Рівень життя населення та механізми його регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут економіки

Спеціальність Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Рівень життя населення та механізми його регулювання

Мандибура Віктор Омелянович

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті економіки НАН України

Науковий консультант

доктор економічних наук, професор

Богиня Дем'ян Петрович,

Інститут економіки НАН України,

завідувач відділу економіки праці

і зайнятості населення

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Бондар Інтерна Кас'янівна,

Науково-дослідний економічний

інститут Міністерства економіки України,

завідувач відділу проблем праці, політики

доходів і соціального захисту населення

доктор економічних наук, професор

Лібанова Елла Марленівна,

Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України,

завідувач відділу людського розвитку;

доктор економічних наук, доцент

Колот Анатолій Михайлович,

Київський державний економічний університет,

в.о. професора кафедри економіки праці

Захист відбудеться “11” листопада 1999 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою: 252011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту економіки НАН України.

Автореферат розісланий “10 ” жовтня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стешенко В.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У комплексі складних соціально-економічних проблем України, що безпосередньо пов'язані з трансформацією її економіки на ринкових засадах, винятково важлива роль належить рівню життя населення як основи соціально-економічного розвитку суспільства. Насамперед, це зумовлено постійним прагненням людей до забезпечення якісно вищого рівня задоволення потреб життєдіяльності.

Як економічна категорія ”рівень життя” належить до числа найскладніших системних понять. Винятково важлива роль цієї категорії у ринковій економіці зумовлена тим, що вона має одночасно та рівноцінно виконувати низку функцій, пов'язаних із вивченням відтворення умов життєдіяльності та мотиваційного спонукання населення до якісного оновлення структури споживання.

Кожна система господарювання має особливі, притаманні саме їй соціально-економічний, організаційно-розпорядчий та правовий механізми регулювання рівня життя. Перехід від централізованої, планово-директивної економіки до системи, заснованої на ліберальних ринкових засадах, потребує докорінного реформування існуючих та запровадження принципово нових механізмів регулювання життєвого рівня населення. Саме на цьому напрямі повною мірою можуть бути реалізовані переваги ринкової моделі економіки щодо її потенційних можливостей динамічного підвищення рівня життя населення.

Доводиться констатувати, що на сьогодні питання реформування структурних складових, що відносяться до системи рівня життя населення здійснюється без належного науково-методологічного забезпечення. Внаслідок цього практично не відбулося чіткого розмежування державних і ринково-регулятивних функцій забезпечення оптимізації параметрів рівня життя різних суспільних груп і населення в цілому. Не відпрацьовані також і нові підходи та механізми здійснення регулювання рівня життя населення. Особливо це стосується заходів щодо надійного соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Одна з характерних особливостей перехідного періоду в Україні полягає у тому, що в процесі лібералізації економічних та соціальних відносин держава перестала здійснювати абсолютне регулювання досягнення конкретних параметрів рівня життя населення, у той час як ринкові регулятори ще не запрацювали на повну силу. На практиці замість планово-директивної моделі економічного та організаційного забезпечення рівня життя діє позаринкова, анархо-ліберальна модель. Внаслідок цього, процеси у сфері регулювання рівня життя населення набули вкрай небезпечного, стихійно-безсистемного характеру. Деформації, які мають місце у сфері життєвого рівня населення сьогодні вже настільки масштабні і глибинні, що можна констатувати згортання процесу відтворення людського потенціалу, деградацію основної продуктивної сили суспільства і небезпечну дестабілізацію соціально-політичної обстановки в державі.

Аналіз комплексу проблем, пов'язаних із диференціацією і розподілом доходів між різними верствами населення, необхідність розробки і запровадження ефективних регулюючих заходів щодо обмеження процесів соціальної маргіналізації і економічної “тінізації” можна віднести до найбільш складних та конфліктно-колізійних проблем, що обов'язково мають вирішуватись на засадах виваженої узгодженості інтересів різних суспільних верств населення. Відсутність в Україні на складному етапі суспільної трансформації концептуально-цілісних, системно-збалансованих та методологічно обгрунтованих механізмів регулювання життєвого рівня населення у поєднанні з глибокою економічною кризою, зумовлює необхідність комплексного дослідження цієї проблеми і різко посилює її актуальність.

Ступінь дослідження проблеми. Методологічні, методичні та прикладні питання багатоаспектної проблеми рівня життя населення та його регулювання були і залишаються об'єктом постійних наукових досліджень. Різні аспекти проблеми життєвого рівня досліджували вчені України: Базилюк А.В., Бандур С.І., Богиня Д.П., Бондар І.К., Бугуцький О.А., Гасанов С.С., Гнибіденко І.Ф., Кір'ян Т.М., Козак В.Є., Колот А.М., Лібанова Е.М., Лукінов І.І., Нестеренко В.П., Новіков В.М., Онікієнко В.В., Палкін Ю.І., Пасхавер Б.Й., Ревенко А.П.,Саєнко Ю.І., Чухно А.А. та інші. Окремі питання соціального стану, інфляційних процесів та рівня життя різних верств населення викладено в публікаціях Бородюка В.М., Гейця В.М., Кваснюка Б.Є., Найдьонова В.С., Пирожкова С.І., Прокопи І.В., Уманського О.М., Черняка В.К., Шепотько Л.О., Шутова І.Н. та інших вчених.

Проблемам дослідження соціально-економічних аспектів життєвого рівня населення присвячені також роботи вчених країн СНД - Абалкіна Л.І., Бобкова В.М., Генкіна Б.М., Капустіна Є.І., Карпухіна Д.М., Кокіна Ю.І., Котелкіна В.І., Кулікова В.В., Майера В.Ф., Райцина В.Я., Рімашевської Н.М., Саркісяна Г.С., Яковлєва Р.А. та інших. У роботах зазначених вчених досліджуються теоретичні проблеми рівня життя населення та негативні процеси, що мають місце у цій сфері, розглядаються окремі аспекти реформування діючих механізмів регулювання життєвого рівня. При цьому висновки щодо причин, які зумовили деформацію у сфері забезпечення рівня життя населення та напрями подолання накопичених суперечностей, не лише відрізняються неоднорідністю суджень, а нерідко відзначаються і полярністю.

Вагомий внесок до розробки окремих проблем життєвого рівня населення та механізмів його регулювання здійснили економісти далекого зарубіжжя -- Альберт М., Бальцерович Л., Гелбрейт Дж.К., Геруберг Ф., Гордон Д., Едвардс Р., Ерхард Л., Кейнс Дж.М., Леонтьєв В., Літтлер К., Макгрегор Д., Мак-Клеланд Д., Маршалл А., Мескон М.Х., Огберн У., Самуельсон П., Селемен Д., Хант Е., Хедоурі Ф., Шумахер Є. та інші. Узагальнюючи практику дослідження теоретичних та практичних питань рівня життя населення та механізмів його регулювання, зазначені автори роблять різнопланові судження та оцінки, з чого випливає неприйнятність беззастережного копіювання вітчизняною практикою зарубіжного досвіду. Їхні висновки не можна розглядати як універсальні рекомендації навіть для країн, що мають розвинену ринкову економіку. Крім того, як правило, у роботах цих авторів не відображено специфіки країн, що мають перехідну економіку і до того ж перебувають у кризовому стані.

Отже, існує нагальна необхідність продовжити системні дослідження як теоретичних, так і прикладних аспектів рівня життя населення та комплексу механізмів його регулювання. При цьому проблеми рівня життя мають розглядатись у контексті специфічних вітчизняних особливостей перехідного періоду та сучасних світових тенденцій розвитку системи соціально-економічних відносин.

Зв'язок теми з науковими роботами. Тема дисертації тісно пов'язана з науково-дослідними роботами, що проводились у 1995-1999 рр. за участю автора в Інституті економіки Національної академії наук України згідно з Координаційним планом найважливіших наукових досліджень, а саме: “Мотивація ефективної праці в системі формування ринкових відносин” (шифр теми №01940010476), “Регулювання зайнятості населення і заробітної плати в промисловості України” (шифр теми №0198U001456), “Торгівельно-економічні зв'язки України з Росією: тенденції і шляхи розвитку” (шифр теми №0199U00412).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системне наукове дослідження проблем рівня життя і його динаміки з урахуванням економічного стану країни та специфіки процесів суспільної трансформації, і на цій основі розробка методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення шляхом реформування механізмів суспільного регулювання конкретних структурних складових, характеристик та параметрів життєвого рівня населення України.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв'язання комплексу завдань:

на основі критичної оцінки теоретичних поглядів та підходів обгрунтувати теоретико-методологічні засади визначення категорії “рівень життя”, розкрити її складові та характер внутрішньо-системної взаємодії з такими категоріями, як “спосіб життя”, “якість життя”, “умови життя”, “вартість життя”, “споживчий попит”, “міра споживання”, “міра задоволення життєвих потреб”, “добробут”;

визначити методологічні підходи щодо розробки розгорнутої класифікації якісних характеристик, кількісних параметрів і диференційованих нормативів рівня життя населення;

розробити концептуальні підходи щодо оцінки соціально-економічної сутності стану малозабезпеченості як одного з важливих проявів життєвого рівня, розкрити методологію визначення вартісних індикаторів диференціації населення за глибиною стану малозабезпеченості та теоретично обгрунтувати такі поняття як “бідність”, “злидні” і “межа фізіологічного виживання”;

виконати обгрунтування методологічних підходів щодо визначення вартісних параметрів ранжування населення за станом матеріальної та майнової забезпеченості на основі використання мінімального споживчого бюджету і системи індексів вартості життя;

дослідити особливості стану рівня життя населення України в умовах економічної кризи, визначити наслідки деструктивного впливу інфляції та інших кризових чинників на його показники і характеристики, а також розкрити особливості дії соціальних компенсаторів та латентних механізмів гальмування поширення бідності в умовах кризової ринкової кон'юнктури;

проаналізувати особливості процесу маргіналізації населення у вітчизняних умовах, обгрунтувати методологічні підходи класифікації існуючих проявів маргінального і полімаргінального станів та визначити соціальний статус неомаргіналів; оцінити зворотний вплив процесів маргіналізації населення на соціально-економічну та політичну стабільність суспільства, обгрунтувати необхідність прискореного формування моделі соціально-інтегрованого суспільства;

провести теоретико-методологічне обгрунтування необхідності посилення ролі держави в процесі регулювання та оптимізації характеристик і параметрів життєвого рівня населення в умовах ринкової трансформації, визначити структурні елементи і механізми регулювання рівня життя населення, розробити пропозиції щодо концептуальних напрямів реформування цих механізмів з урахуванням світового досвіду і особливостей перехідного періоду, а також розкрити найбільш перспективні шляхи забезпечення їх ефективного функціонування;

визначити особливості взаємовпливу кредитно-інвестиційного механізму та рівня життя населення, проаналізувати шляхи вдосконалення механізмів залучення в національне господарство фінансових ресурсів населення як стратегічного інвестиційного джерела і важливої умови подальшого зростання життєвого рівня;

узагальнити зарубіжний досвід розвитку, напрямів реформування та функціональної оптимізації механізмів взаємодії ринкового і державного регулювання життєвого рівня населення, передусім таких, як податково-розподільчого, консюмеризму, обмеження маргіналізації, встановлення мінімальної заробітної плати, соціального захисту і соціального забезпечення, скорочення пільг і ліквідації привілеїв тощо.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність економічних, соціальних, організаційно-правових відносин і причинно-наслідкових зв'язків, що формують структурні складові рівня життя населення та механізми його регулювання. Об'єктом дослідження є населення України, його окремі соціальні групи і верстви, а також суспільні інститути і суб'єкти господарювання різних форм власності з притаманними їм соціально-економічними та організаційно-правовими формами впливу на життєвий рівень населення. малозабезпеченість рівень життя

Теоретичні й методологічні засади дослідження. Методологічними засадами проведеного дослідження є фундаментальні положення економічної науки, критичне осмислення та синтез концепцій і положень найбільш визнаних шкіл сучасної економічної науки, що стосуються предмету дослідження, праці вчених економістів і соціологів, законодавчі акти, урядові рішення і постанови, міжгалузеві методичні рекомендації. Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання взаємопов'язаних процесів, що визначають рівень життя населення та системний підхід до аналізу механізмів його регулювання. Використовувались також сучасні загальнонаукові і специфічні методи: порівняльно-економічного, економіко-статистичного, соціологічного аналізу, абстрактно-логічний, структурно-функціональний, комплексно-цільовий, програмування, класифікації, експертних оцінок і функціонального моделювання.

Інформаційна база дослідження. Інформаційною базою підготовки дисертації слугували статистичні дані Держкомстату України, Мінфіну України, Мінекономіки України, Міністерства праці і соціальної політики України, Національного банку України, Федерації профспілок України, Організації Об'єднаних Націй, Міжнародної Організації Праці, науково-дослідних організацій України.

Наукова новизна дослідження. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають в розробці теоретико-методологічних засад аналізу рівня життя населення та обгрунтуванні практичних рекомендацій щодо вдосконалення, підвищення ефективності, або докорінного реформування механізмів його регулювання в умовах суспільної трансформації. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в наступному:

розроблено теоретичні підходи до визначення категорії “рівень життя” населення та її місця в системі сучасних соціально-економічних відносин; розкрито характер взаємозв'язку основних системоутворюючих елементів життєвого рівня, таких як “якість життя”, “добробут”, “умови життя”, “вартість життя”, “міра споживання”, “міра задоволення потреб”;

виділено п'ять рівнів ієрархічної підпорядкованості елементів категорії “життєві потреби”: абсолютний, дійсний, реальний, платоспроможний, нагальний та розкрита економічна сутність цих понять;

запропоновано розгорнуту класифікацію кількісних та якісних показників життєвого рівня населення за шістьма інтегрованими групами; здійснено систематизацію соціальних нормативів за їхнім функціональним призначенням, напрямами соціального розвитку і ступенем охоплення соціальних явищ;

теоретично обгрунтовано зміст понять, що характеризують стан малозабезпеченості таких як “бідність”, “злидні” і “фізіологічне виживання”; розроблено методику визначення базових вартісних індикаторів диференціації населення за глибиною недоспоживання матеріальних благ та послуг відносно мінімально достатніх потреб відтворення;

визначено концептуально нові підходи ранжування населення за станом матеріальної забезпеченості із застосуванням шкали, масштабом якої є величина вартості мінімального споживчого бюджету; виділено сім основних якісно відмінних за рівнем забезпечення задоволення потреб зон споживання і відповідних їм груп населення: надбагаті, багаті, заможні, забезпечені, бідні, злиденні, надзлиденні;

проаналізовано найбільш характерні особливості стану життєвого рівня населення України в умовах економічної кризи, розкрито характер деструктивного впливу інфляції та інших кризових чинників на показники забезпечення життєдіяльності громадян;

визначено соціальні компенсатори і латентні механізми гальмування поширення бідності населення України в умовах кризової ринкової кон'юнктури та розкриті специфічні особливості їхньої дії;

розкрито експертно-аналітичну оцінку обсягів “тіньової” економіки України та проаналізовано характер впливу “тіньових” доходів і неформальної зайнятості на рівень життя і процеси майнового розшарування населення;

показано особливості процесу маргіналізації населення України, розроблено нові методологічні підходи до оцінки проявів маргіналізації і класифікації маргінального стану різних груп населення за рівнем доходів, способом життя, соціальним статусом та демо-фізіологічними характеристиками; сформульовано визначення і розкрита сутність понять: “андерклас”, “паупери”, “люмпени”, “полімаргінальний стан”;

проведено оцінку зворотного впливу процесів маргіналізації населення на соціально-економічну та політичну стабільність суспільства; визначено поняття та обгрунтовано необхідність прискореного формування моделі соціально-інтегрованого суспільства;

з урахуванням особливостей перехідного періоду теоретично обгрунтовано необхідність посилення державного впливу на процеси регулювання та оптимізації характеристик і параметрів життєвого рівня населення; розроблені пропозиції щодо реформування найбільш вагомих механізмів регулювання рівня життя населення, розкрито засоби та конкретні важелі забезпечення їхнього ефективного функціонування;

проаналізовано стан фіскальної системи України та її вплив на рівень життя населення; запропоновано конкретні механізми відновлення принципу соціальної справедливості у податково-розподільчій політиці держави в сучасних умовах; розроблено практичні рекомендації щодо забезпечення реалізації принципу інфляційної нейтральності в механізмі справляння податку на доходи фізичних осіб;

проведено якісну оцінку консюмеризму як соціального явища та економічного механізму; теоретично обгрунтована необхідність його розвитку як важливої складової забезпечення якісних стандартів життєвого рівня населення, розкриті напрями та розроблені рекомендації щодо підвищення дієвості економіко-правових і суспільно-організаційних механізмів захисту прав споживачів на етапі ринкової трансформації;

запропоновано концептуальні підходи щодо вдосконалення порядку визначення та затвердження мінімальних соціальних гарантій і забезпечення реалізації їхньої регулюючої соціальної функції; надані обгрунтовані пропозиції щодо впровадження ефективних механізмів пом'якшення наслідків небезпечної соціально-економічної диференціації населення, реформування системи соціального захисту та механізму регулювання мінімальної заробітної плати;

сформульовано теоретичні підходи щодо реформування існуючої системи соціально-економічних компенсацій і гарантій та розроблено пропозиції, спрямовані на обмеження пільг та ліквідацію існуючої системи привілеїв як важливої умови переходу до ринку;

визначено параметри застосування диференційованих фінансово-правових механізмів відновлення знецінених інфляцією заощаджень населення залежно від демо-фізіологічного і економічного стану;

розкрито характер взаємозв'язку кредитно-інвестиційного механізму з показниками життєвого рівня населення, розроблено напрями ефективного використання заощаджень населення як стратегічного джерела інвестування вітчизняної економіки, викладено пропозиції щодо активізації залучення фінансових ресурсів населення в народне господарство як важливої умови подальшого соціально-економічного розвитку України і зростання життєвого рівня.

Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих методологічних і методичних підходів і розробок полягає у комплексному вирішенні завдань щодо оптимізації регулювання рівня життя населення на основі формування відповідних економічних, соціальних і організаційно-правових механізмів на державному рівні та їх взаємозв'язку і взаємодії з механізмом ринкового саморегулювання.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у тому, що основні положення, які викладені автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Вони призначені для використання при опрацюванні програм соціально-економічного розвитку України, для підготовки проектів законодавчих і нормативних актів з питань реформування механізмів оподаткування доходів, соціального захисту та соціального забезпечення населення України, розробки механізмів реалізації основних напрямів соціальної політики на тривалу перспективу, удосконалення складових цільових програм забезпечення цивілізованого життєвого рівня.

Наукові розробки автора використовуються органами законодавчої і виконавчої влади України, громадськими та іншими організаціями, а також у науково-дослідному процесі в Інституті економіки НАН України і Науково-аналітичному управлінні Секретаріату Верховної Ради України. Це підтверджується відповідними листами (довідками), зокрема, Державного комітету статистики України - від 27.11.98 №01/1-05/60 і від 26.03.99 №16-29/11; Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України - від 21.04.99 №06-10/273; Комітету з питань соціальної політики та праці - від 22.04.99 №06-3/12-470; Міністерства праці і соціальної політики - від 23.04.99 №ОТ-1421; Ради Федерації профспілок України - від 26.04.99 №03-44-770.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали проведеного дослідження впроваджені в проектах законодавчих актів, методичних розробках, рекомендаціях і пропозиціях, викладені у монографіях, брошурах, статтях, науково-аналітичних доповідях.

Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи доповідались на дванадцяти міжнародних і вітчизняних конференціях, нарадах, семінарах, зокрема: науково-практичній конференції “Проблеми трудозбереження і соціального захисту населення України в умовах ринкової економіки” (м. Київ, грудень 1992 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціальний захист населення в умовах реформування економіки України” (м. Київ, травень 1993 р.); Міжнародній конференції “Соціальна політика в період ринкової трансформації” (м. Скоп'є, травень 1994 р.); науково-практичній конференції “Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки” (м. Луцьк, травень 1997 р.); Національному семінарі “Вимір та шляхи подолання бідності в Україні” (м. Київ, жовтень 1998 р.); Міжнародному семінарі “Роль парламентських служб у демократичному функціонуванні законодавчих органів влади ”(м. Бухарест, травень 1998 р.); Міжнародній конференції “50-річчя Загальної декларації прав людини” (м. Київ, грудень 1998 р.); Міжнародній науковій конференції “Втрати суспільства від запровадження тарифів, квот, податків, субсидій та ліцензій” (м. Київ, квітень 1999 р.).

Результати наукових досліджень апробовані на засіданнях “круглих столів”, організованих Федерацією профспілок України у 1993-1998 рр., Міністерством праці та соціальної політики у 1992-1998 рр., засіданнях Ради соціального партнерства у 1992-1994 рр.

Методологічні положення, що містяться у дисертації, використані при підготовці Концепції соціального забезпечення населення України, Концепції податкової політики, Основних напрямів соціальної політики на 1997-2000 роки, ряду проектів законодавчих актів, у тому числі Законів України “Про межу малозабезпеченості”, “Про оплату праці”, “Про профспілки”, ”Про соціальне партнерство”.

Окремі методологічні положення дисертаційного дослідження у 1993-1998 рр. були оформлені у вигляді доповідних записок і пропозицій для Федерації профспілок України і використані її апаратом у практичній діяльності, зокрема при підготовці проектів Генеральних тарифних угод, розробці нормативно-методологічних матеріалів, що містили питання життєвого рівня населення. Результати дисертаційного дослідження відображені у прикладних науково-дослідних роботах, представлених Державному комітету статистики України та Міністерству праці і соціальної політики України, зокрема, у “Методиці визначення реальної заробітної плати”; “Пропозиціях вдосконалення статистичних підходів щодо визначення рівня середньодушових сукупних доходів населення”; “Рекомендаціях щодо визначення реальних масштабів перерозподілу доходів населення із врахуванням процесів, що відбуваються в “тіньовому” секторі економіки”.

Публікація результатів дослідження.

Основні положення та зміст дисертації відображені у 2 одноосібних та в розділах 2 колективних монографій, 1 колективній брошурі, 14 статтях у наукових журналах та 2 статтях у збірниках наукових праць загальним обсягом 55,67 д.а., з яких автору належить 44,35 д.а., а також у 4 наукових доповідях, виголошених на наукових конференціях. Результати дисертаційного дослідження також знайшли відображення у 6 науково-аналітичних доповідях (загальним обсягом 6,9 д.а.), підготовлених одноосібно протягом 1996-1998 рр. і поширених Секретаріатом Верховної Ради України серед народних депутатів України.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 457 сторінках комп'ютерного тексту і складається з вступу, восьми розділів, висновків, включає 31 таблицю, 26 рисунків, 8 додатків, список літератури з 223 вітчизняних та зарубіжних джерел.

Структура роботи

Вступ

Розділ 1. Питання методології наукового аналізу категорії “рівень життя”. 1.1. Еволюція наукових поглядів на рівень життя населення: огляд літератури. 1.2. Місце категорії “рівень життя” в системі соціально-економічних відносин. 1.3. Категорії системи рівень життя населення та характер їх внутрішніх взаємозв'язків. Висновки до розділу 1.

Розділ 2. Теоретичні питання оцінки кількісних і якісних параметрів життєвого рівня населення. 2.1. Основні показники та нормативи рівня життя населення. 2.2. Методологічні проблеми визначення базових індикаторів диференціації населення за глибиною малозабезпеченості. 2.3. Оцінка вартісних параметрів ранжування населення за станом матеріальної забезпеченості. Висновки до розділу 2.

Розділ 3. Особливості залежності життєвого рівня населення України від стану економіки в перехідний період. 3.1. Динаміка макроекономічних пропорцій та оцінка стану виробництва суспільного продукту в кризових умовах. 3.2. Деструктивний вплив інфляції та інших кризових чинників на рівень життя населення. 3.3. Соціальні компенсатори та латентні механізми гальмування поширення бідності. Висновки до розділу 3.

Розділ 4. Маргіналізація населення в умовах економічної кризи та її вплив на стан соціальної стабільності держави. 4.1. Особливості процесу утворення маргінальних груп населення та визначення їхнього соціального статусу. 4.2. Соціально-економічні чинники маргіналізації населення України. 4.3. Зворотний вплив процесів маргіналізації населення на соціально-економічну та політичну стабільність суспільства. Висновки до розділу 4.

Розділ 5. Шляхи реформування механізмів оподаткування доходів громадян. 5.1. Реалізація принципів соціальної справедливості та інфляційної нейтральності у податковій політиці держави. 5.2. Основні прояви посилення фіскального тиску та його негативний вплив на динаміку реальних доходів населення. 5.3. Напрями відновлення принципу соціальної справедливості у податково-розподільчій політиці держави в сучасних умовах. Висновки до розділу 5.

Розділ 6. Консюмеризм та напрями розбудови економічних та організаційно-правових механізмів його забезпечення. 6.1. Розвиток консюмеризму як ефективної системи забезпечення зростання життєвого рівня в ринкових умовах. 6.2. Досвід формування та вдосконалення основних механізмів консюмеризму в країнах ринкової економіки та можливість його застосування у вітчизняній практиці. 6.3. Стан і напрями розвитку консюмеризму в Україні та проблеми підвищення дієвості його структурних механізмів. Висновки до розділу 6.

Розділ 7. Напрями вдосконалення державної політики доходів та впровадження ефективних механізмів пом'якшення наслідків соціально-економічної диференціації населення. 7.1. Реформування механізмів соціального захисту малозабезпечених верств населення. 7.2. Проблеми ринкового реформування систем компенсацій, гарантій і пільг, та ліквідації привілеїв. 7.3. Механізми регулювання мінімальної зарплати в системі соціального захисту населення. Висновки до розділу 7.

Розділ 8. Особливості взаємовпливу кредитно-інвестиційного механізму та життєвого рівня населення. 8.1. Заощадження населення як стратегічне джерело інвестування вітчизняної економіки. 8.2. Фінансово-правові аспекти відновлення знецінених інфляцією заощаджень населення. 8.3. Проблеми вдосконалення механізмів залучення фінансових ресурсів населення в народне господарство України. Висновки до розділу 8.

Висновки. Список використаної літератури. Додатки.

Основний зміст роботи

У першому розділі - “Питання методології наукового аналізу категорії “рівень життя” на основі ретроспективного аналізу показано еволюцію наукових поглядів на рівень життя населення, визначено місце категорії “рівень життя” у дослідженні системи соціально-економічних відносин, розкрито зміст і характер взаємодії її внутрішньо-системних елементів.

“Рівень життя” є складною та системною соціально-економічною категорією. Вона відображує сукупність відносин та умов, що визначають життя, працю, побут, фізичний та інтелектуально-культурний розвиток людей. “Рівень життя” характеризує досягнуту на певний проміжок часу в суспільстві ступінь задоволення різноманітних потреб населення (не лише фізичних, а й соціальних, інтелектуальних, духовних, політичних), включаючи реальні економічні джерела та соціально-правові гарантії забезпечення умов життєдіяльності населення.

У процесі дослідження дисертантом обгрунтовано чітке розмежування сукупності відносин та показників на ті, що внутрішньо формують і визначають “рівень життя”, і ті, що його тільки зумовлюють і які об'єктивно включені до складу таких соціально-економічних відносин, які мають більш широке змістовне наповнення і вищий системно-ієрархічний статус. У дослідженні системи соціально-економічних відносин категорія “рівень життя” населення підпорядкована первинним виробничим відносинам. Насамперед життєвий рівень населення залежить від способу виробництва (характеру відносин власності, рівня розвитку матеріальної бази виробництва і суспільної продуктивності праці) та способу життя (сукупності загальних проявів життєдіяльності людей, що визначальним чином впливають на формування в суспільстві спільної домінанти їх життєвих та мотиваційних установок).

Одночасно категорія “рівень життя” являє собою системоутворюючу категорію. Змістовно вона є більш широкою, ніж категорії “добробут” і “якість життя”. Як синтезуюча категорія вона включає негативно-рівневі прояви життя людини, як “малозабезпеченість”, “бідність”, “злидні” і “фізіологічне виживання”, що відрізняються глибиною недоспоживання особою матеріальних благ та послуг у порівнянні з мінімально достатніми потребами відтворення умов її життєдіяльності. У структурній підпорядкованості категорії “рівень життя” перебувають і такі категорії, як “потреби”, “міра споживання”, “споживчий попит”, “вартість життя”, “умови життя”, “рівень недоспоживання ” і “міра задоволення потреб”.

Дві основні складові життєвого рівня -- економічна і соціальна -- зумовлюють два підходи до аналізу цієї категорії. В економічному контексті дослідження категорії “рівень життя” розглядається з позицій виробництва фонду життєвих засобів у конкретних умовах. Тут переважно оцінюються обсяги вироблених споживчих товарів і послуг, їх структура, способи розподілу результатів суспільного виробництва та індивідуальної трудової діяльності між різними верствами населення та окремими особами, визначається вплив життєвого рівня на процеси виробничого і демографічного відтворення, а також ефективність функціонування економічних інститутів, відповідальних за виробництво і розподіл ресурсів споживання у державі. У соціальному плані життєвий рівень аналізується переважно як об'єкт, що визначає становище людей у соціально-економічній структурі суспільства і найбільш повно характеризує масштаби розшарування населення за рівнем доходів і майнового стану, яким визначається соціальний статус особи або певної групи людей.

“Рівень життя” є багаторівневою категорією, у структурі якої можна виділити три основних рівні: 1) інтегрований; 2) соціально-диференційований; 3) особисто персоніфікований (або сімейний). Тобто ця категорія може відповідно характеризувати або сукупний життєвий рівень населення країни, або рівень життя певних суспільних класів, соціальних груп чи окремих (скажімо маргінальних) верств населення, або рівень життя конкретно взятої особи чи сім'ї. У сукупності всіх його проявів рівень життя виконує функцію базового індикатора, яким може бути оцінена ефективність реалізації державою соціальних заходів та відповідних економічних механізмів, що регулюють та забезпечують соціально справедливі або антагоністичні форми і методи розподілу життєвих благ між членами суспільства.

Категорія “рівень життя” є відносною, оскільки залежить не тільки від рівня реальних доходів та обсягів фактичного споживання населенням матеріальних і духовних благ і послуг, а й від рівня розвиненості в суспільстві інтегрованих потреб у різноманітних життєвих благах. З точки зору реалізації цілей економічного розвитку слід виділити дві найбільш характерні особливості, що притаманні економічному змісту категорії “рівень життя” населення. По-перше, вона характеризує загальну ступінь досягнутого добробуту, його кількісні і якісні складові. Тобто у кожний конкретний момент досягнутому рівню життя відповідає певна структура предметів споживання та послуг, що забезпечують задоволення існуючих потреб. По-друге, досягнутий рівень життя населення характеризує відповідну економічну диференціацією суспільних верств населення за рівнем доходів та заощаджень, житловими умовами та станом майнової забезпеченості, іншими показниками рівня життя, а також за повнотою задоволення зростаючих матеріальних та духовних потреб.

Важливою субкатегорією категорії “рівень життя” населення є “потреби”. Ця субкатегорія має складну внутрішню структуру, до якої входять: 1) абсолютні потреби -- потреби, які є абстрактними відносно конкретних споживчих вартостей і являють собою ідеальний, внутрішньо спонукаючий мотив до споживання. Це вищий ієрархічний рівень, що визначає загальні потреби людей у їжі, одязі, житлі, духовному розвитку, інформації, засобах пересування, умовах рекреації тощо, які постійно існують в історії людства і є потужним стимулом до розвитку суспільного виробництва; 2) дійсні потреби -- відображають об'єктивно усвідомлену потребу людини у конкретних споживчих благах, необхідних для відтворення її життя; 3) реальні потреби -- потреби, які у кожну конкретну мить можуть бути задоволені наявними можливостями виробництва та існуючими соціальними умовами. Саме ці потреби формують реальний обсяг необхідного продукту і визначають реальну вартість відтворення населення країни; 4) платоспроможні потреби -- потреби, які в ринкових умовах можуть бути реально задоволені не лише певними обсягами пропозиції товарів і послуг, а і забезпечуються відповідним грошовим покриттям; 5) нагальні потреби є найнижчим ієрархічним рівнем у системі потреб і визначаються обсягом засобів існування, що забезпечує фізіологічне виживання людини.

Автор чітко визначає категорію “потреби” і категорію “попит” як ринкову форму зовнішнього віддзеркалення потреб. За своїм змістом категорія “попит” являє собою таку потребу, що обов'язково має бути забезпечена необхідним грошовим еквівалентом і реалізована у ринковому обміні. Внаслідок певної ринкової кон'юнктури попит може бути або задоволеним, або незадоволеним. Між ціною життєвих благ, доходами і нагальністю задоволення життєвих потреб існує жорсткий прямий зв'язок. Разом з тим, при персоніфікації попиту дисертант виділяє такі фактори, як час, місце реалізації, групу населення, динаміку старіння чи омолодження населення, сімейний стан, склад сім'ї, звичаї та традиції, моду і рекламу, конформізм і динаміку запровадження у побут якісно нових життєвих благ тощо. Попит не може відобразити всієї гами різноманітних потреб особистості. Він не співпадає з потребами ні у часі, ні за рівнем. З моменту виникнення потреби до її перетворення на реальний споживчий попит інколи проходить значний період, необхідний для формування суб'єктом потрібної платоспроможності шляхом заощадження частини валового особистого доходу. Тому попиту найбільше відповідає визначення його як “платоспроможної потреби”.

Споживання найповніше характеризує його міра, що виступає безпосередньою характеристикою повноти та якості задоволення індивідуальних потреб. Міра індивідуального споживання і міра індивідуальних потреб є однопорядковими і тісно взаємопов'язаними категоріями системи “рівень життя”. Потреба -- це потенціал споживання, а споживання -- процес задоволення потреби. Міра споживання пов'язує реальний стан індивідуальних потреб з основним джерелом їх задоволення -- рівнем особистого доходу особи (сім'ї).

Другий розділ - “Теоретичні питання оцінки кількісних і якісних параметрів життєвого рівня населення” присвячено дослідженню теоретичних питань визначення та оцінки кількісних і якісних показників життєвого рівня населення та їх розгорнутій класифікації, розгляду методологічних підходів визначення базових індикаторів диференціації населення за рівнем та глибиною малозабезпеченості, а також визначенню вартісних параметрів ранжування населення за станом і рівнем реальної матеріальної забезпеченості. У дисертації доведено, що своєрідність категорії “рівень життя” полягає передусім у тому, що вона не може бути відображена одним або навіть кількома показниками. Для цього автором запропонована цілісна система кількісних і якісних показників, що відтворює розгорнуту і всебічну оцінку складної внутрішньої структури “життєвого рівня” населення.

Найбільш повно система показників рівня життя може бути представлена наступними шістьма групами: 1) інтегральні показники, які віддзеркалюють досягнутий рівень реальних доходів та майнової забезпеченості населення (величина національного доходу або валового внутрішнього продукту на душу населення; середній рівень заробітної плати в народному господарстві та окремих галузях; обсяги національного багатства на душу населення та питома вага у ньому особистого майна; обсяги заощаджень та страхових внесків); 2) показники споживання населенням матеріальних благ, культурних і побутових послуг (обсяги і структура споживання продовольчих товарів; рівень забезпеченості одягом і взуттям; обсяги споживання найважливіших предметів культурно-побутового призначення та товарів довгострокового користування; рівень побутового обслуговування; стан забезпечення послугами торгівлі і громадського харчування; рівень транспортного обслуговування і зв'язку; якість житлових умов та комунальних послуг); 3) показники, що характеризують рівень забезпечення працюючих належними умовами, необхідними у виробничому процесі (рівень зайнятості; тривалість робочого часу; інтенсивність та продуктивність праці; стан охорони та безпеки праці; надійність системи соціального страхування працюючих; стан культури виробництва та його технічне оснащення); 4) показники, що характеризують стан задоволення потреб населення у сферах фізичного, духовного і соціального розвитку (умови і рівень медичного обслуговування; рівень освіти; забезпеченість культурно-освітніми та іншими естетичними установами; забезпеченість потреб у сфері фізичної культури і спорту); 5) показники, які визначають якісні характеристики життєвого рівня населення (стан здоров'я та середня тривалість життя; тривалість активного трудового довголіття; величина вільного часу і можливості його раціонального використання;); 6) показники, що розкривають рівень існуючих суспільно-правових гарантій, які має населення країни, а також надійність забезпечення політичних свобод громадянам у суспільстві.

Однією із найважливіших проблем теорії життєвого рівня населення є визначення показників, що дозволяють найбільш адекватно оцінити стан малозабезпеченості. Цей стан включає щонайменше три внутрішньо окреслені рівні недоспоживання, що характеризують якісно відмінні умови статусу життя людини: перший -- рівень бідності; другий -- рівень злиднів; третій -- рівень фізіологічного виживання (надзлидні). Кожному з означених рівнів, що визначають глибину стану малозабезпеченості відповідає свій власний індикатор, який кількісно визначає межу переходу одного стану маргінального недоспоживання до іншого. До цих показників належать: мінімальний споживчий бюджет (або межа малозабезпеченості), прожитковий мінімум (або межа злиденності) і фізіологічний мінімум (або межа фізіологічного виживання).

У дисертації доведено, що поширені у світовій практиці критерії оцінки бідності (абсолютний, відносний, структурно-витратний, суб'єктивний, ресурсний і системний) не можна вважати універсальними. Їх необхідно застосовувати в комплексі, виходячи із специфіки конкретної ситуації, що складається в країні. Але у вітчизняних умовах економічної кризи і масштабного скорочення обсягів споживання значною частиною населення, при аналізі глибини бідності перевага має надаватись абсолютному методу її оцінки. Саме він дозволяє адекватно показати масштаби зниження реальних доходів малозабезпечених верств населення та оцінити дійсні параметри зростання вартості життя.

Найважливішим абсолютно-вартісним індикатором оцінки життєвого рівня населення є мінімальний споживчий бюджет (МСБ). Відповідно до Закону УРСР "Про мінімальний споживчий бюджет" (1991 р.) цей показник розраховувався в середньому на душу населення (для всіх основних соціально-демографічних груп населення i на одного члена сім'ї з чотирьох осіб) на базі споживчих кошиків, визначених для 13 статево-вiкових груп, до складу яких входило близько 300 видів продовольчих, непродовольчих товарів та послуг. Оцінюючи мінімальне споживання, дисертант пропонує чітко відрізняти мінімальне споживання на нормативно достатньому рівні МСБ від соціально допустимого мінімуму споживання на рiвнi прожиткового мінімуму. Ці вартісні показники за своїм економічним змістом характеризують абсолютно різний стан малозабезпеченості.

Нормативи споживання життєвих благ, закладені у розрахунок вартості споживчих кошиків МСБ, повинні визначатись на підставі всебічної експертизи. При цьому фахівці мають виходити не з конкретних можливостей економіки, а з об'єктивних, мінімально необхідних матеріальних та духовних потреб, що забезпечують нормальне (просте) відтворення людини як члена соціуму, враховуючи її конкретну статево-вiкову характеристику. Тобто диференційовано мають визначатися конкретні обсяги споживання продовольчих, непродовольчих товарів та послуг, що є мінімально достатніми: або для забезпечення рівня простого відтворення життя i робочої сили працездатної людини; або для підтримки життя людини похилого віку на належному соціально-економічному рівні; або для створення раціональних умов для забезпечення повноцінного фізіологічного і розумового розвитку дитини чи підлітка (у цьому випадку мають враховуватись економічні умови розширеного відтворення зазначеного контингенту населення). У той же час величина вартості МСБ дозволяє надійно визначити межу переходу середнього рiвня забезпеченості до стану малозабезпеченості. Тобто бідність починається нижче тієї межі задоволення особистих реальних потреб, коли людина змушена жити за умов зростаючого недоспоживання найнеобхідніших життєвих благ та послуг відносно свого нормативно визначеного та мiнiмально-достатнього споживчого кошика.

Об'єктивна оцінка показників, що характеризують стан малозабезпеченості та її глибину, дає можливість визначити вартісні показники, що характеризують середній рівень життя, та показники, які визначають стан високої та надвисокої матеріальної забезпеченості. Дисертант вважає, що особливо важливе значення МСБ полягає у можливості його використання як універсального масштабу, застосовуючи який можна провести оцінку вартісних критеріїв диференціації населення за рівнем реальних доходів і споживання

Якісні рівні споживання та відповідні їм вартісні межі переходу стану матеріальної забезпеченості визначаються у схемі співвідношеннями величини середньодушового сукупного місячного доходу (що є основним потенційним джерелом забезпечення відповідного життєвого рівня сім'ї чи особи), до величини вартості МСБ, визначеної на конкретний проміжок часу, виходячи з індексу зростання вартості життя населення країни.

У третьому розділі - “Особливості залежності життєвого рівня населення України від стану економіки в перехідний період” проведено аналіз тенденцій та характеру залежності життєвого рівня населення від стану економіки в умовах її кризової стагнації, розкрито наслідки деструктивного впливу інфляції та інших кризових чинників на стан рівня життя населення України та характер дії соціальних компенсаторів і механізмів латентного гальмування поширення бідності в умовах існуючої ринкової кон'юнктури, з'ясовано характер впливу “тіньового” розподілу доходів на показники життєвого рівня населення і майнове розшарування. Визначальним чинником, що впливає на рівень життя населення є економічна ситуація, що складається в країні у конкретний період. Її системний аналіз дозволяє зрозуміти реальну масштабність макроекономічних диспропорцій, що виникли внаслідок гіперінфляційних потрясінь, і які, в умовах кризової стагнації економіки призвели до значних втрат життєвого рівня населення України.

Дисертантом доведено, що деструктивний вплив інфляції на економіку пов'язаний передусім із тим, що вона руйнує основні контрольні індикатори, ламає вартісні пропорції і співвідношення, спотворює базу, на якій здійснюються розрахунки найважливіших макроекономічних показників грошового господарства країни. Інфляція штучно генерує і поглиблює нееквівалентний характер економічних відносин, робить їх дискримінаційно-диспаритетними, що особливо позначається на сфері соціально-економічних відносин і життєвого рівня населення.

Масштабність диспропорцій у співвідношеннях основних соціально-економічних макропоказників протягом 19911998 рр. (між темпами зростання оптових та споживчих цін; між рівнем акумульованої інфляції та рівнем реальної купівельної спроможності доходів населення; між темпами падіння ВВП і рівнем реальної заробітної плати або грошовими доходами населення), ілюструють дані, наведені у таблиці 1.

Аналіз даних таблиці 1 показує, що якщо протягом 1991-1998 рр., ВВП скоротився у 2,4 рази, обсяг промислової продукції у 2,1 рази, виробництва товарів народного споживання у 3,3 рази, то реальна заробітна плата майже у 4 рази, а реальні грошові доходи населення у 3,7 раза. Зазначені диспропорції суттєво погіршили відтворення населення, особливо малозабезпечених верств, загострили проблему зайнятості, тощо. За цих умов стара система соціального забезпечення деградувала настільки, що потребує термінової заміни на гнучку і ефективну в ринкових умовах систему адресної підтримки та забезпечення задоволення життєвих потреб населення.

Деструктивний вплив інфляції у кінцевому рахунку проявляється у порушенні принципу соціальної справедливості в процесі розподілу первинних суспільних доходів, посиленні дискримінації робочої сили на ринку праці і небезпечних процесів маргіналізації населення.

Індекси основних соціально-економічних показників у 19901998 рр. (до попереднього року)

На думку дисертанта, ситуація у сфері формування рівня життя могла бути ще гіршою, якщо б не діяли певні соціальні компенсатори та латентні механізми тимчасового гальмування процесів поширення бідності. До найхарактерніших із них можна віднести: 1) населення ще тривалий час продовжує споживати товари довгострокового користування та об'єкти особистої власності, придбані за часів, коли реальні доходи малозабезпечених були набагато вищими; 2) продовжують функціонувати залишки так званих “фондів суспільного споживання”, які активно згортаються. Хоча розрахунки свідчать про п'ятикратне реальне скорочення обсягів річних виплат і пільг на душу населення, цей показник на сьогодні перевищує 15 грн. на місяць. Саме із цих фондів малозабезпечені верстви населення ще продовжують безкоштовно отримувати необхідні послуги, які надають їм установи систем охорони здоров'я, освіти, культури тощо, які хоч і недостатньо, але все ж таки фінансуються за рахунок бюджетних витрат, що виділяються на їхнє утримання; 3) втрата надходжень грошових коштів компенсується зростанням обсягів так званої “сірої” економіки (діяльності, що пов'язана із власним натуральним продуктовим забезпеченням і самозабезпеченням населення побутово-господарськими послугами), а також грошовими доходами, які населення отримує за рахунок “тіньової” діяльності.

У четвертому розділі - “Маргіналізація населення в умовах економічної кризи та її вплив на стан соціальної стабільності держави” проаналізовано економічні та соціальні чинники і розкрито специфіку вітчизняних умов і механізмів формування маргінальних верств населення, викладено методологічні підходи до класифікації проявів маргінального і полімаргінального стану особи (групи людей), розкрито функціональні прояви зворотного впливу процесів маргіналізації на стан соціально-економічної та політичної стабільності держави.