Соціальні механізми формування стилів життя в контексті феміністичної парадигми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

22.00.03- соціальна структура та соціальні відносини

Соціальні механізми формування стилів життя в контексті феміністичної парадигми

Шалаєва Катерина Володимирівна

Київ-2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загальної соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Євтух Володимир Борисович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет соціології та психології, завідувач кафедри загальної соціології, декан факультету соціології та психології, м. Київ

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Донченко Олена Андріївна, Інститут соціальної та політичної психології АПН України, завідуюча відділом психології мас та організації, м. Київ

кандидат філософських наук, доцент Романенко Юрій Вікторович, Інститут міжнародних відносин, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародних комунікацій і зв'язків з громадськістю, м. Київ

Провідна установа - Інститут соціології НАН України

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.О. Тарабукін

Анотація

феміністичний парадигма гендерний соціологія

Шалаєва К.В. Соціальні механізми формування стилів життя в контексті феміністичної парадигми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальна структура та соціальні відносини. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2005. - 175 с.

У дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу, розкрито специфіку застосування феміністичної парадигми для комплексного дослідження стилів життя й соціальних механізмів їх формування, поглиблено зміст поняття “стиль життя” з урахуванням гендерних характеристик, розкрито структуру стилів життя й визначені різні типи стилів життя, описані гендерні репрезентації життєвих стилів, визначено зміст поняття “соціальний механізм формування стилів життя”, здійснена класифікація соціальних механізмів формування стилів життя за критерієм функціональної спрямованості, подана характеристика соціальних механізмів формування стилів життя на основі гендерно-означеного підходу, здійснено аналіз феміністичної методології у соціології як основи дослідження стилів життя, проведено емпіричне дослідження “Стилі життя молоді” методом глибинних напівструктурованих біографічних інтерв'ю, визначені методичні рекомендації застосування названого методу до досліджень стилів життя.

Ключові слова: стиль життя, соціальний механізм, фемінізм, парадигма, методологія, гендер, соціальна стратифікація, соціальна роль, соціальний статус, ідентичність, патріархат, соціальна нормативність, фемінінність, маскулінність.

Аннотация

Шалаева К.В. Социальные механизмы формирования стилей жизни в контексте феминистической парадигмы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальная структура и социальные отношения. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2005. - 175 с.

В диссертационном исследовании решена научная задача концептуализации влияния социальных механизмов на формирование стилей жизни с учетом гендерной компоненты на основе феминистического анализа, раскрыта специфика использования феминистической парадигмы для комплексного изучения стилей жизни и социальных механизмов их формирования, уточнено содержание понятия “стиль жизни” с учетом гендерных характеристик, раскрыта структура стилей жизни и определены разные типы стилей жизни, описаны гендерные репрезентации жизненных стилей, определено содержание понятия “социальный механизм формирования стиля жизни”, осуществлена классификация социальных механизмов формирования стилей жизни по критерию функциональной направленности, представлена характеристика социальных механизмов формирования стилей жизни на основе гендерно-обоснованного подхода, осуществлен анализ феминистической методологии в социологии как основы исследования стилей жизни, проведено эмпирической исследование “Стили жизни молодежи” методом глубинных полуструктурированных биографических интервью, определены методические рекомендации использования данного метода для исследования стилей жизни.

Ключевые слова: стиль жизни, социальный механизм, феминизм, парадигма, методология, гендер, социальная стратификация, социальная роль, социальный статус, идентичность, патриархат, социальная нормативность, фемининность, маскулинность.

Annotation

Shalayeva K. Life-styling mechanisms in the context of feminist paradigm. Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological Sciences. - 22.00.03.- Social structure and social cohesion. Kyiv National Taras Shevchenko University. Kyiv, 2005. - 175 p.

With consideration of gender component and on the basis of feminist analysis the thesis aims at the conceptualisation of the influences that social mechanisms produce over the life styles. The feminist research of life styles and social mechanisms was demonstrated. The notion of the “life style” with consideration of gender characteristics was introduced. The structure of the life style and different types of life styles were determined, gender representations of life styles were described. The notion of the “social mechanism of life style formation” was introduced; related social mechanisms were classified according their functions. Life-styling mechanisms were characterised on the basis of gender-determined approach. Feminist methodology in sociology was analysed as a basis of the life style research. Biography study “The Life Styles of Youth” was undertaken; methodical recommendations for the usage of this method in the life style research were developed.

The “life style” is the standardised habitualised complex practices of operation in socio-cultural spaces. The life styles are composed of the basis and the top. The basis is established of the socialised patterns and skills of gender-oriented life activities. The top is composed of the personal reflections and choices related to the socially determined representations of gender. Gender fundamentally determines the strategies of interpersonal actions. Therefore gender characteristics lie in the nature of construction and distinction of life styles.

The “social mechanism of life style formation” is a complex integrated system of the institutionalised measures of normative patters of thinking and acting, attracted to exercise social control over the life activities of social groups and individuals. Under the influence of the social mechanisms that are lead by different functions the life styles are constructed.

The following features of the life-styling mechanisms were distinguished. Sex-reproducing mechanisms reproduce the biological “sex” on the basis of social criteria that affirm sex-role differentiation, and are realised in, for instance, pregnancy. Construction and representation of daily “female” and “male” life styles appear as confirm behavior and is determined by socio-psychological mechanisms, including socialisation. Legitimised social values execute the centralised control over the individual life activities, that is reflected in mass formation and dissemination of the socially legitimised life practices, determined by gender scenario and fixed in the value mechanisms. Institutionalised inequality of the macrosocial groups on the basis of their gender characteristics is influenced by the stratifying mechanisms as social roles, statuses, classes, prestige, that are interrelated and express the gender order. Dissemination of patters of gender-oriented life activities on the basis of which the daily life styles are constructed is organised by the communicative and symbol mechanisms, first of all, mass culture. Proliferation of standardisation of the “necessary” people, exemplification of the gender-role models, affirmation of social statuses and legitimacy is executed by the instrumental and consumption mechanisms, mainly through the mass media and advertising industry. Validisation of life styles occurs under the influence of gender normativity as the effect of affirmative mechanisms, dominating among which is the relations of power.

Key words: life style, social mechanism, feminism, paradigm, methodology, gender, social stratification, social role, social status, identity, patriarchy, social norms, femininity, masculinity.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в загальносуспільному просторі діють соціальні групи, чиї досвіди й соціальні практики є нерепрезентованими або недостатньо репрезентованими в системі соціологічного знання. Однією з таких груп є жінки. Це обумовлює необхідність впровадження соціальної теорії, здатної охопити, описати, пояснити й спрогнозувати приховані соціальні явища, виражені в стилях життя макросоціальних груп.

В свій час спробу аналізу життєвих стилів зробили класичні парадигми, позитивістська й, пізніше, конструктивістська. В роботах К. Маркса, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, П. Сорокіна, Т. Парсонса, І. Гофмана, Г. Гарфінкеля, П. Бурдьє, Е. Гідденса можна знайти інтерпретації “мужності” й “жіночості” як основних ознак стилів життя.

Традиційний структурно-функціоналістський підхід до вивчення стилів життя сформувався на основі робіт М. Вебера, Г. Зіммеля, Т. Веблена, Т. Адорно, М. Хоркхаймера й інших, які розглядали стилі життя як специфічний спосіб взаємодії осіб у соціальному світі, як індивідуальний або масовий спосіб споживання, або як механізм пристосування до соціальних умов. У національній соціології свій внесок зробили Є. Головаха, І. Паніна, О. Донченко й інші, визначаючи стилі життя, зокрема, як індивідуально-психологічну надбудову над способом життя.

Перші концепції соціальних механізмів розробили Т. Парсонс, Р. Мертон, Н. Смелзер. Вони розуміли соціальні механізми як сукупність дій, вчинків, відносин, невід'ємних від їх носіїв, завдяки яким відбувається те чи інше соціальне явище. Впливи соціальних механізмів на сучасні пострадянські трансформаційні процеси вивчають Т. Заславська, М. Шабанова. Такі соціальні механізми спираються на суб'єктів, що ініціюють соціальну трансформацію, на зміст їхніх соціальних дій, а також на взаємний зв'язок цих цілеспрямованих дій із масовими процесами, що спричинюють зрушення інституційної і соціальної структур суспільства. Проте, досі не було представлено комплексного аналізу впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти.

Загалом, до поширення феміністської критики, інтерпретація статей у соціології, а відтак базових процесів і результатів їх взаємодій, тобто стилів життя, покладалась на есенціалістські принципи. Феміністська критика розвиває концепції марксизму, структурного-функціоналізму, соціального конструктивізму. В рамках феміністської інтерпретації марксизму виникає нове поняття “подвійного гноблення”, капіталізм і патріархат розглядаються як дві взаємодоповнюючі системи, що створюють структурні умови гендерної нерівності, яка виражається в формуванні двох соціальних класів - жінок і чоловіків, де другий панує над першим (Дж. Мітчелл, Г. Рубін, Дж. Хубер).

Дослідниці-феміністки успішно переосмислюють ідеї парсоніанства й акцентують на зміні змісту соціальних ролей, які в патріархатному суспільстві організовані на основі гендерно-детермінованих ознак ієрархічності й відносин влади (А. Дворкін, С. Бем, Н.Кодоров, К. Міллетт, Б. Фрідан). Розвиток дослідницького інтересу до соціології повсякденності дозволяє здійснити перехід до аналізу гендерних відносин в процесах соціального конструювання реальності (Д. Смітт, Р. Лакофф, Л. Ірігаре, Т. де Лауретіс). Драматургічний інтеракціонізм і етнометодологія (Г. Гарфінкель) переорієнтовуються на засадах соціального конструктивізму (П. Бергер, Т. Лукман, П. Бурдьє, Е. Гідденс), і знаходять своє відображення в феміністських дослідженнях (Є. Здравомислова, А. Тьомкіна, Є. Ярская-Смірнова).

В Україні гендерна проблематика зосереджена в сфері міждисциплінарних гендерних досліджень, що представлені роботами Н. Чухим, І. Жеребкіної, Н. Лавриненко, Л. Малес, М. Скорик і інших. Ці роботи спрямовані на осмислення феміністичного й гендерного дискурсів, які панують у різних методологічних школах, є зосередженими на аналізі соціальних інститутів, таких як сім'я, кар'єра, держава, засоби масової комунікації (ЗМК), а також у галузі суспільних відносин, таких як гендерні образи й стереотипи, цінності, панування, мовна політика.

Отже, плюралізація парадигмальних уявлень про сутність соціальних взаємозв'язків дозволила сформуватись і закріпитись альтернативним епістемологічним практикам, однією з провідних стала феміністична епістемологія. Феміністична епістемологія спричинила глибинний структурний перегляд пануючої культури, яку назвала “патріархатною”, тобто такою, що виховувала соціальних суб'єктів у діалектиці панування й підкорення, відмовляла жінці в її соціальній компетентності, заперечувала соціальну суб'єктність усіх соціальних груп, окрім білого чоловіка не нижче середнього класу. Традиційні парадигми, в свою чергу, виявились неорієнтованими, а тому неспроможними адекватно описати й пояснити повсякденні практики життя такої макросоціальної групи як жінки.

Відтак, постає наукова проблема недостатнього й однобічного висвітлення в системі соціологічного знання механізмів формування життєвих стилів нерепрезентованих і недостатньо репрезентованих макросоціальних груп, зокрема жінок.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу.

Завдання відповідають меті дослідження й складають наступний перелік:

Розкрити специфіку застосування феміністичної парадигми у соціології до досліджень стилів життя й соціальних механізмів їх формування;

Поглибити соціологічне розуміння поняття “стиль життя”, визначити зміст поняття “соціальний механізм формування стилів життя” з урахуванням феміністичного знання на основі теоретичного й емпіричного аналізу;

Дослідити вплив процесів соціальної структурації на стилі життя шляхом критичного перегляду традиційних теорій стратифікації із урахуванням гендерних характеристик на основі методів феміністичної соціології;

Здійснити дослідницьку перевірку впливів соціальних механізмів на формування стилів життя шляхом проведення емпіричного дослідження на засадах феміністичної методології.

Об'єктом дослідження є стилі життя макросоціальних груп у контексті феміністичного аналізу на основі гендерної компоненти.

Предметом дослідження є соціальні механізми формування стилів життя макросоціальних груп у контексті феміністичного аналізу на основі гендерної компоненти.

У дисертаційному дослідженні використовуються такі методи:

загальнонаукові: міждисциплінарний, метатеоретизування - при визначенні основних засад феміністичної парадигми й феміністичної методології у соціології; історичний - під час розгляду еволюції підходів до розуміння проблематики стилів життя; діалектичний - при вивченні порівняльних впливів соціальної структури суспільства й стилів життя; деконструкції, децентрації, розрізнення - при визначенні гендерно-орієнтованого змісту поняття стиль життя; системно-структурний підхід - при проведенні класифікації соціальних механізмів формування стилів життя;

соціологічні методи збору даних: глибинні напівструктуровані біографічні інтерв'ю застосовані при проведенні емпіричного дослідження стилів життя молоді;

соціологічні методи аналізу даних: виведення теорій - при визначенні впливів соціальних механізмів на формування стилів життя; аналізу й синтезу - в ході формування власних висновків.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу.

Вперше в національній соціології розкрито специфіку застосування феміністичної парадигми для комплексного дослідження стилів життя й соціальних механізмів їх формування, яка полягає в з'ясуванні джерел формування соціальних ролей і соціальних статусів жіноцтва як соціо-гендерного класу, через викладення й пояснення соціального досвіду й соціальних впливів, які в умовах наявної соціальної структури здійснюють особи з різними гендерними характеристиками.

Поглиблено зміст поняття “стиль життя” з урахуванням гендерних характеристик, розкрито структуру стилів життя й визначені різні типи стилів життя, а також описані гендерні репрезентації життєвих стилів. Стилі життя визначено як стандартизовані габітуалізовані комплексні практики оперування осіб у соціокультурних просторах. Розкрито, що стилі життя складаються з базису й надбудови, де базис - це соціалізовані зразки й навички гендерно-означеної життєдіяльності, а надбудова - це прошарок власних рефлексій і виборів, стосовно соціально обумовлених репрезентацій статі. Доведено, що гендер є фундаментальним визначальним вибору стратегій міжособистісних взаємодій, тому гендерні характеристики складають основу формування й розрізнення стилів життя.

Визначено зміст поняття “соціальний механізм формування стилів життя”, здійснена класифікація соціальних механізмів формування стилів життя за критерієм функціональної спрямованості, а також подана характеристика соціальних механізмів формування стилів життя на основі гендерно-означеного підходу, підтвердженого результатами теоретичного й емпіричного соціологічного дослідження. Визначено, що соціальні механізми формування стилів життя складають інтегровану систему інституціоналізованих засобів впровадження нормативних зразків мислення й діяльності, що покликана здійснювати соціальний контроль за життєдіяльністю соціальних груп і окремих осіб. Критерієм класифікації соціальних механізмів визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя. Згідно визначеного критерію соціальні механізми розподілено на сім типів: статево-репродукуючі, соціально-психологічні, ціннісні, власне стратифікаційні, комунікативно-символьні, інструментально-утилітарні й афермативні механізми.

Здійснено феміністичний аналіз відомих концепцій соціальної структурації суспільств: М. Вебера, П. Бергера й Т. Лукмана, П. Блау, Дж. Тернера, П. Бурдьє, що полягає в співвіднесенні структурних характеристик соціальних груп із їх гендерними характеристиками, а також у визначенні механізмів соціальної структурації суспільств на основі гендерних ідентифікацій. Визначено критерії соціальної стратифікації за гендерною ознакою: володіння власністю; володіння капіталом; можливості соціальної мобільності; доступ до соціальних благ; соціальне походження; престижність; професійний статус; трудовий статус; віднесення до релігії; освіта; фізична спроможність. На цій основі побудовано нормативний розподіл соціальних статусів жінок і чоловіків у сучасному патріархатному суспільстві як характеристика гендерного розрізнення стилів життя. Доведено, що гендер лежить в основі соціальної стратифікації, тому в теоріях соціальної структурації суспільств варто звернути увагу на соціо-гендерні класи, соціо-гендерні статуси, соціо-гендерні ролі, гендерно-рольові очікування й т.д.

Уперше в національній соціології здійснено аналіз феміністичної методології у соціології як основи дослідження стилів життя, проведено емпіричне дослідження “Стилі життя молоді” методом глибинних напівструктурованих біографічних інтерв'ю, визначені методичні рекомендації застосування названого методу в дослідженнях стилів життя. Основні методичні рекомендації стосуються співвіднесення гендерних характеристик у парі дослідниця - респондентка (дослідник - респондент); орієнтації програми дослідження на виявлення й прояснення специфічних, нетипових у порівнянні з масовими проявів стилів життя; сфокусуванні інтерв'ю в сфері соціальної компетенції респондентки (респондента); оцінювання інформації про життєві практики в контексті досвіду їх формування; підтримки комунікативного зв'язку; вираження власної ідентичності в дослідженні; публікацій за результатами дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат й методологію соціологічної науки, збагачують її предмет, забезпечують диферсифікацію соціологічного знання. Таким чином зроблено внесок до розширення пізнавальних і пояснювальних можливостей соціології.

Результати дисертаційного дослідження корисні для розвитку й впровадження гендерно-чутливих державних політик, як визначено основними міжнародними документами, ратифікованими Україною, в тому числі Європейською хартією прав людини, Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації проти жінок, а також національними документами, зокрема, Конституцією України; можуть бути застосовані в процесі впровадження освітньої реформи в Україні, перегляду принципів і методів формальної освіти; дозволяють розробити рекомендації для подальшого розвитку, впровадження, поширення й правового визнання системи неформальної освіти в Україні.

Результати дисертаційного дослідження стануть у нагоді місцевим центрам соціальної служби для молоді, громадським об'єднанням, освітнім закладам, дослідницьким організаціям, засобам масової інформації і державним установам; можуть бути використанні для розробки академічних курсів і навчальних посібників із „Феміністичної соціології”, „Гендерних досліджень”, „Соціології культури”, „Соціології молоді”, „Соціології сім'ї”, “Теорій соціальної стратифікації”; корисні для організації і проведення емпіричних соціологічних досліджень.

Апробація результатів дисертації відбувалась на наукових конференціях студентів і аспірантів з 2001 по 2003 роки, методологічних семінарах, засіданнях кафедри загальної соціології, у практичній роботі, під час проведення лекцій і семінарських занять на факультеті соціології і психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; а також на міжнародному науково-практичному семінарі “Волонтерський рух молоді як запорука активного громадянства й соціальної солідарності. Сесія з методології емпіричних досліджень: Пошук нових підходів до збору й аналізу соціальної інформації” (Будапешт, Угорщина, 2004 р.); Щорічному 6-му і 7-му міжнародному науково-практичному семінарі “Демократія й права людини в мультиетнічних спільнотах. Сесія з гендерної політики” (Коньїц, Боснія й Герцеговіна, 2003-2004 рр.); Міжнародному семінарі “Рівні можливості й соціальне залучення” (Таллінн, Естонія, 2003 р.); Міжнародній конференції “Участь молодих жінок у політичному житті” (Страсбург, Франція, 2003 р.); Регіональному форумі ООН в країнах СНД “Молодь у XXI сторіччі” (Київ, Україна, 2003 р.); Регіональному семінарі "Гендерна політика в рамках процесу "Довкілля для Європи" (Київ, Україна, 2003 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Вплив євроінтеграції на соціальний і економічний статус жінок” (Варшава, Польща, 2003 р.); Міжнародній конференції з гендерної політики “Економіка й жіноцтво” (Гданськ, Польща, 2003 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Гендер і економічна справедливість у процесі євроінтеграції” (Варшава, Польща, 2002 р.); Міжнародній науковій конференції “Вплив структурних змін на економічний і соціальний статус жінок у перехідних країнах” (Суботіца, Сербія й Чорногорія, 2002 р.); Мастер-класі професора Л.Г. Іоніна “Нова магічна епоха-2: трансформація гендера”, ХНУ ім. В.Н. Каразіна (Крим, Україна, 2002 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференцiї “Свiт молодi - молодь світу” (Вінниця, Україна, 2002 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Соціальна нерівність і освіта: проблема, дослідження, дія” (Саратов, Росія, 2001 р.); 2-тій й 3-тій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Жінка. Освіта. Демократія” (Мінськ, Бєларусь, 1999-2000 рр.).

Результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію під час стажування в Міжнародному Жіночому Університеті (Німеччина, 2000 р.), Інституті Миру (Словенія, 2001 р.), під час проходження курсу дистанційної освіти “Вступ до гендерних досліджень” Харківського центру гендерних досліджень ХНУ ім. В.Н. Каразіна (Україна, 2002-2003 рр.), а також під час роботи над спільним проектом із Бірмінгемським Університетом (Великобританія, 2004-2006 рр.).

Публікації за темою дисертації здійснено в спеціалізованих виданнях в Україні і за кордоном, 3 публікації у фахових виданнях в Україні, загалом 6 публікацій за темою дисертації у наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації зумовлені метою й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 175 с., обсяг основної частини роботи 161 с., список використаних джерел має 152 найменування та займає 14 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі викладається актуальність і наукова проблема, окреслюються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, описуються методи дослідження, визначаються наукова новизна й практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження стилів життя” досліджуються різні підходи до аналізу проблематики стилів життя й визначаються парадигмальні засади дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1 “Обґрунтування феміністичної парадигми в дослідженнях стилів життя” визначається доцільність використання феміністичної парадигми для соціологічного теоретичного й емпіричного вивчення стилів життя й соціальних механізмів їх формування. В рамках розділу визначено роль феміністичних соціальних теорій у системі соціологічного знання; подано опис процесів інституціоналізації феміністичної парадигми в соціології; пояснено розрізнення між макро- і мікросоціологічними феміністичними теоріями, пост-структуралістською й неопозитивістською феміністичними теоріями, академічним фемінізмом і фемінізмом як суспільно-політичним рухом; визначено розрізнення між феміністичними, жіночими, гендерними, маскулінними й квір дослідженнями; обґрунтовано використання пост-структуралістської феміністичної метатеорії як засади даного дисертаційного дослідження; охарактеризовані методи теоретичного феміністичного аналізу.

Зокрема зазначається, що пост-структуралістська феміністична метатеорія в соціології виокремлює й деконструює основні категорії патріархатного соціального мислення, такі як, патріархатне суспільство, патріархатна культура, інститут патріархату, маскулінність і фемінінність, гетеросексуальність, і так далі, які узагальнюються в дискурсах патріархатно-орієнтованої науки й повсякденних кодексах “належної” життєдіяльності. Це дозволяє критично оцінювати складові елементи стилів життя й заглибитись у розуміння причин інституціоналізації або відкидання й маргіналізації життєвих стилів.

У підрозділі 1.2 “Новітній зміст поняття “стиль життя” досліджується зміст поняття “стиль життя”, спираючись на методи феміністичного аналізу. Це передбачає розгляд традиційних теорій формування стилів життя й їх співвіднесення з інноваційним розумінням проблематики розгортання життєвих стилів, узагальненому в феміністичній соціології. Стилі життя розглядаються через їх взаємозалежність з процесами соціальної структурації суспільства, а також через символізацією життєвих стилів на основі гендерних характеристик.

Життєвий стиль складає основу соціальної стратифікації суспільства й спирається на конвенції і привілеї (М.Вебер). Стиль життя виражає міру залучення окремих осіб і їх груп до системи суспільних відносин і каналів взаємодії між ними. Детермінантою суспільних відносин є гендер як базовий елемент формування й розрізнення стилів життя.

Стиль життя розглядається за критерієм престижу, через залежність культури, панування й економічної нерівності (П. Бурдьє). Культура є істотною категорією продукування класових структур, за рахунок чого стилі життя виявляють класову приналежність, а різноспрямовані стилі життя характерні для класу жінок і класу чоловіків.

Життєвий стиль виражається в прагненні до знаходження ідентичності (Г. Зіммель). Стилі життя спираються на гендерні ідентичності. За кожним гендером закріплені чітко визначені гендерно означені стилі життя. Оскільки гендерна нормативність є провідною ознакою патріархатного суспільства, то виникають стилі життя, для яких характерна “гендерна асиметричність”, тобто невідповідність частки ідеального й реального в гендерній ідентичності.

У другому розділі “Розробка емпіричного підходу на основі феміністичної методології” розкрито потенціал феміністичної методології у соціології для дослідження стилів життя й соціальних механізмів їх формування. Вирішено основні завдання, які полягають у врахуванні особливостей конструювання соціальної реальності при здійснені оцінювання й узагальнення соціальних фактів, а також у розкритті основних феміністичних методик, технік і прийомів організації і проведення соціологічних біографічних досліджень, як одного з методологічних підходів до дослідження стилів життя.

В розділі обґрунтовується, що успіх феміністичних досліджень стилів життя забезпечується завдяки застосуванню адекватних проблемі й цільовій групі методів проведення дослідження й плюралістичним дослідницьким інтерпретаціями, тому значну увагу в цьому розділі приділено феміністичним технікам “вислуховування”, “мандрування”, “нової критики”, а також визначенню й проясненню дослідницької позиції у перебігу й результатах дослідження.

З метою здійснення дослідницької перевірки названих положень, дисертанткою було підготовлено й проведено дослідження „Стилі життя молоді” в січні-жовтні 2003 року. Цільова група дослідження визначалась як: молоді особи жіночого й чоловічого гендерів, що мешкають на території України й представляють вікову когорту 18-28 років. Загалом було проведено 14 глибинних інтерв'ю, 7 з жінками, 7 з чоловіками.

Предмет дослідження склав вираження стилів життя в дискурсивних практиках. Мета дослідження визначалась як: з'ясування дискурсивних проявів стилів життя цільової групи дослідження. Основні завдання дослідження полягали в розробці й застосуванні гендерночутливого інструментарію дослідження й гендернозважених підходів до аналізу даних.

Методом дослідження було обрано глибинні напівструктуровані біографічні інтерв'ю, як засіб для реконструкції життєвих історій. Аналіз результатів спрямовувався на опис і розуміння життєвих подій, представлених у розповідях респонденток і респондентів.

Заради досягнення максимальної репрезентативності стилеформуючих чинників, відображення максимально можливого поля особистісних рефлексій, системного розкриття всіх сфер життєдіяльності особи, забезпечення плюралістичного дослідницького погляду, сценарій інтерв'ю було розподілено на чотири основні блоки: „життєві цикли”, „референтні групи”, „життєві цінності й мотивації”, а також „соціальні інститути й соціальні організації”. Основні результати дослідження представлені в висновках.

У третьому розділі “Класифікація соціальних механізмів формування стилів життя” описуються й класифікуються соціальні механізми формування стилів життя, для чого вирішується ряд завдань: здійснено феміністичний аналіз поширених концепцій впливу соціальних механізмів на формування стилів життя, визначено поняття “соціальний механізм формування стилів життя”, визначено й описано класифікатор соціальних механізмів формування стилів життя, проаналізовано соціальні механізми формування стилів життя на основі результатів емпіричного дослідження “Стилі життя молоді”, проведеного авторкою протягом 2003 року.

У розділі зазначається, що вплив соціальних механізмів детермінований поточним “порядком денним” формування належних осіб, що орієнтує їх у світі різноспрямованих стилів життя. Соціальні механізми формування стилів життя спрямовують суспільні зусилля особи для досягнення соціального визнання й заохочення, одночасно обмежують вибір стратегій життєдіяльності на основі санкцій і соціального заперечення.

Критерієм класифікації соціальних механізмів у даній роботі визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя особи або їх групи. Відповідно до визначеного критерію в дисертаційному дослідженні виділено сім типів соціальних механізмів. Зокрема обґрунтовується, що статево-репродукуючі механізми - це такі соціальні механізми, що здійснюють відтворення біологічної ознаки соціальності. Прикладами статево-репродукуючих механізмів можуть слугувати вагітність, лактація, аборт, клітороктомія, обрізання, кастрація. Соціально-психологічні механізми - це такі соціальні механізми, що формують структуру особистості, визначають її ставлення до соціального світу й себе. Прикладами соціально-психологічних механізмів можна назвати соціалізацію, референтні групи, ідентичності. Ціннісні механізми - це такі соціальні механізми, що орієнтують особу в множині різночинних соціальних взірців, формують світогляд особистості. Прикладами ціннісних механізмів слугують переконання, ціннісні орієнтації і соціальні очікування. Власне стратифікаційні механізми - це такі соціальні механізми, що виражаються в соціальних ролях, статусах, класах, престижі й соціальних інститутах як способах суспільної структурації. Комунікативно-символьні механізми - це такі соціальні механізми, що транслюють, означують й відтворюють соціальну інформацію. Гендер, масова культура, зґвалтування й споживання ілюструють можливі форми комунікативно-символьних механізмів. Інструментально-утилітарні механізми, якими є гроші, технології, індустрія, реклама, ЗМК, - це такі соціальні механізми, що забезпечують способи розподілу й використання соціальних ресурсів. Афермативні механізми - це такі соціальні механізми, що покликані затверджувати результати розподілу соціальних позицій, ресурсів і впливів. Афермативні механізми реалізуються в механізмах влади, нерівності, глобалізації й бідності.

Висновки

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні результати дисертаційної роботи, окреслено напрямки подальших досліджень у сфері проблематики стилів життя. Основні підсумки й результати полягають у наступному:

Обґрунтоване недостатнє й однобічне висвітлення в системі соціологічного знання механізмів формування життєвих стилів нерепрезентованих і недостатньо репрезентованих макросоціальних груп, зокрема жінок. Тому в дисертаційному дослідженні вирішено наукове завдання концептуалізації впливів соціальних механізмів на формування стилів життя з урахуванням гендерної компоненти на основі феміністичного аналізу.

Визначено, що сучасні соціологічні феміністичні теорії, об'єднанні в феміністичній парадигмі, формують систему поглядів загального типу, які сфокусовані на з'ясуванні джерел формування соціальних ролей і соціальної значимості жіноцтва як соціо-гендерного класу, через викладення й пояснення соціального досвіду й соціальних впливів, які в умовах наявної соціальної структури здійснюють особи з різними гендерними характеристиками. Таким чином досягається легітимізація жіночих стилів життя.

Вперше зазначено, що серед феміністичних теорій і напрямків, які критично розглядають соціальне життя, на особливу увагу при дослідженні життєвих стилів заслуговує феміністична пост-структуралістська соціологічна метатеорія. Визначено три основні характеристики феміністичної пост-структуралістської соціологічної метатеорії, яка, по-перше, спирається на деконструкцію соціальних інститутів патріархатних суспільств і критичний перегляд механізмів соціальної структурації; по-друге, розглядає соціальну реальність на засадах жіночої суб'єктної позиції і оцінює буденний досвід жіноцтва як соціо-гендерного класу в якості джерела феміністичних теорій; по-третє, переорієнтовує логіку пост-структуралістського соціологічного аналізу з урахуванням гендерних конструктів і розгортає нову систему методів феміністичного теоретичного аналізу соціальної дійсності, в центрі якої знаходиться прагнення розрізняти тоталітарні структури знання. Це дозволяє критично оцінювати складові елементи стилів життя й заглибитись у розуміння причин інституціоналізації або відкидання й маргіналізації життєвих стилів.

Запропоноване нове визначення поняття “стиль життя”. Стилі життя - це стандартизовані габітуалізовані комплексні практики оперування осіб у соціокультурних просторах. Розкрито, що стилі життя складаються з базису й надбудови, де базис - це соціалізовані зразки й навички гендерно-означеної життєдіяльності, а надбудова - це прошарок власних рефлексій і виборів, стосовно соціально обумовлених репрезентацій статі. Доведено, що гендер є фундаментальним визначальним вибору стратегій міжособистісних взаємодій, тому гендерні характеристики складають основу формування й розрізнення стилів життя.

З'ясовано, що стилі життя є гендерно-означеними, детермінованими актами гендерно-“належної”, “рекомендованої” і “забороненої” поведінки. В патріархатному суспільстві існують два конвенційно визнаних типи стилів життя: “маскулінний”, закріплений за чоловіками, заснований на принципі домінування й верховенства, й “фемінінний”, закріплений за жінками й заснований на принципі покорення. „Маскулінний” і „фемінінний” стилі життя детермінуються соціальним значенням, закріпленим за біологічним розрізненням чоловіків і жінок.

Узагальнено типологізацію стилів життя: жіночі - чоловічі, фемінінні - маскулінні, традиційні - інноваційні, популярні - маргінальні, конформістські - альтернативні, тоталітарні - самозрозумілі, мажоритарні - міноритарні, масові - індивідуальні, реальні - ідеальні, нормативні (конвенційні) - антисоціальні, альтруїстичні - гедоністичні.

Обґрунтовано, що застосування поняття „соціальний механізм формування стилів життя” дозволяє дослідити й описати динаміку, форми інституціоналізації, способи поширення й відтворення, критерії оцінювання, методи дослідження й підходи до узагальнення соціологічного змісту поняття „стиль життя” й реальних життєвих практик соціальних суб'єкток і суб'єктів.

Введено поняття “соціальний механізм формування стилів життя”, яким визначається складна інтегрована система інституціоналізованих засобів впровадження нормативних зразків мислення й діяльності, що покликана здійснювати соціальний контроль за життєдіяльністю соціальних груп і окремих осіб. Під впливом соціальних механізмів, що мають різнофункціональну спрямованість, формується стійкий набір способів оперування соціальних суб'єкток і суб'єктів у соціальному світі, тобто стилі життя.

Вперше досліджено, що соціальні механізми формування стилів життя проявляються в 7 типах: статево-репродукуючі, соціально-психологічні, ціннісні, власне стратифікаційні, комунікативно-символьні, інструментально-утилітарні й афермативні механізми, які описані в дисертації через гендер і стать, соціалізацію, референтні групи, ціннісні орієнтації, соціальні очікування, соціальні інститути, масову культуру, споживання, ЗМК, нерівність і відносини влади. Критерієм класифікації соціальних механізмів визначається зміст соціальної функції, яку виконує конкретний соціальний механізм або їхня група для формування стилів життя.

З'ясовано характеристики впливів соціальних механізмів на формування стилів життя. Статево-репродукуючі механізми відтворюють біологічну ознаку “стать” на основі соціальних критеріїв, в яких зафіксована статево-рольова диференціація, що проявляється, наприклад, у вагітності. Формування й відтворення в повсякденному житті “жіночих” і “чоловічих” стилів життя виражається як прояв конформної поведінки, обумовленої впливом соціально-психологічних механізмів, зокрема соціалізації. Легітимізовані цінності поширюють централізований контроль над індивідуальною життєдіяльністю, що проявляється в масовому формуванні та поширенні соціально-легітимних життєвих практик, детермінованих гендерним сценарієм і зафіксованих у ціннісних механізмах. Інституціоналізована нерівність макросоціальних груп на основі їх гендерних характеристик визначається впливом власне стратифікаційних механізмів, тобто соціальними ролями, статусами, класами й престижем, які взаємно пов'язані й виражають гендерний порядок. Поширення зразків гендерно-означеної життєдіяльності, на основі яких особи формують повсякденні стилі життя, здійснюють комунікативно-символьні механізми, в першу чергу масова культура. Забезпечення стандартизації “потрібних” осіб, зразкова гендерно-рольова модель, підтвердження соціальних статусів і легітимності виражається у впливі інструментально-утилітарних механізмів формування стилів життя, переважним чином через ЗМК і рекламну індустрію. Оцінювання стилів життя відбувається під впливом гендерної нормативності як результат дії афермативних механізмів, переважаючим із яких є відносини влади.

Здійснено феміністичний аналіз відомих концепцій соціальної структурації суспільств: М. Вебера, П. Бергера й Т. Лукмана, П. Блау, Дж. Тернера, П. Бурдьє, що полягає в співвіднесенні структурних характеристик соціальних груп із їх гендерними характеристиками, а також визначенні механізмів соціальної структурації суспільств на основі гендерних ідентифікацій. Визначено критерії соціальної стратифікації за гендерною ознакою: володіння власністю; володіння капіталом; можливості соціальної мобільності; доступ до соціальних благ; соціальне походження; престижність; професійний статус; трудовий статус; віднесення до релігії; освіта; фізична спроможність. На цій основі побудовано нормативний розподіл соціальних статусів жінок і чоловіків у сучасному патріархатному суспільстві як характеристика гендерного розрізнення стилів життя. Доведено, що гендер лежить в основі соціальної стратифікації, тому в теоріях соціальної структурації суспільств варто звернути увагу на соціо-гендерні класи, соціо-гендерні статуси, соціо-гендерні ролі, гендерно-рольові очікування й т.д.

Визначено, що організована за певними принципами стратегія застосування методів, процедур і прийомів підготовки й проведення соціологічних досліджень, а також аналізу й представлення отриманих соціологічних фактів носить назву феміністична методологія в соціології. Розкрито нові техніки проведення якісних емпіричних досліджень як “вислуховування”, “мандрування”, “нової критики”, “самоопис”. Обґрунтовано, що вивчення стилів життя засобами феміністичної методології дозволяє уникати однозначного оцінювання, заглибитись у немасовий досвід, а тому дозволяє повніше зрозуміти вибори стилів життя й стилеформуючи чинники з позицій гендерно-орієнтованого знання.

В дисертації визначено методичні рекомендації з використання методу глибинних біографічних напівструктурованих інтерв'ю для дослідження стилів життя, які полягають у наступному: забезпечувати відповідності гендерних характеристик у парі дослідниця - респондентка (дослідник - респондент), таким чином зменшуючи вплив “гендерного сценарію” й забезпечуючи можливість встановлення “спільної мови” на основі спільності життєвого досвіду, детермінованого гендерними характеристиками; зорієнтувати програму дослідження на виявлення й прояснення специфічних, нетипових у порівнянні з масовими проявів стилів життя, що досягається завдяки охопленню широкого поля структурних питань; звернути увагу на зміст розповіді респондентки (респондента), оскільки саме така інформація ілюструє стилі життя соціальних об'єктів і суб'єктів; фокусувати кожне конкретне інтерв'ю в сфері соціальної компетенції респондентки (респондента), тобто в яких вони проявляють здатність обґрунтувати свої судження або узагальнити широкий соціальний контекст; під час аналізу результатів дослідження характеризувати якості й особливості стилів життя на основі само-описів, тобто прямим цитуванням респонденток (респондентів) з приводу їх життєвих практик; узагальнення інформації робити обережно, оскільки можна пропустити, не врахувати “непопулярне” знання, яке тим не менш є суттєвим для розуміння певного стилю життя; оцінювати інформацію про життєві практики в контексті досвіду їх формування; обирати зважену комунікативну стратегію, щоби, з одного боку, не порушити комунікативний зв'язок, а, з іншого, не вплинути на результати дослідження; адекватно виражати власну ідентичність у дослідженні, приймати дослідницькі рішення, які можуть суперечити “класичним” рекомендаціям із організації дослідження, проте бути необхідними для забезпечення успішності результатів дослідження й правдивого висвітлення результатів; публікації по результатах дослідження мають бути загальнодоступними й написаними мовою, зрозумілою для широкого загалу.

Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат і методологію соціологічної науки, збагачують її предмет, забезпечують диферсифікацію соціологічного знання. Таким чином зроблено внесок до розширення пізнавальних і пояснювальних можливостей соціології.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шалаєва К.В. Аналіз феміністичної пост-структуралістської соціологічної метатеорії//Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2004. - № 21. - С. 74-78.

2. Шалаєва К. Визначення парадигмальних засад феміністичної соціології//Социальные технологии. Актуальный проблемы теории и практики. - 2004. - № 22. - С. 338-345.

3. Шалаєва К.В. Феміністична парадигма в формулюванні категорії “стиль життя”//Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2003. - № 15. - С. 20-22.

4. Шалаєва К.В. Про природу жіночого й природу чоловічого//Новая магическая эпоха - 2: трансформация гендера: Сб. Статей. Под ред. Л.Г. Ионина. - Харьков, 2003. - С. 234-252.

5. Шалаєва К. Стратегії соціальної роботи з молодими жінками//Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - № 4. - С. 109-119.

6. Shalayeva K., Young women's lobby in economic collective empowerment of women in Ukraine//Women in Transition Economy. Ed. by M. Dokmanovic. - Subotica, 2002. - P. 79-85.

Размещено на Allbest.ru