Сучасне українське суспільство: стратифікаційний вимір регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

22.00.04 - Спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Сучасне українське суспільство: стратифікаційний вимір регіону

Савчинський Руслан Орестович

Харків - 2007



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат соціологічних наук, доцент Коваліско Наталія Володимирівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри соціології

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Подольська Єлизавета Ананіївна, Харківський гуманітарний університет “Народна українська академія”, професор кафедри соціології

кандидат філософських наук, доцент Поступний Олександр Миколайович, НТУ “Харківський політехнічний інститут”, завідувач кафедрою соціології і політології

Провідна установа:

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, міністерство освіти і науки України, м. Одеса

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т. 50-річчя СРСР, 27.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Л. Лапшина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси трансформації позначаються на змінах та особливостях подальшого розвитку всіх сфер українського суспільства, його соціальної структури. Проте сучасне українське суспільство як об'єкт стратифікаційного аналізу має ряд особливостей. Перехід від командно-адміністративної до ринкової системи позначився на різкій зміні критеріїв стратифікації, рекомбінації елементів соціальної структури, сприяв появі нових соціальних прошарків та груп, привів до змін у соціальній самоідентифікації індивідів тощо. Соціальне структурування у сучасному українському суспільстві характеризується певним рівнем хаотичності, умовами недостатньої інституціоналізації основних чинників нерівності, що позначається на відсутності домінантної системи стратифікації та консистентності соціальних статусів більшості індивідів. У таких умовах традиційні підходи дослідження соціальної диференціації та стратифікації суспільства вже не задовольняють потреби сучасної соціальної практики. Застосування різноманітних теоретичних парадигм та методологічних підходів часом дають суперечливі результати щодо стратифікації сучасного українського суспільства.

Аналізу сучасного українського суспільства як об'єкта стратифікаційного структурування присвячено ряд наукових досліджень. Стосовно проблем співвіднесення суспільної трансформації та найрізноманітніших змін у соціальній структурі слід передусім виділити роботи Є. Головахи, С. Катаєва, С. Макеєва, Н. Паніної, В. Паніотто, А. Ручки, В. Танчера, В. Хмелько, В. Чорноволенка, Ю. Яковенка та ін. Аналіз змін соціально-класової структури з позицій структурно-діяльнісного аспекту пострадянської трансформації, порівняння процесів, що відбуваються у стратифікаційному просторі великого міста із змінами, характерними для західних суспільств, реалізований в роботах О. Якуби, О. Куценко, Л. Хижняк, С. Бабенко та ін. Дослідженню рухливості соціальної структури сучасного українського суспільства, змін соціальних ідентичностей, застосування структурної парадигми у просторі нерівномірно розподілених соціальних благ та умов відтворення життя, особливостей сучасного теоретико-методологічного підходу до аналізу нових соціальних нерівностей, проблемам формування середнього та робітничого класів в Україні присвячені роботи С. Оксамитної, І. Прибиткової, О. Швачко, С. Бродської, О. Симончук, О. Іващенко та ін. Дослідження пірамідальності будови сучасного українського суспільства та спрямованості стратифікаційних процесів здійснено в роботах І. Рущенка, Є. Подольської та ін. Розгляду соціально-економічних процесів, пов'язаних із майновою стратифікацією, нерівністю у доходах, проблемами бідності українців, присвячені роботи В. Пилипенка, Е. Лібанової, І. Чапської, Є. Сірого та ін. Соціально-психологічні чинники трансформаційних змін соціальної структури вивчаються Е. Афоніним, О. Злобіною, В. Тихоновичем та ін. Сучасні тенденції професійної структури та престижу професій є предметом наукових пошуків В. Подшивалкіної, В. Лапшиної та ін. Специфіка формування соціальних прошарків, процеси трудової мобільності та методологія їхнього дослідження на регіональному рівні описані в роботах Н. Коваліско, А. Хоронжого та ін.

Сучасне українське суспільство та його соціальна структура розглядається не лише як об'єктивна, а й як породження суб'єктивних позицій. Проте, незважаючи на різноплановість досліджень структурування сучасного українського суспільства, об'єктивна стратифікаційна структура не знайшла свого поглибленого вивчення у межах наявних теоретичних та емпіричних наукових пошуків.

Специфіка структурування сучасного українського суспільства створює низку теоретико-методологічних проблем дослідження його об'єктивної стратифікації. В умовах трансформації об'єктивні соціальні позиції індивідів формуються на основі різноманітних комбінацій соціально значущих критеріїв нерівності, що часто є неконсистентними, але між якими існують залежність та здатність до взаємної компенсації. Одновимірні градаційні схеми часто неадекватно і неповно відображають стратифікаційні процеси, результати їхнього застосування є неспівмірними та можуть використовуватись для вирішення вузьких прикладних проблем. Тому, на нашу думку, використання множинних критеріїв стратифікації є однією з важливих методологічних підстав об'єктивного дослідження стратифікаційної структури суспільства.

Актуальність роботи полягає також у тому, що глибинне уявлення про структурування сучасного українського суспільства та виділення реальних стратифікаційних прошарків може стати потужним інструментом його подальшого всебічного наукового дослідження. Наявність об'єктивної моделі стратифікаційної структури суспільства можна також інтерпретувати і з позицій прикладних завдань соціальної політики, ефективності процесів реформування українського соціуму як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження була складовою частиною планового держбюджетного дослідження “Регіональна економічна соціологія” (№ДР 0197U017011), над якою працював колектив кафедри соціології Львівського національного університету імені Івана Франка і в якому автор був співвиконавцем.

Метою дисертаційного дослідження є опрацювання теоретико-методологічної моделі структурування сучасного українського суспільства в умовах трансформації та глибинне вивчення стратифікаційних процесів на рівні регіону.

Для досягнення поставленої мети визначені такі дослідницькі завдання:

· проаналізувати основні підходи, традиції, парадигми, сформовані в межах теорій соціальної структури та соціальної стратифікації суспільства;

· проаналізувати особливості стратифікаційних процесів у сучасному українському суспільстві;

· визначити та описати основні критерії структурування суспільства, провести аналіз та узагальнити досвід багатовимірного структурування суспільства в межах існуючих теорій стратифікації та проведених емпіричних досліджень;

· систематизувати та синтезувати теорії соціального простору нерівності, соціального капіталу в єдину теоретичну модель соціальної стратифікації, на основі якої розробити методологію дослідження структури українського суспільства в умовах трансформації;

· емпірично апробувати розроблену методологію та дослідити багатовимірне структурування українського суспільства на рівні регіону, виділити соціальні прошарки та проаналізувати їхні статусні характеристики;

· проаналізувати на рівні регіону особливості впливу різноманітних ресурсів-капіталів на структурування українського суспільства та визначити взаємозалежності між ними;

· дослідити тенденції та динаміку регіональної стратифікаційної структури суспільства, потенційну мобільність та рівні адаптації соціальних прошарків.

Об'єктом дослідження є сучасне українське суспільство у вимірі соціальної нерівності.

Предмет дослідження - стратифікація українського суспільства за умов трансформації.

Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять роботи соціологів, філософів, економістів, психологів, які присвячені вивченню суспільства як соціальної ієрархії; процесів структурування соціальних систем на об'єктивному та суб'єктивному рівнях; багатовимірних підходів до аналізу соціальних нерівностей; проблем соціального простору та розподілу в ньому капіталів і ресурсів; особливостей структурування трансформаційних суспільств.

Теоретичні основи дисертаційного дослідження закладені теорією соціальної стратифікації, зокрема представниками об'єктивістської традиції Е. Дюркгаймом, К. Марксом, М. Вебером, Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К. Девісом, У. Муром, Дж. Голдторпом, Р. Еріксоном, Е. Гіденсом та ін.

У дисертаційній роботі аналізується багатовимірний стратифікаційний підхід, основи якого закладені роботами П. Сорокіна. Значного поширення багатовимірні процедури отримали з середини XX століття в межах різних напрямів загальної теорії стратифікації, зокрема у працях Л. Уорнера, Г. Ленські, Д. Келлі, У. Чембліша, Дж. Локвуда, У. Рансімена, Г. Гензбума, Д. Треймана, П. Де Грааф, Дж. Спефа та ін.

Методологічні особливості та результати емпіричного застосування багатовимірних методик при дослідженнях стратифікаційних структур постсоціалістичних трансформаційних суспільств описані в роботах східно-європейських соціологів, передусім польських соціологів В. Весоловського, Г. Доманського, Е. Внук-Ліпінського; чеських дослідників П. Махоніна і М. Тучека; російських науковців О. Шкаратана, Н. Сергеєва, Т. Заславської, Н. Тихонової, Н. Давидової, І. Попової; українських соціологів О. Куценко, С. Макеєва та ін.

Теоретико-методологічні основи багатовимірної стратифікаційно-просторової моделі аналізу сучасного українського суспільства запропоновані автором у дисертаційному дослідженні, закладені роботами Г.Зіммеля, П. Сорокіна, П. Бурдьє, В. Ільїна, В. Радаєва та ін.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених дослідницьких завдань у теоретичній частині дисертаційної роботи використовується комплекс загальнонаукових методів, які забезпечують логіку і системність дослідження: порівняльний аналіз, синтез, системний аналіз, типологізація, вторинний аналіз документів. Основними методами отримання первинної соціальної інформації є методи опитування (стандартизоване інтерв'ю, експертне опитування). Аналіз первинної соціальної інформації проводився шляхом застосування переліку математико-статистичних методів: категоріальний аналіз даних, кластерний аналіз, індексний метод, кореляційний та дискримінантний аналіз.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали дані ряду емпіричних соціологічних досліджень під загальною назвою “Вивчення сучасних проблем українського суспільства”, проведених у різні роки соціологічною лабораторією кафедри соціології Львівського національного університету імені Івана Франка в межах держбюджетної теми (березень - квітень 2002 р., n=600; березень - квітень 2003 р., n=600; січень - лютий 2006 р., n=800), а також експертне опитування “Стратифікаційні процеси в країні” (листопад 2005 р., n=50). Пошукувач брав безпосередню участь на всіх етапах проведення цих досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в опрацюванні багатовимірної стратифікаційної теоретико-методологічної моделі структурування українського суспільства на прикладі регіону та виділення на її основі базових соціальних прошарків.

Наукова новизна роботи включає такі положення:

· узагальнено досвід використання багатовимірного стратифікаційного підходу в межах загальної теорії стратифікації;

· запропоновано методологію багатовимірного стратифікаційного дослідження соціальної структури трансформаційного українського суспільства на основі синтезованої моделі теорії соціального простору нерівності та теорії капіталів;

· на основі багатовимірної методології (з використанням п'ятнадцяти показників статусної позиції) виділено та досліджено на емпіричному рівні шість основних прошарків, які утворюють стратифікаційну структуру українського суспільства на рівні регіону: “вищий та середній класичний прошарки”, “прошарок висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів”, “український серединний прошарок”, “базовий економічно активний прошарок”, “базовий економічно незайнятий прошарок”, “нижчий прошарок”;

· уперше проведено багаторівневий стратифікаційний аналіз регіональної соціальної структури сучасного українського суспільства: побудовано стратифікаційні профілі прошарків на мікро- та мезорівнях (рівні критеріїв нерівності та капіталів відповідно) та здійснено оцінку консистентності статусних позицій індивідів у регіоні;

· на основі первинних емпіричних даних проаналізовано вплив різноманітних критеріїв стратифікації (ресурсів, капіталів) на структурування сучасного українського суспільства, окреслено взаємозалежності між ними в межах побудованої стратифікаційної моделі.

Практичне значення отриманих результатів. Запропонована в роботі теоретична багатовимірна модель стратифікації суспільства та методологія його дослідження можуть виступати інструментом подальшого вивчення українського соціуму шляхом проведення моніторингових, порівняльних регіональних досліджень тощо. Застосування моделі можливе також і в комплексних соціологічних дослідженнях, які б поєднували кількісні та якісні методики. Інформація про виділені прошарки є важливою при дослідженні таких соціальних явищ, як процеси соціальної мобільності, стилі життя, політична поведінка, цінності та ціннісні орієнтації, соціальна адаптація тощо. Багатовимірна просторово-градаційна схема аналізу стратифікаційної структури суспільства надається до соціально-технологічного застосування, що сприятиме розробці національної моделі виділення стратифікаційних груп. Інформацію про соціальну структуру населення, отриману на основі пропонованої в роботі моделі, доцільно використовувати при опрацюванні програм соціальної політики на регіональному рівні. Теоретико-методологічні положення, викладені в дисертаційній роботі, можна використовувати при опрацюванні навчальних програм та курсів лекцій з таких навчальних дисциплін: “Соціальна структура та соціальна стратифікація”, “Соціологія українського суспільства”, “Економічна соціологія”, “Методологія соціологічних досліджень” тощо.

Результати дисертаційного дослідження з 2004 року використовуються автором при розробці та викладанні навчального курсу “Соціальна структура суспільства” для студентів спеціальності “Соціологія” кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету “Львівська політехніка”.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були представлені автором та обговорювались на таких наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених “Політ-2003” (Київ, 2003); Міжнародні студентсько-аспірантські наукові конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку”, “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації”, “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (Львів: 2003, 2004, 2005); Міжнародна наукова конференція “Харківські соціологічні читання” (Харків: 2003, 2004, 2005, 2006); Всеукраїнська наукова студентсько-аспірантська конференція “Соціологія: минуле, сьогодення, майбутнє” (Львів, 2003); Міжнародна науково-практична конференція “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич: 2004, 2005); XV і XVI наукові сесії Наукового товариства ім. Шевченка (Львів: 2004, 2005).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (163 найменування), 8 додатків. Основна частина дисертації складається зі 187 с. Загальний обсяг дисертації складає 257 с. В основній частині дисертації подано 2 таблиці та 4 рисунки, що займають 5 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження, його теоретико-методологічну основу, визначено наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення, наведено відомості про апробацію результатів роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи аналізу українського суспільства у вимірі соціальної стратифікації” проаналізовано суспільство як об'єкт ієрархічного структурування та окреслено основні методологічні підходи, напрями та традиції дослідження стратифікаційної структури суспільства. В межах обраного теоретичного напряму дослідження проаналізовано основні поняття теорії соціальної стратифікації суспільства.

Проблеми ієрархічного структурування суспільства в соціології розглядаються теорією соціальної стратифікації. В її межах розроблена значна кількість наукових традицій, підходів, парадигм, концепцій, шкіл, які виходять з різних науково-світоглядних позицій. Класифікація теорії соціальної стратифікації в науковій літературі переважно зводиться до виділення полярних напрямів. Загалом, у сучасній теорії стратифікації суспільства сформувались об'єктивістська та суб'єктивістська традиції; субстанціоналістська та структуралістська парадигми; структурний, діяльнісний та структурно-діяльнісний підходи; теорії номіналізму та реалізму тощо. Виділяють дихотомічні (засновані на конфлікті), функціональні (засновані на кооперації), градаційні (засновані на ієрархії) форми структурування суспільства. Теоретичний аналіз елементів соціальної структури реалізується у площинах класового та стратифікаційного підходів, а також з позицій теорії реальних соціальних груп. Відповідно соціальна стратифікація визначається як структура нерівностей та дистанцій між такими агрегатами, як класи, страти, реальні та професійні групи тощо.

Суть класового підходу полягає у виділенні об'єктивних соціально-економічних позицій індивідів (груп), а основним фокусом аналізу є економічні відносини між класами як елементами соціальної структури суспільства, що усвідомлюють свою позицію у ньому (володіють класовою свідомістю). Базові дискурси класового аналізу закладені роботами К. Маркса та М. Вебера. У руслі марксистських теорій класи визначаються як загальні позиції в рамках соціальних виробничих відносин. Веберіанський підхід характеризується ширшим переліком підстав виділення класів та аналізує соціальні дії класів через призму життєвих шансів у межах соцієтальної системи.

Стратифікаційний підхід розглядає суспільство, що складається із груп або безлічі індивідів, які мають певні характеристики. Ці характеристики виступають критеріями класифікації, які можуть бути одно- або, частіше, багатовимірними. Отже, стратифікаційний аналіз базується на дослідженні відмінностей між людьми за певними ознаками, які приводять до градаційного розміщення індивідів у соціальній ієрархії суспільства. Поняттям “стратифікація” охоплюється ієрархічно організована взаємодія груп людей та їхні соціальні відносини. Засновником стратифікаційного підходу вважають П. Сорокіна. Стратифікаційний підхід набув поширення у теорії статусних груп М. Вебера, в межах структурно-функціонального підходу (Т. Парсонс, К. Девіс, У. Мур тощо) та теорії споживання (Дж. Д'юсенбері, М. Дуглас, К. Кембел та ін.).

Російські дослідники (О. Шкаратан, Н. Сергеєв) пропонують при дослідженні соціальної структури суспільства перейти до більш гнучкої концепції реальних соціальних груп. На думку прибічників цієї концепції, соціальні класи і прошарки є одиницями макросоціальної структури всього суспільства, а також мезосоціальної структури територіальних спільнот (міста, агломерації і т.д.). Стосовно всіх них “соціальна група” - родове, збірне поняття. Реальна соціальна група володіє, як правило, набором характеристик, за якими приховується іманентна цьому соціальному суб'єкту сутність - характер реальних відносин, що пов'язують людей між собою. Систематизуючими характеристиками, що об'єднують певну сукупність людей у реальну соціальну групу (клас, прошарок), є соціально обумовлені потреби - економічні, політичні, духовні тощо. Реальна група має свою внутрішню структуру: ядро (а в деяких випадках - ядра) і периферію з поступовим ослабленням сутнісних властивостей, за якими вона виділяється у міру віддалення від ядра.

У дисертаційній роботі встановлено теоретичні та методологічні зв'язки між згаданими макроструктурними підходами, визначено теоретико-методологічні особливості їхнього застосування та дослідницькі цілі, на досягнення яких вони можуть бути спрямовані.

Окремий підрозділ присвячено аналізу сучасного українського суспільства як об'єкта стратифікаційного аналізу. Проблема дослідження суспільства та його соціальної структури особливо загострюється в період соціальних трансформацій, які призводять до змін у всіх сферах суспільства, що викликає рекомбінацію, переструктурування, оновлення множинних критеріїв стратифікації, реконфігурацію взаємозалежностей між ними.

На основі аналізу емпіричних даних стратифікаційних досліджень зроблено висновок, що в умовах сучасного українського суспільства одними з наслідків трансформації стали відсутність домінантної системи стратифікації та консистентності (однорівневості) статусних позицій окремих індивідів, розмивання меж між стратифікаційними групами, поляризація суспільства за окремими критеріями нерівності тощо. В таких умовах ускладнюється процес виділення та дослідження об'єктивних стратифікаційних утворень. Окрім того, аналіз стратифікаційних досліджень засвідчив недостатність інформації про реальні прошарки в сучасному українському суспільстві. Загалом, переважають суб'єктивні (самооціночні) методики аналізу соціальної структури, а їхні результати неадекватно відображають об'єктивне структурування соціуму (спостерігається розрив між “уявною” та “реальною” соціальною стратифікацією).

На основі проведеного теоретичного аналізу зроблено висновок, що найбільш адекватну інформацію про об'єктивне структурування сучасного українського суспільства в умовах трансформації можуть дати багатовимірні стратифікаційні моделі.

У другому розділі “Методологія багатокритеріального вимірювання соціальної стратифікації” наголошується на багатоманітності критеріїв стратифікації в будь-якому суспільстві. Суспільство диференціюють найрізноманітніші критерії нерівності: економічні (дохід, продуктивне майно, непродуктивне майно тощо), владні (адміністративна, духовна, політична влада), професія, освіта, соціальні символи та знаки, стиль споживання, обсяг вільного часу, гендерна, етнічна нерівність, територіально-просторові характеристики фізичного простору тощо. Домінування певного критерію (критеріїв) стратифікації та способу детермінації відмінностей інституціоналізує відповідний тип стратифікаційної системи. В роботі проаналізовано фізико-генетичну, рабовласницьку, кастову, станову, етократичну, соціально-професійну, класову, культурно-символічну, культурно-нормативну стратифікаційні системи тощо.

За способом емпіричної фіксації критерії стратифікації класифікують на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні критерії - це об'єктивні шкали, що вимірюють позиції індивіда в різних зрізах стратифікаційної системи. Для економічної стратифікації, наприклад, це може бути шкала з сумами доходу за місяць чи рік, для владної - ранги посад, для освітньої - кількість років навчання тощо. Суб'єктивні критерії являють собою самоідентифікацію індивідів з певними соціальними групами, визначення ними свого місця в суспільній ієрархії, оцінку престижу існуючих груп, соціальне самопочуття тощо.

В останні десятиліття переважають багатокритеріальні схеми аналізу стратифікаційної структури суспільства. Як теоретична модель стратифікації суспільства може виступати категорія соціального простору нерівності. Серед сучасних наукових інтерпретацій соціального простору нерівності найоптимальнішою у площині стратифікації, на нашу думку, є теорія П. Бурдьє. Згідно з П. Бурдьє, соціальний простір - це абстрактний простір, сконструйований ансамблем підпросторів або полів, які утворюються нерівним розподілом різних видів капіталу, які функціонують одночасно і як інструменти, і як цілі боротьби в цих полях. Оскільки в такій теоретичній схемі позиція індивіда буде визначатися структурою та рівнем володіння різними капіталами, то останні можна розглядати в якості багатовимірних критеріїв стратифікації. У сучасних суспільствах дедалі більше ресурсів використовуються для отримання додаткових дивідендів, відповідно соціологами аналізується широкий спектр видів капіталів: економічний, культурний, соціальний, символічний, політичний, адміністративний, людський, фізичний тощо.

На основі здійсненого теоретичного аналізу запропоновано авторську модель (методику) багатовимірного градаційного стратифікаційного аналізу сучасного українського суспільства на емпіричному рівні. Теоретично модель виходить із визначення соціальної стратифікації як нерівномірного розміщення індивідів у багатовимірному просторі нерівності суспільства. Простір нерівності має складну структуру і складається з полів нерівності, що утворюються розподілом певного виду капіталу (економічного, владного, соціального, символічного, культурного). Поля нерівності теж є багатовимірними і складаються зі стратифікаційних площин нерівності, утворених розподілами конкретних ресурсів, що виступають в якості критеріїв нерівності певного виду (наприклад, рівень доходу, обсяг продуктивного майна, обсяг непродуктивного майна можна розглядати як площини нерівності економічного поля і т. д.). Запропонована модель характеризується трирівневою структурою аналізу стратифікації соціуму: макрорівень (рівень простору нерівності), мезорівень (рівень поля нерівності), мікрорівень (рівень площини нерівності) (див. рис. 1).

Отже, для аналізу стратифікаційної структури суспільства ми змоделювали соціальний простір нерівності, який складається з п'яти полів нерівності, що відображають розподіл певних видів капіталу, а саме владного, економічного, культурного, соціального та символічного. Самі поля представлені у вигляді тривимірних підпросторів нерівності, кожен вимір яких є площиною нерівності, яка відображає нерівність за певним критерієм стратифікації. Загалом, виділення основних прошарків за цією теоретичною схемою базується на п'ятнадцяти критеріях стратифікації (показниках).



Рис. 1. Структура простору нерівності

стратифікаційний соціальний статусний український

Дослідження, побудоване на такій методологічній основі, дозволить досліджувати соціальну структуру українського суспільства за так званою стратегією “драбини”, коли спочатку емпірично зафіксовано конкретні стратифікаційні утворення мікрорівня, і з кожним наступним щаблем здійснюється перехід до більш загальних стратифікаційних утворень мезо- та макрорівнів.

Об'єктивність дослідження стратифікаційної структури суспільства за цією схемою досягається через врахування сукупного впливу різноманітних чинників нерівності на позицію індивіда в суспільстві. На мезорівні враховується сукупний вплив різних критеріїв стратифікації на позиції індивідів у полях нерівності, на макрорівні - різних видів капіталів на позиції в просторі нерівності. Саме такий підхід, на нашу думку, дозволить аналізувати консистентність статусних позицій індивідів в українському суспільстві та забезпечить об'єктивність виділення соціальних прошарків.

Запропонована теоретико-методологічна схема характеризується певною універсальністю: розмірність та наповнюваність простору нерівності може бути змінена відповідно до особливостей стратифікаційних процесів у конкретний період часу. Тому ми пропонуємо використовувати ситуаційний підхід при опрацюванні такої моделі для кожного окремо взятого дослідження. У практичній площині процедуру виділення стратифікаційних прошарків пропонується здійснювати за допомогою кластерного аналізу.

Отже, методологічна модель структурування суспільства дозволяє аналізувати стратифікаційну структуру на об'єктивному рівні та дає широкі можливості для застосування в межах кількісного підходу різноманітних статистично-математичних методів.

Третій розділ “Конкретно-соціологічний аналіз структурних та динамічних аспектів соціальної стратифікації на регіональному рівні” присвячений результатам емпіричної реалізації авторської методології багатовимірного просторово-стратифікаційного аналізу сучасного українського суспільства завдяки ряду соціологічних досліджень, проведених на регіональному рівні. За результатами цих досліджень у стратифікаційному просторі м. Львова виділено шість прошарків: “вищий та середній класичний прошарки”, “прошарок висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів”, “український серединний прошарок”, “базовий економічно активний прошарок”, “базовий економічно незайнятий прошарок”, “нижчий прошарок” (див. табл.1).

Таблиця 1

Стратифікаційні прошарки населення м. Львова у 2006 році

Прошарки	Владний індекс	Економічний індекс	Культурний індекс	Соціальний індекс	Символічний індекс	Інтегральний зважений стратифікаційний індекс	Частка прошарку в структурі населення м. Львова, %
	Середній показник
I. Вищий та середній класичний прошарки	3,42	3,62	3,86	3,49	4,10	2,83	5,8
II. Прошарок висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів	3,44	2,27	4,12	3,47	4,25	2,62	3,9
III. Український серединний прошарок	2,80	2,30	3,36	3,06	3,58	2,28	26,5
IV. Базовий економічно активний прошарок	2,57	1,89	3,11	2,06	3,40	1,95	21,4
V. Базовий економічно незайнятий прошарок	2,19	1,98	3,24	2,77	1,55	1,77	17,3
VI. Нижчий прошарок	1,87	1,30	2,33	2,02	1,43	1,34	25,3

Застосування різних математичних алгоритмів розподілу досліджуваної сукупності на кластери (“зв'язок у середині групи”, “метод дальнього сусіда”, “метод Варда”) та дискримінантного аналізу дозволило обґрунтувати реальність виділених прошарків.

Загалом, можна відзначити, що геометрія отриманої соціальної структури регіону є “трикутної” форми, з більш-менш консистентними та однорідними вершиною та нижньою частиною, та масовою, неконсистентною серединою, що характеризується розмитими межами між групами, які її утворюють. Основою стратифікаційної структури міста є “базовий економічно активний” та “базовий економічно незайнятий прошарки”, представники яких разом складають 38,7% та їхні узагальнені статусні позиції визначаються на рівні нижче середнього.

Гендерний склад усіх прошарків є близьким до симетричного. Віковий розподіл прошарків є відносно різнорідним, за винятком нижчих прошарків, у яких переважають старші та молодші вікові групи.

Статусні характеристики виділених прошарків характеризуються суттєвими відмінностями. Так, на рівні капіталів (мезорівні) “вищий та середній класичний прошарки” характеризуються володінням на достатньо високому рівні капіталами всіх видів. Прошарок “висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів” загалом володіє на високому рівні всіма видами капіталів, окрім економічного, обсяг якого є нижчим середнього. “Український серединний прошарок” характеризується середнім рівнем володіння культурним, соціальним, символічним і владним капіталами, але, як і попередній прошарок, має недостатньо економічних ресурсів. Економічний капітал “базового економічно активного” та “базового економічно незайнятого прошарку” також визначений на рівні нижче середнього. Для першого характерний відносний дефіцит соціальних, а для другого - владних та символічних ресурсів. “Нижчий прошарок” на досить низькому рівні володіє капіталами всіх видів. Загалом, структура ресурсів та капіталів різних видів за прошарками, за винятком “вищого та середнього класичного” та “нижчого прошарку”, є нерівною - переважає неузгодженість статусних позицій у різних полях нерівності.

На рівні конкретних критеріїв стратифікації (мікрорівні) для всіх прошарків виявлена значна неконсистентність стратифікаційних профілів.

Порівняльний аналіз суб'єктивних та об'єктивних позицій засвідчив наявність певної неузгодженості між об'єктивними статусами та самоідентифікаціями, причому така невідповідність є більш характерною для “нижчого” та “базових” прошарків. На рівні самоідентифікації для всіх прошарків характерною є “психологія серединності” (тобто самоідентифікація із серединою стратифікаційної ієрархії, середнім класом тощо).

У межах дисертаційного дослідження проведено соціологічний аналіз моделей життєвих стратегій та потенційної мобільної поведінки представників кожного прошарку, ступеня їхньої соціальної адаптації до змін в українському суспільстві. Відповідно можна зробити висновок, що наявні життєві стратегії, потенційна мобільна поведінка частини індивідів з кожного прошарку є діяльнісною складовою їхнього просування по соціальній ієрархії. Загалом, найбільш реально-мобільним (у даний момент здійснюють мобільну поведінку) є прошарок “висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів”, а потенційно-мобільними (поки що нічого не змінили, але мають відповідні наміри) - “базові” прошарки. Можлива висхідна мобільність індивідів обумовлюється також ситуацією, що для частини представників усіх прошарків характерна життєва стратегія досягнення, яка передбачає самореалізацію, використання нових можливостей, розширене відтворення статусу тощо. Однак для прошарків, що розміщені внизу стратифікаційної піраміди та поблизу неї, характерні стратегія виживання, пов'язана з обмеженим відтворенням статусу на рівні фізичного виживання, пониженням соціального статусу, самообмеженням, зниженням життєвих шансів тощо, а також стратегія ексклюзії, тобто “відхід” від дійсності, відмову від пристосування до змін тощо.

Соціологічний аналіз соціального самопочуття прошарків показав, що рівень соціальної адаптації для прошарків верхівки стратифікаційної ієрархії є загалом вищим, ніж у нижчих прошарків, а загальний рівень адаптованості населення міста є радше на середньому рівні та нижче середнього.

Використання багатовимірної моделі є підставою дослідження явищ консистентності статусних позицій індивідів. Виявлено значну частку індивідів з консистентними статусними позиціями у “вищому та середньому класичному прошарках” та “нижчому прошарку”. Для індивідів з “прошарку висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів” та “базового економічно незайнятого прошарку” консистентність статусних позицій є середньою. У решті прошарків переважають особи з неконсистентними статусними позиціями, що свідчить про неоднорідне володіння різними видами ресурсів.

У межах регіонального простору нерівності проаналізовано взаємозв'язки між капіталами різного виду. Найбільше корелюють владний та символічний капітали. Соціальний капітал має найнижчу здатність переходити в інші форми. Для решти капіталів спостерігалась незначна кореляція.

Результати дискримінантного аналізу показали, що соціальні прошарки регіону диференціюються переважно символічними ресурсами (престиж соціального статусу та організації) та критерієм адміністративної влади. Це підтверджують і результати кореляційного аналізу.



ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено положення теорії соціальної стратифікації суспільства та окреслено особливості структурування сучасного українського суспільства за результатами емпіричних соціологічних досліджень.

Емпіричне застосування авторської моделі стратифікації сучасного українського суспільства дозволило дослідити стратифікаційні процеси на рівні регіону. На основі аналізу емпіричних даних конкретно-соціологічного дослідження отримано такі результати та висновки:

· на рівні регіону виділено шість сталих стратифікаційних прошарків: “вищий та середній класичний прошарки”, “прошарок висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів”, “український серединний прошарок”, “базовий економічно активний прошарок”, “базовий економічно незайнятий прошарок” та “нижчий прошарок”;

· статусна характеристика виділених прошарків засвідчує відмінність їхніх стратифікаційних профілів та неконсистентність статусних позицій індивідів. Необхідно зазначити, що загалом неузгодженість статусів є більш характерною для середини стратифікаційної ієрархії регіону;

· спостерігається розрив між “уявною” та “реальною” структурами на рівні регіону, оскільки ідентифікаційні практики більшості респондентів не відповідають їхній реальній статусній позиції;

· для більшості прошарків характерна активна життєва стратегія досягнення, а соціальна ексклюзія характерна переважно для “нижчого прошарку”;

· виявлено низький рівень мобільності на рівні потенційних соціальних практик. У більшості прошарків зафіксовано низькі показники індексів потенційної мобільності у напрямах відкриття власної справи, бізнесу, зміни місця роботи, пошуку додаткових джерел доходів, отримання освіти, підвищення кваліфікації тощо. Для всіх прошарків характерним є переважання пасивного (фактично стабільного) типу мобільної поведінки, що характеризує людей, які задоволені (або певною мірою задоволені) тим, що мають на даний час (роботою, професією, рівнем життя тощо), тому не мають намірів щось змінювати;

· соціальні прошарки характеризуються відмінностями у рівнях соціальної адаптації. Простежується тенденція, що її рівень є вищим для прошарків, що знаходяться у верхній частині простору нерівності, і навпаки, нижчим у нижній його частині. Загалом, для жителів регіону характерний середній рівень адаптації до соціальних умов;

· дискримінантний аналіз засвідчив, що стратифікаційний простір регіону чітко структурується (диференціюється) символічним капіталом. Загалом, простежується нерівний розподіл економічного, соціального та владного видів капіталу по всіх соціальних прошарках. Кожен прошарок регіону на досить високому рівні володіє культурними ресурсами;

· стратифікаційні процеси, що відбуваються у сучасному українському суспільстві, зокрема на рівні регіону, й надалі характеризуються певною хаотичністю, відсутністю системності, нерівномірністю розподілу ресурсів та його інституційної підтримки;

· межі між соціальними прошарками є нечіткими, “розмитими”, відсутня кристалізація соціальних статусів;

· існує необхідність подальшого дослідження стратифікаційної структури суспільства з метою виявлення наявних ресурсних (особистісних, структурних) та діяльнісних потенціалів кожного прошарку.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Коваліско Н.В., Савчинський Р.О. Суб'єктивні аспекти соціальної стратифікації на регіональному рівні // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства.: Зб. наук. пр. - Х.: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2003 - С.217-222.

2. Коваліско Н.В., Савчинський Р.О. Багатовимірна модель стратифікації в умовах трансформації суспільства // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. - Х.: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2004. - С.182-187.

3. Савчинський Р.О. Соціально-технологічні можливості “національної” методики дослідження стратифікаційної структури суспільства // Социальные технологии: Актуальные вопросы теории и практики: Междунар. Межвузов. зб. науч. работ. - Запорожье: Изд-во ГУ “ЗИГМУ”, 2005. - Вып. 28. - С.254-264.

4. Савчинський Р.О. Методологія багатовимірного стратифікаційного аналізу суспільства // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. - Х.: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2005. - С.98-101.

5. Савчинський Р.О. Консистентність статусних позицій індивідів у стратифікаційному просторі (регіональний аспект) // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр.: У 2-х т. - Т.2. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, 2006. - С.89-95.

6. Савчинський Р.О. Багатовимірний соціальний простір нерівності як базова категорія стратифікаційного аналізу суспільства // Право і безпека. - 2006. - Т.5. - № 2. - С.198-200.

У збірниках наукових доповідей та тез доповідей:

7. Савчинський Р.О. Соціологічний аналіз економічної стратифікації на регіональному рівні // Наука і молодь. Гуманітарна серія: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2003. - С.425-430.

8. Савчинський Р.О. Сегментація ринку за групами споживачів як приклад соціальної стратифікації на мезорівні // Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку: Матеріали Міжнар. наук. студент.-аспірант. конф., Львів, 7-8 травня 2003 р. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - С.264-265.

9. Савчинський Р.О. Основні чинники розшарування українського суспільства на рівні суспільної свідомості // Соціологія: минуле, сьогодення, майбутнє: Матеріали Всеукр. наук. студент.-аспірант. конф. - Львів, ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - С.121-123.

10. Савчинський Р.О. Пріоритетні напрямки дослідження стратифікаційної структури регіону // Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації: Матеріали Міжнар. наук. студент.-аспірант. конф., Львів, 23 - 24 квітня 2004 р. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - С.279-280.

11. Савчинський Р.О. Молодь і актуальні проблеми стратифікаційного позиціонування // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. - Дрогобич: Коло, 2004. - С.160_167.

12. Савчинський Р.О. Теоретико-методологічні проблеми формування середнього класу в Україні // Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи: Матеріали Міжнар. наук. студент.-аспірант. конф., Львів, 13-14 травня 2005 р. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2005. - С.318-319.

13. Савчинський Р.О. Позиціонування молоді в багатовимірному стратифікаційному просторі // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Зб. матеріалів II Міжнар. наук.-практ. конф. - Дрогобич - Львів: Вимір, 2005.

Особистий внесок здобувача. У наукових роботах виконаних із співавторами здобувачу належить обґрунтування методології досліджень та аналіз їхніх результатів.

АНОТАЦІЯ

Савчинський Р.О. Сучасне українське суспільство: стратифікаційний вимір регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 - Спеціальні та галузеві соціології. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню сучасного українського суспільства у стратифікаційній площині. У дисертаційному дослідженні проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи вивчення суспільства в аспекті соціальної нерівності. Проведено аналіз результатів стратифікаційних досліджень в Україні, окреслено особливості їхньої методології та відповідність до перехідних умов. Багатокритеріальний стратифікаційний підхід виділено як найоптимальніший для дослідження об'єктивної структури сучасного українського суспільства.

...