішної людини доповнюється в уявленнях людей типовими образами бажаного життя. У дослідженні виявлено, що приблизно половина населення сьогодні орієнтується на "досягальницькі" моделі життя із рівнянням на західний стандарт; близько третини орієнтуються на моделі зрівняльного типу; моделям демонстративного типу, ґрунтованим на індивідуалістських орієнтаціях, віддає перевагу кожен десятий житель України.

У підсумках подано головні теоретичні положення концепції особистісної суб'єктності як чинника соціальних змін, узагальнено результати емпіричних досліджень з застосуванням положень концепції, окреслено ключові характеристики механізму впливу особистості на перебіг суспільних трансформацій.

Теоретичний та емпіричний аналіз дають підстави стверджувати, що особистісний чинник виступає важливою складовою процесу трансформацій суспільства. Узагальнено його дію можна представити так. Суспільні перетворення на макрорівні неодмінно зумовлюють соціальну активність на рівні особистості, активізуючи її суб'єктний потенціал. Результатом цієї діяльності є оновлення уявлень особистості про соціальний світ загалом і переоцінювання свого місця в системі соціальних зв'язків. Відбувається формування нових життєвих орієнтирів, перегляд "Я-концепції" та вироблення нових життєвих практик. Процеси, активізовані на рівні конкретної особистості, сприяють оновленню соціальних взаємодій в усіх секторах соціального простору, масово народжуються нові ідентифікаційні моделі та зразки, поширюються нові соціальні практики. Ті з них, що набувають ознак соціальної типовості, закріплюються у вигляді нових статусно-рольових позицій, ціннісних орієнтирів тощо. Таким чином, нестабільна соціальна реальність трансформаційного періоду стабілізується самими діями індивідуальних суб'єктів, які, впорядковуючи власний життєвий простір, надають визначеності й сталості соціальному середовищу загалом.

У післямові окреслено перспективи подальшого наукового вивчення проблеми, насамперед у площині дослідження взаємовпливу суспільства і особистості у різних масштабах часу. Соціальний час не завжди "спливає". Суб'єктивно у масовій свідомості може панувати відчуття "випадіння" з часу, люди, спільноти, ба й країни можуть переживати моменти, коли у свідомості панує відчуття перебування "поза часом". Соціальні зміни переживаються як у масштабах особистісного життя, так і в масштабі історії, коли людина відчуває, що історичний процес відбувається в її власному часі та просторі, "тут" і "тепер".

Сучасні українці мають пережити соціальні трансформації, проживаючи на їхньому тлі власне життя. При цьому діяльність суб'єкта поєднує вимір власного життя і вимір життя країни. Ці часові виміри тяжіють до взаємоперетину, в них формуються аналогічні очікування щодо майбутнього. Образ майбутнього є важливим свідченням того, що сучасне українське суспільство, на думку людей, має розвиватися на засадах опанування визнаних цивілізаційних зразків. Рушієм цього процесу має бути активність особистості як суб'єкта власного життя і майбуття своєї країни.

Список публікацій

Монографія присвячена аналізу проблеми особистісної суб'єктності у соціологічному вимірі. Відносини особистості і суспільства розглядаються в теоретико-методологічному та емпіричному контекстах. Соціальні зміни аналізуються в координатах зовнішніх та внутрішніх трансформацій. Досліджується роль особистісної активності в перебігу соціоструктурних та образно-символічних перетворень сучасного українського суспільства. На підставі узагальнення десятирічного моніторингового дослідження входження людей в нову соціальну реальність окреслено процеси переструктурації картин світу та визначено суб'єктивні координати соціальних перетворень, що виступають регуляторами поведінкових стратегій.

Ключові слова: особистість, соціальні зміни, соціальний порядок, соціальна реальність, інтерсуб'єктивний соціальний світ, картина світу, життєвий шлях, ідентичність, адаптаційний потенціал, поведінкові стратегії.

Злобина Е.Г. Личность как субъект социальных изменений. Монография.

Диссертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.03 - социальные структуры и социальные отношения. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2005.

В диссертации впервые в украинской социологии социальные изменения исследуются с точки зрения их субъективистской составляющей, анализируется влияние личностной активности на формирование векторов социальных трансформаций. Предложено новое видение личности в социологической теории с точки зрения ее атрибутивного вклада в трансформационные процессы. Показано, что личность следует рассматривать как элемент социальной системы, который в разные периоды развития общества обеспечивает как воссоздание социального порядка, так и создание новой социальной реальности.

На реальном историко-культурном материале прослеживается связь между развитием общества и соответствующими изменениями личности, анализируется концепт жизненного пути, которые воплощает и личностные и общественные изменения. На основе анализа европейской культурной традиции автор выделяет исторические модели жизнеосуществления, в которых воплощается все более высокий уровень развития личностной субъектности.

Развивается новый подход к анализу социального кризиса с использованием модели проблемной ситуации, которая объединяет анализ проблемности социального и индивидуального миров. На их пересечении создается инновационное социальное пространство, в котором рождаются новые модели 32 жизнедеятельности, нормы, экспектации, которые, объективируясь, становятся структурными компонентами интерсубъективного социального мира.

Процесс адаптации рассматривается не как попытка вписать свой жизненный мир в новую систему социальных координат, а как "вписывание" личностью новой социальной реальности в собственную систему представлений о мире через "присвоение" новых атрибутов жизненного мира и создания на этой основе обновленных субъективных картин мира. Соответственно процесс формирования типичных стратегий трансформационного поведения связывается с активизацией на личностном уровне процессов расширения либо сужения адаптационного поля, в результате чего рождаются стратегии дезадаптивного, пасивно-адаптивного и активно-адаптивного типа.

На основе анализа результатов мониторингового исследования (1994-2003) раскрываются особенности обновления системы символических представлений людей и исследуется влияние этих процессов на формирование разных поведенческих стратегий. Показано, что преобразования социальной структуры запускают механизм личностной поисковой активности с целью самоопределения в обновленном социальном пространстве. Таким образом, социальная мобильность направляется не только извне, а и изнутри, самими акторами, самоопределение которых в социальном пространстве влияет на характер самоосуществления как составляющую создания нового социального порядка.

Анализ преобразований личностной модели жизненного мира осуществляется в плоскости баланса утрат и приобретений. Результаты эмпирического исследования позволили определить главный фактор стабилизации Я-концепции, а именно, личностный статус, который человек сохранил в своем ближайшем окружении. Зафиксировано также усиление чувства ответственности за собственную жизнь, что является важной составляющей переструктурации картины мира. В целом в исследовании выявлен существенный дисбаланс утрат и приобретений, показателем чего является заметное преобладание в обществе тех, кто утратил ощущение нормального разворачивания собственной жизни, над теми, кто его приобрел. Одновременно зафиксировано постепенное улучшение баланса позитивных и негативных общественных настроений, уменьшение чувства безнадежности и увеличение уверенности в будущем, что свидетельствует о повышении субъектного потенциала.

Данные мониторинга позволяют зафиксировать наличие в современном обществе групп с разным уровнем развития личностной субъектности, и, соответственно, разным отношением к жизни. Активные стремятся строить жизнь такой, какой они хотят, пассивные - воспринимают ее такой, какова она есть. Современная успешная личность социально-активна. Представители этой группы лучше используют свой личностный потенциал, выше оценивают возможности реализовать себя как специалиста, собственное умение жить в новых условиях, им присущ интерес к возможностям предпринимательства. Все это дает возможность говорить об их высокой готовности быть субъектом собственного жизнеосуществления, и их позитивной роли в создании инновационного социального пространства.

Ключевые слова: личность, социальные изменения, социальный порядок, социальная реальность, интерсубъективный социальный мир, картина мира, жизненный путь, идентичность, адаптационный потенциал, поведенческие стратегии.

Zlobina O.G. Personality as subject of social changes. Monograph.

Dissertation for doctor's degree of Sociology Sciences on specialty 22.00.03 - social structures and social relationships. - Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

This study is devoted to the analysis of the problem of personal subjectivity in the social context. Relationship between personality and society is analyzed in theoretical, methodological and empirical approaches. Social changes are investigated in the course of internal and external transformations. The role of the activity of personality in the course of social and structural, creative and symbolic transformations of modern Ukrainian society is the subject of this study. Based on the generalization of data collected during the decade of monitoring research on people's accommodation to a new social reality the process of restructuring of the world picture is implemented and subjective coordinates of social transformation that serve as regulators of behavioral strategies are defined.

Key words: personality, social changes, social order, social reality, intersubjectiv social world, world picture, lifeway, identity, adaptation potential, behavioral strategies.

Размещено на Allbest.ru