Інформаційна нерівність як соціологічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

В.Н. КАРАЗІНА

УДК 316.324.8

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

ІНФОРМАЦІЙНА НЕРІВНІСТЬ ЯК СОЦІОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

ЛОБОВІКОВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Науковий керівник:

НАГОРНИЙ БОРИС ГРИГОРОВИЧ, доктор соціологічних наук, професор, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля (м. Луганськ), завідувач кафедри соціології.

Офіційні опоненти:

ПИЛИПЕНКО ВАЛЕРІЙ ЄВГЕНОВИЧ, доктор соціологічних наук, професор, Інститут соціології НАН України (м. Київ), головний науковий співробітник відділу економічної соціології;

ЩЕРБИНА ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ, доктор соціологічних наук, доцент Національна академія державної податкової служби України (м. Київ), завідувач кафедри соціології, психології та педагогіки.

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет, кафедра теорії та історії соціології (м. Дніпропетровськ), Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться "05 червня 2007 року о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд.2-49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий "03" травня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доц. І.І. Шеремет.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. До найбільш значних тенденцій сучасності слід віднести процеси глобалізації та інформатизації. Саме їхній синтез все більшою мірою визначає вектор соціального розвитку людства на найближчу перспективу. Пріоритетність інформаційного розвитку як ключового чинника, що визначає місце країни у світовій спільноті, вже давно усвідомлено багатьма державами. На сьогодні в розвинутих країнах та в більшості країн, що розвиваються, розроблені стратегії та комплексні програми інформаційного розвитку як суспільства в цілому, так й відокремлених сфер його діяльності. Упродовж 90-х років програми розвитку інформаційного суспільства були впроваджені в багатьох країнах світу, що призвело до створення низки міжнародних організацій, покликаних сприяти його побудові. У 2000 р. на зустрічі "великої вісімки" була прийнята Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства (в якій піднята проблема подолання інформаційної нерівності між розвинутими країнами та іншим світом), проведено на вищому рівні Всесвітній саміт інформаційного суспільства (2003р., 2005р.), а також прийнято Декларацію принципів і План дій з побудови інформаційного суспільства.

Соціологічний огляд проблем розвитку інформаційного суспільства становить значний інтерес для сучасної України, яка активно включається в глобальний інформаційний простір, розвиваючи й освоюючи новітні телекомунікаційні технології, вирішуючи проблеми у сфері поширення інформації, формуючи законодавчу базу, що регулює інформаційну діяльність.

З огляду на вищезазначене, нагальною потребою стає розробка методології соціологічного аналізу інформаційної нерівності, яка є важливою складовою частиною формування інформаційного суспільства.

Дослідницькою проблемою виступає суперечність між потребою в наявності науково-обґрунтованої соціологічної теорії інформаційної нерівності і сучасним рівнем знань стосовно цієї проблеми.

Незважаючи на численні публікації з проблем інформатизації суспільства, проблема інформаційної нерівності є малодослідженою. Тому актуалізується необхідність дослідження проблеми інформаційної нерівності на сучасному етапі розвитку українського соціуму.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Серед науковців, що досліджували проблеми розвитку концепцій інформаційного суспільства слід назвати Д. Белла, З. Баумана, З. Бжезінського, Ж. Бодрійяра, І. Валлерстайна, Ю. Габермаса, Е.Гіденса, П. Дракера, Д. Рісмена, Г. Кана, Р. Катца, М. Кастельса, Н. Лумана, М. Маклюена, Й. Масуду, М. Пората, Дж. Стігліца, Т. Стоуньєра, Д. Тапскотта, Е. Тоффлера, С. Хантігтона, Х. Шрадера. Дослідження соціологічних проблем формування інформаційного суспільства на теренах СНД репрезентовані роботами Р. Абдєєва, Н. Васильєвої, О. Вершинської, В.Вітковського, В. Гуторова, М. Делягіна, А. Єлякова, В. Зубакова, Д.Іванова, В. Іноземцева, Б. Маркова, І. Мальковської, М. Моісеєва, А. Райкова, І. Соколової та інших, українських дослідників В. Щербини, О. Голобуцького, Б. Головка, С. Дятлова, Н. Коритнікової, Н. Костенко, О. Личковської, С. Макєєва, А. Ракітова, А. Сухарева, В. Хмелько, Є. Швеця та багатьох інших авторів. В Україні соціальний дискурс інформаційного суспільства як суспільства нового типу розвивається переважно в площині економічної теорії і репрезентований роботами Л. Мельника, В. Кременя, В. Семиноженка, Т. Рудницької, В. Тарасевича, Н. Кочубея, Р. Кочубея, С. Ільяшенко, В. Касьяненко, А. Коломійця, М. Брюхакова, М. Згуровського, Ю. Пахомова, Л. Бевзенко та інших дослідників. В. Пилипенко, Ю. Яковенко, Ю. Канигін, Г. Калитич, О. Рубанець, В. Брижко, О. Гальченко розвивають концептуалізацію проблем становлення інформаційного суспільства в площині розгляду змін у соціально-когнітивних процесах. Проблемам інформатизації присвячено багато соціологічних сайтів у мережі "Інтернет".

Проблемам соціальної нерівності присвячені роботи М. Вебера, Р. Дарендорфа, Е. Дюркгейма, К. Маркса та інших авторів.

Крім того, дослідження проблеми соціальної нерівності репрезентовані роботами В. Пилипенка, В. Щербини, А. Арсеєнка, С. Бабенко, О. Вершинської, В. Гирич, А. Єлякова, О. Куценко, С. Макєєва, С. Оксамитної, Т. Рудницької, Ю. Сороки, Н. Толстих та інших.

Незважаючи на багатоаспектні дослідження, тільки починається розглядання "інформаційної нерівності", не досліджено локальні та глобальні аспекти цієї важливої проблеми. Тому дослідження інформаційної нерівності в умовах трансформації соціального простору сучасного суспільства потребує перш за все уточнення концептуальних підходів соціологічного аналізу, методики його вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною державних бюджетних проектів, затверджених Міністерством освіти і науки України, що були виконані кафедрою соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Дисертаційне дослідження реалізоване в межах держбюджетної теми "Життєві стратегії молоді в умовах суспільства, що трансформується" (ГН-27-01, керівник д.с.н., професор Б.Г. Нагорний, державний реєстраційний № 0102U002220), а також у рамках держбюджетної теми "Соціальний моніторинг адаптації колективу університету до інноваційних моделей навчання (на прикладі кредитно-модульної системи) " (ГН 19-05, керівник д.с. н., професор Б.Г. Нагорний, державний реєстраційний № 0105U000254), що проводиться кафедрою соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за участю дисертанта.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає в дослідженні соціальної специфіки інформаційної нерівності в умовах формування інформаційного суспільства.

Реалізація даної мети вимагає рішення наступних завдань:

уточнення теоретико-методологічних підходів до соціологічного аналізу інформаційної нерівності;

виявлення сутнісних характеристик, особливостей інформаційної нерівності та її структури, основних властивостей цифрової нерівності як структурного елементу інформаційної нерівності;

визначення соціальних умов інформатизації, можливих змін в суспільстві, що відбуваються внаслідок інформатизації та інформаційної нерівності;

виявлення чинників, які детермінують стан інформаційної нерівності в умовах формування інформаційного суспільства та розробка рекомендацій з оптимізації механізму подолання інформаційної нерівності різних соціальних груп.

Об'єктом дослідження є соціальні процеси та суперечності, що виникають в контексті інформатизації суспільства.

Предметом дослідження є інформаційна нерівність.

Теоретико-методологічні засади та емпірична база дослідження. При проведенні соціологічного аналізу досліджено інформаційну нерівність, виходячи з принципу поліпарадигмальності соціологічних підходів, які поєднують у собі системний, структурно-конструктивістський, синергетичний підходи. У межах структурно-конструктивістської парадигми дисертантом проаналізована "інформаційна нерівність". Теорія "комунікативної дії" застосовується для аналізу інформаційної нерівності як чинника формування інформаційного суспільства. В роботі також використовувалось поєднання компаративного методу та аналізу статистичних даних.

Емпіричну базу дисертації склали матеріали досліджень стану інформаційної нерівності, проведених за участю автора протягом 2003-2006 рр. у рамках досліджень кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (для опитувань застосовувалася репрезентативна багатоступінчата квотна вибірка, до якої ввійшли студенти різних факультетів університету, n= 1598), матеріали групового фокусованого інтерв`ю; матеріали загальноукраїнських соціологічних досліджень, що характеризують розвиток процесу інформатизації в Україні, проведених Інститутом соціології НАН України, кафедрами соціології провідних ВНЗ та іншими дослідницькими центрами, оброблених методом вторинного аналізу. Дисертантом також було використано інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена тим, що вперше спеціальному соціологічному вивченню був підданий соціальний аспект інформаційної нерівності як складової формування інформаційного суспільства. Вирішено проблему отримання нового знання про соціальний зміст інформаційної нерівності як компонента процесу інформатизації, а саме:

уточнено поняття "інформаційна нерівність", що розглядається на 3 рівнях: на макрорівні, мезорівні та мікрорівні. В структурі інформаційної нерівності виділено соціальну складову, що характеризує ступінь сформованості соціальних потреб індивіда, соціальних груп і наявність умов їх реалізації;

вперше цифрова нерівність розглянута як важливий структурний елемент інформаційної нерівності з урахуванням cинергетичних принципів нелінійності та багатомірності існуючих моделей cинтезу цифрової нерівності, що дозволило виявити можливості використання останніх в умовах українського соціуму;

дістали подальшого розвитку дослідження змін, що відбуваються під час інформатизації сучасного суспільства, внаслідок якої виникає інформаційна нерівність, що дало можливість виявити соціальні наслідки інформатизації;

удосконалена методика аналізу інформаційної нерівності населення України в умовах формування інформаційного суспільства на основі виявлення її типології, що дозволило поглибити уявлення про детермінанти нерівності та соціоекономічні, політичні та власне соціальні механізми інформаційної нерівності.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Теоретико-методологічні положення дисертаційного дослідження значною мірою розширюють існуючі наукові уявлення про деякі соціальні аспекти формування інформаційного суспільства. Систематизовано та упорядковано основні теоретичні концепти й поняття, виявлено показники, що характеризують інформаційне суспільство, інформаційну нерівність та дана їх характеристика. інформаційна нерівність соціальна

Запропоновано методологію аналізу інформаційної нерівності, що дозволяє розробити цільові соціальні програми органами державного управління для різних соціальних груп населення з урахуванням специфіки їх соціальних потреб з метою підвищення рівня комп`ютерної грамотності.

Основні положення та висновки роботи можуть виступати основою для подальших теоретичних та прикладних соціологічних досліджень, а також використовуватись фахівцями при розробці програм підвищення рівня інформатизації країни.

Положення дисертації можна використовувати в подальших аналітичних і емпіричних розробках даної проблеми, при читанні навчальних курсів "Інформаційні технології в менеджменті", "Проектування економічних інформаційних систем", "Прогнозування соціально-економічних процесів", "Ігрове моделювання", "Соціологія управління", "Економічна соціологія", "Інформаційна соціологія".

Наведені у висновку рекомендації практичного характеру можуть бути використані різними органами влади в сфері їхньої діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були викладені на всеукраїнських соціологічних конференціях: "Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів і інституціональної структури суспільства" (м. Київ, 2003); "Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні" (м. Київ, 2004); VІІ - ХІ Міжнародних науково-практичних конференціях " Університет і регіон " (м. Луганськ, 2001-2006); науково-практичній конференції "Економіко-математичне моделювання та інформаційні технології в ринковій економіці" (м. Луганськ, 2000); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Математичні моделі та інформаційні технології в соціально-економічних і екологічних системах" (м. Луганськ, 2001); "Харківських соціологічних читаннях" (м. Харків, 2001, 2005); науковій конференції "Соціальна політика і механізми інтеграції українського суспільства" (м. Одеса, 2001), ІV Міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів "Проблеми забезпечення економічного зростання" (м. Донецьк, 2001); наукових конференціях професорсько-викладацького складу та наукових співробітників "Наука-2002", "Наука-2006" (м. Луганськ, 2002,2006); І, ІІ Всеукраїнських науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих учених "Проблеми глобалізації та моделі стійкості розвитку економіки" (м. Луганськ, 2005-2006); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні тенденції комп'ютеризації процесу навчання іноземним мовам" (м. Луганськ, 2005). Дисертант брала участь у науково-практичному семінарі "ПК SPSS і OCA в соціології та маркетингу" (м. Київ, 2004). Результати дисертаційного дослідження апробовані також на теоретико-методологічних семінарах кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля та Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 14 друкованих публікаціях, шість з яких - у виданнях, що входять до переліку фахових видань із соціологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладений на 161 сторінці тексту. Список використаних джерел складається з 195 найменувань і становить 15 сторінок. Додатки охоплюють 9 сторінок та містять 7 таблиць і 1 малюнок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі подається загальна характеристика та обґрунтовується актуальність обраної теми, показаний зв'язок роботи з науковими програмами, визначаються об'єкт і предмет дослідження, методологічна та теоретична основи дослідження, мета й завдання, наукова новизна, зазначається теоретична та практична значущість та апробація одержаних результатів.

Перший розділ - "Теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу "інформаційного суспільства" присвячений аналізу основних теоретичних підходів до інтерпретації інформаційного суспільства.

У першому підрозділі - "Формування інформаційного суспільства в умовах глобалізації" виділено чинники, що впливають на процес формування інформаційного суспільства: процес глобалізації, конкретні реалії соціального часу й соціального простору.

Глобалізаційний процес розглянуто як чинник поступового перетворення різнорідного світового соціального простору в єдину глобальну систему, у якій переміщаються інформаційні потоки, ідеї, послуги, стандарти поведінки, що змінює діяльність соціальних інститутів, спільнот та індивідів, механізми їх взаємодії (концептуальні підходи Н. Лумана, Р. Робертсона, Е. Гіденса, Д. Харвея та ін.). У роботі зазначається, що глобалізація є однією з передумов переходу до інформаційного суспільства, в цьому контексті відзначено ії як процес формування та послідовного розвитку єдиного простору на базі нових комп`ютерних технологій. Під впливом глобалізації структура інформаційного суспільства набуває риси, які виділені М. Кастельсом: широка соціальна та культурна диференціація, зростання соціальної стратифікації, інтеграція всіх видів повідомлень в загальній когнітивній структурі.

Інформатизація суспільства розглянута в роботі як макросоціальний процес. Відзначається, що інформатизація охоплює всі мережеві технології - комерцію, освіту, бізнес, можливості формування електронного уряду не як ізольовані сфери діяльності, а як інтегровану та взаємозалежну сукупність цих технологій, які складають єдиний фундамент переходу до інформаційного суспільства.

У роботі оцінені соціальні наслідки інформатизації: збільшення обсягів інформації, що приводить до ситуації, коли людина не може її систематизувати, об'єктивно розглянути - виникає можливість маніпулювання нею; збільшення обсягів інформації викликає стреси, породжені інформаційним перевантаженням, "інформаційний шок"; зміни структури проведення вільного часу; поява інтернет-залежності; з'явилися нові засоби негативного впливу на людину, коли знання використовуються для маніпуляції людьми (нові політичні технології, релігійні конфлікти та ін.), віртуальна реальність замінила "особисте" спілкування; відбувається трансформація соціальної структури (через що психологічні відмінності між соціальними прошарками та групами посилюються, соціальна тканина суспільства розповзається, суспільство сегментується. Виникають віртуальні групи на різних підставах, що протиставляються реальним спільнотам, до яких індивід належить у силу своєї вихідної ідентичності); експлуатація знання для небезпечних цілей (тероризм, злочинна трансплантологія, загроза використання атомної енергії у військових цілях), несанкціоноване отримання комп'ютерними злочинцями секретної державної інформації, інформації про приватне життя та ін.

На думку деяких дослідників (І. Валлерстайн та ін.) в найближчі сорок-п'ятдесят років соціальну систему чекає інституційна криза, завдання створення нового соціального порядку, бо відбувається "стиснення середніх страт", зростання нерівності.

Тобто впровадження інформаційно-комунікаційних технологій під час формування інформаційного суспільства можна розглядати як системне нововведення, соціальні наслідки якого як соціального процесу можуть виявлятися через значний інтервал часу. Треба погодитися з висновком фахівців з проблем соціології управління про те, що осмислення результатів соціальних процесів завжди запізнюється від розвитку процесів не менше, як на 15 років (І.В. Прангашвілі).

Таким чином, глобалізація зв'язує людей у світове співтовариство, а це призводить до якісних змін у стилі мислення, у способі бачення, оцінці й розумінні дійсності. Колишній лінійний спосіб сприйняття світу, заснований на логічній послідовності, поступається місцем його цілісному баченню. Отже, інформатизацію як соціальний процес у роботі розглянуто саме як дисипативний процес, використовуючи методологічні можливості синергетичної парадигми (Л.Д. Бевзенко та ін.).

Доводиться, що глобалізація втілює ідею інтегрованості країн в світове інформаційне суспільство. У рамках цієї теорії одні дослідники (Р. Арон, Д. Белл) обмежували процес зближення економічною сферою, інші відстоюють тезу про те, що різні соціальні системи переймають одна в одної не тільки позитивні, а й негативні властивості, що може призвести до кризи сучасної цивілізації (Г. Маркузе, Ю. Габермас). Підкреслюється, що технологічна революція, яка відбулася в індустріальних країнах, сформувала новий тип взаємодії між державами, оцінений деякими дослідниками як руйнівний для відсталих країн та успішний для тих країн, які вирвалися вперед.

Глобалізація сприяє внутрішньому розподілу суспільств за рахунок формування "інформаційних спільнот", що причетні до систематичного використання інформаційних технологій. Під впливом процесу глобалізації при формуванні інформаційного суспільства відбувається розподіл людей, соціальних груп і суспільств за ступенем їхньої участі у створенні й використанні інформаційних технологій.

У другому підрозділі - "Соціологічна концептуалізація інформаційного суспільства"- розглянуті різні підходи до аналізу інформаційного суспільства з метою дослідження чинників, що впливають на виникнення інформаційної нерівності.

Трансформаційні зміни, що відбуваються у всіх сферах життєдіяльності суспільства у роботі розглянуті в контексті особливостей і спрямованості формування інформаційного суспільства. Методологічне оформлення концепцій нового суспільства приведено в рамках наступних підходів: постмодернізм, теорія постіндустріального суспільства (Д. Белл, З. Бжезінський, Е. Тоффлер, Е. Турен та ін.). Відповідно до даних теорій, суспільство у своєму розвитку проходить три основні стадії: доіндустріальну, індустріальну, постіндустріальну. Розвиток комп`ютерного світу розглянуто автором в аналізі проблем переходу від модерну до постмодерну - інформаційне суспільство, суспільство науки, суспільство знань, "багатоопційне" суспільство та ін. П. Друкер використовує термін "суспільство знань" для визначення типу економіки, в якій знання відіграють вирішальну роль, а їхнє виробництво стає джерелом розвитку. У "суспільстві знань" активно розвиваються інформаційні й комунікаційні технології, створюються умови для ефективного використання знань у вирішенні найважливіших задач управління суспільством. В інформаційному суспільстві, "суспільстві знань" економіка становиться "економікою уваги", адже "присутність" в інформаційній системі - головна якість продукту, ідеї чи особистості. У цьому контексті Інтернет розглядається як матеріальне втілення "економіки уваги", головний товар в якій - знання. На думку автора, виділяються два важливих аспекти мережі як простору, в якому розвивається економіки уваги: можливість програмування й управління увагою користувачів; "інформаційна надпровідність".

У роботі виділено базові риси інформаційного суспільства; зазначається, що відбувається перехід економічних і соціальних функцій від капіталу до інформації; рівень знань стає фактором соціальної диференціації. Закономірним наслідком цього стає формування нових соціальних еліт. Розподіл на "імущих" і "незаможних" набуває принципово нового характеру: привілейований шар утворять інформовані, неінформовані - це "нові бідні".

Підходи до комунікативного суспільства К. Ясперса, К.О. Апеля, Ю. Габермаса, У. Еко, В. Щербини та інших акцентують значення комунікації в умовах "нового інформаційного порядку". М. Кастельс використовує в якості базових поняття: "комунікаційна система", "мережеве суспільство", "інформаціональне суспільство", пропонує тезу про перехід до "інформаційного капіталізму" чи до "інформаціоналізму", в умовах якого успіх залежить, в першу чергу, від здібності генерувати, обробляти та ефективно використовувати інформацію.

Спираючись на логіку теоретизування Ю. Габермаса, сформульовано положення, орієнтуючись на які можна здійснювати соціологічну інтерпретацію концепцій інформаційного суспільства. Підкреслено, що відбувається зміна інституційного ядра соціальної інтеграції - забезпечення єдності соціального світу за допомогою цінностей і норм не на основі системи панування, підкріпленої виробничими відносинами, характерними для індустріальної економіки, а на основі комунікативної дії; розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій стає домінуючим чинником, що визначає прискорення процесів соціальної трансформації в суспільстві. Але нові технології створюють лише нові можливості, тому в рамках сучасних теорій масових комунікацій дослідницький акцент направлений саме на роль впливу нових засобів комунікації на процес соціальної взаємодії в суспільстві.

У дисертації приводиться аналіз деяких моделей інформаційного суспільства (розроблених на базі поняття віртуальності М. Кастельсом, П. Хіманеном та ін.), які можна використовувати для побудови моделі інформаційного суспільства в українському варіанті, проте зазначається, що в кожній країні свій шлях переходу до інформаційного суспільства, пов`язаний з соціокультурними, економічними, технічними передумовами.

У третьому підрозділі - "Суб'єкти та об'єкти формування інформаційного суспільства як об'єкти соціологічного аналізу" розглянута специфіка соціальної взаємодії в умовах інформатизації.

Суб'єкти соціальної взаємодії визначаються відповідно до їхніх відносних позицій у інформаційному просторі. Згідно з теорією структурації Е. Гіденса у роботі розглянута дуальність соціальної структури інформаційного суспільства: суб'єкти та об'єкти являють собою складну багатомірну структуру, де об'єктивне та суб'єктивне не підлягають змістовному розрізненню. Характер зв'язку між об'єктами й суб'єктами формування інформаційного суспільства - зворотний, а звідси - поширення інформаційної нерівності відбувається на макрорівні, мезорівні, мікрорівні.

У роботі проаналізовані суб'єкти формування інформаційного суспільства, якими на макрорівні виступають: країни, регіони, на мікрорівні -соціальні групи, соціальні організації, індивіди (прикладні та системні програмісти, системні аналітики, користувачі, оператори та ін.). Підкреслюється, що окремі суб'єкти періодично створюють нові "hіgh-tech" та вириваються вперед, і стають на деякий час лідерами-монополістами. Суб'єкти та об'єкти одночасно через низку причин: низький рівень доходів; неможливість отримання освіти, низький рівень комп`ютерної грамотності та знань іноземних мов та ін. - об'єктивно опиняються в групі "тих, хто запізнюється", виникає нерівність. У дисертації наводяться статистичні показники - індекси формування інформаційного суспільства, які дозволяють характеризувати рівень інформаційної нерівності на макрорівні.

У четвертому підрозділі - "Cтан процесу формування інформаційного суспільства в Україні" проаналізовано основні тенденції розвитку інформаційного суспільства в нашій країні. У роботі підкреслено, що Україна знаходиться на перших етапах його формування. В останні роки в Україні сформувалися визначені соціально-економічні, науково-технічні й культурні передумови розвитку інформаційного суспільства. Автором проведено вторинний аналіз результатів соціологічних досліджень Інституту соціології з проблем інформатизації суспільства. Підкреслено, що темпи і спрямованість розвитку інформаційного суспільства в Україні залежать не тільки від макроекономічних і технологічних, але й від соціально-психологічних передумов (ступінь готовності суспільства і його конкретних представників сприйняти змінам, що відбуваються, скористатися новими можливостями, які відкриваються під час упровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій). Стверджується, що загальний рівень насиченості та розвитку Інтернет-контенту ще низький, але протягом 2000-2006 років мережа Інтернету в Україні збільшувалася в середньому на 40 % у рік, у цілому позиція країни у світовому інформаційному просторі залишалася майже незмінною.

Для підтвердження теоретичних результатів у даній частині дослідження автор також використовує вторинний аналіз соціологічних даних "Україна та Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження", виконаного Інститутом соціології в межах загальноєвропейського моніторингового проекту "Європейське соціологічне дослідження". Згідно з ними, особливо помітним є відставання України від більшості країн Європи у використанні Інтернету. Так, 75 % громадян України зазначили, що не мають доступу до Інтернету ані на роботі, ані вдома, тоді як в інших нових державах Європи: Чехії, Угорщині, Словаччині та Словенії - Інтернет тією чи іншою мірою доступний більшості населення. Щодня користується Інтернетом в Україні лише 1 % громадян, тоді як в Ісландії - 55 %, у Данії - 43 %, у Норвегії - 37 %.

Наша країна належить до групи 50-ти найбільших країн за кількістю населення, але за індексом телекомунікаційної підготовленості вона займає тільки 70-е місце серед 80 країн, оцінених за цим критерієм. У списку з 104 країн світу Україна знаходиться на 76-му місці за загальним індексом макроекономічного розвитку, на 83-му місці за загальним індексом технологій, на 82-му - за індексом інформаційного розвитку суспільства. Україна займає одне з останніх місць у Європі за рівнем поширення комп`ютерної техніки (менше 9 персональних комп`ютерів на 100 людей), але український ринок персональних комп`ютерів демонструє найвищі темпи розвитку в Європі. Тенденції поширення комп`ютерної техніки по регіонах України свідчать про нерівномірність її розподілу.

За даними досліджень 85 % з програмного забезпечення, що використовується в Україні, - "піратське". У роботі зазначається, що для характеристики стану країн - аутсайдерів у сучасному інформаційному просторі можна застосувати термін "перевага відставання". Передові країни у свій час витратили величезні кошти для створення піонерних інформаційних технологій. Країни, що розвиваються, спочатку уникли витрат на дослідження й виробництво дуже дорогих інформаційних технологій і тепер можуть придбати дешеві аналоги. Цій обставині сприяє процес глобалізації, а також світовий ринок, у рамках якого здійснюється інтенсивне проникнення міжнародних інформаційних корпорацій у нові сегменти ринку.

Другий розділ "Інформаційна нерівність як соціологічна проблема" вирішує завдання уточнення теоретико-методологічних уявлень щодо поняття "інформаційна нерівність" та з використанням результатів проведених досліджень присвячений вивченню соціологічних аспектів інформаційної нерівності і шляхів вирішення цієї проблеми в сучасному українському суспільстві.

У першому підрозділі "Соціологічні аспекти інформаційної нерівності" в рамках структурно-конструктивістської парадигми проаналізована "інформаційна нерівність" як соціологічне поняття. При визначенні "інформаційної нерівності" автор пропонує базуватися на таких підходах: соціальна дійсність уявляється структурованою як соціальними відносинами, так і уявленнями агентів про відносини; соціальні відносини, інтеріоризуючись у процесі здійснення практик, перетворюються в практичні схеми, за П. Бурдьє, чи в схеми виробництва практик нерівності. У такому контексті розглянуто нерівність соціальних можливостей чи життєвих шансів, що випливає з неоднаковості у специфічних та соціально обумовлених ресурсах (використання інформаційно-комунікаційних технологій та ін.) та соціальних практиках. З урахуванням методологічних установок конструктивізму надається визначення інформаційної нерівності як похідної структури. Нерівність - конструкція, що здатна набути об`єктивного статусу елемента соціальної структури. Агенти (за термінологією П. Бурдьє), що знаходяться в соціальному просторі, порівнюється крізь призму відносин елементів соціальної структури. Це порівняння взаємозалежних позицій у рамках єдиного соціального поля вважається важливим у системі цінностей даного суспільства. В інформаційному суспільстві образ споживання є знаком, за допомогою якого ідентифікується соціальний стан агента. З позицій структуралізму місце індивіда в ієрархії визначено, в першу чергу, структурними чинниками, неособистісними ресурсами, що є в його розпорядженні. Соціальну структуру можна розглядати у формі піраміди, просування до вершини якої залежатиме від особистих якостей згідно з мерітократичною парадигмою.

Запропоноване авторське трактування поняття "інформаційна нерівність", вона розглянута як новий вид соціальної нерівності, що означає нерівність у доступі до інформації, до інформаційних ресурсів, до накопиченого в суспільстві знання. В умовах розвитку глобального інформаційного суспільства доступ до інформаційно-комунікаційних технологій означає доступ до інформації і знань. Як складова інформаційної нерівності автором розглянута цифрова нерівність - новий вид соціальної диференціації, що випливає з різних можливостей використання новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій. Цифрова нерівність має технологічну природу та характеризує різну здатність країн забезпечити як у національному масштабі, так і для окремих груп населення доступ до сучасної інформаційної інфраструктури (телефонний зв'язок, Інтернет, бази даних, бази знань та ін.) з метою її ефективного використання в практичній діяльності. Також у роботі наведена модель синтезу цифрової нерівності (розроблена канадським соціологом К. Кунео), що включає такі показники: цифрова демографія; географічний показник; геронтологічний показник; гендерний показник; психологічний показник; освітній показник; економічний показник; соціальний показник; трудовий показник; культурний показник; показник непрацездатності; політичний показник. Універсальність показників цифрової нерівності дозволяє адаптувати їх до української дійсності та використовувати при проведенні соціологічного моніторингу.

Ряд дослідників (П. Норріс та інші) класифікують цифрову нерівність як глобальне, соціальне та демократичне розділення. Глобальна нерівність характеризує розрив у доступі до Інтернету між індустріально розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. Соціальна нерівність стосується розриву між багатими й бідними в інформаційному відношенні індивідами в кожній окремій країні. Демократична нерівність також означає відмінність між тими, хто використовує, і тими, хто не використовує можливості цифрових ресурсів для участі в суспільному житті. Наявність інформаційної нерівності у цих трьох вимірах сьогодні є загальновизнаним фактом.

Інформаційна нерівність розглядається у роботі на 3 рівнях:

· на мікрорівні (соціальні групи, соціальні організації, індивіди). В цьому аспекті виникає проблема соціальної адаптації людини, соціальної групи, організації в новому інформаційному середовищі. Майнова, культурна, соціальна поляризація суспільства може проявитися ще в одному параметрі розподілу на тих, хто мають і не мають доступ до інформації, що вміють і не вміють працювати з новими технологіями. Зростаючі вимоги до освіти можуть привести до величезного розриву між освіченими (елітою) й неосвіченими групами населення;

· на мезорівні (села, міста, райони, області). Аспект, що пов'язаний з національною політикою в галузі розвитку інформаційного середовища окремих регіонів, їхньої інформаційної інфраструктури, засобів і методів доступу до інформаційних ресурсів і інформаційних комунікацій, а також в галузі розвитку і практичного використання інформаційних технологій і інформаційного законодавства;

· на макрорівні (країни, регіони). Цей аспект пов'язаний з нерівномірністю розвитку процесу інформатизації в різних країнах і регіонах світу, що обумовлюється не тільки розходженнями в науково-технічному й економічному потенціалах цих країн, але також і рівнем розвитку освіти в цих країнах, а також ступенем розуміння їхніми політичними лідерами основних тенденцій і закономірностей сучасного етапу розвитку цивілізації. Однією з проблем є диференціація держав на розвинуті й відсталі в розвитку інформаційних засобів. Країни-виробники технології і знань розвиваються за рахунок інформаційної інфраструктури, а інші стають сировинними придатками, акумуляторами шкідливих виробництв.

У роботі зазначено, що відбувається трансформація соціальної структури: виникають соціально недиференційні "інформаційні спільноти" (ті, хто створює нове інформаційне середовище, створює нові інформаційні ресурси; використовує нове інформаційне середовище, інтегрується в нього; знаходиться в процесі інтеграції, робить перші кроки; ті, хто не зробив першого кроку, але не відкидає його необхідності; ті, хто відлучені від нового інформаційного середовища; ті, хто активно протидіє інноваціям, вважає їх шкідливими) та, разом з тим, контролювання виробництва інформації та інформаційного капіталу відбувається інформаційною елітою - інфократами.

Проаналізував матеріали досліджень, проведених соціологами у багатьох країнах, автор виявив, що доступ до Інтернету та знання іноземних мов є чинниками диференціації між тими, хто має освіту й ні, багатими й бідними, чоловіками й жінками, молоддю й людьми похилого віку, городянами й сільськими жителями. Отже, можна говорити про виникнення прірви між "інфо-багатими" та "інфо-бідними", що не мають фінансових можливостей чи не володіють знаннями, технічними засобами для одержання необхідної, достовірної й повної інформації.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, інформаційна нерівність визначена низьким рівнем інформатизації, низькою якістю, малою пропускною здатністю мереж зв'язку, відсутністю високошвидкісних мереж. Головні причини цього - різниця в матеріальній забезпеченості та в рівні освіти різних соціальних груп. Варто враховувати реальні соціальні умови, що перешкоджають поширенню інформаційних технологій серед різних соціальних груп: невисокий ступінь мотиваційної готовності до використання нових інформаційних технологій, недооцінка важливості процесу інформатизації взагалі. Вищезазначене до деякої міри визначає низький рівень комп'ютерної грамотності українського суспільства, що не дозволяє забезпечити високі темпи впровадження нових інформаційних технологій у життя різних соціальних груп.

У роботі наведені результати анкетного опитування, проведеного серед студентів дев`яти факультетів Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (n= 1598, 2003-2006 рр.). Результати дослідження показують, що половина опитаних студентів - 50,1 % постійно використовують комп'ютер. Вміють працювати на комп'ютері та іноді користуються ним ще 40 % респондентів, не вміють працювати на комп'ютері 5,1 % студентів. Студентам було запропоновано оцінити свій рівень комп'ютерної грамотності за п'ятибальною шкалою: на "5" балів його оцінили 11 % опитаних, на "4" - 51,35 %, на "3" - 31,4 % опитаних, на "2" - 4,25 %, на "1" бал - 2 % опитаних. Мають комп'ютер в особистому користуванні 70 % опитаних студентів, 29 % - ні. Слід зазначити, що в дослідженні зафіксовано намір більш як 10 % респондентів придбати комп'ютер для себе (своєї родини) уже найближчим часом, що також указує на перспективи розвитку процесів інформатизації. Про низький рівень комп'ютерної грамотності свідчить той факт, що 48,6 % опитаних не є користувачами Інтернету. Періодично використовують Інтернет у повсякденному навчанні 25,7 % опитаних, 23,3 % опитаних студентів постійно користаються Інтернетом. Отримані результати вказують на незначний ріст інтенсивності використання мережі Інтернет як на показник розгортання процесів інформатизації соціального простору. Узагальнюючи, можна стверджувати, що рівень комп'ютеризації і доступу до мережі Інтернет ще залишається досить низьким. Дійсно, привласнюючи ранги джерелам одержання знань, студенти виділяють Інтернет на 4-му місці серед найбільш важливих (перелічимо в порядку зменшення важливості: лекції викладачів, робота з книгами, самостійна робота, Інтернет).

Усвідомлюють існування в нашому суспільстві проблеми "інформаційної нерівності" 81,8 % респондентів, тоді як 15,45 % учасників опитування вважають, що проблеми "інформаційної нерівності" в нашому суспільстві не існує. Представники останньої групи не мали досвіду роботи з комп'ютером, що може призвести до виключення з ринку праці в майбутньому, оскільки комп'ютерна грамотність є одним з основних факторів професійної конкурентоздатності.

Ці тенденції можуть свідчити про визначене розмежування в рамках процесів інтернетизації та комп'ютеризації та необхідність удосконалення загальнонаціональної концепції розвитку процесів інформатизації в країні, та підвищення інформаційної культури споживачів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

У другому підрозділі "Основні напрямки подолання інформаційної нерівності" наведено можливий механізм подолання інформаційної нерівності. Як основні шляхи подолання інформаційної нерівності в сучасному суспільстві варто виділити такі найбільш важливі напрямки: інтеграція рівня життя різних соціальних груп з вартістю сучасних інформаційних технологій; державне фінансування програм щодо створення якісних телекомунікаційних мереж по всій території України; розвиток науково-практичної основи в даній галузі (проведення наукових семінарів, круглих столів та ін.); збільшення кількості місць доступу до інформаційних ресурсів; забезпечення соціально незахищених категорій людей безкоштовними умовами доступу до сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій; створення загальнодоступних місць навчання інформаційної грамотності: консультаційних центрів, комп'ютерних курсів; організація інформаційно-пропагандистської кампанії, спрямованої на формування суспільної думки про переваги використання нових інформаційних технологій.

У третьому підрозділі "Соціальна політика держави щодо регулювання інформаційної нерівності в умовах формування інформаційного суспільства" висвітлюються передумови формування соціальної політики в Україні, її основні завдання та напрямки щодо подолання проблеми інформаційної нерівності в умовах формування інформаційного суспільства.

Аналіз зовнішніх та внутрішніх передумов формування сучасної соціальної політики показав, що на даному етапі розвитку українського суспільства актуальною є проблема розробки оптимальної моделі соціальної політики, яка враховує як рівень комп`ютерної грамотності, так і загальносвітові тенденції, які пов`язані з переосмисленням функцій інформаційної країни, яка активно включається в глобальний інформаційний простір, розвиваючи й освоюючи новітні телекомунікаційні технології, вирішуючи проблеми у сфері поширення інформації, формуючи законодавчу базу, що регулює інформаційну діяльність.

У роботі підкреслюється, що одне з провідних завдань соціальної політики держави - формування, розвиток і задоволення соціальних потреб широких верств населення, що передбачає наявність розвиненої соціальної інфраструктури. Сьогодні в глобальному масштабі ефективність соціальної політики будь-якої держави визначається створенням умов для формування людського капіталу, можливостей для самореалізації особистості у всіх сферах життєдіяльності.

Аналіз умов реалізації соціальної політики в Україні сприяв визначенню шляхів її оптимізації з метою поліпшення рівня комп`ютерної грамотності різних соціальних груп українського суспільства. Для населення з низькими прибутками, нижніх прошарків потрібні соціальні програми, спрямовані на стабілізацію рівня життя, оскільки за відсутності умов для задоволення базових потреб, потреби більш високого рівня вважаються несуттєвими або недосяжними. Для середніх прошарків і особливо високоприбуткових груп населення фокус соціальної політики повинен бути спрямований на створення, підтримку і покращення умов для вільної, творчої життєдіяльності людей, їхній розвиток і самореалізацію.

Можна виявити типові механізми створення комфортних умов для розширення можливостей людини, соціальних груп для задоволення своїх інформаційних потреб, що сприятиме здійсненню їх життєвих стратегій та планів; формування, розвиток соціального потенціалу особистості, соціальних груп, що сприятиме реалізації cоцієтальних мотивацій, соціальної активності тощо.

У роботі зазначається, що всі соціальні програми й заходи, спрямовані на подолання інформаційної нерівності, можуть бути реалізовані лише при об`єднанні зусиль усіх суб`єктів соціального управління. Отже, діяльність щодо подолання інформаційної нерівності і процес становлення інформаційного суспільства знаходяться в прямому кореляційному зв`язку. Розробка й реалізація соціальних програм щодо регулювання інформаційної нерівності вимагає впровадження на всіх рівнях принципів соціального партнерства, метою яких є включення громадськості як соціального суб`єкту в процес розробки й реалізації управлінських рішень в умовах формування інформаційного суспільства.

У висновках і рекомендаціях дисертаційного дослідження підведено підсумки і приведено результати, отримані внаслідок реалізації методології аналізу інформаційної нерівності, подані пропозиції щодо подолання інформаційної нерівності.

Дослідження соціальних аспектів інформаційної нерівності, зростання значення соціальної складової в процесі інформатизації призвели до необхідності осмислення інформаційної нерівності як важливої складової формування інформаційного суспільства.

Зазначено, що перетворення інформації на стратегічний ресурс обумовлює зростання ролі соціального інтелекту у процесах розвитку суспільства. Взаємодія об`єктивного та суб`єктивного у становленні інформаційного суспільства відбувається у вигляді зв`язків, що формуються між людиною та суспільством і мають при переході до інформаційної фази розвитку свої особливості. Структурні взаємодії, які забезпечують процес формування інфраструктури інформаційного суспільства та його функціонування відзначаються швидким розвитком каналів і засобів взаємодії суб`єктів діяльності, зокрема, комунікацій, комунікаційних мереж, інформаційних технологій. Розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій стає домінуючим чинником, що визначає прискорення процесів соціальної трансформації в суспільстві.

В інформаційному суспільстві формується нова соціальна група - "виробники" знань, яка будує свій добробут на підставі нових можливостей в отриманні знань, розвитку інтелектуального потенціалу. Отже соціальна структура суспільства спрощується, в ній можна виділити: інформаційну (науково-технічну) еліту та середній клас. Усі соціальні мотиви стають дуже нестійкими та залежними від розвитку ситуації, значним ресурсом їх усвідомлення є інформаційно-комунікативна взаємодія.

Інформаційна нерівність проаналізована як поліонтична (за термінологією В.М. Щербини), відповідно до чого соціальні взаємодії виглядають як такі, що відбуваються одночасно в двох площинах - локальній та глобальній, які мають власні характеристики, відмінні структурні та функціональні логіки.

Інформаційна нерівність розглянута автором на трьох рівнях: мікрорівні, мезорівні та макрорівні. Інформаційна нерівність досліджена в рамках структурно-конструктивістської парадигми.

Як складова інформаційної нерівності автором розглянута цифрова нерівність, що має технологічну природу та характеризує різну здатність країн забезпечити як у національному масштабі, так і для окремих груп населення, особистостей доступ до сучасної інформаційної інфраструктури (телефонний зв'язок, Інтернет, бази даних, бази знань та ін.) з метою її ефективного використання у практичній діяльності.

У роботі дана характеристика процесу формування інформаційного суспільства в Україні: доведено, що наша країна знаходиться на перших етапах його становлення. Для вступу України у світове інформаційне суспільство наша країна повинна мати певний рівень матеріальної і психологічної підготовленості до засвоєння новітніх інформаційних технологій. Необхідною матеріальною передумовою є достатній рівень комп'ютеризації населення, що припускає не тільки відповідні кількісні показники поширеності комп'ютерів, але й певний рівень культури використання цих засобів отримання і передачі інформації.

На підставі проведеного дослідження автор фіксує таке положення, що різні можливості використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, низький рівень комп`ютерної грамотності та знань іноземних мов, недооцінка різними соціальними групами важливості інформатизації, психологічні бар`єри, соціальні стереотипи, що склалися в суспільстві є причинами виникнення інформаційної нерівності.

Запропоновано рекомендації щодо подолання інформаційної нерівності, що дозволить забезпечити соціально гармонійний розвиток суспільства. Практичними кроками в цьому можуть бути: застосування інформаційних технологій на всіх рівнях освіти і забезпечення спадкоємності при опануванні ними; забезпечення сітьової грамотності через створення загальнодоступних місць навчання та надання їй статусу грамотності функціональної; проведення інформаційно-пропагандистської кампанії (соціальна реклама та інші заходи), спрямованої на формування суспільної думки про переваги використання нових інформаційних технологій; державна підтримка розвитку фірм, які працюють над створенням інформаційних технологій (надання їм податкових пільг, що сприятиме меценатству при комп'ютеризації шкіл, забезпечення соціально незахищених категорій людей безкоштовними умовами доступу до сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій); державне фінансування програм щодо створення якісних телекомунікаційних мереж та інше.

Підсумовуючи, можна констатувати, що проведене дисертаційне дослідження показало: проблема виникнення інформаційної нерівності як складової формування інформаційного суспільства є складним процесом. Вирішено проблему отримання нового знання про соціальний зміст інформаційної нерівності як компонента процесу інформатизації, при якому виникають як позитивні, так і негативні соціальні наслідки. Здійснення цих завдань дозволить створити базу для подолання інформаційної нерівності, сформувати інфраструктуру інформаційного суспільства та створити умови для переходу до інформаційного типу розвитку, у напрямку якого рухається світове співтовариство.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Лобовикова Е.А. Коммуникативный процесс как объект социологического исследования.//Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2001. - С. 144-148.