Порушення внутрішньосімейних відносин з розвитком співзалежності при наркопатології в сім’ї і способи їх психокорекції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порушення внутрішньосімейних відносин з розвитком співзалежності при наркопатології в сім'ї і способи їх психокорекції

Розповсюдження наркоманії в Україні набуло епідемічного характеру і не має тенденції до зниження (А. Н. Поступной, 2000; В. Н. Кузьминов, 2000; В. Б. Литвинов, 2002; І. М. Гринененко, 2002; І. С. Сміян, 2002; А. С. Каражанова, 2003; І. В. Лінській та співавт., 2006). Зіткнення особистості з обставинами, що перешкоджають реалізації в житті її глибинних, базисних тенденцій, обумовлює схильність до зловживання наркотиками, яка є захисною активністю особистості перед труднощами, що перешкоджають задоволенню найбільш важливих і значущих для неї потреб (В. А. Петровський, 1992; Э. Себшин, 2000; И. К. Сосин, 2002, И. К. Сосин, И. А. Бабюк, 2004; О. Вінклероне, 2003; М. С. Корольчук та співавт., 2002; Л. Ф. Шестопалова, 2006). Тому вживання наркотиків можна визначити як парадоксальну поведінку з погляду адаптації до умов життя, навколишнього світу. Психічна залежність в структурі наркоманії безпосередньо пов'язана з відносинами в системі “наркозалежний - соціальне оточення” (П. Вацлавик, Д. Бивин, Д. Джексон, 2000; М. В. Маркова, Т. В. Селюкова, О. Б. Окара, 2000; Н. Ю. Максимова, 2004; Б. П. Лазоренко та співавт., 2005; С. В. Березин, К. С. Лисецкий, 2005). Сімейні відносини, як правило, виступають як найважливіші, значущі для індивіда, чим пояснюється їх провідна роль у формуванні патогенних ситуацій (Г. С. Кочарян, А. С. Кочарян, 1995; Е. В. Кришталь, 1998; В. В. Кришталь, Н. К. Агишева, 2002; М. В. Маркова, 2003, 2006, 2007).

При наркотизації одного з членів сім'ї спотворюється вся система внутрішньосімейних взаємостосунків. Деформації мікросоціального середовища виявляються в депресивних і невротичних станах, феномені емоційного вигоряння, синдромі співзалежності (В. Д. Москаленко, 2000; Р. Кристал, 2000; Л. Ф. Шестопалова, 2001, 2003; Е. Емельянова, 2004; Т. Крюкова, М. Сапоровская, Е. Куфтяк, 2005; Н. Е. Водопьянова, Е. С.Старченкова, 2005; R. Tempier et al., 2006). Сучасні підходи до розуміння співзалежності, а також її різні дефініції мають або описовий, або констатуючий характер. Незважаючи на високу соціальну, наукову, а - головне, практичну значущість психологічних досліджень про роль сім'ї у виникненні і динаміці наркоманії, існуючі спроби теоретичного узагальнення результатів емпіричних досліджень не дозволяють створити цілісну психологічну концепцію наркопатології в сім'ї. Зберігається гострий дефіцит теоретичних і практичних досліджень закономірностей і психологічних механізмів взаємовпливу сім'ї і наркозалежного.

Проблема сімейної наркопатології і, зокрема, співзалежності в сім'ї при наркотизмі - за своєю природою є комплексною. Традиційно як наркотична залежність, так і співзалежність розглядаються як проблема особистості. При цьому психологічна корекція як залежності, так і співзалежності спрямована на особистість, а не на сім'ю як єдину мікросоціальну систему (Н. П. Бурмака, 2002; И. К. Сосин, Ю. Ф. Чуев, 2005; R. D. Velleman et al., 2005; Г. М. Мысько, В. В. Долгий, 2006). Розгляд сім'ї як динамічної соціальної мікросистеми (K. L. Kumpfer et al., 2003; В. В. Кришталь, О. В. Носкова, Н. Е. Веремьев, 2006, 2007), яка перебуває в постійному розвитку і характеризується певними зв'язками і відносинами її членів, що проявляють себе в кругових патернах взаємодії, в їх структурі, ієрархії, в розподілі ролей і функцій, відкриває нові перспективи досліджень наркопатології. Вивчення цієї проблеми з позицій концепції сімейного гомеостазу видається актуальним (О. А. Шорохова, 2002; В. Д. Менделевич, 2002, 2003; Б. Д. Уайнхолд , 2003; H. A. Liddle, 2004; A. G. Copello et al., 2006; L. Gideon, 2007). Таким чином, проблема сімейної наркопатології вимагає проведення досліджень, спрямованих на розробку і застосування системного підходу до сімейної психокорекції при проведенні комплексної терапії наркоманії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження було проведено в рамках науково-дослідної роботи кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: “Застосування, розробка і обґрунтування нових підходів до комплексної терапії наркопатології” (№ держреєстрації 0103U004139).

Мета роботи: розробка комплексної психокорекційної програми реконструктивного сімейного тренінгу на основі визначення порушень сімейних взаємостосунків унаслідок наркопатології в сім'ї.

Завдання дослідження:

1. Вивчити сучасні концепції функціонування сім'ї і теоретичні підходи у галузі вивчення наркотичної залежності як соціальної і сімейної патології.

2. Виявити психологічні особливості сімейної взаємодії, сімейної ситуації та системних характеристик при наявності наркопатології в сім'ї.

3. Дослідити особистісні особливості наркозалежних і членів їх сімей.

4. Проаналізувати актуальний психоемоційний стан наркозалежних і членів їх сімей.

5. На основі зіставлення основних психологічних особливостей сімейної системи при наркопатології і сімейної системи без наркопатології розробити інтегральну динамічну модель сімейної системи при наркотизмі.

6. Розробити психокорекційну програму реконструктивного сімейного тренінгу для профілактики рецидиву наркозалежності і співзалежності як системного впливу на сім'ю, що становить мікросоціальне оточення наркозалежного, і оцінити його ефективність.

Об'єкт дослідження - внутрішньосімейні відносини при наркопатології в сім'ї.

Предмет дослідження - способи психокорекції порушень внутрішньосімейних відносин при наркопатології в сім'ї.

Методи дослідження: спостереження, анкетування, формалізоване інтерв'ю, психодіагностичний метод, методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше з позицій системного підходу визначені багатофакторні порушення внутришньосімейних відносин в патологічній сім'ї із наркозалежним. Зокрема, актуальний гомеостаз патологічної сім'ї при наркопатології характеризується слабкою здатністю до адаптації по відношенню до стресорів і емоційною роз'єднаністю, дистанційованістю членів сім'ї один від одного. Сімейні відносини характеризуються конфліктністю, ворожістю, тривожністю, відчуттям неповноцінності, внутришньосімейною ізоляцією і психологічним відходом від дисфункціональної, травмуючої сімейної ситуації, що обумовлено неадекватною самооцінкою, неадекватними взаємними вимогами, конфліктом очікувань.

Конкретизована концепція формування співзалежності і розроблена модель динаміки сімейної системи при наркотизмі, згідно з якою механізм формування синдрому співзалежності і емоційного вигорання обумовлений інконгруентною адаптацією до патологічної ситуації в сім'ї. Вперше одержані нові дані про роль психопатологічних чинників сімейної взаємодії у формуванні умов актуалізації залежних станів, а саме, присутність у структурі сімейної взаємодії неадекватних взаємопідтримуючих патопсихологічних патернів, наявність глибинного конфлікту системи відносин особистості і ціннісних орієнтацій наркозалежних і співзалежних. Вивчені дезадаптивні моделі поведінки у фруструючій ситуації і виявлені особливості психоемоційного стану наркозалежних та їх родичів, який характеризується симптомами тривоги і ситуативної депресії, що проявляє патопсихологічні ефекти наркотичної залежності, співзалежності та емоційного вигоряння.

З погляду системного підходу обґрунтована переважність впливу при корекції наркозалежності на сімейну систему в цілому, а не на її окремі елементи і показана можливість психокорекції сімейних відносин методом реконструктивного сімейного психокорекційного тренінгу.

Практична значущість одержаних результатів. Розроблені схеми комплексного аналізу еволюції сімейної системи при наркопатології, індивідуально-психологічних особливостей, актуальних патернів сімейної взаємодії і оцінки психологічного стану членів сім'ї в динаміці. Створена, патогенетично обґрунтована та впроваджена комплексна психокорекційна програма реконструктивного сімейного тренінгу при наркопатології, яка дозволяє оптимізувати сімейну взаємодію, скоректувати деструктивні поведінкові патерни і залучити членів сім'ї в лікувально-реабілітаційний процес як “сотерапевтів”.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедри наукових основ управління і психології Інституту післядипломної освіти Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, кафедри внутрішніх хвороб факультету фундаментальної медицини Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, і використовуються в лекційному матеріалі, а також при проведенні семінарських і практичних занять. Розроблена в рамках дослідження комплексна психокорекційна програма реконструктивного сімейного тренінгу впроваджена в клінічну практику Харківського обласного наркологічного диспансеру.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали і положення дисертації були представлені на: 4-й Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації і гармонізації управління” (Харків, 2003); міжнародній науковій конференції “Філософія освіти і гуманітарно-технічна еліта” (Харків, 2003); науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченій 350-річчю міста Харкова “Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини” (Харків, 2004); на засіданні Товариства наркологів Харківського медичного товариства (Харків, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 11 наукових працях - 8 статтях і 3 матеріалах фахових конференцій, з них - 5 статей у фахових журналах, що відповідають переліку ВАК України, 8 робіт виконано без співавторів.

Об'єм і структура дисертації. Дисертацію викладено на 215 сторінках машинопису. Робота складається зі вступу; огляду і аналізу літератури; характеристики обстежених сімей і методів дослідження; 2 розділів власних досліджень; узагальнення результатів досліджень; висновків; списку використаної літератури і додатків. Бібліографічний список складається з 350 джерел, з них 249 - вітчизняних і російськомовних, 101 - іноземних авторів. Матеріали дисертації проілюстровані 43 таблицями і 27 рисунками.

Характеристика досліджуваних. Дослідження виконувалося на базі Харківського обласного наркологічного диспансеру, який є клінічною базою кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Основну групу склали 66 сімей, в кожній з яких один з членів хворів на наркозалежність. Діагноз наркозалежності встановлювався лікарем відповідно до МКХ-10. Контрольну групу - 65 сімей - сформували із застосуванням методу парного дизайну. Всього в дослідженні взяла участь 131 сім'я, до складу яких входило 309 респондентів. Робота з учасниками дослідження здійснювалася відповідно до принципів біомедичної етики: тільки на добровільній основі, анонімно, при інформованій згоді учасника, що дозволяло досягти найбільшої щирості і відвертості. Переважна більшість обстежених сімей мешкали в місті (83,21 %); сім'ї були повними нуклеарними (59,54 %) або розширеними (24,43 %); мали соціальний статус нижче середнього і середній (25,95 %); мали середньо-спеціальну (48,09 %) і вищу (39,69 %) освіту; рівні матеріального добробуту представлені більш менш рівномірно. Статистичний опис контрольної групи показав, що вона була репрезентативною щодо основної.

Методи дослідження. В процесі дослідження використовувалися такі методи: спостереження, формалізоване інтерв'ю і анкетування, психодіагностика за тестом Т. Лірі (Ю. А. Решетняк, Г. С. Васильченко, 1979), за методикою “Кінетичний рисунок сім'ї” (КРС) (Е. Г. Ейдеміллер, В. В. Юстицкіс, 1999), за тестом FACES-3 (М. Ю. Городнова, 2002), за тестом “Сімейно зумовлений стан” (Е. Г. Ейдеміллер, В. В. Юстицкіс, 2002), за тестом Р. Кеттелла (16РF -- опитувальник, варіант С, А. Е. Дружинина, 1994), за методикою “Незавершених речень” (Р. Римська, С. Римський, 1997), за методикою “Ціннісні орієнтації” М. Рокича (А. Е. Дружинина, 1994), тест УСК за Дж. Роттером, в адаптації Бажина Е. Ф., Голинкиної О. А., Еткинда А. М. (1984) за методикою вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга (Р. Римська, С. Римський, 1997), за методикою САН (Доскін В. А. та співавт., 1973), за особистісною шкалою прояву тривоги Дж. Тейлор, адаптований Т. А. Немчиновим (Д. В. Сайков, І. К. Сосін, 2004), за шкалою депресії Цунга (Д. В. Сайков, І. К. Сосін, 2004). Математико-статистичне опрацювання та аналіз даних виконували за допомогою пакетів комп'ютерного статистичного аналізу Microsoft Exсel 2003 і SPSS 13.0.

Результати дослідження та їх обговорення. В процесі дослідження психологічного патокінезу сім'ї при наркопатології були визначені суттєві характеристики механізму формування співзалежності. При аналізі особливостей реагування сім'ї на факт викриття наркотизації виявлено, що переважними реакціями є приховування цього факту від найближчого оточення (43,94 %), прощення і прохання відмовитися від наркотиків (39,39 %), рідкісні випадки негайного звернення по лікарську допомогу (13,64 %). Одержані дані свідчать на користь існування сімейної дисфункції ще до наркотизації. Поведінка членів сім'ї при абстиненції, перш за все, ігнорування (37,88 %), також відображає дію психологічного захисного механізму спростовування. Коли ознаки абстиненції “не помічати” або пояснювати побутовими причинами вже неможливо, на перше місце виступають пошук і доставка наркотика (13,64 %) та спроби полегшити абстинентний стан “домашніми засобами” (12,12 %), тобто прояви співзалежності. Зміни відносин в сім'ї у зв'язку з наркотизацією характеризуються, в першу чергу, зниженням ступеня довіри і посиленням контролю (46,97 %), тобто підвищенням ригідності в мисленні і поведінці, жорсткому закріпленні сімейних правил і ролей. Крім того, турбота, концентрація уваги на потребах наркозалежного (28,79 %) чергується з проявами агресії (21,21 %). У разі, коли тривалість вживання наркотиків велика, зустрічаються невтручання (9,09 %) і відкидання наркозалежного (7,58 %) - прояви синдрому емоційного вигорання. При аналізі даних дослідження за тестом Т. Лірі застосовувалася оригінальна схема зіставлення уявлень наркозалежних і членів їх сімей (рис. 1).

психокорекцій ний програма сімейний наркопатологія

Рис. 1. Схема зіставлення сімейних уявлень

На підставі зіставлення сімейних уявлень були виявлені: неадекватна самооцінка наркозалежних та їх родичів; високий і неадекватний рівень вимог наркозалежних до членів сім'ї; ідентичність стандартів очікувань; неузгодженість установок; побудову стандартів взаємодії за принципом комплементарності.

Аналіз факторної структури міжособистісної взаємодії в сім'ї при наркопатології дозволяє виділити такі фактори міжособистісної взаємодії наркозалежних: “патерн конформної поведінки”, “патерн авторитарності поведінки”, “патерн гіперболізування Я”. Виділяються такі фактори міжособистісної взаємодії родичів наркозалежних: “патерн поведінки потурання”, “патерн домінантного контролю”, “нігілізм”.

Результати КРС, представлені в табл. 1, демонструють дисфункціональні відносини в сім'ї і підтверджують факт порушень сімейних уявлень у сім'ях за наявності наркозалежного. Аналіз малюнків сім'ї дозволив виявити несприятливу сімейну ситуацію в цілому. Мала місце значна кількість відмов від малювання (21,54 % - серед наркозалежних - Н; 21,79 % - серед членів їх сімей - РН), що інтерпретується як показник негативних відносин і небажання занурюватися в сімейні проблеми. Крім того, в малюнках наркозалежних в більшості випадків (80,13 %) відсутня фігура, що зображає автора, що може свідчити про ізоляцію наркозалежного в сім'ї, його психологічний відхід від дисфункціональної сімейної ситуації. У малюнках членів сім'ї фігура, що зображає наркозалежного, в 33,24 % випадків, відсутня, в 45,33 % випадків намальована в лежачому положенні, в 10,36 % випадків відокремлена від інших членів сім'ї бар'єрами і тільки в 11,21 % випадків включена в загальну картину сім'ї.

Таблиця 1. Психологічні особливості сімейної ситуації

Примітка. Тут і далі - Н - наркозалежні, РН - родичі наркозалежних, АНКГ - аналоги наркозалежних в контрольній групі, ЧСКГ - члени сімей контрольної групи;

* - вірогідні відмінності ідентичних показників Н порівняно з АНКГ (Р<0,05);

# - вірогідні відмінності ідентичних показників Н порівняно з РН (Р<0,05);

& - вірогідні відмінності ідентичних показників РН порівняно з ЧСКГ (Р<0,05);

Ч - вірогідні відмінності ідентичних показників АНКГ порівняно з ЧСКГ (Р<0,05).

Середні значення за основними симптомокомплексах КРС свідчать, що сімейна ситуація була несприятливою (тривожна, конфліктна, ворожа, така, що провокує відчуття неповноцінності) як у наркозалежних, так і членів їх сімей. Аналіз системних сімейних характеристик сімей наркозалежних за тестом FACES-3 представлений в таблиці 2.

Таблиця 2. Системні характеристики сім'ї

Уявлення про ідеальну сім'ю в групі наркозалежних характеризувалося прагненням до розділеного і гнучкого типу сімейних відносин, в групі їх родичів - до зв'язаного і структурного, що може свідчити про наявність ідеалу побудови сімейних відносин, але недостатньому розвитку адекватних поведінкових моделей. Найбільш поширеними видами сімейної взаємодії були “порятунок” наркозалежного (43,94 %), затяжний сімейний конфлікт (21,21 %) і заперечення наявності проблем у сім'ї (19,70 %). У сім'ях наркозалежних переживання сімейно обумовлених негативних емоцій у багато разів перевищує переживання позитивних і нейтральних емоцій. Найчастіше у родичів наркозалежних зустрічаються такі стани як емоційна напруга (45,45 %), сором (39,39 %), відчуття наростаючої втоми (22,73 %), гнів (21,21 %), страх і тривога (21,21 %).

Характерними особливостями особистості за тестом Р. Кеттелла наркозалежних виявились: неадекватна самооцінка; низький інтелект; домінантність; сміливість; експресивність; радикалізм; досить низький самоконтроль, напруженість. Виявлені такі характерні особливості членів сімей наркозалежних: висока нормативність поведінки; чутливість; високий самоконтроль; тривожність; напруженість.

За допомогою факторного аналізу результатів методики “Незавершених речень” була виявлена факторна структура системи відносин наркозалежних, яка включає: “фактор авторитету”, “фактор ділових відносин”, “фактор сексуальної ролі”, “фактор домагань”, “фактор ідентифікації”, “фактор ілюзій”, “фактор провини”. У родичів наркозалежних факторна структура системи відносин, включала: “фактор дезадаптації”, “фактор Я-образу”, “фактор досвіду”. Як показує частотний аналіз, конфліктогенні зони особистості наркозалежних і їх родичів в більшості випадків збігаються - це відчуття провини, страхи і побоювання, а також негативне ставлення до сім'ї і до батька. Крім того, для наркозалежних характерне негативне ставлення до минулого, обумовлене переживанням відчуття провини.

Переважний тип реакції у ситуації фрустрації (тест С. Розенцвейга) у наркозалежних - це реакція з фіксацією на задоволенні потреби (39,13 %), що свідчить про домінування патологічного ваблення до наркотику, тобто, про парадоксальну адаптацію, коли нормальні адаптаційні механізми підтримують наркотизацію. Найбільш поширеною реакцією у родичів наркозалежних є зовні звинувачувальна (44,68 %) самозахисна (39,63 %), це пов'язано із специфічними рисами співзалежності. Відмічений досить низький рівень соціальної конформності, як у наркозалежних (GCR = 34,06 %), так і у членів їх сімей (GCR =38,03 %), говорить про зниження соціальної адаптації, високу вірогідність соціальних конфліктів і відчуження від соціального оточення. Кореляційний аналіз даних показує, що екстрапунітивні реакції наркозалежних позитивно корелюють з фіксацією на самозахисті (r=0,58), а інтрапунітивні реакції - з фіксацією на задоволенні потреби (r=0,53). Іншими словами, домінування патологічної потреби в наркотику пов'язане з відчуттям провини і автоагресивними тенденціями, тоді як потреба в захисті власного “Я” і позитивній самооцінці виявляється у зовнішньо агресивних реакціях.

Привертає увагу суперечність системи ціннісних орієнтацій як наркозалежних, так і їх родичів, причому ціннісні переваги обумовлені залежністю і співзалежністю. При дослідженні системи ціннісних орієнтацій виявлені вірогідні відмінності (Р<0,5) в обстежених групах (табл. 4).

Таблиця 4. Значущість термінальних та інструментальних цінностей в обстежених групах

При аналізі локалізації контролю (тест УСК), зафіксовані вірогідні відмінності ідентичних показників наркозалежних і їх родичів за всіма шкалами. У сім'ях наркозалежних переважає екстернальний тип локалізації контролю (табл. 5).

Таблиця 5. Структура локалізації контролю в різних сферах

Примітка. ІТЛК - інфернальний тип ; ЕТЛК - екстернальний тип локалізації контролю.

У наркозалежних екстернальний тип локалізації контролю домінував за шкалами загальної інтернальності, інтернальності у галузі невдач, сімейних і виробничих відносин, що проявляє зони дезадаптації. Іншими словами, наркозалежні приймають відповідальність тільки у сфері досягнень, міжособистісних відносин і здоров'я. Причому інтернальність має найнижчий рівень у сфері сімейних відносин, що відповідає ситуації, при якій людина не відчуває своєї значущості, свого внеску в сім'ю і сприймає сімейні процеси як хаотичні і непередбачувані. Для родичів наркозалежних характерний екстернальний тип локалізації контролю за всіма шкалами, крім шкали інтернальності у галузі міжособистісних відносин, що може бути проявом стану, при якому не приділяється уваги власному “Я”, знижується ідентифікація власних проблем і самооцінка.

У сім'ях наркозалежних фіксувалися знижені показники психоемоційного стану: самопочуття, активності, настрою. Відмічався підвищений рівень тривоги, переживання депресії ситуативного генезу.

Проведене дослідження дозволило створити інтегральну динамічну модель сімейної системи при наркотизмі (рис. 2).

Рис. 2. Інтегральна модель динаміки сімейної системи при наркотизмі

Дисфункціональні сім'ї не можуть самостійно вирішувати протиріччя, що виникають в сімейному житті, тривалий конфлікт знижує соціально-психологічну адаптацію як на мікро-, так і на макрорівні. Психологічна напруга в сім'ї наростає, що створює умови для генералізованої незадоволеності. Реакція сім'ї на поведомлення про вживання наркотиків одним з її членів залежить від початкового стану сімейної системи. Момент виявлення сім'єю факту наркотизації є початком розвитку сімейної кризи. Дисфункціональні сім'ї намагаються у відповідь на системні стресори, зрушення або травми реагувати посиленням ригідних картин взаємодії, що стає основною умовою формування співзалежності, приводить до “інконгруентної адаптації”. При тривалому існуванні цього механізму захисту сімейна дисфункціональність посилюється, розвивається синдром емоційного вигорання. Реакції родичів на наркотизацію, зокрема феномени емоційного вигорання і співзалежності є фактором закріплення адиктівної поведінки.

На підставі отриманих даних та інтегральної моделі сімейною системи при наркотизмі було розроблено програму комплексної реконструктивної психокорекції сімей наркозалежних з використанням сімейного тренінгу (табл. 6), мета якого - реструктуризація сімейної системи, оптимізація сімейної взаємодії і корекція деструктивних поведінкових патернів на підставі оцінки індивідуально-психологічних особливостей наркозалежних і членів їх сімей, що дозволило залучити сім'ю в процес лікування наркозалежності як “сотерапевтів”.

Таблиця 6. Комплексна програма психокорекційного реконструктивного сімейного тренінгу

Психокорекційна програма сімейного тренінгу складається з 8 модулів та розрахована на 30 годин інтенсивних занять протягом трьох тижнів. Оцінка ефективності сімейного тренінгу проводилася за допомогою повторного психологічного тестування, а також катамнестичного дослідження через рік. Для цього було сформовано дві групи сімей наркозалежних: експериментальна - 35 сімей, в яких проводили комплексну реконструктивну психокорекцію з використанням сімейному тренінгу, і група зіставлення - 31 сім'я, в яких лише наркозалежні брали участь в індивідуальних психологічних когнітивно орієнтованих консультаціях.

Позитивна динаміка психоемоційного стану в експериментальній і контрольній групах характеризувалась редукцією депресивних станів, зниженням рівня тривоги, підвищенням показників самопочуття, активності, настрою до близького до норми рівня як у наркозалежних, так і у співзалежних, також знижувалися негативні характеристики сімейно зумовленого психологічного стану, проте, в групі сімейного тренінгу позитивна динаміка сімейно обумовлених станів більш виражена.

В результаті сімейного тренінгу відбулася корекція основних характеристик сімейної системи - і сімейна згуртованість, і сімейна адаптація стали виявлятися в центральних типах, що забезпечує більш гармонійне сімейне функціонування. Зменшилася розбіжність між актуальним гомеостазом сім'ї та ідеалом, що визначає ступінь задоволеності сімейними взаємовідносинами і у наркозалежних, і у їх родичів, тоді як, після індивідуальної консультативної роботи тільки з наркозалежними вірогідних відмінностей щодо цих характеристик не виявлено.

У сім'ях, що взяли участь в психокорекційному сімейному тренінгу, позитивна динаміка міжособистісного сприйняття і взаємодії виявлялася в корекції основних зон сімейного конфлікту, а саме, сімейних уявлень і цінностей, стандартів очікувань і вимог, комплементарної поведінкової моделі за типом “рятівник-жертва”. В результаті індивідуального консультування тільки наркозалежних значущі зміни відмічені лише на індивідному рівні. Сприйняття сімейної ситуації після сімейного тренінгу на відміну від результатів, одержаних в групі порівняння, характеризувалося значним зростанням показників сприятливості (у 2,8 разу у наркозалежних і в 3,5 разу у їх родичів) і зниженням таких симптомокомплексів, як тривожність, конфліктність, ворожість і відчуття неповноцінності в сімейній ситуації. У сім'ях, де тільки наркозалежний брав участь у психологічному консультуванні, вірогідно змінилися тільки показники тривожності в сімейній ситуації у наркозалежних і показники конфліктності у їх родичів.

За даними катамнестичного дослідження, стійка мотивація відмови від вживання наркотичних речовин протягом року зберігалася у 57,14 % респондентів експериментальної групи і тільки у 19,36 % респондентів групи зіставлення. При цьому найбільш значущою в експериментальній групі була сімейно обумовлена мотивація (28,57 %). Крім того, в експериментальній групі позитивна динаміка соціальної та сімейної адаптації, редукція ознак співзалежності відмічалася частіше.

Висновки

1. У роботі з позицій системного підходу дано теоретичне узагальнення й запропоноване нове рішення наукового завдання виявлення психологічних закономірностей порушень сімейних взаємостосунків унаслідок наявності наркопатології в сім'ї та визначення механізму формування феномена психічної залежності і співзалежності, на основі чого розроблена програма комплексного реконструктивного психокорекційного сімейного тренінгу сімей наркозалежних.

2. Соціально-демографічний аналіз і психологічне дослідження показали, що в структурі сімейної взаємодії наркозалежних і співзалежних присутні неадекватні комплементарні поведінкові патерни, а саме, “патерн конформної поведінки”, “патерн авторитарності поведінки”, “патерн гіперболізування Я” у наркозалежних; “патерн поведінки потурання”, “патерн домінантного контролю”, “нігілізм” у їх родичів.

3. Дисфункціональну сімейну систему при наркотизмі характеризують роз'єднаність і хаотичність, що підтверджується даними про переважання роз'єднаного рівня сімейної згуртованості (89,39 % у наркозалежних і 78,21 % у їх родичів) і хаотичного рівня сімейної адаптації (63,64 % у наркозалежних і 56,41 % у їх родичів), за наявності ідеалу побудови сімейних відносин, але недостатньому розвитку адекватних поведінкових моделей. Сімейна ситуація при наркотичній залежності одного з членів сім'ї характеризується конфліктністю, ворожістю, тривожністю, відчуттям неповноцінності, внутрішньосімейною ізоляцією і психологічним відходом від дисфункціональної, травмуючої сімейної ситуації, що обумовлено неадекватною самооцінкою, неадекватними взаємними вимогами, конфліктом очікувань.

4. Встановлено, що наявність глибинного конфлікту особистості наркозалежних і співзалежних, а саме, конфліктність системи відносин і ціннісних орієнтацій, може виступати як одна з умов актуалізації психичної залежності, що підтверджується наявністю дезадаптивних факторних структур системи відносин наркозалежних і співзалежних. Зокрема, конфліктогенними зонами особистості виступали страхи і побоювання у 74,24 % наркозалежних і 74,36 % їх родичів, відчуття провини у 98,48 % наркозалежних і 80,77 % їх родичів, негативне ставлення до сім'ї у 33,33 % наркозалежних і 47,44 % їх родичів, а також негативна оцінка минулого у 43,94 % наркозалежних.

5. Моделі поведінки у фруструючій ситуації (тест С. Розенцвейга) наркозалежних і їх родичів дезадаптивні, комплементарні і обумовлені феноменом патологічної адаптації до ситуації наркотизації. А саме, для наркозалежних домінування патологічної потреби в наркотику пов'язане (r=0,53) з почуттям провини і автоагресивними тенденціями, поряд з цим потреба в захисті власного “Я” корелювала (r=0,58) із зовнішньо агресивними реакціями. Деструктивність поведінкових моделей підтверджується низьким рівнем соціальної адаптації (GCR=34,1 % у наркозалежних; GCR=38,0% у їх родичів), переважанням екстернального типу локалізації суб'єктивного контролю (тест УСК) у наркозалежних (60,61 %) і співзалежних (75,64 %), особливо у сфері невдач (68,18 % наркозалежних і 89,74 % їх родичів) і сімейних відносин (63,64 % наркозалежних і 87,18 % їх родичів).

6. Показники психоемоційного стану в сім'ях наркозалежних (методика САН) були статистично вірогідно знижені. За даними шкали Дж. Тейлор, мало місце домінування середнього з тенденцією до високого рівня тревоги в сім'ях наркозалежних (42,42 % у наркозалежних і 53,85 % у їх родичів). Спостерігалися симптоми ситуативної депресії у наркозалежних (53,03 %) і їх родичів (50,40 %) за шкалою депресії Цунга, що проявляло патопсихологічні ефекти наркотичної залежності, співзалежності і емоційного вигоряння.

7. Відповідно до розробленої інтегральної динамічної моделі сімейної системи при наркотизмі, механізм формування співзалежності і ефектів емоційного вигорання обумовлений інконгруентною адаптацією до патологічної ситуації в сім'ї, тобто виробленням пристосовних реакцій в умовах стресу, закріпленням дезадаптивних моделей реагування, трансформацією активної поведінки в реактивну. Дана модель була основою для формування диференційованих психокорекційних програм.

8. В рамках системного підходу розроблена, апробована і впроваджена комплексна програма сімейного тренінгу, спрямованого на реконструкцію і відновлення порушеної системи відносин в сім'ях наркозалежних, що включає орієнтацію і мотивацію, самопізнання і самоусвідомлення, роботу з образом сім'ї, сімейними правилами і стереотипами, вирішення сімейного конфлікту, роботу зі звичними емоційними станами і управління стресом, цілепокладання і закріплення нових моделей сімейної взаємодії.

9. За одержаними даними комплексний реконструктивний психокорекційний сімейний тренінг в порівнянні з індивідуальним консультуванням наркозалежних мав статистично вірогідні істотні переваги. Так, реалізація запропонованої психокорекційної тренінгової програми сприяла гармонізації емоційних зв'язків між членами сім'ї, розвитку адаптаційної здатності і оптимізації функціонування сімейної системи, позитивним змінам в системі соціальних установок, вирішенню конфлікту очікувань, переформулюванню неадекватних патернів взаємодії, особистісному зростанню і корекції самооцінки членів сім'ї, що супроводжувалося покращенням психоемоційного стану. Позитивна динаміка психоемоційного стану в експериментальній групі була в цілому вищою. Стійка мотивація відмови від вживання наркотичних речовин протягом року зберігалася у 57,14 % респондентів експериментальної групи і тільки у 19,36 % респондентів групи зіставлення, крім того, в експериментальній групі частіше спостерігалася позитивна динаміка соціальної і сімейної адаптації.

Література

1. Крамченкова В. О. Наркотична залежність і синдром емоційного вигоряння в мікросоціальному середовищі // Вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Психологія - Харків: ХНПУ. - 2006. - Вип. 20. - С. 104 - 110.

2. Крамченкова В. А. Позитивная трансформация социально-психологических установок в процессе психологической коррекции наркопатологии в семье // Вісник ХНУ им. В. Н. Каразіна. №740. - Харків: ХНУ. - 2006. - Серія Психологія - Вип. 36. - С. 117 - 122.

3. Крамченкова В. О. Система відносин і ціннісних орієнтацій при наркопатології в сім'ї // Вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Психологія - Харків: ХНПУ. - 2007. - Вип. 21. - С. 83 - 94.

4. Крамченкова В. А. Паттерны межличностного взаимодействия в семьях наркозависимых // Медицинская психология. - 2007. - Том 2, № 2. - С. 89 - 92.

5. Крамченкова В. А. Семейные предикторы наркотизации // Медицинская психология. - 2007. - Том 2, № 3. - С. 61 - 64.

6. Богайчук Н. В., Крамченкова В. А. Гармонизация отношений в семье как способ коррекции семейных дисфункций // Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления. Материалы 4-й Международной междисциплинарной научно-практической конференции “Женщины в науке и образовании” - Харьков, 2003. - С. 364 - 365. (Внесок дисертанта - визначення мети, розробка плану, аналіз результатів дослідження).

7. Крамченкова В. А. Наркотическая зависимость как системодеструктивный фактор в семье // Современные проблемы гуманизации и гармонизации управления. Материалы 4-й Международной междисциплинарной научно-практической конференции. “Женщины в науке и образовании”, Харьков, 2003. - С. 367 - 368.

8. Крамченкова В. А. Психологические аспекты созависимости в семье при наличии в ней наркозависимого // Український вісник психоневрології. - 2003. - Том 11, вип. 3 (36) -
С. 91 - 96.

9. Сосин И. К., Битенский В. С., Крамченкова В. А. Психологические аспекты патологической семьи при наркотизме и созависимости // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2004. - №2 (6).- С. 6 - 17. (Внесок дисертанта - розробка плану, збирання первинного матеріалу, аналіз результатів дослідження, підготовка до друку).

10. Крамченкова В. О. Новий методичний підхід до ідентифікації міжособистісних відносин у патологічній сім'ї при наркотизмі. Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених, присвяченої 350-річчю міста Харкова. “Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини”. - Харків, 2004 . - С. 45.

11. Сосин И. К., Крамченкова В. А. Психология семейной наркотической созависимости // Медицинская психология. - 2006. - Том 1, № 1. - С.41 - 46. (Внесок дисертанта - розробка плану, збирання первинного матеріалу, аналіз результатів дослідження, підготовка до друку).

12. Размещено на Allbest.ru