Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний університет

Демічева Алла Валеріївна

316.624-053.81

Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільства

Спеціальність 22.00.06. - Соціологія культури, науки та освіти

Автореферат кандидатської дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Харків

1998

Дисертацією є рукопис

Работа виконана в Дніпропетровському державному університеті

Науковий керівник: Доктор історичних наук, професор

Городяненко Віктор Георгійович,

Офіційні опоненти: Доктор соціологічних наук, професор,

Соболєв Василь Олександрович,

начальник соціально-гуманітарного факультету

Університету внутрішніх справ , м.Харків.

Кандидат соціологічних наук

Сердюк Олександр Васильович,

доцент кафедри соціології Національної

Юридичної Академії ім. Ярослава Мудрого.

Провідна установа: Інститут соціології НАН України, відділ соціології культури та масових комунікацій.

Захист відбудеться “ 9 ” грудня 1998 року о 14-00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 02.00.06.при Харківському державному університеті за адресою: 310002, .Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд.2-29.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету за адресою: 310077, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розісланий “ 9 ” листопада 1998 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради, доцент І.І.Шеремет

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процеси трансформації, які відбуваються в сучасному українському суспільстві та означають перехід до нової моделі розвитку, супроводжуються глибокою кризою, яка охопила усі сфери суспільства. Фактично, український соціум знаходиться сьогодні у стані ціннісно-нормативної дезінтеграції, тобто соціальної аномії, яка виявляється як на макро-, так і на мікросоціальному рівнях організації суспільства. При цьому відбувається заповнення соціального простору перед- та девіантними цінностями, порушення або ігнорування значною частиною індивідів існуючих норм права та моралі. В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації, і найбільш гостро ця проблема проявляється у молодіжному середовищі.

Процес трансформації українського соціуму супроводжується динамічними змінами соціальної структури та масовою маргіналізацією суспільства, а радикалізм руйнування механізмів державної влади обумовив процес криміналізації суспільного життя. Як результат такого становища, противоправна та асоціальна поведінка набуває масового характеру і часто сприймається як раціональний та загальноприйнятий стиль життя. Не випадково, що за останнє десятиріччя статистика фіксує катастрофічне зростання молодіжної злочинності, наркотизації та алкоголізації, суїцидальної поведінки молоді. Але ж саме позиція молодого покоління передбачає напрямок і темп процесів модернізації українського суспільства, тому науковий аналіз соціальних відхилень молоді набуває для сучасної України особливу актуальність, тому що у динаміці останніх років масштаби молодіжної девіації набули розмірів, які загрожують соціальній безпеці у цілому.

У теоретичному плані актуальність теми дослідження обумовлена тим, що під впливом карно-правової теорії та практики більша частина досліджень у рамках соціології девіантної поведінки орієнтована на вивчення делінквентної поведінки, а девіантна поведінка як соціальне явище часто трактується у карно-правовому сенсі. Невизначеним є комплекс причин та факторів, що детермінують соціальні відхилення в умовах трансформації соціуму, особливості девіантної поведінки у молодіжному середовищі. Ці обставини істотно актуалізують необхідність всебічного наукового пізнання соціального феномена девіації, причому, в узагальненому та систематизованому взаємозв`язку всіх видів девіантної поведінки.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблеми процесу трансформації та соціальних змін розглядаються в наукових працях П.Бергера, . Валерстайна, Т.Лукмана, П.Штомпки. Серед українських соціологів розробкою цієї проблематики займаються І.Бекешкіна, Є.Головаха, В.Небоженко, Н.Паніна, Л.Сохань, В.Шинкарук.

Безпосередньо девіантна поведінка в західній соціології досліджується в багатьох соціологічних теоріях. У рамках структурно-функціонального аналізу Е.Дюркгейм розумів під девіантною поведінкою таку поведінку, яка не співпадає з загальноприйнятними в суспільстві цінностями та нормами. Р.Мертон головним чинником відхилень вважав розбіжність між цілями, які висуває суспільство та засобами, які воно пропонує для досягнення цілей. У цьому науковому напрямку відхилення досліджували Т.Парсонс, Р.Дубін та інші. Дослідження феномена девіантної поведінки також отримало розвиток у рамках символічного інтеракціонізму, що визначає девіацію як дію індивіда, яка є результатом інтерпретації ситуації, а не дії зовнішніх сил (Ч.Кулі, Дж.Мід та інші). Е.Беккер, Є.Леммерт, Ф.Танненбаум вважали, що девіантна поведінка є результатом соціальної оцінки. Відхилення пояснюються також культурологічними теоріями, які наголошують на аналізі культурних цінностей, які сприяють відхиленням (А.Коен, М.Міллер, Е.Сатерленд, М.Селлін). Конфліктологічна парадигма відхиляє усі теорії девіантної поведінки, вважаючи головним чинником девіації природу сучасного суспільства. Також при розгляді девіантної поведінки треба звернути увагу на роботи Ч.Бернарда, М.Бламберга, М.Вебера, Р.Лайкерта, А.Маслоу, Н.Дж. Смелзера, Х.Хекхаузена, в яких аналізується поведінка людей у різних сферах життєдіяльності.

Але ж треба зауважити, що різноманітність наукових шкіл та течій значно ускладнила структуру сучасної західної девіантології, оскільки прагнення зарубіжних дослідників до міждисциплінарного наукового підходу до розгляду проблем поведінки, що відхиляється, внесло певне концептуальне “забруднення” до соціології девіантноії поведінки. Це явилося важливим чинником відсутності єдності у визначенні категорії “девіантна поведінка”, предмету даної наукові дисципліни.

У радянській соціології інтенсивні дослідження злочинності, проституції, безпритульності, алкоголізму та суїцидів розгорнулися ще у 20-х роках (Г.Волков, М.Гернет, А.Герцензон, М.Ісаєв, О.Корчажинський, С.Познишев та інші). Проаналізувавши радянську соціологічну літературу щодо проблеми девіантної поведінки, можна виділити дві основні групи робіт. До першої відносяться історико-критичні огляди закордонних досліджень девіації. Серед них кримінологічні праці М.Бабаєва, Н.Дубініна, В.Кудрявцева, Н.Кузнецової, Є.Сибірякова, А.Ратінова, а також соціологічні роботи В. Афанасьєва, Л.Іоніна, І.Кона, Т.Осипова, Є.Осипової та інших. Ці роботи дозволяють скласти уявлення про теоретичні здобутки зарубіжних соціологів та співставити їх зі станом та напрямками вітчизняних досліджень. Другу групу становлять праці, у яких робилися спроби соціологічного аналізу відхилень в радянському суспільстві. Це роботи Я. Гілинського, В.Кудрявцева, В.Нерсесяна, О.Яковлєва. Значну частину робіт становлять дослідження конкретних видів девіантної поведінки. Різні аспекти злочинності вивчали Ю.Антоян, К.Ігошев, І.Карпець, Г.Мінковський, наркоманію досліджували А.Габіані, Т.Іванова, Б.Лєвін та М.Лєвін, А.Мейроян, Г.Сілласте, проблемам проституції присвячені праці Н.Аверіної, А.Габіані, Я.Гілинського, І.Шмарова, суїцидальна поведінка досліджувалася І.Алієвим, Я.Гілинським, С.Смідович та іншими.

Безпосередньо дослідженням девіантної поведінки молоді займалися В.Лісовський, І.Ільїнський, В.Левічева, В.Чупров, механізм формування особистості неповнолітнього порушника вивчали С.Клімова, І.Макшанцева, вплив оточення та родини на формування особистості молодого девіанта - С.Агарков, С.Рєзников, В.Солодніков, Б.Попов, профілактиці девіантної поведінки молоді присвячені праці Л.Волошиної, І.Максимової, Б.Левіна та М.Левіна, М.Позняковой, І.Стрельчука.

В останні роки українські соціологи виявляють безпосередній інтерес до проблем молоді, вивчаючи особливості формування трудових орієнтацій та життєвих планів молоді (А.Вишняк, О.Ручка, В.Оссовський, С.Макєєв, С.Стукало та інші), адаптацію до сьогодення (О. Злобіна, С.Макєєв, С.Оксамитна, В.Пилипенко, В.Тихонович, О.Шкачко), різні види девіантної поведінки молоді (О.Бандурка та В.Соболєв, В.Водник, О.Зелінський, Ю.Золотарьова, В.Іванова, Н.Побєда, Є.Ставицька та інші).

В цілому, віддаючи належне науковій і практичній значущості робіт, в яких розглядається питання девіантної поведінки, необхідно зазначити, що в українській соціології ще не сформувався концептуальний підхід до вивчення девіації, не розглянуто сукупність факторів, які впливають на розповсюдження соціальних відхилень у період трансформації суспільства, не визначено особливості девіацій серед молодіжної спільноти, усі базові поняття є дискусійними.

Актуальність досліджуваної проблеми на етапі трансформації суспільства, практичні потреби та недостатня розробленість теоретичних питань вивчення девіантної поведінки молоді визначили науковий інтерес автора до цієї теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження безпосередньо повязаний з держбюджетними дослідженнями кафедри соціології Дніпропетровського держуніверситету, в аспірантурі якої проходила навчання здобувачка:

Проблеми дослідження вільного часу студентів ДДУ (1993 р.);

Проблеми формування національної самосвідомості молоді України (1993-1995 рр.);

Джерела формування духовних цінностей та соціальних орієнтацій молоді, що навчається, Придніпровського регіону (1996-1997 рр.).

Всі теми затверджені Міністерством освіти України.

Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є теоретичний аналіз сутності девіантної поведінки студентів та молоді, що навчається в середніх та середньоспеціальних учбових закладах, в умовах трансформації сучасного українського суспільства, причин та факторів, які детермінують цей вид поведінки.

У зв`язку з поставленою метою в дисертації передбачено вирішити такі завдання:

виявити та позначити основні методологічні та теоретичні підходи до визначення девіантної поведінки;

з позиції соціологічного підходу розглянути сутність та зміст поведінки, що відхиляється, як соціального явища;

проаналізувати зміни в сучасній соціокультурній реальності України, розкрити їх вплив на розповсюдження різних видів девіантної поведінки молоді;

проаналізувати негативну девіантну поведінку молоді, що навчається, на прикладі Придніпровського регіону в умовах трансформації соціуму;

порівняти види та особливості девіантної поведінки молоді Придніпров`я з виявами поведінки, яка відхиляється від норм, української молоді у цілому;

аплікувати теоретичні розвідки девіантної поведінки до сучасних українських реалій;

розробити шляхи зниження девіантної поведінки молоді в умовах трансформації суспільства.

В цілому, мета та завдання дисертації визначаються самою стратегією проблеми комплексного соціологічного осмислення системи взаємовпливових та взаємообумовлених чинників та факторів, які впливають на поведінку молоді, що навчається.

Об`єктом дослідження дисертант визначає молодь середніх та середньоспеціальних учбових закладів та студентство у системі соціальних змін.

Предметом дослідження є причини, фактори, обставини, механізми, які детермінують девіантну поведінку молоді в умовах трансформації українського соціуму; особливості вияву різних видів поведінки, що відхиляється, молодого покоління.

Теоретико-методологічні засади та джерельна база дослідження. Методологічну основу дисертації становлять філософські принципи соціального детермінізму, загальнонаукові методи системного підходу. Останній має виключно важливе теоретичне та практичне значення, оскільки дозволяє зрозуміти механізм взаємодії соціальних детермінантів усього спектру форм девіантних проявів, знайти шляхи підвищення тих об`єктивних та суб`єктивних факторів, зв`язків та відносин, через посередництво яких молодь засвоює, усвідомлює та відтворює соціально бажані форми поведінки.

Крім того, здійснене у дисертації дослідження поведінки, що відхиляється, та факторів, що визначають її генезу, базується на методології структурно-функціонального аналізу соціальних процесів. Методологічною основою роботи є праці Р.Мертона (теорія аномії), М.Вебера (теорія соціальної дії), Е.Дюркгейма (теорія аномії). Теоретичним джерелом є ідеї західних соціологів, у першу чергу А.Коена, Р.Парка, Н.Дж.Смелзера, Е.Шура; російських дослідників Я.Гілинського, В.Кудрявцева, В.Лісовського, І.Кона; українських соціологів Н.Побєди, В.Соболєва, В.Пилипенко.

Соціологічне дослідження проблем молоді особливо актуальне для осмислення девіацій у молодіжному середовищі у контексті соціальних змін, які відбуваються в українському суспільстві. Тому необхідність застосування методу соціокультурного аналізу проблем молоді є очевидною не тільки з дослідницької перспективи, але й з позиції завдань соціальної практики. Таким чином, функціоналістське пояснення норми та девіації доцільно доповнити перспективою соціокультурного аналізу.

У ході дослідження застосовувалися традиційні методи соціологічного аналізу: порівняльний та типологічний методи, за допомогою яких виявляється загальне та особливе у явищі, яке вивчається, виявляються різні види девіантної поведінки; а також історичний метод, принципи об`єктивності та конкретності розгляду.

Емпіричну базу дисертації склали матеріали досліджень, що проводились за участю автора в період 1993-1998 років і були спрямовані на вивчення таких проблем:

- дослідження вільного часу студентів ДДУ, яке було проведене у 1993 році кафедрою соціології ДДУ за участю автора;

дослідження проблем формування національної самосвідомості молоді України, яке було здійснене кафедрою соціології за участю автора у 1993-1995 роках;

дослідження джерел формування духовних цінностей та соціальних орієнтацій молоді, що навчається, Придніпровського регіону, яке було проведене кафедрою соціології ДДУ у 1996-1997 роках за участю автора;

дослідження джерел формування духовних цінностей та соціокультурних орієнтацій студентської молоді м. Дніпропетровська, що здійснене кафедрою соціології за участю автора у 1998 році;

експертне опитування завучів та директорів шкіл Дніпропетровської області, яке було проведене авторкою у 1997 році;

пілотажне дослідження проблем розповсюдження різних видів девіантної поведінки серед молоді, що навчається у технікумах м. Дніпропетровська, яке здійснене авторкою у 1997 році.

Крім того, у дослідженні використовуються матеріали загальноукраїнських досліджень з проблем молоді, а також офіційні статистичні дані.

Наукова новизна дослідження. Наукова новизна дисертації і теоретичне значення дослідження обумовлена обраною темою, характером мети та дослідницьких завдань та полягає в тому, що:

узагальнені основні методологічні підходи до вивчення феномена девіантної поведінки, визначено чотири групи теорій в залежності від головного чинника девіантної поведінки;

класифіковані форми негативної девіантної поведінки на противоправні (злочини та правові провини) та аморальні (асоціальні і деструктивні);

зроблена спроба класифікації соціальних норм на безумовні-умовні, офіційні-неофіційні, істинні-хибні, що дозволяє вийти за рамки правової точки зору на їх сутність і охопити усю сукупність діючих норм;

виявлений комплекс основних факторів, що впливають на розповсюдження девіантної поведінки молоді, класифікований нами на зовнішні (соціальна детермінанта) та внутрішні (особистна детермінанта);

зроблена спроба визначити функції девіації;

розглянуті основні види поведінки, що відхиляється, молоді, яка навчається у середніх, середньоспеціальних та вищих учбових закладах Придніпровського регіону у порівнянні з основними видами девіантної поведінки української молоді в цілому, зроблений висновок про найбільшу розповсюдженість евіацій у промислових регіонах та сучасних мегаполісах;

деталізовано основні риси девіантної поведінки молоді, що навчається, та доведено, що в умовах соціальної аномії спостерігається значне зростання крайніх форм та видів соціальних відхилень, розповсюдження девіації як масового суспільного явища.

проаналізована робота основних інституцій Придніпровського регіону, що повинні сприяти профілактиці девіантної поведінки.

Науково-практичне значення роботи визнається актуальністю теми, недостатнім рівнем її розробленості в науковому плані, а також у тому, що її результати дають можливість значно розширити наукове розуміння проблеми девіантної поведінки молоді в період трансформації сучасного українського суспільства. Результати дослідження можуть бути використані при соціологічному прогнозуванні криміногенної та соціально-політичної ситуації в Україні, при розробці соціальної та правоохоронної політики, профілактичних програм боротьби з молодіжною злочинністю, наркоманією, алкоголізмом, проституцією. Крім того, матеріали дослідження можуть використовуватися в підготовці лекційних курсів з загальної соціології, соціології девіантної поведінки, соціології молоді, що може поглибити якісний рівень теоретико-методологічного забезпечення досліджень в галузі соціології освіти.

Результати, отримані авторкою у ході дослідження проблем девіантної поведінки молоді у дисертаційній роботі, опубліковані у 4-х наукових статтях та 3-х тезах конференцій.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертації було викладено і обговорювались на міжнародних, міжрегіональних, міжвузівських конференціях і семінарах: “Вивчення молоді на сучасному етапі (Київ, 1995), “Харківські соціологічні читання - 95” ( Харкв, 1995 р.), “Харківські соціологічні читання - 97” (Харків, 1997 р.), науково-методичних семінарах кафедри соціології ДДУ.

Структура дисертації. Мета й основні завдання дисертаційного дослідження визначили логіку і структуру роботи, яка складається із вступу, двох глав (які містять по два параграфи), підсумків, додатків (2 графіки та 8 таблиць), списку використаної літератури (173 найменування). Обсяг дисертації становить ____ друкарських сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі викладена загальна характеристика дослідження, обґрунтована актуальність теми, показаний ступінь її розробленості, сформульовані об`єкт, предмет і завдання дослідження, визначені методологія, методика і джерельна база дослідження. Викладені основні положення, які розкривають новизну роботи, а також доведене її науково-практичне значення, окреслені шляхи апробації результатів.

У першій главі “Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення” розглядаються теоретичні та методологічні основи аналізу поведінки, що відхиляється, у зарубіжній, радянській, вітчизняній соціології, надається аналіз основних концепцій та теорій; а також аналізуються особливості девіантної поведінки в умовах трансформації суспільства та умовах соціальної аномії.

У першому параграфі першої глави “Теоретико-методологічні основи аналізу девіантної поведінки в зарубіжній та вітчизняній соціології” проаналізовані основні підходи, які існують в західній соціології до аналізу соціальних відхилень та зазначено, що в дослідженнях найбільш чітко виявляються біологічний, психологічний, соціологічний підходи. Що стосується біологічного напрямку (Ч.Ломброзо, У.Шелдон, Ч.Прайс, П.Келлі), то представники цього напрямку вважають, що основою девіантної поведінки є чисто біологічна суть людини, та ця поведінка не пов`язана з соціальним. Психологічний напрямок уявляється більш корисним для аналізу девіацій, особливо серед молоді. Основою його можна вважати психоаналітичну теорію З.Фрейда, еволюція якої отримала відображення в ідеях К.Хорні, Е.Фромма та інших представників неофрейдизму. В рамках психологічного напрямку вивчався зв`язок між заниженою самоповагою та девіантною поведінкою (Г.Кеплан), розглядалася криза ідентичності в юнацькому віці (Е.Еріксон). Прибічники рольової теорії (Дж.Мід, Ч.Кулі) вважали, що девіантна поведінка формується у індивіда під впливом групи, акцентуючи увагу на механізмах “навчання ролі”; близькі до теорії ролей біхевіористські пояснення девіантної поведінки (Б.Скіннер та інші). Таким чином, у дисертації доводиться, що психологічний підхід акцентує увагу на таких рисах та особливостях, які визначають особистість, психічний облік індивіда. Визначаючи девіації на рівні особистості, психологічний напрямок спрямований на пошук можливих кореляцій між типом особистих аномалій і девіантною поведінкою. При цьому соціальний аспект поведінки (спрямованість, соціальна значущість) виводиться з психічних процесів. Хоча представники цього підходу й визнають важливість суспільних та соціально-психологічних умов як макро- , так і мікросередовища життєдіяльності індивіда, визначальна роль надається все ж таки особливостям психічного стану особистості. Але ж у дисертації підкреслюється і евристична корисність психологічного трактування девіації, особливо при розгляді девіантної поведінки молоді.

У зв`язку з метою дослідження, треба визначити якісну визначеність соціологічного підходу до вивчення відхилень, які розглядаються в роботі у зв`язку з такими категоріями, як “соціокультурні норми”, “соціальна дія”, “соціальні відносини”, “соціокультурні явища”, “соціальні інститути”. Головною категорією соціологічного аналізу девіації є категорія “соціальне”. Ці теоретичні положення суттєво відрізняють психологічний та соціологічний підходи до визначення девіації.

Проаналізувавши роботи західних соціологів, дисертантка прийшла до висновку, що в залежності від того, які зовнішні обставини та чи інша соціологічна теорія розглядає як головний чинник та загальну детермінанту девіантної поведінки, останні можна класифікувати таким чином:

а) причина девіації міститься у неоднорідності та мінливості нормативно-цінносної системи суспільства (теорія аномії Е.Дюргейма, теорія субкультур, теорія контролю та близькі до них);

б) причина соціальних відхилень-соціальна нерівність та стратифікація суспільства (теорія аномії Р.Мертона, теорія конфлікту соціальних груп, теорія конфлікту влад та близькі до них);

в) загальна причина девіацій-стигматизацій (концепція Ф.Танненбаума, соціальної ідентичності Е.Гоффмана, вторинної девіації Е.Лемерта, девіантної кар`єри та етикетування Г.Беккера);

г) загальна причина девіантної поведінки-дестабілізація суспільства (теорія соціальної дезорганізації, теорія дестабілізації В.Реклесса, теорія дезорганізації Е.Бьорджесса).

Що стосується радянської соціології, то вивчення девіації здійснювалося в рамках психологічного та соціологічного підходів. З позиції соціологічного напрямку в радянській науковій літературі під девіантним розумілася поведінка індивіда, в результаті якої його дії, вчинки не співпадали з ціннісно-нормативною системою суспільства. Безпосередньо у соціологічному напрямку можна визначити кримінологічний та багатофакторний підходи.

У рамках української соціології ще не склався концептуальний підхід до дослідження девіантної поведінки як у суспільстві в цілому, так і у молодіжному середовищі, хоча вже визначилися деякі методологічні та теоретичні основи такого аналізу. В дисертації робиться спроба аплікувати теоретичні розвідки девіантної поведінки до сучасних українських реалій.

У другому параграф першої глави “Особливості девіантної поведінки в умовах соціальної аномії” дисертант аналізує категорію “норма” та особливості функціонування норм у період трансформації, який супроводжується станом соціальної аномії. Авторка аналізує категорію “аномія” та підходи до вивчення цього феномена, характеризує сучасне українське суспільство як соціум, де існує криза довіри по відношенню до старих засобів соціальної інтеграції, моральна пустота та ціннісний вакуум, масове розповсюдження перед- та девіантних форм поведінки, перехід соціальної патології до розряду соціальної норми.

Дисертантка проаналізувала норми, які існують у суспільстві, та зробила спробу класифікувати їх таким чином: безумовні - умовні (безумовні зустрічаються завжди і скрізь, тому що без них неможливе існування суспільства, а їх виникнення обумовлено сутністю людського життя; умовні норми - це норми, прийняті як зразки поведінки і вважаються обов`язковими чи припустимими саме в цьому суспільстві); офіційні - неофіційні (офіційні - це такі умовні чи безумовні норми, які оформлені у вигляді правових приписів і контролюються правоохоронними органами; неофіційні - це безумовні або умовні норми, дотримання яких забезпечується авторитетом громадської думки); істинні - хибні (в основі цього виду норм відображено об`єктивне значення даного типу поведінки для суспільства. Істинними є усі безумовні норми). В роботі надаються приклади істинних та хибних норм, що існували у радянські часи. Така класифікація дозволяє вийти за рамки правової точки зору на сутність норм.

Авторка зробила спробу визначити функції девіації: демаркаційну, інноваційну, деструктивну, нормотворчу. Виходячи з завдань роботи, основна увага присвячена розгляду негативної девіації, яка визначається автором як дія, що порушує моральні, правові та інші норми (акт порушення істинної норми), завдає шкоди суспільству, соціальним групам, особистості, та така, що засуджується громадською думкою і веде до соціальної відповідальності.

За масовістю, розповсюдженістю, формою соціального вияву девіантну поведінку можна розглядати, на наш погляд, як:

індивідуальну девіантну поведінку (соціальний факт);

сукупність однорідних індивідуальних актів поведінки, що відхиляється (соціальний вид);

девіантну поведінку як соціальне явище (соціальний тип).

Авторка приходить до висновку, що в сучасних умовах українського соціуму негативну девіантну поведінку молоді можна оцінювати як соціальне явище, для якого характерні розповсюдженість у просторі, стійкість у часі, розповсюдженість серед соціально-демографічних груп, множинність такої поведінки. В свою чергу, негативна девіантна поведінка (виходячи з цілі такої дії) може включати такі види: делінквентна поведінка (злочинність, правопорушення), тобто порушення офіційних норм, та аморальна поведінка, що порушує неофіційні норми. Аморальна поведінка може бути поділена на асоціальну (алкоголізм, наркоманія, проституція, суїцидальна поведінка) та деструктивну (екстремізм). Таким чином, у дисертації робиться висновок, що в умовах соціальної аномії відбувається катастрофічне зростання усіх видів негативної поведінки, порушення усіх соціальних норм (окрім хибних). Невизначеність пермісивного стану суспільства породжує втрату соціальних орієнтирів, соціальної опори, звичних гарантів безпечного та забезпеченого існування, що викликає у людей розгубленість, робить їх сприятливими до різних екстремістських проявів, тобто провокує девіантну поведінку, оскільки спостерігається невизначеність нормативної системи, невизначеність у критеріях дозволеного, відсутність чітких процедур та відповідальності за скоєне. Подальше поглиблення кризи матиме ще більший руйнівний вплив на ціннісний світ населення України та на розповсюдження негативної девіантної поведінки, на ще більше послаблення соціального контролю, на легалізацію більшості видів девіації та на продукування крайніх форм відхилень, відчуження від загальнолюдських цінностей. Якщо одним з індикаторів успішності процесів трансформації може виступати закономірність вияву позитивних (соціотворчих) та негативних (соціально відхильних) форм поведінки, то на основі проаналізованої статистики та даних багатьох досліджень, казати про успішність трансформації ми ще не маємо змоги.

У другй глав “Причини, фактори, види девіантної поведінки” досліджуються причини та фактори, які детермінують соціальні відхилення молоді у сучасному українському суспільстві, особливості девіантної поведінки молоді, яка навчається, а також види даного типу поведінки молоді Придніпровського регіону у порівнянні з ситуацією в Україні в цілому.

У першому параграфі другої глави “Причини та фактори зростання негативної девіантної поведінки” дисертант розглядає причини, фактори, особливості девіації у молодіжному середовищі. Головною причиною девіації авторка вважає соціальну несправедливість - феномен, що відбиває нееквівалентний характер взаємовідносин та взаємин у суспільстві, та пронизує систему соціальних відносин у цілому. Наслідки соціальної несправедливості на макрорівні можуть проявлятися у вигляді аномії, соціальних конфліктів, субкультурної диференціації суспільства, послаблення соціальних зв`язків та соціального контролю. Несправедливість на макрорівні трансформується на мікрорівень і виявляється у поведінковій та ментальній спрямованості взаємних реакцій та вчинків людей. Таким чином, авторка робить висновок, що несправедливість на макрорівні суспільної організації обумовлює відхилення у поведінці конкретних людей на мікрорівні організації суспільства. З феноменом соціальної несправедливості пов`язане відчуження, дисбаланс між потребами та можливостями їх задоволення, об`єктивні відмінності в становищі соціальних верств та груп, неспівпадання потреб та інтересів більшості з потребами та інтересами окремих груп чи індивідів. Молодь у першу чергу страждає від нерівності становища, нерівності шансів отримати відповідну потребам роботу, матеріальну нагороду за свою працю, житло, одяг. Це положення підтверджується у дисертації даними багатьох досліджень. Протиріччя між потребами людей, які постійно зростають, та нерівними можливостями їх задоволення набувають серед молоді особливо гострого характеру в силу розбіжності між підвищеним енергетичним потенціалом молоді, бурхливим розвитком їх фізичних, інтелектуальних, емоційних сил та недостатньою соціальною зрілістю, професійним та життєвим досвідом. Крім того, в роботі акцентується на тому, що відносно молоді гостро стоїть проблема каналізування енергії, соціальної активності в напрямку, який суспільно схвалений, оскільки саме молодь особливо потребує соціального визнання, самоствердження, а незадоволена потреба в цьому веде до спроб реалізувати себе в негативних вчинках та поведінці, що відхиляється.

Окрім загальної причини деівантної поведінки та її дії в молодіжному середовищі, дисертантка виділяє фактори, що визначають більшу вірогідність реалізації тих чи інших форм відхилень. На погляд авторки, необхідно розрізняти зовнішні та внутрішні фактори. Зовнішніми факторами у кризовому суспільстві є:

Дисфункції та деформації соціальних інституцій: це негативно відбивається на моральному формуванні особистості; відбувається викривлення системи ціннісних орієнтацій та мотивацій поведінки молоді; послаблення функціональності інституцій створює відчуття відсутності покарання та безвідповідальності за свої вчинки, веде до послаблення системи в цілому (при цьому індивідуальні відхилення стають масовими та набувають гострого характеру), поглиблюється деформація норм та інших складових суспільного життя. У дисертації доводиться, що молодь у сучасній Україні втратила довіру до всіх формальних інституцій;

Деформація соціальних норм та нормативної системи: може міститися у відриві норм від конкретних умов життєдіяльності, в їх старінні або неспівпаданні з реаліями суспільного життя; в перекрученому чи неповному відображенні в свідомості людей об`єктивних закономірностей функціонування суспільства; в нестабільності, нестійкості, невизначеності норми, яка внаслідок цього не може виконувати функцію соціального регулятора; в руйнуванні зв`язку її структурних компонентів; у послабленні чи не застосуванні санкцій.

Деформація ціннісних орієнтацій молоді: суперечність і несталість ціннісного світу, протиріччя між цінностями декларованими та реальними, між ціннісною орієнтацією та реальністю. Деформація ціннісних орієнтацій призводить до деформації соціальних інституцій, до ігнорування деяких соціальних норм, до викривлення відносин між людьми, до широкого розповсюдження цінностей референтної для індивіда малої групи. В роботі аналізуються основні термінальні та інструментальні цінності молоді, робиться висновок про існування соціальної амбівалентності в ціннісному світі молоді та про домінування в ньому індивідуалістських цінностей;

Маргіналізація суспільства, дезадаптація значної частини індивідів: робиться висновок, що кількість девіантів залежить від соціального складу молоді і його структура визначає абстрактну можливість девіантних дій певних соціальних груп. Наявність у складі молоді “груп ризику” та їх кількість дозволяють стверджувати про “девіантний потенціал” суспільства. Дисертантка зазначає, що “девіантний потенціал” молоді та українського суспільства в цілому досить високий, що пояснюється особливостями соціальної структури молоді як соціальної спільності. Ситуація поглиблюється тим, що молодь сама є маргінальною групою, тому що характеризується несталістю та перехідністю соціального статусу та відчуває подвійний вплив середовища .

Авторка приходить до висновку, що внутрішнім фактором девіантної поведінки (особистною детермінантою) є образ життя індивіда, на який впливають тип та характер родинних відносин, засоби масової інформації, форми дозвілля, найближче оточення (друзі, компанія), загальний рівень інтелектуального розвитку молоді, навчальні заклади. Вплив цих компонентів детально розглянутий у дисертації. Таким чином, молодь сьогодні знаходиться перед проблемою розробки життєвої стратегії, моделі майбутнього життя, які передбачають вибір засобу життя, напрямків, визначення головних цілей життя. Можна констатувати, що для значної кількості молоді противоправна, асоціальна поведінка визначається нормальною для своєї вікової когорти. Тобто спостерігається інституціалізація девіації, перетворення її на соціально прийнятий тип поведінки.

У другому параграфі другої глави “Специфіка прояву основних видів девіантної поведінки молоді” на базі багатьох соціологічних досліджень, що проведені за участю та безпосередньо авторкою, аналізуються основні види девіантної поведінки молоді, що розповсюджені в Придніпровському регіоні: злочинність, наркоманія, алкоголізм, проституція, суїциди; порівнюються її особливості та рівень зі станом молодіжної девіації в Україні в цілому. Авторка робить висновок, що головні мотиви молодіжних відхилень є однаковими для української молоді, але для промислових регіонів та сучасних мегаполісів характерний більший відсоток молодіжної девіації, ніж у сільських районах. У дисертації аналізуються зміни та особливості, характерні для кожного виду відхилень саме у сучасний період: наприклад, щодо наркоманії, спостерігається значне зростання індивідів, що вживають декілька речовин відразу, більшість наркоманів вживає самостійно виготовлені наркотики, відбувається поширення соціальної бази наркоманів за рахунок забезпечених людей.

Проаналізувавши статистичний матеріал, автор робить висновок, що в період кризи, яку переживає українське суспільство, спостерігаються катастрофічні темпи зростання усіх видів молодіжної девіації та значне її омолодження, розповсюдження агресивного стилю поведінки серед молоді.

Акцентується увага на тому, що усі види девіантної поведінки взаємопов`язані та здійснюють один на одного взаємний вплив, мають загальну природу виникнення. Взаємовплив та взаємозалежність є відносно стійкими та можуть мати вид індукції декілька форм соціальної патології, коли одне явище підсилює інше.

Таким чином, на підставі проаналізованого матеріалу, авторка дійшла висновку, що в суспільстві спостерігається суперечливість функціонування моральних і правових норм, яка викликає розмитість меж дозволеної та девіантної поведінки, і як наслідок - розповсюдження усіх видів відхилень серед української молоді (особливо у промислових регіонах), їх взаємозв`язок та набування ними надзвичайних форм.

У Підсумках стверджується, що сучасне українське суспільство знаходиться в стані трансформації, який супроводжується соціальною аномією, примітивізацією та маргіналізацією життя. Суспільство, яке трансформується, являє собою особливий різновид нестабільних систем, який поєднує його старий та новий стан за новими засадами, тобто сучасне українське суспільство - це два принципово різних по сутності соціуми (тоталітарний та посттоталітарний), які представлені своїми інституціями та ціннісно-нормативними системами. У таких умовах є всі об`єктивні чинники для зростання та розповсюдження девіантної поведінки. Таким чином, у дисертації робиться висновок, що нестабільне суспільство, яке трансформується, породжує зовнішні фактори, що впливають на репродукування відхилень: деформація соціальних норм, деформація соціальних інституцій, деформація ціннісних орієнтацій, маргіналізація та дезадаптація значної кількості індивідів. Але необхідно зазначити, що вибір засобів діяльності залежить від самої особистості, від системи її диспозицій, через які опосередковується зовнішній вплив. Тому девіантна поведінка обумовлена і внутрішнім фактором, яким виступає спосіб життя молодої людини, на формування якого впливають тип та характер родинних відносин, система освіти, група друзів, засоби масової інформації. Спосіб життя, на погляд автора, може бути соціально-позитивним, дисгармонійним, аморальним та противоправним (розподіл здійснюється за соціально-нормативним критерієм). Таким чином, на виникнення та розповсюдження девіантної поведінки впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.

На основі отриманих результатів дослідження, у дисертації робиться висновок, що сьогодні на історичну арену виходить новий соціальний тип особистості молодої людини: це людина економічна, аполітична, стримано агресивна, готова діяти виходячи з ситуації, визнає значимість родини, рідну культуру вважає занепадницькою, визнає цінність освіти для забезпечення переходу до більш високої страти та інше. У цілому, ціннісна структура молоді характеризується різким посиленням індивідуальних цінностей, відчуженням від суспільного життя. Усе це знижує правові та моральні бар`єри, розв`язує особистий та груповий егоїзм, створює атмосферу уседозволеності; більшій частині молоді притаманний дисгармонійний, аморальний чи противоправний образ життя, що свідчить про характерність для значної частини молоді так званої девіантної особистості, що обумовлено наявністю об`єктивних та суб`єктивних факторів та умов деформації особистості молоді.

Авторка доводить, що суспільство, для зниження девіацій в молодіжному середовищі, повинно суворо дотримуватися законів розвитку особистості, тому що без цього ліквідувати окремі види девіантної поведінки чи блокувати зовнішні фактори фактично неможливо. На закінчення також даються рекомендації, які можуть знизити девіантну поведінку серед молоді.

Основні положення дисертації відбито у таких публікаціях автора

девіантний поведінка соціологічний норма

1. Факторы роста девиантного поведения в современном украинском социуме // Придніпровський науковий вісник, № 20, 1998.- Дніпропетровськ, 1998.- 1,1 др.арк.

2. Причины и факторы роста негативного девиантного поведения в условиях трансформации украинского общества // Придніпровський науковий вісник, № 18, 1998. - Дніпропетровськ, 1998. - 0,2 др.арк.

3. К вопросу об особенностях девиантного поведения и сознания современной молодежи // Харьковские социологические чтения- 95. Доклады и сообщения участников. - Харьков, 1995. -0,3 др. арк., у співавторстві.

4. Проблема суицида в современный период // Харьковские социологические чтения- 97.Научно-методическое обеспечение преподавания социологических дисциплин. - Харьков: Основа, 1997. -0.3 др.арк.

5. Особенности девиантного поведения молодежи в условиях трнсформации украинского общества // Материалы международной научно-практической конференции, октябрь 1995. - Киев,1995.-0,2 др.арк. 6. Состояние религиозности и проблемы его изучения в современной Украине // Світоглядні проблеми історії України. -Дніпропетровськ, 1998.-0,5 др.арк.

7. Наброски социально-психологического портрета абитуриента- 96 по специальности ”Социология” ДГУ // Структура освіти в регіоні: проблеми оптимізації (Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, грудень 1996.)- Харків: Авеста, 1996.- 0,3 др.арк., в співавторстві.

Анотація

Демичева А.В. Проблемы девиантного поведения молодежи в условиях трансформации современного украинского общества.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.06- Социология культуры, науки и образования. Харьковский__ государственный университет. Харьков, 1998.

Диссертация посвящена исследованию негативного девиантного поведения молодежи как одной из актуальных проблем современного периода; работа содержит анализ сущности, структуры, функций девиантного поведения, типологизацию основных концепций отклоняющегося поведения. В диссертации проанализирован комплекс факторов, влияющих на девиантное поведение молодежи, выявлена специфика проявления основных видов отклонений в молодежной среде, дана оценка влиянию состояния социальной аномии на рост и распространение девиантного поведения молодежи. Предложены рекомендации.

Ключевые слова: девиантное поведение, делинквентное поведение, асоциальное поведение, норма.

Summary

Demicheva Alla V. The problems of deviant behaviour of youth under the condition of the transformation modern society of the Ukraine.

The dissertation is smitted to the degree of Candidate of Sociological science in speciality 22.00.06 - Sociology of culture, of science and education. The Kharkiv State University. Kharkiv, 1998.

This scientific work is contains the research of essence, of structure and function of negative deviant behaviour of youth in period of the sistems transformation society of Ukraine. Authoress studyed the peculiarity of deviant behaviour under the condition of social anomie, analysed the causes and transitory factors negative of deviant behaviour of youth; specific character gave recomendatoins what about society may be reduce d.b.

The key words: deviant behaviour, delinkvent behaviour, asocial behaviour, norm.

Підписано до друку 03.11.98. Формат 60х90/16. Папір друкарський.

Друк плоский. Умов.друк.арк. 1,0. Наклад 100 прим. Зам.2000-100.

Ротапринт ДДУ, вул. Козакова, 4 б, м. Дніпропетровськ, 320050.

Тип.ДДУ, зам. 1987-100.

Размещено на Allbest.ru