Соціальні аспекти комунікації в мережі інтернет: феноменологічний аналіз

Поняття віртуальності, його соціальний зміст і значення. Порівняльний аналіз соціологічних концепцій у вивченні комунікативного простору Інтернет. Адекватність ключових категорій феноменологічної соціології щодо аналізу новітніх інформаційних технологій.

Рубрика Социология и обществознание
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 23.10.2013
Размер файла 36,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут соціології

22.00.01 - Теорія та історія соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Соціальні аспекти комунікації в мережі інтернет: феноменологічний аналіз

Коноплицький Сергій Михайлович

Київ -2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті соціології НАН України.

Науковий керівник

доктор філософських наук, професор

Танчер Віктор Володимирович,

Інститут соціології НАН України,

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, доцент

Кутуєв Павло Володимирович,

Національний університет «Києво-Могилянська Академія», професор

кандидат соціологічних наук, доцент

Щербина Віктор Миколайович,

Національний університет державної податкової служби України, завідувач кафедри

Провідна установа

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ

Захист відбудеться «20» квітня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий 22 лютого 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У 70-80-х роках ХХ століття почався новий етап розвитку людства, спричинений черговою хвилею науково-технічної революції, розвитком нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, що кардинально і стрімко змінили спосіб життя людини, виробничі відносини та методи управління, систему ціннісних орієнтацій, стилі життєдіяльності та світосприйняття людей. Глобальний соціальний ефект цих трансформацій викликаний, насамперед, появою світової мережі Інтернет. Internet (Інтернет), знаменує собою початок нової ери в ментальності людства, з домінуючою цінністю різноманітної інформації, соціальною диференціацією за принципом «наближеності до знання», симбіозом соціальної організації з інформаційними технологіями. Слід зазначити, що від середини 60-х років західними соціологами та соціальними філософами (Д.Белл, Д.Рісман, О.Тоффлер, А.Турен та ін.) активно обговорювалося питання про вступ найрозвиненіших країн до якісно нової стадії соціального розвитку, охарактеризовану ними як постіндустріальне чи інформаційне суспільство, головним критерієм відмінності якого є визначальна роль інформаційних технологій в усіх сферах життєдіяльності людей. Вплив Інтернету на суспільство, передусім, у громадському житті розвинутих західних країн та певні трансформації, викликані цим феноменом, не залишилися поза увагою сучасної соціології.

У сучасній соціології, особливо у західній, точаться жваві дискусії навколо проблем пов'язаних із необхідністю переосмислити предмет, характер, специфіку та завдання науки в епоху розвитку інформаційного суспільства, переосмислення надбань класичної соціологічної думки. Одним із напрямів у сучасній соціологічній думці, що практично не використовується, за допомогою якого можна розкрити надто специфічні риси соціального аспекту мережі Інтернет, і особливо Інтернет комунікації, є феноменологічна традиція у соціології. Особливості предмету соціології Інтернету в силу його новизни в той же час не передбачають необхідності відмежуватись від класичної, головним чином позитивістської соціології.

У сучасній західній соціологічній літературі є певні, не структуровані елементи аналізу глобальної мережі. Можна відзначити імена таких дослідників, як Говард Рейнгол (Howard Rheingol), Альберт Беншоп (Albert Benschop), Робін Хамман (Robin B. Hamman), які спеціалізуються на вивченні феномена «віртуальних або онлайн-співтовариств», пояснюючи принципи їх формування, функціонування та конструювання. Певні суперечки точаться стосовно змісту понять аналізу соціального змісту Інтернету - мережні спільноти, кіберкомунікація тощо. За умов невизначеності деяких термінів, однак визнається, що важливою є, передусім, змістовна сутність предмету.

Інтернет є предметом наукового інтересу обмеженої кількості соціологів. У вітчизняній соціологічній науці Інтернет майже не вивчається. У зарубіжній соціології ситуація значно краща. Вивчення Інтернету важко розділити з аналізом категорії «віртуальність», яка має декілька трактувань, у тому числі у сфері гуманітарного знання. Розглядаючи віртуальну реальність у сенсі аналізу Інтернет явищ, ми маємо на увазі графічне уявлення кіберпростору. У цьому просторі успішно здійснюються комунікаційні процеси, створюються співтовариства. Саме цей аспект вносить соціальні чинники в категорію віртуальності. Так, віртуальне спілкування можна розглядати, як модель реальної інтеракції, яку не обтяжують такі «супутні елементи», як міміка, жести, інтонації тощо.

Проблема «віртуальності» - міждисциплінарна проблема, тому сучасні форми віртуального буття можуть і повинні вивчатися найрізноманітнішими науками. Соціологічний аналіз даного поняття варто пов'язувати з багатовимірною просторово-часовою організацією віртуальності з її соціальними та комунікативними тенденціями.

Таким чином, наукова проблема витікає з необхідності концептуального узагальнення та систематизації існуючих знань стосовно соціології Інтернету у вітчизняній науці, у виявленні соціальної специфіки комп'ютерно - опосередкованого спілкування у віртуальному просторі та з'ясуванні засад його теоретичних досліджень, у віднайдені ключових феноменологічних понять і категорій, на основі яких пропонується вивчати нову соціокультурну реальність. У цьому зв'язку визначення можливостей використання феноменологічної методології в соціології Інтернету є першочерговим дослідницьким інтересом.

Поява і глобальне розповсюдження Інтернету означає нове (потенційно неосяжне) розширення кола учасників спілкування. Інтернет - це особливе технологічне середовище, що дозволяє використовувати всі існуючі раніше символічні системи та забезпечує доступ до будь-якої інформації, яку можна зафіксувати з їх допомогою, прагне відмінити всяку своєрідність, специфічність. Інтернет глобалізує: його можна пристосувати до всіх областей людської активності. Вважається, що тим самим готується найбільший в історії людини переворот: формується нова соціальна структура сучасного суспільства, в якій людство вперше знаходить статус реального, а не номінального, потенційного (як це було дотепер) суб'єкта історії.

Отже соціологія не може обмежуватися лише фіксацією Інтернет-комунікації, але повинна виробити спеціальний методологічний базис для подальшого аналізу її змісту, соціальної функції. У зарубіжній соціології робляться перші кроки в цьому напрямі. Проте вивчення соціальних проявів Інтернету обмежуються проекцією функціоналістського підходу, продукуючи аналогії з стратифікаційними моделями реального суспільства і питаннями психологічного комунікаційного комфорту. Одна з ідей цієї роботи є спроба запропонувати конструктивістську парадигму соціології в аналізі віртуальних комунікаційних процесів.

Сучасна соціологічна аналітика значною мірою присвячена з'ясуванню сутності та інтерпретації концепцій комунікації, у тому числі в Інтернет. Це праці П.Бурд'є, А.Зільбермана, П.Лазарсфельда, Г.Лассуелла, М.Маклюена, Р.Уільямса, Ж.Еллюля, Т.Келера, В.Фриндте та ін.

У російській соціологічний науці розгляд деяких аспектів соціології Інтернету та ідей окремих його представників здійснено у дослідженнях таких теоретиків Н.Алексенка, О.Арестова, А.Войскунського, Г.Батигіна, Є.Белинської, С.Бондаренка, В.Бурова, Б.Докторова, В.Дрожжинова, Ф.Широкова, В.Ємєліна, А.Жічкіної, А.Іванова, С.Парінова, Т.Філіппової, А.Шадріна та ін.

В українській соціології підходи до вивчення процесу комунікації та особливості феноменологічного підходу розглядали Г.Почепцов, Н.Костенко, Т.Рудницька, В.Танчер, Є.Головаха, А.Ручка, О.Злобіна, В.Осовський, В.Королько, П.Кутуєв, В.Бурлачук, Г.Вайнштейн та ін. Першу спробу систематизації інформації щодо соціальних аспектів Інтернету зробив В.Щербина.

У вітчизняній соціології не приділяється належна увага проблемі соціології саме Інтернету, з'ясуванню його концептуальних засад та характеристиці окремих його ідей. Слід зазначити, що досі бракує ґрунтовних розробок узагальнюючого характеру, комплексних досліджень постмодернізму як напряму соціологічного теоретизування, і понятійно-категоріального апарату стосовно нових комунікативних процесів. Це обумовлює необхідність узагальнення існуючих знань стосовно Інтернету в соціологічній теорії, що передбачає дослідження основоположних ідей та теорій, з'ясування сутності феноменологічної методології та можливостей її використання для аналізу віртуального комунікаційного простору.

Методологічною основою і науково-теоретичною базою дисертації є дослідження, що належать як безпосередньо до області феноменологічної традиції в соціології, так і соціологічні роботи, в яких ідеться про роль інформаційних технологій в сучасному суспільстві. До перших здобувач відносить праці Е.Гусерля, А.Шюца, І.Гоффмана, Г.Гарфінкеля, класиків мікросоціологічних концепцій, що сформулювали основний категоріальний апарат феноменологічної соціології, який власне і є теоретичним і методологічним фундаментом цього дослідження. Другу групу джерел складають роботи цілої низки соціологів теорії постіндустріального або інформаційного суспільства, а також дослідження у сфері засобів масової комунікації, зокрема, М.Маклюена, Ю.Хабермаса, П.Бурд'є, А.Турена та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації не пов'язана з науковими планами організації, де виконана робота, а також із галузевими і державними програмами.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення методологічних і методичних основ соціологічних концепцій комунікативного простору Інтернет та вивчення можливості застосування та обмеження феноменологічного методу щодо аналізу віртуальності.

Досягнення мети передбачає розв'язання наступних завдань:

визначити поняття віртуальності, виявити його соціальний зміст і засадничі характеристики;

систематизувати теоретичні концепції стосовно вивчення комунікації, зокрема, віртуальної;

зробити порівняльний аналіз соціологічних концепцій у вивченні комунікативного простору Інтернет;

продемонструвати адекватність ключових категорій феноменологічної соціології щодо аналізу новітніх інформаційних технологій.

Об'єктом дослідження є теоретичний аналіз комунікативних процесів, зокрема, Інтернету.

Предмет дослідження - соціологія Інтернету, феноменологічний підхід у сучасній соціології щодо Інтернету.

Методи дослідження - метод феноменологічного аналізу, метод порівняльного аналізу, постмодерністський теоретико-методологічний аналіз. віртуальність комунікація інтернет феноменологічний

Наукова новизна одержаних результатів. Соціологічне дослідження глобальної мережі Інтернету вже мають істотну наукову новизну. Окрім конкретних задач роботи, автор мав на меті певну презентацію основних наукових розробок у науковому досліджені Інтернету. Внаслідок розв'язання поставлених дослідницьких задач досягнуто результатів, що характеризуються наступною науковою новизною:

Уперше у вітчизняній науці узагальнено і систематизовано теоретичні концепції соціології Інтернету. Представлено, що на сьогодні вже накопичена певна наукова база нової галузевої соціологічної дисципліни. В роботі вперше запропоновано можливість застосування феноменологічного напряму в соціології Інтернету, що дозволило розкрити основні механізми Інтернет-комунікації та виявити базові елементи віртуального спілкування. Це, перш за все, комплекс характеристик, таких як: відсутність вербального контексту, зорового контакту, анонімність, компенсаторне використання тексту для емоційного офарблення розмови та ін. Феноменологічна соціологія, на думку автора, отримує «нове дихання», нові перспективи в інформаційну епоху, оскільки мова йде про відсутність особливості повсякденного epoche - віри у реальність об'єктів, існуючих поза нами (Інтернет-технології дозволяють спілкування з роботом, т.зв. «ботом»);

Уперше запропоновано модель вивчення комунікації, яка здійснюється на основі комп'ютерно - опосередкованого спілкування у віртуальному просторі. Смислоутворювання в цьому процесі відбувається без вербальної комунікації в традиційному її розумінні, тобто без таких її елементів як кінесика (значущі жести, рухи), проксеміка (дистанція, комфортний простір), просодія (мовна мелодія, наголос, тембр, ритм), артефакти (відмітні знаки, одяг), хронеміка (час як показник), зоровий контакт, вплив запаху і ін. що дає змогу розуміти первинні, базові комунікаційні основи та звідси вивести певні концептуальні засади комунікативних схем повсякденності;

Дістав подальшого розвитку аналіз причин соціальної стратифікації у віртуальному просторі мережі Інтернет. Показано, що частіше всього стратифікація обумовлена рівнем знання та спеціалізації користувача, а отож підтверджено стратифікаційну модель за принципом володіння знанням та інформацією;

Вперше запропоновано конструктивістську концепцію аналізу віртуальної комунікації, з точки зору драматургічного підходу Е.Гофмана. Продемонстрована практична модель застосування даної теорії на прикладі усвідомлення зв'язку гендерних проявів у віртуальному середовищі з контекстами ефективної комунікації, що допомогло зрозуміти принципи самопрезентації особи в Інтернет-комунікації та у реальному житті і формування образів, які виступають основою моделей спілкування. Це взаємна типологізація, умовність образу, загальний смисловий фон;

Дістало подальшого розвитку вивчення співтовариств в контексті мережних взаємодій, описано їх місце у соціальному просторі індивіда. Мережне співтовариство розглянуте як специфічна форма соціальної структури, соціальна мережа віртуального спілкування, (досвідно встановлювана емпіричними дослідженнями як характеристика «інформаційної епохи»). Показано, що мережні співтовариства мають соціальну природу та всі ознаки реальних співтовариств (стратифікація, мобільність тощо), але також мають і специфіку, обумовлену характером віртуальної комунікації.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчення наукових розробок зарубіжних соціологів з питання аналізу віртуальної комунікації дає можливість застосовувати їх результати в якості теоретико-методологічної основи для проведення вітчизняних соціологічних досліджень і напрацювання теоретичного матеріалу в галузі соціології Інтернету. Розгляд проблем, який автор пропонує в своїй праці, допомагає більш повно осягнути сферу наукових інтересів провідних західних соціологів і більш глибоко зрозуміти сучасну соціологічну проблематику та висвітлити вектор наукових соціологічних інтересів майбутнього, тим самим збагачуючи доробок історії соціології. Матеріали дисертації можуть слугувати теоретико-методологічною основою для соціологічного вивчення комунікаційних процесів сьогодення, теоретичних розробок соціології Інтернету та віртуалістики. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних курсів з історії соціології, соціології інформаційних процесів, соціології Інтернету, інших соціологічних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження було викладено у тезах, що доповідались автором на ІІ Всеукраїнській соціологічній конференції (Київ, 2002).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у 3 статтях у провідних наукових фахових виданнях та у 2 статтях та тезах доповіді на конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 145 с., на яких розміщено 1 рис., список використаних джерел (102 найменування) займає 9 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі сформульовано актуальність теми дослідження, вказано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання дослідження, окреслено наукову новизну результатів роботи, їх практичну значущість, наведені дані про апробацію результатів та публікації.

Перший розділ «Інтернет як соціально-історичний феномен» присвячено аналізу історичної ролі Інтернету, з'ясуванню соціально-історичних і теоретико-методологічних джерел соціології Інтернету, та визначенню соціального контексту поняття «віртуальності».

Виконання зазначеного завдання передбачало з'ясування того, під впливом яких факторів відбулися в західному суспільстві такі зміни, що дозволили надати технічним досягненням гуманітарний, глобальний та всесвітній зміст, акумульований в Інтернет-технологіях. Автор підкреслює, що в соціології виникнення ери Інтернету асоціюється з епохою інформатизації суспільства, головними опорами якої став доступ до знання, інформації. Основна ознака цієї епохи - поділ суспільств, який проявляється у різноманітних сферах, на інформаційно заможні, та інформаційно бідні. Феноменом Інтернету, з соціологічної точки зору, є існування в ньому людей, як в якомусь середовищі, «віртуальному просторі». Вивчення Інтернету важко розділити з категорією «віртуальність», яка має декілька трактувань, у тому числі у сфері гуманітарного знання. Кажучи про віртуальну реальність у сенсі аналізу Інтернет явищ, ми маємо на увазі графічне уявлення кіберпростору. У цьому просторі успішно здійснюються комунікаційні процеси, створюються співтовариства, «кібер-клани». Саме цей аспект вносить соціальні конструкції в категорію віртуальності. Наприклад, віртуальне спілкування можна розглядати, як модель реальної інтеракції, яку не обтяжують такі «супутні елементи», як міміка, жести, інтонація, проксеміка (дистанція), хронеміка (час як показник), зоровий контакт, просодія (тембр голосу, тип мовлення, мелодика), артефакти (одяг, характерні знаки) та інше. Тут текстуальна форма комунікації дозволяє виявити архетипічні форми людського спілкування. Принципова відмінність сучасного типу віртуальності полягає в тому, що з розгортанням нових інформаційних і телекомунікаційних технологій змінюється сам характер віртуальності - з'являється специфічний простір, який спеціалізується на переході всього і вся у віртуальний стан. Формується принципово новий тип символічного існування людини, культури, соціуму. Спостерігається переплетіння двох зустрічних інноваційних процесів: з одного боку, соціальна реальність все більше символізується (розвиток філософії постмодернізму є віддзеркаленням цієї тенденції), з іншою - розвиток техніки породив особливе технічне віртуальне середовище, внаслідок чого «віртуальність» соціальних форм початку знаходить форму технічної віртуальності. Автор наголошує, що в соціології сьогодні, розглядаючи властивості віртуальної реальності, недостатньо актуалізувати тільки словникове значення терміну «віртуальність» - «можливий, потенційний». Це звужує суть явища. Виходити варто з багатовимірної просторово-часової організації віртуальності з її соціальними і комунікативними тенденціями.

Здобувач виокремлює, описує та коротко характеризує ці процеси, що отримали назву інформатизації та віртуалізації, і зазначає, що їх наслідком стали кардинальні зміни, що відбулися в усіх сферах суспільного життя та охопили не тільки прошарок людей, які залучені до комп'ютерно-опосередкованих технологій, але й проявилися в медіа, піар, політиці, бізнес-середовищі та ін.

Аналізуючи зміни, що відбулися в інформаційно розвинутих суспільствах, що отримали назву інтернетизації, автор звертає увагу на те, що вони були спричинені, насамперед, науково-технологічним «бумом» 60-70 рр. Також ці зміни здобувач пов'язує з інтенсифікацією діяльності та впливу бізнесу на суспільне життя. У дисертації підкреслюється, що бурхливий розвиток економіки породив нові потужні потоки інформації, структура якої постійно ускладнюється, що потребує нових можливостей її переробки, обробки та передачі та зумовлює необхідність широкомасштабної комп'ютеризації. Наголошується, що комп'ютерна революція створила нове середовище проживання та існування людини. Вона змінила значення комунікації і надала їй нових вимірів.

У соціальній сфері процеси та інтернетизації та віртуалізації, які автор розцінює як процеси інформатизації, призвели до ускладнення соціальної структури, оскільки спричинили формування нового принципу соціальної стратифікації. У дослідженні звертається увага на те, що основним критерієм соціальної стратифікації в західних суспільствах стає рівень освіти і знань, на противагу критерію володіння засобами виробництва. Автор підкреслює, що підвищення ролі знання, пов'язане з ускладненням технологічної сфери, зумовлює зростання значення високоосвіченої та висококомпетентної технологічної еліти, котра контролює процеси соціального виробництва та сприяє розколу соціуму на різнорідні соціальні групи.

Окремо автор розглядає сукупність соціальних ризиків, що викликані появою Інтернету. Це - порнографія, наркопропаганда, тероризм, нетерпимість, Інтернет-провокації. Соціальні ризики в Інтернеті не є настільки специфічними, щоб заходи по їх запобіганню докорінно відрізнялися від соціальних ризиків у реальному житті. Проте основна проблема полягає в ідеальній демократизації віртуального простору, де технічно поки що неможливо контролювати весь обсяг інформації та доступ до неї.

У другому розділі «Кіберкомунікація - як об'єкт соціологічного дослідження» розглядаються та аналізуються дві основні теми: комунікаційні можливості Інтернету та мережні співтовариства в ракурсі соціологічного аналізу.

Перш за все, автор вважає необхідним концептуалізувати поняття кіберпростіру. Це, по суті, і є поле Інтернету, смисловий варіант віртуальної реальності, де домінуюче положення займають логіко-мовні апперцептивні структури інформації. У соціології комунікацію визначають як соціально обумовлений процес передачі та сприйняття інформації в умовах міжособистісного і масового спілкування по різних каналах за допомогою різних комунікативних засобів (вербальних, невербальних і інших). Автора цікавлять, перш за все, основи віртуальної комунікації або комп'ютерно-опосередкованого спілкування. У контексті комунікації в електронному середовищі (комп'ютерно-опосередкованої комунікації, кіберкомунікації) автор звертає увагу на теорії, підходи та моделі, в яких комунікація розглядається як первинний процес, що координує осмислені (логічні) практичні дії людини. Особливістю цих дій (взаємодій, транзакцій) між комунікантами (адресант, адресат, індивідууми, говорячий, аудиторія) є те, що вони здійснюються в комп'ютерному середовищі, через комп'ютерний канал зв'язку (комп'ютерні телекомунікації). Також є відмінність цього виду комунікації від людино-комп'ютерної взаємодії, яка згідно дослідженням Е. Холу, відноситься до низько-контекстуальної культури і, на нашу думку, має наперед задані логічні основи взаємодії та більш жорсткі інформаційні обмеження в символах, тезаурусі, діалозі, діях, зворотному зв'язку. Так, розуміння комп'ютером повідомлення або твердження можливо тільки при абсолютно точному виконанні відповідної допустимої команди, інструкції, угоди. Програмою може не бути сприйнята команда, що має зайвий пропуск, неправильний синтаксис, виконана із затримкою за часом, що знаходиться не в потрібному рядку тощо. Повідомлення при людино-комп'ютерній комунікації повинне бути однозначним і точним. Тому, термін, що використовується автором - комп'ютерно-опосередкована комунікація або кіберкомунікація, найбільш точно характеризує основний об'єкт дослідження - комунікацію, зберігаючи найважливіші для розуміння терміну слова (комп'ютер, середовище, кіберпростір, комунікація) і пропонується для подальшого використання в соціології.

Комп'ютерно-опосередкована комунікація має значні суттєві особливості, порівняно з комунікацією, як такою. Автор зауважує, що у віртуальних соціумах людей як таких не існує, швидше слід говорити про віртуальні образи, створені реальними людьми. Через початкову анонімність і невидимість, що є пов'язаними з відсутністю візуального ряду в мережних комунікаціях, людина, звичайно, творить собі віртуальний образ згідно своїм бажанням і можливостям.

Якщо ж говорити про структуру глобальної соціальної спільності кіберпростору, то вона складається з макросоціальних і мікросоціальних віртуальних мережних співтовариств. У свою чергу макросоціальні співтовариства (великі групи) можуть полягати як з окремих мікросоціальних співтовариств (малих груп), так і не мати розподілу на стійкі мікросоціальні співтовариства.

Класифікаційним критерієм віднесення співтовариств до мікросоціальних автор пропонує вважати наступні:

Наявність ієрархічної (стратифікаційної) структури співтовариства (необхідна, але недостатня умова).

Існування стійких міжособових комунікацій усередині мережної структури, в яких беруть участь члени даного мікро-соціального співтовариства (необхідна й достатня умова).

Мережне співтовариство є деяким співтовариством людей, що спілкуються між собою з певної тематики і використовують як базовий засіб комунікації Інтернет-технології для організації групової взаємодії учасників співтовариства, що самоорганізовується.

Структура і характер Інтернет-інформації істотно відрізняється від характеру та структури звичайної ЗМІ-інформації. По-перше, тут представлені всі види комунікації (масова, спеціалізована, міжособистісна, інтраперсональна), тоді як у ЗМІ міжособистісна та інтраперсональна комунікація практично відсутні. По-друге, питома вага і значення масової комунікації в Інтернеті звужується, оскільки тут панує спеціалізована інформація при одночасному значному зростанні індивідуальної (інтерактивної) взаємодії. По-третє, в мультимедійному світі e-простору різко зростає різноманітність змісту доступної інформації. При цьому в Інтернеті в тому або іншому вигляді присутні всі традиційні засоби комунікації: відеоконференція, ICQ, броузер, мета-пошук, онлайн-голосування, форум, чат, а також інші типи Інтернет-спілкування, які не тільки відтворюють всі відомі форми спілкування, але і пропонують принципово нові. Автор зауважує, що саме вивчення комунікативних практик Інтернету є одним з найбільш перспективних напрямів досліджень в соціології Інтернету. Тут основна ідея дисертації, яка полягає в принципіальній можливості вивчення комунікативних схем в суспільстві на основі вивчення архетипічних тенденцій до якості спілкування в мережі Інтернет.

І саме у третьому розділі «Конструктивістська парадигма в соціології як основа аналізу кіберкомунікаційного простору» здійснюється спроба запропонувати положення феноменологічної традиції соціологічного теоретизування, що представлені перш за все класиками конструктивістської соціології - Альфредом Шюцем та Ірвінгом Гофманом.

Здобувач підкреслює, що ідеї саме цих мислителів найбільш адекватні умовам вивчення віртуального простору комунікації.

Перш за все автор аналізує наукову еволюцію поняття epoche, яке Альфред Шюц запозичив у Едмунда Гуссерля. Еpoche - утримання від будь-якого судження, що стосується об'єктивного світу. Феноменологічна редукція до феноменів, до чисто психічного вимагає двох рівнів. Перший - систематичне і радикальне epoche усякої «позиції, що об'єктивує» у переживанні, як стосовно розгляду окремих феноменів, так і стосовно цілісної структури внутрішнього життя. Другий рівень - максимально повна фіксація, збагнення й опис тих різноманітних «явищ», що вже не виступають «об'єктами», але «одиницями змісту». Таким чином, феноменологічний досвід - єдиний досвід, який можна назвати «внутрішнім» у повному розумінні слова; його здійснення, практично, не має меж. Подібний «висновок у дужки» об'єктивного та опис того, що потім «є», може бути здійснений і над «життям» іншого «Я», яке можливо собі уявити, «редуктивний» метод може бути поширений із царини власного досвіду на досвід інших «Я». І далі, спільність, досвід якої нам дає свідомість спільності, може бути скорочена не тільки до інтенціональних полів індивідуальної свідомості, але також за допомогою інтерсуб'єктивної редукції до того, що їх поєднує, а саме, феноменологічної єдності життя спільності. Розширене в такий спосіб психологічне поняття внутрішнього досвіду досягає своєї повноти. Особливістю epoсhe повсякденності, за Шюцем, є відмова від будь-якого сумніву в існуванні об'єктів поза нами. Тут йдеться про те, що у повсякденному житті ми твердо переконані в існуванні навколишніх речей. Ми думаємо, що можемо дивитися на них очима нашого сусіда, наприклад, і що, опинившись на його місці, ми би бачили те саме, що й він. У цьому полягає шюцівська теза «взаємозамінності перспектив та систем релевантностей», характерних для повсякденного мислення.

Але, як зазначає автор, у ХХ столітті ми отримали ще один вид реальності, вивчення якого змушує нас з іншого боку подивитися на шюцівську концепцію повсякденного epoche. Мова йде про віртуальний світ, а також про компонент логіки віртуальної реальності у суспільстві, що припускає заміну реальності її образом, не обов'язково з використанням комп'ютерної техніки. Таким чином, відкривається більш соціологічна перспектива аналізу даного поняття.

Комп'ютерно-опосередкована комунікація - це царина безпосереднього смислового поля, не завантаженого процесом конструювання образу співрозмовника на основі його зовнішніх даних, тембру голосу, манери поведінки тощо. Тут ми зіштовхуємося із відсутністю особливості повсякденного epoche -- віри у реальність об'єктів, існуючих поза нами. Більше того, нам відомо, що ми можемо мати справу із симуляцією. Орієнтація виключно на знакові схеми унеможливлює «перевірку» реальності. Ми не можемо побачити, почути і переконатися, що спілкуємося із живим співрозмовником, а не з комп'ютером, наприклад. Не кажучи вже про знання психофізичних, статевих, вікових та інших особливостей нашого об'єкта. Отже, віртуальність не припускає шюцівської тези про особливості повсякденного мислення. Однак, вивчення цієї царини, не виключає використання феноменологічної редукції, яка націлена не на сприйняття відомих і виявлення ще не відомих властивостей, функцій тощо. предмета, але на сам процес сприйняття як на процес формування певного спектру значень, що вбачаються в предметі, його властивостях і функціях. Тому автор припускає, що залучення феноменологічного методу як засобу виявлення та опису поля безпосередньої смислової напруги свідомості та предмета до вивчення віртуального простору цілком виправдане, оскільки він органічно вписується у таку комунікативну структуру даної реальності.

Крім феноменологічної концепції, автор пропоную застосування у вивчення комунікативного простору Інтернету оригінальну теорію драматургічної соціології Ірвінга Гофмана.

Одна з найголовніших якостей Інтернет-комунікації - є анонімність. Тобто, кожне віртуальне спілкування є потенційно драматургічним, зі зміною ролей та їх конструюванням. Особливо це стосується вивчення використання гендерних ролей у спілкуванні, через що, можливо більш детально аналізувати структуру тендерних ролей у суспільстві. Проблема зміни ідентичності у віртуальному просторі недостатньо освітлена навіть зарубіжними дослідниками. Приклад такої ролевої гри, що часто зустрічається, - це віртуальна «зміна статі» - видачі себе у віртуальній комунікації за представника протилежної статі.

Засоби, які використовуються в суспільстві для виразу приналежності по статті, Гофман називає формальними конвенціональними актами. Формальні конвенціональні акти є моделями доречного в конкретній ситуації поведінки. Вони побудовані за принципом «твердження - реакція» і сприяють збереженню та відтворюванню норм повсякденної взаємодії. При цьому передбачається, що виконавцями конвенціональних актів є соціально-компетентні дійові особи, включені в даний соціальний порядок, що гарантує їм захищеність від посягань божевільних (соціально некомпетентних) індивідів. Приклади конвенціональних актів - контекстів гендерного дисплея необчислені. Всяка ситуативна поведінка, всяке зборище (gathering), по Гофману, мислиться як гендерний забарвлене. Офіційна зустріч, конференція, банкет - один ряд ситуацій; ділова розмова, виконання роботи, участь у грі - інший. Виховні практики, сегрегація у використовуванні інституційних просторів - ще одна груп прикладів. Гендерний образ є сукупністю формальних конвенціональних актів взаємодії.

Усвідомлення зв'язку гендерних проявів із контекстами ефективної комунікації, привело до використовування конструктивістами поняття підзвітності та з'ясовної (асcountability). Процес комунікації припускає деяку кількість негласних допущень або умов, що створюють самі можливості взаємодії. Коли взаємодіюча особа вступає в комунікативний контекст, вона демонструє себе, повідомляючи про себе якусь інформацію, сприяючу наведенню комунікативного моста, формуванню відношення базового довір'я. Починаючи спілкування, комунікатор представляє себе як особа, яка повинна викликати довір'я. Його образ - це розповідь про себе, звіт перед іншими, який своєю доцільністю робить людину прийнятним для комунікації. Образ - це сертифікат, що гарантує його визнання як нормального, який не потребує соціальній ізоляції та лікування.

Соціальне відтворювання дихотомії чоловічого і жіночого в гендерному дисплеї гарантує збереження соціального та інтерактивного порядку. Як тільки образ виходить за межі підзвітності, як тільки він перестає вписуватися в загальноприйняті норми буття, його виконавець потрапляє в ситуацію гендерної проблеми, яка обумовлена тим, що їх поведінка не укладається в створені суспільством норми гендерного дисплея. Порушення гендерного дисплея загрожує остракізмом, але сприяють формуванню емержентних норм.

Гофман вважає, що в ситуації взаємодії гендерний образ діє як «приманка». Демонстрація приналежності по статі передує виконанню основної практики і завершує її, працюючи як перемикаючий механізм (scheduling). Гофман вважає, що гендерний образ є включенням у більш важливу практику, виступаючи свого роду прелюдією перед якоюсь конкретною діяльністю.

Безумовно, феноменологічна редукція завжди присутня в контексті віртуальної комунікації, коли гендерний образ співбесідника приймається «на віру» з певними допущеннями, значним чином полегшує гендерну напругу комунікативного процесу. Гендерний образ у цьому випадку не є вже сертифікатом, що гарантує нормальність комунікатора. І ми знову підходимо до ідеї «чистих форм комунікації», де смислоутворення в цьому процесі відбувається не тільки без міміки, жестів та ін., але і звільнено від найсерйознішої містифікації в інтеракції - гендерного образу.

Таким чином, аналіз різних форм віртуального спілкування, дозволяє зробити висновок про те, що Інтернет завдяки своїм особливостям є зручним засобом для вивчення комунікативних процесів. До таких особливостей автор пропонує віднести анонімність, доступність, невидимість, безпеку та ін. Завдяки цьому сприйняття людини людиною стає відокремленим від базових категорій соціального пізнання, які виражені в зовнішньому вигляді, таких, як підлога, раса, вік і приналежність до певного соціального шару. Це породжує цілий ряд феноменів, які, на думку автора, безумовно, потребують вивчення.

У висновках дисертації узагальнено результати і підбито підсумки дослідження. Основним результатом дослідження є розробка концепції застосування феноменологічної парадигми у вивченні комп'ютерно-опосередкованої комунікації. Розроблений методологічний підхід дає змогу розглянути феноменологію як адекватний методологічний напрям у соціології Інтернету. На переконання автора, це може відновити феноменологічну парадигму у новому теоретичному та практичному сенсі.

Також проаналізовано основоположні концепції та поняття в соціології Інтернету та доведено, що їх сутністю є прагнення віднайти та дослідити, за допомогою вивчення комунікативного простору глобальної мережі, характерні риси нової соціокультурної ситуації.

Зроблено висновок, що вплив віртуалізації та інтернетизації на суспільство має велике значення та є недостатньо проаналізованим науковими методами.

Зазначається: попри дискусійний характер і деяку суперечливість ідеї застосування конструктивістських теорій щодо вивчення соціальності в мережі Інтернет, слід визнати їхню безперечну оригінальність та чималі пізнавальні можливості, оскільки феноменологічні ідеї спричинюють зміни у застарілих підходах до вивчення суспільства і суспільних проблем.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

Коноплицкий С. Драматургическая социология в изучении киберкоммуникации // Соціальні виміри суспільства. Збірка наукових робіт молодих науковців. Випуск 6. - К.: Інститут соціології НАН України, 2003. - С. 274-285.

Коноплицкий С. Сетевые сообщества как объект социологического анализа // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2004. - №3. - С. 167-178.

Коноплицкий С. Інтернет як предмет соціологічного аналізу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2005. - №3. - С. 186-193.

Коноплицький С.М. Феноменологічна соціологія і віртуальність // Соціологічна наука і освіта в Україні: Збірка наукових праць. - Випуск 2. - К.: МАУП, 2003. - С. 91-95.

Коноплицький С. Віртуальна реальність // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. -2003. - №4. - С. 215-216.

Коноплицкий С.М. Проблема виртуализации в социальной структуре современного общества // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О. Шульга (научн. ред.) та ін. - К., 2002. - С. 163-166.

АНОТАЦІЇ

Коноплицький С.М. Соціальні аспекти комунікації в мережі Інтернет: феноменологічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 - теорія та історія соціології. - Інститут соціології НАН України, Київ, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено з'ясуванню сутності феноменологічного теоретизування в соціології Інтернету. У роботі розглядається генеза соціальної сутності феномену Інтернету. Здійснено комплексний аналіз поняття віртуальності та визначено його вплив на подальший розвиток соціологічної теоретичної думки. Запропоновано модель вивчення комунікації, на основі комп'ютерно - опосередкованого спілкування у віртуальному просторі.

Ключові слова: феноменологія, драматургічна соціологія, комп'ютерно-опосередкована комунікація, віртуальність, інформатизація, інтернетизація, мережеві спільноти.

Коноплицкий С.М. Социальные аспекты коммуникации в сети Интернет: феноменологический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 - теория и история социологии. - Институт социологии НАН Украины, Киев, 2007

Диссертационное исследование посвящено определению сущности феноменологической теоретизации в социологии Интернета. В работе рассматривается генезис социального смысла феномена Интернета. Осуществлен комплексный анализ понятия виртуальности и определенно его влияние на последующее развитие социологической теоретической мысли.

Одной из самых важных мировых тенденций двух последних десятилетий, тенденций, которые имеют безусловный глобальный характер, ученые считают чрезвычайно возросшие возможности коммуникации. Слияние компьютерных и коммуникационных технологий, наиболее ярко проявившееся в сети Интернет, разрушает стоимостные, временные и дистанционные связи, возвещая о начале эры глобальных информационных сетей, неравенстве на основе доступа у информации и возможностями её использования. В начале 90-х годов, Интернет, из специализированных систем научных или милитаризованных сообществ перешел в более совершенную, с точки зрения употребления, систему, более повседневную, трансформировавшую модель социального общения. Социальная структура общества всё больше воспринимает принципы сетевых структур, где именно «сетевая» логика определяет развитие общества в политической, экономической и социальной сферах.

На основе осуществленного в работе теоретического анализа, проведенного в двух направлениях, а именно анализе феномена Интернет, как социально-исторического явления, знакового символа информационной эпохи, с одной стороны, и феноменологическом анализе коммуникативных процессов Интернет-коммуникации, глобальная компьютерная сеть представлена, как возможное поле для социологических исследований в сфере изучения коммуникации, социальной структуры, стратификации, виртуализации, глобализации и др..

Таким образом, обобщенны и систематизированы социологические разработки социологии Интернета, представлена модель отраслевой теории с набором наиболее значимых признаков. Продемонстрировано, что социологию Интернета, возможно, изучать, в том числе и с позиций феноменологического направления социологической теоретизации, которая позволила предложить концепцию феноменологического подхода в этой сфере.

Большое значение в работе автор уделил исследованию коммуникации. В качестве коммуникативного поля, Интернет обладает особыми качествами компьютерно - опосредствованного общения. Смыслообразование в этом процессе происходит без вербальной коммуникации в традиционном ее понимании, то есть таких ее элементов как кинесика (значимые жесты, движения), проксемика (дистанция, комфортное пространство), просодия (языковая мелодия, ударение, тембр, ритм), артефакты (отличительные знаки, одел), хронемика (время как показатель), зрительный контакт, влияние запаха и т.п. Это дает возможность исследователю понять первичные, базовые коммуникационные основы и отсюда вывести определенные концептуальные принципы коммуникативных схем повседневности.

В тоже время, особенности виртуальной коммуникации оформляют специфику социального взаимодействия в сетевых сообществах, социальных сетях Интернета. Для сетевых сообществ характерны те же социальные признаки, связи и отношения, как и для реальных повседневных взаимодействий. Однако, особые свойства и условия виртуальной коммуникации, частично упрощают коммуникационные схемы.

Методологической основой и научно-теоретической базой диссертации являются исследования, которые принадлежат как непосредственно к области феноменологической традиции в социологии, так и социологические работы, в которых речь идет о роли информационных технологий в современном обществе. К первым автор относит труды Э.Гусерля, А.Шюца, И.Гофмана, Г.Гарфинкеля, классиков микросоциологических концепций, которые сформулировали основной категориальный аппарат феноменологической социологии, который собственно и является теоретическим и методологическим фундаментом исследования. Вторую группу источников составляют работы целого ряда социологов по теории постиндустриального или информационного общества, а также исследования в области средств массовой коммуникации, в частности, Г.Маклюена, Ю.Хабермаса, П.Бурдье, А.Турена и др.

В работе предложены конструктивистские концепции анализа виртуальной коммуникации, в частности драматургический подход И.Гофмана. Продемонстрирована практическая модель применения данной теории на примере осознания связи гендерных проявлений в виртуальной среде с контекстами эффективной коммуникации, что помогло понять принципы самопрезентации индивида в Интернет-коммуникации и в реальной жизни.

Также исследованы феномен сетевых сообществ, процессы стратификации и набор социальных рисков в Интернет.

Ключевые слова: феноменология, драматургическая социология, компьютерно-опосредованная коммуникация, виртуальность, информатизация, интернетизация, сетевые сообщества.

Konoplytskyi S.М. The Social aspects of communication in a network the Internet: phenomenological analysis. - Manuscript.

Theses for a Candidate Degree in Sociology in speciality 22.00.01 - theory and history of sociology. Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

Dissertation research is devoted to determination of essence of the phenomenological theorizing in sociology of the Internet. Genesis of social sense of the phenomenon of the Internet is examined in work. The complex analysis of concept of «virtual» is carried out and its influence on further development of sociological theoretical idea is defined.

Keywords: fenomenology, dramaturgic sociology, computer-mediated communication, virtualness, informatization, internetization, associations of networks.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості, роль спілкування у цьому процесі. Зміст комунікації та взаємодії індивідів в мережі Інтернет. Емпіричне дослідження використання інтернет-спілкування в сучасному суспільстві методом опитування.

    курсовая работа [828,4 K], добавлен 20.11.2014

  • Концепт "інформаційного суспільства" як теоретична передумова соціологічного дослідження глобальної мережі. Діяльність масових комунікацій як вид соціальної діяльності. Вивчення залежностей і соціального негативізму користування інтернет-мережами.

    диссертация [745,6 K], добавлен 04.07.2013

  • Поняття і організація спілкування через Інтернет. Аспекти, основні форми, переваги, недоліки віртуального спілкування. Перспективи розвитку інтернет-спілкування. Результати анкетувань щодо думки студентів про можливості, переваги, необхідність Інтернету.

    лекция [57,1 K], добавлен 26.03.2012

  • Поняття та фактори, що провокують розвиток інтернет-залежності серед сучасної молоді. Розповсюдженість соціальних мереж та оцінка їх популярності. Необхідність інтернету в суспільстві, та емоції, що виникають при його відсутності, негативний вплив.

    практическая работа [209,4 K], добавлен 30.04.2015

  • Особливості використовування Інтернету в проведенні соціологічних опитів і досліджень. Види опитувань та техніка збору інформації за допомогою Інтернет-ресурсів. Переваги і недоліки Інтернет-опитів перед звичайними "польовими" умовами збору інформації.

    реферат [31,4 K], добавлен 26.09.2009

  • Психічний та соціальний розвиток учнівської молоді. Організація роботи щодо розвитку соціальних навичок учнівської молоді завдяки використанню діалогових технологій. Поняття "соціальні навички" та їх значення для становлення особистості молодої людини.

    дипломная работа [528,3 K], добавлен 19.11.2012

  • Предмет і суб'єкт соціології політики, її функції (пізнавальна, прогностична, управлінська, інструментальна). Вимоги до її категорій. Поняття політичної сфери. Аспекти вивчення взаємозв'язків між економікою і політикою. Методи соціологічного дослідження.

    презентация [1009,7 K], добавлен 03.03.2017

  • Основні характеристики візуальної соціології. Стислі відомості художниці Jinzali із соціальної мережі художникiв Deviantart.com. Визначення основної ідеї, яку містить зображення. Аналіз зображення людини. Характеристики невербальної комунікації.

    контрольная работа [1,1 M], добавлен 04.03.2014

  • Ситуація домінуючої вербальності та її наслідки. Інтернет-спілкування: основні риси та особливості. Позитивні та негативні сторони соціальних мереж. Етикет у віртуальному спілкуванні, а також і психологічні особливості спілкування через інтернет.

    реферат [24,2 K], добавлен 02.04.2013

  • Специфіка розгляду комунікації у соціології тлумачення. Соціологічне тлумачення поняття маніпулятивного впливу. Специфіка явища маніпуляції на рівнях соціальної комунікації. Рівень групової взаємодії. Маніпуляція в середовищі "знаки-символи-стереотипи".

    дипломная работа [87,4 K], добавлен 19.08.2014

  • Шлюб і сім’я як об'єкти вивчення соціології сім’ї. Види шлюбів. Типологія сімей. Категорії соціології сім’ї. Сім’я як соціальний інститут і як мала соціальна група. Соціальні та індивідуальні функції сім’ї, основні підходи до її вивчення. Соціобіологія.

    реферат [24,2 K], добавлен 03.02.2009

  • Теза глобалізації у теоріях модерну та постмодерну. Мережні комунікативні системи та глобальні системи взаємодії. Теорії глобалізації "нормальної" соціології. Універсалізація, гомогенізація й уніфікація соціальних, політичних і економічних інститутів.

    реферат [22,7 K], добавлен 26.06.2010

  • Розвиток обчислювальної техніки, основні етапи даного процесу та сучасні досягнення в сфері технологій. Молодь в Російській Федерації та в Європі, її порівняння і відмінності. Взаємовідносини сучасної молоді та Інтернету, його значення в розвитку молоді.

    реферат [21,3 K], добавлен 11.06.2011

  • Зміст емпіричного соціологічного дослідження і визначення місця в соціологічному аналізі. Опитування, спостереження, соціальний експеримент і аналіз документів як методи соціологічного дослідження. Технології і структура програм соціологічних дослідження.

    реферат [253,3 K], добавлен 17.02.2013

  • Поняття, функції, задачі і структура соціології. Соціологічні закони: сутність, класифікація і типологізація. Місце соціології в системі наук про суспільство. Поняття та характерні особливості сучасного суспільства. Соціальний інститут і його динаміка.

    лекция [68,6 K], добавлен 27.12.2010

  • Визначення суспільства, його сутність, елементи, прийоми та принципи структурування. Поняття та загальна характеристика соціальних спільнот. Зміст та місце соціальної політики в соціальному управлінні, аналіз досліджень її природи як соціального явища.

    контрольная работа [20,8 K], добавлен 27.01.2010

  • Характеристика соціології як науки, що вивчає колективне поводження. Предмет та визначення соціологічних досліджень, історичний їх розвиток та основні фактори. Зв'язок соціології з іншими науками та їх вплив на дослідження різних соціальних зв'язків.

    реферат [23,8 K], добавлен 23.07.2010

  • Аналіз основних правових категорій права соціального забезпечення. Історія розвитку законодавства України. Міжнародний досвід та шляхи удосконалення вітчизняної системи соціального захисту малозабезпечених громадян. Зміст бюджетної підтримки населення.

    дипломная работа [93,8 K], добавлен 31.10.2014

  • Визначення основних функцій освіти і теоретичні підвалини соціологічного аналізу науки. Призначення соціалізації індивіда та його адаптація до існуючого суспільного поділу праці. Дослідні сфери соціології та вітчизняний соціальний інститут освіти.

    реферат [37,7 K], добавлен 26.10.2010

  • Історія виникнення поняття соціальної роботи, її сутність та особливості як фахової діяльності. Розвиток соціальної роботи в незалежній Українській державі як суспільного явища, її значення, необхідність та напрямки вдосконалення, аналіз перспектив.

    курсовая работа [86,5 K], добавлен 16.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.